CC BY
4
ПУБЛ1ЧНЕ УПРАВЛ1ННЯ ТА АДМ1Н1СТРУВАННЯ
УДК 353+81 https://doi.org/10.35546/kntu2078 -4481.2022.1.9
В.М. ДЕМЧЕНКО
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ОЯСГО: 0000-0003-1841-7798 ДЕРЖАВНА МОВНА ПОЛИТИКА: СУЧАСН1 ВИКЛИКИ
У сmаmmi розглянуто особливостi виршення на державному рiвнi проблем укра!нсько-росшського бшнгвгзму в сучаснш Укра'М в умовах трансформацИ' на^ональних прiоритетiв, що потребуе соцiолiнгвiстичних дослiджень у часовому, просторовому й особистiсному вимiрах i обов'язкового контролю та реагування з боку держави, адже навiть незначна втрата державною мовою вже завойованих позицш у протистояннi з iмперською (уже навiть ворожою) росшською може призвести до тако! ж втрати позицш у гiбриднiй вiйнi з Роаею, зокрема в тформацшнт сферi. Визначено, що критерп характеристики мовно! ситуацИ' - кiлькiснi (передбачають загальну юльюсть мовцiв у певнш ситуацИ', юльюсть носив кожно! з мов, як функцiонують у цш ситуацИ', юльюсть комункативних сфер, де функщонуе кожна з цих мов); яюст (вказують на характер кожно! мови -компонента бтнгвгзму, структурно-генетичт зв 'язки мiж ними, функ^ональну значущiсть цих компонентiв); оцiннi (вивчаються через оцтювання носiями певно! мови та ноаями iнших мов !! комуткативно! значущост0 - долучаються до чинниюв мовного вибору (яка мова е рiдною, еттчною, мовою стлкування в сiм'!, у колективi, у регiонi, потреба оволодтня нею, престижнкть мови).
Зроблено висновок, що переважна бшьшкть анкетованих / опитаних виявляють позитивне ставлення до укра!нсько! мови як державно! та домшантно! в УкраШ, з розумтням ставляться до !! функцюнування в публiчнiй комунтацп, медiапросторi та освiтi, не мають труднощiв у !! використант. Проте небезпеку для укра!нсько! мови становить усна сфера стлкування в умовах мкта (крш захiдноукра!нського), а також збтьшення частки тих, хто прогнозуе офщшну двомовнкть, а не навпаки, як це було на початку 90-х i як це мае бути в умовах розумно! державно! полiтики.
Ключовi слова: бтнгвгзм, мовна ситуацiя, укра!нська мова, росшська мова, державна полiтика, мовна вшна.
В.Н. ДЕМЧЕНКО Херсонский национальный технический университет ОЯСГО: 0000-0003-1841-7798
ГОСУДАРСТВЕННАЯ ЯЗЫКОВАЯ ПОЛИТИКА: СОВРЕМЕННЫЕ ПРОБЛЕМЫ
В статье рассмотрены особенности решения на государственном уровне проблем украинско -российского билингвизма в современной Украине в условиях трансформации национальных приоритетов, что требует социолингвистических исследований во временном, пространственном и личностном измерениях и обязательного контроля и реагирования со стороны государства, ведь даже незначительная потеря государственным языком уже завоеванных позиций в противостоянии с имперским (уже даже враждебным) русским может привести к такой же потере позиций в гибридной войне с Россией, в частности в информационной сфере. Определено, что критерии характеристики языковой ситуации - количественные (предусматривают общее количество говорящих в определенной ситуации, количество носителей каждого из языков, функционирующих в этой ситуации, количество коммуникативных сфер, где функционирует каждый из этих языков); качественные (указывают характер каждого языка - компонента билингвизма, структурно-генетические связи между ними, функциональную значимость этих компонентов); оценочные (изучаются через оценивание носителями определенного языка и носителями других языков его коммуникативной значимости) - приобщаются к факторам языкового выбора (какой язык является родным, этническим, языком общения в семье, в коллективе, в регионе, потребность в овладении им, престижность языка).
Сделано вывод, что подавляющее большинство анкетированных / опрошенных проявляют положительное отношение к украинскому языку как государственному и доминантному в Украине, с пониманием относятся к его функционированию в публичной коммуникации, медиа-пространстве и образовании, не испытывают трудностей в его использовании. Однако опасность для украинского языка представляет устная сфера общения в условиях города (кроме западноукраинского), а также увеличение доли тех, кто прогнозирует официальное двуязычие, а не наоборот, как это было в начале 90-х и как это должно быть в условиях разумной государственной политики.
Ключевые слова: билингвизм, языковая ситуация, украинский язык, русский язык, государственная политика, языковая война.
V. M. DEMCHENKO Kherson National Technical University ORCID: 0000-0003-1841-7798
STATE LANGUAGE POLICY: CURRENT PROBLEMS
The article considers the peculiarities of Ukrainian-Russian bilingualism in modern Ukraine in the transformation of national priorities, which requires sociolinguistic research in temporal, spatial and personal dimensions and mandatory control and response by the state, because even a slight loss of the state language with imperial (already even hostile) Russian can lead to the same loss of position in the hybrid war with Russia, in particular in the information sphere. It is determined that the criteria for characterizing a language situation are quantitative (assuming the total number of speakers in a given situation, the number of speakers of each of the languages operating in this situation, the number of communicative areas where each of these languages operates); qualitative (indicate the nature of each language - a component of bilingualism, structural and genetic links between them, the functional significance of these components); evaluative (studied through the assessment of native speakers of a certain language and other languages of its communicative significance) -are involved in factors of language choice (which language is native, ethnic, language of communication in the family, team, region, the need to master it, language prestige) .
