CC BY
8Braslavskaya Oksana Vladimirovna, Maksutov Andriy Alekseevich DEVELOPMENT OF SOCIAL COMPETENCE ...
pedagogical sciences
UDC 372
РОЗВИТОК СОЦ1АЛЬНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 ШКОЛЯРА ЯК ФУНДАМЕНТ МОДЕРШЗАЦП СУЧАСНО1 ОСВ1ТИ
© 2019
Браславська Оксана Володимирiвна, доктор педагопчних наук, професор заввдувач кафедри географи та методики и навчання Максютов Андрiй Олексiович, кандидат педагогiчних наук, доцент
кафедри географи та методики И навчання Уманський державний педагог1чний ун1верситет 1мет Павла Тичини (20300, Украша, Умань, вулиця Садова, 2, e-mail: andriy.maksyutov@udpu.edu.ua)
Анотащя. У статп висвилюеться проблема формування сощально! компетентносп особистосп, розкриваються особливостi школьного вшу як сенситивного перюду системного залучення дитини до громадського життя, формування й розвитку соцiальних засад життeдiяльностi школяра. Наведенi трактування зарубiжних та вiтчизняних дослвднишв, у яких представлено сутшсть поняття «соцiальна компетентшсть» та !! структура. У статп обгрунтовано важливiсть пошуку ресурсiв для формування сощально! компетентностi особистостi з позицш суспiльних змiн. Уточнено структурш складники означеного педагогiчного явища. Визначено прюритети науково-методичного супроводу соцiального зростання особистостi в закладi загально! середньо! освiти. Запропоноваш пiдходи щодо формування життевих компетентностей учнiв та наведеш переваги !хнього застосування. Запропонованi науково-методичнi аспекти вирiшення проблем сучасно! школьно! освiти (формування i розвиток компетентносп дитини, що забезпечуе самореалiзацiю !! особистостi, позитивно! навчально! мотивацп та усвiдомлення мети навчально! дiяльностi, навичок самостiйно! роботи та устшного спiлкування, реалiзацiя умiння працювати в колектив^ розвиток умiнь брати на себе вщповвдальшсть за спшьну i власну дiяльнiсть).
Ключовi слова: сощальна компетентнiсть, життева компетентнiсть школяра, компетентнюно зорiентована освiта, науково-методичний супровщ соцiальне середовище.
DEVELOPMENT OF SOCIAL COMPETENCE OF SCHOOLS AS A MODERNIZATION
MODULE OF MODERN EDUCATION
© 2019
Braslavskaya Oksana Vladimirovna, doctor of pedagogical sciences, professor of the department of geography and methods of its study Maksutov Andriy Alekseevich, candidate of pedagogical sciences, associate professor of the Department of Geography and methods of its training Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna
(20300, Ukraine, Uman, Sadova street, 2, e-mail: andriy.maksyutov@udpu.edu.ua)
Abstract. The article deals with the problem of formation of social competence of the individual, reveals peculiarities of the school age as a sensitive period of systematic involvement of the child in public life, formation and development of social principles of life of the individual schoolboy. The interpretation of foreign and domestic researchers, which presents the essence of the concept of «social competence of schoolboy» and its structure. The article substantiates the importance of finding resources for the formation of social competence of the individual from the standpoint of social change. The structural components of this pedagogical phenomenon are specified. The priorities of scientific and methodological support of social growth of the personality in the general educational institution are determined. Proposed approaches to the development of students' vital competencies and the advantages of their application are presented. Proposed scientific and methodical aspects of solving problems of modern school education: formation and development of cognitive competence of the child, which ensures the development and self-realization of the individual; formation of positive learning motivation and awareness of the purpose of educational activity; formation of students' skills in independent learning activities and successful communication; realization of ability to work with team and team; development of the ability to assume responsibility for joint and own activities in order to achieve the result.
Keywords: social competence, pupil's vital competence of schoolchildren, competence-oriented education, scientific and methodological support, social environment.
