CC BY
29
УДК 674.031:632.267
A.I. 1вченко
Украшський державный лкотехтчний yiiieepcitmem
ДЕЯК1 ОСОБJ1ИBOCTI ВНУТР1ШНЬ0ВИД0В01 М1НЛИВОСТ1 ДУБА
ЧЕРВОНОГО
Наведено вшшдки ¡снувания гомолопчного ряду маралслыю! MiiuiHBOcri у BuyipimiibOBH/iOBirt таксономпшй структурi дубт червоного та звнчаГшого. ЬггродуковаппП вид мае ранньолистопа-диу, зеленолисту па [изиьолистопадиу ociiini фенолопчш вшмпш. Дерева останньо? найбшьш иродуктивш. Виявлепо П описано ушкальну особину бородавчастостовбурноУ форми дуба черво-
lvchenko A.I.
Some peculiarities of (lie inside of species changeability of Quercus rubra L.
Several examples of existence of homologous lines of the inside of species changebility of Quercus rubra L and Q. robur L are pointed. The introduced species has early falling of the leaves, green-leaf and later falling of the leaves autumnal phenological forms. Trees of last form are the most productive. It also has been revealed an individual of the wart-trunk form of Quercus rubra L.
Дуб червоиий, як i 6inbiiiicTb таксошв деревнях рослин, мае складну вну-тршшьовидову структуру. Останпя, на в1дмшу вщ аборигенних вид1в дуба, у нас ще недостатиьо вивчена [32], осмльки широко впроваджувати ней ¡нтродуцент в зелене та л1сове господарство пострадянських кра'ш почали лише в шелявоенний першд. А м1ж ¡ншим, заселения новою породою територи з дещо вшмшними еколопчними умовами, шж в природному ареалу до яко'Усь Mipn стимулюе мута-renni явища i, в1дпов1дно, сприяе розширеншо внутршжьовидовоУ р1зномаштно-CTi, в першу чергу, утвореншо форм (в1дмin) та ухилень.
В попередшх роботах [II, 14, 39] ми згадували про певну проблематич-nicTb ¡дентиф1кацм вид1в дуба секци Rubrae. Не легша справа t з вид1ленням внутршшьовидових таксошв дуба червоного. Меж1 м1ж ними часом досить певиразш. Деям не мають ч1тких ortHcie характеристик з однозначними ¡ден-пн|икацшнимн ознаками. До того ж, частику з них виявлепо зовам недавно, осмльки вони утворилися, швидше всього, при мутащях у зв'зку з проход-женням адаитацшних nponecie ¡итродукцИ'. Це, до певноУ Mipn, аномали.
Принапдно зауважимо, що П.С.Иаллас в 1772 poui xaKi аномалм у рослин вважав не грою прмроди, а явищами ц1лком закоиомфинми. Бо, за його словами, природа 36epirae певш закономфносл навггь в самих своУх помилках [29|. 11 t3iil ше М.1.Вав1лов, вшкривши закон гомолопчних ряд1в, показав явище паралельноУ мшливостч, зокрема, що близью види рослин мають схожу внутршшьовидову таксоном1чну структуру. Вчений вважав, що наяв)псть па-ралел1зму в пол1морф1зм1 надзвичайно полегшуе вивчення р!зноман1тност1 живих opraiii3MiB. Ылыме того, згаданий закон певною Mipoto дозволяе пе-редбачати можливкть виникнення под1бних мутацш у ¡нших близьких вид1в иього ж роду. Зам1сть випадкових иошуюв дослшиик шукае певнi форми, пе-редбачаючи Ух ¡снування на шдстав1 под1бност1 мшливост! з найближчими bUomhmh видами. Таким чином, HOBi форми заповшоють nycTi ланки в системах [3]. Подибний шдхи також дозволяе запровадити ряд аналопв у назив-
Шдсумки а дата nil рослин па JlbBiBimini 177
HHUTBi паралельних таксоном1чних одиниць. 3 uiei' ж роботи академ1ка Bani-лова випливае, що зам!сть запам'яговування иезл1ченно1 к1лькост1 таксоно-мтних форм, названих за мкцем i'x виявления чи ма честь причетних ло того oci6, в1лкривасться можливкть встановлення в1дпов1дно'| смисловоУ системи.
Проведеш нами сностереження дають гпдставу констатувати, то ueBiii паралел1 ¡снують i в таких в!шв дуба як звичайний та червопий.
Ще в першш половши XIX стол1ття у дуба звичайного Черняевим було видыено дв1 фенолопчш форми — раншо (f. praecox) та шзшо (f. tardißora), як1 рЬняться м1ж собою термшами початку вегстаци. Глибше пи-вчення показало, що вони також, до якоУсь Mipn, в1др1зняюгься перЬдамн листопаду, енерпею росту, бшлопчною стШюстю, як1стю деревини та кожна мае свою еколопчну niiuy. Одночасно можемо констатувати, що pi3iii автори по-р1зному визначали таксоном1чний ранг цих фенолопчних внутрпиньови-дових одиниць. Так, В.II.Малеев i С.Я.Соколов [211, В.Д.Новосельцев i В.А.Бугайов [23] та А.М.Шутяев [33] називають i'x формами. Натомкть, Б.В.Гроздов [7] та Ф.Н.Харитонович [31] трактують ni одиниш як рпновиди. В той же час, ¡снують випадки невизначеного (неконкретного) шдходу до цих понять. Наприклад, М.С.Ткаченко [27] роЫйською мовою до них вживае назву „форма", тод1 як латинського — „vor. ", тобто — р1зновид.
