CC BY
15
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 19
УДК 323.1
О.О. Козачук
1НСТРУМЕНТАЛ1ЗМ ЯК ТЕОРЕТИЧНИЙ П1ДХ1Д У ДОСЛ1ДЖЕНН1 МЕЖЕТН1ЧНО1 ВЗАСМОДП
У cmammi ми використовуемо 1нструментал1зм як niöxiö, зг1дно з яким еттчтсть та пов 'язат феномени та процеси розглядаеться в якостi тструменту aKmopie, який використовуеться в боротьбi за владу, статус i т. д. В нашому досл0жент ми стогмо на позицп, зг0но з яког iнструменталiзм не придшяе особливог уваги сутностi етнiчностi, особливостям та характеру гг формування. Натомить ми тдтримуемо думку, що роль ттерпретацт формування еттчностей для створення етнополтичних мiфiв, здатних мобшзувати тдивШв на полтичну участь та полтичну боротьбу, прискорення процесу полтизацИ етнiчностi е одтею з головних наукових проблем прихильниюв тдходу.
Ключовi слова: iнструменталiзм, етнополтичт процеси, нацюнальне питання, мiжетнiчна взаемоöiя, еттчна мобшзащя.
В сучасних умовах розвитку людства, в юнуючих полггичних системах держав CBiTy вщбуваеться посилення етшчного чинника, важливють проблем, яю входять в комплекс нащонального питання, стае очевидною. Полггичш (та етнопол^ичш) процеси, яю мають мюце потребують уваги з боку як влади, так i науковщв. Виршення проблем мiжетнiчноi взаемодп, налагодження вщповщних пол^ичних та етнополтичних процеав, пол^ична участь громадян та ix об'еднань у вищеназваних процесах - для Украши очевидними е можливостi аналiзy досвiдy провiдниx держав свiтy.
Ми можемо констатувати, що серед украшських науковщв, проблема шструмешашзму дослiджена у наукових працях В. Андрiяш, В. Свтуха, О. Картунова, Р. Коршука, О. Майбороди. Серед зарyбiжниx науковщв особливо слщ вiдмiтити П. Браса, Н. Глейзера, дж. Фiрона та Д. Лейтша. 1х доробок з проблеми нашо!.' шуково'' розвiдки буде проаналiзовано нижче.
В. Андрiяш слушно зауважуе, що сучасна етнополiтична ситуащя характеризуеться пiдвищенням ролi етнiчного фактора в суспшьному та полiтичномy житп держави, зокрема, вiдбyваеться процес штеграцп нацiональниx меншин у внyтрiшнi державш процеси, консолiдацiя етнiчниx груп навколо державотворчих процеав та полiтизацiя етшчних груп [1, с. 14]. Бшьш того, дослiдниця пiдтримyе думку, що в украшськш наyцi поняття «етнопол^ичного процесу» розглядаеться як таке, що вщображае процесyальнi аспекти форми прояву активност етнiчниx спiльнот, ix суб'ектносп, а оскiльки етнiчнi групи та етшчш спiльностi е складовими частинами пол^ично'' системи сучасних сyспiльств, то етнопол^ичний процес можна визначити як пол^ичний процес зi значною участю полiтизованиx етнiчниx акторiв, якi вщстоюють сво'' цiнностi та iнтереси [1, с. 18].
У сво'х монографп та наукових статтях В. Андрiяш доводить, що «у наyковiй лiтератyрi не iснyе едино'' класифшацп етнополтичних процесiв, але якщо виходити з характеристики етнополтичних процесiв як рiзновидy полiтичниx процесiв, то можна вважати, що вони мають таки ознаки, що i пол^ичш процеси i вiдображають динамику етнополiтичного життя етносу в реально юнуючих полiтичниx умовах» [2, с. 88]. Для нашого дослщження це твердження мае особливе значення, оскшьки ми вкотре пщкреслюемо мiждисциплiнарнiсть мшо'' вдуково'' розвiдки, обгрунтовуючи останнiм необxiднiсть використання методологiчного апарату як пол^ологп, так етнопол^ологп.
Характеризуючи спецiальнi метоли етнополгтологл, О. Картунов стверджував, що «з часу свого зародження полiтика е постiйною супутницею eTHoeiB, невiд'eмною i складовою ix iснування. Етноси i пoлiтика е взаемопов'язаними i взаемообумовленими (щоправда, рiзнoю мiрoю на рiзниx етапах ix спiвжиття) явищами... Етноси були, е i ще, мабуть, довго будуть постшними об'ектами пол^ики, а з переходом людства до шдус^ального суспiльства i ii суб'ектами» [3].
