ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРАВОВІ ОБМЕЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ АВТОРСЬКИХ ПРАВ У ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ Текст научной статьи по специальности «Право»

Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 2, 2020

УДК 342.92: 342.7

Римма Римарчук

кандидат юридичних наук, доцент доцент кафедри цившьного права та процесу Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно! освгги Нацюнальний унiверситет "Львiвська полггехшка"

Rimma2@ukr.net

Галина Римарчук

кандидат юридичних наук асистент кафедри кримшального права i процесу Навчально-науковий iнститут права, психологи та шновацшно! освiти Нацюнальний ушверситет "Львiвська полггехшка" Ьа1упа_гутагоЬик@уаЬоо. сот

ДЕЯК1 ОСОБЛИВОСТ1 ТА ПРАВОВ1 ОБМЕЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ АВТОРСЬКИХ ПРАВ У ЦИФРОВОМУ

СЕРЕДОВИЩ1

http://doi.org/10.23939/1aw2020.26.216

© Римарчук Р., Римарчук Г., 2020

Проаналiзовано проблему охорони авторських прав у цифровому середовищц оскшьки захист авторських прав не обмежуеться захистом друкованих видань. Новгтш технологи дали новi цифров1 засоби для зберiгання та передавання шформацп, до яких потрiбно застосовувати законодавчi акти, щоб сприяти Тх захисту.

Значна частина наукових видань основана на змктц який визначають науковщ щодо використання авторських прав без оплати. Саме цей змкт "викуповуеться" системою вищоТ освгги та стае предметом власностi бiблiотек та навчальних закладiв. Саме тому останш зусилля щодо розроблення альтернативи. Моделi публiкацiй привертають все бшьше уваги в наукових групах та навчальних закладах.

Ключовi слова: штелектуальна власнiсть, авторське право, iнформацiя, цифрове середовище, Всесвiтня оргашзащя штелектуальноТ власностц Мiжнародна федеращя бiблiотечних асоц1ац1й та установ.

Постановка проблеми. В останш кшька роюв "Закон про авторське право та сум1жш права" став предметом посилено! уваги та центром штереав. Це стало можливим завдяки швидкому технiчному розвитку, який ми спостерижмо i будемо продовжувати спостертати наступними роками [1].

Багато прихильниюв захисту прав штелектуально! власностi, а саме медiакомпаш! та !х торговi асощаци бажають захистити авторськi права для власниюв найкращим способом, максимiзувавши свiй потенцiйний дохiд. Однак дещо складнiше знайти цей баланс, а саме потреби громадськосп в розумному законному доступ до матерiалiв про авторсью права та !х захисту. Це можна вщнести певною мiрою до того факту, що багато прихильниюв захисту авторських прав для власниюв мають фiнансовий iнтерес. Широкий штерес громадськостi до доступу до цього матерiалу бiльше дифузний - як правило, немае прямих економiчних мотивiв i тому рiдше залучаються професiонали. Бiблiотеки е основними покупцями авторських прав, як аналогових, так i цифрових, та робять таю роботи доступними для перегляду, читання та використання.

Аналiз дослщження проблеми. OKpeMi питання охорони прав штелектуально1' власносп та пщстав виникнення i здiйснення авторських прав Теоретична база цього дослщження побудована на працях вчених: Н. Д. Арутюнова, А. Н. Баранова, К. I. Брша, А. Л. Василевського, К. Д. Верк-мана, Н. Д. Голева, А. А. Залевсько1', Л. Р. Зиндера, А. А. 1сакова, З. П. Комолова, I. М. Копиленка, Р. I. Мокшанцева, В. В. Наумова, М. С. Новичихин, Н. А. Стадульско1', А. В. Суперанско1', Л. Шведова, Л. В. Щерби та ш.

