CC BY
42УДК:616.89-036.865
ВИЗНАЧЕННЯ ОБМЕЖЕНЪ ЖИТТСД1ЯЛЪИОСТ1 ТА СОЦ1АЛЪНО1 НЕДОСТАТНОСТ1 У ПСИХ1ЧНО ХВОРИХ (БЮПСИХОСОЩАЛЪНИЙ П1ДХ1Д)
Г. А. npi6
Укра1нський науково-дослщний шститут сощально1 i судово1 псих1атри та наркологи
Резюме. У статп розглядаються теоретичнi погляди на застосування бiопсихосодiального пiдходу до визначення обмежень життeдiяльностi та сод1ально1 недостатностi при медико-содiальнiй експертиз1 та реабмтгаци псих1чно хворих.
KAroHOBi слова: медико-сощальна експертиза, обмеження життед1яльносп, сод1альна недостатшсть.
Постанова проблеми у загальному виглядi та ii зв'язок i3 важливими науковими чи практичными завданнями. Шляхи до усунення чиннишв, що обмежують жипеддяльшсть та призводять до соц1ально! недостатносп (СН) при МСЕ i реабiлiтадii пащенпв, як1 страж-дають на психчш розлади, постшно вивчаеться лшарями медико-содiальних експертних комгси (МСЕК). Однак, дослiджень, як1 спрямоваш на виявлення зв'язку мiж медичними, психолопчними та содiальними чинниками, як1 обмежують жнттед1яльшсть, та одiнювання 1х сощально дезадаптуючо! ди, не достатньо. Визнанням актуальносп д1е1 проблеми стало пщписання двор1чно1 угоди про спгвробггнидтво мiж МОЗ Укра1ни та Свропейським реггональним бюро ВООЗ на 2006-2007 рр. вщ 28.12.2005 р., в якш пргоритетним на-прямком визначено тдвищення ефективносп роботи з1 сприяння змщненню здоров'я та профмактики нешфекдшних захворювань, зокрема розробку проекту надюнально! полтики з псих1чного здоров'я та плану дш на основ1 Свропейського плану дш з психчного здоров'я.
Аналiз дослщжень i публжацш та вид1лення невирiшених ранiше частин загально! проблеми, котрим присвячена стаття. Особлив1сть реагування шдивща на псих1чне захворювання проявляеться трансформащею поведшки, що спричиняе змшу характеру взаемовщносин з навколишнш свгтом, адже змшюеться уся система його вщносин з1 свгтом i до свпу [2]. Теоретичною основою дослщжень, де людина розушеться «единою биопсихосоди-альною системою» е кондепщя особистосп В. Н. Мясищева [3] У не! особиспсть розглядаеться як складна психчна структура, що формуеться в онтогенез1 шляхом присвоення культурно-1сторично1 спадщини суспiльства. А. А. Бодалев стверджуе: «особиспсть - не якесь застигле, один раз сформоване й непсих1чне утворення, що змшюеться з певного вщу, а динатчне, пщдане впливу численних зовнiшнiх й, насамперед, содiальних чиннишв, як1 змшюють 11 формування» [4]. Системна бгопсихосод1альна кондепд1я розглядае людину як вщкриту пщсистему в 1ерарх1чному ряд1 шших вщкритих пщсистем, тобто тих, як1 здшснюють взаемний обмш шформащею, енерпею, ресурсами [5]. Особиспсть живе, реал1зуеться й розвиваеться в систем1 вщносин, як1 оргашзуються нею на всх р1внях - як внутрiшнiх, так i зовнiшнiх. При дьому як будь-яка система, особиспсть мае певш характеристики або якосп [6]. У випадку виникнення хвороби особиспсть в усгх 11 якостях вщ вщчутпв до усвщомлення актуальносп ситуадп в дмому формуе систему вщносин у стан хвороби. Найбiльш вагомими р1внями ще1 системи е ставлення до: а) себе; б) хвороби; в) навколишньо1 ситуади. «Хвороба, як стресова ситуащя в жнтп пащента, активуе систему значимих вщносин, з одного боку, у характерних способах сприйняття, переживань й одшок, а з другого - в особливостях пристосувально1 поведшки» [7]. По м1р1 переходу стану хвороби з гострого в хрошчний уся система вщносин людини трансформуеться, переживаючи найбiльшi катакл1зми в пергод повторних загострень хрошчного захворювання. Анал1з лгтератури [1-15] свщчить, що пи-тання щодо взаемовщносин людини, яка страждае псих1чним розладом, 1з суспiльством та продес1в змши власно1 поведшки ниш дискутуються та е актуальними. Проте р1вень ви-користання результапв наукових дослщження при МСЕ та реабмгтади психчно хворих е недостатн1м. До невиргшених ранше частин проблеми можна вщнести застосування не по-вною м1рою бюпсихосод1ального пщходу при проведет МСЕ та реабШтадд псих1чно хворих та розробку реабттадшних заход1в на «старих» менш ефективних моделях швалщносп.