В. Тишков та Ю. Шабаев вiдмiчали, що «методи етнопол^ологи iстoтнo не вiдрiзняються вiд мeтoдiв iншиx суспiльниx наук» [4, с. 23], а також «пoрiвняльний етнопол^ичний аналiз нeoбxiдний в тих випадках, коли мова йде про краши з пoлieтнiчним складом населення, неоднорщних в eтнiчнoму, рeлiгiйнoму i расовому вщношенш» [4, с. 28].
Тому ми вважаемо, що застосування пiдxoдiв та мeтoдiв пол^ологи та етнопол^ологл, а том бiльшe, за поступового стирання меж мiж цими спещальностями у вiтчизнянiй науцi7, е плщним мeтoдoлoгiчним синтезом для досягнення нового знання. Бшьше того, разом iз нeoiнституцioналiзмoм, ми бачимо пoтeнцiал в застосуванш iнструмeнталiзму як пiдxoду вивчення проблем мiжeтнiчнoi взаемодп.
Очевидно, що державоцентричний нeoiнституцioналiзм та iнструмeнталiзм е взаемодоповнюючими, проте oпeрацioнують дещо рiзними аспектами сoцiальнoгo буття, а саме з одного боку владними, а з шшого - етшчними аспектами. Ю. Василенко частково пiднiмав в сво'1'х дoслiджeнняx цю проблему, стверджуючи, що перебуваючи в латентному сташ, eтнiчнiсть актуалiзуеться тiльки при необхщносп сощально'1' мoбiльнoстi, для подолання конкуренцп, при дoсягнeннi дoмiнування i сощального контролю, для надання взаемних послуг, тд час нeoбxiднoстi солщарно'1' поведшки, а також для пол^ично'1' мобшзацп [5, с. 47].
Нагадаемо, що на вщмшу вiд примoрдiалiзму та кoнструктивiзму, дoслiджeння iнструмeнталiзму та кoнцeптуалiзацiя наукових пoглядiв, вибудованих навколо нього, не грунтовно дoслiджeними у втизнянш (та i свiтoвiй) пoлiтичнiй думщ. Аналiзуючи бачення iнструмeнталiзму та його штелектуальну критику деякими дoслiдниками, ми дшшли висновку, що: 1) система пoглядiв на iнструмeнталiзм в етнопол^ологп не усталена; 2) внаслiдoк цього трапляються не виважeнi та щеолопчно заангажoванi працi. Як приклад такого «доробку» ми можемо навести працю рoсiйськoгo сoцioлoга М. Мнацаканяна «Нации и национализм. Социология и психология национальной жизни» [6]. Постулюючи твердженням, що iнструмeнталiзм - це «доведений до крайност кoнструктивiзм, до того ж переплетений з сучасним рeлятивiзмoм, тобто заперечення юторичносп, етшчносп i рeальнoстi нацп» [6, с. 56] (цю тезу пот1м пщхоплюють iншi дoслiдники з Росшсько'1' Федерацп, наприклад Т Нiкiтiна, П. Ляшенко та I. Романова [7, с. 66]), М. Мнацаканян «тдтягуе» для тдтвердження свое тези згадування прiзвищ Б. Андерсона, Е. Гелнера та Е. Гобсбаума (в працях цих «серйозних дoслiдникiв ми можемо вщнайти елементи iнструмeнталiзму»), П. Браса, К. Вердер^ Н. Глейзера та i iншиx [6, с. 56]. Потсм М. Мнацаканян все ж згадуе, що «етшчна група трактуеться як спшьнють, що об'еднуеться iнтeрeсами, а етшчшсть - як засiб для досягнення групових штереав, мобшзацп в пол^ичнш бoрoтьбi» [6, с. 57]. Не забувши згадати «таку солщну та oб'ективiстську кoнцeпцiю нацп, як марксистську» та ii «прoсякнутiсть духом шструмешашзму», М. Мнацаканян доходить до висновку, що «шструмешашзм сьoгoднi на Заxoдi набувае i бiльш витончених та, одночасно, химерних форм та виразiв» [6, с. 57-58]. Висновок продовжуеться вироком, що «шструменташзм, почавши свою розмову про нащю з загальних конструктивютських пoзицiй, пoтiм зводячи ii до мобшзованого eлiтами натовпу, який використовуеться в
7 Тут ми маемо на уваз1 запровадження едино! спещальносп «052 - Полгголопя».
