CC BY
36
Орипнальш досл^ження Original Researches ■ < ■ | ГАСТРОЕНТЕРОЛОПЯ GASTROENTEROLOGY
Патолопя BepxHix в^ддшв травного каналу/ Pathology of Upper Gastrointestinal Tract
УДК 616.329-008.843.3+572.7/616.329-002
ГАЙДАР Ю.А., МОС1ЙЧУКЛ.М., ОШМЯНСЬКА Н.Ю.
ДУ «1нститутгастроентерологИ' НАМН Украни», м. Днпропетровськ, Украна
МОРФОЛОПЧНА AÏAmOC^KA ЕРОЗИВНОГО ЕЗОФАПТУ ПРИ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНМ РЕФЛЮКСНМ ХВОРОБ1
Резюме. Досл'!джено б'юптати стравоходу 79 хворих з клiнiчню п'щтвердженою гастроезофагеальною рефлюксною хворобою. За допомогою комп'ютерноI морфометри вимiряню та прюаналiзюваню ширину мiжклiтинних просторов плоского епiтелiю стравоходу, а також особливост мiграцiI клтин запалення у випадках розвитку неерозивного, ерозивного й еозиноф^льного езофапту залежно в'щ тонуса сфiнктера Одд/ та жовчного м^хура.
Ключовiслова: гастроезофагеальна рефлюкснахвороба, ерозивний езофапт, комп'ютерна мюрфюметрiя.
Фактори, що впливають на розвиток гастроезофаге-ально1 рефлюксно!' хвороби (ГЕРХ), вже досить добре вивчеш До них належать: кислотшсть i склад шлунко-вого вмюту, час проходження '¿ж по стравоходу i час ви-порожнення шлунка, структурш та функцiональнi ан-тирефлюкснi мехашзми гастроезофагеально!' областi, тонус нижнього стравохщного сфiнктера (НСС), вмiст в '¿ж подразнюючих речовин i речовин, що впливають на кислотнiсть або моторику, стан захисних механiзмiв слизово!' оболонки (СО), гшерчутливють, генетична схильнiсть [1, 2].
Запалення СО та бтьш глибоких шарiв стравоходу найчастше бувае пов'язане саме з порушенням моторики (нерегулярш скорочення) i недостатшстю НСС, що збiльшуе час проходження '¿ж та/або обумов-люе повторний закид шлункового вмiсту. Часто зустрь чаеться так зване порочне коло, що поеднуе в собi як порушення моторики, так i недостатшсть НСС, у цьому випадку бувае тяжко виявити первинну причину, тому що обидва порушення попршують переб^ один одного [3, 4].
Мехашзми морфолопчних змш при ГЕРХ поки що вивчеш недостатньо. За наявност симптомiв печи' ен-доскопiчнi змiни можуть бути виявлеш (ерозивний
езофагiт) чи не виявлеш (неерозивна рефлюксна хвороба (НЕРХ)). У раз^ якщо ендоскошчне дослiдження не виявило характерних дефекпв СО, при дослiдженнi ендоскопiчного матерiалу, тим не менше, можуть бути виявлеш ознаки запалення [4, 7].
Незалежно вщ ендоскопiчного дiагнозу для морфо-логiчного пiдтвердження наявностi ерозивного езофапту необхщна наявнiсть таких критери'в:
1) збiльшення сосочкiв > 2/3 товщини СО;
2) гiперплазiя базального шару;
3) iнтраепiтелiальний гранулоцитоз (навiть пооди-нокi нейтрофiли або еозинофти).
Також можлива наявнiсть таких неспецифiчних знахiдок:
1) розширення капiлярiв;
2) iнтраепiтелiальнi лiмфоцити;
3) балонна дистрофiя клiтин плоского епiтелiю.
