CC BY
1
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 4 (36), 2022
1СТОР1Я ДЕРЖАВИ I ПРАВА
УДК 94(477)
Соломiя Васил1в
Нацюнальний унiверситет "Львiвськa полтехшка", доцент кафедри цившьного права та процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! oсвiти, solomia. s.vasyliv@lpnu.ua ORCID: 0000-0003-4911-3949 Ярина Чабан
Нацюнальний ушверситет "Львiвськa полтехшка", студентка денно! форми навчання другого (бакалаврського рiвня) спeцiaльнoстi 081 "Право" Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! осв^и yaryna.chaban.pv.2020@lpnu.ua
ДЕРЖАВОТВОРЧА 1ДЕОЛОГ1Я УКРАШСЬКИХ НАЦ1ОНАЛ1СТ1В У ПЕРШ1Й ПОЛОВИН1 ХХ СТОЛ1ТТЯ
http://doi.org/10.23939/law2022.36.005
© Bacmie С., Чабан Я., 2022
Стаття присвячена питанням державного устрою, принципам та щеологн державного будiвництва майбутньоТ УкраТнськоТ держави в документах украТнських нащона-лicтичних оргашзацш та працях пров1дник1в ОУН у першш половинi ХХ cтолiття.
Автор зазначае, що першi напрацювання украТнських нащонашспв щодо держа-вотворення були окреслеш ще на початку ХХ ст., зокрема С. Нижан^вським на першо-му Конгреci украТнських нащоналк^в у 1929 р. який окреслив основн етапи державного будiвництва, вiд яких залежала i форма державного будiвництва.
Bоеннi реалп, р1шення III Надзвичайного Великого збору ОУН (1943 р.) були тими факторами, що стимулювали украТнський нацюналпм "крайового зразка" набувати рис демократичноcтi. Нововведенням у новш програмi бандер1вц1в була теза, що "iдеалом новоТ суспшьност е вiльна людина", а майбутнш полiтичний режим названо спочатку "новим ладом", пiзнiше в "Уточненнях i доповненнях до програмових постанов..." (1950 р.) - "демократичним ладом".
У статт проаналповаш також погляди на основи державотворення новоТ УкраТнськоТ держави таких провщниюв та щеолопв ОУН як С. Бандера, П. Полтава, О. Дяюв, П. Мiрчук.
Автор наголошуе, що одним з найважливших питань, як визначали сутшсть державного режиму була проблема сусшльноТ рiвноcтi громадян держави. 1деологи ОУН(б)
вважали, що Bci люди е рiвними, коли йдеться про право на штелектуальний та фiзич-ний розвиток, здобуття осв^и тощо, тобто украТнський нацшналпм створював можли-востi розвитку уам громадянам i не передбачав жодних необгрунтованих, незаслужених прившеТв. yci групи ОУН(б) шсля в1йни задекларували, що сусшльно-пол^ичний устрiй повинен бути побудований на демократичних засадах, що безперечно розвшчуе штучно створеш ворожою пропагандою мiфи про засадничу абсолютну авторитаршсть i тотал^ тарнiсть ОУН(б) та УПА.
Автор вказуе, що дiяльнiсть ОУН була не лише етапом збройноТ боротьби за неза-лежшсть УкраТни, а й черговим першдом розвитку суспшьно-пол^ичноТ, державно-правовоТ думки УкраТни.
Ключовi слова: нацiоналiзм, Оргашзащя УкраТ'нських Нацiоналiстiв, державний устрiй.
Постановка проблеми. Правознавщ рiдко обирають предметом сво!х дослiджень щеолопчно-правову спадщину ОУН. Водночас, саме юридично! оцшки та полiтико-правового аналiзу потребуе величезний масив докуменпв доби нацiонально-визвольних змагань укра!нщв.
Пiсля закiнчення Друго! св^ово! вiйни iнтелектуальний провiд укра!нського нацюнально-визвольного руху усi зусилля зосереджував на оргашзацп боротьби з радянським режимом. Проте, у працях провщники та iдеологи ОУН багато уваги придшяли саме щеологп, держаному устрою, режиму майбутньо! Укра!нсько! Держави. Анатз ще! спадщини не лише дав би змогу проаналiзу-вати погляди представниюв укра!нського нацiоналiстичного руху, а також донести до укра!нського суспшьства основи щеологп ОУН, показати прогресившсть та демократичнiсть поглядiв укра!нсь-ких нащоналю^в на державу i право.
