CC BY
31
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 19_
Key words: instrumentalism, ethnopolitical processes, national issue, interethnic interaction, ethnic mobilization.
УДК 327.83(477)
О.А. Коппель, О.С. Пархомчук
ДЕСЕКУЛЯРИЗАЦ1Я В М1ЖНАРОДНИХ В1ДНОСИНАХ
У cmammi npoaHani3oeaHa десекуляризащя як ^торичний феномен повернення релтг в теорЮ i практику мiжнародних вiдносин. Визначено, що на сучасному етат на свтовт арет з'являютьсярелтйш системи у виглядi системи транснацюнальних зв 'язюв мiж державами, релтйними анклавами в кордонах iнших держав, окремими групами i транснацюнальними релтйними рухами, ят встановлюються над нацюнальними кордонами, утворюючи додаткову транснацюнальну систему взаемодт.
Ключовi слова: десекуляризащя, релтйний дискурс, релтйний фактор, мiжнароднi вiдносини, свтова полтика.
Актуальшсть дослщження викликана суттевими змшами у OTcreMi наукових поглядiв на роль релшйного дискурсу в мiжнародно-полiтичних дослщженнях. Важливим мегатрендом останньо'' чверт ХХ - початку ХХ1 столбя е десекуляризащя, пщвищення ролi релшйно'' свщомосп та iнтенсифiкацiя релiгiйних рухiв, зростання впливу релшйного фактору на мiжнароднi вщносини. В межах цього мегатренду юнують окремi тренди, якi заслуговують на особливу увагу, зокрема утворення релшйних систем у виглядi системи транснацюнальних зв'язюв мiж державами, релтйними анклавами в кордонах iнших держав, окремими групами i транснацiональними релтйними рухами. Ц зв'язки встановлюються над нацюнальними кордонами, утворюючи додаткову транснацюнальну систему взаемодш.
Пщ релiгiйним фактором у мiжнародних вiдносинах нами розумiеться вплив на них сукупностi релшйних цiнностей, якi знаходяться в тюнш та постiйнiй взаемодп з конкретною юторичною, полiтичною, економiчною, соцiокультурною практикою народiв. Релiгiйний фактор завжди був характерним для будь-яко'' епохи, держави, мiжнародноi системи, рiзниця проявлялася лише в тш мiрi, в якш вiн впливав на суспiльне i полiтичне життя. Саме тому дослщження десекуляризацп уявляеться неможливим без врахування ii зростаючого впливу на природу та характер сучасних мiжнародних вiдносин.
Оскшьки важливою характеристикою розвитку сучасно'' епохи е десекуляризащя, формуеться особливий пласт л^ератури, в якому цей процес розглядаеться в якосп важливого планетарного мегатренду. Ц проблеми аналiзують фшософи та соцiологи, зокрема П.Бергер, Д.Грейс, Т.Лукман, Д.Мартш, Ч.Тейлор, Ю.Хабермас та ш. У дослiдженнях Х.А.Аграма, П.Горсю, К.Лехмана, М.Олбрайт, С.Скотта, Дж.Снайдера, Р.Старка, П.Феррара, Ш.Хантера, Е.Хард, С.Хантiнгтона та шших дослiджуеться роль релiгiйного фактору в мiжнародних вiдносинах, зокрема в контекст змiни природи мiжнародних акторiв. На особливу увагу заслуговуе пщхщ до розгляду iсламу та росшсько'' православно'' церкви в якостi транснацюнальних чи наднащональних акторiв св^ово'' пол^ики в працях Х. Казанови, П.1. Касаткина, В.В.Наумкiна, С. Х. Рудольфа.
Зростання ролi релiгiйного фактору найчаспше пов'язують з феноменом "юламського вщродження", якому присвячене широке коло дослщжень. Основними напрямами вказаних дослiджень е визначення впливу юламського фактору на
мiжнародну безпеку (Д.Еспозiто, Г.Фуллер, I. Лессер, Ф.Холлщей), дослiдження дiяльностi окремих релiгiйних pyxiB пiд юламськими гаслами (Д.Донахью, О.Рой та iH.) та аналiз вказаного явища в якосп глобально! проблеми сyчасностi (Д.Джонсон, С.Семпсон та ш.). З методолопчно'1 точки зору таке аналiтичне виокремлення припустиме i дае можливiсть визначити ютотш риси i особливостi цього феномену. Але такий пщхщ дещо спрощуе аналiз впливу десекуляризацп на сучасш мiжнароднi вiдносини, не акцентуючи увагу на iншi конфесп. Залишаються недостатньо дослiдженими динамiка, характер та особливосп десекуляризацп в сучасних мiжнародних вiдносинах, визначення фyнкцiй релiгiйного дискурсу в св^овш полiтицi в межах мiждисциплiнарного синтезу мiжнародно-полiтичноi науки i релiгiезнавства.