Отже, миращя гранулоцитiв до епiтелiю е одним
iз важливих критери'в розвитку ерозивного езофапту при ГЕРХ. Треба зазначити, що ГЕРХ та еозинофть-
© Гайдар Ю.А., Мосшчук Л.М., Ошмянська Н.Ю., 2016 © «Гастроентерологш», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
ний езофапт донедавна вважалися двома iзольованими нозологiчними формами, хоча перше захворювання включае великий комплекс клiнiчних симптомiв, у той час як друге вщноситься до суто гiстологiчних дiагнозiв. Згiдно з даними лiтератури, характерш ознаки ГЕРХ включають у себе гшерплазш плоского епiтелiю, яка веде до того, що базальний шар клггин збшшуеть-ся бiльше шж на 15 % вiд товщини слизово! оболон-ки; подовження субеmтелiальних сосочкiв бiльше нiж на двi третини товщини слизово!; запальний шфш-трат, що складаеться з еозинофшв, лiмфоцитiв i ней-трофiлiв. Еозинофшьний езофагiт, окрiм подовження субепiтелiальних сосочюв та розширення базального шару, характеризуеться наявнютю численних штраеш-телiальних еозинофшв (> 15 на велике поле зору) i по-верхневих еозинофшних мiкроабсцесiв [5].
При обох захворюваннях може вiдзначатися еози-нофiлiя стравоходу рiзного ступеня вираженостi, тому деякг дослiдники останнiм часом висловлюють припу-щення про взаемозв'язок етiопатогенезу еозинофш-ного (алергiчного) езофагiту та ГЕРХ. У робот 8рееЫег та ш. описано, що травма слизово! оболонки страво-ходу, яку викликае рефлюкс, призводить до того, що алергени !'жi проникають у тдслизовий шар, який в ш-ших випадках недоступний для бшьшосл бiлкiв, що в результатi призводить до накопичення еозинофшв. I навпаки, штенсивна дегрануляцiя активованих еозинофшв при еозинофiльному езофагiтi може викликати змiни НСС, що призведуть до розвитку рефлюксу [6].
Вплив шкщливого чинника на щiльнi мiжклiтиннi контакти призводить до шдвищення !х проникноста, що, в свою чергу, пщдае клiтини бiльш глибоких шарiв впливу солей жовчних кислот i запальних медiаторiв [8]. Цей феномен отримав назву «розширення мiж-клiтинних простс^в» i, згiдно з останнiми дослщжен-нями, е однiею з патогномошчних ознак ГЕРХ [9—11].
Виходячи з цього, метою нашого досл1дження було встановлення додаткових допомiжних критерив мор-фологiчно! дiагностики ерозивного езофагiту при ГЕРХ.
Матерiали та методи
Обстежено 79 хворих Í3 клiнiчно пiдтвердженою ГЕРХ на raí сонолопчно пiдтвердженоi дисфункци жовчного Mixypa та сфiнктера Одщ, яы проходили лiкування у вщдтенш захворювань шлунка та ДПК ДУ «1нститут гастроентерологй' НАМН Украши». Ма-терiалом для вивчення структурних змш стали бюпта-ти, отриманi тд час фiброгастроскопii (3Í стравоходу, тта й антрального вiддiлу шлунка). Для пстолопчних дослiджень бiоптати фiксували в 10,0% розчиш нейтрального формалшу, зневоднювали в спиртах висхщ-но'1' концентрацй' та заливали в парафш. Гiстологiчнi зрiзи товщиною 3—5 мкм фарбували гематоксилiном i еозином та Шифф-реактивом.
Зрiзи, забарвленi гематоксилiном i еозином, фото-графувалися за допомогою iмерсiйного об'ективу при збiльшеннi х 1000 свгглового мiкроскопу XSP-139TP (Ulab, Украша), фотоапаратом Canon PowerShot A630 (Японiя). Мiжклiтиннi простори епiтелiю стравоходу було вимiряно за допомогою програмного забезпечен-ня ImageJ 1.45S (National Institutes of Health, USA).
