CC BY
49
правово1 бази, сприятливого швестицшного кшмату та вщповщного 6i3Hec- се-редовища, iнвестицiйний потенщал фiнансово-промислових груп Украши повинен розглядатися як один з вагомих чинниюв росту капiталiзацiï iнтелекту держави.
Лггература
1. Колоколов В. А. Инновационные механизмы функционирования предпринимательских структур// Менеджмент в России и за рубежом. - 2002, № 1.
2. Федоренко А.А. Венчурний каттал: сьогодш i завтра// Зб1рка праць мапстранпв До-нецького нацюнального технiчного унiверситету. - Донецьк: ДонНТУ. - 2002, вип. 1. - 942 с.
3. www.companion.ua.
4. Дагаев А.А. Механизмы венчурного (рискового) финансирования: мировой опыт и перспективы развития в России// Экономика 21 века - 1999, № 1.
5. Яскевич А.Й. Державне регулювання розвитку венчурного бiзнесу в швестицшнш сфер^/ Державне управлшня: теорiя та практика. - 2005, № 1.
6. Гулькин П. Венчурный капитал. Джерело: Електронне видання "Корпоративний менеджмент" www.cfin.ru/investor
7. Статистичний щор1чник Украïни за 2005 рiк/ За ред. О.Г. Осауленка. - Держком. статистики Украши, 2006.
8. Гулькин П.Г. Российская модель синергии: реструктуризация, модернизация, венчурное финансирование// Российское Экспертное Обозрение "Инновационная Россия". - 2003, № 6. - С. 236-238.
9. Statistics of Income Corporation, Income Tax Return Watch, 1983, P. 81.
УДК 338.242 П.Ю. Лазур - ВНЗ "Львiвський кооперативный коледж
економжи iправа"
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МАЛОГО I СЕРЕДНЬОГО
пвдприемництвА
На 0CH0Bi узагальнення та систематизацп досвщу реформацшних перетворень у рядi провщних краш CBiTy в ХХ столiттi показана мождивють застосування теорп економiчноi еволюцп до аналiзу та теоретичного супроводу трансформацiйних про-цесiв пострадянського типу, встановлено базовi положення, що повиннi бути врахо-ванi при реалiзащi цих процеав в Укршш.
P. Yu. Lazur - H.S. "Lviv cooperative college of economics and law" The state regulation of the small and middle business
On the basis generalizing and systematizing experience reformation transformations in the number leading countries world in 20th century demonstrated the possibility of using theory of economical evolution to the analysis and theoretical accompaniment transformation processes of postsoviet type, formed the basis principles that one needs by realization this processes in Ukraine.
I. Вступ
У процес поглиблення шституцшних реформ необхщно уникати штучного протиставлення держави i ринку. Основним суб'ектом реформ поль тики економiчного зростання та поглиблення штеграцшних процеЫв е держава. Водночас необхщно запоб^ати ii надмiрному втручанню у т сфери, де це недоцшьно. Украшськш економщ потрiбне не вщтворення адмшютративних принцишв управлiння i витюнення вже сформованих ринкових механiзмiв, а ix доповнення, удосконалення, змiцнення, посилення дiевостi та ефективностi.
На нишшньому eTani розвитку визначальним завданням держави е ство-рення сприятливих iнституцiйних i оргaнiзaцiйних передумов реашзаци стратеги европейсько1 ттеграци, утвердження в УкраАт на основi европейських принцишв i стaндaртiв ефективно! соцiaльно-орiентовaноl структурно-тно-вацшно1 модeлi розвитку. Держава мае попереджувати стихшш змiни ринко-во! кон'юнктури, забезпечувати гарантований рiвeнь нацюнально1, у т.ч. еко-номiчноl безпеки, зокрема нaдiйну стaбiльнiсть грошово-фтансового середо-вища, регулювати бaзиснi мaкроeкономiчнi вiдтворювaльнi пропорци. Необ-хiднiсть змщнення регулювально1 функци держави продиктована з потребою ютотного посилення ll впливу на розвиток процeсiв, пов'язаних зi змiнaми соць ально1 структури суспшьства, подоланням глибоко1 диференщаци, шдвищен-ням доходiв населення, посиленням та змщненням позицiй середнього класу.