В свою черту, 1.Н.Гегельський та Б.М.Махмет вказують на ¡снуваиня рап-ньоУ та шзньоУ весняних вщмш дуба червоного. Лвтори наголошують, то проходження весняних фаз i'x вегетацп в обох згаданих внд1в дуба nofli6iii. 1нтервал початку росту пагошв у ранньоУ i шзньоУ форм ¡нтродукованою виду коливаеться по роках в1д 5 (в умовах шзньоУ дружньоУ весни) до 22 дшв (в умовах холодно! затяжноУ весни), а ¡нгервал появи иершого нормальною листка — в1дпов1дно в1д 2 до 21 дня [5, 22]. На нашу думку, за ними внутрпи-ньовидовими фенолопчними одииицями дуба червоного дошльио закр1пити науков1 назви, аналопчш до под1бних одиниць дуба звичайного, тобто, praecox i tardißora. До того ж, це буде в1дпов1дати задуму МЛ.Вавиюва щодо створення смисловоУ системи аналопв таксоном1чних форм.
Гут доречно нагадати, що в аборигенного та ¡нтродукованою вид1в дуба ¡снують паралел1 не лише у внутрпиньовидов1й структур) весняних феио-форм, а, на жаль, i у в)дсутност! 4iTKo! системи у визначешм i'x рангового pi-вня. Так, В.В.Крюков [19] вщповиш TaKconoMi4iii одинищ в дуба червоного (ранню та шзшо) вже називае не формами, а ршюпидами.
Також давно вщомо про ¡снуваиня зимоволистих чи тзньолистонадних (f. iardiuscula) i зимовоголих чи ранньолистопадних (f. praecocior) büimhi дуба звичайною [21]. Д.Д.Гур'ев [8] ироионуе розр!зняти три фсноформи цього виду за термшами скидання листя: ранню, шзшо i пром1жну. С аналоги i в дуба червоного. Так, в л!тератур1 описаний зелений р!зповид (var. viridis Dipp.), для якого характериий довготривалий нертд збер1гання восени зеленого кольору листя [20]. В цьому раз! до певно? Mipn витягуеться i TepMiii його опадания. Також описано випадки, коли деяк1 особиии дуба червоного, под1бно як i ряд рослин дуба звичайною, дуже шзно скидають листя (KBi-тень- початок травня) [30]. Правда, це, здаеться, стосуеться особин ¡нтроду-цента, що шзньоУ oceni мають не зелений, а червоний або бурий кол!р листя.
1з найб)льш виомих внутрпиньовидових таксошв, який чи не першим був вид1лений в дуба червоного, можна назвати великоплодий рЬновид. Одш fli-
178 Охоропя GiopiiiioMfliiiriH: reopcni'ini ia приютим аспект
тературш джерела наводять його шд мауковою назвою var. maxima (Marsh.) Ashe [2, 10, 31, 34, 36], iiinii — як var. maxima Sarg. |35, 37]. Ще iiimi вказа-ний таксон розглядають як форму — / maxima (Marsh.) Ashe [15, 26]. Нато-míctl, В.В Гроздов [7] подае його як вид Q. borealis maxima Sarg., порушую-чи тим самим бшарний п¡лх¡л у найменувашп biuiíb, заиочатковаиий ще Jliii-иесм. Морфолопчно рослиии згадаиого внутршпьовндового таксону в1д ти-пових дерев виду р1зняться лише формою та розм1ром плод1в. В нього вони окрупм, дещо бпп.им, розм1ром до 2,5 — 3 см (тод1 як у тииових особин виду — яйцено;ибно'1 форми довжиною до 2 — 2,5 см), з бп1ын плоскою основою та ПЛОСКОЮ i MÍJ1KOIO ПЛЮСКОЮ. Рослини ШДрЬиЯЮТЬСЯ кращим ростом, особливо в перш i роки життя, то зумовлено формуванням бп1ын розвинено1 ко-репево) системи аяпця завдяки б i ль ui i и KÍjibKocii поживних речовин в маси-bhíiuhx ам'ядолях.
MLl ei ельським види1ено дв1 вщмши дуба червоного за термшами дозр!-вання жолуд1в. Ранньостигла дозр1вае на початку вересня, тод1 як гпзньости-гла — в kíhhí мкяця. Р1зниця становить 18 дшв. У iiepmoí шдмши жолуд1 довгасп, в друго! — окрупи. За термшами цвггшня шякоУ pinmui не встано-влено. Не виявлена нона i в iiuunx морфолопчних ознаках одних та шших рослии. Одпак ранньостигла в1дмша б1лып урожайна [4]. В наведеному onnci нам вбачаеться певна паралель з типовими рослипами дуба червоного як виду та його великоплодим р1зновидом.
