CC BY
26
А
Пушняк Олексш Вггалшович,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорп держави i права, Нацональний юридичний унiверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харюв e-mail: pushnyak.o@gmail.com
ORCID 0000-0003-3088-1040
doi: 10.21564/2414-990x.137.98701 УДК 340.142
Д1Я У ЧАС1 СУДОВИХ Р1ШЕНЬ З НОРМОКОНТРОЛЮ
В УКРА1Н1
Проанал1зовано дю в чаа р1шень з нормоконтролю Конституцшного Суду Украти та адмг-шстративних судш Украти. Запропоновано розглядати напрямки гхньог темпоральног дп у двох аспектах: як визначення минулог, тепершньо'г чи майбутньог дати втрати чинноcтi неправомiр-ними законодавчими положеннями, а також як поширення ршення на факти, права та обов'язки суб'ектю, залежно вiд ix розташування в чаа щодо дати набрання сили судовим ршенням. На пiдcтавi аналгзу втчизняного законодавства та практики зроблено висновок, що ршення Конституцшного Суду Украти з нормоконтролю мають переважно негайну або перспективну дю, а також у деяких випадках зворотну дю; дгя аналоггчних ршень адмтктративних cyдiв вiдрiз-няеться можливктю ретроактивноcтi у ширшому колi випадкю. Констатовано певт недолжи втчизняного правового регулювання розглянутих питань.
Ключовi слова: дiя в 4aci судових ршень; судовий нормоконтроль; зворотна дiя в 4aci; негайна дiя в 4aci; перспективна дiя в 4aci.
Пушняк А. В., кандидат юридических наук, доцент кафедры теории государства и права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: pushnyak.o@gmail.com ; ORCID 0000-0003-3088-1040
Действие во времени судебных решений по нормоконтролю в Украине
Проанализировано действие во времени решений Конституционного Суда Украины и административных судов Украины по делам о нормоконтроле. На основании исследования природы действия предписаний судебных решений о признании недействительными правовых норм выделено два аспекта фактического темпорального действия таких предписаний. В результате анализа украинского законодательства и практики выявлено, что решения Конституционного Суда Украины рассматриваемой категории имеют преимущественно немедленное или перспективное действие, а также в некоторых случаях обратное действие; действие аналогичных решений административных судов отличается возможностью ретроактивности в большем количестве случаев. Констатируются определенные недостатки правового регулирования рассматриваемых вопросов.
Ключевые слова: действие во времени судебных решений; судебный нормоконтроль; обратное действие во времени; немедленное действие во времени; перспективное действие во времени.
Вступ. Судова практика як джерело права в УкраТш сьогодш вже стала традицшним об'ектом уваги втизняно'Т доктрини. До кола пов'язаноТ з нею проблематики, що викликае жвавий штерес науковщв та практиюв, належать i питання реалiзацiТ судовими органами функцГТ контролю за правомiрнiстю нормативно-правових актiв. У тому числ свою актуальнiсть зберiгае вивчення темпоральноТ дп вiдповiдних рiшень украТнських судiв, якi визнають нечинними вщповщш нормативнi акти чи Тх окремi приписи.
Аналiз остантх дослiджень i публтацш. В УкраТш правове регулю-вання часовоТ дп судових ршень з нормоконтролю бiльш розвинене порiвняно з регламентацiею дп судових правоположень. Улм, лишаеться актуальним його подальше осмислення з позицш юридичноТ науки. Зазначена тематика вже стала предметом уваги таких украТнських дослщниюв, як Ю. Г. Барабаш, В. Е. Беляневич, А. М. 1вановська, Р. О. Кукурудз, I. М. Ласько, М. В. Мазур, А. М. Мiрошниченко, М. В. Тесленко, В. П. Тихий, Ю. М. Тодика, О. О. Уварова, Г. О. Христова, С. В. Шевчук. Але, зазвичай дослщження зосереджеш на питаннях моменту втрати чинност неправомiрними нормативними приписами та напрямюв дГТ у часi вщповщних судових ршень, при цьому часто вони обме-жеш суто констатацiею наявностi чи вщсутност зворотноТ дГТ таких ршень. Тож iснуе потреба в подальшому загальнотеоретичному поглибленому вивченнi як зворотноТ дп, так i iнших напрямiв темпоральноТ дГТ судових рiшень з нормоконтролю в УкраТш.
Мета i завдання дослгдження - комплексний аналiз темпоральноТ дп судових ршень з нормоконтролю в УкраТш, а ТТ завданнями е характеристика поняття, напрямыв темпоральноТ дГТ приписiв ршень з нормоконтролю Кон-ституцiйного Суду УкраТни (далi - КСУ) та адмшстративних судiв УкраТни на пiдставi вивчення вiтчизняного законодавства та судовоТ практики з цих питань.
Виклад основного материалу. Для розумшня характеру дп судових рiшень з нормоконтролю вирiшальне значення мае той факт, що дiяльнiсть суду, який визнае нечинними вщповщш нормативнi приписи, подiбна до ролi «негативного нормотворця», а приписи вiдповiдних судових ршень - до норм права, що припиняють чиншсть певних нормативно-правових положень. Отже, бачиться дощльним охарактеризувати темпоральну дш цих рiшень аналогiчно до вщпо-вiдноТ дп правових норм.
