CC BY
51
is^^T/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.329-002-07-053.5 DOI: 10.22141/2224-0551.8.76.2016.90825
НЯНЬКОВСЬКИЙ СЛ.1, ГОРОАИЛОВСЬКА M.I.1,1ВАНЦ1В В.А.1, БОЙКО O.I.2
1Львюський нацюнальний медичний унверситет¡мен/ Аанила Галицького, м. Льв/в, Укра'/на
2Льв'юське обласне патологоанатомчне бюро, м. Льв/в, Укра'/на
ДИФЕРЕНЩАЛЬНА Д|АГНОСТИКА ЕЗОФАГПВ У ШКОЛЯР1В
Резюме. Акшуальшсшь. Розглянут1 питания класифжаци ; диференц1ально'1 д1агностики езофагШв у дтей шкыьного вжу. Описан найбльш характерт симптоми езофагт1в р1зно1 етюлогп. Машерiали та мешоди. Обстежено 60 дтей шкыьного вшу, у яких визначалась характерна для езофагту кл1шч-на симптоматика. Д1агноз верифжований ендоскотчно та морфолог1чно. Резульшаши. За даними ен-доскотчного досл1дження в усгх дтей були виявлет вогнищева або дифузна еритема та набряк слизовог оболонки, у 53,3 % дтей — множинт быуват1 нальоти, у 40 % дтей — л1н1йн1 ерозП. При морфолог1ч-ному досл1джент найпоширеншими змтами були: гшерем^я судин мжроциркуляторного русла — у 85 % випадшв, вакуольна дистрофия еттелюцит1в — у 76,7 % випадшв, д1апедезт крововиливи — у 63,3 % випадшв, деструкц1я гранул кератог1алту — у 50% випадшв. Висновки. Для виршення проблеми д1агнос-тики хротчних езофагШв у дтей необх1дний пгдхгд з використанням усгеХсукупност1 сучасних метод1в д1агностики, як зможуть допомогти верифжувати правильний д1агноз та визначитися з напрямками подальшого лжування. Морфолог1чне досл1дження е обов'язковим та виршальним при встановленн1 дга-гнозу езофагту.
Ключовi слова: дти; езофагт; ендоскотя; морфолог1чне досл1дження
Вступ
Останшми десятилитями патолопя оргашв трав-лення займае домшуючу позицго у CTpyKTypi загаль-но! захворюваност дгтей i мае неухильну тенденщю до зростання [1—6]. У широкому cneKTpi хрошчних захворювань травного каналу у дгтей перше мюце посщають ушкодження його верхшх вщдшв [6].
За даними рiзних авторiв, захворювання стра-воходу становлять ввд 11 до 25 % у стрyктyрi патологи травного каналу у д^ей. Езофапт нале-жить до захворювань стравоходу, що найчастше дiагностyються. При ендоскотчному обстеженш езофапт у середньому виявляеться у 6—17 % ви-падюв [7, 8].
Езофапт — досить поширена патолопя, яка може спостерк'атися як окреме захворювання, а та-кож при захворюваннях внутршнк оргашв i травмах стравоходу [9]. Проте цш проблемi придшяеться незаслужено мало уваги. Обговорення питань хро-
нiчного езофагiтy (ХЕ) обмежуеться, як правило, рамками гастроезофагеально1 рефлюксно1 хвороби (ГЕРХ) [10].