У сфeрi eкономiчноl полiтики у дeржaвi немае вщповщальшшого зав-дання, нiж тдтримка eкономiчних галузей i виробництв, як вже сьогоднi де-монструють високий технолопчний рiвeнь i конкурeнтоспроможнiсть, змщнення позицш та створення максимально сприятливих умов для дiяльностi нацюнальних компaнiй у вiдкритому конкурентному середовишд [1, с.229].
Дослiджeнню теоретичних та прикладних проблем державного регулю-вання малого та середнього тдприемництва присвячет прaцi вiдомих втиз-няних вчених, серед яких нeобхiдно назвати насамперед Г.М. Бшоуса, З.С. Вар-нaлiя, Л.1. Воротiну, Я.А. Жaлiлa, Ю.1. Сханурова, Ю.О. Клочка, Т.В. Кондратюк, В.А. Кредюова, О.В. Кужель, 1.С. Кузнецову, Д.В. Ляпiнa, О.1. Микитюк, В.О. Сизоненка, Л.П. Хмелевську та iн. Рeгiонaльнi аспекти розвитку малого тдприемництва найбшьш детально розглянут в роботах З.С. Вaрнaлiя, С.М. Дем-ченка, 1.С. Кузнецово1, А.П. Павлюк [2, с. 98-209].
II. Постановка завдання
Питання регулювання малого та середнього тдприемництва е надзви-чайно актуальними як у контекст змiцнeння позитивних eкономiчних тен-денцш, так i у контeкстi рeaлiзaцil евроiнтeгрaцiйного курсу нашо1 держави. У зв'язку з цим вважаемо за доцшьне розглянути проблеми формування та рeaлiзaцil державно1 полiтики сприяння розвитку малого тдприемництва, яка в умовах перехщного перюду повинна бути на порядок вищою, нiж в устале-них, eкономiчно стaбiльних суспiльствaх iз iнституцiйною зaвeршeнiстю сус-пiльного устрою.
III. Результати
Перспективи посилення регулювально1 функци держави повиннi ощню-ватися в аспект здiйснeння ключового завдання - поглиблення ринково1 тран-сформаци eкономiки. Йдеться про сприяння становленню тако1 ринково1 еко-номiки, де в основi eкономiчноl мотиваци був шдприемницький iнтeрeс, а тд-приемець, дшова людина стали ll головною рушшною силою. Держава повинна перейти вщ упрaвлiння малим i сeрeднiм (МСП) до служiння йому, до на-дання йому допомоги. Йдеться про рeaлiзaцiю ново1 фшософи демократично1 влади: держава надае тдприемцям, особливо малим i сeрeднiм, яюст послуги.
2004 р. рiвeнь ттзаци eкономiки становив 34,1 % вщ ВВП [1, с. 232]. Тшзащя eкономiки означае тiнiзaцiю МСП. Наявний рiвeнь тшзаци економь
ки i шдприемництва дiйшов небезпечно1 межi, коли можна говорити про юнування системи розширення, а не простого чи звуженого вщтворення тшьо-вих економiчних вiдносин в УкраАт. Значш масштаби тшьовоА економiчноi дь яльност позначаються на обсягах i структурi ВВП, гальмують сощально-еко-номiчнi реформи, спотворюють офiцiйнi данi про стан економжи. За оцiнками експертiв, втрати держави вiд т1тзаци доходiв щорiчно перевищують 1213 млрд. грн. Вiд незареестрованоА дiяльностi та незадекларованих доходiв на-селення Пенсiйний фонд щорiчно недоотримуе 2-3 млрд. грн. [1, с. 233].
Держава повинна змусити тiньовi каштали працювати на зростання економжи i примноження нацюнального багатства. Необхщними передумо-вами цього е створення сприятливого кшмату для розвитку шдприемництва, розмежування влади, власност та фiнансiв. Суб'екти господарювання повин-нi мати всi можливостi для самостшно1 легально: прибутковоА дiяльностi, планування та прогнозування перспектив И розвитку.