Виходячи з цього, дiя (чиншсть) у час припису судового ршення про визнання нечинними вiдповiдних нормативних припи^в може бути визна-чена як його обов'язковють щодо певних факив, правових вiдносин, прав та обов'язюв у вiдповiдних часових (календарних та фактичних) межах. Кален-дарш межi темпоральноТ дГТ припису вказують на дати початку та завершення його чинност (щодо згаданого припису судового ршення йдеться, по сут^ про дату початку чинносп), а фактичш вказують, на якi факти, права та обов'язки
суб'екив, залежно вщ ïx розташування в 4aci щодо названо!" дати, bïh поширюе свiй вплив. Можливi три варiанти (напрямки) фактично!" дп нового припису -зворотна ^я на минулi факти, права та обов'язки, що завершилися до моменту набуття приписом чинноси), негайна ^я на права, обов'язки, що тривають на цей момент) та перспективна ^я на факти, права, обов'язки, що виникнуть з указаного моменту) [1, с. 153-154; 2, с. 40, 84-100].
Набуваючи чинност у певну законодавчо визначену календарну дату, приписи судових ршень, що встановлюють неконституцшшсть чи невщповщшсть акту вищо!" юридично!" сили та нечиншсть певних нормативних положень, можуть поеднуватися з рiзними напрямами поширення в часi ïxнix наслiдкiв. Так, теоретично акт може бути визнаний нечинним з тепершньо!" дати набрання судовим ршенням чинноси, або з певно!" дати в минулому (наприклад, з дати набуття чинност таким актом), або з певно!' дати в майбутньому. Це можна розглядати як прояви ввдповвдно негайно!', зворотноТ [1, с. 80-81; 3, с. 51] та перспективно!" дй' таких припи^в.
Загалом доктрина, зарубiжне законодавство знають рiзнi пiдxоди у визна-ченнi того, яким е загальне правило щодо напрямку дй' ршень органу консти-туцiйноï юрисдикцп [4, с. 294-295]. Часто щ ршення дiють ex-nunc (уперед), лишаючи незмшними в силу принципу res judicata винесеш на пiдставi некон-ституцшно! норми судовi рiшення, проте з можливим поширенням наслiдкiв рiшення на незавершен судовi справи чи на певну !'хню категорiю або лише на справу суб'екта, що поставив перед судовим органом питання конституцшност вщповвдного законодавчого припису [5, с. 273-274]. При цьому деяю правовi системи передбачають можливiсть вiдстрочення на майбутне втрати чинност неконституцiйним приписом (див., напр., ч. 5 ст. 140, 140а Конституцп Австрп). Улм, iснують i випадки поширення наслщюв розглядуваних рiшень ex-tunc (вiд початку кнування неконституцiйного припису, тобто зi зворотним ефектом) [6, с. 101].
Логiчно було б припустити, що ршення КСУ щодо визнання акта неконсти-туцшним i нечинним означае анулювання останнього, тобто визнання нечинним вщ початку або поширення наслщюв рiшення на будь-яю правовi наслiдки акта, у т. ч. у минулому [7, с.124]. Це випливае з принцишв верховенства Конституцп, ïï прямо!" дй", вiдповiдальностi держави за заподiяння шкоди особi сво!'ми ршен-нями та шших принципiв. Однак часто такий результат ршення не е реально можливим. Акт ми функцiонувати достатньо довго i породити чимало змш, перегляд його наслщюв може потребувати зворотного руху великих потокiв гро-шових коштiв, учасники вiдносин добросовюно покладалися на його положення, будуючи власну поведiнку [8]. Тож тут необхвдшсть визначеностi правового становища особи може переважати до певно!' мiри над iншими принципами. Такий шдхщ, що враховуе принцип певностi та, зокрема, res judicata, е достатньо поширеним. На його дощльшсть неодноразово вказувалось у втизнянш та зарубiжнiй лiтературi [1, с. 78, 80; 9, с. 211; 10, с. 63]. Вш здебшьшого i мае мюце у дй' ршень КСУ з нормоконтролю.
За ст. 152 Конституцп Украши приписи правових аклв, визнаних некон-ституцшними, втрачають чиннiсть з дня ухвалення Конституцшним Судом УкраТни ршення про Тх неконституцiйнiсть, якщо шше не встановлено самим рiшенням, але не рашше дня його ухвалення. З зазначених вище позицiй, вихо-дячи зi ст. 152 Конституцп Украши, ршення КСУ можуть мати негайну або перспективну дш.
Також темпоральну дш рiшення КСУ часто сприймають саме через те, як розташоваш у часi тi права, обов'язки суб'екив чи iндивiдуальнi акти, на яю воно впливатиме через визнання нечинними приписiв, що слугували Тхньою пiдставою. Так, зворотною дieю можуть називати необхiднiсть перегляду шди-вiдуальних рiшень у зв'язку з визнанням законодавчих приписiв неконститу-цшними [3, с. 50]. Проте перегляд, наприклад, певноТ частини судових ршень передбачае i рiшення КСУ, яке припиняе чиннiсть неконституцiйних приписiв з тепершньоТ дати (те, що називаеться вище негайною дiею).
Таку суперечшсть, певно, можна пояснити тим, що шд вплив цiеТ катего-рГТ рiшень КСУ пiдпадають складнi життевi обставини, якi iснують у межах комплексу паралельних правовщносин з рiзними часовими характеристиками. Так, вони поширюються на деякi незавершенi матерiальнi вщносини, що три-вають i надалi (наслiдки рiшення щодо яких вкладаються в поняття негайноТ дп), але i також на певнi одномоментнi факти, iндивiдуальнi акти, наприклад, судовi рiшення, що з'явилися в минулому (що може бути сприйняте як прояв зворотноТ дп рiшення). Окрiм того, даеться взнаки недостатня чггысть у розу-мiннi напрямiв темпоральноТ дп права, зокрема ретроактивностi, у вггчизнянш практицi та науцi (де е досить поширеним не зов^м коректне ТТ розумiння як дп норми на права, обов'язки, що в тому числ тривають на момент набуття нею чинносп).
