CC BY
129
М.М. Турiянська
академк АЕН Украти м. Донецьк
КОМУШКАЦП В СИСТЕМ1 УПРАВЛ1ННЯ ЗНАННЯМИ
З комушкащею [1, с. 285] (лат. соттишсо — стлку-юся з кимсь, роблю загальним, поедную) пов'язана дшльшсть i певно! людини, i будь-яко! оргашзаци. Сфера застосування комунiкацii безмежна, оскшьки без не! не обходиться людська взаемодiя.
Змiст теори комушкаци представлено в табл.1.
В сучасних умовах багатство кра!н, динамiка роз-витку !х економiк визначаеться не тшьки наявнiстю природних ресурсiв, але й ступенем розвитку технологiй, що забезпечують iнформацiйний обмiн, комунiкацiю.
Наукове уявлення про комушкацш розкривають таю науки, як соцюлопя, психологiя, юбернетика, маркетинг, менеджмент.
Соцiологи i психологи розглядають комунiкацiю як процес передачi шформаци, iдей або емоцiй вiд одше! людини до iншоi' за допомогою символiв [2, 3, 4].
У юбернетищ комунiкацiя — це обмш iнформацiею мiж складними динамiчними системами i !х частинами, якi мають змогу приймати iнформацiю, накопичувати Г! та перетворювати [5,6].
Комунiкацii в маркетингу — це зв'язок iз юнуючи-ми та потенцiйними Рентами [7, с. 537]; будь-яка дiяльнiсть пiдприемств, яка спрямована на шформуван-ня, переконання та нагадування споживачам про сво! товари, стимулювання !х збуту i створення позитивного iмiджу пiдприемства в очах громадськост [8, с. 127].
У таблищ 2 представленi визначення комушкаци з погляду менеджменту.
Метою статт е обГрунтування теоретичних пiдходiв до важливого напряму iнновацiйноi' економiки — кому-нiкацiйного менеджменту, або управлiння комушкащею. Аналiз дослiджень з дано! проблеми [15—18] показав, що вони зосереджеш на техшчнш сторонi iнновацiйного розвитку: практичш методи оцiнки, впровадження i ви-користання технологiчних iнновацiй, але маловивченим залишаеться соцiальний аспект управлшня комушка-цiею. Для досягнення поставлено! мети розглянемо роль i значення комунiкацiйного ресурсу управлiння знання-ми, яке повинно «гарантувати, що потрiбнi вiстi досягнуть потрiбних людей в потрiбний час, щоб ш люди могли своечасно приймати потрiбнi ди» [9, с. 248].
Об'ектом дослщження е комун1кац1я як смисловий аспект сощально! взаемодГ!, тобто процес взаемодй суспшьних суб'ектiв — сощальних груп, сусп1льства або ошб, — за допомогою якого вщбуваеться обм1н iнформацiею, досвщом, знаниями, емоцями, здiбностями i результатами дяльносп.
Розглянемо два пiдходи до поняття «комушкащя» i управлiння знаннями:
Таблиця 1
Змкт теорй' комушкащК
Елементи теори комушкащУ Характеристика
1. Суспшьство 1. Комушкативна система
2. Сощальш дП' 2. Комушкативна д1я
3. Людина 3. Комушкативна особа
4. Мова 4. Комушкативний акт
5. Знання 5. Комушкативна ращональшсть
194
1) персонiфiкований, або штуггивютський;
2) iнформацiйний, або технологiчний.
У першому пiдходi [11—14] основна увага при-дiляеться головним носiям знання — людям, а також !х умшню налагоджувати пошук знань, акумулювати !х i дiлитися ними. Прихильником цього пщходу е Б. Гейтс. Вш писав в книзi «БГзнес iз швидкiстю думки», що кшцева мета дiяльностi будь-яко! компани полягае в пщвищенш iнтелектуального потенцiалу оргашзаци, або корпоративного коефiцiента iнтелекту (^), яке почи-наеться з обмшу накопиченими Г поточними знаннями. Свш внесок в його пщвищення вносить як шдивщуаль-не навчання сшвробггаиюв, так Г !х «перехресне запи-лення» Гдеями один одного [9, с. 248—249].
Прихильники другого пщходу [15—18] розглядають управлшня знаннями як встановлений в компанй формаль-ний порядок роботи з шформацшними ресурсами для по-легшення доступу до знань Г повторного !х використання за допомогою сучасних шформацшних технологш Г апаратних засобГв. Знання в цьому випадку е лише точною шформа-щею з дано! проблеми. Системою управлшня знаннями стае технолопя, здатна точно вщповюти на запит.
