CC BY
46«етуушиим-лшшау» 2021 / philological sciences
23
УДК 81'272
Смагло Нта Сергивна кандидат економ1чних наук, доцент доцент кафедри украгнськог та тоземних мов Вгнницький нацюнальний аграрний унгверситет DOI: 10.24412/2520-6990-2021-15102-23-25 МОВНА ПОЛ1ТИКА В УКРА1Ш: РЕАЛ11 ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Smaglo Nina Sergiivna
candidate of philological sciences Associate professor of ukrainian and foreign languages of Vinnytsia National Agrarian University
LANGUAGE POLICY IN UKRAINE: REALITIES AND PROSPECTS
Анотацш.
У статт1 розглянуто мехатзм формування та реал1заци мовног полтики в Украт. Визначеш заходи для збереження украгнськог мови як державног, яка виконуе консол1дуючу роль у суспшьствг. Виявлено шляхи реалгзацИ державног мовног полтики i фактори, що впливають на мовну ситуацт.
Abstract.
The article considers the mechanism of formation and implementation of language policy in Ukraine. Measures have been identified to preserve the Ukrainian language as the state language, which plays a consolidating role in society. The ways ofrealization of the state language policy and the factors influencing the language situation are revealed.
Ключовi слова: мовна полтика, державна мова, нацiональна мова, нацiя, украгнська мова, держава, сустльство.
Keywords: language policy, state language, national language, nation, Ukrainian language, state, society.
Мова - найважливша ознака нацюнально! са-мощентифжаци не тшькн людини та и духовно! ку-льтури, а й держави в цшому. Саме тому в системi державних прюритепв мовна поливка мусить пось дати ч№не мюце. Н стратепчним завданням поряд iз гарантуванням мовних прав людини е утвер-дження суспшьно! злагоди i полггачно! стаб№но-сп, забезпечення едностi i змiцнення укра!нсько! держави. Визначаючи державну мовну поливку Украши, можна видiлити лише два критери оцшю-вання тих пропозицш, як1 вносяться щодо мовного питання. Перший - чи сприяють вони мiжетнiч-ному миру, який у нашш краíнi ще нiкому не вда-лося порушити, хоча спроби були. Другий - чи сприяють вони формуванню едино1 укра1нсько1 громадянсько! наци.
Необх1дно ввдзначити, мовне питання в Укра-!ш постiйно перебувае в епщен^ уваги, i це стосу-еться не лише наукових шл. Рiзнi фактори формування державно! мовно! полiтики е предметом роз-гляду та об'ектом вивчення як мовнозначних, так i полличних наук, що ввдображено в працях вичиз-няних i зарубiжних учених, зокрема: 1.Кураса, О.Куця, 1.Лопушинського, Л.Масенко, Н.Мечков-сько!, Л.Нагорно!, О.Сербенсько!, Ю.Шевельова, Ж.Шевчук, Л.Щерби, Г. Янковська, В. Заболоць-кий, Н. Попович, £. Ткаченко, О. Сергеева, Ю. Куц,1. Лопушинський, Т. Ковальова, П. Редш та iншi. Це стосуеться i наукового доробку молодих вчених, таких як: Л. Белей, Д. Власенко, Г. Панче-нко, та шшг Виникають креативнi пiдходи до шд-няття престижу державно! мови та надання !й ново! привабливостi. Це, своею чергою, доводить актуа-льнiсть i невичерпнiсть ще! проблематики. Науко-
вцi аналiзують не пльки взаемовплив мови i суст-льства, стан мовно! полiтики, але й !! реалiзацiю за допомогою державних механiзмiв. Так, 1.Курас, визначаючи здобутки i проблеми державно! мовно! политики Укра!ни, формуе основш подальшi тенде-нцi! !! розвитку в сучасному укра!нському сустльство Автор вбачае, що основна парадигма полягае в подальшому yкрiпленнi ролi укра!нсько! мови як державно!. [6]
1сторично так склалось, що Укра!на належить до полiетнiчних або багатонацюнальних держав, на вiдмiнy вiд деяких европейських кра!н, iсторiя формування етшчно! структури населення яких вирiз-нялася тенденцiями моноетнiчного спрямування. Складнють сучасно! мовно! ситyацi! в Укра!ш е ло-гiчним наслiдком довготривало! боротьби, яка велась iз укра!нською iдентичнiстю, державнiстю, мовою. О. Сергеева вщзначае, що певна напруже-нiсть мовно! ситуацп в Украш з !! лiнгвiстичним ландшафтом зумовлена мовною политикою мину-лих чаав, яка запроваджувалась насильницьким шляхом. Тому вдосконалення мовних ввдносин по-требуе компенсацi! лiнгвiстичних втрат, активного просування укра!нсько! мови державними структурами, !! поширення в освiтнiй сферi тощо. [14]
