CC BY
22Tyshchenko Viktoriia Olegovna ESSENCE OF THE CONCEPT ..
pedagogical sciences
UDC 378
СУТН1СТЬ ПОНЯТТЯ «ДИДАКТИЧНА КОМПЕТЕНТН1СТЬ МАЙБУТН1Х ВИКЛАДАЧ1В ЗАКЛАД1В ВИЩО1 ОСВ1ТИ»
© 2019
Тищенко Вiкторiя Олепвна, acnipaHT кафедри педагогiки та освггаього менеджменту Уманський державний педагоггчний ун1верситет 1мет Павла Тичини (20301, Украна, Умань, вулиця Садова, 28, e-mail: vikusya519@gmail.com)
Анотащя. У стати на 0CH0Bi аналiзу наукових джерел схарактеризовано сутшсть поняття «дидактична компетентнiсть майбутшх викладачiв закладiв вищо! освгга» як складник спешально! (фахово!) компетентностi, що характеризуе ту галузь компетенцiй викладача, яка належить до готовностi ефективно оргашзувати дидактич-ний процес (процес навчання). До галузi компетенцiй, що належать до складу дидактично! компетентности зарахо-вано: спецiальнi знання (предметш), предметно-дидактичнi, психолого-педагогiчнi, органiзацiйнi, консультацiйнi. Зазначено, що дидактична компетентшсть поеднуе в ^6i знання з дидактики, психологи, методик викладання предметiв, якi е певним чином упорядкованою й оргашзованою системою знань, подано! у виглядi педагогiчних теорiй розвитку та соцiалiзацi!' особистостi, закономiрностей i принципiв побудови та функцюнування освiтнього процесу. Це створюе умови для подальшо! творчосп, альтернативностi в оргашзацп освiтнього процесу, орiентування в професiйнiй iнформацi!' та розв'язання дидактичних завдань на рiвнi сучасних теорiй i технологiй. Вивчення та аналiз джерельного матерiалу дало тдстави стверджувати, що формування й удосконалення рiвня дидактично! компетентностi майбутшх викладачiв передбачае динамiчний розвиток з урахуванням цiлей сучасних закладiв вищо! освгга та досягнень педагогiчно! науки i практики; усвiдомлення необхiдностi змш i пошуку нових можливо-стей самореалiзацi!' в професiйно-дидактичнiй дiяльностi, тобто використання майбутнiм викладачем рiзноманiтних способiв навчання та самонавчання в контексп удосконалення власно! дидактично!, методично!, комушкативно! компетентностей та професiйно! компетентностi загалом.
Ключовi слова: компетентнiсть, спецiальна (фахова) компетентшсть, дидактична компетентнiсть, пiдготовка майбутшх викладачiв закладiв вищо! освiти.
ESSENCE OF THE CONCEPT «DIDACTIC COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS»
© 2019
Tyshchenko Viktoriia Olegovna, postgraduate student
Uman state pedagogical university named Pavlo Tychyna (20301, Ukraine, Uman, Sadova street, 28, e-mail: vikusya519@gmail.com)
Abstract. In the article, based on the analysis of scientific sources, the essence of the concept of "didactic competence of future teachers of higher education institutions" is described as a component of special (professional) competence, which characterizes the field of competence of the teacher, which is related to readiness to effectively organize the didactic process (learning process). In the field of competences belonging to the competence of the didactic, included: special knowledge (subject), subject-didactic, psychological and pedagogical, organizational, consulting. It is noted that didactic competence combines knowledge on didactics, psychology, teaching methods of subjects, which are somehow organized and organized by a system of knowledge, presented in the form of pedagogical theories of development and socialization of the individual, patterns and principles of the construction and functioning of the educational process. This creates the conditions for further creativity, the alternative in the organization of the educational process, orientation in professional information and the solution of didactic tasks at the level of modern theories and technologies. The study and analysis of the source material gave grounds to assert that the formation and improvement of the level of didactic competence of future teachers involves dynamic development taking into account the goals of modern higher education institutions and the achievements of pedagogical science and practice; the awareness of the need for change and the search for new possibilities for self-realization in professional-didactic activity, that is, the use of the future teacher of various ways of learning and self-education in the context of improving his own didactic, methodological, communicative competencies and professional competence in general.
Keywords: competence, special (professional) competence, didactic competence, preparation of future teachers of higher education institutions.