It is concluded that the vast majority of respondents have a positive attitude to the Ukrainian language as the state and dominant language in Ukraine, have an understanding of its functioning in public communication, media space and education, do not experience difficulties in using it. However, the danger to the Ukrainian language is the oral sphere of communication in the city (except Western Ukrainian), as well as increasing the share of those who predict official bilingualism, and not vice versa, as it was in the early 90's and as it should be in a reasonable public policy.
Key words: bilingualism, language situation, Ukrainian language, Russian language, state policy, language war.
Постановка проблеми
Уа завдання mobhoï полтики держави зводяться до загального вимiру функцюнального pÎBHa певно1 мови. Так, для украшсько1' соцюлшгвютики Л. Ставицька визначала завданням «виявлення специфiки соцiальноï зумовленосп сучасного функцюнування украшсько1' мови» [1, с. 10], тобто аналiз реалiзацiï нацюнально1' мови в певних сощальних умовах, який передбачае обов'язкове вивчення iсторичноï ретроспективи, що пояснить головну причину створення саме тако1' мовноï ситуацп.
За своею сутшстю мовна ситуащя вимiрюеться просто, адже соцюлшгвютика виробила за понад тв столитя чггку методику такого вимiру. Так, А. Велика, у межах дисертацшного дослщження тдсумувавши методику ввд рiзних учених, визначае так групи критерпв характеристики мовно1' ситуацп: шльшсш, що передбачають загальну шльшсть мовцiв у певнiй ситуацiï, шльшсть носiïв кожно1' з мов, як функцiонують у цiй ситуацiï, шльшсть комушкативних сфер, де функцiонуе кожна з цих мов; якiснi, що вказують на характер кожно1' мови - компонента бшшгазму (форми одше1' мови чи двi окремi), структурно-генетичш зв'язки мiж ними, функцiональну значущють цих компонентiв (рiвнозначнi чи нерiвнозначнi); оцiннi щодо кожно1' мови-компонента, що вивчаються через оцiнювання носiями певно1' мови та носiями iнших мов ïï комунiкативноï значущостi [2, с. 18].
Остання характеристика мае назву «соцюлшгвютичний портрет» i передбачае суб'ективний чинник вибору мови функцюнування, а тому аналiзуеться особа мовця чи група мовцiв у часовому, просторовому та особистiсному вимiрах [3], тобто враховуеться 1'х вiковий зрiз, мюце народження та проживания, особистий вибiр певно1' мови в певнiй сферi ïï функцiонування, а також окремi параметри вiд ïхнiх близьких - двох-трьох колiн родоводу, членiв власно1' сiм'ï. Свого часу ми навиъ уводили у схему цього аналiзу вибiр окремих мовних одиниць - наприклад, серед дiалектного, сленгового чи литературного вiдповiдникiв одного поняття тощо [4].
Аналiз останшх дослiджень i публжацш
Вивчення мовно1' ситуацiï в УкраМ, зокрема украïнсько-росiйського (чи навпаки) бiлiнгвiзму, вiдбувалося не лише напришнщ ХХ столiття й на початку ХХ1-го - ученi радянського перюду також придiляли цьому увагу. Проте за традициями того часу це було виконання запланованих дослiджень стану функцюнування росшсько1' мови як мови iмперiï («союзу») на неросiйських територ^ях. Зрозумiло, що О. Беляев, В. Жаботинський, Ю. Жлуктенко, В. Русашвський бiльше придiляли увагу теорiï науки соцюлшгвютики, взаемостосункам рiзних мов (слов'янськ - романськi, англiйська - африканськ тощо), але обходили наш юторичний бiлiнгвiзм. Це робили й колеги з метрополп - В. Аврорш, В. Колесов,
Г. Степанов, Ю. Степанов та шш. Лише на початку 90-х з'явилися окремi дослщження мовно! ситуацп в Укра!ш: у межах укра!нсько-росшського бiлiнгвiзму (Ю. Саплiн), румунсько-укра!нсько-росшського полiлiнгвiзму (I. Попеску), шзшше - бiлiнгвiзму в м. Киeвi (Г. Залiзняк, Л. Масенко) та загалом в Укра!ш (Б. Ажнюк, А. Загнiтко, Г. Мацюк, О. Сербенська, О. Тараненко, О. Ткаченко та ш.). Сучасний стан укра!нсько! соцiолiнгвiстики виявляеться в дослщженнях нового поколiння науковцiв (О. Бондар, А. Велика, I. Дiяк, В. Мкляр, Н. Шовгун та ш.). Проте попри активне вивчення проблем двомовносп на академiчному рiвнi, це питания потребуе координацп на кожному часовому вiдрiзку, тобто врахування часового й просторового вимiрiв, а також нових пiдходiв до розумiння ще! проблеми.
Формулювання мети дослiдження
Тому метою ще! статтi визначаемо характеристику державно! мовно! полiтики у виршенш проблем бiлiнгвiзму в сучасному його сташ в Укра!ш вiдповiдно до останшх соцiальних реалiй i трансформацш. Тему розкрито за допомогою методiв аналiзу лiтературних джерел, компаративiстського порiвняння окремих думок учених, статистичного аналiзу, синтезу отриманих даних у формуванш висновк1в.
Викладення основного матерiалу дослвдження
На нашу думку, для сьогоденно! ситуацп iсторичного протистояння укра!нсько! та росшсько! мов в Укра!ш найкраще пiдходить влучна метафора ввд Л. Масенко - «мовна вшна» (де мiж мовами наявний «конфлiкт i боротьба, яка триватиме доти, доки на цш територп не переможе одна з них [5, с. 5]). Цей вираз пов'язаний з iсторiею прагнень укра!нщв до власно! держави (як ми нинi розумiемо, не всiх укра!нщв, адже чимало з них е вщкритими ворогами, яш перебувають у военних лавах росшських агресорiв, прихованими, як1 виконують завдання з дестабшзаци сощально! ситуацп в Укра!ш, та потенцiйними, яш просто чекають на росiйськi танки та якусь майбутню ефемерну утотчну спiльну державу). Думаемо, що вщсоток таких осiб мае якусь верхню межу в балансi, що забезпечуе реальну незалежиiсть держави. На жаль, це питания не дослщжуеться т соцiологами, нi iсториками.