Постановка проблеми в загальному вигляд1 та И зв'язок 1з важливими науковими чи практичними завданнями. У сучасному свт формуються яшсно новi тдходи щодо виршення сощальних, економiчних та полггачних проблем, що максимально актуалiзуe роль i значення людини, людського фактора у вах сферах життедгяльносп сустльства. Людський фактор, посилення його дieвосri виступають як головна тенденцiя сощального прогресу. Тому завдання вивчення особливостей i можливостей людини, умов цшеспрямованого впливу на И розвиток аналiзуються багатьма галузями: фшософгя, соцюлопя, психолопя, педагопкя та ш. Стрижневою е проблема визначення мюця людини, И позици в системi сусшльних зв'язшв, тобто йдеться про розкриття процесу розвитку особистосп, закономiрностей И становлення, умов i механiзмiв формування.
Педагопчна наука i практика дотепер не дае чпких аргументованих ввдповщей на питання щодо психолого-педагопчних аспекпв сощально!' компетентносп школярiв та педагопчних умов И формування засобами навчальних предмепв. Причинами такого становища визначаемо недостатне використання в освт сощально
значущого потенщалу навчальних предмепв та брак наукового обгрунтування органiзацiйно-педагогiчних умов його реалiзацii.
Згiдноiзрезультатамидослiдженьможнаконстатувати читку недостатшсть рiвня сформованосп соцiальноi' компетентностi до 30 % школярiв, iхню безпораднiсть у ввдносинах з однолiтками, нездатнiсть вирiшувати найпростiшi конфлiкти. У зв'язку з цим виникае об'ективна потреба аналiзу i теоретичного осмислення феномена соцiальноi компетентносп та його складникiв, вiкових особливостей сощально!' компетентностi школяра, освiтньо-виховного потенщалу навчальних матерiалiв, що дозволяють обгрунтувати технологiю його формування. Сучасний заклад загально!' середньоi освiти мае стати мюцем, де учень отримае можливють широкого соцiально-практичного самостiйного контакту з найзначущшими для його розвитку сферами життя. Накопичення школярем цiнного сощального досвщу -шлях, що сприяе розкриттю його вiкового потенцiалу ^ як наслiдок, - успiшному вступу в доросле життя, що реалiзуеться за умови сформованостi соцiальноi зршосп (компетентностi) на певному щаблi його розвитку.
Отже, сучасна школа покликана зробити ютотний
8
Humanitarian Balkan Research. 2019. Т.3. № 2(4)
педагогически науки
Браславська Оксана Володимирiвна, Maksutov А^пу Alekseevich DEVELOPMENT OF SOCIAL COMPETENCE ...
внесок у процес формування основ сощально! компетентносп школяра, оскшькн саме в цей вГковий перюд вгдбуваеться низка перетворень, необхщних для становлення особистостг
Анализ остантх дослгджень I публ1кац1й, в яких розглядалися аспекти ц1ег проблеми I на яких обтрунтовуеться автор; видтення невирШених ранШе частин загальног проблеми. Останшм часом помггао активГзувалися дослщження проблеми сощально! компетентносп особистосп Сощальна компетентшсть як предмет м1ждисциплшарного вивчення розглядалася: В. Байденко [1], I. Зимньою [2], А. Хуторським [3] та ш. Теоретико-методолопчш положения про сутшсть сощалГзацп особистосп висвилеш у працях: С. Рубшштейна [4], В. Сластьонша [5] та ш. Аспекти сощально-педагопчно! концепци активно! взаемоди людини 1 середовища знайшли свое вгдображення у наукових доробках В. Байденко [1], I. Зимньо! [2], К. Ушинського [6] та ш. Вивченням питань компетентшсного шдходу в освт займалися: Л. Виготський [7], Д. Ельконш [8], О. Леонтьев [9], Дж. Равен [10-21], С. Рубшштейн [4], А. Хуторський [3] та ш.