Метою дослщження е обГрунтування засад застосування бiопсихосодiального пщходу при визначеш обмежень життед1яльносп та сощально1 недостатносп у психчно хворих в умо-
вах МСЕ та реабШтаци. Завдання дослщження: з точки зору бюпсихосощального пщходу та спираючись на сучаснг модел швалдносп дослдити дезадаптуючг чинники, якг повиннг враховуватися при проведет МСЕ та реабЫтаци психчно хворих.
Матер1ал та методи дослщження. Виходячи з мети та завдань дослiдження обстежено 527 пащентгв, яш знаходились на стацшнарному лшуванш у вщдгленнях активно! реабмггаци № 2 та № 10 Ки!всько! мгсько! клшгчно! психоневрологгчно! лгкарш № 1. Обстежеш пацгенти вергфгковаш за наступними дгагностичними категоргями МКХ-10: F07, F20, F21, F23, F25, F41, G40. Дослгдження проводилось за принципом випадкового вибору, коли усг одиницг генерально! сукуиносп мали ргвну можливгсть потрапити до вибгрки. Методи дослгдження: структуроване гнтерв'ю у рамках клшшо-психопатологгчного тдходу, соцгально-експертний, статистичш.
Виклад основного матер1алу дослщження. При розглядг особистосп як едино! бюсощально! системи [4] стае доступним розумгння того, що два чинники (бгологгчний i соцгальний) сприяють формуванню певного виду психчно! дгяльностг особистосп. Саме пгд контролем психши та !! вищих психгчних функцш здгйснюються бюлоггчна, психчна й соцгальна адаптацгя або дезадаптацгя особистосп в конкретнш життсвш ситуаци. На ргзних етапах розвитку хворобливого стану бюлоичш й сощально-психолоичш компоненти нергдко взаемно компенсують змгни один одного. Порушення психчно! адаптаци внаслдок, наприклад, психчного стресу може компенсуватися виникненням соматичного захворю-вання, що дозволить людинг покинути й/або призупинити дгю психотравмуючо! ситуаци. У цьому випадку можна стверджувати про тглесний (соматизований) спосгб реагування, коли хвороба стае механгзмом опанування цге! життевою ситуацгею. Однак можлива й Гнша ситуацгя, яка зустргчаеться частгше, особливо у випадку довгострокового або повторюва-ного стресу. У цьому випадку до психгчно! травми приеднуеться соматична хвороба, що у силу штоксикацшних процесгв додатково патогенно впливае на психчну дгяльнГсть лю-дини. Сприйняття людиною «реальность стае перекрученим, що вгдбиваеться на поведшщ, виникненнг обмежень життедшльносп (ОЖ), взаеминах з навколишнш свгтом, розвитком СН хворого. Змгнене сприйняття «реальность робить хворих недовгрливими до думок ото-чуючих, у тому числ близьких i лГкаргв, оскгльки вони часто не спгвпадають гз судженнями само! людини. При цьому пацгент неспроможний сприймати ращональш пояснення лжаргв щодо свого захворювання, його перебггу, лшувального процесу й майбутнгх перспектив. У цьому випадку говорять про неадекватне ставлення пацгента до свого захворювання [8].