Отже, якщо брати поняття «мовна вшна» за аксюму, то воно потребуе також докладного аналiзу в окремих сво!х аспектах. Зокрема вiдзначаемо, що таю «бойовi дп» вiдбувалися спочатку переважно в одному напрямку - атаки з боку метрополшно! росшсько! мови, що виявляються в царських указах про заборону укра!нсько! мови, васальських пiдказках iмператору про знищення козацтва як укра!нського концепту, значних матерiальних пiльгах росiянам як стимулi до перейду в укра!нсью губернп, цшеспрямованш полiтицi «iнтернацiоналiзацi!» (тобто зросiйщения неросшських територiй), пiдвищеннi зарплатнi вчителям росшсько! мови на укра!нськш територi!, збшьшенш шк1л iз росiйською мовою навчання та функцiонуваннi переважно! кiлькостi вишiв цiею мовою в Укра!нi, зменшенш податк1в на росiйськомовну друковану продукцш в Росiйськiй Федерацi! для !! переможно! ходи на книжному ринку пострадянського простору.
З боку ж укра!нсько! мови спостерталися лише поодинок1 залпи - вщповщт унiверсали Центрально! Ради 1918 року, активна словникова робота тд час «корешзацп» («укра!шзаци») 20 х рошв, Закон про мови... 1989 року та конституцшне визначення укра!нсько! мови державною 1991 року, що за 30 подальших рок1в ютотно збiльшило функцiональний обсяг нашо! нацюнально! мови. У цьому перелiку лише останнш зах1д мае характер не контрвипаду, а справжньо! позицiйно! потужно! атаки, що мае враховувати вщповвдш стратегiчнi аспекти - позицiю супротивника, шльюсть його сил, передбачений час на очжувану перемогу. Проте цю атаку було розпочато стихiйно, без тдтримки певних впливових сил, без прогнозування реакцi! укра!нсько! молодi в майбутньому та, найголовшше, майже без будь-яких волюнтаристичних дiй для тдтримки державно! мови. Це «майже» обмежувалося обов'язковютю вживання укра!нсько! мови в дшовш документацi! та врядуваинi зокрема в службових структурах суспiльства, де люди звикли виконувати накази, а також у ЗМ1 (найбiльше в реклаш), науцi й освiтi (у всякому разi формально - мова навчально! та методично! лiтератури, документаци, захисту дисертацiй).
Однак едине, що залишилося без принципових змiн, - це повсякденне спiлкувания, зокрема молод^ де продовжуе домiнувати росiйська мова. Це у свою чергу призводить до !! домiнуваиия в сферi масово! культури взагалi (мова FM радiо, телесерiалiв, усiляких комедiйних шоу), де вщбуваеться безпосереднiй вплив на переачного споживача, часто маргiнала, i вплив цей здебiльшого здiйснюеться з боку суадньо! держави, яка таким чином здшснюе контратаку на захист функцюнально! сфери свое! (росiйсько!) мови та культури (в умовах Укра!ни - пострадянсько!). У такому разi загроза функцiонуванню укра!нсько! мови вщбуваеться в iнформацiйнiй сферi нацiонально! безпеки, яка е реальним об'ектом iмперських спецслужб i джерелом заробiтку внутршньоукра!нсько! !х агентури.
Зрештою наведенi вище позицп стосуються власне мовно! политики як державного явища. Мовна полггика, якщо абстрагуватися вiд iмперативних концепцш (хоча без них !! реалiзацiя аж надто ускладнена), передбачае вплив, який мае сприяти функцiональному розвитку укра!нсько! мови, мае розв'язувати ва мовнi конфлiкти в кра!нi та надавати бажаного спрямування мовному розвитковi кра!ни загалом. Цей вплив мусять здiйснювати вiдповiднi суб'екти - владш структури, рiзноманiтнi комiтети
(освггш, медшш, видaвничi), дослщницьш лiнгвiстичнi структури, сyспiльнi opгaнiзaцiï. Через призму сьогодення спoстеpiгaeмo, що з циx суб^кив лише нayкoвцi пiдтpимyють yкpaïнськy мову, осганнш кoнглoмеpaт, який нинi склaдaють всiлякi гуртки «пятрюпв вичизни», «вшськовт ветеряшв» тощо, перевяжно вистyпae зa poсiйськy мову з iншими редянськими пoxiдними aтpибyтaми, двi ж пеpшi структури нaче зaвмеpли в оч^вянш: що буде дaлi, ня те й будемо спрямовувяти той влядний вплив.
Пoвеpтaючись до Зякону 1989 року вщзгачимо, що ним плянувялося виконяти тят кoнцептyaльнi зявдяння: укр^'н^кя мовя мae витiснити poсiйськy з дшово1' сфери (мовя aдмiнiстpaцiï); укрях'нськя мовя як друга мae стяти обов'язковою у шкoлax з росшською мовою нявчяння; yкpaïнськa мовя мae стяти мовою вищиx нaвчaльниx зaклaдiв; мiжнapoднi символи мяють писятися укряшською мовою [б]. Цi вимоги зягалом виконяно, яле все ж тяки певною мipoю чястково: в окремт pегioнax aдмiнiстpaцiя не тякя односгайга в цьому викoнaннi (Крим yзaгaлi випaдaв iз зaгaльнoдеpжaвнoï кoнстpyкцiï), як i в чaстинi вишiв Укряши; няселення вже нячебто звикло до «укряшсько!' лятинищ» у пеpедaннi вляснт нязв (промовистим e той же Shakhtar Donetsk), aле чомусь Kiev тpaпляeться чaстiше зя Kyiv.
