CC BY
25Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 25 (64). № 4, ч. 2. 2012 г. С. 530-537.
УДК 81'373
ДИНАМ1ЧН1 ПРОЦЕСИ РОЗМОВНО1 ЛЕКСИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ АКТ1В МОВЛЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ СТИЛ1
Навальна М. I.
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогiчний ушверситет iменi Григорiя Сковороди», м. Переяслав-Хмельницький
У пропонованш статп проаналiзовано функцюнування розмовно! лексики в ху-дожньому стат, зокрема дieслiв мовлення та шших лексем, що позначають акт мов-лення, визначено позамовнi чинники вживання розмовних слiв, окреслено !хню сти-лiстичну роль у творах сучасно! укра!нсько! прози.
Ключов1 слова: художнiй стиль, розмовна лексика, дieслова мовлення, позамо-вш чинники, стилiстична роль.
Постановка проблеми. Кожен функцюнальний стиль мови мае як сво!, власти-вi тшьки йому, лексичнi засоби, так i запозиченi з iнших стилiв, щоб через певнi фу-нкци реатзувати вiдповiдну мету спiлкування. У художньому стат результат реат-зацп вщповщно! мети досягаеться своерiдно - через спшкування геро!в творiв. «Своерiднiсть ди тако! мети полягае в тому, що вона мотивуе введення в художнш текст елементiв iншого стилю, причому вiдповiдно до змiни опосередковано! мети в творi з'являються елементи рiзних статв» [3, с. 16]. Дослщники стверджують, що закрiпленостi ств за окремими стилями не юнуе: «У закрiпленостi, приналежностi окремих груп лексики до „сво!х" функцiональних статв спостерiгаемо певну дiале-ктичну суперечшсть. З одного боку, навiть нейтральна лексика на рiвнi мовлення втягуеться в лексичну систему кожного стилю... З другого боку, деяю лексичш гру-пи використовуються не одним, а кшькома стилями та !х рiзновидами. Замкненiсть окремих функцiональних стилiв дуже вiдносна, що пояснюеться насамперед поза-мовними факторами: мiж рiзними сферами людсько! дiяльностi теж немае ч^ких меж» [2, с. 38-39].
Цшь статт1 - проаналiзувати функцюнування розмовно! лексики в художньому стат, зокрема дiеслiв мовлення та шших лексем, що позначають акт мовлення, ви-значити !хню стилiстичну роль у творах сучасно! укра!нсько! прози.
В умовах демократизаци суспiльного життя з'явилася можливiсть вiдверто го-ворити i писати не лише у вузькому кол^ а й публiчно виступати, вiльно висловлю-вати сво! думки через пресу, художню лторатуру, використовуючи рiзноманiтнi виражальнi засоби. У зв'язку з цим активiзувалися дiеслова мовлення у всiх функцi-ональних стилях. У художньому стилi меншою мiрою вживають лексеми з нейтра-льним значенням (говорити, казати, розмовляти), здебшьшого це слова, якi мають експресивне забарвлення або ж дiеслова iнших лексико-семантичних груп на позначення акпв мовлення. Найбiльша активiзацiя розмовно! лексики в груш «говорити - балакати», в якш репрезентовано велику кшьюсть загальномовних си-нонiмiчних рядiв iз розмовними екпресемами, а також чимало асоцiативних синонi-
мiчних рядiв з розмовними лексемами [1, с. 78]. Навиъ дieслова мовлення, що по-даються в словниках без стилютичних ремарок, характеризують мовцiв, тобто да-ють !м вiдповiдну оцiнку. Дieслова з творiв сучасно! украшсько! лiтератури форму-ють великi синонiмiчнi ряди [4, с. 7]. Напр.: бубошти 'говорити невиразно; бурмо-тiти' [7, с. 65]; белькотгти 'нерозбiрливо, без ладу щось говорити' [7, с. 47]; мим-рити 'говорити тихо, невиразно; бурмопти' [7, с. 524]; замимрити, промимрити; бурмот1ти, бурмотувати, бурмотати 'говорити невиразно, неясно; бурчачи' [7, с. 68]; пробурмотати, набурмотувати; мурмотти 'говорити тихо, невиразно' [7, с. 545]; бурчати '1. Говорити невиразно, нерозбiрливо // докучати висловлювати свое невдоволення чим-небудь, доршати комусь' [7, с. 68]; белькотати 'нерозбiр-ливо, без ладу щось говорити' [7, с. 47]; гомошти '1. Розмовляти тихо, приглушено. 