Окрем1 дендрологи ведуть мову про швшчний р1зновид дуба червоного Q. rubra var. borealis Farw. [25; 32; 38].
В1дома гакож плакуча вимша цього виду — / péndula hort. [\6].
Деяк1 форми видЫеш за снециф1чним кольором листя. Зокрема, це золо-тава в!дмта — / aurea hort. [1; 16] чи 'Aurea' [43], листя яко'| бронзове або жовте, особливо весною i на початку л1та. Шзшше воно зелеше. А.Т.Федорук вважае, що остання внутрмпньовидова таксоном1чна одиниця дуба червоного морфолопчно вшповшае класичшй золотав1й В1лм>ni дуба звичайного — / concordia [30]. ГН.Гегельський також вид1лив жовтострокату форму, умовно названу ним „формою Гагарша" [6|.
В насадженнях дуба червоного старшого В1ку в1дм1чаеться значний nojii-морф1зм щодо ступешв гладкост1 й розтршкування кори. К.Костов [17] та Г.Дойков [9[ в деревосганах дуба червоного Болгарм шсля 70 poKÍB вид1лили 7 (8) búimíh за ступепем розтрккування кори в1д гладко! до груборозтр1ска-iioí. Автори роблять спробу вшсликувати ueeiii зв'язки м1ж типом кори з одного боку i типом галуження кропи, продуктивное^ та якост1 деревини з inmolo. Вони, зокрема, вказують на Kpaiui ф1зико-мехашчш властивост1 деревини гладкокоро! bumíhii та прямий корелятивний зв'язок м1ж стуненем роз-трккування кори ¡ продуктившстю дерев.
К.Костов [17] також спостер1гав поодииом дерева з бородчастою корою. Одна под]бна особина виявлена нами в Льв1вському держпарклкгосш в три-дцятилп'ньому змипаному насадженш складу 9Дч1Ял+Яс,поод.Яв,Лп,Г [13]. Деревостан Id боштету ¡з сговбурним запасом 304 м3/га знаходиться в воло-riíi i°pa6ouin д1бров1 на cipnx Jiicomtx суглинистих грунтах середньо! потуж-hoctí. Ochobhí середш таксашйш показники дуба червоного та його ушкаль-н oí особшш и и в еле 11 i в таблиця 1.
Шлсумки ajianiaiiií рослии па Лышнцнш 179
Тябл. 1. Таксяцшш покязники дубя червоного тя йою уткялыюУ особинм
Об'екти вивчення Показники Об'ем середнього дерева
Н, м % D, см % м' %
Дуб червоний як елемент л icy 20,5 100,0 18,5 100,0 0,252 100.0
Ушкальна особина 20,0 97,5 16,4 88,6 0,207 82,1
Як бачимо, дерево з бородавкопод1бними утвореннями дето вщстае в ро-CTi. За висотою — на 2,5 %, за товщиною — Giльш як на 11 %, за об'емом стовбура — майже на 18 % bU середнього модельного дерева дуба червоного. До pe4i, под1бне вЫставання в pocTi та в po3Mipax особин, як i знижения р1вня Ух життевот, характерце для б1льшост1 в!домих нам випадюв внутр1-шньовидовоУ pi3H0MaHiTH0CTi. А великонлодий рпновид дуба червоного, який гидрпняеться кращнм ростом та високою життевктю — мабуть один з неба-гатьох приклад1в, що в цьому становлять виняток. До того ж, йою можна вважати еколопчним чи геогра(|мчним рЬновндом, TOfli як б1льимсть iinimx випадюв, що тут розглядаються — швидше всього, нродукти мутагенних змш останнього пертду.
Особливкть вказаного дерева — у виражених бородавкопод1бпих утво-реннях на стовбурк Однак, в нашому винадку — не нробуджеш якнмись об-ставинами превентивш бруньки, що пот1м прииинили cnifi picT. ¡fx висота в1д noeepxni кори до 2 см, розмф по горизонтал1 — 1,3 — 3,6 см, розм1р по вертикал! — 0,8 — 2,0 см. В нижшй частит дерева (до висоти 2 — 2,5 м) роз-мщуеться до 300 таких нарост1в на одному погонному метр1 стовбура. Роз-ташоваш вони HepiBHOMipHO. Середня вщдаль м1ж i'x центрами тут становигь 6 см з коливаннями ви 2 до 15 см. Вище по стовбуру густота розмпцепня но-ступово зменшуеться. Згадана особина дуба червоного завдяки бородавкоио-д1бним уворенням мае досить декоративний вигляд.
В po3pi3i Hapicr нагадуе розрослу бруньку, що складаеться з oporonijmx лусок, яю Mimio зрослися м1ж собою. TaKi утворення дуже тяжко шддаготься розтину. Натом1сть, Ti з них, як1 найбЫьше виступають над новерхпею стовбура, при певному зусилл! вилущуються з нього. 3 окремих утворень проросли водяш пагони.