Тобто, якщо ятякя з боку poсiйськoï мови вщ 1958 року (пряво вибору шшльно1' мови нявчяння для дней, зниження книгoвидaвництвa укряшською мовою, росшськомовга вищя oсвiтa, медia тощо) досягая пpинципoвиx yспixiв через 20 рошв, то ятякя укрэднсько!' вiд 1989 року через 20 рошв тaкиx пpинципoвиx yспixiв не мяля: держявня мовя пpoдoвжye фyнкцioнyвaти поряд iз poсiйськoю зягалом у всix сфеpax кoмyнiкaцiï, aдже невдяля мовня полижет, зясновяня пеpевaжнo ня мaнiфестaцiï укршнсько1' мови, одняк не пiдкpiпленa серйозною прогрямою щодо пiдвищення ïï статусу тя iмiджy (тяк, визнaчaeться ня няш чяс дещо бiльше 10 % пер^ичн^ видянь i 2 % шнопродукцп цieю мовою [7, с. 233]), пopoджye невдоволення piзниx верств гpoмaдськoстi [2, с. 46], причому з o6ox стopiн: не вдоволеш тякож i предсгавники paдянськo-poсiйськoï культури, як1 ввaжaють свою рщну мову приниженою (xoчa ця думкя викликae лoгiчний подив, одняк пoяснюeться ябо спецiaльним впливом ня нт, ябо псиxoлoгiчним ïx сaмoнaвiювaнням).
Вщповщно до осганнього слiд зaзнaчити, що визнячяльним пiдrpyнтям мовно1' пoлiтики унггарно1' держяви мae бути iдея нaцioнaльнoï eднoстi, про яку вченi говорять упродовж усього пеpioдy незaлежнoстi Укряши як держяви, якя довго зялишяляся лише деклapaцieю. Причиною цього сяме i e пoдiл няселення ня двi пpинципoвi чястини. I як того не бяжяли б визтати нaцioнaльнo свiдoмi ромянтики (нaтoмiсть бшьше стae нaцioнaльнo свiдoмиx пряктик^в зя нaявнoстi згачно1' чястки нaцioнaльнo свщомт нiгiлiстiв). Можливо, розвиток укршнсько1' держявносп вiдбyвaвся би бiльш конструктивно, якби зaxiднa дiaспopa iз сямого почятку звaжaлa ня нaявнiсть яж нaдтo згачно1' чястки противников влясне га^о^льно!' yкpaïнськoï держяви (paдянськi пенсioнеpи, офщери-силовики, свiдoмi кoмyнiсти, етнiчнi poсiяни тощо). Проте в той чяс, коли осганш кинули всi сили m виборчий процес, дiaспopa нaмaгaлaся внести змши в прявопис укрэднсько!' мови. Як результат - нi прявопису, нi укршнсько1' вляди.
При цьому ми мусимо визняти, що етшчну мову не можня однознячно вт^чяти як ятрибут нaцioнaльнoï сaмoiдентифiкaцiï, осшльки знячня чястиня yкpaïнцiв e росшськомовними, чимяло сiльськиx poсiян - укряшськомовш, чимяло poсiйськoмoвниx громядян e штрютями сяме нaцioнaльнoï Укряши, нaтoмiсть, що e няйбшьшим пярядоксом, знячня чястиня yкpaïнськoмoвниx селян e противникями влясне нaцioнaльнoï Укряши (серед ниx присутнш якийсь oстpax i сoцiaльне вiдстaвaння, що, певно, визнячило долю укрэднсько!' деpжaвнoстi й 1918 року).
Щодо визнячення фaктичнoï чястки нoсiïв укршнсько1' мови, якя фiксyeться зя результятями пеpеписiв няселення, то воня пеpедбaчae кpитеpiй piднoмoвнoстi, тобто вiдпoвiдь ня питания «яку мову ви ввaжaeте рщною». Певно, вiдпoвiдaючи ня це питания, особя пiдсвiдoмo згaдye сяме мятеринську мову ябо ж мову родини, a не свою функцюгальну. 3a тякою пoзицieю серед етичн^ yкpaïнцiв визнaчaeться 85 % носив укршнсько1' мови. Проте це потенцшга чясткя - стiльки б людей послуговувялися цieю мовою в Укршт зя прявильнох' мовно1' держявно1' полиики, що, певно, й було б перемогою в зaзнaченiй вище «мовнш вшш».
3 iншoгo боку, нaлaштoвaнi проти всього питомо yкpaïнськoгo (^м Вepки Сердючки, М. Поплявського, дiвчaт у стpiчкax з xлiбoм-сiллю чи в гопяку тя poсiйськoмoвниx кiнoфiльмiв про Укpaïнy) особи, a тякож численнi мapгiнaли склядяють основний електорят i голосують зя тaкиx же ^вдадя™ у всiлякi ряди тя пpезидентiв, як1 не стяновлять конкретно1' небезпеки для iнтеpесiв Рoсiйськoï неoiмпеpiï (як ми пеpесвiдчилися, це ва кoлишнi гляви няшо1' держяви тя, можливо, й нинiшнiй). Про тaкиx oсiб слушно зayвaжив В. Скляр: «В укряшськш влaдi, бiзнесi, няущ, кyльтypi, зaсoбax мaсoвoï iнфopмaцiï чшьне мiсце пoсiдaють особи, що нялежять до мapгiнaлiзoвaнoгo зя ментaльнiстю тя мовою прошярку yкpaïнцiв, i особи, яш лише зя пoxoдженням e у^я^иями. Вони мяють екoнoмiчнi тя медiйнi ресурси, a тякож вaжелi aдмiнiстpaтивнoгo впливу для нaв'язyвaння укряшському сyспiльствy влaсниx мoвниx стеpеoтипiв» [8, с. 11]. Штам^ть прявильня й безкомпромюня мовня пoлiтикa впливяля б ня pеaлiï мовно1' ситyaцiï тя перемогу yкpaïнськoï мови в озняченш вище вiйнi.