Ну i врештi, розбiжностi в трактуваннi дп в часi рiшень КСУ з питань нормоконтролю безпосередньо пов'язаш з багатоплановютю ТхньоТ дп. Загалом приписи щеТ групи рiшень мають значну специфжу дп, у т. ч. темпоральноТ, оскшьки йдеться про спецiалiзованi оперативнi квазiнорми, якi безпосередньо не регулюють сусшльш вiдносини.
Як вже було зазначено, темпоральна дiя норм права, з якими у нашому випадку ми порiвнюемо приписи КСУ щодо визнання нечинними певних законодавчих приписiв, характеризуеться двома аспектами: 1) календарним -промiжком часу, обмеженим датами набуття та втрати чинносл нормою; 2) фак-тичним - напрямком дп норми, розташуванням у час щодо вказаних дат (насамперед дати набуття чинносп) факпв, прав, обов'язкiв, що пiдпадають шд ТТ дiю (минулi або завершен^ теперiшнi або незавершенi, майбутнi). Але таю аспекти властивi дГТ саме класичних норм, а обговорюваш приписи близью до спецiалiзованих, а саме оперативних норм, щодо яких про фактичний аспект можна говорити з урахуванням ТхньоТ специфжи. Адже вони прямо поширюються не на певш права чи обов'язки, як це роблять класичш норми, а лише на статус шших норм, наприклад, зумовлюючи початок чи завершення ТхньоТ
чинность З огляду на сенс розрiзнення аспекив дп в часi норм права, можна вважати виправданим розумшня (напрямку) фактичноТ дп квазшорм КСУ як моменту часу (певноТ минулоТ, теперiшньоТ чи майбутньоТ дати), з якого для певних норм настануть зумовлеш рiшенням наслщки у виглядi нечинностi.
Календарний аспект темпоральноТ дп квазiнорм КСУ у такому разi пов'я-заний з датою набуття сили самим вщповщним ршенням КСУ. Ця дата чггко не визначена украТнським законодавством. В шших правових системах такою датою може бути, зокрема, дата офщшного опублшування (Австрiя), наступна пiсля неТ дата (Iталiя, Iспанiя). М. В. Тесленко зазначае, що i для ршень КСУ -це день офщшного оприлюднення [4, с. 292-293]. Але така позищя видаеться не зовсiм лопчною, бо принаймнi встановлена ршенням КСУ нечиннiсть акта настае вже з дати ухвалення цього ршення, тобто ще до оприлюднення.
Однак фактичш правовi наслiдки ршення КСУ цим не обмежуються. 1снують також зумовленi ним правовi наслщки другого рiвня. Йдеться про те, що факт визнання норми нечинною впливае опосередковано на правову долю певних юридичних факпв, прав та обов'язюв суб'ектiв, зумовлюючи можливiсть чи необхщшсть Тх перегляду. Перелiченi юридичш явища, що зазнають опосе-редкованого впливу ршення КСУ, також можуть мати рiзне розташування в часi щодо дати набрання сили цим ршенням та дати втрати чинност вщповщ-ною нормою. Тож вплив цього ршення на них щлком може бути описаний як його фактична дiя (напрямок д11) в часi другого рiвня - зворотна, негайна або перспективна.
Таким чином, ршення КСУ визначае не лише календарну дату втрати чинносп нормами, але й впливае на визначення Тх фактичноТ дп (напрямку дп) в часi (дострокове, негайне припинення, ультраактившсть) [1, с. 158- 159]. По своТй сут фактична дiя в часi рiшення КСУ другого рiвня взаемозумовлена з фактичною дiею норм, що втратили чиншсть на його шдставь При цьому така дiя мае дзеркальний характер: зворотна дiя ршення корелюе з достроковим припиненням норми, негайна - з негайним припиненням, перспективна - з ультраактивнiстю.
На вщмшу вiд дати втрати чинност неконституцiйними нормами правовi наслiдки ршення КСУ другого рiвня прямо не регламентоваш вiтчизняним правом. Проте певний висновок про них можна зробити на пiдставi аналiзу законодавства, судовоТ практики та доктрини. При цьому слвд зазначити, що зазвичай резолютивна частина ршення КСУ не мютить особливих положень щодо фактичноТ дп цього вiдповiдного рiшення та неконституцшних норм (лише у поодиноких випадках, у преюдищальних рiшеннях, КСУ встановлював вщповвдний колiзiйний припис).
КСУ висловлювався щодо своеТ точки зору на змют у ст. 152 Конституцп УкраТни: «...закони, iншi правовi акти мають юридичну силу до визнання Тх неконституцшними окремим ршенням органу конституцшного контролю» (а. 3 п. 4 мотивувальноТ частини рiшення № 8-зп вiд 24.12.1997 р.; ршення № 20-рп/2010 вiд 30.09.2010 р.); «незалежно вiд того, наявнi чи ввдсутш в
ршеннях, висновках Конституцшного Суду УкраТни приписи щодо порядку Тх виконання, вщповщш закони, iншi правовi акти або Тх окремi положення, визнаш за цими рiшеннями неконституцiйними, не шдлягають застосуванню як такi, що втратили чиншсть з дня ухвалення Конституцшним Судом УкраТни ршення про Тх неконституцшшсть» (а. 6 п. 4 мотивувальноТ частини рiшення № 15-рп/2000 вiд 14.12.2000 р.). Хоча щ положення прямо не говорять про напрям дп в часi рiшень КСУ чи принаймнi можуть бути штерпретоваш по^з-ному, опосередковано вони дають певш шдстави для вщповвдних висновкiв.
Практика Вищого адмшютративного суду УкраТни (далi - ВАСУ), зокрема ршення вiд 19.12.2012 р. (справа № 32/125-а), вказуе на вщсутшсть принаймнi зворотноТ дп ршення КСУ (норма, яка поширювала податкову заставу на всi активи порушника, визнана згодом неконституцiйною, вважаеться чинною в перюд до вступу в силу ршення КСУ, а отже, i надалi впливае на визначення правових наслвдюв для фактiв, що мали мюце пiд час ТТ дп).
