CC BY
132
¡нфекцм в д1тей
УДК 616.921.8-078.7/.8
РОМАНЕНКО Т.А., ТРУНОВА O.A., Б1ЛОМЕРЯ Т.А., АУМЧЕВА Т.Ю., БУХТ1ЯРОВ Е.В., ПОАОЛЯКА В.Л. Аонецький нацюнальний медичний унверситет¡м. М. Горького Аонецька обласна сантарно-епДемюлоп'чна станця Центральна м/ська кл/нчна лккарня № 3, м. Аонецьк
AiArHOCTMKA кашлюку за допомогою ¡фа для виявлення протикашлюкових ¡муноглобулУв
Резюме. Подано результати використання методу iмуноферментного анал1зу для виявлення протикашлюкових iмуноглобулiнiв класу М з метою ранньог дiагностики кашлюку в сучасних умо-вах, що характеризуються збыьшенням частоти легких i стертих форм iнфекцii. Специфiчнi iмуноглобулiни М були виявленi у 87,5 % госпiталiзованих хворих з дiагнозом «кашлюк» та у 26,3 % дiтей 1з соматичною патологieю, що супроводжуеться тривалим кашлем. Використання цього методу пiдвищуe можливкть дiагностики кашлюку в раннi строки захворювання. Шдтверджено об'ективнкть i iнформативнiсть методу та доцыьнкть його широкого впровадження в практику охорони здоров'я.
Ключовi слова: кашлюк, дiагностика, iмуноферментний аналЬз, протикашлюковi iмуноглобулiни.
Багаторiчна планова вакцинопрофшактика кашлюку вплинула не тшьки на рiвень захворюваност й особливост епiдемiчного поширення шфекцп, але й на ктшчний перебп захворювання [4, 6]. При шфь куванш рашше щеплених людей можуть спостерпа-тися негострi стерт форми кашлюку, без класичних клшчних стадш. Судорожний кашель зустрiчаeться тшьки в 6 % таких випадыв. Замють цього хвороба характеризуемся звичайним тривалим кашлем, що зберпаеться протягом декшькох тижшв або мюящв. Через вшсутшсть виражених симптомiв кашлюкова iнфекцiя залишаеться недiагностованою у дорослих i пiдлiткiв, якi можуть бути резервуаром i джерелом шфекцп для сприйнятливих дггей. Без лабораторно! дiагностики вкрай важко дати правильну оцшку ш-тенсивностi епiдемiчного процесу кашлюку. Зi збшь-шенням частоти легких i стертих форм кашлюково! шфекцп вибiр i застосування шформативних лабора-торних методiв дiагностики набувае особливо актуального значення.
Крiм того, своечасна дiагностика кашлюку дае можливiсть застосовувати антибютики на раннiй ста-дп, що знижуе тяжкiсть перебiгу i вихiд шфекцп, веде до швидкого припинення видшення бактерiй, тим самим скорочуючи перiод зараженостi хворого i можли-во! передачi шфекцп. Швидка iдентифiкацiя випадкiв захворювання може допомогти запобпти шфшуван-ню нещеплених або неповноцiнно щеплених дiтей шляхом антимшробно! профiлактики або вакцинацп.
Через те, що збудник кашлюку наявний в оргашз-
104
Mi хворого протягом перших двох тижшв шсля заражения, його iдентифiкацiя бактерюлопчним методом можлива тiльки протягом цього перюду. На першому тижнi захворювання позитивш результати бактерю-логiчного аналiзу можливо одержати в 95 % хворих на кашлюк, на другому — лише в 70—80 % [1]. Сероло-пчш тести корисш при дiагностицi атипово! шфекцп, при тривалому кашлi й в ешдемюлопчних цiлях. Пiдвищенi рiвнi антитш до токсину Pertussis (PT) i до волокон гемаглютинiну (FHA) можуть розглядатися як чуттeвi серологiчнi маркери для дiагностики кашлюку в дорослих i дiтей. Умовою визначення кашлюково! шфекцп, ухваленою ВООЗ, e наявнiсть антитiл якогось з двох клашв iмуноглобулiнiв (IgM або IgA) до одного або декшькох антигешв кашлюкового мiкроба [8]. 1муноферментний аналiз успiшно використову-еться в лабораторнш дiагностицi, однак щодо кашлюку вш ще не мае в Укра!ш широкого застосування.