2. перен. Видавати безладш звуки; шумгги' [7, с. 190]; варнякати '1. Верзти щось неютотне, пусте; базшати, теревенити. 2. Говорити невиразно, незрозумшо' [7, с. 75]. Дослщниця С. П. Бибик, класифшуючи дiеслова мовлення, таю лексеми вщ-носить до синонiмiчноl групи «говорити невиразно; тихо» [1, с. 19]. Пор.: «Орися сол1 взяла, продавщиця на нег буботла» (Люко Дашвар); «... а в1рш1 тим часом глухо буботли...» (Оксана Забужко); «Стьопочко... Оце тыьки раз... Через тебе... Бо не хот1в... - забелькотла [Тетяна]» (Люко Дашвар); «... той Хуан... пробелькотв 7 ще щось дал1 мимрив соб1 тд носа...» (Оксана Забужко); «... хто е хто, хто з ким проти кого, - набурмотував Мшет у вухо...» (Оксана Забужко); «... мати ...цыими днями мурмотла соб1 тд мс...» (Оксана Забужко); «Набалакавшись про гастроно-мЮ та комплекси Гоголя, вгн [Борис Дщух] зненацька замовк витримавши чималу паузу, промурмотв...» (Богдан Жолдак); «Врешт1 про мат1р згадав, - пробурчала» (Люко Дашвар); «Хай где! I ти з нею [донькою]! Наглянеш, - пробурмотв Оле-кст дружим...» (Люко Дашвар); «Ятыьки запропонував був тоб1 вложити персти, - коротко аж шби вибачливо пробурмотв незнайомець» (Оксана Забужко); «Вре-шт1 про мат1р згадав, - пробурчала» (Люко Дашвар); «На ставку Маруся... - за-гомотли баби» (Люко Дашвар); «Лише треба гомотти, а не говорити» (Богдан Жолдак); «Марина... 7 гомотла, гомотла 1з мамою Паранею...» (Вштор Лупейко); «Що? Що в1н [партизан] сказав? Ви чули? - загомотлирокитнянц» (Люко Дашвар); «... щось там... й дал1 м1ж собою варнякали, торгуючись, але Ганнуся вже не чула...» (Оксана Забужко).
Завдяки експресивно-емоцшнш лексищ в художньому стилi створюеться вщпо-вщний настрш, колорит, iндивiдуалiзуються мовш характеристики дшових ошб, висловлюеться ставлення автора до подш та геро!в. У синонiмiчнiй груш «говорити невиразно; тихо» найуживашшим за нашими спостереженнями е дiеслово мимрити, напр.: «Явже десь чув цю ¡сторт, - промимривЮрко» (Юрш Андрухович); «Як-що... мене чуеш, то чуй, - мимрив в1н [Андрш]» (Богдан Жолдак); «Яще думаю, -мимрив в1н, щулячись од холоду, - чого мет варта власна свобода...» (Богдан Жолдак); «... в1дтак розгублено замимрив батько, що наче ж не годиться, лов-ц1-молодц1, через голову скакати...» (Оксана Забужко); «„Вибачте," - глупо про-мимрила Мшена...» (Оксана Забужко); «Я пам'ятаю, - мимрю, як двШочниця...» (Оксана Забужко).
531
Дieслова i3 семою 'говорити голосно' [1, с. 19] у сучаснш художнiй лiтературi формують коротший синонiмiчний ряд: крикнути однокр. до кричати 'видавати крик; волати, галасувати, репетувати' [7, с. 466]; зойкнути 'голосно, несамовито кричати' [7, с. 381]; лементувати '1. Говорити дуже голосно; галасувати'; волати 'те саме, що кричати; голосно кликати' [7, с. 155], пор.: «Ганнуся стала як укопана: просто m ¡з-nid тг пороснуло в ohî сяйвом, мерехким розсипом iскор, аж скрикну-ла з зачудуванням...» (Оксана Забужко); «... водночас зойкнули батько з матiр'ю, хоч насправдi ва потмти так, що почув би, як у Киeвi задзвонили до вечерт...» (Оксана Забужко); «„Пожалтте! - лементуе - Усе оддам! Iгрошi оддам!» (Богдан Жолдак); «Вiн [вуз] не хоmiв Бориса! - волаливони» (Богдан Жолдак).