Аналiз дослiдження проблеми. У втизнянш iсторичнiй, полiтологiчнiй чи правничiй нау-ковiй лiтературi, публiцистицi науковцi не багато уваги придшяють питанням устрою, принципам та щеологп державного будiвництва майбутньо! Укра!нсько! держави в документах укра!нських на-цiоналiстичних органiзацiй та працях провщниюв ОУН у першш половинi ХХ столiття. Так, окремi положення державотворчо! щеологп укра!нських нацюналюив висвiтленi у працях В. Вятровича, В. Деревiнського, В. Дзьобака, П. Гай-Нижника, А. Кентiя, Г. Кас'янова, Ю. Киричука, О. Кучерука, О. Лисенка, А. Рибака, I. Патриляка, В. Трохимовича та шших. Здебшьшого ця проблематика розглядалася в контекст iсторичних студiй про укра!нський нацюналютичний рух.
Мета статтi полягае у дослщженш питань державного устрою, принцитв та iдеологi! державного будiвництва майбутньо! Укра!нсько! держави в документах укра!нських нацюналютич-них органiзацiй та працях провщниюв ОУН у першiй половит ХХ столотя.
Виклад основного матерiалу. Iдеологiя укра!нського нацiоналiзму завжди пропагувала культ власно! самостiйно!' Укра!нсько! держави, лояльшсть до яко! розглядалася як одна з найви-щих суспшьних чеснот громадянина [1, с. 69]. Цшком закономiрно, що теоретики нацiоналiзму, а також практикуючi нацiоналiстичнi рухи повсякчас намагалися представити власну концепщю держави.
Першi доробки укра!нських нацiоналiстiв щодо державотворення були окресленi ще на початку ХХ ст., зокрема, С. Нижанювський на першому Конгрес укра!нських нацiоналiстiв у 1929 р. у своему вистуш окреслив позищю укра!нських нацiоналiстiв з питань державного будiвництва, розвитку Укра!нсько! держави [2, с. 48-57].
Зокрема, у питанш пол^ичного ладу ОУН виокремлювала три етапи державного будiвництва, вщ яких залежала i форма державного будiвництва:
- перший етап (визвольна боротьба) - нацюнальна диктатура;
- другий етап (внутршнього порядкування) - голова держави матиме завдання тдготувати створення найвищих законодавчих oргaнiв на "зaсaдi представництва всix oргaнiзoвaниx суспiльниx верств з урахуванням вiдмiннoстeй окремих земель, що ввiйдуть до складу Укра!нсько! Держави";
- трeтiй етап (етап упорядковано! держави) - на чoлi держави стане покликаний парламентом голова держави, який призначатиме уряд, шдзв^ний йому та представницькому органу [3].
Военш реали, рiшeння III Надзвичайного Великого збору ОУН (1943 р.) були тими факторами, що стимулювали укра!нський нaцioнaлiзм "крайового зразка" набувати рис дeмoкрaтичнoстi. Принциповим нововведенням у нoвiй прoгрaмi бaндeрiвцiв (III Надзвичайний Великий збiр ОУН) була теза, що "щеалом ново! суспшьност е вiльнa людина", а майбутнш пoлiтичний режим названо вже не "нацюкраиею", а спочатку "новим ладом", пiзнiшe в "Уточненнях i доповненнях до про-грамових постанов..." (1950 р.) - "демократичним ладом" [4, с. 99-112].
Пюля закшчення Друго! св^ово! вiйни штелектуальний прoвiд укра!нського нацюнально-визвольного руху зaкoнoмiрнo бiльшe зусиль зосереджував на оргашзаци боротьби з радянським режимом, шж на рoзрoбцi проблем розбудови державного мехашзму, що ускладнюе дослщникам aнaлiз державотворчих iдeй, проте це не е суттевою перешкодою до визначення засадничих прин-ципiв державного бущвництва.
