CC BY
28
ТЕОР1Я ТА 1СТОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
Пушняк Олексiй Вiталiйович,
кандидат юридичних наук, доцент, Нацюнальний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харюв e-mail: pushnyak.o@gmail.com ORCID 0000-0003-3088-1040
doi: 10.21564/2414-990x.135.83989 УДК 340.142
ТЕМПОРАЛЬНА Д1Я СУДОВИХ ПРАВОПОЛОЖЕНЬ
В УКРА1Н1
Досл1джено темпоральну дю правоположень (правових позицш), що створюються судовыми органами в Украгт та мають загальну юридичну значущкть. Розглянуто зв'язок уявлень про природу правоположень та поглядгв на гхню дю в час1, принципи права, що зумовлюють таку дю. Проаналгзовано стан правового регулювання цього питання в Украгт, сформульовано в1дпов1дн1 рекомендаци щодо його вдосконалення.
Ключовi слова: дiя в 4aci судових правоположень; судова практика; зворотна дiя права в чаа; негайна дiя права в чаа.
Пушняк А. В., кандидат юридических наук, доцент, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: pushnyak.o@gmail.com ; ORCID 0000-0003-3088-1040
Темпоральное действие судебных правоположений в Украине
Исследовано темпоральное действие правоположений (правовых позиций), создаваемых судебными органами в Украине и имеющих общую юридическую значимость. Рассмотрена связь представлений о природе правоположений и взглядов на их действие во времени, принципы права, определяющие такое действие. Проанализировано состояние правового регулирования этого вопроса в Украине, которое предусматривает преимущественно обратную силу правовых позиций, исключения из которой связаны с действием принципа res judicata. Сформулированы соответствующие рекомендации по совершенствованию правил действия во времени правотолко-вательных положений судебных решений.
Ключевые слова: действие во времени судебных правоположений; судебная практика; обратное действие права во времени; немедленное действие права во времени.
Вступ. Одним з важливих напрямюв дослщжень судово! практики у втиз-нянш правовш доктриш е вивчення часово! сфери дГ! створюваних судовими органами правоположень (правових позицш). Трансформацiя наукових поглядiв щодо них, визнання судово! практики одним з ключових джерел права вимага-ють сформувати чiткi уявлення про темпоральну дш цього джерела.
Аналiз лтературних даних i постановка задачi до^дження. Ця тема вже стала предметом розгляду у працях, зокрема, А. В. Дичко [1], Т. С. бльцо-во! [2], Б. В. Малишева [3], Ш. Рекцигеля [4], В. П. Тихого [5], С. В. Шевчука [6]. Уим, загалом у втизнянш доктриш вона ще не е повшстю дослвдженою, чимало питань все ще потребують подальшого вивчення.
Мета i завдання дослгдження. Метою ще! статт е з'ясування темпораль-но! сфери дп положень загального характеру актiв судових органiв Укра!ни, що передбачае виконання таких завдань, як аналiз правового регулювання цього питання в Укра!ш стосовно рiзних видiв правоположень, формулювання вщпо-вiдних зауважень та пропозицш з метою його вдосконалення.
Основна частина. Предметом аналiзу у цш статтi виступають характеристики темпорально! дп рiзноманiтних проявiв судово! практики як джерела права Укра!ни. 1деться про правовi положення загального характеру, що мктяться насамперед у ршеннях Верховного Суду Укра!ни (далi - ВСУ), постановах пленумiв вищих судових органiв, якi видаються за результатами узагальнення судово! практики нижчих судiв, у ршеннях Конституцiйного Суду Укра!ни (далi - КСУ).
У названих випадках правоположення виступають зразками (прецедентами) тлумачення, застосування права, являючи собою по сут правоконкретизацiйнi положення, подiбнi до норм права. Така подiбнiсть зумовлюе, що для опису дп судових правоположень використовують поняттевий апарат, за допомогою якого зазвичай характеризують темпоральну дш норм права.
Дослщжуючи темпоральну дiю правоположень в Укра!ш, варто звер-нути увагу на зарубiжний досвiд, напрацьований як у континентальних правових системах, так i правових системах загального права. Його вивчення показуе рiзнi варiанти пiдходiв до вирiшення цих питань у рiзних правових системах.