боpотьбi за владy i вплив, закiнчye тим, що зводить нащю до гpyп типу гомосексyалiстiв, екологiстiв, ксенофобiв, деpжавникiв i т. д. Не завжди, зpозyмiло, теоpетики цього напpямy вистyпають так вiдвеpто, pозчиняючи нацiю в нових групових констpyктах, але суть i фyнкцiональне пpизначення в кiнцевомy пiдсyмкy зводяться до цього. Саме з цieю метою винайдеш такi новi поняття, як «^омадянська нащя»,«нащя-демос», «^омадянський нацiоналiзм», «нащя гомосексуалютсв» i т. д.» [6, с. 58-59].
Mи залишимо оцiнкy доpобкy M. Mнацаканяна шшим спецiалiстам, пpоте зазначимо, що власне цей доpобок не маe шчого спiльного з нашим баченням iнстpyменталiзмy (та й баченням iнстpyменталiзмy багатьох вчених, чш пpiзвища були наведеш вище). Mи наголошyeмо, що викоpистовyeмо iнстpyменталiзм як пiдхiд, згiдно з яким етшчшсть та пов'язанi феномени та ^оцеси pозглядаeться в якост iнстpyментy актоpiв, який викоpистовyeться в боpотьбi за владу, статус i т.д.
В. ^шков та Ю. Шабаeв ствеpджyвали, що деякi ^ихильники iнстpyменталiзмy обмежуються аналiзом того, яким чином етшчна солiдаpнiсть пiдсилюe ri соцiальнi обставини, якi вони називають «стpyктypними умовами» (Д. Гоpовiц, Дж. Ротшильд, С. Олзак, Дж. Нейджел i ш.). Iншi йдуть далi i аналiзyють, як певнi сощальш обставини ведуть до pацiонального с^ате^чного вибоpy етнiчноï iдентичностi як засобу досягнення бажаних полiтичних, економiчних та шших соцiальних цiлей, якi в свою чеpгy пiдсилюють гpyповy солiдаpнiсть [4, с. 48].
Сеpед iнстpyменталiстiв ми би показово видiлили амеpиканського вченого, пpофесоpа Стенфоpдського yнiвеpситетy Д. Лейтша, який спиpаeться якpаз на теоpiю pацiонального вибоpy в своïх дослiдженнях (частина з них виконана pазом з iншим видатним дослщником пpоблем етнiчностi Дж. Фipоном) [8-10]. Д. Лейтш звеpтаe увагу на те, що шдивщи живуть i д^ть одночасно в piзних ^упах, виконуючи в кожнiй з них piзнi соцiальнi pолi. Tомy в кожнш людинi одночасно пpисyтня безлiч iдентичностей -сiмейнi, гендеpнi, класов^ pелiгiйнi, етнiчнi. Людина в залежност вiд ситуацп вибиpаe ту щентичшсть, яка бiльше вiдповiдаe потpебам моменту або життeвоï мети [4, с. 48]. Mи погоджyeмось з I. Mакаpовою, що така властивiсть ситyацiйноï iдентичностi e нiчим iншим, як ^оявом здатностi iндивiда здiйснити pацiональний осмислений вибip [11, с. 89].
Вiдомi своïмi iнстpyменталiстськими позицiями Н. Глейзеp та Д. Mойнiхан [12-17], П. Бpас [18; 19]. Tезово думки амеpиканських вчених щодо ^облематики викоpистання iнстpyменталiстського пiдходy зводяться до наступного: в багатонацюнальнш деpжавi iнтеpеси етнiчноï меншини, так чи шакше, виявляються ущемленими, що i стимyлюe ствоpення нацiональних pyхiв, спpямованих на ефективну боpотьбy з iншими пол^ичними елiтами за вiдстоювання своïх iнтеpесiв i отpимання полiтичноï влади за допомогою мобшзацп мас [20, с. 26]. Eтнiчна самоiдентифiкацiя e наслщком змагання елiт за полiтичнi та економiчнi пеpеваги [19, p. 22]. Eлiти обиpають та фоpмyють «кyльтypний pепеpтyаp» для виpiзнення однieï етнiчноï гpyпи вiд шшо'].', для ви будови внyтpiшньоï спiльноï щентифшацп. Ц кyльтypнi аспекти викоpистовyються елiтами для фоpмyвання полiтичноï iдентичностi, здобуття економiчних чи соцiальних благ (статусу) для о^емих членiв гpyпи або фупи в цiломy. Бiльше того, шдивщ (в межах pозyмного) може ваpiювати свою пpиналежнiсть до певних етшчних категоpiй. Tакий вибip e полггичним pесypсом [21, p. 136].