Зпдно з класифiкацiею розрiзняють [11]:
— за перебяом: гострi (до 2,5 мюяца), пiдгострi (3—6 мюящв) та хронiчнi (понад 6 мюящв) езофагiти. Гострi езофагiти виникають внаслщок подразнення слизово! оболонки (СО) стравоходу гарячою 1жею i напоями, хiмiчними речовинами, медикаментами, впливу гострих запальних процесiв, iнфекцiй тощо, а тдгос^ та хронiчнi — внаслiдок повторно! i/або три-вало! дГ1 на СО стравоходу;
— за походженням: первинш (пептичний, шфек-цГйний, хГмГчний, посттравматичний тощо) та вто-ринш (при захворюваннях внутрГшнГх органiв, сис-темних захворюваннях сполучно1 тканини тощо);
— за ключною формою: латентний, больовий, псевдокоронарний, геморагiчно-анемiчний, дис-пептичний;
© «Здоров'я дитини», 2016 © «Child's Health», 2016
© Видавець Заславський О.Ю., 2016 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2016
Для кореспонденци: Няньковський Серг1й Леон1дович, доктор медичних наук, професор, завщувач кафедри факультетсько!' та шпитально! пед1атрГ|", Льв1вський нац1ональний медичний ушверситет ¡мен1 Данила Галицького, вул. Пекарська, 69, м. Льв1в, 79010, Укра'на; e-mail: [email protected]
For correspondence: Serhii Niankovskyi, MD, PhD, Professor, Chief of the Department of faculty and hospital pediatrics, Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Pekarska st., 69, Lviv, 79010, Ukraine; e-mail: [email protected]
— за характером морфолопчних змш: катараль-ний, ерозивний, геморагiчний, псевдомембраноз-ний, некротичний, абсцес, флегмона;
— за локалiзащею патолопчного процесу: ди-фузш та локалiзованi;
— за ступенем тяжкостк легкi, середньо! тяжко-cri, тяжкi.
Рефлюкс-езофагт — найчаcтiший тип езофапту, його виявляють у бшьшосп хворих на ГЕРХ, вiн е результатом рефлюксу шлункового вмюту у стравохщ.
Основною причиною його виникнення е пору-шення функщонування протирефлюксного бар'еру, до складу якого входять нижнiй cфiнктер стравохо-ду, черевний сегмент стравоходу (внутршньочерев-ний тиск), стравохвдний отвiр дiафрагми, шлунково-дiафрагмальна зв'язка, гострий кут Пса та складка слизово! оболонки (cлизiвковий клапан) [12].
Для опису змш при рефлюкc-езофагiтi найбшьш уживаною е Лос-Анджелеська клаcифiкацiя (1996) [13]. Згщно з нею пошкодженням (дефектом — mucosal break) слизово! оболонки стравоходу вважаються не лише виразки та ерози, а й д1лянки еритеми з чткою демаркацiею вiд нормально! СО стравоходу (рис. 1).
Причиною шфекцшного езофагту (IE) можуть бути рiзнi вiруcи, cпецифiчнi збудники (туберку-льоз, cифiлic), бактерiйнi та паразитарш шфекцп, мiкози. IE розвиваеться, як правило, у пащентш з ослабленою iмунною системою. Загальною озна-
кою цього виду езофагiту е наявнють iнфекцiйного процесу в iнших органах i системах [10].
Кандидозний езофагт — це форма IE, яка зустрь чаеться найчастше i тому е найбшьш вивченою. Eзофагiт, спричинений грибками роду Candida, спо-стертаеться в 1—2 % випадкiв серед хворих загально-го профiлю, 5—10 % — серед пащентш i3 цукровим дiабетом I типу та 15—30 % — серед хворих i3 синдромом набутого iмунодефiциту [14, 15]. У хворих з при-гшченим мiсцевим i загальним iмунiтетом кандидозний езофагiт може бути першим клтчним проявом.
Для верифжацй дiагнозу необхщно виявити мь целiальнi форми грибка у змивах зi СО або в матерь алi, взятому шляхом браш-бюпсй, або отримати до-кази грибковое швазп шляхом щипцево^ бюпсй [12].
Наступними за частотою е герпесвiруснi ура-ження стравоходу, спричиненi цитомегаловiрусом (CMV) та вiрусом простого герпесу (HSV). Частота CMV уражень стравоходу становить 10—20 % вщ уах IE [17]. Цитомегаловiрусний езофагiт розвиваеться лише на фош iмунодефiциту.
При ендоскопiчному обстеженш стравоходу виявляють великi плосю або щiлиноподiбнi виразки у середнш третинi стравоходу. Виразки можуть бути великими, довжиною до 10 см, глибокими i, як правило, поодинокими [10, 18].