В англо-американськш правовiй сiм'! судовий прецедент завжди створю-еться у зв'язку з розглядом факпв минулого, вщтак тут традицiйно вважаеться, що прецедент мае зворотну дш. Проте в окремих системах ще! сiм'! часто засто-совують альтернативний варiант у виглядi перспективно! дГ! - нове прецедентне правило встановлюеться, але поширюеться лише на факти, що виникнуть в май-бутньому (одначе при цьому можливе поширення судом прецеденту на факти справи, при виршенш яко! вiн створений). Вибiр того чи шшого варiанту, якщо вiн можливий, належить до дискрецшних повноважень суду.
У континентальних правових системах питання темпорально! дп судових правоположень може виршуватися по^зному, юнують варiанти використання зворотно!, негайно! i перспективно! !х дп.
Встановлення певних загальних правил темпорально! дп судових правоположень правотворцем чи обрання напрямку тако! дп суддею у конкретному випадку вщбуваються пiд впливом рiзних конкуруючих юридичних чинниюв. Зокрема здiйснюеться пошук балансу мiж принципом правово! певност (адже створюванi судами правовi положення значною мiрою впливають на передбачу-ванiсть правового становища суб'ектiв) i необхiднiстю правових змiн [7, с. 4- 8].
В Укра!ш правила дп в часi судових правоположень не мають детально! розробки, !хне законодавче закрiплення вiдсутне. Але певш висновки щодо характеристики цього питання можливi на пiдставi аналiзу законодавства, судо-во! практики та правово! доктрини.
Методолопчним пiдrрунтям такого аналiзу виступають уявлення про природу розглядуваних правоположень. Остання зумовлена тим фактом, що щ положення створюються у зв'язку з правотлумачною чи також правозастосов-ною дiяльнiстю судових оргашв.
Традицiйний погляд вiтчизняно! науки на тлумачення права передбачае сприйняття правотлумачних положень як результату тлумачення, що розта-шований в суворих рамках змкту штерпретовано! норми, виконуе функцiю простого передавача закладеного в нш сенсу, а отже, шдпорядкований !й i поз-бавлений самостiйного творчого значення.
Такий погляд знаходить щлком логiчне продовження в ще! про збiг сфер чинност об'екта i результату тлумачення права. Вщтак межi темпорально! дп правотлумачних положень, за поширеною точкою зору, збиаються з вщповщ-ними межами дп розтлумачено! норми права (календарними та фактичними). Понад те, як зазначаеться, дiя штерпретацшних акив може тривати навiть i шсля скасування чи змiни акта, що став об'ектом тлумачення - у тому раз^ коли змют розтлумачених норм (чи певш його елементи, наприклад, термши) зберися у чинному законодавств^ навiть i з !х формальними змiнами [8, с. 302]. Звюно ж, правоположення можуть припинити дш i до втрати чинност самою розтлумаченою нормою - у разi !х скасування у певнш формi.
1дея про збiг часово! сфери дГ! норми та !"! тлумачення приводить до вис-новку про наявшсть зворотно! дГ! правоположень (що створеш пiсля набуття чинност iнтерпретованою нормою) [9, с. 63], обмежено! у минулому лише датою набуття чинноси вiдповiдною нормою та фактичним напрямком !! дГ!.
Як зазначае С. Шевчук [6, с. 270], така позищя сучасних науковщв пов'я-зана з фiкцiею у радянськш правовiй доктринi, що «тлумачення не вносить i не може вносити поправки, доповнення або змши у правовi норми, що штерпретуються» [10, с. 189], у «проце^ здiйснення правово! норми, яка не змшювалася, !"! змiст залишаеться одним i тим самим (незмiнним), i офiцiйним тлумаченням тiльки встановлюеться той сенс, який вклав у не! законодавець» [9, с. 63].
Дещо шакша ситуащя складаеться у зв'язку з таким об'ектом тлумачення, як загальш принципи права, якi по сут мають неписаний характер, а отже, юнують незалежно вiд !х формального закршлення у певному iншому джерелi та не прив'язанi до певних ч^ких часових меж його чинность Таю межi вiдсутнi i принципи е <^чними» у своему юнуванш. Принципи права знаходять свою конкретизащю у судових правоположеннях, якi виявляють тi чи iншi елементи Тхнього змiсту та успадковують характеристики дп у часi принципiв. Вiдтак зворотна дiя таких правоположень теоретично може бути необмеженою, !хня дiя в майбутне теж не матиме кшцевих осяжних меж.