Наведена ушкальна особливкть стовбура дещо нагадуе, правда, в змеп-шеному вигляд1, потужне декоративне дерево ялнни звичаПноУ в дендроиарку „Тростянець" (Чершпвщина), стовбур яко'У вкритий досить великими копи-ценод1бними наростами, з яких виросли боков1 п'лки. Воно ¡лентш|чкопапе О.Л.Липою як таксономнна форма горбистостовбурна — 'Mammalia'. Вихо-дячи з наведеного та враховуючи значно менпм розмфн утворень на стовбур1 дуба червоного, згадану особину доцЫьно вважати бородавчастою або боро-давчастостовбурною в!дмшою чи ухиленням дуба червоного та закрпшти за нею назву 'Verrucosa'. Термш „ухилення" Г.М.Паламар-Мордвинцева трак-туе як особину або групу особин, як1 в1др1зпяються морфолопчно в1д шших особин популяцп одного виду, незалежно bui того, спадков1 вони чи неспад-Koei, 3aKOHOMipni чи випадков1 [24]. Думаемо, що таке трактування до певноУ мфи може бути вщнесене до обох випадмв, описаних вище. Водночас не на-
180 Охороня бшршюмяшгтя: icopei ими) тя прнклядм! аспект»
водить на думку, що елемеити подi6nocTi у внутршшьовидовш м!нливост1 зустрЫаються ие лише в близьких вид1в, а сама иод1бшсть не е абсолютною. Мабуть, саме про TaKi випадки М.1.Вав1лов говорив, що в конкретшй д1йсно-сгi явища паралел1зму частмпе всього несуть в co6i певш »¡дхилеммя В1д ана-лопв, але в той же час тдтверджують закон гомолопчних ряд1в шилому [3].
Ми вже згадували, що в дуба червоного в1дм1чеш весняш фенолопчш фо-рми, пол¡бмi до дуба звичайного. Лише середшй феноштервал першду початку вегетацп ix особин значно менший — 1-2 тижш (у дуба звичайного 3-4 т и ж н i [28]), що потребуе набагато öwibiiio'i уваги й оперативное™ при подере-вному визначешп припалежносп дерев до TieV чи iiniioi форми. Натомить, восени ¡нтервал феиодат кшця вегетац11 значно ширший, завдяки чому й саме не явище б1лын доступне для вивчення та натурного винесення особин до видшених феногруп. Тому ми й звернули особливу увагу якраз на ней пертд розвитку [12].
Об'ектом вивчення послужив ф1тоценоз дуба червоного 50-р1чного в1ку з незначною домппкою iiimiix nopiji, що знаходиться в Бориювицькому jiic-miiuiti Льв1вського iiapKJiierocny. Насадження розммцене в середин* Jiiconoro масиву, тому Bei iioro складов! мають один i той же чи близький рiвень oceiT-лення. Дыянка pißiia з незначним швшчним нахилом (до 3 ). Грунт — с1рий jiicoBiiii легкий суглинок середньо! потужностг Тин лку — перехшшй в1д вологоТ грабово! д{брови до суд1брови.
В результат! багаторНних сностережень над nieio та ¡ншими д^янками нами виявлено, що перюд закшчення вегетацп для дуба червоного можна ха-рактеризувати видЫенпям трьох груп рослип. Ilepuii — найшвидше змпноють кол1р листя i скидають його. У других ni пронеси вибуваються повыьшше i дерева довгий час стоять з в1дмерлим листям. TpeTi — вже згаданий р1зновид viridis — восени якийсь час зберп'ають листя зеленим. В останшй декад! жо-втня за числом особнн на д1лянш домшуе друга груиа дерев, а перша i третя — мають нриблизно однакову к!льк1сть рослин. Саме в ней пертд ми й ф1к-сувалн приналежшсть дерев до Tin чи iiniioi' труни, наносячи на них познач-ки. В наступиi три роки переходу дерев з одше!' групп в inuiy не cnocTepira-лося. Отже, приналежшсть дерев до Tiei чи iiniioi' групп — явище невипадко-ве. II.Krlebel !з сшвавторами [41], вивчаючи мшлив!сть дуба червоного на америкапському континент!, встановили, що першди розпусканпя та осшиьо? змпш кольору листя зиаходяться шд жорстким генетичпим контролем.
На тшбну спйк!сть фактору зимнелистост! дерев дуба звичайного вказу-вав А.М.Крас1птський [18]. Хоча Bin i визначав, що в nepioji з 11 до 35 рок!в в!дсоток таких дерев суттево змешуеться, гпсля чого настае пер!од стабшза-nii. Саме в такт фаз! (cTaöuibimi чи виносно cra6iлыпй) щодо ocinnix фено-puTMie особин, як внпливае з наших сностережень, знаходиться дане 50-л1тне насадження дуба червоного.
Ноштовхом для визначсння особливостей росту згаданих фенолопчних форм послужила иублкащя М.Ларсона [42], де описано експеримент з обри-ванням в ci я н Iii в дуба червоного ociiniboro листя, яке змшило кол1р. В кпще-вому результат! ним встановлено, що П1сля примусово! дефол!ацм рослин вага pi'iimx iiaroiiii) наступного року зменшилася майже в два рази пор!вняно з контролем. HpupicT коршня також зменшився на 30 %. Причину такого яви-
Шлсумкп адат лiiii рослин на Jli.iiiniiuiiM 181
ща автор публ1кацп поясшое роллю та характером розпод1лу гopMonin в окремих частицах рослин.
