CC BY
20способу життя, тобто. бути спрямованим на розви-ток знань i уявлень про елементи здорового способу життя, емоцшного ставлення до них i вмшня реалiзовувати !х в поведанщ i дiяльностi доступ-ними для дитини способами.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Alexander R.J. Children, their world, their education. London: Routledge, 2010. 235 p.
2. Wilson A., Creativity in Primary Education. SAGE Publication: 3rd Edition: UK, 2015. 255p.
3. Veugelers W. Education and Humanism. Linking Autonomy and Humanity. Sense Publishers. University of Humanistic Studies Utrecht, the Netherlands, 2011. 113 p.
4. Coe R. School improvement: Reality and illusion. British Journal of Educational Studies, 2009. Vol. 57. - № 4. - P. 363-379.
SOME PECULIARITIES OF COMMUNICATION IN MANAGEMENT
Kozubovska I.
Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of Department of General Pedagogic and Pedagogic of Higher School, Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine, Babynets M. Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Department of Management Uzhhorod Institute of Trade and Economics, Uzhhorod, Ukraine
Smuk O.
Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor Department of Psychology, Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine
ДЕЯК1 ОСОБЛИВОСТ1 КОМУШКАЦП В МЕНЕДЖМЕНТ
Козубовська I.
Доктор педагоггчних наук, професор, завгдувач кафедри загальног педагогжи та педагогжи вищо'1 школи Ужгородський нацюнальний унгверситет, Ужгород, Украта
Бабинець М. Кандидат педагоггчних наук, доцент, Ужгородський тститут торггвлг та економжи, Ужгород, Украта Смук О.
Кандидат психологгчних наук, доцент кафедри психологИ, Ужгородський нацюнальний унгверситет, Ужгород, Украта
Abstract
This article deals with the questions of the role of communication in management. The definition of the term «management» is proposed. The main peculiarities of communication in management are analyzed. It is underlined that management is impossible without communication. Different kinds of communication in management are discussed.
Анотащя
В статп розглядаються питання ролi комушкацп в менеджмента Пропонуеться визначення поняття «менеджмент». Аналiзуються основш особливосп комушкацп в управлшськш дгяльностг Шдкреслю-еться, що менеджмент неможливий без комушкацп. Обговорюються pi3rn види комушкацп в менеджмента
Keywords: management, communication, activity, information, modality.
Ключовi слова: менеджмент, комушкащя, дгяльшсть, шформащя, модальшсть.
Менеджмент (англ. «management» - управ-ляти) - специфiчний вид дгяльносп, спрямовано1' на досягнення певних передбачених цшей виробничо-господарською оргашзащею (шдприемством), яка
функцюнуе в ринкових yмовax, шляхом рацюналь-ного використання ïï мaтерiaльниx, трудових i фшансових ресурав [1, с.22]. У спрощеному ро-зумшш менеджмент - це вмшня досягти поставле-но1' мети, використовуючи працю, штелект, мотиви
поведшки шших людей. В англомовних кранах по-няття «менеджмент» щлком правомiрно тлумачать як спосiб та манеру спшкування з людьми, владу та мистецтво керiвника, вмiння оргашзувати ефек-тивну роботу управлiнського апарату.
Дiйсно, спiлкування мае дуже важливе значения в менеджментi Як слушно зауважуе вичизня-ний науковець Ф.Хмшь, менеджмент без комушкаци неможливий [1, с.348]. Незадовiльно налагоджеш комушкаци породжують помилковi рiшення, нерозумшня пiдлеглими вимог керiв-ництва, попршення вiдносин мiж людьми. Ефек-тившсть комунiкацiй зумовлюе як1сть рiшень i ефективнiсть 1х реалiзацil.
Подiбну думку висловлюе i ввдома вiтчизняна дослвдниця Л.Орбан-Лембрик, яка наголошуе, що неодмшною складовою менеджменту, безпосе-реднього керiвництва людьми е спiлкування. Поза комушкащею, без спiвпрацi й дiалогу, взаемоди та взаемного сприйняття людей управлшська дiяль-нiсть неможлива [2, с.387].
Комунiкативна природа менеджменту вияв-ляеться в таких аспектах: комушкащя як функщя управлiння надiлена iнтегруючою здатшстю, що за-безпечуе реалiзацiю шших функцш (органiзацiя, мотивацiя, планування, контроль); спшкування е принципово соцiальним i дiалогiчним феноменом, тобто таким, що здшснюеться всiма учасниками менеджменту i стосуеться безпосередньо 1х спшь-но! дiяльностi; управлiнська дiяльнiсть здiйснюеться в конкретному сощально-психолопч-ному просторi, охоплюючи вiдносини всерединi ор-гашзаци та И зовшшш зв'язки; у процес менеджменту реалiзуеться комунiкативний потенщал учас-ник1в сшльно1 дiяльностi та спшкування.