Подекуди в художньому стит автори вживають iменники, як позначають про-цес мовлення, напр.: балачка 'розмова; пуста, беззмютовна балаканина' [7, с. 35], пор.: «... особливо тдозртими були тi, хто заводив втьнодумт балачки...» (Оксана Забужко). Ще рщше вживають iншi частини мови, напр.: новий дieприкметник ви-белькотаний, пор.: «... на свое вибелькотанепитання, хлопчик то був чи дiвчинка, наталя почула: а хто вам уже разберьот...» (Оксана Забужко). Дiеслiвнi та iменнi форми зниженого стилютичного плану надають художшм текстам iронiчно-жар^вливого зображення [6, с. 86].
У художнш лiтературi трапляються дieслова мовлення - русизми, напр.: тараторить 'говорить быстро, не останавливаясь' [8, с. 788], пор.: «А ви [про Льошу] он який стали! I не втзнати... А ттка Маруся... - затараторили, - одна-одшстька » (Люко Дашвар).
«Комушкативна функщя людського мовлення в багатьох випадках вимагае не тшьки нейтрального називання певно! реали, але i ïï оцшки, яка виникае у зв'язку з виявленням почутпв, настроïв людини або ïï душевних переживань» [6, с. 93]. Емо-цшно-ощнну функщю в мовi художньоï лiтератури виконують розмовнi дiеслова: «Розмовне мовлення за своею природою передбачае вираження суб'ективних вщ-ношень до предмета, ситуаци мовлення. Розмовне мовлення це область, де найбшь-шою мiрою виражеш емоцiйнiсть, iндивiдуальнiсть, експресивнiсть» [5, с. 49]. Ч^ко видiляемо розмовнi лексеми, що мають суфшси -ну-, -ону-: мурмотнути, буркнути, гикнути, лайнутися, охнути, сказонути та ш. Напр.: «... режисер, мурмотнув не-вiдь-чому по-росШськи, чи то гикнув...» (Оксана Забужко); «Бабам не спиться... -буркнувБичковський i налив собi третю» (Олександр 1ранець); «У щастi й свиня -королева, - буркнув бувМикола...» (Люко Дашвар); «Привт, Марусько, - буркнув, окуляри поправив...» (Люко Дашвар); «З твогм богом!.. - лайнувсяРодан» (Богдан Жолдак); «Якщо ти [Оксана] вже все сказонула, то валяй до свогх апартаментiв» (Вштор Лупейко); «„Ну чого став, давай! давай! давай!" - директор охнув, заша-мотався...» (Оксана Забужко).
Розмовна лексика «в писемних стилях, хоч i сприймаеться на перший погляд як елемент чужорщний, певною мiрою трансформуеться: тут вона виконуе не ri стил> стичш функци, що в природному для raï оточенш розмовно-побутового стилю; по-силюеться ïï експресившсть, змшюеться емоцшне забарвлення i т. ш. ... викорис-тання розмовноï лексики в писемних стилях е часто не мехашчним, а цшеспрямова-ним творчим актом, розмовна лексика вщбираеться i нормуеться до вимог цих сти-
532
лiв» [2, с. 39-40]. Розмовш слова використовують у художшх текстах з метою вра-зити сшвбесщника висловленням, подекуди прагненням показати свою зневагу до предмета розмови. Синонiмiчний ряд формують розмовнi дieслова мовлення 3i зна-чення 'говорити невиразно', напр.: шамкати, шамкотти 'розм. Говорити невиразно, нерозбiрливо, злегка шепелявлячи' [7, с. 1388]; жебонти 'розм. 1. Говорити неясно, невиразно, нерозбiрливо; бубошти, белькотати // Говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно' [7, с. 273]; харамаркнути 'розм. Говорити невиразно, неясно; бурмотати [7, с. 1339]; хмикати 'розм. Вимовляти „хм", виражаючи iронiю, здивування, глузування, досаду, сумшв i т. ш.'. Пор.: «„Росте б1знес?" - прошам-котла стара Нечипориха» (Люко Дашвар); «Свобода - це для письменника найго-ловнше, а що там Рада жебонлау в1дпов1дь про те, як m писався оцей-от згусток свободи...» (Оксана Забужко); «„Лтература - це Храм!" - харамаркнув мет якось один розгтваний письменник» (Юрш Андрухович); «„Кому - „ггрко"! - хми-кнув шмець» (Люко Дашвар).