Також можна зазначити позищю Вищого господарського суду УкраТни (рш. вiд 21.12.2015 р., спр. №923/1076/14): установлення КСУ неконституцшност норми, застосованоТ судом при вирiшеннi справи, «не може бути використане шд час апеляцшного перегляду справи, в якш таке рiшення по сутi спору вже ухвалене i перевiряеться апеляцшним судом з урахуванням законодавства, чинного на час його прийняття» (хоча таке формулювання е не зов^м коректним з огляду на те, що враховують насамперед матерiальне законодавство, чинне на момент кнування оцшюваних факпв, а не на момент винесення судового ршення).
Таким чином, можна простежити тенденщю до такого розумшня ст. 152 Конституцп УкраТни, зпдно з яким ршення КСУ не мае ретроактивностi та змшюе законодавче регулювання лише для правовщносин, що матимуть мiсце з дати ухвалення ршення. Одначе можна знайти й приклад негайноТ дп рiшення - настання правових наслвдыв для прав та обов'язкiв, вщносин, що виникли внаслiдок дГТ неконституцшних приписiв i тривають на момент ухвалення ршення (а також, звюно, для всiх фактiв, що виникатимуть з дня втрати чинност неконституцшними приписами). 1деться, зокрема, про наслщки рiшення № 20-рп/2010 вiд 30.09.2010 р. про неконституцшшсть Закону «Про внесення змш до Конституцп УкраТни» № 2222-1У, що полягали у поширенш ввдновлено'Т первинноТ редакцГТ Конституцп УкраТни на наявш на цю дату повноваження вщповвдних суб'ектiв (та на всi факти, що виникли з ще'Т дати). Наявнiсть у ршень КСУ негайноТ дп шдтверджуе В. П. Тихий, який зазначае, що з моменту набрання ршенням КСУ юридичноТ сили всi iснуючi та майбутнi правовiдносини вже не можуть регулюватися положеннями, визнаними неконституцшними, а Тх ультраактившсть неможлива [11, с. 51].
Важливi висновки випливають з аналiзу процесуального законодавства. Так, зпдно з ним шдлягають перегляду у зв'язку з нововиявленими обстави-нами невиконаш судовi ршення (для ршень у кримшальних провадженнях такого обмеження, як ввдсутшсть виконання, не встановлено), винесеш на
основi неконституцшних законодавчих приписiв (див. напр. ч. 2 ст. 361 ЦПК). Ршення КСУ в такому разi матиме наслвдки як для вщповщних незавершених матерiальниx правоввдносин (маючи негайну дiю), так i для одномоментних факив минулого, завершених правоввдносин, винесених судових рiшень, що може бути охарактеризоване як зворотна дiя.
З огляду на вказаш процесуальш норми стають очевидними винятки з правила про те, що наслщки дй' неконституцшно! норми, яы настали до моменту визнання ïï нечинною, зберiгають правомiрнiсть i шсля цього моменту.
Окрiм того, щодо деяких випадюв варто визнати i наявшсть загального правила у виглядi зворотно! дй' такого ршення [11, с. 51-52]. Йдеться про ситуацп, коли внаслiдок визнання неконституцшност припису пом'якшено чи скасовано вщповщальшсть особи (такий висновок шдтверджуе, наприклад, питання замiни смертно!' кари засудженим до не!', що виникло шсля ввдповщного ршення КСУ № 11-рп/99). Виходячи з термiнологiï, зокрема, кримшального законодавства, у цiй галузi немае негайно! дй', а лише зворотна та перспективна (аналопчно часто розглядають дш в часi норм про юридичну вщповвдальшсть в шших галузях), тому й те, що в шших випадках е негайною дiею, тут називаеться дiею зворотною. У разi ж перегляду виконаних ршень у кримшальних провадженнях наслщки рiшення КСУ поширюватимуться i навггь на вже реалiзованi матерЬ альш права та обов'язки.
Як стверджуе В. П. Тихий, посилаючись на стати 56, 152 Конституцп' Украши, зворотну дш мають i ri ршення, якими визнано неконституцiйними законодавчi приписи, що завдали особi матерiальноï та морально! шкоди. В. П. Тихий справедливо зазначае, що у наведених двох випадках зворотно! дп ршень КСУ рiшення судiв та шших оргашв державно! влади, прийнят на пiдставi неконституцiйного законодавства, мають бути переглянут у встановле-ному законом порядку [11, с. 52]. Хоча законодавство не передбачае мехашзму, який би дозволяв в усix випадках забезпечити таку дш названих ршень. Як зазначалося вище, перегляд судових ршень можливий лише в межах, визначе-них процесуальним законодавством.
Надання КСУ своему ршенню преюдищальносп на пiдставi ст. 74 Закону Украши «Про Конституцшний Суд Украши» також iнодi розглядають як вста-новлення його зворотно! дй. У бшьшосп з тих досить небагатьох випадюв, коли КСУ робив це, у резолютивнш частиш вказано: «Рiшення Конституцiйного Суду Украши мае преюдищальне значення при розглядi судами загально! юрисдикцй' позовiв у зв'язку з правоввдносинами, що виникли внаслщок дй' положень законiв Украши, визнаних неконституцшними» (напр., п. 5 резолю-тивно! частини рiшення № 4-рп/2016 вiд 08.06.2016 р.), що майже до^вно повторюе формулювання згадано! статтi. Буквальне розумiння цих положень вказуе на те, що ршення КСУ матиме значення для всix правовщносин, що склалися на пiдставi неконституцiйниx приписiв, а не для яко!'сь !'х окремо! групи. З огляду на ст. 152 Конституцп' Украши це передбачае необхвдшсть зворотно! дп рiшення.
