CC BY
37
УДК: 619: 617: 616. 8.
Крупник Я.Г., канд. вет. наук, доцент;
Цкшська С.В., канд. вет. наук, ст.викладач;
Гудз Б.З., лжар ветеринарно1 медицини © Лье1еський нащональний утеерситет еетеринарног медицини та бютехнологт
iмет С.З.Гжицького
ДИМЕТИЛСУЛЬФОКСИД ЯК ЗАС1Б АСЕПТИКИ ТА АНТИСЕПТИКИ
У ВЕТЕРИНАРН1Й Х1РУРГП
Оператиене етручання часто супроеоджуеться контамтащею мтрооргатзмами не ттьки поеерхнееих, але й глибоких шарiе рани. Застосуеання димексиду у поеднанн з тшими протимжробними препаратами забезпечуе надтну й триеалу асептизацт траемоеаних тканин, що е актуальним для еетеринарног' хiрургiï.
Ключовi слова: диметилсульфоксид (димексид), асептика, антисептика, кетгут, рана.
Вступ. В умовах хiрургiчноï практики необхщне ретельне, доведене до автоматизму, виконання заходiв асептики й антисептики [1]. Згщно i3 сучасним поняттям асептики, ïï головним завданням е профшактика екзогенноï шфекци, яка може розвинутися як результат контактного, iмплантацiйного та пов^ряно-крапельного зараження. Найбшьшу увагу у ветеринарнш хiрургiï придiляють профiлактицi контактного зараження, хоча при iмплантацiйному iнфекцiйний процес, що розвиваеться внаслщок проникнення мiкроорганiзмiв у глибину тканин разом з уведеним предметом (шовним матерiалом, дренажем тощо), може не в меншш мiрi спричинитися до виникнення ускладнень та суттево вплинути на якють роботи хiрурга.
На сьогоднi окремi види шовного матерiалу не повною мiрою задовольняють хiрурга, особливо щодо вимог асептики. Шовк викликае значну реакцiю тканин, мае велику капшяршсть, яка сприяе проникненню мiкроорганiзмiв у товщу тканин, потребуе ретельного знезараження. Сирий кетгут може бути дуже забруднений патогенними мiкроорганiзмами, в тому чи^ спороносними. Зважаючи на це, при стерилiзацiï кетгуту виникають певш труднощi, що доповнюються втратою його еластичност при тривалому зберiганнi. Кетгут, як чужорщний бiлок, також викликае значну реакщю тканин, особливо при двомоментних та численних операщях на однш тваринi.
Разом з тим, важливим моментом, який може впливати на процес регенерацп тканин, е вибiр виду та технiки накладання хiрургiчних швiв. Так, зашивання глибоких ран вертикальним матрацним швом призводить до значнох' iшемiï тканин, а контамшащя рани мiкроорганiзмами бiльше як 1 млн мжробних тiл в одному грамi травмованоï тканини викликае гальмування регенерацп, оскiльки бактерiальнi протеази сприяють значному розпаду тканин
© Крупник Я.Г., Щсшська С.В., Гудз Б.З., 2008
169
та тривалому перюду запалення в раш, що е причиною розвитку гiпертрофiчного рубцювання. Клшчно такий стан супроводжуеться свербiнням, набряком тканин, тварина може зруйнувати сформовану рубцеву тканину [2].
Крiм того, використання антисептиюв у виглядi присипки на рану мае окремi недолжи. Так, порошок вiдразу фiксуеться i склеюеться ексудатом у виглядi грудочок, через що в одному мшщ рани його багато, а в шших - досить мало. За наявност некротизованих тканин антисептик "замуровуеться" в них i рiдко проникае вглиб до межi зi здоровими. Очевидно, що за таких умов буде затримуватися термш загоення рани.
Треба зауважити, що лжування тварин з асептичними i гншно-септичними захворюваннями та !х ускладненнями, а також !хня профiлактика на даний час продовжують становити значну господарську й ветеринарну проблеми. У зв'язку з тим, що постшно зростае резистентнiсть бiльшостi мiкроорганiзмiв, що викликають гнiйно-запальнi захворювання, терапевтична ефектившсть ряду антибiотикiв, якi широко застосовуються, значно знизилась. А поява нових, у принцит, не може виршити проблеми боротьби з гншно-септичною iнфекцiею. Крiм того, пiд впливом лiкування антибiотиками пригнiчуеться дiяльнiсть сапроф^но! мiкрофлори органiзму, внаслiдок чого змшюеться обмiн речовин, синтез вiтамiну К, в^амшв групи В, зокрема вiтамiну Вх2 тощо [2].