Постановка проблеми в загальному вигляд1 та И зв'язок 1з важливими науковими чи практични-ми завданнями. Проблема формування дидактично! компетентносп майбутшх викладачiв заклащв вищо! освгга на сучасному еташ розвитку вищо! освгга набувае все бшьшо! актуальности Це пов'язано з тим, що XXI ст. стало епохою змш у вах сферах дгяльносп суспшьства, вимагаючи тдвищення та оновлення професшного рiвня викладача, гумаштарно-особиспсно! спрямованосп професшно! компетентносп педагога, що вщповвдае запитам сучасного життя. Одним iз чиннишв ефективносп педагопчно! дiяльностi е високий рiвень дидактично! компетентносп викладача, як одше! зi складових його спешально! (фахово!) компетентносп та педагопчно! майстерносп. Недостатнш рiвень набуто! компетентносп з урахуванням таких !! складнишв, як стиль мислення, норми педагопчно! етики тощо, е причиною помилок та упущень педагопв. Тому, дидактична компетентшсть е важливим засобом досягнення професшних успiхiв викладача.
Аналгз остантх дослгджень I публ1кац1й, в яких роз-глядалися аспекти ц1ег проблеми I на яких обтрунтову-
еться автор; видшення невир1шених ратше частин загально'1 проблеми. У фшософських, психолопчних та педагопчних дослщженнях накопичено теоретич-ш положения, що е пвдгрунтям для розробки проблеми формування дидактично! компетентносп майбутшх викладачiв заклащв вищо! освгга. Визначено сутшсть поняття «компетентшсть». Так, на думку М. Головань поняття «компетентшсть» характеризуе здатшсть особи яшсно виконувати певну роботу [1]. За Н. Мойсеюк «компетентшсть - яшсть особистосп, яка необхщна для яшсно! продуктивно! д!яльносп в певнш сферЬ> [2]. У прац О. Пометун зазначено, що компетентшсть потрiбно сприймати як об'ективну категорш, що фгк-суе суспшьно визнаний комплекс певного рiвня знань, умшь, навичок, ставлень, завдяки яким педагог здатен здшснювати складш полiфункцiональнi, полшредметш, культуродоцшьш види дiяльностi [3]. Ю. Татур розумiе компетентшсть як штегральну властивiсть особистосп, яка характеризуе !! прагнення i здатнiсть (готовнiсть) реалiзувати свiй потеншал (знання, вмiння, досвiд, осо-биспсш якостi тощо) для усшшно! дгяльносп в певнiй галузi [4]. А. Хуторський зазначае, що компетентнiсть
60
Balkan Scientific Review. 2019. Т.3. № 2(4)
педагогически науки
Тищенко Вiкторiя Олегiвна СУТН1СТЬ ПОНЯТТЯ «ДИДАКТИЧНА ...
- володшня людиною вiдповlдною компетенцieю, що передбачае И особисте ставлення до не! та предмета дь яльностi [5]). Достатньо у наукових роботах схарактери-зовано сутнiсть поняття «професшна компетентшсть». Т. Браже вказуе на те, що професшна компетентнiсть визначаеться як базовими знаннями й вмшнями, так i цiннiсними орiентацiями фахiвця, загальною культурою, здатнiстю до розвитку свого творчого потенцiалу, мотивами його дiяльностi, стилем взаемодп з людьми, усвгдомленням самого себе у свт та свiту навколо себе
[6]. А. Маркова розглядае професiйну компетентшсть як обiзнанiсть учителя про знання й вмiння та !х нор-мативнi ознаки, що необхiднi для виконання цiе! працi
[7]. С. Молчанов професшну компетентнiсть визначае як коло питань, у яких суб'ект володiе знаннями, до-свiдом, сукупшсть яких вiдображае сощально-профе-сiйний статус i професiйну квалiфiкацiю [8]. На думку М. Фщули, професiйну компетентшсть фах1вця визна-чають цiннiснi орГентаци, здатнiсть до розвитку свого творчого потеншалу, мотиви його дiяльностi, сталi вза-емини з людьми, розумшня себе та навколишнього свь ту [9]. Окремi дослiдженнi присвяченi аналiзу поняття «дидактична компетентнiсть» Так, В. Гриньов зазначае, що дидактична компетентшсть - це штегрована яшсть, яка проявляеться у теоретичнiй та практичнш готовно-стi до дидактико-професiйно! дiяльностi; спрямована на вирiшення рiзноманiтних дидактичних завдань самореа-лГзацп у творчому навчальному процесi [10]. Ю. Махова вважае, що дидактична компетентшсть - це здатшсть педагога вирiшувати складш професiйнi завдання, що виникають в оргашзацп процесу навчання, у ввдповщ-ностi з наявними знаннями, вмшнями, досвгдом [11]. У монографи Л. Тархан стверджуе, що дидактична компетентшсть - це штегративна яшсть особистосп, що визначае коло И повноважень i функцiй у сферi освиньо! дiяльностi: розкривае закономiрностi засвоення знань, умiнь i навичок та формування переконань i досвщу, визначае обсяг i структуру змюту освiти, удосконалюе ме-тоди та оргашзацшш форми навчання, виховуе сучасну людину через вплив навчального процесу на учня [12]. На думку £. Храмово1, дидактична компетентшсть - це штегральна комплексна психолого-педагопчна характеристика професiоналiзму, що виявляе себе в характерi суб'ектностi викладача закладу вищо1 освiти в оргашзацп дидактичного процесу i що виявляеться як на рiвнi загально1 готовностi до дiяльностi з оргашзацп дидактичного процесу, та i на рiвнi И здiйснення [13]).