Мета статт полягае у визначенш завдань щодо створення ефективно1 правово1 системи регулювання та захисту авторського права у цифровому середовищг

Виклад основного матерiалу. Доступ до знань життево важливий з кшькох причин. Для функцiонування суспiльства необхщний повний та всебiчний обмiн шформащею. Громадскiсть, яка не в змозi отримати доступ до знань, необхщних для належного обговорення полiтичних, сощальних, економiчних чи екологiчних питань, не зможе досягти широкого консенсусу, на якому базуеться розвинене суспшьство.

Розширюеться загальнодоступний та рiвноцiнний доступ до матерiалiв, захищених авторським правом, а саме виробництво та розповсюдження нових творiв. Загалом передбачаеться зростання економiчноï вигоди вiд захисту прав штелектуально1 власностi, хоча повиннi бути винятки iз суто соцiальних причин. Насправдi - це хибна дихотомiя.

Багато галузей передбачають доступ до авторських матерiалiв для дослiджень та розробок, освгги, програмного забезпечення або проектування обладнання. Вщсутнють розумного доступу може насправдi зашкодити економiчному зростанню.

Рiвноцiнний доступ до матерiалiв, захищених авторським правом, може допомогти зменшити економiчний розрив мiж краïнами. Якщо доступ до знань залежатиме вщ здатносп особи платити, то менш прившейоваш верстви населення будуть неспроможнi це зробити. Зокрема, це може з^рати певну роль в зростанш бщносп та вiдсутностi освiтнiх можливостей.

Баланс мiж iнтересами власникiв авторських прав у отриманш справедливоï винагороди за 1'х зусилля та iнтересами користувачiв авторських прав щодо отримання розумного доступу до матерiалiв авторського права традицшно пiдтримувались рiзними способами. Одним з найважливших з них е здшснення ряду обмежень та винятюв з виняткових прав власникiв. Однак е й iншi важливi меж^ окрiм виняткiв, щодо контролю над знаннями, як накладае авторське право. Ц обмеження: тривалiсть авторського права та обмежений набiр прав.

Однак введення авторських прав у загальнодоступне надбання було обмежене послщовним збшьшенням тривалосп авторського права. Максимальну тривалють авторських прав визначив закон про авторсью права, який був прийнятий у Великобритании З того часу тривалють авторських прав збшьшилась у багатьох юрисдикщях до життя автора плюс 70 роюв, що сягае далеко за будь-якi розумш межi комерцiйноï експлуатацiï. У США Лоуренс Лессiг стверджуе, що тривалють авторських прав за останш 40 роюв було продовжено не менше нiж 11 разiв [2].

Професор Петро Ясик трактуе це як '^чне авторське право з розстрочкою". Хоча тривалють авторського права забезпечуе автору певний перюд захисту, поступово продовжуючи термш, але несправедливо завдае шкоди користувачам iнформацiï. Обгрунтування для тривалого термшу захисту е те, що тривалють життя збшьшуеться, а отже, i тривалють перюду захисту повинен бути вщповщно продовжений. Цей аргумент не е вагомим, оскшьки термш авторських прав зараз значно перевищуе термш експлуатацп. Бшьше того, розширенi умови захисту ще бiльше шкодять деяким кра1'нам, яю розвиваються, де тривалiсть життя дорослих коротка.

Мiжнародна федерацiя бiблiотечних асощацш та установ (The International Fédération of Library Associations and Institutions - далi IFLA) вважае, що продовження термшу авторських прав вщбуваеться, але водночас багато урядiв сприяють розширенню доступу до локального контенту [3]. Значна частина цього вмюту сприймаеться власниками авторських прав такими, що не мають

eK0H0Mi4H0r0 характеру. Тим не менш, вш буде залишатися недоступним, оскiльки не ввшде в систему загальнодоступного надбання до заюнчення термiну дiï вiдведеного перюду - набагато бiльшого за життя автора.