И.Крахль-Урбан наголошував, шо особини дуба червоного. як1 iihiiinie розиускаються i як1 paiiiiue звкшчують вегетацио, ростуть noniльнime |40|. А А.М.Красштський вказував, то зимнелист1 дерева дуба звичайною бпп.ип за розм!ром в1д ранньолистопадних [18J. Hi помдомлення й сноиукалп нас пе-ревфити наявшсть такоУ законом1рност1 в дуба червоиого нашого periony.
Для визначення ¡нтенсивност1 росту стовбур1в дуба червоног о за высотою i дтметром була закладена пробна площа. В результат! перелку вняплеио, що ¡з 189 дерев 32 (16,9 %) належать до першоТ груни, тобто, восени швидко скидають листя; 126 (66,7 %) — до другоУ групп: довгий час збер1гаюгь в1д-мерле листя; 31 (16,4 %) — до третьоТ групи: листя до листопада имсяця ли-шаеться зеленим. Визначення товщини стовбур1в проводилося через замфн окружностей на висот1 1,3 м в1д поверхш земль Висогн дерев встановлювали за допомогою висотомфа ВК-1.
Проведения зазначеноУ роботи дае шдставу констатувати, то за ноказни-ками висот якихсь помтшх в1дхилень в дерев р1зиих феногруп не виявлено. Натом1сть, встановлено, що стовбури р1зних фенолопчних труп р1зняться м1ж собою за товщиною. Найкращий picT за ним показииком, а, отже, й в1д-пов1дно найб1льше накопичення деревноУ стовбурноУ маси, заф1ксовано в дерев, що довго збер1гають в1дмерле листя, дещо менше — в групи ¡з зеленим листям, i ще менше — в ранньолистопадноУ групи (табл. 2).
Табл. 2. Результаты анялЬу товщини стовбур1в дерев за фепо( рунами
№ пп Феногруни (форми) дерев Розподш сто-BGypiB Д1аметр (Dc), см Достов1ршсть висновку (t) Р1зниця (AIU % Супе- Bicn. pi3iinui (tA)
к-сть %
1. Ранньолистопадна 32 16,9 28,2±1,7 16,6 1-2:22,7 l-2:tA=3,2
2. Шзньолис-топадна 126 66,7 34,6 ± 1,0 34,5 2-3:8,8 2-3:tA=l,2
3. Зеленолиста 31 16,4 31,8±2,2 14,5 3-1:12,8 3-1 :tA=l,3
Всього 189 100,0 31,5 — — —
Сл1д вщмкити: зеленолиста феногруиа мае середшй д1аметр дерев на 12,8 %, а шзньолистопадна — на 22,7 % бЫыний, шж ранньолистопадна. Якщо ж зробити пор1вняння ¡з середшм дшметром всього масиву даннх дуба червоного (а вш становить 31,5 см), то в ранньолистопадноУ групи ней показник буде становити 89,4 %, в зеленолистоУ — 100,9 %, тод1 як в шзньолистонад-ноУ — 109,7 %. Як бачимо, дерева ранньолистопадноУ феногруни мають най-меншу товщину стовбура. Д1аметр зеленолистих особин практично однако-вий з аналопчним середшм показником всього ряду стовбур1в дуба. Натомить, найб1льш продуктивними виявилися дерева шзньолистопадноУ феногруни.
Ще б1лына р1зниця виявляеться, якщо пор1внювати показники плот поперечного перетину середшх дерев феногруп. Так, якщо величина такого иока-
182 Охорона бтрппомяшпя: теорегпчш та прнкладш аснсктн
зника в середнього дерева ранньолистопадноУ феногруни становить 625 см2, то аиалопчш показники шших феногруп становлять: для зеленолистоУ — 794 см2 (127,0 %), а для шзньолистопадноУ — 940 см2 (150,4 %). Тобто, в першо-му вииадку перевищення становить четвертину buxUiioi величини, а в другому — pi3iiiiUH в 1,5 раза. Середне дерево всього масиву даних по дубу чер-воному мае площу поперечного перетину 779 см2. Г1ор1вияння з uieio величиною вшншдних середшх величин В1шлених феногруп показуе, що в ранньолистопадноУ феногруни вона складае 80,2 %, у зеленолистоУ— 101,9 %, а в шзньолистопадноУ — 120,7 %. Як бачимо, ni в1дхилення приблнзно в 2 рази 6ijibini, шж при 11орiи 11я1111i в1дпов1дних д1аметр1в. Однак, як при пор1впянш середшх д1аметр1в, так i при пор1внянш середшх площ поперечного перетину виявляегься, що згадаш показники середнього дерева зеленолистоУ феногруни дуже близьш до bUhobUhhx величин середнього дерева всього ряду дуба. До того ж, показники поперечного перетииу особливо варп уваги, бо, як ei-домо, Ticno корелюють з об'емом стовбур1в.
BncoKi величини критерно Ст'юдента t шдтверджують, що значения середшх д1аметр1в Bcix феногруп дерев достов1рш. Дещо ¡мша ситуашя з визна-ченням flocroBipiiocTi pi3iinui ноказшшв середшх д1аметр1в за феногрунами. Так, М1ж ноказниками ранньолистопадноУ та шзньолистопадноУ груи ця величина достовфна (tA=3,2). В ¡нших випадках коефщкпт icTornocTi pi3iinni t Д знаходиться в межах 1,2-1,3. Тому тут можна говорити лише про наявшсть тенденци.