Загалом процес комушкаци в менеджмента охоплюе два аспекти - енергопотенщал суб'ектiв спiлкування та шформацш, яку вони мають на меп передати чи прийняти. При цьому суб'екти спшку-вання можуть мати рiзнi рiвнi освiченостi, сощаль-ний i комунiкативний досвiд, потреби, проте вони повиннi правильно зрозумiти поввдомлення, усвiдомити його смисл. Ефективнiсть спшьно1 дiяльностi у менеджментi багато в чому залежить вiд умiння керiвника прийняти i правильно штер-претувати повiдомлення спiвробiтникiв.
Зауважимо, що зазвичай комунiкацiя мiж людьми, в тому числ й у сферi менеджменту, роз-гортаеться в площинi змюту i площинi зв'язк1в. Площина змюту - це послання, яке мютить вадо-мостi про стан речей чи про поди. Змют може бути важливим чи незначним, правильним чи непра-вильним, актуальним чи не актуальним, мати рiзне значення для одержувача i вiдправника. До пло-щини змiсту ввдноситься не пльки безпосередня ш-формацiя у явнш формi, але й мета комушкаци, тобто прихований змiст, який читаеться «мiж рядками» прямо1 шформаци, i часто е iстинним i дуже корисним. Площина зв'язк1в (взаемоввдносин) - це психологiчна складова процедури комушкаци, яка характеризуеться сприйняттям або вадхилення (часто в залежносп вiд симпати чи антипати стосовно
партнера по комушкаци). Стосунки не завжди де-кларуються, i люди надають перевагу площинi змiсту, тодi послання мае завуальований характер.
Щд час переговорiв, дiлових бесвд потрiбно ви-користовувати змiстову площину, уникаючи впливу симпатiй i антипатiй, осшльки iнодi схвалю-ють, позитивно сприймають не саму пропозиц1ю, а того, хто И вносить. Це, безперечно, спричиняе по-хибки в комушкаци. Водночас, слад зауважити, що чггко вираженi негативнi мiжособистiснi стосунки мгж учасниками комунiкативного процесу не спри-яють досягненню позитивного результату.
Н.Гончарова [3, с.24] пiдкреслюе, що шфор-мацiя виконуе в менеджментi важливу роль. Хоч i вважаеться, що менеджер приймае рiшення стосовно якогось конкретного випадку, в дшсносп вiн приймае рiшення на основi iнформацil про цей випадок. 1нформащя в менеджментi мае метою за-безпечення iнтегрованоl системи взаемодil, яка дае кожному рiвню управлiння потрiбну iнформацiю в потрiбний час. При цьому ршення повиннi базува-тись на кращш з наявно1 шформаци в тих межах, в яких забезпечення такою iнформацiею виправдане економiчно.
Iнформацiя як сукупнiсть вiдомостей i даних, необх1дних для успiшного здшснення аналiзу, контролю, прийняття та оргашзаци виконання управ-лiнських ршень, виступае обов'язковим елементом ефективного управлшня органiзацiйно-еко-номiчними процесами взагалi i пiдприемницькою дiяльнiстю зокрема. З одного боку, вона ввдображае умови, властивосп, закономiрностi, особливостi функцiонування як об'екта, так i системи управ-лшня ним; з iншого - опосередковуе трудову дiяль-нiсть людей, визначае форми стосуншв м1ж ними, а також постшно використовуеться в межах конкретное' системи менеджменту i в регулюваннi И в1дно-син iз зовнiшнiм свiтом. Iнформацiя може нести в собi як позитивш, так i негативнi моменти, оскшьки iснуе небезпека, що рiшення можуть базуватись на недостовiрнiй iнформацil. Крiм того, часто ототож-нюються поняття «iнформацiя» i «данi». Рiзниця м1ж ними полягае в тому, що даш - це зазвичай «сирЬ> факти, як1 перетворюються на шформацш, коли вони оброблеш i придатш для прийняття рiшень. Iнформацil, на ввдмшу вiд даних, властиве вдивщуальне забарвлення, вона багато в чому визначаеться сприйняттям. Однак i даш, i докумен-тована iнформацiя мають спшьну властивiсть в1дображати (хоч i в рiзнiй формi) реальнi процеси, явища, шформувати про успiхи, чи проблеми, що несе в собi нове, поглиблене знання стосовно управлшня в межах керуючо1 i керовано1 пiдси-стем.
