CC BY
12
1. Л1СОВЕ ТА САДОВО-ПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
УДК 74.031.632.267: 630.523 Ст. наук. ствроб. А.1.1вченко канд. с.-г. наук -
НЛТУ Украти, м. Rbeie
ТОВЩИНА КОРИ ДУБА ЧЕРВОНОГО
У дерев одного вшу товщина кори стовбур1в у дуба червоного до 60-pi4Horo в1ку менша, шж у дуба звичайного. Шзшше вона стае бiльшою, але лише у нижнiй частинi стовбура. У однорозмiрних дерев показники таю: у стовбyрiв дуба червоного д1амет-ром 11-32 см середня товщина кори становить 5,4 мм, а в дуба звичайного - 7,8 мм.
Senior research worker A.I. Ivchenko - Botanical Garden of
NUFWT of Ukraine, L'viv
Thickness of the bark of the Northern red oak
At the trees of one age the thickness of the bark of trunks at northern red oak to 60-ye-ars-old age is less, than at European oak. Later it becomes greater, but only in lower part of trunk. At the same dimension trees the indexes are such: at the trunks of northern red oak by a diameter 11-32 sm middle thickness of bark makes 5,4 mm, and at European oak - 7,8 mm.
Вступ
Дуб червоний Quercus rubra L. широко впроваджений у люове госпо-дарство Украши. Проте, протягом довгого часу вш не був належно щентифь кований як боташчний вид та не мав однозначно! науково! назви. Намага-ючись усунути юнуючу плутанину ми вивчали його особливост та сшвстав-ляли з опублшованими описами щентифжацшних ознак, серед яких е й показники кори. Так, H.S. Forest у рол1 таких щентифжатор1в насамперед реко-мендуе листки, плоди i кору [14]. E.T. Howard для швшчноамериканських ви-д1в дуба найбшьш стшкими з ознак кори вважае и колiр, товщину та глад-юсть [16].
Однак, щодо товщини та гладкост кори дуба червоного думки неоднозначно Деяк автори описують и як товсту i розтрiсканy [6, 10]. Iншi вказу-ють, що в Угорщинi вона тонша, нiж у вiтчизняних видiв дуба, або що в Бол-гари тонша, нiж у дуба звичайного [2, 13] та така ж, як у дуба червоного у Hi-меччиш та Угорщиш i на 3-70 % тонша, шж на батькiвщинi виду [2, 8]. Ще iншi дослiдники стверджують, що в Сврош стовбури цього виду з тонкою i гладкою корою, а в природному ареаш - з товстою розтрюканою. Друга час-тина цього твердження грунтуеться на тому, що за даними американських таблиць товщина кори на висо^ грудей у дуба червоного сягае 2 см [12, 17].
1снуюча неузпднешсть у трактуванш найбшьш доступних фенотишч-них особливостей кори дуба червоного робить неможливим !х використання як iдентифiкацiйних ознак. Встановлення ж достовiрних особливостей будо-ви кори за товщиною мае не лише теоретичне значення для боташчно! науки, а й практичне для люового господарства та деревообробки.
Нащональний лкотехшчний унiверситет УкраТни
Об'екти 1 методика дослщжень
Об'ектами дослiджень були 68 модельних дерев дуба червоного та 21 - дуба звичайного, взял на пробних площах у вологих грудах та сугрудах Захщного Люостепу та Малого Полюся. Яко1сь рiзницi за товщиною кори модельних дерев iз названих едатошв не виявлено, тому всiх 1х зведено в один ряд та згруповано за 10^чними класами вжу. Опрацювання матерiалу проводили за загально прийнятою методикою аналiзу стовбурiв на хiд росту [1]. При замiрах 2(1)-метрових секцiй стовбурiв фжсували подвiйну товщину кори за двома взаемно перпендикулярними напрямами.
Результати дослщжень
За лггературними даними у стовбурiв дуба червоного найбiльша тов-щина кори безпосередньо над поверхнею землi. До висоти 0,3-0,5 м вона по-мiтно зменшуеться. Вище товщина кори поступово стабiлiзуеться i на висотi 1,3 м загалом характеризуе 60-70 % довжини стовбура, тобто, його нашстот-нiшу частину [2]. Вщомо, що кора дуба червоного гладюша i менше розтрю-кана, нiж у вггчизняних видiв дуба [4, 15]. За нашими даними до 40-50^чно-го вжу, а в окремих дерев i довше, кора стовбурiв цього виду переважно гладка, Ырувато- чи зеленувато-бура. Шзшше вона, починаючи знизу, темше i розтрiскуеться.