Мета нашо! роботи — встановити ефектившсть використання методу iмуноферментного аналiзу (1ФА) для виявлення специфiчних протикашлюкових iму-ноглобулiнiв у лабораторнiй дiагностицi кашлюку.
Для удосконалення органiзацiйних пiдходiв до лабораторно! дiагностики кашлюку, своечасного виявлення хворих i лабораторного шдтвердження дiагнозу «кашлюк» на виконання листа Донецько! обласно! саштарно-ешдемюлопчно! станцп вiд 26.10.2007 р. № 7684/04.1 «Про стан захворюваност на кашлюк i недолiки в оргашзацп лабораторних дослщжень» у Донецькiй обласл було апробовано використання
4(25) • 2010
1нфекцИ' в dimeü
Таблиця 1. Виявлення протикашлюкових антитш класу IgM в осб р'зного в1ку
BiKOBa група Усього обстежено (n = 75) У тому чи^ виявлено осiб з позитивним результатом (n = 30)
Абс. % Абс. %
0-1 piK 9 12,00 ± 3,30 5 55,50 ± 7,26
2-3 роки 21 28,00 ± 4,70 4 19,00 ± 4,28
4-5 poKiB 15 20,00 ± 4,12 6 40,00 ± 6,13
6-7 poKiB 7 9,30 ± 2,95 3 42,90 ± 6,45
8-10 poKiB 8 10,70 ± 3,13 2 25,00 ± 4,95
11-14 poKiB 9 12,00 ± 3,30 5 55,50 ± 7,26
15 poKiB i стаpшi 6 8,00 ± 2,74 5 83,30 ± 8,90
Усього 75 100 30 40,00 ± 5,29
методу 1ФА для виявлення протикашлюкових iMyHO-глобулшв pi3Hrn кламв.
Матер1али i методи
Усього було обстежено 75 oci6, у тому чи^ 18 хворих, госпiтaлiзовaних в шфекцшш вщдшення з пiдозрою на кашлюк i паракашлюк, i 57 чоловш i3 тривалим кашлем, що перебували пiд спостережен-ням педiатрiв у дитячих полiклiнiках або соматич-них стацiонарах. Добiр сироваток кровi проводили асептично, використовуючи стандартнi процедури, 1х доставляли в бактерiологiчну лабораторiю об-ласно'1 санiтарно-епiдемiологiчноï станцп, а попм усi зразки дослiджували методом 1ФА в ДонНМУ iм. М. Горького.
За вшовою ознакою обстежеш розподiлилися в та-кий спомб: 15 дiтей вiком до 2 роыв, 30 — вiд 3 до 5 роыв, 13 — вщ 6 до 9 роыв, 11 — вiд 10 до 14 роыв i 6 — старших за 14 роыв. Омб чоловiчоï статi серед обстежених було 39, жшочо'1 — 36. Первинш дiагнози в обстежених були таы: пiдозра на кашлюк — 16 хворих, на паракашлюк — 2 хвор^ дгги, що тривало каш-ляють, з гострим трахегтом i трахеобронхiтом — 24, з обструктивним бронхгтом — 20, бронхiальною астмою — 6, пневмошею з обструктивним синдромом — 5, пперреактившстю бронхiв — 2 особи.
Наявшсть протикашлюкових iмуноглобулiнiв класу IgM визначали методом 1ФА з використан-ням тест-системи User's Manual Bordetella pertussis/ toxin Ig ELISA виробництва Legal Manufacturer: DRG Instruments (Шмеччина) i тест-системи Sero Pertussis Ig/Ig виробництва Sanyon Diagnostics (1зрашь). Си-роватки, отримаш вiд госпiталiзованих в шфекцш-нi стацiонари хворих, дослiджували паралельно ще й у тест-системi для 1ФА User's Manual Bordetella pertussis/toxin IgG ELISA для виявлення антитш про-ти кашлюку класу IgG. Тест-системи призначеш для якiсного i кшьысного визначення специфiчних антитш класу IgM i IgG до антигену РТ (кашлюковий токсин) Bordetella pertussis у сироватщ кровi людини методом 1ФА. Мшротитрувальш стриповi лунки як тверда фаза були вкрит антигенами Bordetella pertussis/toxin i гемагютиншом.