Проблему майбутнього пoлiтичнoгo режиму активно обговорювали публiцисти оргашзаци на рщних землях та за кордоном. Так, один iз oчiльникiв ОУН, О. Дяюв, писав, що демократа пoтрiбнo взяти за основу пол^ичного режиму, але слiд добре продумати И конкретну форму, бо во-на може мати i негативш тенденцп через рiзнoмaнiтнi вади державно! системи та низьку пол^ичну культуру громадян [5, с. 308].
Один з щеолопв ОУН(б) П. Полтава у сво!й прaцi "За тип оргашзовано! демократи в майбутнш нeзaлeжнiй Укрa!нськiй дeржaвi" (1949 р.), значну увагу прищляе основам державного устрою майбутньо! Укра!нсько! держави. П. Полтава описував концепщю Укра!нсько! держави як пар-ламентсько! демократично! республши, oскiльки вважав, що закони лише тoдi виконують без вщ-хилень, коли цей процес контролюе законодавець, звщси - виконавча влада повинна тдпорядкову-ватися зaкoнoдaвчiй. Щодо виборчо! системи, то на думку автора, депута^в парламенту слiд обира-ти з представниюв пoлiтичниx пaртiй на загальних прямих рiвниx виборах на пропорцшнш oснoвi (автор обстоював думку, що до вибoрiв слiд було допускати лише и парти, чи! програми не мiстять антидержавних положень, та як зiбрaли не менше двох мiльйoнiв пiдписiв громадян) [6, с. 32-36].
На думку П. Полтави, це могло б зумовити настання таких наслщюв: 1) юнуватимуть ч^ю напрями розвитку держави, як позбавлять труднoщiв у зaкoнoдaвчiй робой; 2) глава держави одержить право розпускати парламент у раз^ якщо бшьшють не сформуеться та не буде опри-люднено "Дeклaрaцiю", i сaмoстiйнo формувати виконавчу владу до повторних вибoрiв; 3) реатзо-вувати пол^ику парламенту мав би уряд, сформований з представниюв пaртiй, що перемогли, або одше! парти, що отримала бiльшiсть гoлoсiв, причому парламент не мав би права висловити вотум нeдoвiри урядoвi [5, с. 311]. Водночас, залишилися вiдкритими питання однопалатносп чи двопа-лaтнoстi парламенту, повноважень Президента (глави держави), глави уряду.
I бaндeрiвцi - ОУН(б), i мeльникiвцi - ОУН(м) сходились на тому, що пол^ичний режим повинен узгоджуватись iз зoвнiшнiми та внутршшми умовами розвитку держави та свщомосп громадян [7, с. 118-123].
Водночас, спшьною для угруповань А. Мельника та С. Бандери була ч^ка пoзицiя, що диктатура не може бути довготривалою формою державного режиму, оскшьки переросте в деструктивне, шчим не виправдане явище. Бшьше того, вона повинна бути лептимною та тривати лише до створення i стaбiлiзaцi! державного мехашзму й повного усунення загроз суверенитету держави [7, с. 118-123].
Концепщя суспшьно-пол^ичного устрою майбутньо! Укра!нсько! держави, запропонована щеологами ОУН, була кардинально новою та несхожою на шш^ до того часу iснуючi в Укра!ш. Не можна !! назвати також запозиченою, калькою з чужих джерел. Як з огляду на тюний зв'язок з
укра!нською дшсшстю, так i враховуючи момент критики оушвцями поширених тодi демократично!, фашистсько!, нацистсько!, соцiалiстично! теорiй суспiльства.
Одним iз найважливiших принципових питань, яю визначали сутнiсть нацiократичного режиму, була проблема суспшьно! рiвностi громадян держави. Так, теоретики ОУН(б) вважали, що всi люди е рiвними, коли йдеться про право на штелектуальний та фiзичний розвиток, здобуття освiти тощо. Тому укра!нський нацiоналiзм, наголошували вони, дасть змогу проявити себе ушм громадянам, i шхто не буде мати якихось необгрунтованих, незаслужених привiле!в [7, с. 118-123].
Неодноразово звинувачений в авторитаризмi лщер ОУН С. Бандера у статп "До проблеми полiтично! консолщащ!" (1946 р.) вказував, що в державнш оргашзацп народу повинна бути поль тична диференцiацiя i вiльний розвиток пол^ичних угруповань та здорова конкуренщя мiж ними. Самi ж державш органи, виконуючи сво! функцi!, повинш стояти на понадпартiйних позицiях [8, с. 28].