Проте, незважаючи на значний штерес науковцiв до питань професiйно! освгга, проблема дидактично1 ком-петентностi майбутшх викладачiв залишаеться мало-дослiдженою. Це виявляеться у браковi методологiчно обгрунтовано1 моделi формування дидактично1 компе-тентносп майбутнiх викладачiв закладiв вищо1 освгга, розроблено1 й експериментально апробовано1 технологи И формування в системi освгга; з'ясування термшолопч-ного аналiзу ща проблеми.
Формування ц1лей статт1 (постановка завдання). На основГ аналiзу наукових джерел схарактеризувати сутшсть поняття «дидактична компетентшсть майбутшх викладачiв заклащв вищо1 освгга».
Виклад основного матер1алу дослгдження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результат1в. Традицшно, у матерiалах науково1 лiтератури, що сто-суеться проблеми формування дидактично1 компетент-носл майбутнiх викладачiв, вгдображаеться аналiз на-уково-педагогiчноl д1яльносп викладача закладу вищо1 освгга та видшяються напрями д1яльносп Г вгдповщш !м функци, що виконуе викладач.
Схарактеризуемо сутшсть дослгджуваних понять на основГ лопчного аналГзу дефшщш: «компетентшсть», «компетеншя», «педагопчна компетентшсть», «дидактична компетентшсть», «дидактична компетентшсть майбутнього викладача закладу вищо1 освгга».
Термин «компетентшсть» уведено у науковий об1г
понад чверть столггтя тому. Анал1зуючи науков1 дже-рела з ще! проблеми, ми звернули увагу на pi3Hi шд-ходи до розумшня змюту та сутносп поняття «компетентшсть». Так, В. Безрукова [14] шд компетентнютю pозумiе володшня знаннями, вмшнями, що дозволяе висловлювати професшно гpамотнi судження, оцiнки, думки. Науковець Ю. Емельянов [15] зазначае, що компетентшсть - це piвень знань сощальних та iндивiдуаль-них форм активностi, що дозволяють iндивiду в рамках сво!х можливостей i статусу успiшно функцiонувати в суспшьст. На думку В. Дьомша [16], компетентнiсть -«це piвень умiнь особистостi, котpi визначають стушнь вiдповiдностi певно! компетенцп, дозволяючо! дiяти конструктивно у змiнних соцiальних умовах». У досль дженнях Дж. Равена [17-25] зазначено, що компетентшсть - це специфiчна здатшсть, необхвдна для ефектив-ного виконання конкретно! до в конкpетнiй пpедметнiй сфеpi й включае вузькоспецiальнi знання, особливого роду предметш навички, способи мислення, а також ро-зумiння вщповвдальносп за сво! до. I. Зязюн [26, с. 17] зазначае, що компетентшсть як властивють шдиввда юнуе в piзних формах - як високий piвень умiлостi, як споаб особистюно! самоpеалiзацi! (звичка, спосiб жит-тедiяльностi, захоплення); як деякий шдсумок самороз-витку iндивiда, форма вияву здiбностей тощо.