З вжом товщина кори стовбурiв збiльшуеться. До того ж, у дуба червоного найпомггшше це вщбуваеться шсля 70 рокiв (табл. 1). Але, як випли-вае iз наших дослщжень, саме в цей перюд у обмеженш нижнiй частинi стов-бурiв вiдбуваеться швидке наростання мертво! юрки (ритидому), яке не охоп-люе основно! частини стовбурiв. Тому в цей вшовий перiод товщина кори на висот 1,3 м не буде характеризувати 60-70 % довжини стовбура, як ствер-джуе П. Беляков [2]. Ми пропонуемо внести уточнення до його постулату, вважаючи, що встановлена ним залежшсть правомiрна лише до 60 роюв.
Табл. 1. Середня товщина кори стовбурiв дерев двох виЫв дуба _одних групи вшу на висотi 1,3 м_
Група в!ку, роки Клас вшу Товщина ко] ш стовбур1в Р1зниця, %
дуба червоного (Дч), мм дуба звичайного (Дзв), мм
11-20 2 2,5 3,8 52,0
21-30 3 3,6 6,5 81,0
31-40 4 4,4 Немае даних -
41-50 5 7,1 7,5 5,6
51-60 6 5,9 6,5 10,2
61-70 7 8,8 8,5 -3,4
71-80 8 13,6 10,5 -22,8
Порiвняння показниюв кори одновжових дерев двох видiв дуба дае шдставу стверджувати, що до 60 роюв товщина кори дуба звичайного на рiв-ш висоти грудей переважае вщповщний показник дуба червоного у межах 5,6-81,0 %, а шзшше - переважання за дубом червоним. Найбшьша рiзниця -у молодому вщь
Часто порiвнюють товщину кори дерев не одного вшу, а однакового дiаметра. G дат, що товщина кори особин дуба червоного з поперечником в межах 22,9-34,8 см в США коливаеться вщ 1,2 до 1,6 см, тодi як в Болгари вона становить 0,61-0,77 см [8]. Нашi результати близью до болгарських i 1с-тотно вiдрiзняються вщ американських. 1з порiвняння показникiв кори стов-бурiв дубiв червоного i звичайного практично однакових дiаметрiв випливае, що останнш за товщиною кори мае бiльшi показники, нiж iнтродукований вид (табл. 2).
Табл. 2. Товщина кори (Тк) odHopo3MipHux за diaMempoM (D13) дерев
дуба червоного та дуба звичайного на eucomi 1,3 м
Показники дуба Показники дуба Пзниця
червоного звичаиного показник1в
Di 3, см Тк, мм DL3, см Тк, мм ДТк, мм ДТк, %
11,1 2,5 10,6 6,5 4,0 160,0
20,2 4,4 19,5 7,5 3,1 70,5
25,5 5,9 25,3 6,5 0,6 10,2
31,8 8,8 32,1 10,5 1,7 19,3
Середт показники
22,2 5,4 21,9 7,8 2,4 44,0
Як бачимо, у дерев однакового дiаметра особини дуба звичайного по-рiвняно з дубом червоним мають бшьшу товщину кори на 10,2-160 %. А вис-новок П. Белякова [2], що кора у дуба червоного тонша, шж у дуба звичайного, на стабшьну величину в 1,3 мм - не тдтвердився ш для одновшових, m для однорозмiрних дерев. Рiзниця бшьш ютотна в молодому вщ1 та для дерев малих дiаметрiв. З вiком (десь до 60-лггнього порогу) та iз збшьшенням д1-аметра дерев величина згадано'' рiзницi зменшуеться. А в середньому для дерев цього вжового перюду кора у дуба звичайного на 2,4 мм товща, шж у дуба червоного. У насадженнях пiсля 60 рокiв товщина кори стовбурiв на висотi 1,3 м уже бшьша в дуба червоного. Але в цьому вжовому перiодi це стосуеться лише нижньо'' частини стовбурiв, тодi як у молодшому вiцi, коли товщина кори на висот грудей, як уже вказувалося, характеризуе 60-70 % ix довжини.
F. Bauer для насаджень дуба червоного Нiмеччини наводить середню товщину кори - 1 см [12]. Ми ж для дуба червоного на Заxодi Украши отри-мали дещо менший показник - близько 0,7 см. Ця рiзниця зумовлена, насам-перед, незначним вщсотком в Украïнi насаджень дуба червоного вжом 80-100 рокiв та старших, як е в Шмеччиш. В одновiковиx дерев, як згадува-лося вище, ця товщина практично однакова.