Тим часом зазначена норма i практика ïï реалiзацГí залишаються недостатньо ясними, а процесуальне законодавство не передбачае особливостей реалгзацп преюдищальних рГшень (винятком е Постанова Пленуму Верховного Суду УкраТни вгд 27.02.1981 р. № 1 «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами ргшень, ухвал i постанов у цивГльних справах, що набрали законно'Т сили», що, швидше за все, застарГла), якГ в цьому плаш не вГдрГзняються вГд непреюдищальних.
Загалом у практицГ ВАСУ з розгляду сощальних справ (напр. рГшення вГд 05.12.2012 р., справа № К/9991/54003/11; вГд 12.07.2012 р., справа № К-14892/09; вГд 19.12.2015 р., справа № К/800/55007/13), пГдтриманГй практикою Верховного Суду УкраТни (постанови вГд 17.03.2015 р., спр. № 21-429а14; 9.06.2015 р., спр. № 21-472а15), преюдищальш рГшення КСУ не мають ретро-активностГ. За правовою позицГею цих рГшень право на перерахунок соцГаль-них виплат на основГ законодавства, з якого усунутГ неконституцГйнГ норми, з'явилося лише з набранням чинностГ рГшень КСУ, без змши розмГру виплат за перюд дй' неконституцГйних положень. Отже, у названих випадках визнання норми неконституцГйною, навГть з вказГвкою на преюдицГальнГсть такого рГшення, тягне наслГдки для тих прав, обов'язкГв суб'ектГв, що виникнуть лише з дня ухвалення рГшення КСУ.
Як припускае А. В. Савчак, преюдищальшсть рГшення КСУ передбачае, що до триваючих на момент його прийняття вГдносин можна застосувати це рГшення, але в цьому разГ це е прямою дГею рГшення КСУ у часГ. Загалом дослГдник робить висновок, що вказГвка в рГшеннГ КСУ на його преюдицГаль-нГсть жодним чином не впливае на правовГ наслГдки такого рГшення порГвняно з тим, у якому вказГвки на преюдищальшсть немае [12, с. 30].
Таким чином, хоча наведена позицГя судГв зазнала критики серед дослГд-ниюв [13], судова практика КСУ та ВАСУ в поеднанш свГдчать про таке тлу-мачення ст. 152 Конституцп УкраТни: визначення моментом втрати чинностГ неконституцшними приписами дати ухвалення рГшення КСУ або бГльш шзньо'Т дати означае Г те, що змГни в регулюваннГ настають лише на майбутне, минулГ факти лишаються в сферГ дГТ акта, визнаного неконституцшним (окрГм описа-них вище випадюв присутностГ зворотно'Т дГТ рГшення КСУ). Права та обов'язки суб'ектГв, що Гснують на момент настання зазначено'Т дати, теж мають шдпадати пГд дГю рГшення КСУ, проте в силу суперечливостГ розумшня напрямкГв темпоральноТ чинностГ права конституцшним та шшими судами УкраТни вони можуть лишатися Г поза сферою тако'Т дГТ. Так, в одному зГ сво'Тх рГшень ВАСУ (вГд 19.06.2012 р., спр. № К/9991/36002/11-С) шдтримав позищю, що по сутГ вста-новила перспективну дГю рГшення КСУ (теж преюдищального) №10-рп/2008р вГд 22.05.2008 р. Суд вказав, що згадане рГшення КСУ «не може бути поши-рене на правовГдносини, що вже виникли станом на момент прийняття цього рГшення, так як не мае зворотно'Т дГТ в часГ». Отже, вщносини, що ще тривали на 22.05.2008 р., вилучеш зГ сфери дГТ рГшення КСУ (поширення на них означало б негайну дГю рГшення). У цГй справГ йшлося про реалГзацГю в судовому порядку
ршення центру зайнятост про стягнення з особи допомоги по безробггтю, що мала бути повернута нею в силу припису закону, визнаного неконституцшним (ршення центру винесене до ршення КСУ, ршення судiв - шсля нього). Тут суд дотримувався шдходу, за яким чиншсть припису щодо прав, обов'языв, вщносин, не завершених на момент набрання ним чинноси, розглядають не як негайну дш, а як прояв зворотно!' дй'.
Загалом у цьому i аналопчних випадках варто вщзначити непослщовшсть виршення питання про дш в часi обговорюваних рiшень КСУ: процесуальш закони дозволяють переглядати на пiдставi ввдповщного рiшення КСУ як нововиявлено! обставини певнi рiшення судiв, тодi як законодавство прямо не передбачае загально! необxiдностi перегляду шших правозастосовних аклв та вiдповiдного мехашзму для цього. Також прямо не передбачена неможливкть реалiзацiï правозастосовних аклв, винесених на пiдставi неконституцiйного акта, що й пояснюе, до певно! мiри, наведену вище позицш ВАСУ. У зв'язку з цими зауваженнями варто шдтримати i висловлену I. В. Ласько тезу, що встановлення можливост перегляду ршень, ухвалених на пiдставi нормативно-правових аклв, визнаних КСУ неконституцшними, лише в межах судового розгляду спорiв е необгрунтованим, мае юнувати законодавчо визначений обов'язок державних оргашв самостiйно переглядати зазначенi шдиввдуальш рiшення [13].
Таким чином, можливий i шший варiант розумiння вищезгадано! ст. 74: вказiвка КСУ на певне значення свого ршення для шших судiв (преюдищ-альнiсть) не передбачае при цьому встановлення певних часових параметрiв тако! значущостi [12, с. 31]. У такому разi особливо варто вщзначити слушнiсть висловленого в науковш лiтературi зауваження про недосконалють цiеï норми (слiд сказати, що проект нового закону про КСУ не мютить аналопчно! норми). Улм, з огляду на практику КСУ, цю норму складно сприймати як повшстю позбавлену присутност «часового сенсу».