Ус групи ОУН(б) тсля вiйни задекларували, що суспшьно-пол^ичний устрiй повинен бути побудований на демократичних засадах. Ставлення члешв ОУН, яю перебували в Укра!ш, до проблеми полiтичного режиму було таким: за демократичний спошб формування влади, права та свободи громадян, але демократiя не може бути стихшною; держава мае право втручатись у поль тичне життя народу та коригувати його змют. Взагал^ зародження гуманiстичних оунiвських iдей саме в умовах гiтлерiвсько! та сталшсько! окупацi! на Укра!нi, а не за кордоном, е щкавим та неор-динарним фактом.
Пiсля вшни поняття демократi! як способу формування влади та !! значення для держави отримало, по-сутi, однакове трактування як в Укра!ш, так i в середовищi Закордонних частин ОУН. Дiячi Органiзацi! вважали, що вона не е щеалом, кiнцевою метою, яку достатньо проголосити, а лише окресленими межами та свободами сшвюнування елеменпв суспшьства, набором певних шструменпв ефективно! державно! полiтики. Еволюцi! у питаннях майбутнього державно-полiтичного режиму зазнало також середовище ОУН(м) [9, с. 37-43].
1дея про те, що виршення засадничих питань майбутньо! держави мало здiйснюватися у формi прямо! демократi!, знайшла вiдображення у проект "Основи укра!нсько! державностГ', шд-готованому у 1944 р. групою дiячiв ОУН(м). На думку авторiв проекту, основний закон держави мае бути обговорений i затверджений "всенародним таемним голосуванням" (плебiсцитом). Крiм того, питання про те, чи голова держави буде спадковим монархом, чи обраним на певний термш президентом, теж мав виршувати плебюцит [10, с. 124-126].
Як стведжуе С. Бандера у статп "Слово до укра!нських нацiоналiстiв-революцiонерiв за кордоном" (1948 р.), лише самостшна соборна Укра!нська держава може забезпечити укра!нському на-родовi повну волю, всебiчний свобiдний розвиток, добробут, соцiальну справедливють i справжне народоправство [8, с. 345-347].
Так, член Проводу ОУН(б) П. Мiрчук зауважуе, що укра!нсью нацюналюти у повоенний перiод виокремлювали такi ознаки демократичного устрою: 1) право кожного громадянина вислов-лювати сво! погляди i критикувати свш уряд; 2) право народу усувати уряд, що не вщповщае його вол^ та забезпечення можливостi здшснювати це право; 3) конституцiйна можливють для народу висловлювати свою волю в справi встановлення та змши конституцi! [11, с. 42-43]. Саме останне положения об'ективуе можливють запровадження у новому державному устро! шституту демократичного референдуму (плебiсциту).
В умовах вшни i можливих диверсш у перший перiод становлення Укра!нсько! держави на керiвнi посади в органи державно! влади передбачалося призначати членiв ОУН(б), а в разi потреби -мiсцевих найкращих представниюв. Критерiем добору мали бути моральш якостi, авторитет i дов> ра серед громадян, висока фахова квалiфiкацiя та оргашзаторсью здiбностi. Не передбачалося запровадження якогось спещального стввщношення мiж членами i не членами ОУН у фаховш iерархi!.
Органи мюцевого самоврядування мали обиратися з мешканщв регiону, де вони формували-ся. Враховувався тодi i нацюнальний фактор. В iнструкцiях зазначалося, що для ефективно! розбу-дови оргашв мюцево! адмшютрацп найважливiшими були кадри: нов^ творчi укра!нсью люди, виховаш на основах укра1нсько1 духовностi. Тому передбачалося розробити притаманну укра!нству традицшну систему оргатзацп влади та виховання кадрiв [12, с. 61-71].
Особливосп функцiонування цившьно! адмшютрацп й мюцевого самоврядування на звшь-нених вщ окупантiв укра!нських землях було унормовано "Розпорядженням про встановлення адмшютрацп на терет Укра!ни" Головною командою УПА вiд 1 вересня 1943 року запроваджувався подiл укра!нсько! територи на села, мюта, райони, повiти (округи) та область На вшх цих адмшютра-тивних рiвнях мали дiяти ради та управи.