Метою статтi е визначення i аналiз теоретичних та практичних аспекпв впливу десекуляризацп на природу та характер мiжнародних вiдносин.
РелЫя являе собою складний духовний та суспшьний феномен, що не тшьки вiдображае вiрy людини в юнування надприродного начала, визнання нематерiального св^у, але й е засобом спшкування та зв'язку вiрyючоi людини з надприродним. Релтю як складне системне явище автори з точки зору системного тдходу розглядають як таке, якому властивi стрyктyрнiсть та iерархiчнiсть певним чином взаемопов'язаних елементiв. Ця система складаеться з окремих пщсистем - конкретних релiгiй, релiгiйних течш, напрямiв, сект, кожна з яких посiдае свое мiсце в структура характеризуеться своею цiлiснiстю, з яко! в залежностi вiд чинникiв як внутршнього, так i зовнiшнього характеру, зокрема мiжнародноi полггично'1 ситуацп, виокремлюються тi чи iншi компоненти. Як зазначае А.В.М^рофанова, багатозначyщiсть слова "релшя" значно ускладнюе аналiз ролi релЫйного фактору в свiтовiй полiтицi, тому вона цшком доречно пропонуе вiдрiзняти "релшйний" i "конфесшний" фактор, оскшьки пiд термiном "конфеая" розyмiеться оргашзована релiгiя, що знаходить вiдображення в сощальних iнститyтах (церква у християн, система улемов у мусульман). Саме тому в якосп фактору мiжнародних вщносин релiгiя виступае i як св^оглядна система i як сукупнють iнститyтiв [1].
Дослiдження релшйно'1 спадщини в мiжнародних вiдносинах свiдчить, що релЫйш актори завжди в тому або шшому стyпенi дiяли на мiжнароднiй аренi. В той же час на початковому етат розвитку довестфальських мiжнародних систем зовнiшня пол^ика будувалася майже поза зв'язком з конфесшною складовою. Першим мiжнародним системам Стародавнього св^у була притаманна вщсуттсть значно'1 ролi релiгiйного фактору. Супротивником завжди виступав найближчий сусщ (в тому чист, етнiчно чи конфесшно спорiднений), в той час як союзником - сусщ сусща, теж незалежно вщ його конфесшно'1 чи еттчно'1 належностi. Але поступово у довестфальських мiжнародних системах складаються, а згодом отримують потужний розвиток рашше невiдомi специфiчнi комплекси соцiальних взаемодш - "держава i релiгiя ", "держава i цивiлiзацiя", "держава i культура", якi починають все бшьш значуще впливати на мiжнароднi вщносини. Коли прибiчники чи шшо'1 релш'1 починають розглядати прибiчникiв шшо'1 як ворогiв, а не як сусвдв, конфесiйнi розбiжностi виступають в якосп факторiв полiтичного розмежування, а вщносини мiж окремими конфесiями набувають поличного характеру.
На завершальному етат розвитку взаемопов'язаних мiжнародних систем (5-4 ст. до н.е. - до сер. 5 ст. н.е.) - так званш «епос пганпв», в мiжнародних вiдносинах починають домiнyвати велик державнi утворення iмперського типу, кожне з яких претендувало на власний глобальний проект св^ового устрою. З врахуванням ще'1 тенденци релiгiйнi спшьноти зазвичай не пов'язували себе з конкретною територiею, прагнувши до ii безмежного поширення. Кожна з iмперiй об'еднувала та структурувала власну мiжнароднy систему. 1мперська влада знаходила опору в моноте'1'зм^ единiй вiрi.
Виникае чотири культурних св^и (Захiд, iсламський свiт, Iндiя та Далекий Схiд), ознаками яких стали единi сакральнi тексти, едина мова священного писання, единий шрифт, пов'язаний з естетикою пластичних мистецтв.
В Стародавньому свт та в перюд ранього Середньовiччя не юнувало единого термiну, яким би позначалась сукупнють рiзних релiгiйних течiй i який би вживався в ч^ко фiксованому значеннi. Використовувалися переважно назви конкретних конфесш - буддизм, християнство або юлам. Лише в ХУ-ХУ1 ст. термш почали застосовувати для позначення релшйних явищ незалежно вщ ix конфесiйних особливостей, церковного або сектантського оформлення. В тзньому Середньовiччi розпочинаеться перiод «територiзацii вiросповiдань» як передумови до подальшо'' «сакралiзацii нацш» та територiй.