При визначеннi кiлькiсного i як1сного складу iнформацil, здатно1 впливати на результата менеджменту, слщ дотримуватись таких принципiв:
- цшьово1 орiентацil, зг1дно з яким фор-мування та органiзацiя iнформацiйних потоков по-виннi забезпечувати адекватнiсть !х змiстового на-повнення завданнями, що вимагають вирiшення;
- iерархiчностi, який передбачае орiента-
щю шформацшних потоков на конкретного спожи-вача вщповщного р1вня управлшня, виходячи з умов доцшьносл, необхщносп 1 достатностц
- функщональносп, що покликаний визна-чати тематико-функщональну спрямовашсть ш-формацшних потоков для забезпечення реал1зацп р1зноманпних завдань конкретними користува-чами;
- взаемоди, що передбачае необхщшсть ушверсал1заци шформацшних потоков з метою !х об'еднання в едину шформацшну мережу як на м1крор1вш (галузевому), так 1 на макрор1вш (державному, м1жнародному);
- обмеження, який полягае в ращональнш оргашзацп шформацшних потоков, що не припус-кае дублювання, надм1рносл, недостов1рностц
- замкненосл, що передбачае необхвдшсть забезпечення циктчного руху шформацшних потоков за рахунок оргашзацп ефективних зворотних зв'язшв м1ж джерелами шформацп та и користува-чами за умови безперервного поповнення 1 частко-во! змши (взаемопоповнення) шформацшно! бази.
З точки зору процедури управлшська д1яль-шсть - це в1дб1р, анал1з, обробка 1 видача ново! ш-формаци, що сприяе регулюванню оргашзацшно-виробничих вщносин, ефективносп комушкатив-них процеав.
Для розв'язання конкретних завдань 1 прий-няття оптимальних ршень менеджер повинен вщбрати 1 ощнити певний обсяг шформацп.
Обмш шформащею м1ж людьми забезпечуе комушкативний процес, однак вш не гарантуе ефективносп стлкування. Зрозумгга суть процесу обмшу шформащею можна, розглянувши основш етапи цього процесу.
Ввдзначимо, що у науковш лггератур1 [1; 2; 4; 5; 6] найчастше йде мова про чотири базов1 еле-менти процесу обмшу шформащею:1) ввдправник -особа, яка генеруе аде! або збирае 1 передае шфор-мацш; 2) поввдомлення - шформаця, закодована за допомогою символ1в;3) канал або зас1б переда-вання шформацп; 4) одержувач - особа, як1й при-значена шформашя 1 яка И штерпретуе.
При обмш шформащею ввдправник 1 одер-жувач проходять калька взаемозумовлених етатв комуткативного процесу. 1х завдання - створити повщомлення 1 використати канал для його переда-вання у такий спос1б, щоб обидв1 сторони зрозумши одну вихщну щею. Це досить складне завдання, осшльки кожний етап е одночасно точкою, у якш змют може бути спотвореним або 1 втраченим. До взаемозумовлених етатв належать: зародження аде!, кодування й виб1р каналу, передавання, деко-дування.
Отже, обмш шформащею, як правило, почи-наеться з формулювання ще! або вщбору шформацп. В1дправник самостшно вир1шуе, яку щею слад зробити предметом обм1ну шформащею. Не завжди цей етап е ефективним, осшльки в багатьох випадках щея ще не набула завершено! форми, е не-достатньо обдуманою 1 вщправник вщчувае труд-нощ1 в !! чгткому формулюванш, що негативно по-значаеться на процеа комушкацп.