Ради рiзних рiвнiв мали видавати розпорядження, iншi документи та бути помiчними, дорад-чими органами вiдповiдних управ. Управи рiзних рiвнiв були виконавчими адмшютративними органами вищо! влади вщповщно! ради, одночасно контрольним органом нижчо! адмшютративно! влади та мали право на пiдставi доручено! !м компетенци в межах свого адмшютративного терену видавати рiзного роду розпорядження, накази, обiжники, оголошення тощо.
До широко! компетенци мiських, районних, повiтових i обласних управ та рад належали вс справи адмiнiстративного, економiчного, культурно-осв^нього, полiцiйного характеру, крiм того, деяю справи вiйськовi та справи судовi господарчого характеру. Обирати такi ради мали право вс мiсцевi мешканщ, що досягли 18 рокiв, причому таемним, загальним, безпосереднiм голосуванням з-помiж кандидатiв, котрим виповнився 21 рш. Склад ради варiювався залежно вщ чисельностi на-селення - вщ 12 до 60 членiв [12, с. 64-69].
Сшьську, мiську (тдпорядковану району), районну управи обирали вщповщт ради з по-дальшим затвердженням повiтовим старостою (або окружним головою). Пов^ову (окружну) i мюь-ку (тдпорядковану обласп) управи призначала обласна управа. Обласну i мiську (тдпорядковану Мшютерству внутрiшнiх справ чи Радi Мiнiстрiв) управи призначали Мiнiстерство внутршшх справ чи Рада Мiнiстрiв (тобто центральний уряд Укра!нсько! держави). До складу управи входили голова (посадник, староста), його заступник i секретар [13, с. 131-135].
Мюью, районш, повiтовi (окружнi) i обласнi управи мали ще в штатному розпис референтiв (керiвникiв вiддiлiв), зокрема, рефереипв, котрi вiдали справами адмiнiстративними, господарсько-рiльничими, шляховими, фiнансовими, освiти i культури, соцiального забезпечення, охорони здоров' я, промислово -торговельними, вiйськовими та ш. [13, с. 131-135].
Отже, проанатзувавши iнструктивнi матерiали ОУН(б) та УПА, можна зробити висновок, що щ авторитетш i впливовi структури укра!нського нацiонально-визвольного руху навiть тд час вiйськових дiй передбачали можливють залучення громадськостi до управлiння державою, що, без-перечно, розвiнчуе штучно створен ворожою пропагандою мiфи про засадничу абсолютну автори-тарнiсть i тоталiтарнiсть ОУН(б) та УПА [13, с. 131-135].
Важливе мюце у державотворчш концепцi! ОУН(б) займало питання створення нацiонально! армi! i флоту, ядро яких мала становити вшськова сила Оргатзацп. Укра!нська армiя мала сприяти вихованню вояка-громадянина, прищеплювати йому тд час вiйськово! служби й позавшськового виховання почуття соборностi, вщповщальносп, геро!зму й посвяти в поеднанш з залiзною дисципл> ною й твердим вояцьким вишколом. Укра!нська военна доктрина, опираючись на духовнi прикмети укра!нця, iсторичнi традицi!, геополiтичнi умови Укра!ни та, аналiзуючи новiтнi военш засоби, мала дати укра!нськiй армп стратегiю й органiзацiю, яка б дозволила найдоцшьшше використати усю мщь i потужнiсть укра!нсько! нацi!. [14, с. 298-300].
Висновки. Природна щейна еволюцiя руху, яка вiдбувалася тд час та пiсля Друго! св^ово! вiйни, призвела до перегляду програмних положень ОУН. Розробленш у 30-х р. ХХ ст. доктрин
"нацюкратично! держави" та вщповщного авторитарного полiтичного режиму прийшла на змь ну концепщя демократичного устрою та вiдповiдних принцитв функцiонування державного механiзму. "Нацiократiя" з проголошеною провiдною, виключною роллю ОУН в суспшьств^ запереченням загальних виборiв та суспiльно! рiвностi людей був замшений "демократичним нацiоналiзмом". Новий державно-полггичний режим в Укра!нi мав грунтуватись на принципах багатопартiйностi, загальних прямих виборiв, дотриманнi всiх прав та свобод громадян з боку держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Смгг Е. Д. (2004). Нац1онал1зм: теор1я, щеолопя, 1стор1я. К.: К.1.С., 2004. С. 69-70.