Дiагностика на основi клшчно^ картини та даних ендоскопп не завжди вiрогiдна, тому необхщна мор-
Рисунок 1. Рефлюкс-езофагт, ступнь С за LA
Рисунок 2. Зливн! псевдомембранозн нашарування при кандидозному езофагт (ст. Ill)
Таблиця 1. Лос-Анджелеська (LA) класифка^я рефлюкс-езофапту [13]
Стушнь А Один або бтьше дефекпв СО, обмежених складками СО, довжина яких не перевищуе 5 мм
Стушнь В Один або бтьше дефекпв СО, обмежених складками СО, довжина яких перевищуе 5 мм
Стушнь С Один або бтьше дефекпв СО, розмщених на складках i мiж ними (можуть зливатися мiж собою), але ураження займае менше 75 % периметра стравоходу
Ступшь D Пошкодження СО займае бтьше 75 % периметра стравоходу
Таблиця 2. CiYneNi тяжкост кандидозного езофапту (ендоскопiчна оц1нка) [16]
Стушнь 1 Поодинок випнут 6mi бляшки po3MipoM до 2 мм з rinepeMieio, але без набряку або виразкування
Ступшь II Множинн випнуп бЫ бляшки розмiром понад 2 мм з rinepeMieo, але без набряку або виразкування
Ступшь III Зливш лшшш або вузлуват бляшки з пперемieo i вщкритими виразками
Ступшь IV Ступшь Ill + крихшсть СО та iнодi звуження просв^ стравоходу
фолопчна дiагностика — гiстологiчне дослiдження i3 кра!в виразок та полiмеразна ланцюгова реакцiя (ПЛР).
Езофагт, спричинений HSV, зустрiчаeться дещо рiдше — 2—5 % у CTpyKTypi Bcix езофагтв. Простий герпетичний езофагiт може бути результатом без-посереднього поширення шфекцй з ротово! порож-нини та глотки або виникнути як ускладнення в ре-зyльтатi реактивацй вiрyсy. У такому випадку вiрyс досягае СО стравоходу за блукаючим нервом.
Домiнyючими симптомами простого герпетич-ного езофагiтy е дисфаг1я, загрудинн болi та зни-ження маси тла. Бiль при ковтаннi зазвичай достат-ньо iнтенсивний, характернi сильн загрyдиннi болi, не пов'язанi з актом ковтання [10].
Ендоскопiчно розрiзняють три стад!! герпетич-ного езофапту [12]: I стад1я — невелик везикули або бyльознi ураження, оточен еритематозною зоною (патогномонiчна ознака); II стадiя — на мгсщ везикул формуються виразки з еритематозним дном i дещо пiднятими над поверхнею СО гранулярни-ми жовтуватими краями; III стадiя — злиття сусщ-нiх виразок призводить до дифузного некрозу СО, утворення великих виразок i обширних дiлянок, по-збавлених епiтелiю.
Для остаточно! верифжацп дiагнозy необхщне морфологiчне дослщження, ПЛР.
Сифштичний езофагт. Найчастше в клтчнш практицi зyстрiчаеться вроджений сифiлiс стравоходу, який призводить до утворення рубцевих змш i специфiчних гум стравоходу. Клiнiчна картина цього езофапту не е специфiчною. Сифiлiтичне ураження стравоходу найчастше локалiзyеться у верхнш та середнiй третинi стравоходу. Можливi рiзнi макроскопiчнi форми ураження: у виглядi дифузного ураження СО i/або специфiчних гум, у частит випадюв — з поверхневим виразкуванням на вершинi, у виглядi плоских або глибоких виразок, до яких призводить специфiчне ураження рiзних частин стравоходу, з порушенням трофжи СО, пщ-слизовим фiброзом, що спричиняе розвиток рyбцiв з формуванням стенозу [10].
Туберкульозний езофагт. Зyстрiчаеться вкрай рiдко, поеднуеться з туберкульозом легень. Езофа-гiт може розвиватися при проковтуванш харкотин-ня, шфжованого мiкобактерiями, рiдше — у хворих з iмyнодефiцитом гематогенним або лiмфогенним шляхом поширення з легень та оргашв середо-стiння. Ендоскопiчна картина варiабельна. Дiагноз встановлюеться за даними бюпсй — виявлення у бюптатах стравоходу некротизуючих гранульом, мь кобактерш туберкульозу [10].
Еозинофыьний езофагт (ЕЕ) — це хрошчне iмy-но-антигенопосередковане захворювання, що ха-рактеризуеться вираженою еозинофшьною шфшь-трацiею СО стравоходу та клшчно проявляеться дисфyнкцiею стравоходу [19].
Класичний хворий на еозинофыьний езофапт — це дитина (частше хлопчик), яка мае атопiчнi за-хворювання, з симптомами порушення ковтання,
блюванням, що вщповщають на д1етотерашю по-легшенням симптоматики.