МСП потребуе реальное' економiчноl свободи. Якщо у попередньому десятирiччi основш акценти у сферi приватизаци робилися на кшьюсш пе-ретворення, то тепер, коли сформовано критичну масу приватноА власност^ першочерговим стае надання реальних гарантiй И недоторканностi. У секторi МСП Украши зосереджено чималий iнтелектуальний потенцiал та штелекту-альна власнiсть. Тому прiоритетним напрямом державноА шституцшно1 поль тики i регулювання е впровадження сучасних правових та оргашзацшних ме-ханiзмiв захисту прав на штелектуальну власнiсть. Необхiдно забезпечувати захист штелектуальноА дiяльностi вiд недобросовюно1 конкуренцп, незаконного вiдчуження, шдробок та обмеження прав у виробничш, науковiй, лгтера-турнiй i художшх сферах.
Водночас стратегiя економiчного зростання i глибокого технолопчно-го переоснащення виробництва потребують концентраци та централiзацil на-цiонального капiталу, формування потужних виробничих комплекЫв - нащ-ональних i транснацiональних корпорацiй, фiнансово-промислових груп, хол-дингових компанiй, створення навколо них розгалуженоА мережi дочiрнiх фiрм, малих i середнiх пiдприемств.
Державний сектор економжи, який охоплюе певну сукупшсть малих, середнiх i великих шдприемств, мае функцiонувати на основi ринковоА моти-ваци та прибутковость Окрiм цього, держава повинна оптимiзувати обсяги i структуру державного сектора економжи, запровадити ефективнi принципи управлшня ним, посилити контроль за фшансово-господарською дiяльнiстю пiдприемств з державною власшстю.
Нинi в УкраАш корпоративний сектор становить 75 % ВВП i охоплюе 17 млн. iндивiдуальних акцiонерiв. Окрiм того, корпоративний сектор вклю-чае 12,1 тис. ВАТ i 22,2 тис. ЗАТ, 261,2 тис. ТзОВ, 4,1 тис. шших господарсь-ких товариств [175 с. 241]. Кожне друге акцюнерне товариство за результатами роботи 2003 р. було збитковим [1, с. 242].
Середш i дрiбнi пiдприемцi, громадяни-шдприемщ щораз бiльше ви-магають вщ держави цiлеспрямованiших i ефективнiших зусиль у справi захисту та реалiзацil майнових прав, забезпеченнi недотриманост ''хньо! влас-ностi на житло, земельш дiлянки, акци та банювсью вклади.
Вагомим розсадником МСП в Укра!ш е кооперативний сектор еконо-мiки. На початок 2004 р. у кра!ш налiчувалось близько 30 тис. кооперативiв, iз них: 1,7 тис. споживчих товариств, 265 млн. спшок i 128 кредитних спiлок [1, с. 246]. Масштаби i темпи формування кооперативного сектора в Укра!ш значною мiрою залежать вiд розвитку системи кооперативiв чотирьох видiв: сiльськогосподарських, споживчих, кредитних i соцiального обслуговування (сощальт полiклiнiки, аптеки, будинки для людей похилого вжу та iн.).
Сьогодш у легкiй промисловостi Укра!ни 2/3 загально! кiлькостi шд-приемств становлять малi пiдприемства, хоча !х показники обсягу виробниц-тва не значш. У галузi близько 800 тис. великих i середнiх пiдприемств становлять багатогалузевий комплекс, що включае повний цикл технологiчно пов'язаних виробництв. Практично вс пiдприемства галузi (98 %) ддать у недержавному секторь
У роки економiчно! кризи шдприемства легко! промисловостi не могли витримати зовшшньо! конкуренци, пов'язано! передусiм з полiтикою без-застережно! лiбералiзацil внутрiшнього ринку. У результат частка продукцп легко! промисловостi у структурi промислового виробництва скоротилась у 8 разiв: з 10,8 % 1990 р. до 1,3 % - 2003 р. [1, с. 178]. Однак у 2000-03 рр. у галузi легко! промисловост спостер^алося зростання виробництва. Надзви-чайно жорстка конкуренщя стимулювала глибоку реструктуризацiю шд-приемств, покращення !х маркетингово! роботи, шдвищення якостi та конку-рентоспроможност продукцi! як на зовнiшньому, так i на внутрiшньому ринках. Це сприяло поверненню довiри споживачiв до вiтчизняних товарiв, що почало змщнювати позицi! виробникiв на внутршньому ринку. Конкурентос-проможнiсть галузi шдтверджуеться iстотним зростанням експорту. За остан-нi роки сформувалося активне сальдо у зовтшнш торгiвлi товарами легко! промисловостi. Продукцiю легко! промисловостi експортують переважно за давальницькою схемою.