2. ОУН в свита постанов Великих Збор1в, Конференцш та шших докумеппв з боротьби 1929-1953 рр. Видання Закордонних Частин Оргашзацп Украшських Нацюнатспв, 1955. 372 с.
3. Касьянов Г. (2002). До питання про вдеолопю Оргашзацп Украшських Нацюналкпв. URL: http ://litopys. org. ua/kasian/kas2. htm.
4. Уточнения i доповнення до програмових постанов Третього Надзвичайного Великого Збору ОУН (1950). ОУН в свита постанов Великих Збор1в, Конференцш та шших документа з боротьби 1929-1955 р. Зб1рка докумеппв. Видання ЗЧ ОУН. 1955. С. 99-112.
5. Трофимович В. (2007). Державотворч1 вде! Проводу ОУН в Укра!ш (1940-1950). Укра!нський визвольний рух. Центр дослщжень визвольного руху, 1нститут укра!нознавства 1м. I. Крип'якевича НАН Украши. Льв1в, 2007. С. 301-311.
6. Ухач В. З. (2016). Питання державносп в щеолопчних концепщях i програмних документах украшських нацюналюпв (30-40 рр. ХХ ст.). Актуальт проблеми правознавства. Вип. 1. С. 32-36.
7. Рибак А. (2006). Еволющя погляд1в д1яч1в ОУН 1940-1950-х рок1в на полггичний режим майбутньо! укра!нсько! держави. Укра1нська нацюнальна вдея: реалп та перспективи розвитку : зб. наук. пр. Нацюнальний утверситет "Льв1вська полпехшка". Льв1в. Вип. 17. С. 118-123.
8. Бандера С. (1998). До засад нашо! визвольно! полпики. Перспективи Укра1нсько1 Революцп: зб1рка твор1в. Дрогобич. Ввдродження, 1998. 656 с.
9. Рибак А. (2006). Ставлення до демократп у полиичнш думщ ОУН 1940-1950-х рошв. Науковг записки Нацюнального унгверситету "Киево-Могилянська Академгя". Полгтичнг науки. К., Видавничий д1м "КМА". 2006. 96 с. Т. 57. С. 37-43.
10. Дерев'янко С. М. (2012). 1дея запровадження прямого народовладдя у полпичнш думщ украшського нацюнального руху (20-40-i роки ХХ столлтя). Панорама полгтологгчних студт. Наук. вгсник Р1вненського держ. гумангтар. ун-ту. Р1вне, 2012. Вип. 8. С. 121-127.
11. М1рчук П. (1955). За чистоту позицш украшського визвольного руху. Лондон-Мюнхен. Укр. Визвольна Спшка, 1955. 184 с.
12. Гай-Нижник П. П. (2015) "Тшьки вповш Суверенна Укра!нська Держава може забезпечити украшському народов1 свобвдне життя" (яку державну модель прагла створити ОУН(б) у 1941-1943 рр.). Плея. 2015. Вип. 97 (№ 6). C. 61-71.
13. Деревшський В. (2016). Формування основ адмшютративного устрою та мюцевого самоврядування Укра!нсько! держави на перюд нацюнально-визвольно! вшни в шструктивних матер1алах ОУН(б) та УПА. Третг Бандер1вськ1 читання. "В1з1я Укратсько! держави в iдеологИ укра'1'нського нацюналгзму": зб1рник матергалгв (м. Ки!в, 3 лютого 2016). Ки!в - 1вано-Франшвськ, 2016. С. 129-138.
14. Гай-Нижник П. П. (2017). Самолегигашзащя ОУН-р i визначення модел1 майбутньо! Укра!нсько! держави на II Великому збор1 ОУН (квиень 1941 р.). Ысник Львiвського унiверситету. Серiя iсторична. 2017. Вип. 53. С. 286-310.
REFERENCES
1. Smit E. D. (2004). Natsionalizm: teoriia, ideolohiia, istoriia. [Nationalism: theory, ideology, history]. K.: K.I.S., 2004. Pp. 69-70 [in Ukrainian].