Розмовш дieслова зi значенням 'говорити голосно' теж формують синонiмiчний ряд: верещати 'розм. Пронизливо, рiзко кричати, пищати, вищати' [7, с. 82]; гикати 'розм. Видавати рiзкi уривчаст звуки; кричати' [7, с. 180]; репетувати 'розм. 1. Сильно кричати, видавати зойки вщ болю, переляку i т. ш. // Здшмати галас, шум, голосно вигукуючи щось. 2. Дуже голосно говорити, розмовляти // Говорити з ким-небудь шдвищеним тоном, роздратовано; кричати, галасувати' [7, с. 1026]; пащеку-вати 'розм. говорити недоброзичливо, злобно аба пишномовно, беззмютовно; баз> кати, теревенити' [7, с. 712], напр.: «... вс були розбещет, курили й цшувалися з хлопцями, татко верещав, буряков1ючи на виду...» (Оксана Забужко); «„... нев-же?" - верещало мое ошпарене розпачем нутро, невже?!» (Оксана Забужко); «Ди вчата Льошку побачили - i ну верещати» (Люко Дашвар); «„Ой-йой, знаемо ми ваш! чаг!" - репетували баби» (Люко Дашвар); «Божечку, а скшьки ж то буде пого-вору, а як завзято пащекуватимуть i жтоцтво, й парубота...» (Оксана Забужко).
Розмовш форми нейтрального стилютичного забарвлення створюють у писем-ному мовленш, зокрема художньому, колорит невимушеносп, простоти, деяко1 екс-пресивносп [6, с. 85]. Подекуди дieслова мовлення в мовi художньо1 лтератури за-фшсоваш як розмовш не в першому, а в другому значенш, напр.: балакати '1. Розмовляти; 2. розм. Володгги мовою' [6, с. 34]; гукати '1. Голосно вимовляти, виго-лошувати яю-небудь слова, звуки // голосно кликати кого-небудь, // Голосним ви-крикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь i т. ш. 2. розм. Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь' [7, с. 201]. Пор.: „Ну от, маеш, - сумувато сказав Арсен, - я так i знав, з тобою неможливо балакати" (Оксана Забужко); «... i не зчуваешся, як починаеш балакати„хеф-натв"...» (Оксана Забужко); «... тодi Мшена ршуче гукала до оперaторiв: „ Стоп!" - i сти-шеним голосом хвилин п 'ять-десять розбалакувала нaдмiр загонисту молодицю до сяк-так нормального стану...» (Оксана Забужко); «„Музику!" - захекано гукнув хтось...» (Оксана Забужко).
Зрщка автори художньо1 прози використовують розмовш iменники, напр.: про-стортування 'багато^вне, часто беззмютовне мовлення' [7, с. 989], пор.: «... Саш-
533
ко чомусь пригадав референта з його просторiкувaнням про оте „завжди"...» (Богдан Жолдак).
Подекуди в художньому стит вживають розмовш iменники та дieслова мовлення 3i зневажливим вщтшком: теревенити 'говорити дурнищ; нiсенiтницi // Говорити що-небудь незначне, несерйозне, пусте' [7, с. 1241]; теревет 'дурнищ, нюе-штнищ // пустi, марнi розмови, балачки' [7, с. 1241]; розпатякувати 'вести багатос-лiвнi, беззмiстовнi розмови, говорити дурнищ, шсештнищ; патякати, // говорити те, чого не можна розголошувати; базшати' [7, с. 1065], напр.: «„Так! Годг теревени-ти!" - гримнув голова» (Люко Дашвар); «... постШно я [Торвш] щось теревенив про р1зт речг...» (Вштор Неборак); «Куди вже тут думи думати та про чигсь смшки розпатякувати» (Люко Дашвар); «... лише хгба поймеш в1ри таким теревеням?» (Богдан Жолдак).