Улм, iноземний досввд осмислення обговорювано! проблематики, який поступово починае сприймати i вiтчизнянi доктрина та практика, вказуе на необхвдшсть визнання ширшо! ролi, що !! насправдi виконуе iнтерпретацiйна дiяльнiсть, насамперед, судових оргашв. Йдеться про те, що створеш судом зразки тлумачення (чи також i застосування) правових норм з метою конкре-тизацп змiсту останнiх установлюють, по сут^ новi, бiльш детальнi правила. Це дозволяе вважати !х своерiдними нормами - квазшормами, вторинними нормами - вбачаючи у дiяльностi суду прояв своервдно! правотворчостi. Такий характер судових правоположень стае ще очевиднiшим у випадках, коли вони створюються в умовах прогалин у прав^ складних справ або коли з часом змЬ нюють свiй змiст.
Описаний шдхвд передбачае коригування уявлень про межi дп судових правоположень у часi в напрямку !х певного наближення до правил, що визна-чають темпоральну дш норм права. Врешп, якщо дiяльнiсть суддi включае пею чи iншою мiрою правотворчкть, хоча й у особливiй форм^ то слiд зважати на засади тако! дiяльностi, якi зазвичай беруть до уваги при регулюванш дп в часi правових норм. Особливо це стосуеться таких важливих проявiв судово! практики, як правоположення, що мютяться у рiшеннях ВСУ, постановах пленумiв вищих судових оргашв, яы видаються чи видавалися за результатами узагаль-нення судово! практики нижчих судiв, у рiшеннях КСУ чи шших складових судово! практики.
Така позищя вiдстоюеться у науковiй лiтературi, де, серед шшого, зазнача-ють про недолжи та небезпеки ототожнення часово! сфери д11 об'екта та результату тлумачення. Так, на думку С. Шевчука, визнання у доктрин за офщшним тлумаченням зворотно! сили е небезпечним з огляду на те, що у процесi тлумачення суди фактично здшснюють своерщну правотворчють. Вiдтак зворотна дiя тут також суперечить конституцшним принципам верховенства права та заборони ретроактивной закошв i на цих пiдставах, зазначае вчений, мала б бути заборонена [6, с. 270-275].
За словами Ю. Л. Власова, коли норма права вже дiе i реалiзуеться не з тим змктом, що роз'яснюеться в акт офiцiйного тлумачення, i при цьому таке тлумачення попршуе правове становище суб'ектiв вщносин, надане роз'яснення мае дiяти з моменту опублжування акта офiцiйного тлумачення [11, с. 109].
Iншi дослвдники вказують на необхщшсть обмеження часово'1' сфери дп судових правоположень лише незавершеними справами [11, с. 94].
Загалом варто сказати, що послщовна реалiзацiя iдеï ретроактивной пра-вотлумачних положень тягла б за собою оцшку вiдповiдно до новостворено'1' iнтерпретацГí всього, що вщбулося на основi певно1 норми, а значить i перегляд усiх правозастосовних акпв, судових рiшень тощо. А це у свою чергу, принаймш у частиш ситуацiй, значно шкодило б принципу правово'1' визначеностi, у тому числ вимозi res judicata, суперечило б здоровому глузду.
Слвд вщзначити, що попри поширенiсть у вггчизнянш науковiй та навчаль-нш лiтературi iдей збiгу часово1 сфери дй' правотлумачних положень та розтлу-мачено1 норми, а отже, зворотно!" дй' цих положень, в украшському законодавствi та юридичнiй практицi щ iдеï не сприйнятi цiлковито.
Характеристики темпорально'1' дй' зазначених правоположень рiзняться залежно вiд суб'екта ix створення в силу вщмшностей процесуальних правил, а також залежно ввд ситуацп' застосування.
Одне з найважливiшиx мюць у правовiй системi вiдiграють правовi позицп (висновки) ВСУ. Цей орган, розглядаючи обставини певно1 справи, тлумачить застосовш щодо них норми та ввдповвдно вiдразу поширюе на щ обставини сформульованi при цьому штерпретацшш положення. Таким чином правополо-ження поширюються на факти минулого, правовщносини, в яких беруть участь сторони, наявш у сторiн права та обов'язки. Залежно вщ конкретно!" ситуацп' можна говорити про зворотну (правоположення поширюе дш на вже завершен правовщносини, одномоментнi факти минулого) та негайну дш новоствореного судового правоположення (правоположення поширюе дш на правоввдносини, права, обов'язки суб'ектiв, що тривають) стосовно фактiв, правовiдносин, що стали предметом вщповщного конкретного судового розгляду. Така дiя в часi правових позицш суду аналогiчна до пе']", яка традицiйно мае мiсце у прецедентному прав^ особливо в його англшському варiантi.