Ставлення пацгента до свое! хвороби являе собою важливий ргвень системи вгдносин пацгента в сощальнш ситуаци у зв'язку з розвитком його захворювання та включае наступнг аспекти ставлення людини до: сво!х вщчутпв, почутив й емоцгй у вгдношеннг себе як особистосп в цглому; шформаци про свгй дгагноз; навколишнього середовища, включа-ючи думку пацгента про те, як до нього г його хвороб ставляться гншг люди; соцгальних ситуацш, у якг включений пацгент (навчання, робота, лшувальний процес тощо); минулого, сьогодення й майбутнгх перспектив його життя. Чим бгльше розходиться думка пацгента з об'ективними даними (лабораторними й клшгчними дослгдженнями), тим менша сукуишсть фгзичних г духовних здатностей органгзму вгдповгдае ргвню, необхдному для його активно! життедгяльносп г тим значнгша соцгальна дезадаптацгя пацгента, що розвилася пгд дгею хвороби. З гншого боку, кожна людина по-своему, своергдно реагуе на ситуацгю хвороби, формуючи певний тип ставлення до хвороби, що може включати гнтра- та штерпсихгчш форми реагування або !хню сукупшсть [9-13]. При МСЕ та реабттаци оцгнювання ставлення шдивгда до хвороби включае як аналз сукуиносп порушень, що привносяться хворобою, так г механгзмгв опанування нею, властивих особистосп пацгента, що е одною гз основних складових експертизи (рис. 1. [1]).
Так, ставлення до хвороби е вираженням спрямованосп (якостг) г ступеня (кмькосп) соцгальо! дезадаптацi!, а також способу адаптацi! до соцгально! ситуаци при розвитку хвороби. Соцгальна дезадаптащя визначаеться функцюнально-ролевою позицгею пацгента у вгдносинах з оточуючими, котра вгдбивае сформований стереотип поведгнки хворого в родинг [14].
Головним наслгдком впливу хвороби на особиспсть е розвиток соцгально! дезадаптацi! й формування певно! картини адаптацi! хворого в сощальнш ситуацг! при розвитку хвороби. При цьому у психгку людини з оточуючого середовища проникае лише те, що е найбгльш значущим у руслг актуально! установки та переживань. Пацгенти визнають лише власне
Людина
Ь >
Претензп на отримання матерiальних, соцiальних або психологiчних переваг за станом
МСЕ
Мета обфунтована станом
* Дiагноз; експертне ршення
* lндивiдуальна програма реабiлiтацií
* Для виключення експертно! помилки проводиться диференцшована дiагностика органiчноV та
Вiдмова вiд п ретеноил
Мета не
обфунтована
I
Формування
рентно!
д
Варiанти установчо! поведiнки
Агравацiя Симуляцiя
Метасимуляцiя Суперсимуляцiя
Дисимуляцiя "Пошук симптс^в"
Сутяжно-
кверулянтнии
Рис. 1. Рентна та установча поведшка у падieнта при МСЕ.
розумшня навколишньо-го свпу, свого стану й ставлення до нього ото-чуючих. Тому важли-вою складовою у процес1 вивчення особиспсних властивостей е: темперамент, характер, штелект, мотивацп. Вказаш пара-метри формують т або шш1 риси особистосп 1 можуть призводити до певних патолопчних
форм життед1яльносп у сусшльств1. Основш фор-ми дев1ацп особистосп вщображено на рис 2. [1].
Зидно сучасних погляд1в на виникнення ОЖ та СН псих1чно хво-рих особливого значен-ня набувае поглиблення теоретичних погляд1в 1 пов'язаних з ними емтричних пщход1в
до вивчення психчних розлад1в. Найважлив1шим аспектом е вир1шення питання про те, що саме спричинюе психчний розлад: бшлоичний агент, психолопчний чи сощальний чинник. До бголоичних агентов умовно вщносять: генетичш причини, шфекци та штоксикаци, гормональш розлади та розлади обмшу речо-вин, соматичш захворювання.