Реал1зац1я компетентшсного пгдходу здшснюеться шляхом формування у школяра ключових компетентностей, що складають його суб'ективний досвщ у кол1 питань, з якими вш мае бути добре обГзнаним, володгга досвгдом 1 знаннями. Йдеться про систему ушверсальних якостей 1 здГбностей учня, прагнення 1 готовшсть осмислено 1 ефективно застосовувати !х на практищ. Особливий штерес спонукають роботи В. Байденка, де подано узагальнення досвщу теоретичного осмислення компетентшсного шдходу у вищш освт. Вчений звертае увагу на те, що посилення когшгавних та шформацшних аспекпв у сучасному виховному процеа не «перекриваеться» традицшним поняттям професшно! квал1ф1кацИ, а поняття компетентносп видаеться адекватшшим [1, с. 114]. А. Хуторський розглядае компетентшсть як вгдображення сощального замовлення на мшмальну шдготовлешсть особистосп для повсякденного життя в навколишньому свт; умови реалГзацп особиспсного змюту навчання, зааб подолання ввдчуження учня вгд освгга; задашсть реальних об'екпв навколишньо! дшсносп для цшьового комплексного застосування знань, умшь 1 способГв д1яльностц задашсть мшГмального досвщу предметно! д1яльносп учня, необхщного для його практично! шдготовленосл стосовно реальних об'екпв дшсносп; наявшсть у р1зних навчальних предметах 1 освгтшх галузях - метапредметного елементу зм1сту освгга; зв'язок теоретичних знань з !х практичним використанням для виршення конкретних завдань; штегральш характеристики якосп подготовки учшв 1 засоби оргашзаци комплексного особиспсно 1 сощально значимого освггаього контролю [2, с. 266]. Враховуючи досвщ вищезазначених науковщв можна зробити висновок, що сучасна школа не може залишатися осторонь вгд процесГв модершзацп освгга, де формування компетентносп школярГв е одшею з найактуальшших проблем освгга 1 виховання. Це шдтверджуеться визнанням компетентшсного шдходу як основи побудови державного освггаього стандарту загально! освгга нового поколшня. Процес формування сощально! компетентносп учшв буде ефективним, якщо розглядати сощальну компетентшсть як сощально значущу штегративну яшсть особистосп, що формуеться через теоретичне обгрунтовання 1 реалГзацш оргаиiзацiйно-педагогiчних умов, створення належного освггаього середовища.
Формування ц1лей статт1 (постановка завдання). У статп на основi аиалiзу наукових джерел характеризуеться специфiка розвитку сощально! компетентносп школяра як фундаменту модершзацп сучасно! освiти._
Виклад основного матергалу дослгдження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результат1в. Гумашстичний змГст сощального розвитку передбачае утвердження ставлення до людини як найвищо! цiнностi буття, створення умов для вiльного розвитку кожного. В освт такий змют передбачае еднiсть загальнокультурного, соцiально-морального розвитку особистосп де соцiальна компетентнiсть може бути розглянута як iнтегральна характеристика особистосп, особистiсне новоутворення, що формуеться в процеа
!! соцiалiзацi!. У структурi соцiально! компетенцi!
особистостi особливу роль вщграють три основних компоненти: сукупшсть психологiчних якостей, моральнихорiентирiвiцiнностей, життевакомпетентшсть i комплекс соцiальних ролей особистосп У руслi компетентнiсного пiдходу сощальна компетентшсть е одшею з ключових компетентностей випускника школи. Звертаемо увагу на результати дослщжень Дж. Равена, який глибоко i рiзнобiчно дослвджував компетентнiсть в сучасному суспiльствi. Ушкальшсть розроблено! автором психологiчно! моделi компетентносп полягае у визначеннi системоутворюювального фактора - цшшсно-мотивацiйно! орiентацi! особистосп. Автор довiв, що оцiнка «здiбностей» поза контекстом iндивiдуальних цiнностей практично безглузда i що цi незалежш компоненти компетентностi мають кумулятивний ефект i можуть замiщати один одного [7, с. 296]. Таким чином, у розглядi сутносп компетентностi Дж. Равен спираеться на поняття «мотивацiя», «цiлепокладаиия», «поведiнка». Вельми значимо, що важливу роль в особистому та суспiльному розвитку вш надае таким психологiчним якостям, як потреба в шновацп та лщерство. При цьому вважае, що найважлившою е система цiннiсних орiентацiй, сформованих у родиш У роботах I. Зимньо! визначаеться поняття «компетентшсть» як штегральний сощально-особиспсно-поведшковий феномен в сукупносп з мотивацiйно-цiннiсними i когнiтивними складовими [3, с. 260]. Факторами, що впливають на формування компетентностi особистосп е середовище життедiяльностi, усвiдомлена практична дiяльнiсть та !! генотипнi особливостг Науковцi видiляють варiанти взаемодi! середовищних i генотипних факторiв у виглядi здобутих суспiльством знань про природу, суспшьство, мислення, технiку i способи дiяльностi; досвiду здiйснення рiзних способiв дiяльностi, який втiлюеться в умшнях i навичках особистостi; досвiду творчо!, пошуково! дiяльностi щодо вирiшення нових сустльних проблем; ставлення до свпу, один до одного, тобто система емоцшно!, вольово!, морально!, естетично! вихованосп [3, с. 198]. Цi фактори традицшно включаються в змiст освгга i, за твердженням автора, е гарантами не тшьки вiдтворення, але г подальшого розвитку соцiально! культури учшв. У зв'язку з цим, В. Сластьонш визначае так1 системш якостГ особистостГ, у яко! сформовано сощальну компетентнГсть: спрямованГсть як динамГчну ГерархГю змГстотворних цГнностей Г мотивГв, що становлять цГннГсно-мотивацГйну сферу особистосл; здатнГсть до рефлексП (усвГдомлення, осмислення, прогнозування процесу Г результатГв дГяльностГ); вГдповгдальнГсть Г самостГйнГсть як оргашзацГя, регуляцГя Г регламентацГя поведГнки; здатшсть до самореалГзацй' Г самовизначення в свт [4, с. 83].