Визначальною методикою при встановленш д1агнозу ЕЕ е ендоскоп1чне досл1дження з бюпсь ею. Ендоскоп1чн1 особливост1 при ЕЕ: 1зольоваш стриктури (проксимальн1 або дистальн1), стриктури 1 звуження просв1ту стравоходу, бшуватий ексудат, б1луват1 точки/вузлики (еозиноф1льн1 мжроабсце-си), вертикальн1 борозни, ф1ксован1 концентричш к1льця (трахеепод1бний стравохщ), рухом1 концентричш кшьця «котячий стравохщ», ранимють (над-риви) СО (слизова за типом «патрусного паперу»), набряк [19].
Нормальна ендоскотчна картина при ЕЕ мае мюце приблизно в 20—30 % випадюв [20].
Основним д1агностичним критер1ем ЕЕ е штрае-штел1альна шф1льтрац1я з кiлькiстю еозиноф1л1в не менше 15 в полi зору мжроскопа високо! роздшьно! здатностi (х 400) [22]. Для ЕЕ характерш також еози-нофiлiя СО, утворення еозинофшьних мжроабсце-сiв, розмiщення еозинофшв у поверхневих шарах епiтелiю, екстрацелюлярш еозинофiльнi гранули, десквамац1я епiтелiю, гiперплазiя базального шару епiтелiю, розширенi м1жклггинш простори, фiброз/ склероз власно! пластинки СО, мастоцитоз i дегра-нуляц1я тучних клiтин [19].
Езофагт при склеродерма. Вюцеральна патоло-гя, що розвиваеться при склеродерм!!, часто визна-чае тяжшсть стану та прогноз захворювання хворих. Езофапт може розвиватися у 70—80 % пащенпв при першому ступеш активностi патологiчного процесу та у 100 % — при третьому ступеш [23].
Поеднання кальцинозу (С), синдрому Рейно (Я), езофапту (Е), склеродактили (Б) та телеанпектазш (Т) прийнято називати СЯЕБТ-синдромом.
Ураження стравоходу дiагностуеться рентге-нолопчно. Спостерiгаеться звуження стравоходу в нижнш третинi, порушення перистальтики !з за-тримкою пасажу барiю, рипдшсть стшок. При ен-доскошчному обстеженнi можуть спостерiгатися ознаки рефлюкс-езофагiту [24].
Г
Рисунок 3. Множинн конценгричн1 кльця i серозн (бШ) еозинофльН абсцеси при еозинофльному езофагт [21]
Променевий езофагт може виникнути внаслщок патолопчно! ди на органiзм радiацiйного випро-мiнювання. Часто розвиваеться пiсля променево! терапи в дiлянцi грудини. Клшчш прояви його не-специфiчнi. Для нього характерш болi при ковтанш, дисфагя, яка наростае при формуванш стриктури стравоходу. Ендоскопiчна дiагностика виявляе по-шкодження верхньо! та середньо! третини стравоходу [10].
Медикаментозний езофагт. Прийом лжарських препаратiв е фактором ризику розвитку медикаментозного езофагту. Запальнi змiни стравоходу можуть виникнути у людей будь-якого в^, якi приймають хiмiчно агресивш лiкарськi середники [25]. Серед препарапв, якi найчастiше ушкоджують стравохiд, необхвдно вiдзначити антибактерiальнi (тетрациклiн, доксициклiн, клшдамщин), хiнiдин, нестерохдш протизапальнi препарати, калш хлорид, сульфат залiза, а також харчовi добавки, склад яких невщомий [10, 26]. Клiнiчно медикаментозний езофагт проявляеться утрудненням ковтання, особливо рщко! !ш, що супроводжуеться гiперсалiва-цiею, болем за грудиною, появою шумного тяжкого дихання, пов'язаного з набряком СО стравоходу. Ендоскошчна картина ще! форми езофапту е най-бiльш варiабельною i характеризуеться однiею або кiлькома виразками, як правило, досить великих розмiрiв на фош нормально! СО, що прилягае до виразок [10].
Бульозний та ексфолiативний езофагт. Бульоз-ний пемфпохд е рщюсною причиною езофапту ав-тоiмунного генезу. Везикулярний або бульозний езофагт може проявлятися дисфапею, одинофап-ею, печiею, болем у грудях, кровотечами та блюван-ням плiвками епiтелiю стравоходу.