Слад зазначити, що у сучасному науково-педагопч-ному обпу, кpiм поняття «компетентнiсть», вживаеться термш «компетенцiя». У науковiй лiтеpатуpi останшх рок1в ученими наголошуеться на необхвдносп розмеж-овувати цi два поняття.
«Компетеншя», у пеpекладi з латинського «competentia», означае коло питань, у яких людина добре обiзнана, володiе знаннями й досввдом. «Competent» (франц.) - компетентний, правоспроможний. «Competent» (лат.) - вщповвдний, здiбний. «Competere»
- вимагати, вiдповiдати, бути придатним. «Competence» (англ.) - здiбнiсть (компетеншя) [27, с. 148].
Як зазначае М. Фшоненко [28, с. 22], компетеншя -це штегрований результат опанування змютом освiти, який виражаеться в готовносп особистостi використову-вати засвоеш знання, умiння, навички, а також способи дiяльностi у конкретних життевих ситуацiях для розв'я-зання практичних i теоретичних задач, а компетентшсть
- це володшня вщповвдною компетеншею, сукупнiсть якостей особистостi та досвщ у певнiй сфеpi дiяльностi. Отже, компетентнiсть - це властивють особистосп, що базуеться на компетенцп та надае можливiсть досягти усшшносп у пpофесiйнiй дiяльностi.
Проблема визначення поняття «пpофесiйна компе-тентнiсть учителя» стала предметом суперечки педаго-пв, психологiв, фiзiологiв, пpактикiв. Проте i нинi единого подходу до визначення цього терм^ немае.
Здшснивши анал1з наукових джерел, слад констату-вати, що питання формування професшно! компетент-ностi фахiвця дослвджуються багатьма педагогами i психологами з позицш дiяльнiсного подходу - едностi, свщомосп i дiяльностi, взаемозв'язку пpоцесiв дiяльно-стi та спiлкування (О. Бодальов [29], П. Гальперш [30], I. Зимня [31], С. Рубшштейн [32] та ш).
Дослвдження пpофесiйно-педагогiчно!' компетент-ностi е актуальним напрямом дiяльностi низки вчених (В. Введенський [33], Н. Кузьмша [34], М. Лук'янова [35], А. Маркова [3б], В. Сластьонш [37], А. Хуторський
[38] та ш.).
Аналiзуючи лiтеpатуpу з ще! проблематики, можемо зафiксувати те, що переважно вченi, як1 дослщжують компетентностi педагога, у сво!х роботах використову-ють або теpмiн «професшна компетентшсть», або термш «педагопчна компетентшсть», або обидва термши, або об'еднують цi теpмiни. Нинi у науш немае единого пiдходу до визначення цього поняття.
У навчальному поабнику для студенпв «Педагопка» (автори: I. 1саев, О. Мiщенко, В. Сластьонш, О. Шиянова)
[39], зазначаеться, що професшна компетентшсть педа-
Tyshchenko Viktoriia Olegovna pedagogical
ESSENCE OF THE CONCEPT ... sciences
гога виражаеться у готовносп до здшснення педагопч-но! дiяльностi. При цьому основу структури компетент-ностi педагога складають численнi педагогiчнi вмiння, що характеризують цю готовнiсть.
Педагогiчна компетентшсть - це системне явище, сутшсть якого полягае в системнш едносп педагогiчних знань, досвiду, властивостей i якостей педагога, що доз-воляють ефективно здiйснювати педагогiчну дiяльнiсть, цшеспрямовано органiзовувати процес педагогiчного спiлкування i також передбачають особистiсний розви-ток i вдосконалення педагога [40].
У науш виявленi протирiччя щодо структури професшно! компетентности Зазвичай, видiляють академiчну, методичну, соцiально-психологiчну складовi професшно! компетентности але в сучаснш педагогiчнiй лггера-турi найчастiше акцент ставиться на необхщносп дидак-тичних знань, що е складником теори навчання.
Виходячи з розумiння сутносп професшно! компетентности запропоновано! в науково-педагопчнш лпе-ратурi, ми розглядаемо i! як двосторонню характеристику. З одного боку, вона е найважлившим показником процесу навчання, а з шшого - е високим рiвнем профе-сiоналiзму педагога, наявносп у нього знань, умiнь i здь бностей, необхвдних для здшснення свое! педагопчно! дiяльностi.