Тривожш тенденцi! демонструе МСП у сшьському господарствi. 2003 р. 67 % валово! продукцi! вироблялось у господарствах населення. Про-те цi господарства через малi розмiри е консервативними до НТП i сучасно! оргашзаци агробiзнесу, не здатнi формувати мшмально необхiднi парти стандартизовано! продукцi!, яких потребуе внутршнш i зовнiшнiй ринки. Серед сшьськогосподарських пiдприемств частка збиткових становить 54 %, а рiвень зношеност тракторiв - 71 %, комбайнiв - 73-98 %. Потреба сшьсько-господарських пiдприемств у довготермшових кредитах покриваеться лише на 2 % [1, с. 182].
Усе вищенаведене переконуе у необхщност та актуальност грунтов-ного дослщження проблеми державного регулювання малого i середнього пiдприемництва.
Укра!нська економжа на стартi ринкових перетворень опинилася у сташ тотально! розбалансованостi. Це пояснюеться двома обставинами: тим, що успадкована вщ СРСР економiка була надзвичайно незбалансованою, i тим, що у першi роки незалежностi (аж до початку 1999 р.) структурний роз-виток був пущений на самоплив. Самоусунення держави вщ керiвництва
структуротвiрними процесами спричинилося до подальшо1 структурноА дег-радацiï укра1нсько1 економiки, поглиблення в нш кризових явищ.
Науково доведено, а практикою шдтверджено, що ринковий мехашзм сам по собi (в режимi мневидимоï руки") не здатний сформувати здоровий склад економжи. В умовах стихшного розвитку пiд впливом короткочасних факторiв здебiльшого виникае структурна дезорiентацiя. Тому одним iз най-важливiших завдань держави в галузi економiки е розроблення та проведення спецiальноï структурноï (промисловоï) полiтики. Для украшського уряду це завдання е першочерговим i нагальним. Чим швидше запрацюе ця полiтика, тим меншими будуть суспiльнi втрати, тим скорше i енергiйнiше вiдбудеться економiчне вщродження. Без реструктуризацiï господарства його кризу подо-лати неможливо.
Структурна полiтика мае на мет! формування таких виробничих сшввщ-ношень, якi створили б умови для довготривалого розвитку. Проведення ефек-тивно1' структурно:' (промислово1') полiтики передбачае здшснення таких заходiв:
• державне планування структурних змiн;
• опрацювання чiткоï i обмежено1 (виходячи iз скрутного фiнансового становища краши) системи прiоритетiв;
• державне фшансування структуризаци економiки та державне стимулювання iнвестицiйного процесу, пошук джерел 1нвестицш, в т.ч. i зарубiжних;
• здшснення активноï конкурентноï полiтики.
Структурнi перетворення не обмежуються макрорiвнем, а вщбувають-ся i на мезорiвнi. Ринкова трансформащя вимагае i ринковоï перебудови га-лузi, переходу вiд змонополiзованоï до конкурентноï структури. Цей процес не може здшснитися стихiйно, а вимагае свщомого державного управлiння. Воно реалiзуеться за допомогою полiтики демонополiзацiï економжи та кон-курентноï полiтики. ïх завдання полягае у формуваннi конкурентних госпо-дарських пiдроздiлiв, захистi економiчноï конкуренцiï. Захiдна економiчна наука в останш десятилiття придiляе все бшьше уваги структурнiй впорядко-ваностi галуз^ пов'язуючи з цим ефективнiсть ïï функцiонування. Тому з'яв-ляеться новий аспект державноï економiчноï полiтики - галузева полiтика.