На це вказуе аргументащя КСУ в деяких його преюдищальних ршеннях. Зокрема, в рiшеннi № 19-рп/2009 вiд 08.09.2009 р. зазначено: «Зважаючи на те, що положення ..., як не вiдповiдають Конституцп' Украши, могли бути застосоваш при призначенш, перерахунку i виплатi пенсш окремим категорiям громадян, Конституцiйний Суд Украши ... вважае за необхщне вказати на прею-дицiальнiсть цього Рiшення».
О^м того, часовий аспект наявний у принаймш двох рiшенняx (№ 1-рп/98 вiд 26.02.1998 р., № 8-зп вiд 24.12.1997 р.), що посилаються на вказану статтю: у них зазначено про !'хне поширення та непоширення на певш конкретш пра-вовiдносини, що склалися на пiдставi неконституцiйниx приписiв. Цi вказiвки стосувалися як вже завершених правоввдносин, так i тих, що продовжували юнувати, що фактично означало встановлення перспективно! дй" ршення.
2016 року до ст. 152 Конституцп' Украши внесеш змши, яю прямо дозволяють КСУ надавати перспективну дш сво!'м рiшенням через установлення бiльш шзньо! дати втрати чинностi неконституцiйними приписами i таким чином гнучкше варЮвати поширення насл1дк1в ршення у час1 (видшено нами - О.П.).
ДГю у часГ рГшень адмшктративних судГв про визнання нечинними норма-тивно-правових актГв законодавчо не визначено. Але це питання врегульоване у судовш практищ. Так, вГдповГдно до правово!" позицп Верховного Суду УкраТни нормативно-правовий акт, якщо Гнше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачае чиншсть пГсля набрання законно!" сили судовим рГшенням, а не з моменту прийняття (постанова вГд 08.12.2009 р.). Близьке правило Гснуе Г у практищ ВАСУ: Постанова Пленуму ВАСУ № 7 вГд 20.05.2013 р. «Про судове рГшення в адмГнГстративнГй справГ» вказуе, що визнання акта суб'екта влад-них повноважень нечинним означае втрату чинностГ таким актом з моменту набрання чинностГ вГдповГдним судовим рГшенням або з Гншого визначеного судом моменту пГсля прийняття такого акта. Усталена позищя ВАСУ з цього приводу сформульована так: «У разГ визнання незаконним (протиправним) ... нормативно-правовий [акт], якщо Гнше не встановлено законом або не зазна-чено судом, втрачае чиншсть пГсля набрання законно!" сили судовим рГшенням». Постанова ВАСУ вГд 09.06.2016 р. у справГ № 495/6137/14-а (№ в 6ДР-СРУ 58328662), Ухвала ВАСУ вГд 10.09.2015 р. у справГ № 2а-6289/10/1470 (№ в еДРСРУ 52129745).
Як випливае з зазначених позицГй, у судового органу Гснуе можливГсть встановлення дати втрати чинностГ актом бГльш ранньо'Т, чим момент набрання сили рГшенням суду з цього питання, що означатиме в такому разГ зворотну дГю рГшення, в тому числГ в аспектГ поширення на права та обов'язки суб'ектГв, юридичнГ факти. Водночас слГд зазначити, що процесуальне законодавство прямо не називае такГ рГшення адмГнГстративних судГв пГдставою для перегляду судових рГшень за нововиявленими обставинами.
Якщо ж закон чи судове рГшення не визначають таку дату, то вГдповГдний акт за загальним правилом втрачае чиншсть пГсля набрання законно!" сили судовим рГшенням (див., напр., рГшення вГд 24.03.2016 р. у справГ № 826/16447/15), тобто мае негайну дГю, подГбно до описаного вище порядку, що законодавчо встановлений для рГшень КСУ.
Якщо говорити щодо останнього випадку про фактичну дГю другого рГвня, то логГчно припустити, що суди, у тому числГ адмГнГстративнГ, застосовують аналопчний шдхщ, що й стосовно дп рГшень КСУ. Наприклад, у рГшенш № 6-17140св14 вГд 10.09.2014 р. ВАСУ вказуе на необхщшсть перевГрки, чи встановлено у постановГ суду про визнання незаконним та нечинним нормативного рГшення виконавчого комГтету час, з якого воно втрачае чиннГсть, що дае можливГсть встановити, з якого моменту позивачка мае право на здГйснення перерахунку вартостГ оплати комунальних платежГв.
Разом з тим проблеми в розумшш ди в часГ рГшень цих судГв е сшльними з висвГтленими вище щодо рГшень КСУ.
Висновки. Шдсумовуючи, варто вказати на таке. Темпоральну дГю рГшень судГв з нормоконтролю слад розглядати як у календарному аспектГ - йдеться про дГю, що починаеться з дати набуття чинностГ вГдповГдним рГшенням, так Г у фактичному аспектГ - йдеться про напрям поширення у часГ правових наслГд-
кГв рГшення про визнання певних нормативних приписГв нечинними у виглядГ його зворотно!, негайно! чи перспективно!" дп. При цьому така фактична дГя мае дворГвневий характер. Насамперед вона полягае у встановленш певно! минуло!, теперГшньо! чи майбутньо! дати втрати чинностГ вГдповГдними нормативними приписами (отож, наприклад, зворотну дГю матиме рГшення суду, що визнае нечинним певний нормативний припис з моменту введення його в дГю в мину-лому щодо дати набрання сили рГшенням). Фактична дГя другого рГвня полягае у впливГ рГшення суду на певш факти, права, обов'язки суб'ектГв, залежно вГд того, як вони розташованГ в часГ щодо дати набрання ним сили (наприклад, зворотною дГею рГшення е його поширення на завершенГ права та обов'язки суб'ектГв, факти, що мали мГсце до зазначено! дати).