У насадженнях дуба червоного старшого вжу вщзначаеться значний полiморфiзм щодо ступеню гладкостi й розтрiсканостi кори. К. Костов [8] та Г. Дойков [3] у старших насадженнях дуба червоного у парках Свободи i "Варна" мюта Софи - видшили 7(8) вщмш (форм) кори дуба червоного за ступенем розтрюкування вщ гладко'' до груборозтрюкано''. Ознаки i ступеш такоï диференцiацiï, та ще й при наявност перехщних варiантiв, досить не-чiткi та проблематичш. До того ж, немае впевненост^ що видiленi вiдмiни -це результат генетично зумовлено'' шдивщуальност особин, а не певного вщ-
Нащональний лкотехшчний ушверситет УкраТни
дзеркалення вшу дерев та густоти ix вирощування. Сам К. Костов робить зас-тереження, що дерева в парку Свободи за корою бшьш однорщт, нiж у парку "Варна", але сподiваеться, що ще вiдбудеться диференщащя ix стовбурiв у тiй мiрi, як i в парку "Варна" [8]. Г. Дойков шдкреслюе, що видшення вiдмiн за окремими фенотипними ознаками виправдано лише в тому випадку, коли дае якусь практичну користь [3]. Водночас згадаш автори вказують на таку безсумшвну особливють - кращi фiзико-меxанiчнi властивостi деревини глад-кокоро! вiдмiни. На нашу ж думку, в люогосподарсьюй практищ достатньо вирiзняти лише гладкокору, груборозтрюкану та переxiдну мiж ними вщмши.
Кора дуба червоного багата таншами i на батькiвщинi виду широко використовуеться для вичинювання шкiр [5, 7, 9, 11]. Сировина для цього мо-же братися iз стовбурiв до 40-50-рiчного вiку, а у дерев гладкокоро!' вiдмiни -i дещо старших, тобто, до того часу, поки не починае утворюватися мертва юрка - ритидом. До того ж, Г. Дойков [3] стверджуе, що в корi дерев гладко-коро!' вщмши вища частка дубильних речовин, нiж в iншиx деревах.
Кора - важлива iдентифiкацiйна ознака дуба червоного. Однак, за ль тературними джерелами ii товщина в Укра'ш, як i в Сврош загалом, значно менша, нiж на батьювщиш виду. Передусiм, причина в таюй розбiжностi криеться в юнуючш протягом тривалого часу i донедавна видовш таксоно-мiчнiй плутанинi. Тобто, коли тд назвою дуб червоний Q. rubra L. розумши два самостшш ботанiчнi види - власне дуб червоний Q. rubra L. (бшьше вщо-мий ранiше як дуб твшчний Q. borealis Michx.), який мае товщину кори ю-тотно меншу вiд аборигенних видiв дуба, та вид, вiдомий зараз як дуб серпо-подiбний чи пальчастий Q. falcata Michx., який у нас майже не трапляеться, а товщина його кори значно бшьша вщ попереднього виду. Таке трактування дилеми, що виникла, все розставляе на сво!' мiсця. Зокрема, виправдовуе пос-тулати Х. Фореста, який в ролi одного з головних iндикаторiв таксономiчниx одиниць для визначення видiв рекомендуе використовувати, ^м листкiв i плодiв, кору, а також постулати Е. Ховарда, який для швшчноамериканських видiв дуба вважае найбшьш стiйкими з таксономiчниx ознак кори колiр, ii товщину та гладюсть.
Висновки
Кора дуба червоного гладюша, а ii товщина до 60^чного вжу менша, нiж у вггчизняного дуба звичайного. Пiзнiше вона стае бшьшою, але лише у нижнш частинi стовбура. Для дерев дiаметром 11-32 см середня величина товщини кори на висот грудей у дуба червоного становить 5,4 мм, тодi як у дуба звичайного - 7,8 мм. Рiзниця становить 2,4 мм.
У насадженнях дуба червоного старшого вжу вщзначаеться значний полiморфiзм щодо ступеню гладкост й розтрiсканостi кори. На наш погляд, у практищ люового господарства за цими ознаками дощльно видшяти три фе-нотипiчнi вiдмiни: гладкокору, груборозтрюкану та переxiдну мiж ними. Осо-бини гладкокороi вiдмiни мають кращi фiзико-меxанiчнi властивостi деревини.