Виходячи з цього, на сьогодшшнш день значно пщвищилися вимоги до протимiкробних засобiв, особливо антисептичних речовин. Вони повинш мати широкий спектр протимжробно! ди, бути активними при наявностi рщин органiзму та продуктiв тканинного розпаду, швидко дiяти в кислому та лужному середовищах, добре розчинятись i мати достатню поверхневу активнiсть, бути хiмiчно стiйкими; не повиннi викликати мшцеву подразнювальну дiю, сенсибiлiзацiю, порушувати процес загоювання ран. Обов'язкова умова - бути нешкщливими для макрооргашзму [3].
Одним з препаратiв, що володiе протимiкробною дiею iз помiрним антисептичним ефектом, який знаходить належне застосування у ветеринарнiй медицинi, е диметилсульфоксид (димексид, ДМСО).
Згiдно з дослщженнями фармацевтiв, мiкробiологiв та хiрургiв гуманно! медицини [4] 20-40%-нi розчини ДМСО пригшчують рiст бiльшостi мiкроорганiзмiв. У концентраци вище 20% ДМСО дiе частково бактерицидно, 10-15% - фунпстатично у вiдношеннi до багатьох грибюв. Зокрема, було встановлено вплив димексиду на 116 штамiв рiзних бактерiй.
Для виявлення протимiкробноl ди ДМСО були проведенi бактерiологiчнi дослщження з видiленням iз гною хворих гншними хiрургiчними захворюваннями чистих культур стафшокоюв, кишково! палички i протею. Встановлено бактерицидну концентрацiю ДМСО для стафшокоюв (бiлого, золотистого) - 40-60%, кишково! палички i протею - 20-40%.
Вщомо, що розчини димексиду можуть посилювати дiю антибiотикiв, а також вщновлювати !х активнiсть [4].
170
Метою роботи було вивчення особливостей регенеративних процеав залежно вщ способу стерилiзацiï шовного матерiалу та засобiв антисептики рани, а також визначення бактерiостатичноï дiï окремих протимiкробних препаратiв у поeднаннi ïx i3 розчинами димексиду.
Матер1ал i методи. Використовували димексид як iнгредieнт засобiв асептики та антисептики - при стерилiзацiï шовного матерiалу, антисептичнш обробцi ран, запальних процесах.
Тваринам (бугайцям) наносили аналогiчнi за величиною та анатомо-топографiчним розташуванням рани на груднш стiнцi з дотриманням правил асептики, антисептики та техшки операци. У завершальний перiод операци глибокi шари тканин одних ран з'еднували кетгутом, знезараженим за методом Губарева в йодованому спиртi, а тканини шших ран зашивали кетгутом, знезараженим у йоддицериш. Антисептичну обробку ран, зашитих кетгутом, стерилiзованим йоддицерином, проводили димексид-фурацилшовим розчином (1 група) та йоддицерином (2 група), а рани, з'еднаш кетгутом, стерилiзованим у йодованому спирт^ знезаражували порошкоподiбними антибютиками широкого спектру дп. При клмчному обстеженнi тварин враховували загальний стан та ознаки запального процесу в мющ нанесення рани.
Для проведення дослвдв щодо встановлення ступеня розчинност протимiкробниx препаратiв у димексидi ïx зважували i розчиняли до моменту випадання в осад. Апробацiю антисептичних препараив проводили на конях (п=9) з кастрацiйними ранами шляхом зрошування ними ран перед застосування присипки. В шших випадках за допомогою шприца методом зрошування антисептиками зволожували травмованi тканини, а рани, виходячи з показань, залишали вiдкритими, зашивали або накладали пов'язки.