Шсля попереднього гiстологiчного дослiдження було сформовано двi окремi групи — ерозивний езофапт (52,5 % дослщжуваних випадыв) i неерозивна реф-люксна хвороба (39,5 %).
При аналiзi результатiв використовувалися методи описово'1' статистики: розрахунок середнього значен-ня, 95% штервалу i стандартно'1' помилки у виборщ, результат записувався як М ± m. Також було виконано статистичну обробку даних методом багатофактор-ного кореляцiйного аналiзу за допомогою програми SPSS v. 9.
Результати та обговорення
У 59,5 % дослщжуваних випадкiв при ГЕРХ на пстолопчному дослiдженнi визначався ерозивний езофапт, основними морфолопчними ознаками якого були потовщення базального шару ештелш та збть-шення висоти сосочюв (рис. 1). Комбшащя цих двох ознак зус^чалася у 52,5 % випадив i корелювала
ЯШ
• •• • • . •V. • :
Рисунок 1 — СО стравоходу у хворого на ГЕРХ. А — ¡нтраеп1тел1альн1 л'шфоцити, забарвлення гематоксилном та еозином, зб. х 1000. Б — ознаки езофапту: зб'шьшення сосочюв, пперплаз'я базального шару; забарвлення гематоксил'шом та еозином, зб. х 100
Рисунок 2 — СО стравоходу у хворого на ГЕРХ. А — балонна дистроф1я кл 'пин плоского ептелю; Б — м'1грац1я еозинофш1в в ептелй стравоходу. Забарвлення гематоксил'шом та еозином, зб. х 1000
з наявшстю лiмфоплазмоцитарноl (г = 0,31; р = 0,027) та еозинофшно! шфтьтраци (г = 0,33; р = 0,003). Iншi 39,5 % втсотыв дослщжуваних випадыв було втнесе-но до групи неерозивно! рефлюксно! хвороби.
Поодинокi нейтрофiльнi лейкоцити у ылькост 1—2 на поле зору зусщчалися у 37,5 % ушх випадкiв, еозинофiльнi — у 33,8 %. При цьому виражена нейтро-фшна iнфiльтрацiя зустрiчалась лише у 2,5 % випад-кiв, а виражена еозинофтьна — у 8,9 %, що вiрогiдно частiше (р = 0,001).
Балонна дистрофiя клггин плоского епiтелiю, що також вважаеться ознакою порушення захисних механiзмiв [10], спостериалася в 16,3 % випадыв (рис. 2А). При цьому багатофакторний кореляцшний аналiз виявив зв'язок мiж наявнiстю балонно! дистро-фП та розширенням мiжклiтинних просторiв (г = 0,42; р = 0,001) незалежно вщ ступеня розширення.
Розвиток структурних змiн у СО стравоходу на тлi рефлюксу в 37,5 % випадыв супроводжувався мпра-цiею та накопиченням еозинофшв (рис. 2Б). При цьому виражене накопичення, порiвнянне з картиною ео-зинофiльного езофапту, спостерiгалося тiльки в 8,8 %, у той час як в шших випадках еозинофтьна шфтыра-щя була незначною i спостерiгалася на тш накопичення лiмфоцитiв i плазматичних клiтин. Дана ознака показала наявнiсть слабкого вiрогiдного прямого зв'язку з потовщенням базального шару в СО стравоходу (г = 0,33; р = 0,003) i не залежала вщ iнших складових тканинно! iнфiльтрацií при прогресуваннi езофапту. При порiвняннi груп НЕРХ i ерозивного езофагiту було встановлено, що мирацш еозинофiлiв частiше зустрь чалася саме в другому випадку (р = 0,032) i також не залежала вщ наявностi шших титв iнфiльтрацií.