Наведене дае шдставу констатувати ¡снування трьох ocimiix фенолопч-них груи дерев дуба червоного, ям мають стаб1льну (чи вспоено стаб1льну) приурочешсть до часу та особливостей ироходжеипя фенофаз закшчення ве-reTanii'. Одна з таких феногруп в1дома в л1тератур1 як таксоном1чний р1зно-вид зелений (viridis). В той же час, у дуба звичайного давно BUOMi рання та 1мзня весняш фенолопчш в1дмши та ранньо- i шзньолистопадна ociiini. До того ж, Д.Д.Гур'евим вид1лена ще й нром1жна. Тобто, в1дом1 прецеденти тра-ктуванпя весняних та ocimiix феногруп рослин як внутршшьовидових таксо-ном1чних одиниць — BijiMin, або, по-шшому — форм. Хоча деяк! автори тра-ктують Ух як р1зновиди, i Kiimcna кранка в них розбшностях ще не поставлена. На нашу думку, р1зновид — досить стаб1льна таксоном1чна одиннця. Рос-лини ж згаданих феноформ з в1ком можуть дещо змпповати свою приналеж-nicTb [18], а тому швидше шдпадають шд категорпо форм чи ухилень, шж шд категорпо pijiioiuiiiin. Тому ми вважаемо за можливе i шлком правом1р-ним ocimii феногруни дуба червоного трактувати як окрем1 таксоном1чш фо-рми — ранньолистопадну, зелену (зеленолисту) та шзпьолистопадну. При цьому сл1д зауважити, що в особин шзньолистопадноУ в1дмши на виражено кислих грунтах осмшя кольорова гама буде червоною, а при б1льш нейтраль-iiiii реакци грунтового розчину вона зм1щуеться в 6iK бурого.
Встановлено, що м1ж ранньолистопадною та шзньолистопадною формами ¡снуе достов1рна р1зниця за товщиною дерев на користь останньоУ.Також вщ-значено тенденций нереважання середшх д1аметр1в дерев шзньолистопадноУ форми 11орiвмямо з зеленолистою та зеленолистоУ пор1вняно з ранньолистопадною. Отже, найб1лын продуктнвними виявилися дерева шзньолистопадноУ ■мдмши, а найменш иродуктивними — ранньолистопадноУ.
Пшсумкн ядам lauii росл ни на Львшщнш 183
Проведене дослщження 50-р1чного насадження дало змогу шдтвердити результат експерименту М.Ларсона на аянцях дуба червоного в Канада що наявшсть п1зно восени та взимку на рослинах в1дмерлого листя — не лише мехашчне явище. Taxi рослини однозначно переважаготь за розм1рами. Л по-д1бне домшування в насадженнях дуба звичайного [18] св1дчить про ¡снуван-ня щодо цього певного паралел1зму м1ж ним та дубом червоним.
Висновки. На шдстав1 багатор1чного вивчення внутршшьовидовоУ мшли-вост1 дуба червоного та наведеного огдяду в1домих його р1зновид!в та форм (в1дмш) ми можемо констатувати, що м1ж ним та дубом звичайним icnye явище паралельно'1 мшливоеп гомолопчних ряд1в. Тобто, ni види мають до певноУ Mipn под1бну внутршньовидову структуру, а, отже, й можуть мати близьку Ух TaxcoHOMiio, чого ми й намагаемося притримуватися в своУй po6oii.
В дуба червоного, под1бно як i в дуба звичайного, ¡снують весняш (рання 'Praecox' чи / praecox та шзия 'Tardißora' чи/ Tardißora) фенолопчш в1д-М1ни. Ми пропонусмо також видЫяти три ocinni фенолопчш buimhiii inrpo-дукованого виду: ранньолистонадну 'Praecocior', зеленолисту 'Viridis' та iii-зньолистопадну 'Tarditiscula'. Встановлено, що дерева шзньолистопадпоУ в!дмши найбыьш продуктивш за накопиченням стовбурноУ деревннн nopin-няно з двома ¡ншими. Причому, м1ж шзньолистопадпою та раиньолнстонад-ною формами рЬниця товщини етовбур1в достов1рна i становить 22,7 %. Також в1дзначена тендешмя б1льшоУ товщини дерев зеленолистоУ вимши nopi-вняно з ранньолистопадною та шзньолистопадпоУ нор1впяиоз зеленолистою. В той же час, за показнпком диметра середне дерево зеленолистоУ вимшп практично тотожне ¡з середшм показником всього ряду дуба червоного.
Виявлену i описану нами ушкальну особину дуба червоного з виразними бородавкопод1бними утвореннями на стовбура що надають дереву високих декоративних властивостей, ми пропопуемо трактувати як бородавчастостов-бурну вщмшу дуба червоного 'Verrucosa'.
Лп-ерятура
1. Акимов H.A. Декоративные деревья и кустарники. — М.: Изд—во с.—х. лшературы, 1963, —С. 264.