2. OUN v svitli postanov Velykykh Zboriv, Konferentsii ta inshykh dokumentiv z borotby 1929-1953 rr. [OUN in the light of resolutions of Great Meetings, Conferences and other documents on the struggle of 1929-1953]. Vydannia Zakordonnykh Chastyn Orhanizatsii Ukrainskykh Natsionalistiv, 1955. 372 p. [in Ukrainian].
3. Kas'yanov G. (2002). Do py'tannya pro ideologiyu Organizaciyi Ukrayins'ky'x Nacionalistiv. [On the question of the ideology of the Organization of Ukrainian Nationalists]. URL: http://litopys.org.ua/kasian/kas2.htm.
4. Utochnennia i dopovnennia do prohramovykh postanov Tretoho Nadzvychainoho Velykoho Zboru OUN. (1950). [Clarifications and additions to the program resolutions of the Third Extraordinary Great Meeting of the OUN (1950)]. OUN v svitli postanov Velykykh Zboriv, Konferentsii ta inshykh dokumentiv z borotby 1929-1955 r. Zbirka dokumentiv. Vydannia ZCh OUN. 1955. Pp. 99-112. [in Ukrainian].
5. Trofymovych V. (2007). Derzhavotvorchi idei Provodu OUN v Ukraini (1940-1950). [State-building ideas of the OUN Branch in Ukraine (1940-1950)]. Ukrainskyi vyzvolnyi rukh. Tsentr doslidzhen vyzvolnoho rukhu, Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy. Lviv, 2007. Pp. 301-311 [in Ukrainian].
6. Ukhach V. Z. (2016). Pytannia derzhavnosti v ideolohichnykh kontseptsiiakh i prohramnykh dokumentakh ukrainskykh natsionalistiv (30-40 rr. ХХ st.). [The question of statehood in the ideological concepts and program documents of Ukrainian nationalists (30-40s of the XX century)]. Aktualni problemy pravoznavstva. 2016. Vyp. 1. Pp. 32-36 [in Ukrainian].
7. Ry'bak A. (2006). Evolyuciya poglyadiv diyachiv OUN 1940-1950-x rokiv na polity'chny'j rezhy'm majbutn'oyi ukrayins'koyi derzhavy' [The evolution of the views of OUN activists in the 1940s and 1950s on the political regime of the future Ukrainian state]. Ukrayins'ka nacionalna ideya: realiyi ta perspekty'vy' rozvy'tku : zbirny'k naukovy'x pracz'. Nacional'ny'j universy'tet "L'vivs'ka politexnika". L'viv. Vy'p. 17. Pp. 118-123 [in Ukrainian].
8. Bandera S. (1998). Do zasad nashoi vyzvolnoi polityky. Perspektyvy Ukrainskoi Revoliutsii: zbirka tvoriv. [To the foundations of our liberation policy. Prospects of the Ukrainian Revolution: a collection of works]. Drohobych. Vidrodzhennia, 1998. 656 p. [in Ukrainian].
9. Rybak A. (2006). Stavlennia do demokratii u politychnii dumtsi OUN 1940-1950-kh rokiv. [Attitude to democracy in the political opinion of the OUN of the 1940-1950s]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu "Kyievo-Mohylianska Akademiia". Politychni nauky. K., Vydavnychyi dim „KMA". 2006. 96 p. T. 57. Pp. 37-43 [in Ukrainian].
10. Derevianko S. М. (2012). Ideia zaprovadzhennia priamoho narodovladdia u politychnii dumtsi ukrainskoho natsionalnoho rukhu (20-40-i roky ХХ stolittia). [The idea of introducing direct people's power in the political opinion of the Ukrainian national movement (20-40s of the 20th century)]. Panorama politolohichnykh studii. Nauk. visnyk Rivnenskoho derzh. humanitar. un-tu. Rivne, 2012. Vyp. 8. Pp. 121-127 [in Ukrainian].
11. Mirchuk P. (1955). Za chystotu pozytsii ukrainskoho vyzvolnoho rukhu. [For the purity of the positions of the Ukrainian liberation movement]. London-Miunkhen. Ukr. Vyzvolna Spilka, 1955. 184 p. [in Ukrainian].