Теоретично i практично доведена висока ефектившсть конкурентних ринюв. Встановлено, що конкуренцiя е найефектившшим способом еконо-мiчного контролю. Головна причина господарських успiхiв таких краш, як Японiя, Iталiя i Шмеччина, полягае у пiдтриманнi ефективноï конкуренцп, проведенш жорсткоï антимонопольноï полiтики. Водночас Украша успадку-вала вiд СРСР високомонополiзовану економiку, наскрiзь пронизану найпр-шим видом монополiзму - адмшютративним. Це зумовило iснування ринкiв продавця, на яких пануе диктат виробника. Тому одним iз першочергових за-ходiв молодоï Украïнськоï держави стае политика демонополiзацiï.
Демонополiзацiя економiки складаеться з двох напрямiв: 1) реструкту-ризацiï пiдприемств i 2) заходiв усунення обмежувальноï практики, полег-шення доступу на ринки нових фiрм. Свiтовий досвiд показуе, що демонопо-лiзацiя сама собою ще не створюе ринкового середовища. Тому iз ïï завер-шенням, а подеколи i поряд стае необхщним проведення спецiальноï конку-рентноï полiтики. Остання повинна знешкоджувати постiйнi монополiстичнi
рецидиви, не допускати недобросовюно! конкуренцi!, формувати умови для ефективно! змагальностi. Саме щ заходи становлять основу антимонопольно! практики iндустрiально розвинутих кра!н свггу.
Укра!нському уряду при проведеннi антимонопольно! пол^ики необ-хiдно рахуватися iз сучасними свiтовими реалiями: глобалiзацiею господар-ських процесiв, зростаючою мiжнародною конкуренщею не лише на св^о-вих, а й на внутршшх ринках (в умовах "вщкритост" економiк). За цих умов протистояти агресивним шоземним виробникам здатш лише фiнансово по-тужнi пiдприемства, олiгополiстично впорядкованi галузь Тому антимонопо-лiстична селекцiя фiрм повинна здiйснюватися за "правилом розумного шд-ходу". Концентрацiя нинi не е ознакою монополiзацi!, нею стае монополю-тична практика, зловживання домшуючими позицiями на ринках.
Важливим елементом народногосподарсько! структури виступають МСП. Сучасну змiшану економiку можна трактувати як таку, що складаеться з двох ба-зових секторiв: великого та малого бiзнесу. 1х оптимальне стввщношення забез-печуе ефективний розвиток економ^, !! соцiальну спрямованiсть. Величина тд-приемств, спiввiдношення великих, середнiх i малих визначаються характером економiчно! системи. Формування постiндустрiально! моделi ринково! економ^ перетворюе зростання чисельностi та ролi МСП у сучасну свiтову тенденцш. На-явнiсть потужного сектора малого та середнього тдприемництва розглядаеться як невщ'емна складова цивiлiзованого життезабезпечення.
Важливою проблемою кра!н з трансформацiйною економжою е недо-розвинутiсть сектора малого бiзнесу. Командна система залишила !м у спа-док великi заводи, бшьшють з яких у ринкових умовах стали нежиттездатни-ми. I, зокрема, тому, що вони не мають васального оточення у виглядi МСП. Розвиток останшх в Укра!ш значно ускладнений вiдсутнiстю належного роз-галуженого законодавства (як це е в розвинутих кра!нах, зокрема Япони), дискримiнацiею з боку урядових структур, вщсутшстю дiйово! фшансово! пiдтримки. Можна констатувати, що необхщшсть i важливють МСП в Укра-!нi ще по-справжньому не усвiдомлена. Потрiбний реальний державний протекторат над МСП, спещальна економiчна полiтика, спрямована на сприяння розвитку та шдтримку малого бiзнесу. Взiрцi тако! полiтики е, !! потрiбно вивчати творчо, i з урахуванням нацiональних та юторичних особливостей, застосовувати. У пострадянських кра!нах МСП виникають двома шляхами: перетворенням державних пiдприемств у приватш чи приватно-колективнi (шляхом приватизаци) i утворенням нових приватних шдприемств. Перша можливiсть в Укра!нi була використана й дала певш позитивш результати. Проте кiлькiсть МСП залишаеться вкрай малою, явно недостатньою. Усшх можуть забезпечувати новостворенi пiдприемства. Для !х виникнення необ-хiдно створити сприятливий шдприемницький клiмат. Без цього Укра!ш не вдасться подолати соцiально-економiчнi труднощi, досягти швидкого i ста-бiльного економiчного зростання.