Останнi данi свтчать про те, що зв'язок мiж реф-люксом та еозинофiльним езофаптом може бути ком-плексним, i проведення чiткоí' меж! мiж цими двома розладами е необГрунтованим спрощенням [12]. У на-шому дослщженш розвиток структурних змiн на тлi рефлюксу в 37,5 % випадыв супроводжувався мчащею та накопиченням еозинофшв, i при статистичнiй обробщ отриманих даних було пiдтверджено наявнють
слабкого вiрогiдного прямого зв'язку мiж еозино-фiлiею i потовщенням базального шару СО стравоходу (г = 0,33; р = 0,003). Вщомо принаймш 4 варiанти, в яких ГЕРХ може перебиати з еозинофшею стравоходу [12]: 1) шлунковий закид викликае подразнення СО, втповщдю на яке е змшана (у тому числi еозинофтьна) iнфiльтрацiя; 2) ГЕРХ i еозинофтьний езофа-гiт спiвiснують, але не пов'язаш; 3) виражений еозинофтьний езофагiт впливае на моторику стравоходу i сприяе розвитку ГЕРХ; i 4) ГЕРХ викликае алерпч-ну реакцш, наслiдком яко! е еозинофтьний езофапт. У хворих на ГЕРХ iз порушеннями тонусу сфiнктера Одд або жовчного мiхура, очевидно, найчастше спо-стерiгаеться перший варiант, коли закид вмюту шлунка з тдвищеним вмiстом жовчних кислот викликае не-значну еозинофiльну iнфiльтрацiю на тлi накопичення лiмфоцитiв i плазматичних клгган. При цьому в 8,8 % випадыв спостериаеться виражене накопичення еозинофшв, порiвняне з картиною еозинофтьного езофа-гiту, механiзм якого може бути шшим.
Мiжклiтиннi контакти плоского ештелш стравоходу дослiджувалися при максимальному збшшенш свiтлового мiкроскопа. У нормi клiтини епiтелiю щiль-но прилягають одна до одно!, таким чином, що межа ледь помина. Така структурна картина спостериалася в 35,0 % дослiджуваних випадыв (рис. 3А).
У 8,8 % хворих мiжклiтиннi простори були значно розширеш (рис. 3Б). За даними комп'ютерно! мор-фометри, у цих випадках середня втстань мiж двома клгганами становила (1,391 ± 0,041) мкрона. У рештi випадкiв (56,3 %) ширина мiжклiтинних просторiв значно варшвала, у тому числi на сушдшх дiлянках, та становила (0,620 ± 0,074) мiкрона (рис. 3Б).
У 40,0 % дослiджуваних випадыв не втзначалося гiстологiчних ознак ерозивного езофапту — розширення базального шару i подовження сосочыв. Щ випадки (п = 32) були видтеш в групу НЕРХ, яка порiвнюва-лася з рештою (60,0 %, п = 48) за характером запально! iнфiльтрацií i мкроструктурних змiн (табл. 1).
Так, було встановлено, що лiмфоплазмоцитарна iнфiльтрацiя, яка була неспецифiчною ознакою як для
Рисунок 3 — СО стравоходу у хворого на ГЕРХ. А — м1жкл1тинн1 простори не розширен (щльний контакт); Б — м1жкл1тинн1 простори помтно розширен1. Забарвлення гематоксил'шом та еозином,
зб. х 1000
НЕРХ, так i для ерозивного езофапту, була бтьш вира-жена у другому випадку (р = 0,022). Подальший аналiз не виявив вiрогiдних вщмшностей мiж частотою вияв-лення тканинно! нейтрофш! (р = 0,117); разом з тим тканинна еозинофшя зус^чалася вiрогiдно частiше (р = 0,033).
При аналiзi дiаметрiв мiжклiтинних просторiв плоского епiтелiю стравоходу (табл. 2, рис. 4) було вияв-лено, що середнiй дiаметр мiжклiтинних просторiв епiтелiю стравоходу при вксутносл структурних змiн СО, пов'язаних iз рефлюксом, становив (0,439 ± 0,086) мiкрона, у той час як при розвитку ерозивного езофапту вщзначалося збiльшення середнього дiаметра до 0,565 ± 0,057 мкрона. Однак статистичний аналiз iз використанням критерш Спiрмена не показав вiро-гiдностi вiдмiнностей цього показника мiж групами, що, швидше за все, пояснюеться великим дiапазоном значень при НЕРХ.