На сучасному свт неможливо виршити завдання ефективно! комушкаци без шформацшно-комушкацш-но! техшки. В той же час за рахунок тшьки одного на-сичення техшкою Г технолопями неможливо просунути завдання сучасно! комушкаци ш на тдприемствГ, ш в суспшьствь Виходячи з поставлено! мети в стати Г орь ентуючись на шту'!тивютський пщхщ в управлшш знаннями, доц1льно розглядати комушкацш як об'ектно-суб-'ектну систему, в рамках яко! шформащя адресуеться
Таблиця 2
Науков1 щдходи до визначення поняття «комунжащя» та управлiння знаннями
Автор Визначення
I. ПерсошсЫкований, або штуУтив1стський шдхщ
1. Завадський Й. С. Комушкащя— це всеохоплюючий 1 складний процес, який включае людей, що розмовляють шд час особистого сшлкування або в трупах, на зборах, ведуть розмову по телефону або чи-тають 1 складають службов1 записки, листи 1 зв1ти [11, с. 16]
2. Осовська Р. В. Комушкащя — це процес двостороннього обмшу ¡деями та ¡нформашею, який веде до вза-емного розумшня [12, с. 13].
3. Рудинська О. В., Яром1ч С. А. Комушкащя— це обмш шформащею, на основ! якого кер1вник отримуе дан!, необхщш для ухвалення р1шень, \ доводить Ух до пращв-ник1в оргашзаци [13, с. 94].
4. Шеннон К., Bieep У. Комушкащя - це вс1 ди, при яких один розум впливае на ¡нших [14].
II. 1нформацшний, або технолопчний пщхщ
1. В1ханський О. С., Наумов О. I. Комушкащя — це передача ¡нформащУ вщ одного суб'екта до ¡ншого [15, с. 65].
2. Войтко С. В., Ангелов К. П. Комушкащя — це передача i прийом будь-якоУ ¡нформащУ [16, с. 118].
3. Клаус Д. Екк Комушкащя— це потж i обмш шформащею Bcix вид1в i за вс1ма напрямками, яка зумовлюе яюсть контакт1в i зв'язюв по веш оргашзаци, як1 виникають завдяки Уй, але i впливають на неУ [ 17, с. 261.
4. Райзберг Б. А., Лозовський Л. Ш. Комушкащя— це процес обмшу ¡нформашею, контактна лш1я зв'язку [18, с. 329].
В1СНИК ЕКОНОМ1ЧНО1 НАУКИ УКРА1НИ ^
такш п1дсистем1, яка шдивщуальна, своeрiдна i вщпов-iдно до свое! ушкально! природи повинна переробляти отриману шформацш, стаючи партнером и вщправни-ка i одержувача повщомлення, а рiвноправних учасникiв, спiвучасникiв загального процесу [10, с. 59—62].
В процеш комушкацй суб'екти, передаючи шформацш i обмiнюючись нею, сигналiзують про свое юнування р1зни-ми контрагентами i встановлюють з ними необмдш зв'язки. На базi подобного трактування комушкацц виникло визна-чення «комушкативний», що сп1вв!дноситься з комунiкацieю в значенш «спiлкування, контакт», тобто пов'язане з суттю повiдомлення. Але юнуе також поняття «комун1кац1йний», де комушкащя — це засiб повщомлення, шлях, канали зв'яз-ку. Воно використовуеться при описi ^формацИно-комун-iкацiйних технологш, що характеризують загальний процес шформатизацй i пщкреслюе в основному техшчний, техно-логiчний аспекти розвитку економки знань.
Доведено, що компани, як1 вiдповiдально вщносять-ся до комушкацй, можуть розраховувати на ютотне пол-iпшення результатiв свое! д1яльност1. Дослщницьким шляхом встановлено, що комунiкативний ресурс здат-ний пщняти ринкову вартють компани на 30 %.
З погляду комушкативного тдходу в управлiннi звернемо увагу на наступш особлив1 зони реал1заци комушкативно! функци:
управлiння персоналом е комушкащя оргашзаци, яка пов'язана з д1яльшстю окремих людей г груп, як в !х власних штересах, так Г на користь оргашзаци;
маркетинг е комушкащя оргашзаци з суб'ектами ринку вщносно визначення потреб ринку та можливо-стей !х задоволення, а також з приводу шлянв Г засоб1в просування товар1в Г послуг на ринок;
антикризовий менеджмент е комушкащя, за допо-могою яко! усуваються суперечноста Г дотримуються ште-реси сторш;
корпоративна культура е в першу чергу культура комушкацй, тобто культура обмшу шформащею, знан-нями, продуктами штелектуально! д1яльност1;
управлшня знаннями е комушкащя по створенню когнггивного потенщалу оргашзаци — можливосп компани визначати характер, змют Г мехашзми створення, розповсюдження Г використання знань.