Пiд час езофагогастродуоденоскопи (ЕГДС) слизова оболонка може виглядати нормальною,
однак при контакп ендоскопа з нею швидко вини-кають були (ендоскопiчний симптом Школьсько-го) (рис. 4) [27].
Нами була зроблена спроба визначити найбгльш поширеш ендоскопiчно-морфологiчнi особливостi езофагiтiв у дггей з метою удосконалення методiв дiагностики та лiкування ще! патологи.
Матер1али та методи
Нами обстежено 60 дггей шкiльного вiку (се-реднiй вiк — 14,55 ± 0,71 року), у яких можна було запiдозрити езофагiт. Усiм дням проводилась езо-фагогастродуоденоскопiя, пiд час яко! брали бю-псiйний матерiал iз стравоходу для подальшо! вери-фжаци дiагнозу.
Результати та обговорення
При ендоскопiчному дослiдженнi макроскошч-ш змiни слизово! оболонки стравоходу були зарее-стровaнi у 100 % обстежених дггей.
У всiх дггей було встановлено дiaгноз: ГЕРХ, пептичний рефлюкс-езофaгiт.
За даними ЕГДС в уск дiтей були виявленi вог-нищева або дифузна еритема та набряк слизово! оболонки, у 53,3 % дггей — множинш бглувап нальо-ти дiaметром 0,1—0,2 см за типом крипт-абсцеав, у 40 % дггей — лшшш ерози (рис. 5).
Рисунок 5. Структура ендоскопчних змН слизово)' оболонки стравоходу у школяр1в
90 80 70 60 50 40 30 20 10 0
85 77
63
50
Виявлена ознака
□ Гiперемiя СМР
□ Вакуольна дистрофiя ештелюци^в
■ Крововиливи дiапедезного характеру
■ Деструкфя гранул кератопалшу
Рисунок 4. Бульозний езофапт (ендоскопмний симптом Нкольського) [27]
Рисунок 6. Результати морфолопчного дослдження бюпталв слизовоi оболонки стравоходу
%
Рисунок 7. Хворий О., 13роюв. Патоморфолопчне дослдження бопталв СО стравоходу (балонна дистроф1я епиелюцилв, пперем1я судин мкроциркуляторного русла, крововиливи)
Рисунок 8. Патоморфолог'чне дослщження бопталв СО стравоходу (деструк^я гранул кератопал'ну, балонна дистрофiя ептелоцилв)
При морфолопчному дослщженш найпошире-шшими змшами були: гшерем1я судин мжроцир-куляторного русла — у 85 % випадюв, вакуольна дистрофiя епiтелiоцитiв — у 76,7 % випадюв, крововиливи дiапедезного характеру — у 63,3 % випадюв, деструкц1я гранул кератопалшу — у 50 % випадюв (рис. 6—8).
Менш поширеними змiнами при морфолопчно-му дослщженш були: периваскулярна полiморфно-клiтинна шфшьтрац1я — 11,7 % бiоптатiв, вогнище-вi iнтраепiтелiальнi крововиливи — 6,7 % бюптапв, вогнищева iмбiбiцiя жовто-коричневим тгмен-том — 5 % бюптапв, еозинофiльна iнфiльтрацiя — 1,7 % (18—20 еозинофшв у п/з, х 400) бiоптатiв.
Висновки
Етюлопчна структура езофагiтiв у дiтей може бути досить рiзноманiтною i не зводиться лише до ГЕРХ. Для виршення проблеми хрошчних езофап-тш у дiтей необхiдний пiдхiд з використанням уае^ сукупностi сучасних методiв дiагностики, якi змо-жуть допомогти верифiкувати правильний дiагноз та визначитися з напрямками вщповщного лжуван-ня. Морфологiчне дослiдження е вирiшальним при встановленш дiагнозу езофагiту, що потребуе вщпо-
Рисунок 9. Хворий К., 17роюв. Патоморфолог'чне дослдження б1оптат1в СО стравоходу (нфшьтра^я власноI пластинки та набряк м'язово/ пластинки слизовоI оболонки стравоходу)
вщно^ сучасно^ технжи, досвiду лiкаря-ендоскопiста i кв^фжаци морфолога.
Конфлiкт iнтересiв. Автори заявляють про вщ-сутнiсть конфлiкту штереав при пiдготовцi дано^ статтi.