Розширення мiжклiтинних просторiв в епiтелií стравоходу, обумовлене впливом шлункового вмiсту на СО, е важливою характеристикою розвитку шлун-ково-стравохщного рефлюксу. Порiвняно з НЕРХ
Таблиця 1
((0,439 ± 0,086) мкрона) у хворих i3 наявнютю мор-фологiчних змш СО стравоходу вщзначаеться розширення мiжкпiтинних просторт (0,565 ± 0,057 мiкрона), яке, однак, не було шдтверджене статистично у зв'язку з тим, що в груш хворих на НЕРХ спостеркався знач-ний дiапазон значень.
У нижнк частинах стравоходу, на ркш Z-лiнii, часто можна було побачити дшянки переходу бага-тошарового плоского епiтелiю стравоходу в залози-стий одношаровий епiтелiй кардiальних залоз шлунка (рис. 5А). Потребуе уваги той факт, що цилiндричний ештелш у таких випадках близький до високопризма-тичного, з ознаками гшертрофи. Також у дiлянках сти-ку вк^чаеться бiльш щiльне накопичення лiмфоцитiв i плазматичних клiтин, не пов'язане, на нашу думку, з розвитком езофапту.
Майже у третиш вск випадив (31,41 %) пiд час мор-фологiчного дослiдження СО стравоходу в дшянках, якi знаходяться в межах нижньоi третини стравоходу, але вище рiвня Z-лiнii, було знайдено остркщ ет-телiю, що за своею будовою виявився близьким до кар-дiального: цилiндричного, з секретуючими клiтинами
— Характер запально/ нфшьтраци СО стравоходу при розвитку НЕРХ i ерозивного езофапту
Виражешсть л1мфоплазмоцитарно/ ¡нфшьтраци Нейтрофльна ¡нфтьтрац1я Еозинофльна ¡нф1льтрац1я
0 (немае) 1 (слабка) 2 (пом'рна) 3 (виражена)
НЕРХ (n = 32) 9,38 62,5 25,0 3,13 25,0 18,75
Ерозивний езо-фапт(n = 48) 2,08 39,58 56,25 2,08 45,83 47,92
Значення р 0,021622 0,116902 0,032586
Таблиця 2 — Розподл середн1х значень даметра м1жкл1тинних простор1в СО стравоходу залежно
в д наявност ерозивного езофапту
НЕРХ Ерозивний езофапт Р'зниця
Середне 0,439173 0,564902 -0,12573
Нижнш (пар.) 95% 0,263625 0,450741 -0,33217
Верхнм (пар.) 95% 0,614721 0,679063 0,080716
Вдоилення (пар.) 95% 0,175548 0,114161 р = 0,20645
0,8 0,6 0,4 0,2
Рисунок 4 — Середн значення д1аметра м'жклi-тинних простор 'в Со стравоходу з 95% нтерва-лом при розвитку НЕРХ i ерозивного езофапту
та ШИК-позитивними залозами, цю нагадують ан-тральш (рис. 5Б). Частота виявлення ще! ознаки також не корелювала з проявами еозинофтьного езофапту.
Це явище iнтерпретувалося нами як шлункова ме-таплазiя/дистопiя, i хоча, на вщмшу вiд кишково! ме-таплази, воно не вiдноситься до передракових сташв, деяю супутнi змши епiтелiю звертають на себе увагу. Так, еmтелiальнi клiтини в цих дтянках мають високу призматичну форму, ознаки гшертрофи бiльш вира-жеш, дрiбнi судини СО розширенi, вiдмiчаеться нако-пичення клiтин запалення (рис. 6А).