З метою вивчення антисептичноï ефективностi димексиду проводили дослщи iз кишковою мiкрофлорою, яку суцшьним посiвом висiвали на чашки Петрi iз МПА. В окремi сектори чашки помiщали по одному стандартному диску антибютика (бензилпенiцилiн натрiевоï солi, стрептомiцину сульфат, тетрациклiну гщрохлорид, левомiцетин, гентамiцину сульфат, цефазолiн) без додавання димексиду, а в iншi чашки до вах дискiв додавали розчини димексиду у рiзниx концентращях: 5%; 10%; 20%.
Посiви помщали в термостат на 24-30 годин при температурi +37о С, тсля чого визначали затримку росту мiкроорганiзмiв навколо кожного диска.
Результати дослщження. Аналiз характеру загоювання ран пiсля оперативного втручання показав, що розвиток запального процесу, вщповщно до фази загоювання, поширювався на 2,5-3 см з кожного боку рани по всш ïï довжинi. Запальна реакщя у ранах, якi зашивали йодованим кетгутом, була штенсивною, гарячою, болючою; площа припуxлостi становила 60 - 70 см2; по висот складала 2,5 см.
Данi клiнiчниx спостережень показали, що на третю добу тсля операци припухлють навколо рани, зашитоï кетгутом, стерилiзованим у йоддицериш, була помiрною, зi слабовираженими болючютю та пiдвищенням мiсцевоï температури. Такий стан тривав упродовж трьох дiб без особливих змiн. На
171
сьому добу шдвищення мюцево! температури та больова реакщя майже не проявлялись. Загоення ран проходило за первинним натягом.
Рани, яю зашивали кетгутом, стерилiзованим за методом Губарева, були бшьш припухлими. За площею вони на 20-25 см2 переважали припухлiсть ран, зашитих йоддицериновим кетгутом. Припухлiсть у цен^ рани була твердо! консистенци, на перифери тiстувата , iз сильно вираженою больовою реакцiею. Цi ознаки тривали i впродовж другого тижня, але !х вираженiсть поступово зменшувалась.
При використанш кетгуту, знезараженого йодованим спиртом, поверхневi шви знiмали на 9-10 добу, а при застосуванш кетгуту, знезараженого у йоддицериш, - на 7 добу, оскшьки запальна реакцiя протiкала менш виражено, рани загоювалися швидше, рубщ на шкiрi у мiсцi розрiзу були тонкими. Рубцi пiсля загоення ран, у яких для зашивання глибоких шарiв тканин використовували кетгут, знезаражений у йодованому спиртi, були значно ширшими i товстими.
Пришвидшення термiну загоювання ран досягалося також за рахунок використання ефективних протимшробних препаратiв, концентрацiя яких бiльша у розчинах димексиду. Додаючи !х до концентрованого та 50% розчину димексиду, було встановлено [5], що:
- фурацилш у концентрованому димексидi розчиняеться до 10% концентраци, у 50% розчиш - до 0,5% концентраций
- йодоформ у концентрованому димексцщ розчиняеться до 40% концентраци, у 50% розчиш - до 0,1% концентраци;
- ксероформ у концентрованому димексидi i його розчиш майже не розчиняеться.
Аналiзуючи стушнь розчинностi зазначених протимшробних препаратiв виявили, що розчиншсть фурацилiну у 50% розчинi димексиду зростае у 25 разiв, що значно збшьшуе його концентрацiю як у розчиш, так ^ вщповщно, у тканинах. Оскiльки ксероформ у димексидi майже не розчиняеться, тому його застосовували у виглядi суспензи. Застосування таких розчинiв або суспензш виявилося досить ефективним заходом при асептизаци операцiйних ран.
Треба зауважити, що при застосуванш йоддицерину для антисептично! обробки ран в окремих випадках були отриманi дещо кращi результати у порiвняннi з антисептичною обробкою ран димексид-фурацилiновим розчином, що потребуе детальшшо! перевiрки.