В той же час iсторiя свiдчить, що, незважаючи на спшьш закономiрностi динамiки ролi релiгiйного фактору, окремi конфесп впливали на мiжнароднi вiдносини по рiзному i з рiзною iнтенсивнiстю. В Середш вiки спочатку найбiльш активним виявився юламський проект, де об'еднуючим чинником величезно1 теократично1 держави виступав юлам. Всередиш халiфату на просторi вiд Атлантичного океану до Середньо1 Ази на протязi близько 600 роюв спiвiснували пiдкоренi народи рiзних нацiональностей, об'еднанi спiльною релiгiею.
Щодо християнства, то в европейськiй середньовiчнiй системi католицизм теж виступав в якосп одше"1 з основ стльно1 системи цiнностей. Утворення «християнського св^у», а також наявнiсть зовнiшнiх загроз (Арабський Халiфат, мадярськi племена, монголо-татари), об'еднання европейських монархiв задля стльно"1 мети в Хрестових походах утверджували гомогеннють системи. Внаслiдок зазначених процеав у Gвропi виникае новий специфiчний полюс влади: папський престол. Його могутнють спиралася не на арм^, а на духовний вплив та посередництво при укладанш васальних клятв та домовленостей, на яких грунтувалася вся система феодалiзму. Згодом у Захщнш Gвропi формуеться специфiчний бшолярний рiвень полiтичного протистояння, розпочинаеться довга боротьба мiж церковною та св^ською владою, мiж папами та iмператорами. Надалi це призводить до поширення абсолютизму в Gвропi та перемозi св^сько"1 влади над церковною. До початку XVI стол^тя коло елементв мiжнародноi системи звузилося, було в цшому завершено боротьбу мiж релшйною та свiтською владами на користь останньо1.
Таким чином, сильнi позицп католицько1 церкви не перетворилися на пол^ичну гегемонiю папи, а Захщна Свропа не стала теократичною державою, на вщмшу вiд Арабського халiфату. Християнський свiт дедалi бiльшою мiрою усвiдомлював себе не тiльки як релшйну громаду, а як пол^ичну спiльноту. Таке становище iснувало аж до епохи Реформаци.
Процес Реформацп змiнив европейську середньовiчну мiжнародну систему не меньш радикально, сприяючи посиленню ii гетерогенностi. Нагадаемо, що "епоха конфесiй" характеризувалась взаемним визнанням християнських конфесiй, затвердженням принципу "чия земля, того i вiра". Але Аугсбурзька система (1555 р.) виявилась достатньо хиткою i в кшцевому результат переросла спочатку в загальноiмперську, а згодом в европейську релшйну вшну. Кульмшащею цих подiй стала Тридцятил^ня вiйна, завершення яко"1 стало початком ново"1 Вестфальсько1 системи мiжнародних вiдносин, системи поважаючих суверенiтет один одного i в цiлому рiвних мiж собою держав з притаманними ш рисами толерантностi до внутрiшньоi оргашзацп сво'х системних елементiв. Безсумнiвною перевагою Вестфальсько1 моделi стало те, що вона не була побудована на цшнюних орiентирах, зокрема на релш1, оскiльки саме з цього приводу завжди було найскладшше досягти компромiсiв. Це надало можливiсть в майбутньому на прийняття цiеi моделi в якосп глобально!.
У релшйнш сво'й частин Вестфальский мир зрiвняв у правах кальвшспв, католикiв та лютеран Имеччини, узаконив секyляризацiю церковних земель, проведену до 1624 р. Нагадаемо, що спочатку тд секyляризацiею (вiд лат. saecularis - свiтський) розyмiлися перехщ церковних i монастирських земель у державну власшсть, тобто обернення церковно'1 власностi у свiтськy, вiдмова вщ духовного звання та церковно'1 посади i перехiд до свiтського стану. Згодом змют цього термiнy розширився i пiд секyляризацiею почало розум^ись звiльнення рiзних сфер сyспiльного життя вiд впливу релЫ'1, церкви, релшйних iнститyтiв, тобто чiтке розрiзнення мiж релiгiйною та секулярною сферами. Держава формувала законодавчi рамки фyнкцiонyвання релЫй, правового становища релiгiйних органiзацiй, використовувала 1'х мобiлiзацiйний потенцiал у власних цшях. Релiгiя та ii шститути зазвичай не виступали в якост сyб'ектiв полiтики. Взаемовiдносини релш! та пол^ики обмежувались проблемою взаемовiдносин церкви та держави. Бшьш активно релшйний фактор включався у полiтичний процес в полшонфесшних сyспiльствах. В цьому плат стае очевидною iдеологiчна тдтримка конкретною конфесiею позицп свое'1 держави чи титульно! нацп. Це, мабуть, стае одшею з головних ii функцш у мiждержавних та мiжрелiгiйних вiдносинах. У зв'язку з цим необхщно зазначити, що конфесп ввдгравали важливу роль у розгортаннi мiжнародних конфлiктiв, а iнколи 1'х позищя могла бути визначальною. Особливим фактором у регулюванн мiжконфесiйноi ситуацп у будь-якш крш'ш чи регiонi стае власне дiяльнiсть церкви як сощально-пол^ичного iнститyтy. Релiгiя освячувала i захищала певнi полiтичнi порядки, приймала участь у легiтимiзацii влади, виконуючи легiтимiзyючy, iнтегрyючy та комyнiкативнy функцп.