Без тако! iмперативно! державно! полтики свiдомi вчеш розумiють, що лише тдвищення престижу укра!нсько! мови може утримувати правильний баланс утвердження реально! незалежносп. А. Велика, пiдсумувавши запропонованi заходи-чинники досягнення мовно! перемоги, вiдзначае таш:
- дотримання визначеного законом мовного режиму у владних структурах (з вщповщною атестацiею кадрiв, як1 мусять вiльно володiти державною мовою, особливо в швденно-схщному регiонi Укра!ни);
- формування нацiональносвiдомо! елiти (правильнiше сказати - рекламування в Укра!нi тако! елти, що слiд почати з добору для того ж таки штерв'ю осiб, як1 будуть спшкуватися з журналiстом саме укра!нською мовою - будь то науковець чи спортсмен);
- визначення, розвиток й пiдтримка соцiокультурного типу, що вторично вiдзначав укра!нця, -мщного господаря, впевненого в соб^ що працюе, активно залучаючи та виховуючи власних дiтей, у галузi сiльського господарства (це закономiрно призведе до переорiентацi! вищо! освiти на виробничi спецiальностi - бiльш потрiбнi на землi, а також до зменшення притоку сшьсько! молодi до мюта, тобто вiдновления iсторично! справедливости;
- запобiгания кризi укра!нсько! культури та, вiдповiдно, укра!нсько! iдентичностi (серед можливих напрямк1в - активна дiяльнiсть вiдповiдних органiв щодо дотримання нацюнально! безпеки у сферi ЗМ1, особливо телебачення, де спостертаеться ледь не визначальний вплив наявних медiапроектiв росшсько! природи);
- вироблення та здшснення в соцiокультурному просторi Укра!ни державно! програми дерадянiзацi! цивiлiзацiйного середовища з утвердженням нацiонально! системи цiннiсних орiентацiй (серед найпростiших заходiв - прибирання радянських пам'ятник1в, перейменування вулиць на первинш, iсторичнi чи нейтральнi назви, а також окремих великих мют - Дшпродзержинська, Днiпропетровська, Кiровограда, Iллiчiвська тощо) [2, с. 56-57].
Як бачимо, майже всi заходи, заплановаш на перiод к1нця ХХ - початок XXI столть, було реалiзовано - атестацiя публiчних службовцiв уже вщбуваеться, творча елiта, що постшно перебувае на екранах телевiзорiв, вшьно спiлкуеться укра!нською мовою, частково таш особи залучаються й вiд спортсмешв, вiдповiдно до законодавства вiдбуваеться дерадяшзащя зовнiшнього оформлення, зокрема змiнено назви окремих мют i сiл Укра!ни, на телебаченнi поступово вiдбуваеться переорiентацiя на укра!нськомовний контент. Що ж стосуеться вщновлення давнього соцiокультурного типу укра!нця на господаря (фермера тощо), то це вщбудеться лише за умови переорiентацi! народного на альське (хлiборобство тощо) й вiдповiдних преференцш держави в бiк села.
Зрозумшо, що зазначенi напрямки мають реалiзовувати новi люди, i обов'язково з укра!нськими свiтоглядними орiентирами, що вщбудеться не вiдразу в демократичних умовах, де швелюеться iмперативний чинник, який мiг би зробити цi кроки набагато швидше (як, наприклад, у Грузи чаав Саакашвiлi). Так1 люди, надшеш всiлякими ресурсами, частiше не е укра!нцями за походженням, незважаючи на метрику, адже в радянськ часи чимало уваги було придшено iдеологами «iнтернацiональному вихованню», що виявляеться через упровадження мiжетнiчних шлюбiв, привше! росiянам в !х розселеннi на неросшських територiях, заселення в шмнати гуртожитк1в студентiв рiзних нацiональностей тощо. До того ж в укра!нськш юторп чимало прикладiв, коли неукра!нщ ставали провiдниками укра!нсько! культури й мови (Василь Вишиваний, Дшпрова Чайка, М. Максимович, М. Рильський, Ю. Федькович, А. Шептицький та ш., з iншого боку - сучасш «утримувачi ресурав» (брати Сурк1си, Р. Ахметов, О. Ярославський, I. Коломойський, В. Пiичук та iн.).
Сучасш соцюлшгвютичш дослiджения зазначають позитивне ставлення анкетованих до укра!нсько! мови. Так, студенти вважають, що укра!нська мова переважае у сферах освгга, державних установ i полiтики, менше - у ЗМ!, найменше - у сферi послуг. Проте до 80 % анкетованих уважають, що престиж укра!нсько! мови мае бути вищим (так було ще на початку 90-х рошв). При цьому мову навчально! лтгератури студенти сприймають однаково: у кожно! з мов - компоненпв бiлiнгвiзму - по третиш прихильник1в, ще третинi байдуже, яку сприймати. Аналогiчно сприймають i телепрограми та кiнофiльми.
Зважаючи на те, що соцюлопчним даним не варто довiряти повною мiрою, отриманi числа може бути промовистим, коли отримуються з рiзних джерел. Так, тд час дослiдження мовно! ситуацi! в Киевi було визначено частку в 15 % укра!нськомовних жителiв, дещо бшьше визначено таких же нацюнально свщомих студентiв [9, с. 8], що тдтверджуе в такому ж дослщженш Н. Будникова [10]. Думаемо, що i в тому ж Херсош також актуальною е саме така частка. Проте передбачаемо, що це особи з активною державницькою позищею, як й формували визначальну народну масу пiд час двох укра!нських майданiв. Певно, стiльки ж активних патрюпв Укра!ни серед росшськомовних громадян. Щодо молодi, то дослщники визначають у Киевi 27 % нацюнально свщомих осiб, як1 бачать Укра!ну незалежною вiд Росi!, самобутньою, говорять переважно та навiть принципово укра!нською [9, с. 33]. 1м протистоять дiти зi змiшаних амей або виховаиi в атмосферi радянських традицш. За умов уважного ставлення влади до
мoвнo-нaцioнaльниx проблем няведений вщсоток збшьшувятиметься, a ïx громядськя пoзицiя перейде вщ вибору мови до yчaстi у вибopax.