Проведенi дослщження щодо вивчення ефективностi засобiв антисептично! обробки ран показали, що антибютики неоднаково проявляють свою бактерiостатичну дш по вiдношеннi до кишково! мжрофлори. Бензилпенiцилiн натрiева сiль та цефазолш затримували рiст 25% мiкробiв вщ загально! !х маси, а зона затримання росту становила до 10 мм. Стрептомщину сульфат в дiаметрi до 20 мм затримував рют 60% мiкроорганiзмiв. Зона затримання росту тетраци^ну гiдрохлориду становила 18 мм. При цьому у дiаметрi 8 мм проявлялася 100% бактерюстатична актившсть. Гентамiцин виявився досить ефективним, оскшьки зона затримання росту становила 28 мм;
172
в дiаметрi 10 мм затримувався picT Bcix MÎKpoopraHÎ3MÎB, а решта затримання росту складало 50% мiкpобноï маси. Левомiцитин у зош затримання росту мiкpооpганiзмiв 12 мм проявляв 50% актившсть.
При додаванш до кожного диску 1 кpаплi розчину димексиду бактеpiоcтатична актившсть антибютиюв посилилась i залежала вщ його концентpацiï. Так, димексид у 5% концентраци незначно посилював бактерюстатичну дiю антибiотикiв, - дiаметp затримання росту збшьшився у cтpептомiцину сульфату та тетраци^ну гiдpохлоpиду всього на 1-2 мм, при цьому незначно збшьшився вщсоток затриманого росту мiкpобноï маси.
При заcтоcуваннi pозчинiв димексиду 10% i 20% концентраци сумюно з бензилпенщилш натpieвою ciллю зона затримання росту вcieï маси мiкpооpганiзмi зросла на 2 мм та у 2 рази збшьшився вщсоток затримання росту мiкpобноï маси, - з 30% до 60%.
Якщо стрептомщину сульфат без димексиду затримував рют всього 60% мiкpобноï маси, то при додаванш 10% i 20% концентраци димексиду вiдмiчалоcя 100% затримання росту в дiаметpi 20 мм, а в дiаметpi 26 мм затримання росту сягало 80% мжробнох' маси.
У 2 рази пщ впливом димексиду посилилася антибактеpiальна дiя у тетpациклiнi гiдpохлоpидi та гентамщиш cульфатi. Якщо без димексиду 100% затримання росту мжрофлори даними антибютиками було в дiаметpi 8-10 мм, то з димексидом таке ж затримання росту вiдмiчалоcя в дiаметpi 18-20 мм.
Суттевох' piзницi у поcиленнi антимiкpобноï ди антибютиюв мiж застосуванням 10% i 20% концентраци димексиду не встановлено.
Отже, розведення антибютиюв на 10% розчиш димексиду посилюе ïx антимжробну дш на 25-50%, i саме цю оcобливicть ми використовували при л^ванш тварин з гнiйно-запальними процесами; при цьому мюцеве лiкування поеднували iз загальним. У клiнiчниx доcлiдженняx для мюцевого лiкування використовували 20-30% розчин димексиду, оскшьки в ранах була значна кшьюсть мертвих тканин.
Результати спостереження показали, що через 10-14 дiб вщ початку л^вання рани поступово виповнювалися гpануляцiйною тканиною i покривалися епiдеpмicом; загоення проходило за характером концентричного рубцювання. У тварин контpольноï групи процес повного видужання розтягувався на 18-20 дiб.
Як вщомо, димексид, окpiм бактерицидно^ проявляе протизапальну, протибольову та деcенcибiлiзуючу дш. Швидко проникаючи через тканини оргашзму i бiологiчнi мембрани, не пошкоджуючи ïx, вiн е неперевершеним транспортером багатьох лшарських пpепаpатiв. Це створюе шиpокi можливоcтi цiлеcпpямованого поеднання димексиду з шшими лiкаpcькими засобами: антибютиками, сульфаншамщними препаратами, iншими протизапальними засобами. Тому його використовують мicцево, у мющ розвитку запального процесу, внутршньовенно i внутpiшньоаpтеpiально (20-30% розчини) при найpiзноманiтнiшиx асептичних i гнiйниx запаленнях у тварин.