Натомють T. Юдiна вважаe, що iнстpyменталiзм з'явився стихiйно, iдеï дослiдникiв наpоджyвались головним чином з поточних спостеpежень, якi потiм вписувалися в мipкyвання, виpобленi зi стpyктypно-фyнкцiоналiстського, немаpксистських або шших позицш, займаних тим чи шшим автоpом (ми частково погоджyeмось з дослiдницею, оскiльки очевидно, що iнстpyменталiстськi «нотки» пpисyтнi у наукових pозвiдках багатьох вчених полiтологiв, етнопол^олопв та соцiологiв, якi пpагнyли pозвинyти не
лише теоретичш моделi людського спiвiснyвання, але й намагались виокремити практичш рекомендаци та припущення щодо вдосконалення фyнкцiонyвання того чи шшого етнополiтичного органiзмy). Також Т. Юдша вважае, що в iнстрyменталiзмi сильно вщчуваеться вплив прикладних соцiологiчниx i псиxологiчниx дослiджень. Прихильники iнстрyменталiзмy вбачають етнiчностi як засiб, iнстрyмент досягнення бшьш комфортного стану, мислячи категорiяx користi, що, на думку Т. Юдшо", дозволяе позначити це трактування етшчносп як yтилiтарне. Етнiчнy мобшзащю пояснюють також потребою у змш сощально' стратифшацп (прагненням пiднятися до найвищих верств суспшьства), в подш ринку, для чого потрiбна участь у владi [22, с. 283-284].
В своему аналiзi полiтичниx аспекпв нацiоналiзмy, О. Пустошинська та Е. Доронш [23] звертаються до наукових поглядiв заxiдниx вчениx-iнстрyменталiстiв, зокрема Дж. Брой1 [24] та К. Вердерi [25]. Основна теза теорп Дж. Брош полягае в тому, що нацiоналiзм е одним з видiв полiтики. Саме полiтичний контекст i нацiленiсть надають сенс подiбного роду пол^ичнш дiяльностi. Ii головним агентом е держава, яке визначае програму нащебудування. 1ншим актором виступае опозищя, яка використовуе нацiоналiзм як шструмент для досягнення власних цiлей [23, с. 120]. К. Вердерi вважае за необхщне при спробi осмисленн нацiоналiзмy в першу чергу звертати увагу на загальносвгговий, iнститyцiйний та сощальний контексти. З огляду на тенденцп глобалiзацii, вона визначае нащю як символ, а нацiоналiзм - як шструмент акторiв за право на володшня ним [23, с. 120].
Своею оцшкою iнстрyменталiзмy подiбний до бiльшостi вчений з Киргизстану Н. Омyралiев, стверджуючи що зпдно iнстрyменталiстького пiдxодy, етнiчна чи нацюнальна iдентичнiсть е засобом пол^ично'' маншуляцп сво'х власних елiт, або як ix ще називають етшчними тдприемцями, тобто групою людей, якi наживають пол^ичний капiтал на акцентyваннi та експлуатацп мiжгрyповиx вiдмiнностей та протирiч [26, с. 96]. Дослiдник тдкреслюе, що iнстрyменталiстскiй пiдxiд розглядае етшчшсть здебiльшого як полiтичнi мiфи, яю створюються та використовуються елiтами етшчних груп в ix боротьбi за владу, а сама етшчшсть розглядаеться як шструмент в боротьбi за пол^ичну владу, змщнення статусу, збшьшення добробуту, соцiального контролю, для пол^ично'' мобшзацп i т. д. [26, с. 95]
А. Рибаков вважае шструмешашзм промiжною ланкою мiж примордiалiзмом та констрyктивiзмом. Етнiчнi спiльноти трактуються дослщником як такi спiльноти, яю створюються для певних практичних цшей (хоча тодi не зрозyмiло, в чому вщмшшсть за А. Рибаковим шструменташзму вiд констрyктивiзмy). Це можуть бути потреби в змш сощального стану, пiдвищення статусу в системi соцiальноi стратифiкацii, в досягненнi економiчниx i полiтичниx вигод, подоланнi вщчуження людей, характерного для постiндyстрiального суспшьства i т. п. Об'еднання на етнонацюнальнш основi стае в цьому випадку засобом реалiзацii iнтересiв шдиввдв, мобiлiзацii для полiтичноi боротьби, ршення соцiокyльтyрниx очiкyвань i прагнень [27, с. 218]. Турецький дослщник М. Тезiч також розглядае етнiчнiсть як шструмент, який використовуеться для того, щоб досягти тих чи шших цшей [28, с. 202].