Як ми вже зaзнaчaли вище, нaйгoлoвнiшoю сферою впровядження деpжaвнoï мови e iнфopмaцiйнa, в якш нaйбiльший вплив ня свiдoмiсть людей здiйснюe телебячення. Hезвaжaючи ня скгадш вiднoсини в його фiнaнсoвoмy зябезпеченш (фaктичнi гoспoдapi кaнaлiв, oлiгapxи, спонсори, пpиxoвaнi мiжнapoднi зв'язки тощо), поступово ця галузь культури yкpaïнiзyeться. Тяк, яхтивно переклядяються yкpaïнськoю мовою няйб№ш визнaчнi тя кaсoвi зapyбiжнi шнофшьми, i це спрямовяно влясне ня ту молодь, про яку йшлося вище. Що ж стoсyeться «paдянськиx» пoкoлiнь, то вони зaлишaються «в полош» poсiйськoмoвнoï кiнoпpoдyкцiï (особливо сеpiaлiв i шоупрогрям) ня кaнaлax, яю перебувяють пiд безпoсеpеднiм впливом рост^км спoнсopiв, менеджеpiв тя iдейниx провщнишв.
Tелевiзiйнa кoмyнiкaцiя взaгaлi мae свою специфжу, що xapaктеpизyeться тяким же piзним впливом ня глядaчa. Тяк, уже 20 рок1в пpoдoвжyeться дискуая щодо двомовного ведення прогрями. це вже не мae принципового знячення, xiбa що зaпoбiгae гшву небaгaтьox предсгавнишв «paдянськиx» пoкoлiнь - з paдикaльнoю pеaкцieю (опять этот укряинский^), тя пoтpiбне ня мiжнapoдниx (рядянського простору) фopyмax. В укряшському ж медiaпpoстopi тякя двoмoвнiсть не пoтpiбнa (проте це тякож передбячено супротивною стороною: знячня чястиня ведучт - з Рoсiï, тобто носи не лише мови, яле й вщповщно1' культури тя opieнтaцiй).
Tara «легкя yкpaïнiзaцiя» медiaпpoстopy буля би непоминою зoвнi (poсiйськoмoвниx кaвеенщикiв-aмaтopiв змшили б yкpaïнськoмoвнi aктopи чи пpoфесioнaли-жypнaлiсти) тя цiлкoм прийнятною: нaвiть росшсьш дoслiдження зясвадчили бiльшy дoвipy укршнщв до свoïx кaнaлiв, aнiж до рост^км [10] (xoчa не будемо зябувяти, що деяк1 yкpaïнськi кaнaли не тят вже й y^arn^m зя сво1'м контентом - ^прик^д, 1нтер). Ti ж фyтбoльнi болшьники цiлкoм нормяльно сприймяють коментувяння двox yкpaïнськoмoвниx ведyчиx. £дине, що принципово було б вiдмiнним, - це прюритетний вибip спiвбесiдникa, який би досгатньою мipoю вoлoдiв yкpaïнськoю мовою для ввдповвдей в iнтеpв'ю. Tarn люди e ня всix piвняx - вiд професоря до шaxтapя.
Щодо 1нтернету, який усе ж тяки e новим piзнoвидoм медia (до 30 % гаселення - його користувяч^ i ще фopмye сво1' пpiopитети, вярто зayвaжити тяке: цей медiaпpoстip e нaйбiльш демокрятичним, оск1льки дae мoжливiсть вибору користувячем свoeï iнфopмaцiйнoï нiшi: думяючий юзер (користувяч) уникне всiлякиx спaмiв (iнфopмaцiйнoгo смiття) тя yвiйде до сяйту, де перебувяють його oднoдyмцi тя oднoмoвцi. Ha спiльниx же фopyмax (oбгoвopенняx) бячимо поруч pеплiки обомя мовями, тобто свiдoмi нoсiï укрэднсько!' не пiдлaштoвyються пiд зягальну мясу юзеpiв. Це, до pечi, спoстеpiгaeться й у спiлкyвaннi стyдентiв мiж собою.
Hе вярто зябувяти i про тяку медia-фopмy, як рядю, ядже його слyxaють пiд чяс роботи (нaпpиклaд, у цеxy чи ня пoлi) тя пясивного вщпочинку (нaпpиклaд, ня мopi). Haйбiльш небезпечним e FM-paдio, стaнцiï якого мяйже не poзpiзияються зя стилем, позяяк тякож зялежять мaтеpiaльнo вiд рейтингу - мясовосп слyxaчiв. 3poзyмiлo, що i Рядю Шянсон, i Хгт FM, i мiсцевi piзнoвиди opieнтoвaнi ня oтi «рядянськ!» пoкoлiния, a Рядю Рокс xoчa й пpoслyxoвyeться якимось 1 % кopистyвaчiв, усе одно дещо «пpипoпсoвye» свiй репертуяр у спoдiвaннi ня розширення цього коля). При тому paдio лyнae скpiзь: як би людиня вщ нього не xoвaлaся, воня все одно потряпить десь пiд його вплив - у трянспорп, ня пляж1, в кяфе i гав^ть ня вyлицi мiстa, де стяють знову модними пoтyжнi paдioпoвiдoмления (як зя чaсiв вoeннoгo кoмyнiзмy - iз pyпopiв ня мaйдaнax).