Перш шж передати щею, вщправник повинен за допомогою тих чи шших символ1в (слова, што-нащя, жести) закодувати Г!. Таке кодування пере-творюе вдею в поввдомлення. Водночас йому необ-хвдно обрати канал, що поеднуеться з типом сим-вол1в, як1 використовуються для комушкацп. До загальновщомих канал1в належать: передавання мови та письмових матер1ал1в, електронш засоби зв'язку. Якщо канал непридатний для ф1зичного втшення символ1в, устшне передавання немож-ливе. Наприклад, важко картину художника адекватно передати за допомогою телефонного зв'язку, хоч, безперечно, можна ор1ентовно описати И, вис-ловити свое ставлення до того, що 1 як зображено художником. 1нод1 канал не повшстю, а частково ввдповщае вде!, тод1 обмш шформащею може ввдбу-тися, але вш не буде достатньо ефективним. Наприклад, вщзначаючи день народження когось з тдлеглих, кер1вник, разом з побажаннями вислов-люе зауваження щодо неприпустимосп затзнень на роботу. Зрозумшо, що при цьому неможливо передати щею серйозносп порушень так ефективно, як, наприклад, в офщшному попередженш-лисп чи тд час виступу на нарадг
Сл1д тдкреслити, що виб1р засобу повщом-лення не можна обмежувати единим каналом. За-звичай доцшьно поеднувати калька засоб1в комушкацп. Але при цьому вщправник повинен вста-новити послщовтсть !х використання 1 визначити часов1 штервали передач1 шформацп.
На еташ передач1 1нформацИ ввдправник вико-ристовуе канал для доставки повщомлення (закодо-вано! 1де! або сукупносп 1дей) конкретному одер-жувачу 1нформац1!.
Одержане пов1домлення необх1дно зрозумгги, декодувати. Суть декодування полягае у розшиф-ровц1 символ1в в1дправника мовою одержувача. Якщо символи, обран1 вщправником, не мають ана-лог1чного значення для одержувача, в1н не зможе зрозумгти, що мав на уваз1 в1дправник, формулю-ючи свою щею.
Зауважимо, що ефективн1сть отримання шфор-мац1я за р1зними комун1кативними каналами не е однаковою. Наприклад, найшвидше забуваеться ш-формац1я, отримана за допомогою слухових в1дчут-т1в, трохи пов1льшше за допомогою зорових вщчут-т1в 1 найпов1льн1ше забуваеться почуте й побачене одночасно.
Комун1кац1я грунтуеться на тому, що одна лю-дина, яка зазвичай називаеться в1дправник або ко-мун1катор посилае 1нформац1ю, яку сприймае 1нша людина (одержувач або рецитент).
Обм1н 1нформац1ею е ефективним, якщо одержувач продемонстрував адекватне сприймання 1н-формацИ, зд1йснивши до, як1 оч1кував в1д нього в1дправник. У такому випадку мова може йти про наявшсть зворотного зв'язку.
При прийом1 1нформац1ю необх1дно в1дф1ль-трувати. Найкращим ф1льтром е так званий «психо-лог1чний ф1льтр», який забезпечуе виб1ркове сприймання. В1н виконуе захисну функц1ю 1 про-пускае лише певну 1нформац1ю в шлькосл, яку реально можна опрацювати. Ф1льтрац1я е досить
ефективним засобом тдвищення ефективносп ш-формаци.
В.Яковенко пiдкреслюе, що релевантна шфор-мацiя - це така iнформацiя, яка ретельно ввдфшь-трована i стосуеться справи [7, с.27].
Необхвдно також передавати iнформацiю, ви-користовуючи ту модальнiсть, у якш готовий сприймати И партнер по стлкуванню.
Щодо модальностi, то дуже часто в працях уче-них [8; 9; 10] можна знайти обгрунтування подiлу всiх людей на три групи: вiзуалiсти, аудiалiсти, шнестетики, як1 по-рiзному сприймають шформацш i яких можна розпiзнати при уважному спо-стереженнi за деякими конкретними ознаками.
Так, на думку дослщнишв, вiзуалiст розмовляе швидко i голосно, часто робить паузи, шби змаль-овуючи «з картини» ту шформацш, яку збираеться вербалiзувати. Тримаеться прямо, плечi розправ-ленi, надае перевагу досить солiднiй вiдстанi вщ партнера по спiлкуванню. Оцiнюе все критично, у самого дещо завищена самооцшка. Аудiалiст - ма-лорухливий, жестикуляцiя практично ввдсутня, для самоконтролю використовуе не ввдчуття, а розум, лопку, не любить контакту очей, мовлення одно-тонне, нiби на однш нотi. Пiд час розмови най-частiше дивиться не в очi спiвбесiднику, а уважно вивчае його чоло. Рщко вживае займенник «я». Не любить брати на себе вщповвдальшсть. К1нестетик дуже рухливий. При спiлкуваннi весь подаеться вперед, дистанщя до партнера дуже близька, любить торкатися партнера руками. Часто вживае займенник «я». Всю шформацш пропускае через себе. Вiзуалiст - особа, яка мислить образами. Для не1 важливо уявити собi що-небудь, блискавично «намалювати» в мозку образ. Т№ки пiсля цього вона по-справжньому зможе сприйняти шформацш, висловити свою думку. Аудiалiст обов'яз-ково повинен почути якусь шформацш, лопчно обробити И, осмислити. У шнестетика при сприй-манш шформаци впершу чергу активiзуеться сфера почутпв. Вiн повинен не тшьки почути, але й вщ-чути, пережити, пропустити через себе шформацш.