Сучасш шдходи до вивчення етюлогп та патогенезу псих1чних розлад1в формувались поступово. Це залежало вщ загального р!вня розвитку науки, зо-крема, вщ розвитку методичних засад д1агностичних технологш 1 можливостей (або чутливоси) д1агностично1 апарату-ри. Чим щ можливоси бмыш, тим вища в1рогщшсть того, що будуть знайдеш певш бюлопчш чинники псих1чного розладу. Бюлопчна модель спричинила формування специф1чно! системи псих1атрично'1 допомоги, центральною ланкою яко! став медичний заклад, перш за усе стацюнар, де ключовою ф1гурою е лшар, адже саме вш д1агностував бюлопчний чинник захворювання 1 призначав адекватне лшування. За такого пщходу роль самого хворого та його сощального оточення
у протидп хвороб1 розглядалась як другорядна. З точки зору бюпсихосощально! модел1 причиною виникнення псих1чних розлад1в е д1я низки бюлопчних, психолопчних та сощальних чиннишв, як в кожному окремому випадку д1ють стльно 1 призводять до порушення адаптацп особистосп, р1зко! змши 11 самопочуття та поведшки, тобто сощально-психолопчного добро-буту та функцюнування. Якщо розглядати щ чинники з точки зору патогенезу псих1чних розлад1в !х можна згрупувати у наступний споиб:
1. Чинники схи-льносп - т1, що пщсилюють чутливгсть або сприйнятлив1сть особистосп до психчних розлад1в 1 пщвишують в1ропдшсть !х виникнення (генетичш детермшанти та особиспсш риси, як1 частково зумовлеш генетично, а частково - д1ею мшросередовища (с1мейним вихованням), а саме:
Обмеження життeдiяльностi
™ л ^ г ? 5 ъ =Г т ±. с; ■- го л £ 1 1 1 г- й £ Ь I х £ й * О ¡= С ГО ГЦ ь § 1 1 £ 1 < с I - £ 1 1 § ? — с О и ! 1 ли тол иоб - о о х : ис си С 1 о: го с о X ^ и 1=
Особиспсть
Темперамент Характер
1нтелект Мотивацiя
Норма
Рис. 2. Основн форми дев1ац11 особистост
- бюлопчш: генетичш (шизофрен1я, депрес1я, алкогол1зм); внутр1шньоутробш He6e3ne4Hi
впливи; нейроiнфекцiï; травми;
- психолопчш: тяжкi сiмейнi проблеми, порушення емощйних стосункiв мiж дитиною та
мапр'ю в ранньому вщц
- сощальш: бщшсть, вимушена мирадщ, сощальш катастрофи;
2. Шровокуюч1 - т1, що викликають надм1рне напруження мехашзм1в адаптади i безпосеред-
ньо сприяють виникненню психчних розлад1в (катастрофи, тяжш втрати тощо):
- бюлопчш: соматичш хвороби, травми, iнтоксикадiï, злояшсш пухлини;
- психолопчш: реакди на кризов1 ситуадiï, безпорадшсть, безнадшшсть;
- сощальш: проблеми втрат;
3. Шдтримуюч1 - т1, що перешкоджають компенсадiï псих1чних розлад1в або видужанню
(наприклад, психотравмуюч1 життев1 обставини, низька яшсть лшування тощо);
- бюлопчш: переб1г соматичного захворювання, травми, штоксикади у поеднанш з ускладненнями дiï медичних препаратов;
- психолопчш: низька самоощнка, залежш та тривожш особиспсш риси, стабмьш неефективш мехашзми психолопчного захисту;
- сощальш: вщсутшсть соцiальноï шдтримки, неадекватна оргашзащя лшування та реабiлiтадiï.