Використання тест-систем для виявлення такого антигену кашлюкового мшробу, як РТ (кашлюковий
токсин), було обгрунтованим, тому що кашлюковий токсин е основним чинником патогенност Bordetella pertussis. Вш мае високу iмуногеннiсть, впливае на клгтини-мшеш, призводить до розвитку лiмфоцито-зу. За лгтературними даними, у хворих з бактерюло-гiчно пiдтвердженим дiагнозом кашлюку при ощнщ iмунноi вiдповiдi на рiзнi антигени Bordetella pertussis найбiльш виражеш змiни були виявленi у вмюп кашлюкового токсину (РТ) [5, 7].
Метод 1ФА нами був застосований зпдно з ш-струкщями до тест-систем. Абсорбцiю визначали при довжиш хвилi 450 нм, штенсившсть забарвлення прямо пропорцiйна ылькосп в сироватцi специфiчних до кашлюкового токсину антитш. Результат вважали позитивним при величиш середнього значення аб-сорбцп сироватки обстежуваних осiб, що бшьше нiж на 10 % перевищуе значення СО (сut-off). Це розщ-нюеться як значний рiвень IgM i вказуе на тепершнш перебiг кашлюковоi iнфекцii.
Аналiз кшшчного перебiгу захворювань i термiнiв лабораторних дослщжень проведено за даними 58 ю-торiй хвороби (форма 003/у) госпiталiзованих хворих i 17 карт розвитку дитини (форма 112/у) амбулатор-них хворих. Результати дослiдження статистично об-робляли з використанням загальноприйнятих методiв варiацiйноi статистики, з розрахунком екстенсивних i середнiх показникiв, критерш Стьюдента — Фiше-ра [2].
Результати досл1дження та ix обговорення
Протикaшлюковi антитiла класу IgM були визна-ченi в 30 ошб рiзного вiку з 75 обстежених, що ста-новило 40,0 % (табл. 1). Вивчення частоти виявлення специфiчних iмуноглобулiнiв проти aнтигенiв кашлюкового мшроба серед осiб рiзних вiкових груп дало можливiсть установити, що частше за всiх стражда-ють пaтологiею дихальних шляхiв дни вiком вiд 2 до 5 роыв. Вони становили 48,0 % вш умх обстежених. Цi стани мають перебiг iз кaшлюкоподiбними симптомами, що вимагае iхньоi диференцiaльноi дiaгнос-тики й виявлення кашлюково'1 iнфекцii.
Частота виявлення серологiчних мaркерiв кашлюку в групi молодших дiтей (2—3 року) була наймен-шою — 19,0 %. Тобто в бшьшосп дiтей цiеi вшово'! гру-
!нфекцП в дтей - 4(25) • 2010
Таблиця 2. Виявлення протикашлюкових антитш класу 1дМ в осб з р1зним первинним дагнозом
Первинний дiагноз Усього обстежено (п = 75) У тому чи^ виявлено осiб з позитивним результатом (п = 30)
Абс. % Абс. %
Кашлюк 16 21,30 ± 4,23 14 87,50 ± 11,57
Паракашлюк 2 2,70 ± 1,62 1 50,00 ± 2,17
Гострий трахеобронх^ 24 32,00 ± 4,93 8 33,30 ± 7,00
Обструктивний бронх^ 20 26,70 ± 4,62 5 25,00 ± 8,24
Бронхiальна астма 6 8,00 ± 2,74 2 33,30 ± 4,95
Гiперреактивнiсть бронхiв 2 2,70 ± 1,62 0 -
Пневмоыя 5 6,70 ± 2,52 0 -
Усього 75 100 30 40,00 ± 5,29
пи кашель був пов'язаний iз соматичною патолопею. Можливо, це пояснюеться наявшстю в них надшного пiслящепного iмунiтету, тому що термiн пiсля закш-чення ними повного курсу щеплень проти кашлюку (у 1,5—2 роки) до захворювання нетривалий. В шших вiкових групах частота виявлення специфiчних анти-тiл проти кашлюку була вищою. Так, серед дiтей най-молодшого вiку (0—1 рiк) специфiчнi антитiла були виявленi в 55,5 % обстежених, що становить найбшьш висок показники пiдтвердження дiагнозу «кашлюк». Високий рiвень збiгу клiнiчних ознак захворювання й лабораторного шдтвердження при 1ФА-^М цiлком логiчний, тому що кашлюкова iнфекцiя в дiтей пер-шого року життя мае яскраву машфестацш. На другому мющ за частотою виявлення антитiл проти кашлюку були дгги вшом 6—7 рокiв (42,9 %). Тобто майже у половини з них причиною тривалого кашлю було зараження кашлюковим мшробом. Це свiдчить про актившсть циркуляцп збудника i високий ризик шфь кування осiб ше! вшово! групи, що пiдтверджуеться ешдемюлопчними даними [3]. Висока питома вага позитивних знахшок протикашлюкових ^М антитш серед обстежених дiтей 11—14 роыв (55,5 %) i дорос-лих (83,3 %), на нашу думку, пояснюеться тим, що ба-гато хто з цих ошб спшкувалися з обстеженими дпъми молодшого вшу, що кашляють, тобто знаходилися в епiдемiчних осередках кашлюку.