У 3,31 % (4 випадки) саме серед таких ектотчно розташованих шлункових залоз було знайдено ос^вщ тонкокишкового епiтелiю з бокалоподiбними клггина-ми (рис. 6Б), що вiдповiдае будовi стравоходу Барретта, та на ендоскотчному рiвнi було наведено у виглядi бла-китних гребешв. Виявлена частота стравоходу Барретта не виходить за меж середшх цифр у популяци [16] та не пов'язана с дисфункщею жовчного мiхура, що пiдтверджуеться даними статистичного дослщження (Р > 0,05).
До механiзмiв, що беруть участь у розширенш мiж-клiтинних просторiв на xni гастроезофагеального реф-
люксу, вщносять у першу чергу механiчну даю соляно! кислоти та зниження епiтелiального опору [9—11]. У той же час у хворих на неерозивний езофапт за клшч-ними симптомами лише у деяких випадках може стоя-ти змша рН, яка може бути скоректована за допомогою антисекреторного л^вання [13]. У шших же випадках симптоми ГЕРХ пов'язаш з гiперчутливiстю, що про-гресуе з поширенням рефлюксату вгору по стравоходу та може бути безпосередньо пов'язана зi збтьшенням кiлькостi активованих юслоточутливих ноцицепторiв. У дослiдженнi К.Н. 81ееп [14] показано, що сенсорш нейрони людсько! шири мiстять хемочутливi больовi рецептори, що активуються при рiвнi рН вiд 5,2 до 6,9. Також експериментально доведено руйшвний ефект рН у значеннях нижче 6,5 на епiтелiальнi клiтини СО стравоходу кролика [15]. Враховуючи щ спостережен-ня, можна припустити, що пащенти з неерозивним езофагiтом характеризуються бтьш вираженою враз-ливiстю бар'ерно! функци СО стравоходу. Таким чином, навпъ невелика змiна рН викликае больову вщ-повiдь.
Великий дiапазон значень дiаметрiв мiжклiтинних просторiв, у тому числi i мiж клiтинами, що знаходять-ся в одному полi зору, який ми спостертаемо в групi НЕРХ, дозволяе припустити, що мiжклiтиннi зв'язки е частково динамiчними i адаптуються до подразни-кiв. Ймовiрно, що, ^м негативного «сенсибшзуючо-го» ефекту, за такими змшами СО може стояти i поки не вивчений позитивний адаптативний ефект. Надалi становить штерес вивчення зв'язюв мiж характером розширення мiжклiтинних просторiв та окремими клшчними проявами, пов'язаними з рефлюксом.
У зв'язку з тим, що електронна мкроскошя е складним i малодоступним методом, що займае ве-лику кiлькiсть часу, вiдомо безлiч спроб вимiрювання дiаметра мiжклiтинних просторiв при свгтловш мк:ро-скопи. На даний час свплова мiкроскопiя показала порiвняно низьку специфiчнiсть, проте гарну чут-
Рисунок 5 — СО стравоходу у хворого на ГЕРХ. А — стик багатошарового плоского епiтелiю стравоходу
(верхня частина фотографа) та залозистого одношарового ептелю шлунка (нижня частина фотографа) на р'1вн'12-л'1нн. Забарвлення за Шиффом, зб. х 200. Б — вище р1вня 2-л'1нн серед типового для стравоходу ептелю розташован ШИК-позитивн залози, вистелен одношаровим цил1ндричним
еп 'пел'ем. Забарвлення за Шиффом, зб. х 100
Рисунок 6 — СО стравоходу у хворого на ГЕРХ. А — високопризматичний еп1тел1й без келихопод1бних клтин (шлункова ектопя). Щльна л'мфоплазмоцитарна ¡нфшьтрац1я. Забарвлення гематоксилном та еозином, зб. х 400. Б — серед багатошарового ептелю стравоходу залози з бокалопод1бними клтинами (кишкова метаплазя). Забарвлення за Шиффом, зб. х 200
ливють при вимiрюваннях [15]. Розробка подiбного методу надала б новий дiагностичний шструмент для ранньо! дiагностики ГЕРХ i видтення в окрему групу пащентт iз функцюнальною, малочутливою до анта-цидiв печiею. Результати вимiрювання мiжклiтинних просторiв методом високорозподшьно! свплово! мь кроскопи з використанням комп'ютерно! морфометри е вiдтворюваним, об'ективним i чутливим маркером на раншх етапах. Дане вимiрювання може бути вико-ристано для дiагностики пащентав, у яких iншi псто-лопчш характеристики стравоходу залишаються в межах норми.