Значушдсть того чи шшого чинника визначаеться: а) штенсивнютю або масштабами його дп; б) особливостями самого розладу. Майже про кожний чинник псих1чного розладу можна сказати, що вш не е «абсолютно патогенним», осшльки не завжди призводить до розвитку захворювання. Необхщно розумгги, що чинники псих1чних розлад1в д1ють поеднано, а не «мшйно». М1ж ними юнуе взаемозв'язок, осшльки д1я одних призводить до виникнення шших або посилення ix впливу. Наприклад, низький економ1чний та культурний р1вень роди-ни призводить до виникнення складних имейних проблем, безробггтя, насильства в родиш, порушення имейних стосуншв i дефектав виховання та розвитку дитини. При дьому переб1г псих1чних розлад1в дитячого вшу ускладнюеться через ïx тзню д1агностику, низьку яшсть медично'1' допомоги, незадовмьний р1вень сощального супроводу та шдтримки тощо.
Умовно в МСЕ та реабмггадп чинники схильносп i провокуюч1 чинники можна об'еднати у категоргю «чинники сприйнятливостЬ. У такий спос1б можна пояснити поеднану дгю чиннишв «сприйнятливостЬ на розвиток псих1чних розлад1в. Також при ощнки необхщно враховувати i «захисш чинники», зокрема таш, як сощальна пщтримки, життевий досвщ подолання складних життевих ситуадш, стешчш особиспсш риси тощо.
Шсихчш розлади значною м1рою впливають на окремих ос1б та родину. Вони можуть мати таш наслдки для особи: негативш - поиршення якосп життя та СФ (погане самопочут-тя, труднощ1 у навчанш, робота, спмкуванш та шлюбних вщносинах, самообслуговуванш, дозвмл!, вихованш дггей), економ1чний тягар через високу варпсть лш1в, низький прибуток у випадку швалдносп, тиск стигми, дискримшащя, обмеження певних прав (щодо керуван-ня транспортом, робот за окремими професям, можлив1стю всиновлення дотей тощо); умовно позитивш - можливосп перебування на швалдносп, уникнення необхдносп викону-вати певш сощальш функдп, вщповщальносп за правопорушення, уникнення вшськового обов'язку.
Основними наслдками для родини можуть бути таш: негативш - значне псих1чне навантаження та поиршення здоров'я, тиск стигми i дискримшащя, економ1чш та оргашзадшш труднощ1, обмеження соцiальноï активносп, втрата певних можливостей (наприклад, навчання шших члешв сгм^, окрема професшна д1яльшсть, вщпочинок); умовно позитивш (вигоди) - економ1чш (пенся, житлов1 шльги), юридичш (через опшунство), психолоичш (опшування безпорадним членом родини може сприяти згуртуванню родини, наснажувати на долаючу поведшку та сощально-значущу актившсть).
Отже, бюпсихосощальна модель в псих1атри - де комплекс теоретичних погляд1в, зидно з якими псих1чш розлади виникають внаслiдок поеднувальноï ди бюлоичних, психолоичних та сощальних чиннишв, а ïx усунення потребуе поеднання медичних та сощально-психолог1чних втручань, а також застосування 1ндив1дуальних, м1кро- та макросощальних заход1в реаб1л1тад11.
Вище викладеш аспекти бiопсиxосоцiальноï модел1 у псих1атричнш практип;i необх1дно обов'язково розглядати у т1сному зв'язку з 1снуючими у свт моделями 1нвал1дност1. Це обу-мовлено метою д1яльност1 МСЕК, динашкою зм1н у законодавств1 та ставленням до 1нвал1д1в у сусп1льств1.
До кондептуальних моделей швалдносп вщносяться [15]: 1. Моральна (релггшна); 2. Медична: класична медична; реабм1тащйна або функцiональноï обмеженосп; економ1чна; 3. Сощальна: матер1ал1стична; незалежного життя; модель Handicap; кондепдш меншостей; психосощальна; культурна; людськоï розмштносп. 4. «Нов1тня» парадигма iнвалiдностi.