Аналiзуючи частоту виявлення при 1ФА антитiл класу М проти кашлюку в омб з рiзними патолопчни-ми станами (табл. 2), ми вшзначили, що превалювали обстеженi хворi з первинним дiагнозом «гострий тра-хе!т i трахеобронхiт» (32,0 %), «обструктивний брон-хiт» (26,7 %), «кашлюково-паракашлюкова шфекщя» (24,0 %).
У госпiталiзованих в iнфекцiйнi стацюнари хворих з первинним дiагнозом «кашлюк» або «паракашлюк» одночасно була вивчена наявшсть в сироватцi кровi протикашлюкових iмуноглобулiнiв двох класiв — ^М i IgG. Серед 16 ошб, госпiталiзованих з кашлюком, дiагноз був шдтверджений при 1ФА виявленням спе-цифiчних IgM у 14 ошб, що становило 87,5 % обстежених. В одного з 2 хворих iз первинним дiагнозом «паракашлюк» з вшово! групи старших за 15 рошв також були видшеш специфiчнi кашлюковi антитiла ^М, що свiдчить про перебiг у нього кашлюково! шфек-
цп. Частота лабораторного шдтвердження дiагнозу «кашлюк» за допомогою 1ФА-^М значно перевищуе (р < 0,05) аналогiчнi показники, отримаш за допомогою бактерiологiчного методу (16,7 %) i реакцп аглю-тинаци (44,4 %) [3].
Проаналiзувавши термiни обстеження з викорис-танням 1ФА залежно вiд початку кшшчних проявiв, ми визначили, що з 15 госпiталiзованих осiб з пози-тивним результатом IФА-IgM 7 хворих були обстеже-нi на 6-9-й день вiд початку захворювання, 3 хворих були обстежеш на 10—14-й день i 5 хворих — шзшше. При раншх термiнах добору кровi (6-9-й день) анти-тiла класу IgG не визначалися в бшьшосп обстежених (57,1 %). При дослщженш сироваток, вщбраних пiзнiше 10-го дня хвороби, виявлеш протикашлю-ковi антитiла класу IgG у всiх хворих з позитивним результатом 1ФА-^М, що свшчить про синтез довго-строково циркулюючих антитш у бшьш пiзнiй термш хвороби i пiдтверджуе об'ективнiсть лабораторно! дiагностики кашлюку на пiдставi визначення специ-фiчних iмуноглобулiнiв класу М. У 3 госпiталiзованих осiб дiагноз «кашлюк» при 1ФА не було шдтверджено, специфiчнi iмуноглобулiни класiв М i G не виявленi. Термши узяття кровi — 10—18-й день вш початку кль нiчних проявiв. При бактерiологiчному обстеженш теж отримано негативний результат.