Можливють власника авторських прав контролювати використання своïх робiт обмежена набором прав, яю спецiально надаються режимом авторських прав. Цi права зазвичай включають право на вщтворення, право на спiлкування з громадсьюстю, право на публiкацiю тощо. Наприклад, необхщний дозвш на авторське право для друку копш книги; однак, коли законно роздрукована котя була продана, власник авторських прав може не контролювати, що робиться з щею котею (за винятком iмпорту в деяких юрисдикщях та прав на оренду та позику в Сврош). Покупець може безкоштовно прочитати книгу юлька разiв, позичити, продати чи знищити ïï. (Це було закршлено в Законi США як "Доктрина першого продажу").

Авторськi права юторично застосовувались лише до книг. Вони були розширеш, щоб включити набiр творчих i нетворчих матерiалiв, що постiйно збiльшуеться. Наприклад, деяю збiрки, а саме суто фактичш данi (наприклад, каталоги) можуть бути захищеш авторським правом, якщо вони вщповщають принципу оригiнальностi, а також ушкального захисту бази даних у багатьох юрисдикщях. У тих юрисдикщях, де таю даш захищеш, традицшш вщмшнють мiж iдеею та ïï вираженням у авторських правах розбиваеться, i це означае, що користувачi обмежуються вилученням фактичних даних, що мютяться в базi даних (наприклад, адреса проживання).

Англшський Статут Анни (1710 р.) не мютив винятюв, але цього вимагав: депозитнi копи подаються до семи важливих бiблiотек, як умова захисту - перша кодифшащя принципу балансування, тобто взамш на захист авторських прав копи роботи повинш бути доступш для громадськосп.

Стаття 9 (2) Бернсь^' конвенцiï (Паризький акт 1971 р.) дозволяе крашам-членам робити винятки щодо права вщтворення для власниюв авторських прав за умови, що таю винятки: е "особливим випадком"; "не конфлштуе з нормальною експлуатацiею твору"; "не необгрунтовано шкодить законним штересам автора" [4].

Бернська конвенщя також мiстить статтю 10, яка дозволяе безкоштовно користуватися "Комерцшногом" та "1люстращями до викладання" та статтю 10 Бю, яка дозволяе подальше можливе безкоштовне використання з метою звггування про поточнi подiï.

Подiбнi положення iснують в Угодi про торговельш аспекти прав iнтелектуальноï власносп (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, скорочено TRIPS, звщки походить украïнський варiант назви ТР1ПС) (конкретно стаття 9(2) Бернсь^' конвенцiï повторюеться в Статтi 13 ТР1ПС щодо всiх прав, а не просто прав на вщтворення) [5].

Винятки становлять важливу частину багатьох нащональних режимiв авторського права. Напевно, найкраще вiдомий виняток iз авторських прав - це доктрина "Чесного використання". Це положення прийнято як роздш 107 Закону про право на захист авторських прав США вщ 1976 року Воно передбачае, що "добросовюне використання" не е порушенням авторських прав.

"Добросовюне використання" визначаеться з посиланням на наступш чотири принципи:

— мета та характер використання (у тому числ^ чи е таке використання комерцшного характеру або для некомерцшних освггшх щлей);

— характер захищеного авторським правом твору;

— юльюсть та обгрунтованiсть частини, що використовуеться стосовно твору, захищеного авторським правом, як щле;

— вплив використання на потенцшний ринок авторського права або його вартють.

Таю цш, як критика, коментар, звггування про новини, навчання (включаючи деюлька примiрникiв для використання в клаш) або дослщження - пропонуються як можливi для добросовюного використання. Оскiльки це дозволяе створити потенцшно дуже широкий i постшно зростаючий набiр безкоштовних програм.

Iншi юрисдикци, таю як Великобриташя, Канада, Ивденна Африка, Австралiя та Нова Зеланщя та деякi iншi краши Спiвдружностi мають подiбнi положення, яю пов'язанi з конкретними цшями (наприклад, "добросовюш стосунки для наукових дослщжень або приватнi дослщження").