Автори украшсько1 прози вживають дiалектнi слова, напр.: лебедти дiал. '1. Говорити неясно, неправильно вимовляючи слова; лепетати (про дггей), // Говорити незв'язно, нерозбiрливо; белькотати' [7, с. 482], пор.: «„Орле мШ единий... Любий мШ друже..." - лебедла» (Вштор Лупейко).
Активне використання розмовних i дiалектних лексем у художнш лiтературi шдтверджуе тенденщю до зближення усно1 i писемно1 форм мовлення [2, с. 26].
Надае розмовносп художньому стилю активне використання дieслiв, якi в другому значенш позначають мовленневий процес. гримати '1. Сильно стукати, ударяти, бити чим-небудь. 2. Голосно лаяти, доршати кому-небудь у чомусь' [7, с. 198]; хрит-ти '1. Видавати горлом хрипю звуки. 3. Говорити, кричати, сшвати хрипко, хрипким голосом' [7, с. 1353]; рокотати '1. Утворювати розкотистi монотоннi звуки, рокгг. 2. Лунати, звучати. 3. Говорити, сшвати, смiятися низьким, розкотистим голосом' [7, с. 1085]; стогнати '1. Видавати протяжливi жашбш звуки вщ болю, туги i т. ш 2. Говорити зi стогоном, жашсливо, протяжно' [7, с. 1198]; муркотати '1. Безперестанно видавати звуки „мур-мур" (про коив та шших котячих). 2. Те саме, що й мурмотати, а мурмотати / мурмотти „1. Говорити тихо, невиразно"' [7, с. 545]; лопотти, лопотати '1. Ударяти, ударятися чим-небудь по поверхш, видаючи глух звуки. 6. Говорити посшшно, неясно // Говорити незрозумшою для слухача мо-вою // зневажл. Те саме, що базшати' [7, с. 495], напр.: «„Вам що, у б^блютец кни-жок не вистачае?" - гримнув» (Люко Дашвар); „Гудзики розст1бни ", - прохрипла тремтячими синти губами» (Люко Дашвар); «„Марто, ¡ди вперед", - прохритввт [Хома] i знову пшов на наркомана» (Юрш Андрухович); «„Дай... твою сорочку зт-му", - прохритв» (Люко Дашвар); «... як грiзно рокотав був: ,,Ятеберозiрву!» (Оксана Забужко); «„Намисто забрав..." - простогнала [Маруся]» (Люко Дашвар); «„ Терпи, милий, терпи..." - хвильно муркотла повними вустами безброва сестриця» (Вштор Лупейко); «„Это правильно, это нормально", - промуркотв король. Голос його можна було б назвати контрабасом» (Юрш Андрухович); «„Тут [на папер^ усе написано", - пролопотв [Бшинкевич]» (Юрш Андрухович).
Ще частину дiеслiв мовлення складають слова, що мають зафшсоване в словниках друге розмовне переносне значення. Серед цих лексем ми вцщляемо таю, що позначають мовлення як процес неприязний, агресивний, пор.: вiдгризатися '1. Гризучи, звшьнятися вщ прив'язг 3. перен. розм. Захищаючись, на чию-небудь лайку вщповь
534
дати лайкою' [7, с. 126]; парирувати '1. Вщбивати шпагою або шаблею удар противника (у фехтуванш). 2. перен. Вщбивати, спростовувати напади або докази противника в суперечщ' [7, с. 706]; гарчати '1. Видавати низью погрозливi звуки (про тварин), // Звучати низько, погрозливо, шби ричати. 2. перен, розм. Сердито бурчати, вислов-люючи незадоволення» [7, с. 174]; рубати '1. Розсшати, роздшяти на частини, ударя-ючи чим-небудь гострим з розмаху, // перен, розм. Рiзко, ч^ко вимовляти (слова, фрази)' [7, с. 1087]; колоти '1. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи бшь. 5. перен. Ображати когось неприемними зауваженнями; в'щливо доршати кому-небудь' [7, с. 442]; штрикати '1. Тикати чим-небудь; всувати що-небудь усередину чогось. 2. перен. Ображати когось колючими, неприемними заува-женнями; ущипливо дорiкати кму-небудь' [7, с. 1408]; шитти '1. Видавати ra^i звуки, яю нагадують протяжне „ш-ш". 2. Говорити, сшвати нерозбiрливо, часто вживаю-чи шиплячi звуки, // розм. Говорити приглушеним вiд злостi, роздратування голосом, // розм. Висловлювати незадоволення, злють' [7, с. 1396]. Напр.: «„Женсше пакети, женсме!" - презирливо вдгризалися девочю. . .» (Оксана Забужко); «„Мен заважае зосередитися запах солярки, який струмуе вiд вас, пане лтун», - парирував Неми-рич...» (Юрш Андрухович); «„ Тобi яке дыо?!" - гаркнув i пшов до контори [Льоша до продавщищ]» (Люко Дашвар); «„... на чужий кошт не пиячу", - вдрубавХомсь-кий» (Юрш Андрухович); «„Наш поет, здаеться, саме зараз компонуе в головi черго-ву поемку", - вколов Юрка дель Кампо» (Юрш Андрухович); „Сaмостiйностi за-бажалося? - штрикнув пан Ординський..." (Люко Дашвар); «„Ти програв", - заши-пв дель Кампо (до Генделя)» (Юрш Андрухович).