Серед 57 хворих iз соматичних вщдшень, обстежених за допомогою методу 1ФА-^М з дiагностичною метою для з'ясування причин тривалого кашлю, у 15 ошб були виявлеш специфiчнi iмуноглобулiни класу IgМ (табл. 2). Частота виявлення маркерiв кашлюково! шфекцп становила в середньому 26,3 %, у тому чи^ серед ошб iз дiагнозом «гострий трахе!т i трахео-бронхiт» — 33,3 %, «обструктивний бронхи» — 25,0 %. Тобто у чверт й бшьше дiтей з шдозрою на соматичну патологiю дихальних шляхiв були виявленi специфiч-нi протикашлюковi антитiла класу IgM, що свшчать про перебiг кашлюку пiд час обстеження. Узяття кро-вi для дослшження було проведене протягом перших 9 дшв з моменту захворювання в 42,1 % дггей ше! групи, на 10—14-й день хвороби — у 31,6 % ошб, у бшьш шзнш термш — у 26,3 % ошб. У хворих iз наявшстю в сироватш кровi специфiчних iмуноглобулiнiв М тер-мiни обстеження статистично не в^^знялися вiд тих, у кого антитша не виявили (р < 0,05).
утробье К^аГТфЗювня
4(25) • 2010
1нфекцН в дтей
Аналiз кпiнiчного перебiгу захворювання у пащ-eнтiв з первинним соматичним дiагнозом (трахео-бронхiт, обструктивний бронхи, бронхiальна астма та iн.), проведений за даними юторш хвороби в госш-талiзованих дiтей i карт розвитку дитини в амбулатор-них хворих, показав наявшсть у вшх хворих тривалого кашлю, у 31,6 % хворих — шдвищено! температури, у 38,6 % — нежитю. Первинному дiагнозу вiдповiдали аускультативнi та рентгенолопчш данi. Не було ви-явлено вiрогiдних вiдмiнностей у частот специфiч-них клiнiчних проявiв в омб з позитивним i негатив-ним результатом 1ФА-^М. Тобто яскравих клМчних ознак, на пiдставi яких первюно можна було б дiа-гностувати кашлюкову iнфекцiю, не спостерпалось. Це пiдтверджуe той факт, що в сучасний перiод при масовому охопленш дiтей щепленнями захворювання на кашлюк серед iмунiзованих омб мае перебiг без чiтких специфiчних проявiв [4]. Використання для '1хнього лiкування антимiкробних препаратiв з групи макролщв дае позитивний клiнiчний ефект.
Наводимо виписки з юторш хвороби дгтей.
Дитина Ю., вiк 3 роки 8 мюящв, 3 червня 2008 р. надшшла в дитяче пульмонолопчне вщдшення ЦМКЛ № 3 зi скаргами на приступоподiбний частий кашель (бшьше в нiчний час), серозш видiлення з носових ходiв, температура нормальна, стан середньо'1 тяжко-стi за рахунок явищ бронхообструкцп. Хворie близько мiсяця. Установлено дiагноз «гострий обструктивний бронхи». Щеплений за вшом вiдповiдно до календаря щеплень. На диспансерному облiку не перебувае. У вщдшенш лабораторно обстежений: загальний аналiз кровi: лейкоцити — 9,4 г/л, лiмфоцити — 23 %, моно-цити — 10 %; в 1ФА для виявлення протикашлюкових ^М i 1§А (в1д 6.06.2008) негативний результат. При-значена шгаляцшна терапiя р2-агошстами, 1ГКС. У задовшьному станi 11.06.2008 р. дитина виписана з одужанням, рекомендоване диспансерне спостере-ження дшьничного педiатра.