З ХУШ-Х1Х столiття в Gвропi прослщковувалась тенденцiя до зниження ролi релЫйного фактору в мiжнародних вiдносинах. На змшу релЫ'1 в якостi всеохоплюючого св^огляду приходить нацiоналiзм, перетворюючись на особливу "релЫю", яка хоча й не передбачала вiрy в надприродне, але надавала сакрального значення державьнацп та ii символам [1].
Шсля завершення холодно'' вiйни, розпаду СРСР та руйнацп Ялтинсько-Подсдамськоi системи змшюеться класична полiтична структура св^у, яка склалась пiсля пiдписання Вестфальського миру в 1648 р. i була заснована на шститу^ держави як основно'1 структурно'' одиницi. Це пов'язано з виходом на пол^ичну авансцену нових транснащональних акторiв. Дж. Най, характеризуючи постбшолярну систему, називае ii тривимiрною, де перший вiмир - вiйськово- полiтичний, на якому США ввдграють ключову роль; другий - полiтико-економiчний рiвень, на якому ключовими акторами виступають США, €С та Япошя; третiй вимiр - транснащональних пол^ичних вiдносин, який не регулюеться жодною державою, на якому головна роль выводиться транснацюнальним акторам [2].
Вщокремившись вiд держави, релшя починае виступати як самостiйна i досить могутня полiтична сила в суспшьсга, як новий, транснацiональний актор мiжнародних вiдносин. Зростання значення релшйного фактору в мiжнародних вiдносинах в останнш чвертi ХХ столiття поставило тд сyмнiв положення так звано'' "теорп полiтичноi модернiзацii", розроблено'' представниками американсько! "соцiологii розвитку" Г.Елмондом, Дж.Коулменом, Д.Ростоу (середина 60-х рр. ХХ ст.), що виходила з неминучосп всеохоплюючо! секуляризацй полiтичних структур в процеа здiйснення модернiзацii. Пiд тиском подш представники "теорй полiтичноi модертзащ!" змyшенi були визнати, що не ва кра'ни пiдyть шляхом секуляризацп, що пройшли Свропа та США, що секуляризащя не е необхщною умовою модернiзацii. З 1970-х рр. дослщниками використовуеться термiн «нове Середньовiччя» (neomedievalism) для означення феномену повернення релшйносп до масово! свiдомостi, посилаючись на працю М.Бердяева «Нове Середньовiччя» (1924 р.), в якш вш на пiдставi дослiдження
ршмчно1 змiни епох приходить до висновку щодо переходу вщ рацiоналiзму Ново! юторп до iррацiоналiзму середньовiчного типу [3, с.152]. Як i в епоху середньовiччя, територiальний чинник втрачае особливе значення, оскшьки люди отримують можливiсть вступати в контакти одним з одним безпосередньо, не перетинаючи державних кордошв, а лояльшсть громадян належить не тшьки державi, а транснацiональнiй релiгiйнiй спшьнот. Таким чином, як зазначае Е.Хард (2017 р.), десекуляризащя та «релшйне вщродження» розглядаються як повернення до звичайного свггопорядку [4].
В умовах кризи Вестфальсько! св^опол^ично!' моделi зростае значення релшйного фактору, що обумовлюеться процесами глобалiзащi. Глобалiзацiя з ii нерiвномiрнiстю i неоднозначними наслiдками призводить до зростання недержавно!' свiдомостi, надзвичайно актуалiзуе проблему цiнностей, норм, щей, iдеалiв та iдентичностей - тобто саме тих проблем, яю е центральними для релт!. Зростання «недержавноi свщомосп» призводить фактично як до рiвнозначностi свiдомостi державно!' та релтйно!, так i до пiдтримки людиною нових релiгiйних конфесiй. Наслiдком десекуляризацп стае перегляд ролi релiгiйних акторiв в мiжнародних вiдносинах.