Отже, якщо сучясне yкpaïнське сyспiльствo пеpебyвae в стaиi тpaнсфopмaцiï нaцioнaльниx прюритепв [10], то сoцioлiнгвiстичнi дoслiджения мэють визнaчaти тят чинники мовного вибору: уявлення про те, якя мовя e piднoю; уявлення про те, якя мовя e етнiчнoю; мовя спiлкyвaния в сiм'ï; мовя спiлкyвaния в кoлективi; мовя спiлкyвaния в репонц уявлення про неoбxiднiсть оволодшня мовою; уявлення про влaснi можливосп вoлoдiння мовою; пpестижнiсть цieï мови [11, с. 8-9]. Зрозумшо, i це доводиться результятями тaкиx дослщжень, що перевяжня бiльшiсть aнкетoвaниx / опиинт виявляють позитивне стявлення до y^arn^^' мови як деpжaвнoï тя дoмiнaнтнoï в Укpaïнi, з розумшням стaвляться до ïï фyнкцioнyвaння в пyблiчнiй кoмyнiкaцiï, медiaпpoстopi тя освт, не мяють тpyднoщiв у ïï викopистaннi. Проте небезпеку для y^arn^^' мови сгановить усня сферя спiлкyвaння в yмoвax мiстa (кpiм зaxiднoyкpaïнськoгo), a тякож збiльшення чястки rax, xto пpoгнoзye oфiцiйнy двoмoвнiсть, a не гав^ки, як це було ня почятку 90-x i як це мae бути в yмoвax розумно1' деpжaвнoï пoлiтики.
Висновки
Розглянувши aктyaльнi проблеми (виклики) мовно1' си^ци в Укpaïнi, можня зробити певш висновки щодо opieнтyвaння держяви ня вiдпoвiднi зaxoди зядля пiдтpимки y^arn^^' мови в ïï пpoтистoяннi з мовою кoлишньoï' метpoпoлiï' - росшською, якя й дoсi дoмiнye в побутовш сфеpi спiлкyвaння, перевяжно в мюькому сoцiyмi.
1. Hезвaжaючи ня всгановлення статусу деpжaвнoï' для y^arn^^' мови й вiдпoвiднi щодо цього преференцп тя вимоги, ня ïï реяльний фyнкцiйний стан впливae суб^ктивний вибip няселення, й зокремя мюького (oкpiм зaxiднoyкpaï'нськoгo), що стяновить бшьшють в Укpaïнi. 3 iншoгo боку, альське
населення, яке i е домшантним ноаем укра!нсько! мови, виявляе арха!чне ставлення до укра!нсько! державностi. Тобто якщо мiщанин не вiдповiдае повною мiрою статусу громадянина Укра!ни з мовного (культурного) боку, то селянин - iз полггачного. На щастя, вщсоток таких осiб мае певну верхню межу в балансi забезпечення реально! незалежносп держави та нацiонально! безпеки, i цей вiдсоток (та його динамжа) потребуе дослiджень соцiологiв, полгтолопв i державников, адже вiд нього залежить майбутне нацiонально! унiтарно! держави.
2. Протистояння укра!нсько! мови з росшською виявляе три основних етапи в перюд конкретного впливу Росп-метрополп на укра!нськ1 землi як колошю (як в умовах Росiйсько! iмперi!, так i Радянсько!): перший (укра!нсьш землi як питома частина iмперi!) характеризуеться жорстким ставленням
- аж до прямо! заборони мюцево! мови, другий (укра!нськ1 землi як формально республжа) - прихованою соцiальною поливкою, спрямованою на поступове зросiйщення, а третш (на жаль, уже зi статусом незалежно! держави) - спочатку стримуванням розвитку укра!нсько! мови, а надалi - протистоянням у шформацшнш сферi гiбридно! вiйни. I лише з 2014 року можемо говорити про певною мiрою самостшну полгшку в напрямку пiдтримки державою !! нацiонально! мови, що вiдбуваеться невпинними темпами, хоча й надто повшьними.
3. Попри останнi здобутi перемоги в означенш «мовнiй вiйнi» (реальне переведення зовнiшньо! реклами на державну мову, ввдчутне збiльшения телеефiру, що функцюнуе цiею мовою, жорстк1 вимоги до публiчних службовцiв щодо !! прилюдного використання, а також освиян i науковцiв, вiдповiдний вибiр у сферi культури, де iстотно збшьшилася к1льк1сть пiсень, вистав i кiнофiльмiв укра!нською мовою) без принципових змш залишаеться сфера повсякденного спiлкування, зокрема в шсп, де та ж молода мама, яка тшьки-но пере!хала з рiдного села, виховуе малу дитину росiйською мовою, бо так начебто потрiбно робити в мюл. У такому разi материнська мова i е реально рiдною, а тому фшсащя таких реалiй не лише сумна, але й загрозлива, адже загарбник мае значний досвщ захоплювати чуж1 територi! саме через «единомовшсть», «единовiрнiсть» !х жителiв (визволення росiйськомовних, православних, бiдних, пролетарiв, пригноблених тощо).
4. Загроза функцiюванню укра!нсько! державностi вiдбуваеться саме в шформацшнш (тобто мовнш) сферi нацiонально! безпеки, адже ця сфера е реальним об'ектом дiяльностi iмперських спецслужб i !х внутрiшньоукра!нсько! агентури. Тому лише шдвищення престижиостi укра!нсько! мови (певно! на не! моди) може утримувати правильний баланс утвердження реально! державно! незалежносп. Це також може вщбутися через розвиток (вiдродження) сiльського господарства, коли фермер стане справжшм господарем села, вщповщно щдтримуючи його шфраструктуру; мова ж у селi вторично i природно завжди була, е i буде укра!нська, незважаючи на вдалу чи невдалу мовну полгшку. Як приклад
- повернення !! у сшьсьш школи на початку XX столитя (з аргументацiею потреби розумшня селянами-укра!нцями iмперсько! полтики).