Шерелiченi моделi (релiгiйна, медична, реабiлiтадiйна й економiчна) акдентують увагу на тих сторонах життедiяльностi, якi потребують вщновлення. Релiгiйна модель зважае на нездатшсть iнвалiдiв до сощальноï адаптащ1 за моральними приндипами, класична медична - на нездоров'я, економiчна - на нездатшсть до отримання економiчниx результатiв дiяльностi, модель функдiональноï обмеженосп (реабiлiтадiйна) - на нездатнiсть до функщонування у широкому сенсi дього поняття. У зв'язку iз дим, наведенi моделi iнвалiдностi можна вщнести до «старих» парадигм iнвалiдностi, яш вплинули як на фор-мування поняття iнвалiднiсть i ставлення сощуму до неï, так i на створення нацiональниx кондепщй сощальноï полтики в сферi iнвалiдностi. Цi кондепн;п спрямовувалися на створення для швал^щв окремих сощальних нiш, проте не намагалися повнощнно включити ïx до сощуму. Це, у свою чергу, призводило до створення бар'ерiв спмкування м1ж здоровими членами суспмьства й iнвалiдами, заохочення пасивноï сощально-професiйноï поведiнки iнвалiдiв i зниження ïxнього статусу на ринку працi. Шолтика iнвалiдностi, що базуеться на основi дих моделей, iдентифiкуеться як «медичний» пiдxiд до iнвалiдностi.
Соцiальнi моделi iнвалiдностi наочно демонструють продес поступового переосмис-лення iдеï iнвалiдностi, вщмову вiд стереотипних пiдxодiв, спробу розглянути можливосп оптимальноï адаптацiï iнвалiдiв до содуму як за рахунок ïxнix власних зусиль i перегляду власного ставлення до швалдносп, так i за рахунок перегляду ставлення суспмьства до швалдносп. Шолтика швалдносп, що базуеться на основi сощальних моделей, щентифшуеться як «соцiальний» шдхщ до iнвалiдностi.
Таким чином, дискуся щодо визначення iнвалiдностi е скоргше дискусiею про смис-ловий проспр, у якому ïï розмiшують: а) проспр аномалiï; б) простiр, у якому iнвалiднiсть е однiею з багатьох iндивiдуальниx моделей стилю життя. Отже, iнвалiднiсть може бути розглянута або як окремий випадок патологи, вiдмiнноï вiд «норми», або як потендшний досвiд усх людей, оскмьки у кожного iндивiда в певний промгж часу можуть виникати «аномали», що призводять до ОЖ. У зв'язку з дим важливо розумгги i сприймати сутнiсть та щеолопю медико-сощальноï моделi iнвалiдностi й створювати умови для трансфор-мування суспiльноï свщомосп вщ медичноï або тмьки соцiальноï до виключно медико-сощальноï модел1 швалщносп. Узагальнюючи вищевикладений теоретичний огляд щодо виникнення швалщносп можна видмити бюлоичш, психолопчш та сощальш компоненти життед1яльносп та ïx складових при диферендшованому одшюванш ОЖ та СН в умовах МСЕ та реабЫтади (табл. 1).
Таблиця 1
Складов! визначення (ощнювання) ОЖ та СН у пащент1в з псих1чними розладами при проведент МСЕ та реабШтаци
Складов1
Бюлопчний компонент Шсихолопчний компонент Сощальний компонент
генетична сощальна фрустрадш незалежне iснуБання
нейрогуморальна Б1дторгнення стигматизацiя
псих1чна культурна
соматична професшна/трудова
Висновки. Концептуальною базою при диферендшованому комплексному визначеннг ОЖ та СН в умовах МСЕ та реабштаци психгчно хворих мае бути бюпсгхосщальний пщхщ. Розробка реабмгтацшних заходгв повинна грунтуватися не лише на медичних або сощальних моделях швалщносп, а бгльшою мгрою на !х поеднанш, що уможливлюе врахування ди дезадаптую-чих чинникгв (схильностг, провокуючих, тдтримуючих). Окремою складовою експертизи та реабштаци е врахування негативних та умовно позитивних наслщкгв психгчного розладу на особистгсть хворого та його родину. Перспективою подальших розвщок у даному напрямку е розробка единих критерйв для оцгнки ОЖ та СН при окремих психгчних розладах.
Л^ература.