Важливим е питания формування наукових понять. ВидГляють предметш поняття (знания загальних Г суттевих ознак Г властивостей предмепв Г явищ) Г поняття вгдносин (знания, що вГдображають зв'язки Г вгдносини об'ективних речей Г явищ). Для перших зараховують калька стадш засвоення: видГлення функцГональних ознак предмепв, пов'язаних з !х призначенням; сукупнГсть вГдомих властивостей без видшення Гстотних Г несуттевих; видГлення загальних, суттевих ознак. Для других теж зараховано шлька стадш: розгляд конкретних випадив вираження цих понять; широке
Braslavskaya Oksana Vladimirovna, Maksutov Andriy Alekseevich pedagogical
DEVELOPMENT OF SOCIAL COMPETENCE ... sciences
узагальнення, що застосовуеться до будь-яких випадшв. Цiкавою е думка А. Леонтьева, який наголошуе на тому, що особиспсть теж «виробляеться» - створюеться суспiльними вiдносинами, в яких шдиввд бере участь [9, с. 135]. Саме за позитивних умов адаптаци дитини до суспiльних норм життя вiдбуваеться успiшне освоения нею досвщу людського буття, розвиток психiчно!' зршосп тобто готовностi контролювати сво!' бажання i почуття.
Питання соцiального й психолопчного розвитку особистостi розглядаеться на тлi и навчально-пiзнавально!' дiяльностi. Вивчаючи психолого-педагогiчнi основи навчання, К. Ушинський розглянув процеси дитячо1уваги, пам'яп, уяви, мислення i встановив залежшсть успiшностi !'х розвитку ввд умов сощального середовища, в якому виховуеться i навчаеться дитина [6, с. 439]. Значний внесок у вивчення цього питания внесли видатш психологи i педагоги Л. Виготський [8], Д. Ельконш [10], С. Рубшштейн [5], А. Леонтьев [9] та ш. Соцiальний i психологiчний розвиток особистосп, головним чином, охоплюе формування таких якостей, як встановлення взаемоввдносин з оточуючими, вмiния знаходити компромю, регулювати свою поведiнку, iнтереси, бажання зидно iз суспiльною ситуацiею шкшьного навчання. Переважну частину свого дитинства дитина проводить у школ^ де проходять найскладнiшi вiковi перiоди И розвитку. Л. Виготський надавав великого значення цим перюдам дитячого розвитку, розглядав динам^ переходiв вiд одного перюду до iншого, характеризуючи змши дитячо!' психiки i новоутворення в розвитку особистосп [8, с. 146]. Психiчнi особливосп особистостi, 11 духовшсть i моральнi якостi формуються пвд впливом соцiального середовища. Крiм вищевказаних, можна визначити такi фактори, що можуть визначати соцiальний розвиток особистосп: природно-клiматичне середовище, в якому живе i виховуеться дитина; батьки; тип ам'!, найближче оточення дитини; умови життедiяльностi та засоби комунiкацii; досввд i соцiальнi ролi дитини в ам'ц iндивiдуальна ситуацiя розвитку, яка виникае тому, що дитина не тшьки об'ект, а й суб'ект навчання i виховання.