АналГз судово! практики щодо розглянутого питання дозволяе ще раз кон-статувати розбГжностГ в штерпретацп поняття ретроактивностГ, що Гснують у вГтчизнянГй науцГ та практицГ (ключовою проблемою лишаеться питання про те, яке поняття охоплюе дГю нового припису на незавершенГ права, обов'язки суб'ектГв, правовГдношення, що тривають на момент набуття ним чинностГ -зворотна чи негайна дГя), а також вГдсутнГсть чГткого розумГння того, як мае за загальним правилом дГяти в часГ норма права в умовах заборони ретроактивность Правила дп в часГ нормативно-правових актГв, у тому числГ консти-туцГйну заборону ретроактивностГ, доктрина та суди схильнГ поширювати Г на темпоральну дГю рГшень КСУ, тому вказаш проблеми даються взнаки Г для посладовност та узгодженостГ укра!нсько! судово! практики з розгляду справ, пов'язаних з дГею в часГ рГшень КСУ з нормоконтролю.
Якщо брати до уваги поширення рГшення КСУ на певнГ факти, права та обов'язки суб'ектГв, то аналГз судово! практики свщчить про тенденщю сприй-няття рГшень КСУ як таких, що мають перспективну дГю, однак Гснують при-клади негайно! та зворотно! дй" рГшень КСУ. Можна стверджувати, що подГбна ситуацГя мае мГсце Г щодо сприйняття дй" в часГ адмГшстративних судГв з нормоконтролю. бдиною Гстотною вГдмГннГстю тут е можливГсть адмГнГстративного суду визнавати ввдповвдний нормативний припис нечинним з бГльш ранньо! дати, чим набуття законно! сили рГшенням суду. Це вказуе на розширеш мож-ливостГ надання зворотно! дй" рГшенням адмГшстративних судГв ще! категорп. УтГм, як вже йшлося, процесуальне законодавство не передбачае мехашзму перегляду судових рГшень на пГдставГ зазначених рГшень адмГнГстративних судГв.
Водночас можливостГ анулювання акта з моменту набрання ним чинностГ мають бути запровадженГ законодавчо Г щодо неконституцГйних актГв. Це усуне розбГжностГ в шдходах, що Гснують стосовно правил дй" в часГ рГшень КСУ та адмГшстративних судГв Украши. Також це до певно! мГри уможливить прак-тичну реалГзащю доктринально! Где!, яку слушно вщстоюють в юридичнГй наущ, про необхГднГсть подГлу актГв публГчно! влади (в аспектГ можливого визнання !'х нечинними) на оспорюванГ та нГкчемнГ. ОстаннГ як такГ, що грубо та очевидно порушують КонституцГю, принципи права, законодавство, не мають породжу-вати наслГдки вГд самого початку свое! чинностГ [8; 14, с. 65-66; 15].
Також слщ шдкреслити, що правила дп в 4aci aKTiB з нормоконтролю мали б узгоджуватися з наслвдками, що випливають з принцишв прямо! дп Кон-ституцп та прюритету aктiв вищо! юридично! сили щодо aктiв нижчо! сили, та полягають, зокрема у можливостi ввдмови вiд застосування нормативного припису, який суперечить вищим актам (нaскiльки це дозволяе вiтчизнянa правова система), без окремого р1шення суду про визнання нечинним такого припису. Така вщмова за своею сутшстю е певним аналогом ретроактивност потенцiйного рiшення суду про визнання нечинним непрaвомiрного припису.
Загалом на тепершнш момент можна стверджувати про ввдсутшсть одно-значносп у розумiннi поширення у чaсi нaслiдкiв рiшень КСУ та адмш1стратив-них судiв Укра!ни з нормоконтролю у практищ, а також певну суперечливкть i неповноту у правовому регулюванш цього питання.
Список л^ератури:
1. Бахрах Д. Н. Действие норм права во времени: Теория, законодательство, судебная практика: монография. Москва: Норма, 2004. 224 с.
2. Тилле А. А. Время, пространство, закон. Действие советского закона во времени и пространстве: монография. Москва: Юрид. лит., 1965. 201 с.
3. Барабаш Ю. Преюдищальшсть ршень Конституцшного Суду Украши: проблемы питання теорп та практики. Право Украти. 2010. № 6. С. 45-53.
4. Тесленко М. В. Судебный конституционный контроль в Украине: монография. Киев: Ин-т государства и права имени В. М. Корецкого НАНУ, 2001. 344 с.
5. Шевчук С. Судова правотворчкть: свиовий досввд i перспективи в Украшк моногрaфiя. Ктв: Реферат, 2007. 640 с.
6. Анаюна Т. М. Судовий прецедент у прaвi бвропейського Союзу: дис. ... канд. юрид. наук. Харюв, 2008. 231 с.
7. Христова Г. О. Юридична природа акпв Конституцшного Суду Украши: дис. ... канд. юрид. наук. Харюв, 2004. 215 с.
8. Беляневич В. Е. До питання про момент визнання недшсними нормативних актш дер-жавних та шших оргатв. Вкник господарського судочинства. 2001. № 3. С. 207-211.
9. Мiрошниченко А.М. Прaвовi наслвдки незаконних адмМстративних акпв. Право i грома-дянське суспыьство. 2013. № 1. С. 96-111.
10. Марцеляк О. В., Тодика Ю. М. Конституцшний Суд Украши i прокуратура в конституцш-но-правовому мехaнiзмi забезпечення основних прав громадян: моногрaфiя. Харюв, 1998. 234 с.