Для позначення основно! мови в бiльшостi кра!н використовують термш "державна мова" або "офщшна мова". У наyковiй лiтератyрi юнують рь знi думки щодо розрiзнення чи ототожнення цих понять. Так, Г. Янковська вважае, що в укра!нсь-кому законодавствi використання термша "офь цiйна мова" у значенш "державна мова" е небажа-ним явищем, адже суперечить принципу едносп за-конодавчо! термiнологi!, за яким, принаймнi, хоча б у межах одного нормативно-правового акту одне й
24
РН1ШШ01САЬ 8С1Е1ЧСЕ8 / «ШЦУШУУМ-ЛЭУШаИ» 2021
те ж правове поняття прийнято називати одним юридичним термшом, а рiзнi поняття - рiзними те-рмiнами. [18] Водночас узагальнення конституцш-них актiв краГн свгту дало шдстави В. Заболоцькому стверджувати, що термiни "державна мова" i "офь цiйна мова" в основних законах закршлюються як тотожнi. Пропонуе не розрiзняти цi поняття i Кон-ституцiйний Суд Украгни, який визначае, що "тд державною (офщшною) мовою розумiеться мова, як1й державою надано правовий статус обов'язко-вого засобу стлкування у публiчних сферах суст-льного життя". [2]
Мовна политика як складова нацюнально! без-пеки УкраГни - це державницька вдеолопя та узго-дженi з нею дп, зорiентованi на вирiшення юную-чих мовних проблем. Здшснення державою певних заходiв, покликаних сприяти захисту мови титульного етносу, тдтримувати та популяризувати но-рми украГнськоГ лгтературноГ мови, забезпечувати досягнення мовного консенсусу, повинно ввдбува-тися з урахуванням деяких засадничих моменпв. Серед обов'язкових критерпв визначають таи:
- природнiсть мови (мова мае бути такою, що зародилася, розвиваеться i функцiонуе разом iз народом, якому вона належить, а не створеною штучно);
- розвинешсть мови (мова мае бути лттератур-ною, тобто унормованою формою загальнонарод-ноГ мови, як1й притаманш так1 ознаки: усна та писе-мна форми, багатофункцiональнiсть, стильова роз-галуженiсть, великий словниковий запас, унормованють (кодифiкованiсть);
- поширенiсть мови (мова мае бути пошире-ною або на всш територп держави або на значнш Г! територп, повинна функцюнувати у всiх сферах су-спiльства тощо). [9].
До додаткових критерив виокремлення певно! мови з-помiж iнших мов, якi не для вах краГн е ви-значальними, належать таю:
- мова титульно! наци (мова пе! частини насе-лення держави, вiдповiдно до нацюнальносп яко! i названа ця держава);
- мова коршного народу (мова народiв, як1 проживали на територп держави споконвiку, iнодi Гх ще називають автохтонними).
У своГх наукових працях Т. Ковальова зазна-чае, що здебiльшого ва iснуючi визначення термiна державно! мовноГ полiтики характеризуються двома основними ознаками:
1) мовна полiтика е частиною нацюнально! полiтики певно! держави;
2) мовна политика - це сукупнють заходiв, спрямованих на певний мовний розвиток (уведення нових або збереження старих мовних норм, ушфь кащя i стандартизацiя лiтературних форм, реформи в галузi орфографii i пунктуаци тощо) [5].
До актуальних завдань державно! мовноГ поль тики належить упровадження мовного планування, спрямованого на захист i шдтримку державно! мови, на перспективу майбутнього подолання де-формацш постколонiального мовно-культурного розвитку краГни:
1) забезпечення всебiчного розвитку та функ-цiонування укра!нськоГ мови як державно! в уах сферах суспiльного життя на всш територп УкраГни шляхом прийняття нового закону про статус державно! мови в краГнц
2) стимулювання визнання й поваги всього украГнського суспiльства до державно! мови i мов усiх нацiональностей, як1 проживають в Укра!нi;
3) чiтке визначення в законодавствi УкраГни понять «державна мова», «нацюнальна мова», «рь дна мова», «нацюнальна меншина», «мiсця контактного проживання», «етнiчна меншина», «коршний народ», тощо;
4) гарантування повно! та рiвноправно! участi громадян УкраГни, яш належать до рiзних етномов-них спiльнот, у всiх сферах життя украГнського су-спiльства;
5) визнання багатоетшчного характеру украГнського сустльства.