Сучасна освгга повинна забезпечувати можливiсть усшшно!' адаптаци школярiв у суспiльствi. Адже засвоеш в дитинствi стратегii закладають фундамент соцiально!' поведiнки i багато в чому визначають И в подальшому життi. Стихiйне становлення поведiнкових стратегш не завжди забезпечуе ефективну сощальну адаптацiю, тому процес !'х формування мае контролюватися вчителями, психологами, сощальними педагогами. Школяревi необхiдна цiлеспрямоваиа допомога в побудовi ефективних поведiнкових стратегш. Тому розвиток соцiальноi компетентностi мае стати одним з важливих напрямiв роботи школи.
Компетентнiсть у цшому передбачае знання, вмiння, досввд, здiбностi до реалiзацii певного кола повноважень. Поняття «сощальна» визначае коло повноважень, зараховуючи його до соцiально!' сфери, а саме до суспшьства, поведшки i взаемоди в ньому. Отож, сощальна компетентнiсть - соцiальнi навички (обов'язки), що дозволяють людинi адекватно виконувати норми i правила життя у суспшьсга. Основу соцiально!' компетентносп складають знання про суспiльство, правила i способи поведiнки в ньому. Для школяра сустльство представлене широким (свп, краiна) i вузьким (ам'я, школа) оточенням i його сощальна компетентшсть визначаеться тим, наск1льки учень обiзнаний ними. Тому одним з важливих шляхiв розвитку соцiальноi компетентносп вважаемо формування у дитини знань про способи поведшки i взаемоди в кожному з цих середовищ. Учитель повинен здшснювати цшеспрямовану роботу щодо згуртування дитячого колективу, дотримання правил взаемодii, обговорювати з дпъми рiзнi ситуацii взаемодii i стратеги 10
поведшки в них. Адже шд час навчання у школi в учшв розвиваеться i кристалiзуеться мотивацiя сощально! дiяльностi як прагнення до усшху (досягнення) чи страх перед невдачами. У психолопчних дослвдженнях доведено, що мотива^ на успiх е позитивною основою для сощально! адаптаци. При такш мотиваци ди особистосп спрямоваш на досягнення конструктивних, позитивних результапв, що визначае особистiсну актившсть. Страх не виконати завдання, пвдвести колектив сприяе вiдмовi учня вщ дiяльностi. Саме тому, у процеа iнтенсивного розвитку та як1сного перетворення шзнавально! сфери дитини важливим е надання !й умiнь керування власними психiчними процесами, що набувають опосередкованого характеру, стають усвiдомленими i довшьними. Це створюе фундамент для виникнення i розвитку здатностi до довшьно! регуляцi! поведiнки та саморегуляцil. Довшьна регуляцiя поведiнки (керiвництво у поведшщ свiдомими, соцiально-нормативними цiлями i правилами, здатшсть до саморегуляцil) значима для розвитку сощально! компетентностi школярiв.
Отже, сощальна компетентшсть у шкшьному вщ базуеться на таких особистiсних утвореннях, як мотивацiя досягнення, довiльнiсть, позитивне ставлення до себе, висока самооцшка, (вмiння визначати емоцiйнi стани шших людей), здатнiсть до конструктивно! взаемоди (вмiння конструктивного вирiшення конфлiктних ситуацш). íхнiй розвиток визначаеться освiтнiм середовищем, що створюеться у школi, у клаа. Соцiальнi вмiння i навички формуються на безпосередньому досвiдi особистосп, у результап спецiально органiзовано!' дiяльностi та активно! соцiально!' взаемодi!'. Досить ефективним у цьому планi е метод проекпв, який дозволяе оргашзувати заняття так, щоб дитина могла досягти успiху, тобто дiево реалiзуватися.
Висновки досл1дження i перспективи подальших розв1док цього напряму. Важливим напрямом роботи закладу загально! середньо! освпи е створення умов для формування сощально! компетентносп учшв. Наразi сощальна компетентшсть школярiв формуеться переважно пвд час освоення певних навчальних предмепв. Сформована соцiальна компетентнiсть характеризуе дитину як в1дкриту до суспiльства особиспсть, що володiе навичками соцiально!' поведшки, готову до сприймання соцiально!' шформаци, з бажанням пiзнати оточуючий сви\ Доведено, що стратегi! соцiально! поведшки, засвоеш у шкшьному вщ, можуть стати фундаментом розвитку повноцшно! особистосп. Тому необхвдною умовою е цшеспрямована допомога у побудовi ефективних поведшкових стратегiй, а розвиток соцiально! компетентносп школярiв повинен стати одним iз важливих напрямiв роботи школи. Подальшого вивчення вартi питання виявлення можливостей конкретних навчальних предметiв та розширення арсеналу засобiв формування соцiально!' компетентносп школярiв.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Байденко В. И. Компетентностный подход к проектированию государственных образовательных стандартов высшего профессионального образования (методологические и методические вопросы): методическое пособие. Москва: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2005. 114 с.