Список л1тератури
1. Белоусов Ю.В. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь в детском возрасте / Ю.В. Белоусов // Здоров 'я Украгни. — 2005. — № 5. — С. 24-25.
2. Белоусов Ю.В. Гастроентерологы дитячого вгку / Ю.В. Белоусов. — К.: СПДКоляда О.П., 2007. — 440с.
3. Волосовець О.П. Сучасний погляд на проблему порушень моторног функци верхнього вiддiлу травного каналу / О.П. Волосовець, С.П. Кривопустов, Ю.В. Карулина // Здоровье ребенка. — 2007. — № 5(114). — С. 7-9.
4. Давыдова А.Н. Особенности течения гастроэзофагеаль-ной рефлюксной болезни у детей школьного возраста при различных вегетативных нарушениях и пути их коррекции: Автореф. дис... к. мед. н.: спец. 14.00.09 — «Педиатрия» / А.Н. Давыдова. — Волгоград, 2008. — 24 с.
5. Шадрин О.Г. Педиатрические аспекты гастроэзофаге-альной рефлюксной болезни / О.Г. Шадрин //Здоров 'я Украгни. —
2009. — № 6/1. — С. 11.
6. Зубаренко О.В. Сучасний погляд на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу у дтей / О.В. Зубаренко, Т.Ю. Кравченко // Перинатология и педиатрия. — 2013. — № 1. — С. 114-122.
7. Боярська Л.М. До питання про частоту та особливостi проявiв гастроезофагеальног рефлюксног хвороби у дтей / Л.М. Боярська, К. О. 1ванова // Современная педиатрия. —
2010. — № 2. — С. 162-163.
8. Приворотский В.Ф. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь у детей (проект стандартов диагностики и лечения) /
B.Ф. Приворотский, Н.Е. Луппова//МатериалыXIV Конгресса детских гастроэнтерологов России «Актуальные проблемы абдоминальной патологии у детей». — М, 2007. — С. 75-90.
9. Ивашкин В.Т. Болезни пищевода/ В.Т. Ивашкин, А.С. Тру-ханов. — М.: Триада-Х, 2000. — С. 8-17.
10. Соломенцева Т.А. Эзофагит как междисциплинарная проблема / Т.А. Соломенцева //Лжи Украгни. — 2009. — № 6. —
C. 59-64.
11. Ждан В.М. Гастроентерологiя в практиц амейноголка-ря: Навчальний поабник / В.М. Ждан, М.Ю. Бабатна, О.6. Ш-тура. — Полтава, 2010. — С. 13-27.
12. Шмакович В.Й. Ендоскопы травного каналу. Норма, па-тологы, сучаст класифкаци / За ред. В.Й. Шмаковича, В.1. Ш-кшаева. — Львiв: Медицина свту, 2008. — 208 с.
13. Endoscopic assessment of esophagitis: clinical and junctional correlates and further validation of Los Angeles classification / L. Lun-dell, J. Dent, J. Bennett [et al.]// Gut. — 1999. — № 45. — Р. 172-180.
14. Чернова В.М. Кандидоз у медичнш практищ / В.М. Чернова // Здоров 'я Украни. — 2007. — № 7/1. — С. 59.
15. Шевяков М.А. Диагностика и лечение кандидоза пищевода / М.А. Шевяков // Фарматека. — 2006. — № 21. — С. 153-159.
16. Candida esophagitis: A prospective study of 27 cases / B.E. Kodsi, P.C. Wickremeinghe, P.J. Kozinn [et al.]// Gastroenterology. — 1976. — № 71. — P. 715-9.
17. Мавров I.I. Статевiхвороби: поабник для лiкарiв, нтер-тв i студентiв/I.I. Мавров. — Хартв: Факт, 2002. — 789 с.
18. Юрин О.Г. ВИЧ-инфекция и поражения желудочно-кишечного тракта / О.Г. Юрин, С.В. Морозова // Санитарный врач. — 2008. — № 4. — С. 14-18.
19. Eosinophilic esophagitis: updated consensus recommendations for children and adults/С. Liacouras, G. Furuta, I. Hirano [et al.]// J. Allergy Clin. Immunol. — 2011. — Vol. 128, № 1. — P. 3-20.