IV. Висмовки
Соцiально-економiчна ринкова трансформацiя, що вщбуваеться у ко-лишнiх соцiалiстичних кра!нах i в Укра!нi, е безпрецедентним явищем i не мае прямих аналопв в iсторi!. Ми е першопрохщцями на цьому незвiданому
та складному шляху, нам доводиться долати величезш трудношд. Вони, по-перше, пов'язаш iз переходом вiд структурно незбалансовано!, неефективно! командно! економiки, додатково травмовано! територiальним дисбалансом внаслiдок вiддiлення Укра!ни вiд союзного народногосподарського комплексу, до ринково! впорядковано! та конкурентоспроможно!. По-друге, вони вик-ликаш формуванням ринково! системи виробничих вщносин, творенням адекватних !й полiтичних та господарсько-правових шституцш.
Розбудова нового суспшьного ладу е свiдомим iсторичним вибором i мусить вiдбуватися керовано. Загальне керiвництво трансформацiйними про-цесами покладаеться на державу, якiй належить створити !х iдеологiю, пере-конати суспшьство у доцiльностi та невiдворотностi перемш, органiзувати !х практичне здiйснення. Все це вимагае наукового супроводу, розроблення вщ-повiдно! теорi!. Попри численш публiкацi! у вiтчизнянiй та зарубiжнiй пресi все ж доводиться визнати вщсутшсть цiлiсно! економiчно! теорi! трансфор-мацi! централiзовано! планово! економiки в ринкову.
Ринкова трансформащя закономiрно розпочинаеться iз роздержавлення i приватизацi! та формування на !х основi ринково! системи власносп, в якiй провщна роль належить приватнiй власностi - шд^дуальнш та груповiй. Проте у змшанш економiчнiй системi, до яко! ми прагнемо, залишаеться ваго-мий державний сектор, на базi якого формуеться державне шдприемництво. Йому належить виконати важлив^ незамiннi функцi! у розв'язанш проблем пе-рехiдного перюду. Теоретично доведено й пiдтверджено економiчною практикою об'ективну спроможнiсть державного тдприемництва до ефективного господарювання у конкурентному середовищд. При цьому необхщно брати до уваги не лише суто ринкову, але й соцiально-економiчну (народногосподарсь-ку) ефективнiсть. Це вимагае розроблення особливо! стратеги щодо розвитку державного тдприемництва, квалiфiкованого управлшня ним. Останне належить розглядати не лише як постачальника суспшьних та квазюуспшьних благ, як джерело надходжень до державного бюджету, а й як базу для регулю-вання економ^, провiдника державно! соцiально-економiчно! полггики.
Аналiз показав, що за перюд 1991-2000 рр. в галузевiй структурi про-мисловостi Укра!ни не вщбулося прогресивних зрушень, радше навпаки -мало мюце !! подальше попршення. Досi немае програми структурно! пере-будови економiки, Мiнiстерство промислово! пол^ики то створюеться, то лiквiдуеться (перетворюеться у ком^ет). З цього можна зробити висновок про недооцшку урядовцями значення структурно! проблематики. Науково доведено, що лише структурно впорядкована економша здатна забезпечити стшку та тривалу динамжу. Додатковий та достатньо вiдчутний iмпульс розвитку може забезпечити зростання "малого бiзнесу". У розвинених кра!нах вiн створюе 50-60 i бiльше вiдсоткiв ВВП. Його недорозвинутють в Укра!нi свiдчить про великий потенщал економiчного пiднесення, що криеться в малому та середньому тдприемництвь Це означае, що до першочергових зав-дань влади належить стимулювання та шдтримка МСП, його трактування як ютотного чинника господарського зросту.