2. Зимняя И. А. Социальная робота, как професиональная деятельность. Социальная робота. 1992. Вип. 2. 260 с.
3. Хуторской А. В. Эвристическое обучение: Теория, методология, практика. Москва: Международная педагогическая академия, 1998. 266 с.
4. Рубшштейн С. Л. Про мислення i шляхи його дослiдження. Москва: Просвещение, 1958. 256 с.
5. Сластетн В. А., 1саев I. Ф., Мщенко О. I., Шиянов Е. Н. Педагогта: навч. поабник для студентiв педвузiв. Москва: Школа-прес, 2002. 146 с.
6. Ушинський К. Д. Вибрат педагогiчнi твори: в 2-х т. Проблеми росшськоЧ школи / за редакщею: А. I. П^кунова. Москва: Педагогта, 1974. Том 2. 439 с.
7. Выготский Л. С. Педагогическая психология. Москва: Педагогика, 1991. 480 с._
Humanitarian Balkan Research. 2019. Т.3. № 2(4)
педагогически науки
8. Елькотн Д. Б. Вибрат ncuхологiчнi пращ /за ред. В. В. Давидова, В. П. Зiнчeнко. Москва: Педагогика, 1989. 554 с.
9. Леонтьев A. Н. Деятельность. Сознание. Личность. Москва: Политиздат, 1975. З04 с.
10. Равен Д. Наше некомпетентное общество: часть I (с о6суж-дением некоторых компетентностей, необходимых для его преобразования) //Балтийский гyманuтаpный жypнал. 2016. Т. 5. № 4 (17). С. 274-29З.
11. Равен Д. Наше некомпетентное общество: часть II (с о6суж-дением некоторых компетентностей, необходимых для его преобразования) // Aзuмyт наyчных исследований: педагогика и психология.
2016. Т. 5. № 4 (17). С. 198-205.
12. Равен Д., Ярыгин О.Н., Коростелев A.A. Компетентология: от праксеологии до социокибернетики // Aзuмyт наyчных исследований: педагогика и психология. 2017. Т. 6. № 1 (18). С. 167-175.
13. Равен Д. Компетентность, образование, профессиональное развитие, психология и социокибернетика // Вектор наyкu Тольяттинского гоcyдаpcтвeнногоyнuвepcuтeта. Серия: Педагогика, психология. 2014.
14. Равен, Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация / пер. с англ. Москва: «Когито-Центр», 2002. 296 с.
15. Равен Д. Кризис? Какой кризис? //Балтийский гyманuтаpный жypнал. 2015. № 2 (11). С. 84-111.
16. Равен Д. Кризис? Какой кризис? //Aзuмyт наyчных исследований: экономика и ynpавлeнue. 2014. № 4 (9). С. 81-95.
17. Равен Д. Кризис? Какой кризис? (продолжение - часть III) // Aзuмyт наyчных исследований: педагогика и психология. 2015. № 2 (11). С. 87-101.
18. Raven J. The pervasive and pernicious effects of neglecting systems thinking // Aзuмyт наyчных исследований: педагогика и психология.
2017. Т. 6. № З (20). С. 208-21З.
19. Raven J. Education and sociocybernatics // Aзuмyт наyчных исследований: экономика и ynpавлeнue. 2017. Т. 6. № З (20). С. 289-296.
20. Raven J. The banks, world management and sociocybernetics (a paper prompted by events in greece and chance encounters on youtube) // Карельский наyчный жypнал. 2015. № З (12). С. 74-79.
21. Raven J. Problems with "closing the gap" philosophy and research (some observations derived from 60 years in educational research) // Балтийский гyманuтаpный жypнал. 2017. Т. 6. № З (20). С. 252-275.
Бpacлaвcькa Oxcarn Вoлoдимиpiвнa, Maksutov Andriy Alekseevich DEVELOPMENT OF SOCIAL COMPETENCE ...