12. Hai-Nyzhnyk P. P. (2015). "Tilky vpovni Suverenna Ukrainska Derzhava mozhe zabezpechyty ukrainskomu narodovi svobidne zhyttia" (yaku derzhavnu model prahla stvoryty OUN(b) u 1941-1943 rr.). ["Only a fully Sovereign Ukrainian State can ensure a free life for the Ukrainian people" (which state model the OUN(b) sought to create in 1941-1943)]. Hileia. 2015. Vyp. 97 (No. 6). Pp. 61-71 [in Ukrainian].
13. Derevinskyi V. (2016). Formuvannia osnov administratyvnoho ustroiu ta mistsevoho samovriaduvannia Ukrainskoi derzhavy na period natsionalno-vyzvolnoi viiny v instruktyvnykh materialakh OUN(b) ta UPA. [Formation of the foundations of the administrative system and local self-government of the Ukrainian state during the period of the National Liberation War in the instructional materials of the OUN(b) and UPA]. Treti Banderivski chytannia. "Viziia Ukrainskoi derzhavy v ideolohii ukrainskoho natsionalizmu": zbirnyk materialiv. Kyiv - Ivano-Frankivsk, 2016. Pp. 129-138 [in Ukrainian].
14. Hai-Nyzhnyk P. P. (2017). Samolehitymizatsiia OUN-r i vyznachennia modeli maibutnoi Ukrainskoi derzhavy na II Velykomu zbori OUN (kviten 1941 r.). [Self-legitimization of the OUN-r and determination of the model of the future Ukrainian state at the II Great Assembly of the OUN (April 1941)]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna. 2017. Vyp. 53. Pp. 286-310 [in Ukrainian].
Дата надходження: 13.09.2022р.
Solomia Vasyliv
Lviv Polytechnic National University, Docent of the Department of Civil Law and Process Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Candidate of Juridical Sciences (Ph. D.)
solomia.s.vasyliv@lpnu.ua ORCID: 0000-0003-4911-3949 Yaryna Chaban Lviv Polytechnic National University, Student of second (bachelor's) level, specialty 081 "Law", Institute of Law, Psychology and Innovative Education yaryna.chaban.pv.2020@lpnu.ua
STATE-FORMING IDEOLOGY OF UKRAINIAN NATIONALISTS IN THE FIRST HALF OF THE 20TH CENTURY
The article is devoted to issues of state organization, principles and ideology of state building of the future Ukrainian state in the documents of Ukrainian nationalist organizations and the works of the leaders of the OUN in the first half of the 20th century.
The author notes that the first developments of Ukrainian nationalists regarding state building were outlined at the beginning of the 20th century, in particular by S. Nyzhankivskyi at the first Congress of Ukrainian nationalists in 1929, who outlined the main stages of state building, which also depended on the form of state building.
The realities of war, the decisions of the III Extraordinary Great Assembly of the OUN (1943) were the factors that stimulated Ukrainian nationalism of the "regional model" to acquire democratic features. An innovation in the new program of the Bandera residents was the thesis that "the ideal of the new society is a free person", and the future political regime was called first the "new system", later in "Clarifications and additions to the program resolutions..." (1950) - the "democratic system".
The article also analyzes the views on the foundations of state formation of the new Ukrainian state of such leaders and ideologues of the OUN as S. Bandera, P. Poltava, O. Dyakiv, and P. Mirchuk.
The author emphasizes that one of the most important issues that determined the essence of the state regime was the problem of social equality of citizens of the state. The ideologues of the OUN(b) believed that all people are equal when it comes to the right to intellectual and physical development, education, etc., that is, Ukrainian nationalism created development opportunities for all citizens and did not provide for any unfounded, undeserved privileges. After the war, all groups of the OUN(b) declared that the socio-political system should be built on democratic foundations, which undoubtedly debunks the myths artificially created by enemy propaganda about the basic absolute authoritarianism and totalitarianism of the OUN(b) and the UPA.
The author points out that the activity of the OUN was not only a stage of the armed struggle for the independence of Ukraine, but also another period of development of the socio-political, state-legal thought of Ukraine.
Key words: nationalism, Organization of Ukrainian Nationalists, state system.