Судячи з усього, аналопчним чином новостворена загальнообов'язкова пра-вова позицiя ВСУ дiятиме на правовiдносини, що не були предметом судового розгляду чи розгляд яких тривае (виходячи, напр., з ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК). У процесуальному законодавствi не вбачаеться якихось перешкод, як б унеможливлювали застосування ново!" правово!" позицй' ВСУ, наприклад, апе-ляцшною шстанщею до справи, вже розглянуто!" першою iнстанцiею в перюд, коли ця позицiя ще була ввдсутня. Звiсно, часовими межами застосування висновыв ВСУ лишатимуться дата набуття чинност розтлумачено!" норми та фактичш межi, заданi напрямком дй' у часi цiеï норми, чи принаймш, дата набуття чинност норм коде^в, що надали ВСУ право видавати загально-обов'язковi правотлумачнi висновки (якщо ця дата мала мюце пiсля введення в дiю штерпретовано!" норми).
Також певнi межi темпорально!" дй' висновкiв ВСУ випливають з положень процесуального законодавства, в яких втшюеться принцип res judicata. Зпдно з процесуальними кодексами заява до ВСУ про перегляд судових ршень може
бути подана також i з шдстави невщповщност судового ршення суду касацшно! шстанцп викладеному у постановi ВСУ висновку щодо застосування у подiбних правоввдносинах норм матерiального права (п. 4 ст. 355 ЦПК, п. 3 ст. 111-16 ГПК, п.5 ст. 237 КАС), будь-яких норм права (п. 3 ст. 445 КПК). З таких форму-лювань випливае, що поява вщповщно! постанови ВСУ означатиме можливють перегляду i винесених у минулому ршень касацшно! шстанцп, неввдповщних !! висновкам.
Упм, можливiсть подання заяви про перегляд обмежена визначеними кодексами строками: за КПК це можливо протягом трьох мюящв з дня прийняття постанови ВСУ, на яку здшснюеться посилання (або протягом трьох мюящв з дня ухвалення судового ршення, щодо якого подаеться заява про перегляд), за ЦПК, ГПК, КАС це можливо протягом трьох мюящв з дня прийняття постанови ВСУ, на яку здшснюеться посилання (або протягом трьох мкящв з дня ухвалення судового ршення, щодо якого подаеться заява про перегляд), але не шзшше одного року з дня ухвалення судового ршення, про перегляд якого подаеться заява.
Таким чином, висновок ВСУ мае зворотну дш щодо факив справ, яы були предметом касацшного судового розгляду, тому що, наприклад, у цих справах можуть бути наявш виконаш ршення, а отже, вщповщш матерiальнi права та обов'язки реалiзовано, а також завдяки своему поширенню на певш одномоментш факти минулого, винесеш ршення, яю тепер мають бути оцшеш вщповвдно вже до встановлених ним правил. Але дiя висновку ВСУ в минуле обмежена визначеним законом строком, протягом якого можливе звернення за переглядом.
Фактичний напрямок дп в часi правових позицш правотлумачних ршень КСУ законодавчо не визначений. З обов'язковост ршення КСУ випливае необхiднiсть врахування позицп цього органу при розглядi будь-яких фактичних обставин, на яы поширюе свою дiю в часi розтлумачена норма. У цьому разi зворотна дiя тлумачення буде мати додатковi пiдстави, що !! виправдовують, адже йдеться про застосування норми у тому розумшш, яке ввдповщае в тому чиси й КонституцГ! Укра!ни, закладеним у нiй принципам, тож таким чином забезпечуеться верховенство та пряма дiя !"! норм.
Судова практика мютить приклади надання зворотно! дГ! правовим позицiям КСУ. Так, у постановi вiд 20.01.2004 р. Судова палата у господарських справах ВСУ поширюе дш ршення КСУ № 1-рп/99 вiд 9.02.1999 р. на факти справи, що мали мюце у 1992 р. При цьому на них була поширена i дiя вiдповiдно! норми КонституцГ! Укра!ни 1996 р. Хоча йшлося про застосування принципу неретроактивностi нормативних акпв, який, безперечно, у неписаному виглядi цiлком iснував i на той момент, проте безпосередньо суд посилався на правову позищю КСУ, яка стосувалася порядку поширення дп цього принципу на юри-дичних осiб.