Когштивний Г комушкативний аспекти невщ'емш один вщ одного. Знания за природою своею комушкативнк
а) пошук Г здобуток знань з !х носив (живих Г нежи-вих об'екпв) здшснюеться за допомогою трьох вид1в селекци [19, с. 195-202]:
селекщя шформаци; селекщя повщомлення ще! шформаци; селективне розумшня (або нерозумшня) цього повщомлення Г його шформаци.
б) знання формуються на пщстав1 повсякденного досвщу людей, обмшу м1ж ними повщомленнями, шформащею, емощями Г т. д.
Сфера комушкативно! ди е найважлившим аспектом сощально! практики «в якш переважае ор1ентащя на взаеморозумшня Г засновану на шм взаемодш» [20, с. 38].
Комушкативна природа знання також виражаеться в тому, що «воно забезпечуе сощальну штегровашсть особистих знань шдивщв» [21, с. 85-92].
У людини завжди буде потреба у вщносинах, яку психологи давно визначили як сощальну, таку, що реал1зо-
вуеться через вщчуття приналежност1, прихильност1 до чого-небудь або кому-небудь. Кр1м того, частина штелек-туального кашталу оргашзаци складаеться з тацитного знання, яке неможливо формал1зувати: це шту!ц1я прац-1вника, його здатшсть ухвалювати ршення в умовах об-межено! шформаци, умшня визначити прюритети Г !м слщувати Г так дал1. Под1бного роду знання можуть пере-даватися вщ одше! людини до шшо! тгльки через «кому-шкацш — взаемини», в якш враховуеться настрш, емоци, психолопчний тип коммушкатор1в, умшня тримати паузу Г багато що шше з област1, неподатливо! формал1заци.
Кожен етап управлшня знаннями Г, власне, само змют цього феномена пронизаш комушкативною д1ею.
Шхто з пращвниюв не працюватиме в компани в1чно — значить, необхщно об'ектизувати знання, витя-гувати !х з шдивщуальних джерел (експерти вважають, що 42 % знань компани знаходяться в головах сшвроб-иниюв Г вщ них залежать, чи стануть ц1 знання доступш шшим чи ш та зробити надбанням оргашзаци через р1зш системи обмшу шформащею Г знаннями).
Комушкацшш потоки оргашзаци пщроздщяються на комушкацш зовшшню (що формуе вщносини з цшьовими групами громадськост1, що знаходяться за межами оргашзаци) Г внутршню (направлену на сшвро-бггаиюв оргашзаци).
Зовншня Г внутршня комушкащя мають в своему розпорядженш спещальш технолог!!, засоби, канали Г до-пом!жш системи. З !х допомогою органГзацГя отримуе ГнформацГю про характер свого середовища, про вщноси-ни, що складаються в И межах. Накопичена шформац1я, перевГрена Г осмислена, стае основою для ухвалення рГшень по найважливших напрямах розвитку органГзацИ Г вщпо-вГдае на питання: якГ здГбностГ та можливостГ компан1!; як Ш можливост1 сп1вв1дносяться з потребами кшентав; на як1 тенденцН сл1д звернути увагу, щоб п1дсилити конкурентн1 переваги 1 т. д. Таким чином, комушкацшш потоки орган-1зацН пщвищують якГсть 1 об'ем доступного знання, допо-магають перетворити його в оргашзацшне знання, розпо-дгляючи по категор1ях: знати «чому», знати «що», знати «як». 1ншими словами, комушкащя е единим ресурсом оргашзащ!, направленим на стимулювання придбання шформаци 1 перетворення и в знання.
Висновки. Узагальнюючи в1дом1 характеристики 1 пщходи до комунГкацН, сформулюемо Г! основну мету в управлшш знаннями: об'еднати знання, накопичеш орган-1зац1ею, 1з знаннями споживач1в, кл1ент1в, контрагент1в 1 шших ц1льових аудитор1й 1 використовувати ц1 сукупн1 знання для пщвищення конкурентоспроможностГ орган1-зацй в умовах постшного зовн1шнього середовища, що змшюеться. Для досягнення ц1е! мети комушкащя вир1-шуе ряд важливих завдань в управлшш знаннями, а саме:
придбання 1 адаптащя глобальних знань, а також розвиток сфери знань на м1сцевому р1вш;
Гнвестицй' в людський каштал для розширення мож-ливостей засвоення 1 застосування знань;
Гнвестицй' в технологй', сприяюч1 придбанню 1 зас-военню знань.