Ц краши зазвичай мають широкий rn6ip вiдносно вузьких виняткiв на користь ошб, навчальних закладiв, бiблiотек чи шших закладiв культури та освгги.

Виняток добросовiсноï угоди щодо порушення авторських прав е i завжди був оснований на визнаннi найважлившого iнтересу громадськостi до копiювання або вщтворення авторських матерiалiв для певних цшей, таких як дослiдження, рецензування чи огляд, звпування про новини, судовi процеси та надання юридичних порад.

Краïни, що не входять до традицш загального права, зазвичай не мають широкого кола винятюв. Тим не менш, багато хто допускае юнування великоï кiлькiстi безкоштовних програм.

За Голдштейном: "1снуе не конкретне положення про чесш стосунки в цившьно-правовш практицi, але авторське право в цившьному законодавствi бшьшосп краïн мiстить винятки, надання захисту справедливих операцш Наприклад, законодавство Францп передбачае вузькi винятки у випадку опублшованих творiв для приватних примiрникiв iз чiтким зазначенням iм'я джерела та автора, як для оглядiв, так i для аналiзiв преси коротких цитат в критичних, навчальних, полемiчних або наукових цшях. Шмецький Закон про авторськi права мютить довгий перелiк обмежених виняткiв для комерцшного та приватного використання".

Ряд розвинених краш оновив або почав оновлювати своï закони про авторсью права вiдповiдно до договорiв Всесвггаьо1' органiзацiï iнтелектуальноï власностi (далi - ВО1В). У США, Австралiï та Свропейському Союзi вступило в силу Законодавство, що вщповщае WCT. До початку 2003 року вс краши-члени GC повиннi були запровадити новi директиви про авторськi права. Iншi краши, такi як Канада, Нова Зеландiя та Пiвденна Африка е в процесi оновлення законодавства про авторське право. Те, як складаються щ договори у великiй мiрi визначатиме майбутне для системи авторських прав та для користувачiв шформацп.

Найвщомшою та суперечливою реалiзацiею договорiв ВО1В е США. Закон про авторське право в цифрову епоху (Digital Millennium Copyright Act - DMCA), а також оновлення Закону про авторсью права США додали правовий захист щодо технолопчних заходiв захисту авторських прав, оновлення винятюв щодо авторських прав для цифрового середовища [6].

Роздш 1201 DMCA мютить положення, в якому йдеться про вщсутнють нового захисту для власниюв авторських прав (наприклад, захист технолопчних заходiв захисту авторських прав), що впливае на будь-яю iснуючi винятки чи обмеження, включаючи чесне використання.

Роздш 404 DMCA також вносить змши до юнуючого законодавства щодо звшьнення вщ сплат кош^в авторам бiблiотеками та архiвами.

1снуе також кiлька специфiчних винятюв iз засобiв технологiчного захисту, включаючи: постшний процес прийняття адмiнiстративних норм для оцшки впливу ново1' заборони проти акту в обхщ заходiв контролю доступу; шiсть конкретних винятюв для цшей: "оцшка матерiалу для придбання за допомогою некомерцшних бiблiотек, архiв та навчальних закладiв", " зворотна iнженерiя", "дослiдження шифрування", "захист неповнолгтшх", "особиста конфiденцiйнiсть" та "безпека тестування".