У постановi ВГСУ вщ 14.06.2006 р. (спр. № 28/8-5/38-43/400) на пiдставi правово! позицп! ршення КСУ № 1-рп/99 вiд 1999 р. оцшено факти справи,
що мали мкце у 1997 р. Ця постанова ще щкава й тим, що застосована правова позищя мютилася не у резолютивнш, а у мотивувальнш частиш ршення КСУ. Окрiм того, ця позищя досить ютотно змiнила сферу дй' роздшу II Конституцп Украши, нормою якого обгрунтовувала сво! вимоги одна зi сторiн.
Особлива ситуацiя складаеться у разi наявностi винесених судових ршень. На вiдмiну вiд висновюв ВСУ правотлумачнi правовi позицп КСУ не назван процесуальним законодавством шдставою для перегляду судових рiшень ВСУ. Також, як пщкреслюють автори науково-практичного коментаря до ЦПК, висновок КСУ про офщшне тлумачення положень Конституцй' Украши та закошв УкраТни не може вважатися нововиявленою обставиною (у тому числ i у випадку, коли це тлумачення суперечить роз'ясненням ВСУ з питань застосування законодавства або рекомендацшному роз'ясненню Вищого спецiалiзова-ного суду з питань застосування законодавства щодо розгляду справ вщповщно! судово!" юрисдикцп'). У той час як ршення КСУ з нормоконтролю е шдставою для перегляду за нововиявленими обставинами переважно невиконаних ршень судiв.
Цжаво звернути увагу на виняток, про який пишуть згадаш автори: «Скасування чи змша нормативного акта, на якому Грунтувалось судове ршення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в аки, яким скасовано чи змшено попереднш, зазначено про надання йому зворотно!" сили». Близьке правило законодавчо закршлене у ч. 3 ст. 245 КАС (проте в ньому йдеться не про всi можливi випадки зворотно! дй' нормативного акта).
Так самi правила кнують у господарському судочинствi. Вщповвдно до роз'яснення президп Вищого господарського суду Украши вщ 21 травня 2002 р. № 04-5/563 «Про деяы питання практики перегляду ршень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» скасування чи змша нормативного акта, на якому Грунтувалось судове ршення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в аки, яким скасовано чи змшено попереднш, зазначено про надання йому зворотно! сили. Не може вважатися нововиявленою обставиною висновок КСУ про офщшне тлумачення положень Конституцй' Украши та закошв Украши, у тому чи^ й у випадку, коли це тлумачення суперечить роз'ясненням ВСУ з питань застосування законо-давства або рекомендацшному роз'ясненню Вищого спецiалiзованого суду з питань застосування законодавства щодо розгляду справ ввдповвдно! судово! юрисдикцп'.
При цьому незрозумшо, чому законодавчо визнаною шдставою для перегляду судових ршень не могла б бути зворотна дiя правових позицш КСУ. Такий шдхщ законодавця бшьше узгоджуеться з розумшням судових право-положень як нормативних установлень (щодо яких усталена точка зору про необхщшсть недопущення чи принаймш обмеження ретроактивной), чим з поглядом на них як суто на тлумачення (щодо якого навпаки традицшно допускаеться зворотна дiя). Проте це здаеться нелопчним. Якщо визнавати за судовими правоположеннями можливють зворотно! дп', тодi варто !хш правовi
наслвдки у виглядi можливост перегляду винесених судових ршень прирiв-нювати до наслщыв прийняття ретроактивних нормативних aKTiB. Понад те, незрозумшо, чому при наявност винесених у минулому судових ршень зво-ротна дiя правотлумачних положень, створених ВСУ, до певно1 мiри можлива, а створених КСУ - ш.
Утiм, можливiсть поширення дп рiшення КСУ на обставини справ, щодо яких винесенi судовi ршення, у деяких випадках опосередковано випливае з положень законодавства: йдеться про ситуащю, в якш неоднозначшсть застосування норми права, що ст. 94 Закону Украши «Про Конституцшний Суд Украши» названо пiдстaвою для звернення до КСУ, поеднуватиметься чи збтатиметься з неоднаковим застосуванням судом касацшно1 шстанцп ще'1 норми, що проце-суальними кодексами названо шдставою для перегляду судових рiшень ВСУ.