173
У дослщах вивчалася антисептична ефектившсть димексиду у поеднанш з протимжробними препаратами, яю широко застосовуються у ветеринарнш практицi, зокрема з фурацилшом, йодоформом, ксероформом, а також деякими антибютиками. Вщомо, що фурацилш мае широку антибактерiальну дш; впливае на грампозитивнi та грамнегативш мiкроорганiзми. Застосовують його зовнiшьо для л^вання гнiйно-запальниx процесiв шляхом зрошування або накладання вологих пов'язок; переважно застосовують його у виглядi водного 0,02% (1 : 5000) розчину. Йодоформ практично не розчиняеться у водь Призначаеться зовшшньо як антисептичний заЫб у формi присипок, мазей для л^вання у випадках шфшованих ран, виразок. Ксероформ практично нерозчинний у водь Застосовуеться зовшшньо як в'яжучий, пщсушуючий i антисептичний зааб у виглядi порошку, присипки, мазi (3-10%).
У спецiальнiй лiтературi зазначено про високу ефективнiсть поеднаного застосування цих протимiкробниx препаратiв з диметилсульфоксидом, а саме: у формi лшменту, де частка фурацилiну складае 5% у 50% розчиш димексиду [4]; 25% розчину димексиду з фурацилшом [6]. Однак, це питання вивчено ще не достатньо, оскшьки окремi автори [7] не рекомендують призначати фурацилш одночасно з окислювачами i вщновлювачами у зв'язку з втратою ïx активности а також з новокашом - через ïx розпад з утворенням неактивних сполук. Вщомо також, що шактиващя протимiкробниx препараив (сульфанiламiдниx препаратiв, антибiотикiв) через розпад чи утворення нерозчинних комплексiв вщбуваеться при взаемодiï ïx з йодом [8], що також потрiбно враховувати при застосуванш антисептичних засобiв тсля використання шовного матерiалу вiдповiдноï обробки (способу стерилiзацiï).
Пошуки ефективних антисептичних засобiв, особливо у складi сполук кшькох препаратiв, тривають. Зокрема, широко впроваджуеться йоддицерин -препарат для зовшшнього застосування. До його складу входять: йод, димексид, глщерин. Йоддицерин мае широкий спектр протимiкробноï дп; швидко проникае крiзь мембрани. Його наносять на шюру, слизовi та серозш оболонки, вводять в рани, норищ. Мехашзм дiï полягае в стабшзацп анiону йоду в лшарськш формi й активному транспортуваннi в тканини.
Щоби продовжити тривалiсть ди димексиду, останнiм часом робляться спроби поеднання його з високомолекулярними сполуками, зокрема з полiетиленглiколем-400. Це розчинник багатьох xiмiотерапевтичниx препараив; забезпечуе 1м пролонгуючу дiю i не подразнюе тканин. На основi полiетиленглiколю-400 виготовлено препарат iзатизон (масляниста рщина жовтого кольору iз специфiчним запахом) до складу якого, ^м названого, входить димексид i метисазон. 1затизон мае протизапальнi та iмуностимулюючi властивостi; використовуеться при асептичних запаленнях i гншно-некротичних процесах, ендометритах, оперативних втручаннях [9].
Особливою проблемою у практичнш дiяльностi лiкаря ветеринарноï медицини е лiкування тварин iз xронiчними процесами, коли постае питання вщновлення морфологiчного стану та функцiональноï активностi певного органу чи тканин. Зокрема, кафедрою ирурги ЛНУВМтаБТ були розроблеш
174
способи л^вання тварин iз застосуванням димексиду у поеднанш з лщазою при юстозних аалоадештах [10], cеpофiбpинозниx бурситах у собак [11]. При л^ванш лiктьовиx бурситсв у коней використовували 30% розчин ДМСО, виготовлений на 0,5-1%-ному розчиш новока1ну з додаванням 120 ОД лщази. При цьому iз порожнини бурси вщсмоктували вмicтиме i вводили 10-25 мл такого розчину. Повторш введення димекcид-новокаïн-лiдазниx pозчинiв виконували через 2-3 дш, всього 3-4 ш'екци. Пicля кожного введення на уражену бурсу та навколишнi тканини накладали тиснучу пов'язку, яку знiмали в день виконання новоï процедури. Пщ кiнець лiкування екcудативнi процеси в бура припинялися i уражеш тканини набували нормального моpфологiчного стану [2].
Висновки. 1. Знезаражування кетгуту у йоддицеpинi протягом чотирьох - п'яти дшв залежно вiд товщини нитки, забезпечуе його надшну cтеpилiзацiю. Застосування такого кетгуту для зашивання глибоких шаpiв травмованих тканин, за вiдповiдноï антисептики, сприяе швидкiй pегенеpацiï при незначному розвитку в мicцi травми запального процесу та pубцевоï тканини.