Укра'нський вчений Р. Коршук iлюстрyе шструменталютський пiдxiд до нацiонального питання та етшчно'' самоiдентифiкацii не тiльки елками, але й масами прикладом зi сyспiльно-полiтичного життя Сполучених Штатiв Америки, а саме коршних жителiв Аляски: «У 60-их роках ХХ стшття значна частина корiнниx жителiв цього штату поступово забувала свое етшчне коршня, iдентифiкyвала себе з домшуючим англомовним населенням. Ситyацiя кардинально змшилася пiсля 1971 року, коли був прийнятий акт щодо розв'язання земельних вимог Аляски8. Вщповщно до цього
8 Очевидно, що маеться на уваз1 Alaska Native Claims Settlement Act.
документу, общини корiнних народiв стали основними власниками земельних надшв, багатих на природнi копалини. Компанп, що експлуатували цi землi, змушеш були дiлитися прибутками з новими власниками. Вщповщно, до корiнних жшешв почали масово записуватись тi, хто рашше соромився свого походження. Бути коршними жителем Аляски стало не лише престижно, але й випдно з матерiального погляду» [29, с. 42].
Ми не дарма навели погляди на iнструменталiзм вчених з рiзних куточюв свiту. В нашому дослiдженнi ми сто1мо на позицп, згiдно з яко! iнструменталiзм не придшяе особливо! уваги сутностi етшчносп, особливостям та характеру ii формування. Натомють ми пiдтримуeмо думку Р. Коршука, що роль iнтерпретацiй формування етшчностей для створення етнополiтичних мiфiв, здатних мобiлiзувати iндивiдiв на пол^ичну участь та полiтичну боротьбу, прискорення процесу пол^изацп етнiчностi -це е однieю з головних наукових проблем прихильниюв пiдходу [29, с. 41].
Список використано1 л1тератури
1. Андрiяш В. Державна етнополiтика Украши в умовах глобалiзацп / В. Андрiяш.
- Микола!в : Вид-во ЧДУ iм. Петра Могили, 2013. - 328 с. ; Andriiash V. Derzhavna etnopolityka Ukrainy v umovakh hlobalizatsii / V. Andriiash. - Mykolaiv : Vyd-vo ChDU im. Petra Mohyly, 2013. - 328 s.
2. Андрiяш В. Етнопол^ичш процеси: аналiз науково! дефшщп / В. Андрiяш // Науковi працi [Чорноморського державного унiверситету iменi Петра Могили комплексу "Киево-Могилянська академiя"]. Сер. : Державне управлiння. - 2011. - Т. 176, Вип. 164. -С. 83-88 ; Andriiash V. Etnopolitychni protsesy: analiz naukovoi definitsii / V. Andriiash // Naukovi pratsi [Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly kompleksu "Kyievo-Mohylianska akademiia"]. Ser. : Derzhavne upravlinnia. - 2011. - T. 176, Vyp. 164. -S. 83-88
3. Картунов О. Вступ до етнополггологп [Електронний ресурс] : наук.-навч. поаб. / О. Картунов. - Кшв : 1н-т економши, управлiння та господарського права, 1999. - 300 с.
- Режим доступу : http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/iplp_kspd_Kartunov_Vstup_do_etnopolitoligiji ; Kartunov O. Vstup do etnopolitolohii [Elektronnyi resurs] : nauk.-navch. posib. / O. Kartunov. - Kyiv : In-t ekonomiky, upravlinnia ta hospodarskoho prava, 1999. - 300 s. - Rezhym dostupu : http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/iplp_kspd_Kartunov_Vstup_do_etnopolitoligiji
4. Тишков В. Этнополитология: политические функции этничности / В. Тишков, Ю. Шабаев. - Москва : Издательство Московского университета, 2011. - 376 с. ; Tishkov V. Etnopolitologiya: politicheskie funktsii etnichnosti / V. Tishkov, Yu. Shabaev. - Moskva : Izdatelstvo Moskovskogo universiteta, 2011. - 376 s.