Однак не вш вченi та навчальш заклади задоволенi усiма пунктами DMCA, тому дебати тривають з низки питань. Прийняття Директиви Свропейського Союзу про авторсью права (Директива про гармотзацт, деяю аспекти авторського права i сум^жш права в тформацтному сустльствг ) також набуло надзвичайно суперечливого розголосу. Директива мютить низку припишв, що не е обов'язковими, винятки, яю нацюнальш уряди можуть включати у свою реалiзацiю Директиви €С про авторсью права (European Union Copyright Directive - EUCD) законодавства, якщо вони цього хочуть. Це винятки, що стосуються: тимчасових репродукцш, фотовщтворення авторських матерiалiв, приватного користування, котювання культурними / освгтшми установами, ефемерних запишв для цшей мовлення, вщтворення передач для "сощальних

шститупв", шюстрацп для викладання чи наукових дослщжень, дослщження на користь людей з обмеженими можливостями, для повщомлення новин або поточних справ, критика чи огляд, громадська безпека, використання полгшчних промов, використання пщ час релшйних урочистостей, для публiчного мистецтва чи архггектури, для випадкового включення твору до шшого матерiальнi та для юлькох iнших, по сутi другорядних, цшей.

EUCD е прикладом зростаючо1' тенденцiï, яку намагаються зiрвати деяю власники прав щодо традицшно визнаних винятюв. Бiблiотекарям довелося лобiювати недопущення звуження добросовюно1' практики копiювання бiблiотеками. Для компенсацiï потенцiйних втрат власникам прав за певними винятками державам-членам дозволяеться стягувати плату, незважаючи на те, що вш необов'язковi винятки пiдпадають пщ три кроки Берна. Бiблiотекарi кажуть, що якщо дозволено виняток, прийнято ршення про те, що немае шкоди власникам прав, у цьому випадку вщсутня необхщшсть вщшкодовувати збитки.

Iншi краши, такi як Австралiя, також оновили сво1' режими авторських прав на 1'х пристосування до нових цифрових технологш та включили численш розширення виняткiв iз цифрових середовищ. Австралшський Закон про поправку щодо авторських прав передбачае широкий спектр винятюв цифрових авторських прав, у тому чи^ для дослщження та вивчення, рецензуваннч та огляд, звпування про новини, бiблiотечне та архiвне збереження матерiалiв у 1'х колекщях, тимчасовi репродукцiï та навчальне котювання. Цей Закон також включае дозволен цiлi, на пiдтримку яких "квалiфiкована особа" може законно виготовляти, iмпортувати чи постачати пристроï для використання. Це таю дозволеш цш, як вщтворення бiблiотеками / архiвами та комунiкацiя, зворотна iнженерiя комп'ютерних програм, навчальне котювання, парламентське котювання та урядове копiювання.

Окрiм закошв про iнтелектуальну власнiсть та все бшьше використання управлiння цифровими правами, договiрне лiцензування також формуе цифрове середовище i використовуеться для того, щоб обмежити права користувачiв. На вщмшу вщ паперових матерiалiв, цифрову шформащю зазвичай не купуе компашя, споживачi або бiблiотека; скорiше вона лщензуеться бiблiотекою вiд постачальникiв шформацп. А лiцензiя зазвичай мае форму письмового договору або угоди мiж бiблiотекою та компанiею-власником прав на розповсюдження цифрово! iнформацiï. Лiцензiï для бiблiотек часто набувають однiеï з трьох форм: документ "стандартно! форми", лщензп, лiцензiï на зменшення чи перегляд клтв. У бiльшостi випадюв немае можливостi фактично домовлятися про умови цих лщензш, i навпъ якщо це були вiдноснi угоди, можливосп узгодити термiни покупця та виробника е абсолютно нерiвними. Лщензи на "натискання" зазвичай використовуються стосовно матерiалiв авторського права, якi придбаш в Iнтернетi; перш нiж користувач може отримати доступ до будь-якоï частини матерiалiв про авторськi права, вони повинш спочатку надати згоду з лiцензiею-домовленiстю (як правило, натиснувши кнопку "я згоден"). Угоди стандартноï форми не пiдлягають обговоренню.