Комун1кац1я — це своерщний механ1зм настройки, що створюе стльшсть, узгоджен1сть дГй м1ж тими, хто взаемодге. Невипадково комун1кац1ю вГдносять до поняття синергетики (сушсш дН [1, с. 527]), оскшьки вона активно бере участь в створенш орган1зац1йно-управл1нсько1 спгльноти шляхом р1зносторонньо1 спрямованост1 сво!х потокГв.
Лггература
1. Словник шшомовних слiв / Уклад. : С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. — К. : Наукова думка, 2000. — 680 с.
2. Сорокин П. Система социологии. / П. Сорокин. — Т. 1 Ч.1. — Пг., 1920. — 246 с.
3. Леонтьев А. А. Деятельность. Сознание. Личность. / А. А. Леонтьев. — М. : Политиздат, 1975. — 139 с.
4. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. / А.А.Леонтьев. — М. : Просвещение, 1969.— 214 с.
5. Урсул А. Д. Информация. Методологические аспекты / А. Д. Урсул. — М. : Наука, 1971. — 293 с.
6. Винер Н. Кибернетика и общество. / Н. Винер. — М. : Издательство иностранной литературы, 1958. — 196 с.
7. Котлер Ф. Маркетинг. Гостеприимность и туризм : [Учебник для вузов] / Ф. Котлер, Дж. Боуен, Дж. Мей-кенз ; пер. с англ. под ред. Р. Б. Ноздревой — М. : ЮНИ-ТИ, 1998. — 787 с.
8. Мороз Л. А. Маркетинг : тдручник. / Л. А. Мороз, Н. I. Чухрай. — Львiв : Нац. ун-т «Львiвська полггехш-ка», «1нтелект-Захщ», 2002. — 244 с.
9. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли. / Б. Гейтс. — М. : Эксмо-пресс, 2001. — 299 с.
10. Коханов Е. Ф. Павлик рилейшинз как феномен доверия / Е. Ф. Коханов // Менеджмент в России и за рубежем, 1999. — №1. — С. 59-62
11. Завадський Й. С. Менеджмент: Management. — У 3 т. — Т. 1. — 3-е вид., доп. / Й. С. Завадський. — К. : Вид-во бвроп. ун-ту. — 2001. — 542 с.
12. Клод Шеннон «Математическая теория коммуникаций» / Шеннон Клод, Вивер Уоррен. — П., 1920. — 234 с.
13. Осовська Г. В. Комушкацй в менеджмента : [Курс лекцш]. / Г. В. Осовська. — К. : «Кондор», 2003. — 218 с.
14. Рудшська О. В. Теор1я менеджменту. / О. В. Руд1-нська, С. А. Яром1ч, I. О. Молоткова. — Одеса : Вид-во «Шка-Центр», 2002. — 218 с.
15. Виханский О. С. Менеджмент : [Учебник для экон. спец. вузов.] / О. С. Виханский, А. И. Наумов. — М. : Высш. шк., 1994. — 224 с.
16. Войтко С. В. Менеджмент у телекомушкащях : [навч. пос1б.] / С. В. Войтко, К. П. Ангелов // За наук. ред. В. Г. Герасимчука. — К. : Знання, 2007.— 295 с.
17. Клаус Д. Экк Знание как новая парадигма управления. / Клаус Д. Экк // Проблемы теории и практики управления, 1998.- № 2. — С. 68-73.
18. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь — 2-е издание, испр. / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. — М. : ИНФРА-М, 1999. — 479 с.
19. Луман Н. Социальные системы. Очерк общей теории / Н. Луман : [пер. с нем. И. Д. Газиева ; под ред. Н. А. Головина]. — СПб. : Наука, 2007. — 644 с.
20. Хабермас Ю. Понятие индивидуальности / Ю. Ха-бермас // Вопросы философии, 1989. — №2. — С. 35-40
21. Климов И. Социальнш запас знания / И. Климов // Социальная реальность, 2006. — №1. — С. 85-92.
196
В1СНИК ЕКОНОМIЧНОÏ НАУКИ УКРАШИ ^