5. Мусин Д. А. Региональные модели этнокультурной политики как предмет сравнительного анализа / Д. А. Мусин, Ю. В. Василенко // Ars Administrandi. - 2010. -№ 1. - С. 44-59 ; Musin D. A. Regionalnye modeli etnokulturnoy politiki kak predmet sravnitelnogo analiza / D. A. Musin, Yu. V. Vasilenko // Ars Administrandi. - 2010. - № 1. -S. 44-59
6. Мнацаканян M. Нации и национализм. Социология и психология национальной жизни : учебн. пособ. / M. Мнацаканян. - Москва : Юнити-Дана, 2004. - 367 с. ; Mnatsakanyan M. Natsii i natsionalizm. Sotsiologiya i psikhologiya natsionalnoy zhizni : uchebn. posob. / M. Mnatsakanyan. - Moskva : Yuniti-Dana, 2004. - 367 s.
7. Никитина Т. Национализм: теоретические подходы / Т. Никитина, П. Ляшенко, И. Романова // Вестник Забайкальского государственного университета. - 2017. - Т. 23, Вип. 3. - С. 61-69 ; Nikitina T. Natsionalizm: teoreticheskie podkhody / T. Nikitina, P. Lyashenko, I. Romanova // Vestnik Zabaykalskogo gosudarstvennogo universiteta. - 2017.
- T. 23, Vip. 3. - S. 61-69
8. Fearon J. D. Explaining interethnic cooperation / J. D. Fearon, D. D. Laitin // The American Political Science Review. - 1996. - Vol. 90, №. 4. - P. 715-735
9. Fearon J. D. Ethnicity, insurgency, and civil war / J. D. Fearon, D. D. Laitin // The American Political Science Review. - 2003. - Vol. 97, №. 1. - P. 75-90
10. Laitin D. D. Nations, states, and violence / D. D. Laitin. - Oxford; New York : Oxford University Press, 2007. - 168 p.
11. Макарова И. Социально-философские подходы к определению понятия «этнос» / И. Макарова // Вестник Забайкальского государственного университета. - 2013. - №. 9.
- P. 84-92 ; Makarova I. Sotsialno-filosofskie podkhody k opredeleniyu ponyatiya «etnos» / I. Makarova // Vestnik Zabaykalskogo gosudarstvennogo universiteta. - 2013. - № 9. - P. 8492
12. Glazer N. Why ethnicity / N. Glazer, D. P. Moynihan // Commentary. - 1974. -Vol. 58, № 4. - P. 33-39
13. Ethnicity: theory and experience / eds. N. Glazer, D. P. Moynihan, C. S. Schelling. -Cambridge, Mass : Harvard University Press, 1975. - 531 p.
14. Glazer N. The universalisation of ethnicity / N. Glazer // Encounter. - 1975. - № 2. -P. 8-18
15. Glazer N. Blacks and ethnic groups: the difference, and the political difference it makes / N. Glazer // Social Problems. - 1971. - Vol. 18, № 4. - P. 444-461
16. Glazer N. On beyond the melting pot, 35 years after / N. Glazer // International Migration Review. - 2000. - Vol. 34, № 1. - P. 270
17. Glazer N. Race and ethnicity in America / N. Glazer // Journal of Democracy. - 2000.
- Vol. 11, № 1. - P. 95-102
18. Brass P. R. Ethnic groups and the state / P. R. Brass. - Croom Helm, 1985. - 360 p.
19. Brass P. R. Ethnicity and nationalism: theory and comparison / P. R. Brass. - SAGE Publications, 1991. - 360 p.
20. Лях К. Ключевые подходы к исследованию феномена национализма в западной политической науке ХХ столетия / К. Лях // Научно-технические ведомости Санкт-Петербургского государственного политехнического университета. Гуманитарные и общественные науки. - 2014. - № 3. - P. 19-28 ; Lyakh K. Klyuchevye podkhody k issledovaniyu fenomena natsionalizma v zapadnoy politicheskoy nauke KhKh stoletiya / K. Lyakh // Nauchno-tekhnicheskie vedomosti Sankt-Peterburgskogo gosudarstvennogo politekhnicheskogo universiteta. Gumanitarnye i obshchestvennye nauki. - 2014. - № 3. -P.19-28
21. Amone C. Contructivism, instrumentalism and the rise of Acholi ethnic identity in Northern Uganda / C. Amone // African Identities. - 2015. - Vol. 13, № 2. - P. 129-143
22. Юдина Т. Н. Теория и методология этносоциального исследования / Т.Н. Юдина // Социальная политика и социология. - 2010. - № 1. - C. 273-291 ; Yudina T.N. Teoriya i metodologiya etnosotsialnogo issledovaniya / T. N. Yudina // Sotsialnaya politika i sotsiologiya. - 2010. - № 1. - C. 273-291
23. Пустошинская О. Политический аспект национализма: анализ зарубежных подходов / О. Пустошинская, Е. Доронин // Альманах современной науки и образования.