G багато причин, через яю постачальник може скористатися такою лщензшною угодою, i IFLA не проти використання таких угод за умови, що обидвi сторони угоди рiвнi, тобто одна сторона мае щось продати, шша мае кутвельну спроможтсть, i обидвi сторони домовляються про умови. Однак, виникае проблема, коли таю угоди використовуються як "односторонне законодавство"; тобто лщензшш угоди часто скасовують винятки з авторських прав i встановлюють рiвень використання, який е бшьш обмежувальним, шж закон дозволяе. Лщензи можуть включати широкий спектр умов, але, на вщмшу вщ закону про авторсью права, лiцензiати не зобов 'язаш законодавчо враховувати суспшьний штерес у доступi до шформацп при встановленш таких умов. Осюльки бiльшiсть цифровоï iнформацiï поширюеться за лiцензiею, мiркування щодо публiчноï полiтики, такi як добросовiсне використання, справедливi стосунки або винятки з прав автора стають недшсними. Тому важливо, щоб обмеження та винятки були ретельно розглянуп в цифровш царит для захисту доступу до шформацп.

Деяю приклади видiв обмежень, яю часто накладають лщензшш угоди, включають обмеження:

— щодо друку, завантаження або надсилання електронною поштою копш (частин) мате-

рiалу;

— щодо юлькосп, мiсцезнаходження та органiзацiйноï приналежностi користувачiв;

— щодо бiблiотек, якi здшснюють мiжбiблiотечну позику / надання документа;

— щодо бiблiотек, якi котюють твiр для цiлей збереження;

— щодо використання твору тсля певно1' дати;

— в роботi читачiв бiблiотек, якi працюють в примщеннях бiблiотеки;

— в наданнi або шшому розпорядженнi цифровим твором;

— права цитувати, аналiзувати та навпъ iндексувати твiр.

Поеднання захищених технолопчних заходiв та лiцензiй може призвести до абсолютно необмеженого захисту штереив власниюв прав, якi виграють вщ декiлькох кумулятивних шарiв захисту: захист авторських прав, технолопчний захист, правовий захист, технолопчш заходи та договiрне право.

Висновки. IFLA схвалюе коментарi щодо необхiдностi адекватних виняткiв пщтримувати цiлi ЮНЕСКО щодо освiти, грамотносп та соцiальноï справедливостi та заохочуе ЮНЕСКО консультуватися якомога ширше з цього дуже важливого питання. IFLA вiрить у це лобiювання деякими власниками прав проти нацюнальних винятюв з авторських прав, до того ж використання технолопчних заходiв щодо захисту авторських прав та обмежувальних лщензшних умов корисне у ситуацп, коли поширення культури та знань не вщповщае ширшим цшям публiчноï полгшки. IFLA вважае, що найкращим виршенням проблем авторського права в цифровому середовищi е замiна регуляторного режиму авторського права на встановлеш умови доступу в односторонньому порядку постачальниками шформацп.

Первюна мета авторських прав полягала у захист автора чи творця вщ широкого загалу. Зараз ми живемо в епоху цифрових технологш, i юнуе небезпека того, що авторсью права стануть законними мехашзми захисту комерцшних конгломерата. Зростае загроза для громадськосп щодо аспекту авторського права, коли певш власники авторських прав мають величезну силу, сво1' власш правила та будують "приватне законодавство", яке не обов'язково враховуе положення балансу, створеного законами про авторсью права.

IFLA не хоче бачити середовище, колиповний контроль за доступом до шформацп здшснюе незначна юльюсть великих транснацюнальних компанш, коли вс види використання е пщ контролем та лише заможш зможуть отримати перевагу доступу до штелектуального свпу. IFLA стурбований тим, що якщо цей контроль не буде обмежений, вш заважатиме розвитку суспшьства.