2. Биология древесных растений / Под ред. Л.Ф.Иванова. — Минск: 11аука и техника, 1975. — 262 с.
3. Вавилов Н.И. Закон гомологических рядов в наследственной изменчивости. — Л.: Паука, 1987, —256 с.
4. Гегельскнй И.И. Биолог ические и экологические особенности дуба бореалыюго и сю культура в Украинской ССР: Лвтореф. дне... канд. биол. наук — К , 1962. — 20 с.
5. Гегельський I.II. 3 доепшу нпродукцн дуб1в у дендрарпо УСГА: 36. наук, ираць деидра-piro. Пауков! npani УСГА. — Вин. 31. — К., 1970. — С. 24 — 26.
6. Гегельскнй И.Н. О пестролистности у дуба северного // Бюлл. Г'БС АЛ СССР. — 1983. — Вып. 127, —С. 22 — 24.
7. Гроздов Б.В. Дендрология. — М.— Л.: Лесбумиздат, 1952. — 436 с.
8. Гурьев Д.Д. О формах дуба черешчатого в лесах Чувашской АССР: Сб. науч. работ молодых ученых.— Чуваш, с.—х. ин—т.— 1970. — Вып. I. — С. 106—111.
9. ДоПков Г. Формова принадпежност на отбраните кандидат—елипш лървета от червен дъб по напукване на кората и производительности Горско стонансгво. — 1979. — Т. 35. — N I. — С. 17 — 26.
10. Древесные растения Главного ботанического сядя All СССР. — М.: Наука, 1975. — 547 с.
184 Охороня бюрпномяпгггя: теоретнчш та нрнклядш аспект
11. Ивченко А.11, О названии интродуцироваиного американского дуба красною // Лесной журнал. — 2000. — NI. — С. 28 — 34.
12.1нчснко A.I. Особливосп росту фенолопчнпх форм дуба червоного // Вивчення онтогенезу рослин прнродних га культурних флор у боташчпих закладах Свразн. — Knie — Льнш, 1994
— С. 64 — 67.
13.1вченко A.I. Ужкальна особина дуба червоного // 'Гези дои. 44—oí науково—техн. конф. (Л1С01 оси секи., 4—7 лютого 1992 р.). — Львш, 1992. — С. 32.
14. 1иченко А.1. Уточнения номенклатуры i морфолопчних ознак деяких biwíb роду Quercus I,. // Укр. ботан. жури.. — 1985. — Т.42— N5,—С.27—32
15. Колесников АЛ. Декорашвпая дендролотя. — М.: Лес. иром—егь, 1974. — 704 с.
16. Колесников А.II. Декоративные формы древесных пород. — М.: Изд—во Минкомунхоза РСФСР, 1958 —272 с.
17. Костов К.Д. Изменчивост на червепня дъб (Quercus rubra L.) по типа на наиукваие на ко-рата // Горскостоиаиска наука. — 1973. — N 2, — С. 3—9.
18. Iv рас i! ni с ich II A.M. Лесохозяйственное значение знмнеП облиствей—ностн дуба череш-чатого//Лесной журнал — 1969. — N6.— С. 161—163.
19. Крюков В.В. Бноэкологическне особенности дуба северного и перспективные типы его культур в европейской части СССР: Авторсф. дис... канд. биол паук: 06.03.01 / Воронеж, лесо-техн. ни—г. — Воронеж, 1980.— 20 с
20. Лоначснськнй О.О., Гринь Ф.О. Pin Quercus L. // Флора УРСР / ГИд ред. МЛ.Котова. — К.: Вид—во АН УРСР, 1952. — Т. 4. — С. 123—138.
21. Малеев В.П., Соколов С.Я. Род Quercus L. // Деревья и кустарники СССР. — М: Изд— во Al I СССР, 1951. — Т. 2. — С. 422 — 493.
22. Махмет K.M. О поздпораснускающеПся форме дуба бореалыюго // Бюлл. ГБС АН СССР.
— 1970. — Выи. 76.— С. 104—105.
23. Новосельцев В.Д., Кугяев В.А. Дубравы. — М.: Агропромиздат, 1985. — 214 с.
24. Наламар—Мордвннцева Г.М. Реальне ¡снування географ1чних рас у biwíb Desmidióles та ix таксономйчне вщображення категорию шдвиду // Укр. ботан. журн. — 1985. — Т. 42. —N6.
— С. 29—34.
25. Полякова О.Г. Бюгеоценотичш особливосп дуба червоного (Quercus rubra L.) в штучних насаджепиях Кшвського Полнея: Дисс... канд. с.—х. паук: 06.03.03. — К., 1999. — 144 с.
26. Смаглюк К.К. 1нтродуковаш листяш люоутворювачг — Ужгород: Кариати, 1984. — 80 с.
27. Ткачепко М.Е. Общее лесоводство. — М.; Л.: Гослесбумиздат, 1952. -— 600 с.
28. Топчиев А.Г., Травлесв А.П., Апостолов Л.Г. Биологические особенности поздней и ранней форм дуба черешчатого // Лесное хозяйство. — 1961. — N 7. — С. 67 — 68.