1. Войтенко Р. М. Социальная психиатрия с основами медико-социальной експертизи и реабалитало-гии: руководство для врачей и психологов / Р. М. Войтенко.- СПб.: Фолиант, 2002.- 256 с.
2. Леонтьев Д. А. Личность: человек в мире и мир в человеке / Д. А. Леонтьев // Вопр. психологии.-1989.- № 3.- С. 11-21.
3. Мясищев В. Н. Личность и неврозы / В. Н. Мясищев.- Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1960.- 424 с.
4. Мясищев В. Н. Психология отношений: избранные тр. / В. Н. Мясищев.- М., 1998.- 368 с.
5. Вацлавик П. Психология личностных коммуникаций / П. Вацлавик, Дж. Бивин, Д. Джексон.-СПб.,»Речь», 2000.- 300 с.
6. Платонов К. К. Структура и развитие личности / К. К. Платонов.- М.: Наука, 1986.- 254 с.
7. Ташлыков В. А. Психология лечебного процесса / В. А. Ташлыков.- Л.: Медицина, Ленингр. отд-ние, 1984.- 191 с.
8. Вассерман Л. И. О системном подходе к оценке психологической адаптации / Л. И. Вассерман, М. А. Беребин, Н. М. Косенков // Обозрение психиатрии и мед. психологии.- 1994.- № 3.- С. 16-25.
9. Кабанов М. В. Методы психологической диагностики и корреляции в клинике / М. М. Кабанов, А. Е. Личко, В. М. Смирнов.- Л.: Медицина, Ленингр. отд-ние, 1983.- 311 с.
10. Кабанов М. М. Психосоциальная реабилитация и социальная психиатрия / М. М. Кабанов.- СПб.: Изд. СПб НИИ им. В. М. Бехтерева, 1998.- 256 с.
11. Кабанов М. М. Реабилитация психически больных.- 2-е изд., перераб. и доп. / М. М. Кабанов.- Л.: Медицина, Ленингр. отд-ние, 1985.- 216 с.
12. Запорожан В. Н. Проблеми нооэтики и механизмы ноогенных психических расстройств / В. Н. За-порожан, В. С. Битенский // Вюн. психiатрií та психофармакотерапп.- 2007.- № 2.- С. 17-10.
13. Морозов А. М. Синдромология в психиатрии / А. М. Морозов // Арх. психiатрií.- 2007.- № 3/4.- С. 114-123.
14. Соколова Е.Д. Функционально-ролевая позиция больного / Е.Д. Соколова, Ф. И. Хаит, Н. М. Ману-хина // Вопр. гуманитар. наук.- 2003.- № 1.- С. 358-362.
15. Думбаев А. Е. Инвалид, общество и право / А. Е. Думбаев, Т. В. Попова.- Алмата: Верена, 2006.- 180 с.
ОПРЕДЕЛЕНИИ ОГРАНИЧЕНИЙ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ И СОЦИАЛЬНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТИ У ПСИХИЧЕСКИ БОЛЬНЫХ (БИОПСИХОСОЦИАЛЬНЫЙ ПОХОД)
Г. А. Приб
Украинский НИИ социальной, судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины
Резюме. В статье рассматриваются теоретические взгляды на применение биопсихосоциального подхода при определении ограничений жизнедеятельности и социальной недостаточности при медико-социальной экспертизе и реабилитации психически больных.
Ключевые слова: медико-социальная экспертиза, ограничения жизнедеятельности, социальная недостаточность.
DETERMINATION RESTRICTED CRITERIA OF DISABILITY AND SOCIAL FAILURE OF PSYCHIATRIC PATIENTS (BIOPSYCHOSOCIAL APPROACH)
G. Prib
Ukrainian Research Institute on Social And Forensic Psychiatry and Substance Abuse Kyiv,
Ukraine
Abstract: The article deals with theoretical view at using biopsychosocial approach to defining the vital activity limitation and social failure in the practice of medico-social expert evaluation and rehabilitation of psychiatric patients.
Key words: medico-social expert evaluation, criteria of disability, social failure.