Iншi переносш розмовш значення дiеслiв у художньому drai характеризують мовлення геро1в за наслщуванням, говорячи неч^ко, недоречно, промовляючи тихо тощо. Напр.: ляпати '1. падати каплями. 3. перен, розм. Те саме, що ляпати язиком - казати щось недоречне, нерозумне' [7, с. 501]; щдити '1. Пропускати рщину ^зь що-небудь для очищення. 5. розм. Говорити неохоче, недбало' [7, с. 1365]; мукати '1. Видавати звуки „му-му"; ревгги (про велику рогату худобу). 2. перен. розм. Те саме, що мугикати' [7, с. 544], а мугикати '1. Стиха, невиразно насшвувати. 2. Вимовляти „гм", „мг" i т. ш. ' [7, с. 543]; пхикнути 'однокр. до пхикати' [7, с. 1007], пхикати '1. Тихо плакати. 2. розм. Те саме, що пхекати' [7, с. 1007], пхекати 'розм. Вигукувати, вимовляти „пхе", виражаючи зневагу, презирство i т. ш.' [7, с. 1007]. Пор.: «„За ваш дiм", - чомусь ляпнув Стьопка» (Люко Дашвар); «„Дядько Роман казав, що треба трактора термтово зiбрaти ", - ляпнула дiвкa i язика прикусила» (Люко Дашвар); «„А пропадть ви усi пропаном!" - прощдив Льошка...» (Любо Дашвар); «Як вт [чоловш] там замукае, забелькоче!» (Богдан Жолдак); «„... тарганиться сюди стара", - пхикнулаДзе» (Богдан Жолдак).
Позначають процес мовлення у сучаснш украшськш прозi дiеслова шших лек-сико-семантичних груп. Значення щ зазвичай не зафшсоваш в словниках. Напр.: дiеслово валувати 'невгамонно гавкати' [7, с. 74] в художньому CTrai означае 'голосно говорити', пор.: «Мшена наослт вичовгалася з кабтету й щтьно приникнула за собою дверi: жест геть намарний, бо гик нтрохи вiд того не вщух, валував в ушу й дaлi, i на нього западалася в безвiсть стеля...» (Оксана Забужко); дiеслова дзелен-чати 'вдавати дзвшю звуки (про дзвоник, скляш i т. ш. предмети); дзвонити, дзве-
535
шти, // те саме, що дзижчати' [7, с. 219]; дзижчати 'видавати одномаштш дрижачи звуки шд час польоту (про комах), // Швидкими рухами, польотом i т. ш. створюва-ти таю звуки' [7, с. 219] позначають 'говорити дзвшко', пор.: «„Заходьте до нас..." - продзеленчали з гарячог nечi два голосочки» (Вштор Лупейко); «I батьки знай дзижчати- коли та коли ти вже замiж тдеш» (Люко Дашвар); дiеслово гелгати те саме, що хехекати 'видавати звуки, властивi гусям' [7, с. 204] позначае 'говорити голосно, монотонно', пор.: «У третт оселi - аж шестеро старих та молодих Гел-Гали, мов гуси...» (Вштор Лупейко).