29. Федоров А. А. Тератогенез и его значение для формо— и видообразования // Проблема вида в ботанике / Сб. 1. — М— Л.: Изд—во АН СССР. — 1958. — С. 213—292.
30. Федорук А/Г. Опыт шггродукцни древесных лиственных pacieinili в Белоруссии. — Минск: Университет, изд—во, 1985.— 160 с.
31. Хариюнооич Ф.И. Биология и экология древесных пород. — М.: Леси, пром—сть, 1968.
— 304 с.
32. Ху гнсв Т.Э. Дуб красный в культурах Северной Осетии. — Орджоникидзе: Ир, 1975. — 167 с.
33. Шутяев A.M. Дуб (Quercus) // Лесная энциклопедия. — М.: Сов. энциклопедия, 1985. — Г 1. — С. 286—291.
34. Щепотьев Ф.Л., Павленко Ф.А. Разведение быстрорастущих древесных пород. — М.: Леей, пром—сть, 1975. — 231 с.
35. ЭМзспрейх X. Быстрорастущие древесные породы / Пер. с нем.— М: Изд—во иностр. л—ры, 1959,— 508 с.
36. Drzcwoznawstwo / Pod red. S.Bialoboka ¡ Z.Hellvviga. — Warszawa: Wyd. roln. ¡ lesne, 1955.
— 800 s.
37. Gohre K., Wagenknecht E. Die Roteiche und ihr Holz. — Berlin: Bauernverlag, 1955. — S.
300.
38. llosie R.C. Native trees of Canada. — 1990. — 380 p.
39. Ivchenko A.I. The botanical identification of the american red oak // Folia oecologica. — 1998.
— V. 24. — No 1—2. — P. 29 — 35.
Пщсумкп адаптани рослин на Львшщнш 185
40. Krahl—Urban J. Vorläufige Ergebnisse eines Roteihen Provenienzversuchs // Allgem. Porst— und Jagdzeitung. — 1966. — V. 137. — N3 — 4. — S. 91 — 100.
41. Kriebel H.B., Begley W.T., Dcneke F.J., Funsch R.W., Roth P., Jokeln J.J., Merritt C., Wi aght J.W., Williams R.D. Geographie variation in Quercus rubra in North Central United States plantations // Silvae genetica. — 1976. — V. 25. — N 3—4. — P. 118—122.
42. Larson M.M. Effects of late—season defoliation and dark periods on initial growth of planted northern red oak seedlings // Canadian Journal of Forest Research. — 1978. — V. 8. — N I. — P. 67—72.
43. Seneta \V. Dendrologia. — Warszawa: PWN, 1973. — 573 s.
УДК 630.11
Я.М. Шляхта
Укратський державний лкотехшчний ушверситет ДЕНДРОФЛОРА м. ДРОГОБИЧА ТА II ЗБАГАЧЕННЯ
На шдстав1 швентаризацн деревноУ рослинност! м. Дрогобича проведено и таксоноинчнпП апал!Э. Запропоновано enoci6 оптим1зацн мкькнх культурф1тоценоз1в, якиП враховуе збягачення дендрофлори шнними видами та привабливими формами.
Shlyakhta Ya. И.
Analysis of dendroflora of Drogobycli sity as prerequisit of its better living conditilis.
The analysis, on the grounds of an inventory of woody vegetations of Drogobycli sity, has been taken. It was suggested an optimum method of the sixty culturphytocenosus, which will enrich the dendroflora with another valuable species and attractive forms.
Проблема збереження та охорони бюр1зномашття, як невш'емного компоненту природного середовища, набула в наш час невгдкладноУ актуальность 3 ряду об'ективних та суб'ективних причин особливо гостро вона стоТть в УкраУш, то обумовлено загрозливими для здоров'я та життя масштабами антропогенно) трансформацп довмлля.
Не випадково закон УкраУни „Про охорону навколишнього природного середовища" був прийнятий ще иа початку становления нашоУ незалежноУ держави, п 1991 poui.
Легенями MicTa вважаються деревш рослини, як1 тут зростають. Тому вщ оптимально! Ух юлькосп, асортименту та продуманого розмпцення значною Mipoio i залежить найцшшше багатство його мешканшв — здоров'я.
Детальна ¡нвентаризащя деревноУ рослинносп, проведена в м. Дрогобич1, що на Льв1вщии1, дала можлив1сть проанал1зувати in юльюсний склад, просторове розм1щення та яюсний стан. Водночас не послужить цшшш магер1алом для иода-льшого щлеспрямованого регулювания, охорони та збагачення цього зеленого скарбу.
Як i в imimx MicTax колишньоУ Австро-Угорщини деревним насадженням Дрогобича придЫялася посильна увага як з боку держави, так i Mepicto. Иозитивний ¡мпульс щодо цього вщм1чено в кипи XIX стол1ття, коли f»iля багатих саднб, у скверах та парках почали появлятися екзотичш деревш рослини, як1 тут panime не зустр1чалися. 3 часом вони стали вдало ур!зномантповати мшцеву дендрофлору, створюючи шлющий затишок пом1ж буд1вель та споруд MicTa. Серед них Ginkgo
186 Oxopona (морппомяшпя: теорстичн! тя нрпкладш асмскпт