Прiоритетом мовноГ полiтики в сучаснш Укра-iнi мае бути утвердження i розвиток украГнськоГ мови як державно! - визначального чинника i голо-вно! ознаки щентичносп украГнськоГ нацii, яка юто-рично проживае на територii УкраГни, становить абсолютну бiльшiсть Г! населения, дала офщшну назву державi i е базовим системоутворюючим складником украГнськоГ державносп. Основними складовими державно! мовно! политики можна вва-жати так1: полгтика розвитку, захисту та забезпечення функцюнування державно! мови; нацюна-льна полгтика захисту мовних прав. [12]
Висновки. Основними складовими державно! мовно! политики можна вважати такi: полгтика розвитку, захисту та забезпечення функцюнування державно! мови; нацюнальна полгтика захисту мовних прав. Мовна полгтика повинна бути не лише проголошеною, а й вщображатися у програмах дiя-льност Уряду, нацюнальних, державних, регюна-льних та галузевих програмах, концепцiях, основних напрямах i сценарiях розвитку, планах законо-творчо! дiяльностi, державному бюджетi тощо.
Отже, сучасний стан державно! мовно! поль тики характеризуеться недосконалiстю правово! бази та гострою потребою оновлення концептуаль-них пiдходiв у вирiшеннi мовних проблем. Розроб-ленi на сьогодш науковцями та громадсько-полгш-чними дiячами проекти враховують украГнський та свгтовий досввд регулювання мовного простору, де-талiзують механiзми просування украГнськоГ мови у найрiзноманiтнiших сферах, а ввдтак потребують негайноГ ратифiкацii. Водночас залишаються недо-статньо розробленими так1 перспективш напрямки державно! мовно! полiтики, як забезпечення конку-рентоспроможностi украГнськоГ мови у сферi бiз-несу, запровадження пiльгового оподаткування для украГномовно! друкованоГ продукцiГ, розробка сис-теми мониторингу етномовних процесiв в краГт, оприлюднення результатiв державно! мовно! поль тики на щорiчних всеукраГнських слуханнях з функцюнування та розвитку украГнськоГ мови.
«шушетим-лшигмау» 2021 / philological sciences
25
Список використаиоТ лггератури:
1. Белей Л. Л. Мовний маркетинг як шстру-мент мовно! полтики. Мовознавство. 2015. № 5. С. 3—12.
2. Заблоцький В. В. Мовна полгтика в Укра-rni: стан та напрями оптимiзацi! : автореф. дис. к. полiт. н. : спец. 23.00.02 "Полгричш шститути та процеси (полiтичнi науки)". Харшв, 2007. 16 с.
3. Ковальова Т. В. Особливостi формування категоршно-поняттевого апарату мовно! полiтики. Державне будiвництво. 2008. № 1. С. 22.
4. Ковальова Т. В. Теори наци як методолоп-чна засада формування державно! мовно! полтики. Ефективнють держ. упр. : зб. наук. пр. / Львiв. ре-гюн. iн-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президент^ Укра!ни. - Львiв, 2020. Вип. 1. С. 28-43.
5. Курас. 1.Ф. Етнополгтолопя. Першi кроки становлення : монография.К. : Генеза, 2004. - 736 с.
6. Куц Ю. О. Сучасна мовна политика Укра!н-сько! держави: управлiнськоправовий аспект. Тео-рТя та практика державного управлшня. Вип. 1 (56). 2017. С. 1—6.
7. Лопушинський I. П. Державна мовна поль тика в Укра!ш: сучаснi реалi! та перспективи . Нау-ковТ пращ Чорноморського державного ушверси-
тету iменi Петра Могили комплексу "Киево-Моги-лянська академiя". 2012. Т. 194. Вип. 182. С. 20— 25. (СерТя "Державне управлiння").
8. Нагорна Л. Полттична мова i мова полгтики. - К.: Свгтогдяд, 2005. - 315 с
9. Панченко Г. О. Мехашзми реалiзацi! державно! мовно! полгтики в Укра!нi : автореф. дис. ... к. н. з держ. упр. : 25.00.02 .Нац. акад. держ. упр. при Президентовi Укра!ни ; Одес. репон. ш-т держ. упр. Одеса, 2011. 20 с.
10. Сергеева О. Ю. Державна мовна полгтика в Укра!ш: европейський контекст : автореф. дис... к. н. з держ. упр. : 25.00.01. Харшв, 2011. 19 с.
11. Ткаченко £. В. Конституцшно-правове ре-гулювання мовних вщносин: порТвняльний аспект : автореф. дис. ... к. юрид. н. : спец. 12.00.02 "Консти-туцшне право; мунiципальне право". Харкав, 2009. 19 с.
12. Шевчук Ж. 1нтелТгенщя Укра!ни у форму-ванш нацiонально! самосвiдомостi,духовностi, розвитку укра!нсько! мови. - Камянець-Подiльський : Аксюма, 2006. - 245 с
13. Янковська Г. В. Державна та/або офiцiйна мови: ототожнення чи розмежування. Науковий вь сник Ужгородського нацюнального ушверситету. 2014. Вип. 29(1). С. 123—126. (СерТя: Право).