11. Тихий В. Дiя ршень Конституцшного Суду Украши в чаа. Вкник Конституцшного Суду Укрални. 2001. № 5. С. 51-53.
12. Савчак А. В. Преюдищальшсть ршень Конституцшного Суду Украши: теоретично-пра-вовий аспект. Публгчне право. 2011. № 2. С. 27-32.
13. Ласько I. М. Питання виконання ршень Конституцшного Суду Украши та визнання нормативно-правового акта в сферi сощального забезпечення неконституцшним. Судова апеля-цЯ. 2013. № 2 (31). С. 19-24.
14. Погребняк С. П. Основоположш принципи права (змктовна характеристика): моногра-фiя. Харюв: Право, 2008. 240 с.
15. Уварова О. Правовий характер акпв нормотворчост як заперечувана презумпщя права. Антропологш права: фыософський та юридичний вимгри (стан, проблеми, перспективи): статт учасниюв восьмого Мiжнaродного «круглого столу» (м. Львiв, 7-8 грудня 2012 року). Львiв: Галицький друкар, 2013. С. 514-532.
References:
1. Bakhrakh, D.N. (2004). Dejstvie norm prava vo vremeni: Teoriia, zakonodatelstvo, sudebnaia praktika. Moscow: Norma [in Russian].
nywH^K O. B. ftm y naci cydoBuxpiweHb 3 H0pM0K0Hmp0nK b YKpaiHi
2. Tille, A.A. (1965). Vremja, prostranstvo, zakon. Dejstvie sovetskogo zakona vo vremeni i prostranstve. Moscow: Jurid. lit. [in Russian].
3. Barabash, Iu. (2010). Preiudytsialnist rishen Konstytutsijnoho Sudu Ukrainy: problemni pytannia teorii ta praktyky. Pravo Ukrainy, 6, 45-53 [in Ukrainian].
4. Teslenko, M.V. (2001). Sudebnyj konstitucionnyj kontrol v Ukraine. Kyiv: In-t gosudarstva i prava imeni V. M. Koreckogo NANU [in Russian].
5. Shevchuk, S. (2007). Sudova pravotvorchist: svitovyj dosvid i perspektyvy v Ukraini. Kyiv: Referat [in Ukrainian].
6. Anakina, T.M. (2008). Sudovyi pretsedent u pravi Ievropejskoho Soiuzu. Candidate's thesis. Kharkiv: NYuAU im. Yaroslava Mudroho [in Ukrainian].
7. Khrystova, H.O. (2004). Iurydychna pryroda aktiv Konstytutsijnoho Sudu Ukrainy Candidate's thesis. Kharkiv: NYuAU im. Yaroslava Mudroho [in Ukrainian].
8. Belianevych, V.E. (2001). Do pytannia pro moment vyznannia nedijsnymy normatyvnykh aktiv derzhavnykh ta inshykh orhaniv. Visnyk hospodarskoho sudochynstva, 3, 207-211 [in Ukrainian].
9. Miroshnychenko, A.M. Pravovi naslidky nezakonnykh administratyvnykh aktiv. URL: http:// bit.ly/1FQ7iZh [in Ukrainian].
10. Martseliak, O.V., Todyka, Iu.M. (1998). Konstytutsiinyi Sud Ukrainy i prokuratura v konsty-tutsiino-pravovomu mekhanizmi zabezpechennia osnovnykh prav hromadian. Kharkiv [in Ukrainian].
11. Tykhyi, V. (2001). Diia rishen Konstytutsijnoho Sudu Ukrainy v chasi. Visnyk Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy, 5, 51-53 [in Ukrainian].
12. Savchak, A.V. (2011). Preiudytsialnist rishen Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy: teoretychno-pravovyi aspekt. Publichne pravo, 2, 27-32 [in Ukrainian].
13. Lasko, I.M. (2013). Pytannia vykonannia rishen Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy ta vyznannia normatyvno-pravovoho akta v sferi sotsialnoho zabezpechennia nekonstytutsiinym. Sudova apeliatsiia, 2 (31), 19-24 [in Ukrainian].
14. Pohrebniak, S.P. (2008). Osnovopolozhni pryntsypy prava (zmistovna kharakterystyka). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
15. Uvarova, O. (2013). Pravovyi kharakter aktiv normotvorchosti iak zaperechuvana prezumptsiia prava. Antropolohiia prava: filosofskyj ta iurydychnyj vymiry (stan, problemy, perspektyvy): statti uchasnykiv vosmoho Mizhnarodnoho «kruhloho stolu» (m. Lviv, 7-8 hrudnia 2012 roku). - Lviv: Halytskyj drukar, 514-532 [in Ukrainian].
Pushniak O. V., PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of Department of Theory of State and Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: pushnyak.o@gmail.com ; ORCID 0000-0003-3088-1040
Temporal effect of decisions on judicial review of legislation in Ukraine
The author has analyzed the temporal effect of the decisions of the Constitutional Court of Ukraine and administrative courts of Ukraine on judicial review of legislation. It is proposed to consider the direction of temporal effect in two aspects: firstly, as the definition of the past, current or future date, starting from which the unlawful legislation ceases to be effective; and secondly, as the effect of the decision on facts, legal rights and obligations, depending on their location in time with respect to the date of entry force of the corresponding decision. It is noted that in these cases the temporal scope of effect of a judgment correlated with the one of temporal effect of acts which ceases to be effective on their basis. The analysis of national legislation and practices has proved that the judicial review decisions of the Constitutional Court of Ukraine have mainly immediate or prospective effect and only in some cases retroactive effect; similar decisions of administrative courts are retroactive in a wider range of cases. The research highlights some defects of domestic legal regulation of the abovementioned issues.
Keywords: temporal effect of judgment; judicial review; retroactivity; prospectivity.
Hadiumna do pedKomzii 11.04.2017p..