Отже, у багатьох випадках повного взаеморо-зумшня не можна досягти тому, що не врахову-ються шдиввдуальш особливостi сприймання ш-формаци рiзними людьми або так званий тип модальности
Слiд шдкреслити, що iнформацiя у процесi комушкацп може зазнати спотворення i реакцiя ре-ципiента може бути зовам шшою, нiж очiкувaв ко-мунiкaтор, тому що сказати - ще не означае почути; почути - не означае - зрозумии; зрозумии - не означае погодитися; погодитися - не означае вико-ристати на практицц використати на практищ - не означае запам'ятати i чинити так нaдaлi тощо.
У сферi менеджменту iснують рiзнi види ко-мунiкaцiй: комушкацп мiж оргaнiзaцiею i середови-щем, мiжрiвневi комушкацп в оргашзацп, комушкацп мiж керiвником i шдлеглими та шш. Комушкацп мiж оргашзащею i середовищем
передбачають спiлкування з наявними i потенцш-ними споживачами продукци за допомогою ре-клами та iнших програм просування товарiв на ри-нок. У сферi вiдносин i3 громадськ1стю уваге при-дiляють створенню певного образу, <амвджу» оргашзацп на мiсцевому, загальнонацiональному або м1жнародному рiвнях. Органiзацil пiдпорядко-ваш державному регулюванню i ведуть ввдповщну роботу в цьому напрямку (шдтримуються зв'язки з органами влади, державного управлшня, проф-спiлками). До комушкацш м1ж органiзацieю i середовищем ввдносяться i зв'язки органiзацil з шшими органiзацiями в регiонi, крш'ш, за рубежем, якi обов'язково передбачають комушкативну дiяль-нiсть. Мiжрiвневi комушкацп в органiзацil зумов-ленi тим, що шформащя передаеться всерединi само! оргашзацп з рiвня на рiвень вмежах вертикально! комушкацп. З вищих рiвнiв працiвникiв поввдомляють про конкретнi завдання, змiну прюритепв тощо. Одночасно в1дбуваеться ко-мушкащя в1д низових рiвнiв до вищих.
Комушкащя м1ж рiзними вiддiлами здшснюеться по горизонталi з метою обм^ iнфор-мацiею м1ж пiдроздiлами оргашзацп i координацi! завдань i дш, оскiльки кожна органiзацiя е системою взаемопов'язаних структурних елементiв, яш повиннi дiяти чiтко i погоджено. Комунiкацi! мiж керiвником i шдлеглими можна розглядати як вер-тикальний обмiн iнформацiею в процесi управлшня оргашзащею. Вш стосуеться уточнення завдань, прюритепв i очiкуваних результатiв; обговорення проблем ефективностi роботи; збору шформацп про наявнi або прогнозованi проблеми; отримання iнформацi! про новi пропозицi! стосовно удос-коналення виробництва тощо.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Хм№ Ф.1. Основи менеджменту . К. : Академвидав, 2007. 576 с.
2. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологiя управлшня. К.: Академвидав, 2003. 568с.
3. Гончарова Н.1. Документацшне забезпе-чення менеджменту. К.: Центр навч. лггератури, 2006. 260 с.
4. Кредiсов А.1. Менеджмент для керiвни-к1в. К.: Знання, 2000. 556 с.
5. Кулшч 1.О. Психологiя управлiння : навч.поабник. К.: Знання, 2008. 292
6. 1.Козубовська, М.Бабинець. 1ншомовна пiдготовка фахiвцiв менеджменту: монографiя. Ужгород: ПП «Бреза», 2012. 245с.
7. Яковенко В.Б. Менеджмент i маркетинг : навч.поабник . К. : Вид-во £вроп.у-ту. 2007. 144 с.
8. Панасюк А.Ю. Управленческое общение. М.: Экономика, 1990. 111 с.
9. Хм№ Ф.1. Ддлове спiлкування : навч.по-сiб. К.: Академвидав, 2004. 280 с.
10. Бороздина Г.В. Психология делового общения : учеб.пособие . М.: ИНФРА, 2000. 224 с.