Виникнення ново!' мiжнародно-полiтичноi реальностi призводить до того, що не тшьки нов^ але й традищйш суб'екти - держави починають вступати у взаемоди одна з одною не тшьки у зв'язку з взаемодiями мiж собою, але й з власних внутршньопол^ичних проблем. Трансформащя мiжнародних вiдносин в св^опол^ичш призводить до виникнення нового предмету дослщження - св^ово!' пол^ики як сфери неподшьно!' взаемодп мiж суб'ектами мiжнародних вiдносин як у зв'язку з 1'х дiями вщносно одна одно!' i рiшення глобальних проблем, так i полiтики кожного з них по вщношенню до власних внутршшх проблем та ситуащй.
В умовах поступового розмивання кордошв мiж внутрiшньою та зовнiшньою пол^икою в дослiдженнях мiжнародних вiдносин посилюеться пол^ична компонента. В ХХ1 столгтп релiгiя мiцно закрiплюеться в поличному дискурсi, з'являеться на свiтовiй ареш у виглядi системи транснацiональних зв'язюв мiж державами, транснацiональними релiгiйними рухами, окремими пол^ичними рухами, у виглядi етнорелiгiйних конфлiктiв. Релiгiя стае пол^ичним явищем, включаючись до кола пол^икозначущих факторiв, в масовiй свiдомостi сприймаючись як релЫйна iдеологiя або «пол^ична релЫя», тобто як особлива форма релт!, яка обгрунтовуе масовi пол^ичш дп [5]. Ця тенденцiя посилюеться завдяки розвитку глобальних засобiв масово!' комушкацп.
Тенденцiя до зростання ролi релiгiйного фактору в мiжнародних вщносинах прослiдковуеться з останньо'1 чвертi ХХ столбя i найчастiше пов'язуеться з зростанням ролi iсламського чинника. Вказаний пщхщ е дещо звуженим, i тому вважаемо за необхiдне розглядати цю тенденщю в бiльш широкому контексп. В цьому планi можна погодитись з точкою зору украХнського дослщника В.С. Сленського, який визначае серед чинниюв, що сприяли поверненню релт!' на свiтову арену, не тшьки поди в юламському свт, але й евангелiчне пробудження, пщйом глобального католицизму та неорелiгiйний бум [6]. До цього перелшу слщ додати i активiзацiю ролi росшсько'1 православно!' церкви в сучаснiй св^овш полiтицi, вплив конфуцiанства на зовшшню полiтику КНР, зокрема на китайську концепщю "глобально!' вщповщально!' держави", шду!'зму та буддизму на зовнiшню пол^ику 1ндп, а також роль релшйного фактору в етноконфесшних конфлiктах. Невипадково, кажучи про «з^кнення цившзащй», С. Хантшгтон мав на увазi релюп, в числi яких вiн називае юлам та християнство.
На початку ХХ1 столбя релiгiя мiцно закршлюеться в полiтичному дискурсi держав, зокрема США, Росшсько!' Федерацп, КНР та ш. Так, зокрема, в 2013 рощ при державному департамент США було створено вщдш релш! та глобальних справ (The Office of Religion and Global Affairs) на чолi з Ш.Кейск Державний секретар США в
адмшютраци президента Б.Обами Д.Керрi в статтi «Релiгiя i дипломатся» пояснював це необхiднiстю врахування Вашингтоном релшйно! динамiки i залучення релшйних акторiв [7]. Нова респyблiканська адмшстращя Д.Трампа теж демонструе значну увагу до релшйного фактору, про що, зокрема, свщчили вiзити президента США в центри св^ових релiгiй в травш 2017 року - в Саyдiвськy Аравiю, Ватикан та до Срусалиму. Правлячi кола Росшсько! Федераци активно просувають геополiтичнi проекти "православного свггу" та "руського св^у" [8].
Аналiз впливу десекуляризацп на сучасш мiжнароднi вiдносини дозволяе виявити та охарактеризувати деяю загальнi тенденцп. Це транснацiоналiзацiя (Х. Казанова, С.Х. Рудольф, П.Г. Касаткш, В.В.Наyмкiн), детериторiзацiя (Х.Казанова, О.Рой) та децентралiзацiя релiгiй [9].
Децентралiзацiя релiгiй призводить до формування транснацюнальних релiгiйних спiльнот, появи нових релiгiйних рyхiв з якiсно новими глобально оргашзованими субкультурами, якi не асощюють себе з приналежнiстю до конкретно!' територп, оскiльки !'х головною метою виступае реалiзацiя певно! мети в глобальному масштабг
Наслiдком детериторiзацii е змiна iнтрарелiгiйного ландшафту та геопол^ики свiтових релiгiй, зростання кшькосп прихильникiв тих чи iнших релшй на як на Сходi, так i на Заходi. Зокрема, християнство втрачае сво'1 "захщш" риси i знаходить все бiльше прихильникiв на Сходi (до 2050 року бшьшють християн будуть з кра'н "третього св^у"), вiдбyваеться детериторiзацiя iсламy, збшьшення кiлькостi його прихильникiв на Заход^ в кранах Свропи.