У мовi украшських письменниюв фшсуемо низку ств, що не зафшсоваш словниками в жодному значенш. Вони позначають рiзнi процеси, ди, стани, називають людей чи предмети. Вс щ лексеми ми вщносимо до розмовних одиниць. Напр.: дiе-слова дзявонти та дзизкати позначають 'говорити писклявим, дзвшким голосом', пор.: „Пане, Миколо, що тут маеться на увазi?" - дзявонла... кигвська iскуствое-дка...» (Оксана Забужко); «„Саме. Я. Мое", - дзизкотла вона [Дзе] по периметру» (Богдан Жолдак).
Висновки. Отже, в мовi сучасно1 художньо1 лтератури активно використову-ють розмовш дiеслова мовлення, яю формують велик синонiмiчнi ряди. Розмовш лексеми в художньому стат вживають як в першому, так i в другому значеннях, зокрема i в переносному. Акт мовлення в текстах украшсько1 прози позначають дiе-слова шших лексико-семантичних груп. Розмовш лексеми в художньому drai створюють вщповщний оцшний настрш, характеризують дшових ошб, надають прозi невимушеносп, доступностi, експресивностi.
Список л1тератури
1. Бибик С. П. Естетичн1 модифжацп народно розмовност1 в 1д1остил1 Григора Тютюнника : дис. на здобуття вченого ступеня кандидата ф1лол. наук : спец. 10.02.01 «украшська мова» / С. П. Бибик. -К., 1994. - 186 с.
2. Взаемод1я усних i писемних стилiв мови / [в1дп. ред. М. М. Пилинський]. - К. : Наук. думка, 1982. - 180 с.
3. Взаемодш художнього i публщистичного стилiв укра1нсько1 мови / М. М. Пилинський,
H. Я. Дзюбишина-Мельник, К. В. Ленець та ш.]. - К. : Наук. думка, 1990. - 216 с.
4. Онищенко I. В. Категор1я оцгнки та засоби ïï вираження в публ1цистичних та шформацшних текстах : дис. на здобуття вченого ступеня кандидата фшол. наук : спец. 10.02.01 «украшська мова» /
I. В. Онищенко. - Кривий Pir, 2004. - 195 с.
5. Солганик Г. Я. К проблемам классификации стилей на интралингвистической основе / Г. Я. Солганик // Основные понятия и категории лингвостилистики. - Пермь, 1982. - С. 47-59.
6. Сучасна украшська лггературна мова : Стилгстика / [за заг. редакщею акад. I. К. Бшодща]. - К. : Наук. думка, 1973. - 588 с.
Словники
7. Великий тлумачний словник сучасж^ украшсьюл мови / [уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел]. - К. : ВТФ «Перун», 2002. - 1440 с.
8. Ожегов С. И. Словарь русского языка : 70 000 слов / под. ред. Н.Ю. Шведовой. - [21-е изд., пе-рераб. и доп.]. - М. : Рус. яз., 1989. - 924 с.
536
Навальная М. И. Динамические процессы разговорной лексики на обозначение актов речи в художественном стиле / М. И. Навальная // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2012. - Т. 25 (64), № 4, ч. 2. - С. 530-537.
В статье проанализировано функционирование разговорной лексики в художественном стиле, в частности глаголов речи и других лексем, обозначающих акт речи, определены внеязыковые факторы употребления разговорных слов, очерчена их стилистическая роль в произведениях современной украинской прозы.
Ключевые слова: художественный стиль, разговорная лексика, глаголы речи, внеязыковые факторы, стилистическая роль.
Navalna M. Dynamic processes collquial vocabulary for designation of acts broadcasting in artistic style / M. Navalna // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2012. - Vol. 25 (64), No 4, part 2. - P. 530-537.
This article analyzes the functioning of spoken vocabulary in art style, especially verbs of speech and other tokens that represent the act of speech, extralinguistic factors determined the use of spoken words, outlined their stylistic role in the works of modern Ukrainian prose.
Key words: artistic style, colloquial vocabulary, verbs of speech, extralinguistic factors, stylistic role.
Поступила в редакцию 12.10.2012 г.
537