Кора дуба червоного багата дубильними речовинами i на батькiвщинi виду використовуеться в чинбарсга. Сировину для цього можна заготовляти iз стов-бурiв до 40-50-рiчного вiку, а в особин гладкокороi вiдмiни - i дещо старших.
Лггература
1. Анучин Н.П. Лесная таксация. - М.: Лесн. пром-сть, 1982. - 552 с.
2. Беляков П. Изучвания върху кората на червения дъб (Quercus rubra L.)// Горскосто-панска наука. - 1978, № 5. - С. 54-66.
3. Дойков Г. Формова принадлежност на отбраните кандидат-елитни дървета от червен дъб по напукване на кората и производительности Горско стопанство. - 1979, т. 35, № 1. -С. 17-26.
4. 1вченко А.1. Особливосп кори дуба червоного// Проблеми та перспективи розвитку л^вничо! освгги, науки та виробництва: Тези шжнар. наук.-практ. конф. (14-16.04.1999 р.). -Львiв: УкрДЛТУ. - 1999. - С. 62-63.
5. Йорданов И.Г. Сравнително изследване върху производителността на червения и летния дъб в Парка на свободата// Горско стопанство. - 1956, т. 12, № 2. - С. 73-79.
6. Каплуненко Н.Ф. Интродукция дубов на Украине. - К.: Наук. думка, 1981. - 164 с.
7. Кернер-фон-Марилаунъ А. Жизнь растений. - С.-Петербург: Просвещение. - 1900, т. 2. - С. 700.
8. Костов К. Изменчивост на червения дъб (Quercus rubra L.) по типа на напукване на кората// Горскостопанска наука. - 1973, № 2. - С. 3-9.
9. Малеев В.П. Род Quercus L.// Флора СССР/ Под ред. В.Л. Комарова. - М.-Л.: Изд-во АН СССР. - 1936, т. 5. - С. 322-353.
10. Малеев В.П., Соколов С.Я. Род Quercus L.// Деревья и кустарники СССР. - М.: Изд-во АН СССР. - 1951, т. 2. - С. 422-493.
11. Лоначевський О.О., Гринь Ф.О. Рщ Quercus L.// Флора УРСР/ Пщ ред. MI. Кото-ва. - К.: Вид-во АН УРСР. - 1952, т. 4. - С. 123-138.
12. Bauer F. Die Roteiche. - Frankfurt a/ M.: Sauerländer, 1953. - 106 S.
13. Birck O. Fatermesi vizsgalatok vöröstölgyre// Erdeszeti kutatasok, 1962. - S. 261-313.
14. Forest H.S. The sugar maples of eastern North America: past events reflected in present populations of Acer saccharum Marsh., bin the broadest sense// Amer. J. Bot. - 1994. - Vol. 81, № 6. - P. 42.
15. Göhre K. Das Holz der Roteiche// Göhre K., Wagenknecht E. Die Roteiche und ihr Holz. - Berlin: Bauernverlag, 1955. - S. 207.
16. Howard E.T. Bark structure of southern upland oaks// Wood and Fiber, 1977. - V. 9, № 3. - P. 172-183.
17. Koch C.B. Thickness and specific gravity of inner and outer bark of red oak and yellow-poplar// Wood Sci., 1971. - V. 3, № 4. - P. 214-217._
УДК 582.46 Проф. М.М. Гузь, д-р с.-г. наук;
здобувач А. О. Остудмов - тж. лЬсового госп-ва НЛТУ Украти, м. Льв1в
ДО ПИТАННЯ ПОПЕРЕДНЬО1 ОЦ1НКИ НАС1ННОГО ПОТЕНЦ1АЛУ Г1НКГО ДВОЛОПАТЕВОГО В УКРА1Н1
Наведено результата експериментальних дослщжень насшного потенщалу ре-лштово! деревно! рослини - гшкго дволопатевого в межах материково! частини Ук-раши. Встановлено, що основш осередки насшненосних дерев виду знаходяться у боташчних садах, парках та зелених насадженнях великих мют та мют вщомих сво-1ми давшми традищями паркобудiвництва. Наявна кшькють насшненосних дерев дае змогу щорiчно заготовляти значну кшьюсть насшня та вирощувати з нього сотш ти-сяч штук аянщв та саджанщв. Прогнозуеться, що у найближчi десятил^я, а можли-во i стшття основними насшними осередками гшкго дволопатевого на материковш частиш Украши залишаться дерева боташчних садiв, парюв та зелених насаджень м. Одеси та м. Ужгорода.
Ключов1 слова: насшний потенщал, гшкго дволопатеве, насшненосш дерева.