Можливкть перегляду рiшень у зв'язку з тлумаченням КСУ випливала з положень ЦПК 1963 р., який у ч. 3 ст. 347-2 закршлював, що шдставою для перегляду справи за винятковими обставинами е виявлене шсля касацшного розгляду справи застосування судами загальноТ юрисдикцп положення закону всупереч нормам Конституцп Украши. G приклад, коли КСУ, очевидно з огляду на це правило, у своему правотлумачному ршенш вказав на необхвдшсть перегляду винесених судами загально1 юрисдикцп ршень (п. 6 резолютивно!" частини ршення КСУ вщ 13.05.1997 № 1-зп).
Цшаво вщзначити позищю, висвiтлену у Анaлiзi судово1 практики застосування зворотно1 дп закону про кримiнaльну вiдповiдaльнiсть у час^ виданого ВСУ у 2016 р., яка сввдчить про тенденщю до змiни пiдходiв у питанш, що розглядаеться. Вiдповiдно до нього скасування злочинност дiяння (яке зпдно зi ст. 5 КК Украши мае зворотну дш) може бути досягнуте шляхом «нового оф^ цшного тлумачення кримiнaльно-прaвовоï норми, яке змшюе обсяг заборонено!" цiею нормою поведшки без змiни ÏT змiсту (без змши «букви закону»)». При цьому в Анaлiзi пiдкреслюють, що «зпдно зi ст.147 Конституцп' офiцiйне тлумачення закошв дае Конституцiйний Суд». Вщповщно кримiнaлiзaцiя дiяння через офщшне тлумачення теж розглядаеться як встановлення злочинност дiяння, що в сенс ст. 5 КК Украши шдпадае пiд заборону ретроaктивностi закону [13].
Якщо говорити про постанови пленумiв вищих судiв, то в умовах вщсутно-стi законодавчо!" регламентацп порядку застосування в чaсi ïхнiх правоположень слщ, напевно, визнати, що закршлеш в них прaвовi позицп' мають зворотну дiю. Щодо прaвовiдносин, стосовно яких вже винесеш судовi ршення, вони можуть бути зaстосовaнi у рамках загальних правил перегляду ршень.
Поява правоположень, закршлених у постановах пленумiв вищих судiв, пов'язана з виконанням цими органами специфiчних завдань, а не у зв'язку з застосуванням права у конкретнш справ^ подiбнiй до тих, що розглядають суди загально!" юрисдикцп". Отже, створення правово!" позицп' тут не тягне за собою ïï негайне застосування та «автоматичне» поширення ÏT темпорально!" дп безпосередньо на конкретнi факти, правовщносини певно!" справи, зaсновaнi на розтлумаченш нормi. Вiдтaк щодо зазначених правоположень юнуе теоретична
можливють встановлення "!хньо"! темпорально! дй" у рiзниx визначених напрямках, що мае бути предметом законодавчого чи шшого регулювання. Подiбна у певних аспектах ситуащя складаеться i у зв'язку з правотлумачними рГшеннями КСУ.
Обговорення результатiв. Шдбиваючи пiдсумки, варто ввдзначити пере-важну вiдсутнiсть i разом з тим актуальшсть законодавчого регулювання питання дй' в час судових правоположень в Укра'!ш. Станом на сьогодш у багатьох випадках слщ визнати наявнiсть зворотно! дГ! правових позицiй вищих судових оргашв (висновкГв ВСУ, правових позицГй постанов пленумiв вищих судових органiв, правотлумачних рГшень КСУ). Це випливае з поширено! у вГтчизнянГй правовiй системi iдеï з6Ггу часово! сфери ди правотлумачного положення та розтлумачено! норми. При цьому для дй' висновкГв ВСУ межею ретроактивной е визначеш процесуальним законом строки перегляду судового рГшення суду касацшно'! ГнстанцГ!, що не вщповвдае викладеному у постановГ ВСУ висновку щодо застосування норм права у подГбних правовГдносинах. Для дп правотлумачних позицГй КСУ «межею» темпорально! дГ! в минуле е наявшсть принаймнГ судового рГшення касацшно! ГнстанцГ!.