Висновки
1. Розвиток структурних змш у СО стравоходу при ГЕРХ у 37,5 % випадив супроводжуеться мчащею та накопиченням еозинофiлiв. При цьому виражене накопичення кштин спостеркали тiльки в 8,8 %, у той час як в шших випадках еозинофтьна iнфiльтрацiя незначна i спостерiгалася разом з лiмфоплазмоцитар-ною. Дана ознака також показала наявнють слабкого вiрогiдного прямого зв'язку з потовщенням базального шару в СО стравоходу (г = 0,33; р = 0,003) i не залежить вiд iнших складових тканинно! шфтьтраци при про-гресуваннi езофагiту. При порiвняннi груп неерозивно-го й ерозивного езофапту було встановлено, що мкра-цiя еозинофiлiв частiше зус^чаеться саме в другому випадку (р = 0,032) i також не залежить вщ наявностi iнших титв iнфiльтрацií.
2. За даними комп'ютерно! морфометри, у 8,8 % хво-рих на ГЕРХ мiжклiтиннi простори плоского ештелш стравоходу були значно розширеш, середня вiдстань мiж двома клгганами становила (1,391 ± 0,041) мкро-на. У 56,3 % ширина мiжклiтинних просторiв значно варшвала, у тому числi на сусщшх дiлянках, та становила (0,620 ± 0,074) мiкрона. Результати порiвняння гiстологiчних i морфометричних ознак показують, що розширення мiжклiтинних просторiв вщбуваеться у пацiентiв з неерозивним ((0,439 ± 0,086) мiкрона)
та ерозивним езофаптом ((0,565 ± 0,050) мкрона) не-залежно вiд видимого пошкодження СО стравоходу, i це може бути одним Í3 механiзмiв, вщповщальних за пiдвищення чутливостi до шлункового вмiсту.
Список AiTepaTypM
1. Review article: the pathophysiology of gastro-oesophageal reflux disease-oesophageal manifestations / D.O. Castell, J.A. Murray, R. Tutuian [et al.] // Aliment. Pharmacol. Ther — 2004. — P. 14-25.
2. Quigley E.M. New developments in the pathophysiology of gastrooesophageal reflux disease (GERD): implications for patient management / E.M. Quigley // Aliment. Pharmacol. Ther. — 2003. — P. 43-51.
3. Dodds W.J. Mechanisms of gastroesophageal reflux in patients with reflux esophagitis/ W.J. Dodds//N. Engl. J. Med. — 1982. — № 307. — P. 1547-1552.
4. Campos G.M. The pattern of esophageal acid exposure in gastroesophageal reflux disease influences the severity of the disease / G.M. Campos // Archive of Surgical Pathology. — 1999. — № 134. — P. 882-887.
5. Thoughts on the complex relationship between gastroesophageal reflux disease and eosinophilic esophagitis / S.J. Spechler, R.M. Genta, R.F. Souza //Am. J. Gastroenterol. — 2007. — № 102. — P. 1301-1306.
6. Healing of severe reflux esophagitis with PPIdoes not improve esophageal dysmotility / J.Y. Xu, X.P. Xie, G.Q. Song [et al.]//Dis. Esophagus. — 2007. — № 20(4). — P. 346-352.