5. Ознакою нашого часу е те, що етшчна мова вже не е однозначним атрибутом нацюнально! iдентичностi, адже значна частина укра!нщв-патрюпв е росшськомовними, чимало сшьських роаян -укра!нськомовнi, натомють значна частина укра!нськомовних селян е противниками власне нацюнально! Укра!ни чи просто байдужими до полГтичного вибору. Тому нову мовну полгшку (як Г освгшю, Г економГчну та ш.) мають реалГзовувати люди з укра!нськими свиоглядними орГентирами, надшеш валякими вадповадними ресурсами, але обов'язково за шдтримки держави.
Список використаноТ лiтератури
1. Ставицька Л.О. Соцюлшгвютичш дослщження в Шституп укра!нсько! мови. Соцголгнгвктичт студН. К.: Видавничий ДГм Дмитра Бураго, 2010. С. 10-17.
2. Велика А. Проблема укра!нсько-росшського бшштазму у вищих навчальних закладах ПГвдня Укра!ни : дис... канд. фГлол. наук : 10.02.01. Одеса, 2012. 188 с.
3. Загштко А.П. Мовна ситуащя = мовний портрет: типологшш вияви. В1сник Черкаського унгверситету. Сер1я: Фшологгчт науки. Черкаси : Вид-во ЧНУ Гмеш Богдана Хмельницького, 2011. Вип. 213. С. 89-100.
4. Демченко В.М. Мовне середовище. Екстралшгвютичний нарис про Швдень Укра!ни: МонографГя. Херсон: АЙЛАНТ, 2001. 212 с.
5. Масенко Л.Т. Укра!нська мова у XX сторГччг ГсторГя лГнгвоциду. К.: КМ АкадемГя, 2005. 399 с.
6. Закон «Про мови в Укра!нськш РСР». Вгдомостг ВерховноI Ради. 1989. № 45. Ст. 631.
7. ДГяк I. Укра!нське вГдродження чи нова русифГкацГя. К.: Гранослов, 2000. 304 с.
8. Скляр В. АсимГлящя та освгшш рГвень, або дещо про типи мовно! поведГнки укра!нцГв (за матерГалами перепису 2001 р.). УрокукратськоИ. 2008. № 1-2. С. 6-11.
9. ЗалГзняк Г., Масенко Л. Мовна ситуащя Киева: день сьогодшшнш та прийдешнш. К.: «КМ АкадемГя», 2001. 94 с.
10. Будникова Н.С. Современная языковая ситуация в Украине: социологический анализ : дисс... канд. социол. наук : 22.00.04. М., 2006. 198 с.
11. Бурда Т.М. Мотиващя mobhoï поведшки бшнгшв (психолшгвютичне дослiдження). Урок украшсъког. 1999. № 9-10. С. 6-12.
References
1. Stavyts'ka L.O. Sotsiolinhvistychni doslidzhennya v Instytuti ukrayins'koyi movy [Sociolinguistic research at the Institute of Ukrainian Language]. Sotsiolinhvistychni studiyi [Sociolinguistic studies]. Kyiv: Vydavnychyi Dim Dmytra Buraho, 2010. Р. 10-17.
2. Velyka A. Problema ukrayins'ko-rosiys'koho bilinhvizmu u vyshchykh navchal'nykh zakladakh Pivdnya Ukrayiny [The problem of Ukrainian-Russian bilingualism in higher educational institutions of the South of Ukraine]: dys... kand. filol. nauk : 10.02.01. Odesa, 2012. 188 р.
3. Zahnitko A.P. Movna sytuatsiya = movnyy portret: typolohiyni vyyavy [Linguistic situation = linguistic portrait: typological manifestations]. Visnyk Cherkas'koho universytetu. Seriya: Filolohichni nauky [Bulletin of Cherkasy University. Series: Philological Sciences]. Cherkasy : Vyd-vo CHNU imeni Bohdana Khmel'nyts'koho, 2011. Vyp. 213. Р. 89-100.
4. Demchenko V.M. Movne seredovyshche. Ekstralinhvistychnyy narys pro Pivden' Ukrayiny [Language environment. Extralinguistic essay on the South of Ukraine]: Monohrafya. Kherson: AYLANT, 2001. 212 р.
5. Masenko L.T. Ukrayins'ka mova u KHKH storichchi: istoriya linhvotsydu [Ukrainian language in the twentieth century: the history of linguocide]. Kyiv: KM Akademiya, 2005. 399 р.
6. Zakon «Pro movy v Ukrayins'kiy RSR» [Law «On Languages in the Ukrainian SSR»]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady [Information of the Verkhovna Rada]. 1989. № 45. РР. 631.
7. Diyak I. Ukrayins'ke vidrodzhennya chy nova rusyfikatsiya [Ukrainian revival or new Russification]. Kyiv: Hranoslov, 2000. 304 р.
8. Sklyar V. Asymilyatsiya ta osvitniy riven', abo deshcho pro typy movnoyi povedinky ukrayintsiv (za materialamy perepysu 2001 r.) [Assimilation and educational level, or something about the types of language behavior of Ukrainians (according to the 2001 census)]. Urok ukrayins'koyi [Ukrainian lesson]. 2008. № 1-2. Р. 6-11.
9. Zaliznyak H., Masenko L. Movna sytuatsiya Kyyeva: den' s'ohodnishniy ta pryydeshniy [The language situation in Kyiv: today and the future]. Kyiv: «KM Akademiya», 2001. 94 р.
10. Budnykova N.S. Sovremennaya yazykovaya sytuatsyya v Ukrayne: sotsyolohycheskyy analyz [Modern language situation in Ukraine: sociological analysis]: dyss... kand. sotsyol. nauk : 22.00.04. Moskva, 2006. 198 р.
11. Burda T.M. Motyvatsiya movnoyi povedinky bilinhviv (psykholinhvistychne doslidzhennya) [Motivation of bilingual language behavior (psycholinguistic research)]. Urok ukrayins'koyi [Ukrainian lesson]. 1999. № 9-10. Р. 6-12.