Дитина М., 11 рокiв, занедужала 10 липня 2008 р. Через 6 дшв зi скаргами на частий сухий приступоподiб-ний кашель (уночi по 1,5—2 години) у сташ середньо'1 тяжкостi, обумовленому явищами бронхообструкцп, була госпiталiзована у дитяче вщдшення. Установлено дiагноз «гострий обструктивний бронхи». В анамнезi: часто хворiв на ГРВ1, перенiс пневмонiю. Щеплював-ся за вшом вiдповiдно до календаря щеплень. При об-стеженнi при 1ФА 23.07.2008 р. виявленi протикашлю-ковi антитiла класу ^М, що шдтверджуе кашлюкову етiологiю захворювання. Загальнй аналiз кровi: лейкоцити — 7,5 г/л, лiмфоцити — 45 %, моноцити — 12 %. Шсля лшування азитромiцином (сумамед), вентоль ном, флiксотидом у вiкових дозуваннях стан дитини полшшився, бронхообструкцп немае, кашель рщкий. Виписаний у задовшьному стань
Дитина К., вш 2 роки 5 мюящв, занедужала 27 ве-ресня 2008 р., коли з'явився кашель, закладешсть носу. Протягом двох тижшв спостерiгався дiльничним лша-рем. Був установлений дiагноз «гостра ресшраторно-вiрусна iнфекцiя, ускладнена гострим трахеобронхь том». Отримував симптоматичне лшування (лазолван,
мукалтин, гiрчичники) в амбулаторних умовах. Кашель став бшьш продуктивним, але не припинився. Напри-кшщ другого тижня хвороби з'явився «гавкаючий» частий кашель, задишка, частше в нiчний час. Машиною швидко'1 допомоги 10 жовтня доставлений у стацюнар у станi середньо'1 тяжкосп, обумовленому стенозом гор-танi. В анамнезк часто хворiв на ГРВ1, до 2 рокiв був на диспансерному облшу в невропатолога, щеплював-ся iндивiдуально, одержав вакцини БЦЖ, тримовакс, проводилася туберкулiнодiагностика. Серед обстежень була призначена реакщя аглютинацп з кашлюковим антигеном, отриманий негативний результат. Сироватка кровi направлена на 1ФА для виявлення протикашлюкових iмуноглобулiнiв класу М; отримано позитивний результат. Загальний аналiз кровi: лейкоцити — 8,8 г/л, лiмфоцити — 37 %, моноцити — 14 %. Проведено лку-вання макропеном, амброксолом, фешстином. Кашель став рщким, продуктивним, задишка зникла. У задовшьному сташ дитина виписана додому.
Наведет приклади свщчать про труднощi встанов-лення дiагнозу «кашлюк» клМчним методом. Мож-ливо, облiк даних вакцинального статусу сприяв би кращш диференщальнш дiагностицi кашлюку, однак в iсторiях хвороби згадуються мiнiмальнi вщомосл про щеплення, якi не дозволяють об'ективно судити про схему i термiни отримано'1 дитиною вакцинацп проти кашлюку.
Таким чином, за результатами 1ФА-^М, у 25,0— 33,3 % дгтей з пiдозрою на соматичну патолопю ди-хальних шляхiв може ховатися кашлюкова шфекщя, що вимагае шших пiдходiв до лiкування i проведен-ня протиепiдемiчних заходiв. Проведет дослщження свiдчать про ефективнiсть використання для лабораторного шдтвердження кашлюково'1 шфекцп i доцшь-нiсть широкого впровадження в роботу практичних лiкарiв методу 1ФА для виявлення антитш класу ^М до кашлюкового токсину.
Висновки
1. Частота виявлення методом 1ФА специфiчних iмуноглобулiнiв класу М проти кашлюкового токсину, що свшчить про захворювання на кашлюк, в ошб рiз-ного вшу узгоджуеться з ешдемюлопчними законо-мiрностями поширення кашлюку в сучасний перюд.
2. Серед госпiталiзованих хворих на кашлюк дiа-гноз шдтверджено лабораторно за допомогою бакте-рюлопчного методу у 16,7 %, в реакцп аглютинацп — у 44,4 %, в 1ФА-^М — у 87,5 % (р < 0,05).
3. У всiх хворих на кашлюк з наявшстю в сироватщ кровi ^М при дослiдженнi на другому тижш хвороби i пiзнiше виявлено також протикашлюковi антить ла класу IgG, що свшчить про синтез довгостроково циркулюючих антитш у бшьш шзнш термш хвороби i пiдтверджуe об'eктивнiсть лабораторно'1 дiагностики кашлюку методом IФА-IgM.
4. У 26,3 % дггей iз тривалим кашлем були вияв-ленi специфiчнi протикашлюковi антитiла IgM, що свшчить про кашлюкову етюлопю захворювання, яка вимагае проведення протиепiдемiчних заходiв i етю-тропно'1 терапп.
1нфекцИ' в dímeü
4(25) • 2010
Список л1тератури
1. Наказ МОЗ Украти «Про затвердження методичних eKa3ieoK з мiкробюлогiчноi дiагностики кашлюку та паракаш-люку» eid 15.04.2005р. № 169.