- 2013. - № 7. - С. 119-121 ; Pustoshinskaya O. Politicheskiy aspekt natsionalizma: analiz zarubezhnykh podkhodov / O. Pustoshinskaya, Ye. Doronin // Almanakh sovremennoy nauki i obrazovaniya. - 2013. - № 7. - S. 119-121
24. Breuilly J. Approaches to nationalism / J. Breuilly // Mapping the Nation / eds. B. Anderson, G. Balakrishnan. - London; New York : Verso, 2000. - P. 146-174
25. Verdery K. Whither "nation" and "nationalism"? / K. Verdery // Mapping the Nation / eds. B. Anderson, G. Balakrishnan. - London; New York : Verso, 2000. - P. 226-234
26. Омуралиев Н. Методологические вопросы применения теорий этнических общностей на уровне местных органов власти и местных сообществ / Н. Омуралиев, К.Б. Усенова // Известия вузов Кыргызстана. - 2014. - № 12. - С. 94-97 ; Omuraliev N. Metodologicheskie voprosy primeneniya teoriy etnicheskikh obshchnostey na urovne mestnykh organov vlasti i mestnykh soobshchestv / N. Omuraliev, K. B. Usenova // Izvestiya vuzov Kyrgyzstana. - 2014. - № 12. - S. 94-97
27. Рыбаков А. Механизмы формирования этнонациональных сообществ / А. Рыбаков // Символ науки. - 2016. - № 1-3. - С. 216-220 ; Rybakov A. Mekhanizmy formirovaniya etnonatsionalnykh soobshchestv / A. Rybakov // Simvol nauki. - 2016. - № 13. - S.216-220
28. Тезич М. Концепции этноса, этничности и ethnicity в научных традициях России и Запада / М. Тезич // Новые исследования Тувы. - 2016. - № 2. - С. 199 - 210 ; Tezich M. Kontseptsii etnosa, etnichnosti i ethnicity v nauchnykh traditsiyakh Rossii i Zapada / M. Tezich // Novye issledovaniya Tuvy. - 2016. - № 2. - S. 199 - 210
29. Коршук Р. Етнопол^олопя : навч. поаб. / Р. Коршук. - Кшв : Алерта, 2011. -200 с. ; Korshuk R. Etnopolitolohiia : navch. posib. / R. Korshuk. - Kyiv : Alerta, 2011. -200 s.
Стаття надшшла до редакцп 21.09.2017 р.
O. Kozachuk
INSTRUMENTALISM AS THEORETICAL APPROACH IN INTERETHNIC INTERACTION'S RESEARCH
We use instrumentalism as an approach according to which ethnicity, relatedphenomena and processes are seen as an instrument of actors used in the struggle for power, status, etc. Among instrumentalists, we would highlight the American scientist, a professor at Stanford University D. Laitin, who relies precisely on the rational choice theory in his research. D. Laitin draws attention to the fact that individuals live and act simultaneously in different groups, performing in each of them different with social roles. Therefore there are many identities in each person at the same time - family, gender, class, religious, ethnic. A person, depending on the situation, chooses the identity that is more in line with the needs of the moment or the life goal. T. Yudina believes that in instrumentalism the influence of applied sociological and psychological research is strongly felt. Proponents of instrumentalism see ethnicity as a means, an instrument for achieving a more comfortable state, thinking of categories of benefit, which. According to T. Yudina, it is possible to designate this interpretation of ethnicity as a utilitarian one. Ethnic mobilization is also explained by the need to change social stratification (the desire to rise to the highest levels of society), in the division of the market, which requires participation in the government.
According to the instrumentalist approach, ethnic or national identity is a means of political manipulation of their own elites, or as they are also called ethnic entrepreneurs, that is, a group of people who make use of political capital to emphasize and exploit intergroup differences and contradictions. Ethnicity is mostly political myths that are created and used by elites of ethnic groups in their struggle for power, and ethnicity is seen as an instrument in the struggle for political power, strengthening status, increasing welfare, social control, for political mobilization, etc.