На сучасному етапi розвиток освiти вiдрiзняеться ввд усiх попереднiх, насамперед, роллю викладача в цьому процесс Вiн ввдчувае необх1дним переглянути структуру власних знань i пiдходiв, прагне знайти ввдповщ на важливi питання: «Яким чином органiзувати навчаль-ний процес?», «У якому випадку навчання може досяг-ти освiти?». Очевидно, дидактика - це наука, покликана виршити проблеми, що виникають на цьому еташ розвитку освiти, осшльки дидактичнi знання спрямованi на навчальний процес як цiлiсна система шформацшно! та функцiонально! сторiн. З цих позицш викладач як орга-шзатор навчального процесу, крiм власне академiчно!, повинен володiти соцiально-психологiчною, методичною та дидактичною компетентностями.
Наш науковий iнтерес спрямований саме на дидак-тичну компетентнiсть, яка е складником спещально! (фахово!) компетентностi педагога.
Загальнодидактичш компетенцп' можна виявити в рiзних класифiкацiях. Наприклад, у А. Хуторського [38] вони входять до складу навчально-шзнавальних компе-тенцiй (визначення мети, планування, аналiзу, рефлекси, самооцшки навчально-пiзнавально! дiяльносгi). I. Зимня [31] видме такий вид компетенцiй, як: компетенцп да-яльностi (гра, навчання, праця); засоби i способи дiяль-ностi (планування, проектування, моделювання, прогно-зування, дослвдницька дiяльнiсть, орiентацiя в рiзних видах дiяльностi) тощо.
Також, дидактична компетентшсть належить до складу методично! компетентносп у галузi способiв формування знань та умiнь, що е елементом професш-но-педагогiчно! компетентносп за Н. Кузьмшою [41].
Дидактична компетентшсть викладача - це складник, ключова частина професшно-педагопчно! компетентносп як узагальнено! комплексно! характеристики рiвня професiоналiзму, який виявляеться в характерi суб'ек-тностi педагога в оргашзаци дидактичного процесу [37].
Вивчаючи професшну компетентшсть педагога, Ю. Махова [42, с. 47] дшшла висновку, що дидактична компетентшсть викладача е складником професшно! компетентносп як узагальнено! комплексно! характеристики рiвня професiоналiзму, який виявляеться в оргашзаци дидактичного процесу. 1ншими словами, дидактич-ну компетентшсть можна схарактеризувати як здатшсть педагога виршувати складш професшш завдання, що виникають в оргашзаци навчального процесу, вщповвд-но до наявних знань, умiнь, досвiду.
У сво!х дослiдженнях В. Гриньов [10, с. 12] зазначав, що дидактична компетентшсть виражаеться через дидак-тичт вмшня, заснованi на теоретичних знаннях i спря-62
мованi на виршення педагогiчних завдань. Викладач повинен знати основш складники теори освгга i навчання; принципи навчання в цшснш структурi процесу навчання; структуру та характеристику кожного компонента навчального процесу; форми оргашзацп навчання; структуру рiзних тишв навчання; основш компоненти змюту освiти та !х функци; Державний стандарт освiти та його складовц алгоритм побудови заняття як систе-ми; основнi закономiрностi в дидактицi; взаемозв'язок м1ж закономiрностями, принципами та правилами в ди-дактицi; критери вибору методiв навчання; способи шд-вищення ефективностi заняття; структуру мети заняття та процедури !! реалiзацi!; варiанти органiзацi! навчаль-но-пiзнавально! дiяльностi студентiв тощо.
Висновки до^дження i перспективи подальших роз-eidoK цього напряму. На основi аналiзу представлених трактувань, можемо констатувати, що дидактична ком-петентнiсть викладача - це, передуам, складник спець ально! (фахово!) компетентностi, який характеризуе ту галузь компетенцiй викладача, що належить до готовносп ефективно оргашзувати дидактичний процес (процес навчання). На наш погляд, до галузi компетенцш, що входять до складу дидактично! компетентности належать: спецiальнi знання (предметш), предметно-дидак-тичнi, психолого-педагогiчнi, оргашзацшш, консульта-цiйнi.
Дидактична компетентнiсть поеднуе в собi знання з дидактики, психологи, методик викладання предметiв, яш е певним чином упорядкованою й оргашзованою системою знань, подано! у виглядi педагогiчних теорiй розвитку та соцiалiзацi! особистостi, закономiрностей i принцишв побудови та функцiонування освiтнього процесу, що створюе умови для подальшо! творчосп, альтернативностi в органiзацi! освпнього процесу, орь ентування в професшнш iнформацi! та розв'язання ди-дактичних завдань на рiвнi сучасних теорш i технологiй.