2. Савилов Е.Д., Мамонтова Л.М., Астафьев В.А., Жданова С.Н. Применение статистических методов в эпидемиологическом анализе. — М.: МЕДпресс-информ, 2004. — 112 с.
3. Романенко Т. А., Колесткова 1.П., Суадко В. В. Дiагностика кашлюку у комплекЫ протиепiдемiчних заходiв// Профыактична медицина. — 2009. — № 3(7). — С. 20-24.
4. Тимченко В.Н., Бабаченко И.В., Ценева Г.Я. Эволюция коклюшной инфекции у детей. — СПб. : ЭЛБИ-СПб, 2005. — 197с.
5. Ценева Г.Я., Курова Н.Н. Микробиологическая характеристика возбудителя коклюша и лабораторная диагностика коклюша // Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия. — 2003. — Т. 5, № 4. — С. 329-341.
6. Чудная Л.М., Сельникова О.П., Красюк Л.С. Характеристика эпидемического процесса коклюша и его профилактика в Украине//Кашлюк: епiдемiологя, клтка та профыактика— сучасний стан/За ред. О.П. Сельникова, Л.М. Чудна, О.Й. Гри-невич. — К., 2004. — С. 60-67.
7. He Q., Mertsola J., Himanen J.C. et al. Evaluation of pooled and individual components of B.pertussis as antigens in an enzyme immunoassay for diagnosis of pertussis // Eur. J. Clin. Microbiol. Infect. Dis. — 1993. — № 12. — Р. 690-695.
8. Mertens P.L., Stals F.S., Steyerberg E.W., Richardus J.H. Sensitivity and specificity of single IgA and IgG antibody concentration for early diagnosis ofpertussis in adults: an evaluation for outbreak management in public health practice // B.M.S. Infections Diseases. — 2007. — Vol. 7. — P. 53.
Отримано 16.04.10 □
Романенко Т.А., Трунова O.A., Беломеря T.A., Думчева Т.Ю., Бухтияров Э.В., Подоляка В.Л.
Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького
Донецкая областная санитарно-эпидемиологическая станция Центральная городская клиническая больница № 3, г. Донецк
ДИАГНОСТИКА КОКЛЮША С ПОМОЩЬЮ ИФА ДЛЯ ВЫЯВЛЕНИЯ ПРОТИВОКОКЛЮШНЫХ ИММУНОГЛОБУЛИНОВ
Резюме. Представлены результаты использования метода иммуноферментного анализа для выявления противококлюш-ных иммуноглобулинов класса М с целью ранней диагностики коклюша в современных условиях, характеризующихся увеличением частоты легких и стертых форм инфекции. Специфические иммуноглобулины М выявлены у 87,5 % госпитализированных больных с диагнозом «коклюш» и у 26,3 % детей с соматической патологией, сопровождающейся длительным кашлем. Использование этого метода повышает возможность диагностики коклюша в ранние сроки заболевания. Подтверждена объективность и информативность метода и целесообразность его широкого внедрения в практику здравоохранения.
Ключевые слова: коклюш, диагностика, иммунофермент-ный анализ, противококлюшные иммуноглобулины.
Romanenko T.A., Trunova O.A., Bilomerya T.A., Dumcheva T.Yu.,
BukhtiyarovE.V., Podolyaka V.L.
Donetsk National Medical University named
after M. Gorky
Donetsk Regional Sanitary and Epidemiological Station Central Municipal Clinical Hospital № 3, Donetsk, Ukraine
PERTUSSIS DIAGNOSTICS BY MEANS OF EIA FOR ANTIPERTUSSIS IMMUNOGLOBULINS DETECTION
Summary. The results of use of enzyme-immunoassay method for detection of antipertussis immunoglobulins M to early diagnostics of pertussis in contemporary conditions characterized by increase of incidence of mild and obliterated types of infection. Specific immunoglobulins M were detected in 87.5 % of the hospitalized patients with pertussis diagnosis and in 26.3 % of children with the somatic pathology associated with lingering cough. Use of this method raises the limitations of diagnosis of pertussis at early stage of disease. Objectiveness and informativeness of this method and expediency of its wide introduction in health care system were confirmed.
Key words: pertussis, diagnostics, enzyme-immunoassay, antipertussis immunoglobulins.
(^laopobье
^^Трвбйнка