Детериторизацiя тюно пов'язана з транснацiоналiзацiею, яка характеризуеться зростанням ролi транснацiональних акторiв, спроможних дiяти шляхом мобшзаци релшйно! щентичносп та використання релiгiйного фактору з метою реалiзацii власних iнтересiв. Кожна транснацюнальна релiгiйна система складаеться з рiзнорiдних елементiв - як держав, так i релiгiйних анклавiв в кордонах шших держав i транснацюнальних релшйних рyхiв. Транснацiональнi впливи здшснюються складними та рiзнорiдними засобами, формуючи як вертикальш iерархiчнi лiдерськi моделi (католицька церква), так i безлщерсью моделi iз складними мережевими структурами (юламський проект).
Нагадаемо, що професшш сходознавцi традицiйно розглядали iслам як оргашзуючий фактор в юторп Сходу, ядро та мотивуючу силу юламсько! цившзаци [10]. Ще наприкiнцi 70-х роюв ХХ столiття в науковш лiтератyрi посилюеться увага до юламсько! проблематики. Це пояснювалось тим, що активiзацiя "iсламського фактору" в суспшьно-пол^ичному життi кра'н Сходу виявилась повною несподiванкою i свiдчила про те, що деяю теоретичнi положения вщносно ролi та мiсця релiгiйних традицш в кра'нах Сходу не витримали випробування часом. Тим самим дослщники були поставленi перед необхiднiстю вносити корективи як в сво'1 юламсью концепцй, так i в рекомендацп для офiцiйних органiв, якi займаються безпосередшм проведенням зовнiшньоi полiтики. Це викликало необхщшсть наукового аналiзy причин, сут^ соцiальноi бази, полiтичноi спрямованосп та перспектив "iсламського вiдродження", тд яким спочатку розyмiлося зростання пол^ично! активностi пiд гаслами iсламy як yрядiв мусульманських кра'н та мiжнародних мусульманських органiзацiй, так i опозицшних груп всерединi кра'н. Згодом змют цього термiнy розширюеться. Спостерiгаеться тенденщя до визначення iсламського свiтy в якосп единого колективного транснацiонального суб'екту мiжнародних вiдносин [11, с.439].
Оскшьки проблема "сyб'ектностi" iсламy в сучаснш системi мiжнародних вiдносин залишаеться дискусшною, iснyючi пiдходи до не! узагальнюються наступним чином. В межах першого тдходу юламський свiт розглядаеться в якосп единого колективного суб'екта, але це передбачае наявшсть ще одного або декшькох контр-
акторiв, зокрема Заходу (антитеза Захщ-юламський свiт). Другий пiдхiд виокремлюе в якост самостiйних акторiв окремi держави та транснацiональнi структури. Третш пiдхiд розглядае iслам в якост транснацiонального полiтичного гравця i спираеться на ще! екстериторiальностi iсламу i концепцiю формування "транснацюнально! юламсько! умми" (О.Руа) - мусульмансько! спiльноти, в якш не iснуе територiальних, мiжетнiчних чи мiждержавних перепон [11, с.439-441].
Важливим етапом змiни сучасного свггу стали поди 11 вересня 2001 року, яю символiзували собою початок ново!' епохи з^кнення державних i транснацiональних iнтересiв. З точки зору Ф.Холлщея, цi поди стали проявом "юламського транснацiоналiзму", який i рашше iснував в юторп в рiзних формах та проявах i був реконструйований в ХХ сташтп «в епоху масових мграцш та 1нтернету» [12]. На сучасному етапi на користь глобально!' ролi iсламу свщчить, зокрема, його детериторiзацiя. Крiм того, юлам володiе пiдвищеною пасiонарнiстю та здатшстю мобiлiзувати великi маси людей, е найбшьш динамiчною з уах свiтових релiгiй.
Таким чином, вплив релшйного фактору на мiжнароднi вщносини мае перманентний характер, але на окремих юторичних етапах проявляеться з рiзною силою. Загальнi тенденцп впливу релшйного фактору на мiжнароднi вщносини в контекст !'х системно!' еволюцп демонструють системну логiку чергування перiодiв його зростання i зменшення. В той же час iсторiя свщчить, що, незважаючи на спiльнi закономiрностi динамiки ролi релiгiйного фактору, окремi конфесп впливали на мiжнароднi вщносини по рiзному i з рiзною iнтенсивнiстю.