Вивчення та аналiз джерельного матерiалу дае пвд-стави стверджувати [43], що формування й удосконален-ня рiвня дидактично! компетентносп майбутшх викла-дачiв передбачае динамiчний розвиток з урахуванням цiлей сучасних заклащв вищо! освiти та досягнень педагопчно! науки i практики; усвщомлення необхвдно-стi змiн i пошуку нових можливостей самореалiзацi! в професшно-дидактичнш дiяльностi, тобто використання майбутшм викладачем рiзноманiтних способiв навчання та самонавчання в контекстi удосконалення власно! дидактично!, методично!, комунiкативно! компетентно-стей та професiйно! компетентностi загалом.
Перспективи подальших дослiджень цiе! проблеми вбачаемо в розробщ технологи формування дидактично! компетентносп майбутшх викладачiв заклащв вищо! освiти.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. ГолованьМ. С. Компетеншя та компетентшсть: пoрiвняльний анализ понять. Педагoгiчнi науки: теoрiя, iстoрiя, шновацшт технологгг. 2011. № 8. С. 224-233.
2. Мойсеюк Н. С. Педагогика: навч. поабник. 5-е вид., доп. i пере-роблене. Кигв: [б. в.], 2007. 656 с.
3. Пометун О. I. Дискуая украгнських nедагoгiв навколо питань запровадження компетенттсного тдходу в украгнськш oсвiтi. Компетенттсний niдхiд у сучаснш oсвiтi: свiтoвий дoсвiд та укра-гнсью перспективи / тд заг. ред. О. В. Овчарук. Кигв: «К.1.С.», 2004. 112 с.
4. Татур Ю. Г. Компетентносный подход в описании результатов и проектировании стандартов высшего профессионального образования: материалы ко второму заседанию методологического семинара. Авторская версия. Москва: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. 16 с.
5. Хуторской А. В. Современная дидактика: учеб. пособие. 2-е изд., перераб. Москва: Высшая школа, 2007. 639 с.
6. Браже Т. Г. Развитие творческого потенциала учителя. Советская педагогика. 1989. № 8. С. 89-94.
7. Маркова А. К. Психология профессионализма. Москва: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. 312 с.
8. Молчанов С. Г. Теория и практика аттестации педагогических и руководящих работников образовательных учреждений. Челябинск: Челябин. гос. у-т, 1998. 255 с.
9. Фщула М. М. Педагoгiка вищог школи: навчальний поабник. Кигв: Академвидав, 2006. 352 с.
Balkan Scientific Review. 2019. Т.3. № 2(4)
педагогически науки
Тищенко Вжтор1я Олепвна СУТН1СТЬ ПОНЯТТЯ «ДИДАКТИЧНА ...
10. Гриньов В. Й. Формування дидактичноi культури майбутнього вчителя: автореф. дис. ... канд. пед. наук. Харюв, 2003. 21 с.
11. Махова Ю. Использование группового консультирования при формировании дидактической компетентности педагогов. Среднее проф. образование. 2009. № 5. С. 46-48.
12. Тархан Л. З. Дидактическая компетентность инженера-педагога: теоретические и методические аспекты: монография. Симферополь: «Крымиздатпедгиз», 2008. 424 с.
13. Храмова Е. В. К вопросу развития дидактической компетентности преподавателя ВУЗа. Вестник Новгородского государственного университета. Великий Новгород. 2010. С. 51-54.
14. Безрукова B. C. Словарь нового педагогического мышления. Екатеринбург: Альтернативная педагогика, 1996. 94 с.
15. Емельянов Ю. Н. Теория формирования и практика совершенствования коммуникативной компетентности: дис. ... д-ра псих. наук. Ленинград, 1991. 403 с.
16. Демин В. А. Профессиональная компетентность специалиста: понятие и виды. Стандарты и мониторинг в образовании. 2000. № 4. С. 34-42.
17. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация. Москва: «Когито-Центр», 2002. 396 с.
18. Равен Д. Проблемы «устранения разрывов» в философии и исследованиях (Часть 1. Некоторые наблюдения, полученные за 60 лет исследований в области образования) // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2018. Т. 7. № 1 (22). С. 181-198.