Варто вщзначити необхГднГсть подальших дослГджень викладених у статтГ питань. Зокрема, це стосуеться питання дп' в часГ рГшень КСУ та адмшстратив-них судГв з нормоконтролю, правових позицГй шших вищих судових оргашв. У останньому випадку мае мГсце особлива ситуащя. Юридична значушдсть правових позицГй Гнших вищих судГв вГдрГзняеться, вона не е формально закрГ-пленою, це фактична значущдсть досить високого рГвня, зумовлена авторитетом вадповадного органу та мГсцем у судовш системГ, з яким пов'язаш повноваження скасовувати рГшення нижчих судГв. ВГдтак можливГсть офГцГйного регулювання дп в часГ правових позицГй цих судГв ускладнена. Хоча вироблення деяких правил тут щлком можливе i доцГльне, принаймнГ на рГвш доктрини.
У випадку ж Гз правовими позицГями, що становлять змГст так звано! уста-лено! судово! практики, труднощГ у з'ясуваннГ !хньо! дп в часГ стосуються не лише напрямку тако! дй", але й початкового та кшцевого ïï моментГв.
Висновки. СлГд вГдзначити необхГднГсть однакових шдходГв до регулювання ди в часГ правових позицГй КСУ, ВСУ, пленумГв вищих судових оргашв, що мало б бути закршлено насамперед законодавчо. Загалом законодавство мае враховувати факт участГ судово! влади у творенш права та визнати вадповадш принципи правотворчостГ значущими i для ïï правотлумачно"! дГяльностГ. Отже, правила темпорально"! дГ! судових правоположень мають бути до певно"! мГри наближенГ до правил, що визначають темпоральну дш норм права, зокрема, мають враховувати, принаймнГ у певних межах, усталений принцип неретроак-тивностГ права. У будь-якому разГ ретроактившсть правових позицГй мае бути законодавчо заборонена у разГ введення чи посилення юридично"! вщповщаль-ностГ (можливо, також у разГ Гншого попршення становища особи) через тлумачення права. ДоцГльно скористатися досвГдом деяких Гнших правових систем, де визначення напрямку ди в часГ правоположень судового рГшення може бути здшснене судом у конкретному випадку.
Список лггератури:
1. Дычко А. В. Утрата силы актов официального толкования в Российской Федерации / А. В. Дычко // Юридическая наука и практика : Вестник Нижегор. академии МВД России. -2011. - Вып. № 1 (14). - С. 345-348.
2. Ельцова Т. С. Действие во времени нормативных правовых актов и актов официального нормативного толкования: проблемы теории и практики : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Т. С. Ельцова. - Нижний Новгород : Нижегор. гос. ун-т им. Н. И. Лобачевского, 2010. - 27 с.
3. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовш системi Англп (теоретико-правовий аспект) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Б. В. Малишев. - Ктв : КНУ, 2002. - 198 с.
4. Рекцигель Ш. Немецкий опыт о недопустимости обратной силы решений высших судебных органов ФРГ, ухудшающих положение налогоплательщика / Ш. Рекцигель // Налоговое право в решениях Конституционного Суда РФ 2007 года : по материалам V Междунар. науч.-практ. конф. 11-12 апреля 2008 г. - Москва, 2009. - С. 109-118.
5. Тихий В. Дiя ршень Конституцшного Суду Украши в час / В. Тихий // Вкник Конституцшного Суду Украши. - 2001. - № 5. - С. 51-53.
6. Шевчук С. Судова правотворчкть: свиовий досввд i перспективи в Украш / С. Шевчук. - Ктв : Реферат, 2007. - 640 с.
7. Пушняк О. В. Дiя у час судових правоположень [Електронний ресурс]. - О. В. Пушняк // Теорiя i практика правознавства. - 2015. - Вип. 1 (7). - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/tipp_2015_1_7.
8. Черданцев А. Ф. Толкование права и договора : учеб. пособие для вузов / А. Ф. Чердан-цев. - Москва : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 381 с.
9. Тихий В. Повноваження Конституцшного Суду Украши та правова природа його ршень // Вксник Академп правових наук Украши. - 2006. - № 4 (47). - С. 55-65.
10. Спасов Б. Закон и его толкование / Б. Спасов. - Москва: Юрид. лит., 1986. - 247 с.
11. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права : монографiя / Ю. Л. Власов. - Ктв : 1н-т держави i права ш. В. М. Корецького НАН Украши, 2001. - 180 с.
12. Магазинер Я. М. Избранные труды по общей теории права / Я. М. Магазинер / отв. ред. д-р юрид. наук, проф. А. К. Кравцов. - Санкт-Петербург : Юрид. центр Пресс, 2006. - 352 с.