7. Волкова Н.Н. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: современный взгляд на проблему / Н.Н. Волкова // Рус. мед. журн. — 2009. — № 17(2). — Р. 119-12.
8. Diamant N.E. Pathophysiology of gastroesophageal reflux disease / N.E. Diamant // GI Motility online, 2006. — Doi: 10.1038/gimo21.
9. Dilated intercellular spaces of esophageal epithelium in nonerosive reflux disease patients with physiological esophageal acid exposure / R. Caviglia, M. Ribolsi, N. Maggiano [et al.] // American Journal of Gastroenterology. — 2005. — № 100(3). — P. 543-548.
10. A study on the light microscopic measurement of intercellular space of squamous epithelium in lower-esophagus to diagnose gastroesophageal reflux disease / R.L. Cui, L.Y. Zhou, S.R. Lin, Y Xue//Zhonghua Nei Ke Za Zhi. — 2009. — № 48(3). — P. 208.
11. Dilated intercellular spaces of esophageal epithelium in nonerosive reflux disease patients with physiological esophageal acid exposure / R. Caviglia, M. Ribolsi, N. Maggiano [et al.] // American Journal of Gastroenterology. — 2005. — № 100(3). — P. 543-548.
12. Spechler S.J. Thoughts on the complex relationship between gastroesophageal reflux disease and eosinophilic esophagitis / S.J. Spechler, R.M. Genta, R.F. Souza//Am. J. Gastroenterol. — 2007. — № 102. — P. 1301-1306.
13. Reversibility of GERD ultrastructural alterations and relief of symptoms after omeprazole treatment / C. Calabrese, M. Bortolotti, A. Fabbri [et al.]//Am. J. Gastroenterol. — 2005. — № 100. — P. 537-542.
14. Steen K.H. Sustained graded pain and hyperalgesia from harmless experimental tissue acidosis in humans / K.H. Steen, P.W. Reeh // Neurosci Lett. — 1993. — № 154. — P. 113-116.
15. Barlow W.J. The pathogenesis of heartburn in nonerosive reflux disease: a unifying hypothesis /W.J. Barlow, R.C. Orlando // Gastroenterology. — 2005. — № 128. — P. 771-778.
16. Sharma N. Columnar lined Barrett's oesophagus / N. Sharma, K.Y Ho//Br. J. Hosp. Med. — 2015. — № 76(12). — P. 703-706.
QmpuMano 15.02.16 ■
Гайдар Ю.А., Мосийчук Л.М., Ошмянская НЮ. ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепропетровск, Украина
МОРФОЛОГИЧЕСКАЯ ДИАГНОСТИКА ЭРОЗИВНОГО ЭЗОФАГИТА ПРИ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНИ
Резюме. Исследованы биоптаты пищевода 79 больных с клинически подтвержденной гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью. С помощью компьютерной морфометрии измерена и проанализирована ширина межклеточных пространств плоского эпителия пищевода, а также особенности миграции воспалительных клеток в случаях развития неэрозивного, эрозивного и эозинофильного эзофагита в зависимости от тонуса сфинктера Одди и желчного пузыря.
Ключевые слова: гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, эрозивный эзофагит, компьютерная морфометрия.
Haidar Yu.A., Mosiychuk L.M., Oshmianska N.Yu. SI «Institute of Gastroenterology of NAMS of Ukraine», Dnipropetrovsk, Ukraine
MORPHOLOGICAL DIAGNOSIS OF EROSIVE
ESOPHAGITIS IN PATIENTS WITH GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE
Summary. The esophageal biopsies of 79 patients with clinical evidence of gastroesophageal reflux disease were examined. Using computer morphometry the intercellular spaces of the squamous epithelium were measured and analyzed along with the features of inflammatory cells migration in cases of non-erosive, erosive and eosinophilic esophagitis, depending on the tonus of the Oddi sphincter and gall bladder.
Key words: gastroesophageal reflux disease, erosive esophagitis, computer morphometry.