19. Равен Д. Проблемы «устранения разрывов» в философии и исследованиях (Часть II. Некоторые наблюдения, полученные за 60 лет исследований в области образования) // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2018. Т. 7. № 2 (23). С. 205-218.
20. Равен Д. Наше некомпетентное общество: часть I (с обсуждением некоторых компетентностей, необходимых для его преобразования) //Балтийский гуманитарный журнал. 2016. Т. 5. № 4 (17). С. 274-293.
21. Равен Д. Наше некомпетентное общество: часть II (с обсуждением некоторых компетентностей, необходимых для его преобразования) // Азимут научных исследований: педагогика и психология.
2016. Т. 5. № 4 (17). С. 198-205.
22. Равен Д., Ярыгин О.Н., Коростелев А.А. Компетентология: от праксеологии до социокибернетики // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2017. Т. 6. № 1 (18). С. 167-175.
23. Raven J. The pervasive and pernicious effects of neglecting systems thinking // Азимут научных исследований: педагогика и психология.
2017. Т. 6. № 3 (20). С. 208-213.
24. Raven J. Problems with "closing the gap" philosophy and research (some observations derived from 60 years in educational research) // Балтийский гуманитарный журнал. 2017. Т. 6. № 3 (20). С. 252-275.
25. Raven J. Education and sociocybernatics // Азимут научных исследований: экономика и управление. 2017. Т. 6. № 3 (20). С. 289-296.
26.18Зязюн I. А. Ф1лософ1я поступу i прогнозу осв1тньо1' системи. Педагог1чна майстертсть: проблеми, пошуки, перспективи: моногра-фiя. Глупв: РВВ ГДПУ, 2005. С. 10-18.
27. Росшсько-укратський словник iншомовних ^iв / уклад. Т. П. Мартиняк / за ред. проф. А. П. Ярещенка. Харюв: Прапор, 1999. 392 с.
28. Максименко С. Д., Фыоненко М. М. Педагогiка вищоi медичноi освiти: тдручник. Кшв: Центр учбовоiлiтератури, 2014. 288 с.
29. Бодалев А. А. Личность и общение: избранные психологические труды. Москва: Международная педагогическая академия, 1995. 328 с.
30. Гальперин П. Я. Лекции по психологии: учебное пособие для вузов. Москва: Университет, 2002. 399 с.
31. Зимняя И. А. Ключевые компетенции — новая парадигма результата современного образования. Эйдос: интернет—журнал. 2006. Вып. 1. URL: http://www.eidos.ru/journal/2006/0505.htm (дата звернен-ня: 22.01.2019).
32. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Санкт-Петербург: «Питер», 1999. 720 с.
33. Введенский В. Н. Моделирование профессиональной компетентности педагога. Педагогика. 2003. Вып. 10. С. 51—55.
34. Кузьмина Н. В. (Головко-Гаршина). Акмеологическая теория повышения качества подготовки специалистов образования. Москва:
2001. 82 с.
35. Лукьянова М. И. Психолого-педагогическая компетентность учителя: диагностика и развитие. Москва: Сфера, 2004. 144 с.
36. Маркова А. К. Психология профессионализма. Москва: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. 312 с.
37. Горычева С. Н., Певзнер М. С., Сластенин В. А. и др. Педагогическое консультирование: учебное пособие для студ. высших учебных заведений. Москва: Академия, 2006. 320 с.
38. Хуторской А. В. Ключевые компетенции как компонент лич-ностно ориентированной парадигмы образования. Народное образование. 2003. № 2. С. 58-64.
39. Исаев И. Ф., Мищенко А. И., Сластенин В. А. и др. Педагогика: учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений. Москва: Школа-Пресс, 1998. 512 с.
40. Гришина И. В. Профессиональная компетентность руководителя школы как объект исследования: монография. СПб: СПбГУПМ,
2002. 331 с.
41. Кузьмина Н. В. (Головко-Гаршина). Акмеологическая теория повышения качества подготовки специалистов образования. Москва: 2001. 82 с.
42. Махова Ю. Использование группового консультирования при
формировании дидактической компетентности педагогов. Среднее проф. образование. 2009. № 5. С. 46-48.
43. Боровець О. Дидактична компонента у структурi професшноi компетентностi майбутнього вчителя. URL: http://te.zavantag.com/ docs/25531/index-54511.html