13. Аналiз судово1 практики застосування зворотно'1 дп закону про кримшальну ввдповвдаль-тсть у час [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu. nsf/(documents)/4E106A1CAAC05D6BC2257EFA002FFE2E.
References:
1. Dychko, A.V. (2011). Utrata sily aktov oficialnogo tolkovanija v Rossijskoj Federacii. Juridicheskaja nauka i praktika : vestnik Nizhegor. akademii MVD Rossii, 1 (14). 345-348 [in Russian].
2. Elcova, T.S. (2010). Dejstvie vo vremeni normativnyh pravovyh aktov i aktov oficialnogo normativnogo tolkovanija: problemy teorii i praktiki. Extended abstract of candidate's thesis. N. Novgorod : Nizhegor. gos. un-t im. N. I. Lobachevskogo [in Russian].
3. Malyshev, B.V. (2002). Sudovyj precedent u pravovij systemi Anglii (teoretyko-pravovyj aspekt). Candidate's thesis. Kyiv: KNU [in Ukrainian].
4. Rekcigel, Sh. (2009). Nemeckij opyt o nedopustimosti obratnoj sily reshenij vysshih sudebnyh organov FRG, uhudshajushhih polozhenie nalogoplatel'shhika. Nalogovoe pravo v reshenijah Konstitucionnogo Suda RF 2007 goda : po materialam V Mezhdunar. nauch.-prakt. konf. 11-12 aprelja 2008 g. - Proceedings of the 5th International Scientific and Practical Conference (pp. 109-118). Moscow [in Russian].
5. Tyhyj, V. (2001). Dija rishen Konstytucijnogo Sudu Ukrainy v chasi. Visnyk Konstytucijnogo Sudu Ukrainy, 5, 51-53 [in Ukrainian].
6. Shevchuk, S. (2007). Sudova pravotvorchist: svitovyj dosvid i perspektyvy v Ukraini. Kyiv: Referat [in Ukrainian].
7. Pushniak, O.V. (2015). Dija u chasi sudovyh pravopolozhen [Action in time of judicial legal provision]. Teorija i praktyka pravoznavstva, 1 (7). Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ tipp_2015_1_7 [in Ukrainian].
8. Cherdancev, A.F. (2003). Tolkovanie prava i dogovora : ucheb. posobie dlja vuzov. Moscow: JuNITI-DANA [in Russian].
9. Tyhyj, V. (2006). Povnovazhennja Konstytucijnogo Sudu Ukrainy ta pravova pryroda joho rishen. Visnyk Akademii pravovyh nauk Ukrainy, 4 (47), 55-65 [in Ukrainian].
10. Spasov, B. (1986). Zakon i ego tolkovanie. Moscow: Jurid. lit. [in Russian].
11. Vlasov, Ju.L. (2001). Problemy tlumachennja norm prava : monografija. Kyiv: In-t derzhavy i prava im. V.M. Koreckogo NAN Ukrainy [in Ukrainian].
12. Magaziner, Ja.M. (2006). Izbrannye trudypo obshchej teoriiprava. A. K. Kravcov (Ed.). Sankt-Peterburg: Jurid. centr Press [in Russian].
13. Analiz sudovoi praktyky zastosuvannja zvorotnoi dii zakonu pro kryminalnu vidpovidalnist u chasi. Retrieved from: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/4E106A1CAAC05 D6BC2257EFA002FFE2E [in Ukrainian].
Pushniak O. V., Candidate of Legal Sciences, Assosiated Professor, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: pushnyak.o@gmail.com ; ORCID 0000-0003-3088-1040
Action in time of judicial legal provision in Ukraine
The author analyzes the temporal effect of general legal provisions created by higher judicial authorities in Ukraine. Views on the temporal effect of the latter are based on the appropriate understanding of their nature. The gradual recognition of a certain law-making value of such provisions urges the change of perceptions of their temporal effect, in particular, in terms of application of the rules on nonretroactivity to them to a certain extent. Today, however, many cases of legal provisions of higher courts have retroactive effect which is much a result of interpretation of law. Meanwhile the retroactivity of the Supreme Court opinions is limited by the period for filing petitions for reviewing of the delivereed judgments. In other cases, there are no procedural mechanisms for such review. Thus the legislation on this issue is somewhat controversial, which is one of the areas to be improved.
Keywords: the operation of judicial legal provisions in time; jurisprudence; retroactivity; prospectivity.
Hadiuwm do pedKomiïi 22.11.2016 p.