20. Fox V.L. Eosinophilic esophagitis: endoscopic findings/V.L. Fox// Gastrointest. Endosc. Clin. N. Am. — 2008. — Vol. 18. — P. 45-57.
21. http://www.healio.com/gastroenterology
22. Furuta G.T. Eosinophilic esophagitis: Update on clinicopatho-logical manifestations and pathophysiology / G.T. Furuta // Curr. Opin. Gastroenterol. — 2011. — Vol. 27, № 4. — P. 383-388.
23. Гусева Н.Г Висцеральные проявления системной склеродермии / Н.Г. Гусева // Вестник РАМН. — 2002. — № 12. — С. 21-25.
24. Педиатрия: национальное руководство: В 2 т. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. — Т. 1. — 1024 с.
25. Bytzer P. Goals of therapy and guidelines for treatment success in symptomatic gastroesophageal reflux disease patients / P. Bytzer // Am. J. Gastroenterol. — 2003. — Vol. 98, № 3. — P. 31-39.
26. Pill esophagitis: two case reports / S. Valean, М. Petrescu, А. Catinean [et al.]//Romanian J. Gastroenterol. — 2005. — Vol. 14, № 2. — Р. 159-163.
27. Monkemuller K. Bullous and Exfoliative Esophagitis / K. Monkemuller, C.M. Wilcox// VideoGIE. — 2013. — Vol. 1, Issue 1. — P. 8-9.
Отримано 17.11.2016 ■
Няньковский СЛ.1, Городиловская М.И.1, Иванцив В.А1, Бойко О.И.2
1Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина
2Львовское областное патологоанатомическое бюро, г. Львов, Украина
ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ ДИАГНОСТИКА ЭЗОФАГИТОВ У ШКОЛЬНИКОВ
Резюме. Актуальность. Рассмотрены вопросы классификации и дифференциальной диагностики эзофагитов у детей школьного возраста. Описаны наиболее характерные симптомы эзофагитов различной этиологии. Материалы и методы. Обследовано 60 детей школьного возраста, у которых определялась клиническая симптоматика, характерная для эзофагита. Диагноз верифицирован эндоскопически и морфологически. Результаты. По данным эндоскопического исследования у всех детей были обнаружены очаговая или диффузная эритема и отек слизистой оболочки, у 53,3 % детей — множественные беловатые налеты, у 40 % детей — линейные эрозии. При морфологическом исследовании распространенными изменениями были:
гиперемия сосудов микроциркуляторного русла — в 85 % случаев, вакуольная дистрофия эпителиоцитов — в 76,7 % случаев, диапедезные кровоизлияния — в 63,3 % случаев, деструкция гранул кератогиалина — в 50 % случаев. Выводы. Для решения проблемы диагностики хронических эзофагитов у детей необходим подход с использованием всей совокупности современных методов диагностики, которые смогут помочь верифицировать правильный диагноз и определиться с направлениями дальнейшего лечения. Морфологическое исследование является обязательным и решающим при постановке диагноза эзофагита. Ключевые слова: дети; эзофагит; эндоскопия; морфологическое исследование
S.L. Nyankovskyy1, M.I. Horodylovska1, V.A. Ivantsiv1, O.I. Boyko2 1Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine 2Lviv Regional Office for Autopsy, Lviv, Ukraine
DIFFERENTIATED DIAGNOSIS OF ESOPHAGITIS IN SCHOOLCHILDREN
Abstract. Background. The questions of classification and differentiated diagnosis of esophagitis in schoolchildren have been reviewed. The paper describes the most typical symptoms of esophagitis of different origin. Materials and methods. The study involved 60 school-age children with clinical symptoms of esophagitis. Diagnosis was confirmed by endoscopy and morphologically. Local or diffuse erythema and swelling of the mucous membrane were identified in all the children, multiple whitish layers was in 53.3 % of children, linear erosion was in 40 % of children by the endoscopy results. Results. The most
common morphological changes were hyperemia of vascular microcirculation in 85 %, vacuolar dystrophy of epithelial cells in 76.7 % of cases, diapedetic hemorrhages in 63.3 % of cases, destruction of keratohyalin granules in 50 % of cases. Conclusions. We need a new diagnostic approach using the totality of modern diagnostic methods that can help verify the correct diagnosis and determine the directions of further treatment. Morphological study is determinative for esophagitis diagnosis. Keywords: children; esophagitis; endoscopy; morphological study