2. Вивчення антиcептичноï ефективноcтi йоддицерину та його теpапевтичноï дiï при гнiйниx ранах у piзниx видiв домашнix тварин е перспективним напрямом дослщжень у ветеринарнш xipуpгiï.
3. В результат поеднання знеболювально^ пpотимiкpобноï, протизапально1, деcенcибiлiзуючоï дiï димексиду iз фаpмакологiчними властивостями шших лiкаpcькиx речовин вдаеться швидко отримати позитивний лiкувальний ефект при патолопчних процесах, якi важко пщдаються звичайнiй терапи.
4. Особливою проблемою пpактичноï дiяльноcтi лiкаpя ветеpинаpноï медицини е л^вання тварин iз хрошчними запальними процесами, коли постае питання вщновлення моpфологiчного стану та функцiональноï активноcтi певного органу чи тканин. У цьому напрямку перспективним е розробки iз застосуванням димексиду у поеднанш з ферментними та окремими протимжробними препаратами.
Лггература
1. Асептика та антисептика у ветеринарнш xipуpгiï / В.М.Власенко, М.В.Рубленко, В.I.Козiй та ш. - Бiла Церква: БДАУ, 2005. - 71 с.
2. Перспективи застосування димексиду при л^ванш тварин з гншними запальними процесами / В.I.Завipюxа, Б.З.Гудз, Я.Г.Крупник, С.В.Цюшська // Наук.-техн.бюлетень. - Вип. 7. -№ 1, 2. - Львiв, 2006. - С. 164-168.
3. Фармаколопя / 1.С.Чекман, Н.О.Горчакова, В.А.Туманов та ш.; За ред. 1.С.Чекмана. -К.: Вища школа, 2001. -598 с.
4. Даниленко М.В., Туркевич Н.М. Клиническое применение димексида. - К.: Здоров'я, 1976. -88 с.
5. Гудз Б.З. Ефектившсть димексид-антисептичних розчишв при знезаpажуваннi операцшних ран /Наук. вicник Львiвcькоï НАВМ iм. С.З.Гжицького. -Львiв, 2005. -Т. 7. № 4 (27). Ч. 2. - С. !2-15
175
6. Ветеринарш препарати: 2500 найменувань лжарських препараив i 1х форм: властивостi, застосування, взаeмодiя, показання /О.1.Канюка, I.I.Харiв, В.М.Гунчак, Д.Ф.Гуфрш; За ред. В.М.Гунчака. - Львiв, 2005. - 642 с.
7. Хоменко В.С., Хоменко Н.Р. Несовместимость, побочное действие лекарственных средств и меры помощи при отравлениях. - Киев: Изд-во УСХА, 1991. - 144 с.
8. Тимофеев Б. А. Профилактика лекарственных осложнений у сельскохозяйственных животных. -М.: Росагропромиздат, 1989. -160 с.
9. Загальна ветеринарна хiрургiя /1.С.Панько, В.М.Власенко, В.Й.1здепський та ш. -Вша Церква: БДАУ, 1999. - 264 с.
10. Мисак А.Р., Саевич В.1., Гамота А.А. Юстозний хрошчний сiалоаденiт у собак // Ветеринарна медицина Украши. -К., 1998. -№ 10. -С. 14-15.
11. Хомин Н.М. Застосування димексиду у поеднанш з шшими лжарськими речовинами при л^ванш iнфiкованих ран та хрошчних асептичних серофiбринозних бурситiв: Автореф.дис. ... канд.вет.н. -К., 1994. - 25 с.
Summary Ya.Krupnyk, S.Tsisinska, B.Gudz DIMETHYLSULFOXIDE AS A MEASURE OF ASEPTIC AND ANTISEPTIC
IN VETERINARY SURGERY An operative interfering is accompanied with the contamination of microorganisms not only superficial but also deep layers of wound. The using of dimexide in comparison with other antibacterial preparations provides with effective and long-term aceptization of traumatic tissues, that is actual question for veterinary surgery.
Стаття надшшла до редакцИ 2.04.2008
176