In our study, we stand in the position that instrumentalism does not pay particular attention to the essence of ethnicity, the peculiarities and the nature of its formation. Instead, we support the view that the role of interpretations of the formation of ethnicities for the creation of ethnopolitical myths, capable of mobilizing individuals for political participation and political struggle and accelerating the process of politicization of ethnicity is one of the main scientific problems of supporters of the approach.
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print)
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2017, ВИП. 19_
Key words: instrumentalism, ethnopolitical processes, national issue, interethnic interaction, ethnic mobilization.
УДК 327.83(477)
О.А. Коппель, О.С. Пархомчук
ДЕСЕКУЛЯРИЗАЦ1Я В М1ЖНАРОДНИХ В1ДНОСИНАХ
У cmammi npoaHani3oeaHa десекуляризащя як ^торичний феномен повернення релтг в теорЮ i практику мiжнародних вiдносин. Визначено, що на сучасному етат на свтовт арет з'являютьсярелтйш системи у виглядi системи транснацюнальних зв 'язюв мiж державами, релтйними анклавами в кордонах iнших держав, окремими групами i транснацюнальними релтйними рухами, ят встановлюються над нацюнальними кордонами, утворюючи додаткову транснацюнальну систему взаемодт.
Ключовi слова: десекуляризащя, релтйний дискурс, релтйний фактор, мiжнароднi вiдносини, свтова полтика.
Актуальшсть дослщження викликана суттевими змшами у системi наукових поглядiв на роль релшйного дискурсу в мiжнародно-полiтичниx дослщженнях. Важливим мегатрендом останньо' чверт ХХ - початку ХХ1 столбя е десекуляризащя, пщвищення ролi релшйно' свiдомостi та iнтенсифiкацiя релiгiйниx рyxiв, зростання впливу релiгiйного фактору на мiжнароднi вiдносини. В межах цього мегатренду юнують окремi тренди, як заслуговують на особливу увагу, зокрема утворення релЫйних систем у виглядi системи транснацiональниx зв'язкiв мiж державами, релЫйними анклавами в кордонах шших держав, окремими групами i транснацюнальними релтйними рухами. Ц зв'язки встановлюються над нацюнальними кордонами, утворюючи додаткову транснацюнальну систему взаемодш.
Пщ релшйним фактором у мiжнародниx вiдносинаx нами розyмiеться вплив на них сукупносп релiгiйниx цiнностей, якi знаходяться в тюнш та постiйнiй взаемодй з конкретною юторичною, полiтичною, економiчною, соцюкультурною практикою народiв. Релiгiйний фактор завжди був характерним для будь-яко' епохи, держави, мiжнародноi системи, рiзниця проявлялася лише в тш мiрi, в якш вiн впливав на суспшьне i полiтичне життя. Саме тому дослщження десекуляризацп уявляеться неможливим без врахування ii зростаючого впливу на природу та характер сучасних мiжнародниx вщносин.
Оскiльки важливою характеристикою розвитку сучасно' епохи е десекyляризацiя, формуеться особливий пласт л^ератури, в якому цей процес розглядаеться в якосп важливого планетарного мегатренду. ^ проблеми аналiзyють фiлософи та соцiологи, зокрема П.Бергер, Д.Грейс, Т.Лукман, Д.Мартш, Ч.Тейлор, Ю.Хабермас та iн. У дослiдженняx Х.А.Аграма, П.Горскi, К.Лехмана, М.Олбрайт, С.Скотта, Дж.Снайдера, Р.Старка, П.Феррара, Ш.Хантера, Е.Хард, С.Хантшгтона та iншиx дослiджyеться роль релЫйного фактору в мiжнародниx вiдносинаx, зокрема в контексп змiни природи мiжнародниx акторiв. На особливу увагу заслуговуе тдхщ до розгляду iсламy та росшсько' православно' церкви в якосп транснацiональниx чи наднацiональниx акторiв св^ово' полiтики в працях Х. Казанови, П.1. Касаткина, В.В.Наyмкiна, С. Х. Рудольфа.
Зростання ролi релiгiйного фактору найчаспше пов'язують з феноменом 'Чсламського вiдродження", якому присвячене широке коло дослщжень. Основними напрямами вказаних дослщжень е визначення впливу iсламського фактору на