Десекуляризацiя як iсторичний феномен повернення релш!' в теорiю i практику мiжнародних вiдносин здiйснюе значний вплив на св^ову полiтику, яюсно змiнюючи поняття релш! та недержавних акторiв в мiжнародно-полiтичних дослiдженнях. Вплив десекуляризацп на природу та характер мiжнародних вiдносин вiдбуваеться у глобальному, регюнальному, мiждержавному, нацiональному та транснащональному вимiрах. Релiгiя стае iнструментом пол^ично! мобшзацп, чинником пол^ично! щентифшацп i пол^ично! каталiзацii.
Постае i потребуе подальшо! розробки i окремого дослщження питання стосовно iнших проявiв десекуляризацп, а саме евангелiчного пробудження, пщйому глобального католицизму, неорелiгiйного буму та активiзацii ролi росшсько! православно! церкви в сучасних мiжнародних вiдносинах, зокрема в контекст украшсько-росшських вiдносин, що сприятиме позицюнуванню Укра'ни як держави, що мае досвщ мiжконфесiйного дiалогу.
Список використано1 л1тератури
1. Митрофанова А. В. Религиозный фактор в мировой политике и проблема «цивилизаций» [Электронный ресурс] / А. В. Митрофанова // Век глобализации. -2008. -Вып. 1. - Режим доступа : http://www.socionauki.ru/journal/articles/129831/ ; Mitrofanova A. V. Religioznyy faktor v mirovoy politike i problema «tsivilizatsiy» [Yelektronniy resurs] / A. V. Mitrofanova // Vek globalizatsii. -2008. - Vyp. 1. - Pezhim dostupa : http://www.socionauki.ru/journal/articles/129831/
2. Nye J. The Paradox of American Power: Why the World's Only Superpower Can't Go it Alone [Electronic resource] / J. Nye. - Oxford : University Press, 2002. - Mode of access : http://lisd.princeton.edu/sites/lisd/files/Nye_Lecture.pdf ;
3. Толкачев В. В. Религиозный фактор в современных международных отношениях / В. В. Толкачев // Негосударственные участники мировой политики : учеб. пособ. / под ред. М. М. Лебедевой, М. В. Харкевича. - Москва : Аспект Пресс, 2013. - С.151-162 ; Tolkachev V. V. Religioznyy faktor v sovremennykh mezhdunarodnykh otnosheniyakh / V.V.Tolkachev // Negosudarstvennye uchastniki mirovoy politiki : ucheb. posob. / pod red. M. M.Lebedevoy, M. V. Kharkevicha. - Moskva : Aspekt Press, 2013. - S.151-162
4. Hurd E. S. Narratives of de-secularization in international relations [Electronic resours] / E. S. Hurd. // Intellectual History Review. - 2017. - Vol. 27, Issue 1 : Narratives of Secularization. - P. 97-113 - Mode of access : http://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/17496977.2016.1255462 ;
5. Veer van der P. Political Religion in the Twenty-first Century / P. van der Veer // International Order and the Future of World Politics / ed by T. V. Paul, J. A. Hall. - Cambridge : Cambridge University Press, 1999. - Р. 311-327
6. Еленский В. Е. Религия в глобальной политике: конец ХХ - начало ХХ1 века. [Электронный ресурс] / В. Е. Еленский // Центр религиоведческих исследований "РелигиоПолис". - Pежим доступу : http://www.religiopolis.org/documents/3292-ve-elenskij-religija-v-globalnoj-politike-konets-hh-nachalo-hhi-vekov.html ; Yelenskiy V. Ye. Religiya v globalnoy politike: konets KhKh - nachalo KhKh1 veka. [Elektronnyy resurs] / V.Ye. Yelenskiy // Tsentr religiovedcheskikh issledovaniy "ReligioPolis". - Pezhim dostupu : http://www.religiopolis.org/documents/3292-ve-elenskij-religija-v-globalnoj-politike-konets-hh-nachalo-hhi -vekov. html
7. Kerry J. Religion and Diplomacy: Toward a better understanding of Religion and Global affairs [Electronic resourse] / J. Kerry // America. - 2015. - September 14. - Mode of access : http://www.americamagazine.org\issue\religion-and-diplomacy
8. Касаткин П. И. Русская православная церковь как актор современной мировой политики [Электронный ресурс] / П. И. Касаткин // Вестник МГИМО-Университета. -2010. - №1. - С. 257. - Pежим доступа : http://www.vestnik.mgimo.ru/sites/default/files/vestnik/2010-10-1.pdf ; Kasatkin P. I. Russkaya pravoslavnaya tserkov kak aktor sovremennoy mirovoy politiki [Elektronnyy resurs] / P. I. Kasatkin // Vestnik MGIMO-Universiteta. - 2010. - №1. - S. 257. - Pezhim dostupa : http://www.vestnik.mgimo.ru/sites/default/files/vestnik/2010-10-1.pdf
9. Casanova J. Globalizing Catholicism and the Return to a «Universal» Church / J. Casanova // Transnational religion and fading states / ed. by S. Rudolph, J. Piskatori. -Boulder (Co.) : Westview, 1997. - Р. 121-143
10. Said E. W. Orientalism : 25th anniversary edition With a New Preface by the Author / E. W. Said. - New York : Vintage Books, 2003. - 394 p.