Зазначеш завдання та програми можуть бути устшно реалiзованi лише в умовах вщкритого суспшьства та "вщкрито!" економiки. Сучасний свь
товий техшко-технолопчний та соцiально-економiчний прогрес базуеться на мiжнароднiй спiвпрацi та мiждержавних обмiнах. Успiх окремоï краши зале-жить вiд успiшностi ïï штеграци у свiтовий господарський простiр, включен-ня у мiжнародний подiл пращ. Участь у св^ових господарських структурах забезпечуе не лише доступ до планетарноï скарбниц досвiду та знань, а й от-римання частки так званого свгтового доходу.
Найсильшшим аргументом у цiй справi е конкурентоспроможшсть -товару, пiдприемства, галузi i нацiональноï економiки. Iснуючi свiтовi рейтинги вiдводять поки що Украш останнi мiсця серед iндустрiальних держав. А це означае, що поки що шанси краши на завоювання власних "шш" на свгтових ринках невеликi. Зовнiшньоторговельнi успiхи останшх рокiв (знач-на експортна квота, позитивний торговий баланс) доволi крихк i залежать значною мiрою вщ свiтовоï кон'юнктури та полiтики торгових партнерiв. Стабiльний поступ у зовнiшньоекономiчнiй сферi вимагае включення у св^о-вi господарськi структури (як-то СОТ, САВТ, ЦЕФТА, GC), формування здорового експортного потенщалу i облагороджування на цш основi експорту, енерго- та ресурсозбереження, iмпортозамiщення тощо.
Масштабшсть проблем трансформацiйного реформування, складнiсть ix розв'язання свiдчать на користь активноï ролi держави в цих процесах. Свь товий досвiд показуе, що на поворотних етапах нацiональноï ютори сощаль-но-економiчна роль держави завжди зростае. Архгтектошка сучасноï змша-ноï економiчноï системи достатньо скомплектована й при ïï розбудовi держава виступае не лише натхненником та оргашзатором, а й безпосередшм учас-ником, створюючи ефективно дiючий суспшьний сектор, акумулюючи та ш-вестуючи кошти у провщш галузi економжи, забезпечуючи належнi кашта-ловкладення в людський каттал.
Теоретично роль держави в умовах перехщного перiоду повинна бути на порядок вищою, шж в усталених, економiчно стабiльниx суспшьствах. Ос-таннiм притаманна iнституцiйна завершешсть суспiльного устрою, наявнiсть цiлоï низки "вмонтованих" стабiлiзаторiв, якi значною мiрою забезпечують автоматичне регулювання i стабшьшсть розвитку. Хоча й тут функци держави е значними, демонструючи при цьому тенденцш до зростання. У перехщ-нiй украïнськiй економщ бракуе i першого, i другого. I це повинна компен-сувати держава збшьшуючи частку свiдомиx дш у соцiально-економiчному процесi. Додатковим стимулом державноï активностi е iнверсiйний характер перебудовчого процесу, що характеризуеться порушенням нормального (природного) розвитку подш, як це мае мюце при поверненнi вщ командно-адмi-нiстративноï економiчноï системи до змiшано-ринковоï. Висока частка дер-жавноï участi в розвитку соцiально-економiчниx процеЫв зберiгаеться протя-гом усього перехщного перiоду.
Лiтература
1. Стратег1я економ1чного i соц1ального розвитку Укра1ни (2004-2015). Шляхом Свро-пейсько"1 1нтеграц11/ Автор кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геець та ш. - К.: 1нформацшно-ви-давничий центр Держкомстату Укра1ни, 2004. - 416 с.
2. Розвиток шдприемництва в Укршш. - К.: Нора-друк, 2003. - 248 с.