Нiхто не заперечуе права власниюв прав на отримання, повернення швестицш; обмеження у виглядi винятюв повинш бути частиною рiвняння, яке гарантуе, що суспiльство також може отримати аналопчну вiддачу вщ сво1'х iнвестицiй в освiту та дослщження. Тшьки так буде досягнуто балансу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон про авторське право та сум1жш права https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 2.Лесс1г Л. Ыльна культура / Пер. О. Данилова тд ред. В. 1лына. — М.: Прагматика культури, 2007. ISBN 5-98392-009-Х. 3. Кодекс етики 1ФЛА для б1блютекар1в та 1нших 1нформац1йних прац1вник1в https ://www. ifla. org/files/assets/faife/codesofethics/ukrainiancodeofethicsfull.pdf 4.Бернська конвенщя про охорону л1тературних i художшх твор1в Паризький Акт в1д 24 липня 1971 року зм1нений 2 жовтня 1979 року Статус Конвенцп див.( 995_a87 ). 1971 5. Угода про торговельш аспекти прав штелектуально1 власност1 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018 6. Закон про авторське право в цифрову епоху https://www.congress.gov/bill/105th-congress/house-bill/2281/text/enr 7. Позищя 1ФЛА з питань авторського

права у цифровому середовищг Документ схвалено виконавчим бюро 1ФЛА на 66-й Генеральнш конференцп в Срусалим^ 1зрашь (13-18 серп. 2000 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/node/1835.

REFERENCES

1. Zakon pro avtors'ke pravo ta sumizhni prava [Law on copyright and related rights]https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-122. Lessig L. ViFna kultura [Free culture]/ Per. O. Danylova pid red. V. Il'yina. - M.: Pragmaty'ka kul'tury', 2007. ISBN 5-98392-009-X. 3. Kodeks ety'ky' IFLA dlya bibliotekariv ta inshy'x informacijny'x pracivny'kiv [CodeofEthicsforlibrariansandother information-related personnel]https://www.iila.org/files/assets/faife/codesofethics/ukrainiancodeofethicsiull.pdf4. Berns'kakonvenciya pro oxoronu literaturny'x i xudozhnix tvoriv [BernConventionontheprotectionofliteraryandartisticworks] Pary'z'ky'j Akt vid 24 ly'pnya 1971 roku zmineny'j 2 zhovtnya 1979 roku Status Konvenciyi dy'v.( 995_a87 ). 19715. Ugoda pro torgovel'ni aspekty' prav intelektual'noyi vlasnosti [Agreementontrade related aspects of intellectual property rights] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_0186. Zakon pro avtors'ke pravo v cy'frovu epoxu [Law on copyright in cyber society]https://www.congress.gov/bill/105th-congress/house-bill/2281/text/enr7. Pozy'ciya IFLA z py'tan' avtors'kogo prava u cy'frovomu seredovy'shhi [OnthepositionoflFLAoncopyrightindigitalenvironment]: Dokument sxvaleno vy'konavchy'm byuro IFLA na 66-j General'nij konferenciyi v Yerusaly'mi, Izrayil' (13-18 serp. 2000 r.) [Elektronny'j resurs]. - Rezhy'm dostupu: http://www.nbuv.gov.ua/node/1835.

Дата надходження: 10.04.2020р.

Rymma Rymarchuk

Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure Ph. D., Assoc. Prof.

Galyna Rimarchuk Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Criminal Law and Procedure

PhD.

ON THE PARTICULARITIES AND LEGAL RESTRICTIONS TO APPLY COPYRIGHT AT DIGITAL MARKETPLACE

This article analyzes the problem of copyright protection in the digital environment, as copyright protection is not limited to the protection of print media. The latest technologies have provided new digital means of storing and transmitting information to which legislative acts should be applied in order to promote their protection.

It is worth noting that much of the scholarly publication is based on the content identified by scholars on royalty-free use. It is this content that is "bought in" by the higher education system and becomes the property of libraries and educational institutions. This is why recent efforts to develop alternatives to Publication Models are gaining increasing attention in research groups and educational institutions.

Key words: intellectual property, copyright, information, digital environment, World Intellectual Property Organization, International Federation of Library Associations and Institutions