11. Наумкин В. В. Ислам как коллективный игрок / В. В. Наумкин // Современная мировая политика. Прикладной анализ / отв. ред. А. Д. Богатуров. - 2-е изд., испр. и доп. - Москва : Аспект Пресс, 2010. - С. 438-456 ; Naumkin V. V. Islam kak kollektivnyy igrok / V. V. Naumkin // Sovremennaya mirovaya politika. Prikladnoy analiz / otv. red. A. D. Bogaturov. - 2-e izd., ispr. i dop. - Moskva : Aspekt Press, 2010. - S. 438-456
12. Halliday F. The Middle East in International Relations. Power, Politics and Ideology / F. Halliday. - Cambridge : Cambridge University Press, 2012. - 374 p.
Стаття надшшла до редакцп 20.07.2017 р.
O. Koppel, O. Parkhomchuk
DESECULARIZATION IN INTERNATIONAL RELATIONS
The article examines the nature and dynamics of the role of religion in international relations within the context of desecularization as megatrend of world politics. Desecularization in international relations appears as an historical phenomenon bringing religion in the theory and practice of international relations. Religion neither left politics and public life and now is reintegrated into international relations. Also in this research, characteristics are given to the narratives of desecularization in international relations.
It also highlights the nature and dynamics of the religious factor as the multilayer system phenomenon considered as three dimensions - space, time and content. The influence of religious factor on the international relations is studied. In particular, it outlines its basic functions.
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 19_
Defined are levels of dependence of religious factor on the character of international systems within frames of its historical development type, structural characteristics and their system cross relations, specific features at the definite stage of international system evolution.
The activity of some religions as actors of world politics is considered. It also highlights the role of the religious systems which appears on the world scene in the form of transnational communications between states, separate groups, communities and political movements. These connections are established 'over' the state lines, creating an additional transnational system of interconnections.
The article explore how a religion factor is shaping US foreign religious policy and practice, specific aspects of contemporary USforeign policy, the new US religion bureaucracy in the Department of State.
Special attention is drawn to the politization of Islam and the rise of Islamic fundamentalism, to the role of radical Islamism.
As a result, some recommendations are provided in order to improve the efficiency of Ukraine's activity concerning the regulation of the inter-state conflict with Russia.
Key words: desecularization, religious discourse, religious factor, international relations, world politics.
УДК 321:35.072.22
1.В. Кушнарьов
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧНА КОНЦЕПТУАЛ1ЗАЦ1Я ПОНЯТТЯ «ПОЛ1ТИЧНА КОРУПЦ1Я»
Поняття полтичног корупци визначено через призму методологи неоiнституцiоналiзму. Полтична корупщя охарактеризована як деструктивний полтичний iнститут. Акцентовано на тдривному, партикулярному характерi полтичног корупци. Констатовано ттьовий, латентний характер корупцтних практик у полтищ Аргументовано руйтвний вплив полтичног корупци на стабшьтсть будь-яког шститущональног системи. Доведено спрямоватсть полтичног корупци на звуження публiчного простору, ускладнення циркуляци елт i створення монополiзму на полтичному ринку. Шдкреслено рентозорieнтований опортутстичний тип поведтки полтичних акторiв у межах корупцтних практик.
Ключовi слова: полтична корупщя, методологiя полтологiчного до^дження, неоiнституцiоналiзм, неформальт полтичт iнститути.
Головна проблема, котра виникае при зверненш до термша «полтична корупщя» -це багатограншсть дослщницьких пiдходiв, методик, i, як наслщок, неч^кють категорiального апарату. Якщо витрактовувати поняття «полтична корупщя» через призму його етимологп, то англомовний термш «political corruption» утворений iз грецького поХтщ (мистецтво управлшня державою) та латинського corruptio (псування). Якщо тлумачити це буквально, то полтична корупщя постае як тдривна дiяльнiсть щодо держави як основного шституту полтично! системи, гаранта !! стабшьносп. Вщповщно недержавш шституцп шби-то е поза можливою залученютю до корупцтних дш. Але цей умовивщ, що випливае з етимологп поняття полтична корупщя, з позицш сучасно! полтично! науки видаеться неповним, адже суб'екно-об'ектш характеристики корупцтних дш у нов^нш полчищ е значно ширшими.
