CC BY
24
цшком ш з роллю типового керiвника, ш з роллю типово! жiнки. У чоловiкiв i жiнок pi3He розумшня влади: у чоловшв — влада завжди "над". А в жшок — влада "для" [6].
Ефективнiсть керiвникiв-чоловiкiв вища в ситyацiях з бiльшим ступенем невизначеносп i, навпаки, при виршенш простих задач у структурова-них ситуащях. Ефективнiсть керiвникiв-жiнок вища в умовах стшко! стабшьно! дiяльностi.
Психолопчно оптимальним вважаеться тандем начальникiв чоловша i жiнки, у якому чоловш виступае iнстрyментальним лiдером (формальним керiвником або людиною, здатною розподiляти функци i приймати рiшення), а жшка — емоцiйним лiдером (центром емоцшно! напруги i розрядки, людиною, що забезпечуе позитивнi мiжособистiснi стосунки в груш).
Будь-яка група працюе ефективно, якщо в нiй е чоловши i жiнки. Чоловiки не дають жшкам брехати i вередувати, а жшки не дозволяють перетворити оргашзащю в казарму. У робочiй ситуаци чоловiк i жшка теоретично сумюш завжди, оскiльки жiноча iррацiональнiсть i пiдстyпництво компенсуються жiночою ж конструктившстю i комyнiкабельнiстю, а чоловiча ршучють i прямолiнiйнiсть ослабленi бажанням усшху i потребою у владi. Практично, у внутрюргашзацшних комyнiкацiях фактор стаи використовуеться суб'ектами як додатковий спошб тиску на партнера. Наприклад, чоловши можуть використовувати поведiнковy стратегiю завуальовано! ворожостi проти жiнок: розмова на шдвищених тонах, ненормативна лексика, погрози i залякування безперечно дiють на жшку сильнiше, нiж на чоловша, i деморалiзyють 11.
У ситуаци "колеги" дiловi вiдносини чоловiка i жшки можуть розвиватися по декшькох негативних або позитивних траекторiях. По-перше, можливi конфлiкти мiж колегами, якщо з боку начальника проводиться пол^ика рiвностi статей, що практично означае вщмову враховувати проблеми працюючо! жшки (чоловш, дiти, господарство). По-друге, можлива дискримшащя жiнок у планi службового росту. У позитивному плат — можливе привнесення особистих вiдносин у дшове спiлкyвання: дружба або приятелювання, а так само службовий роман унаслщок "роботи в yпряжцi". У принцип такий вплив статевого фактора на дiловi вiдносини е позитивним, оскшьки тонiзyе, заспокоюе i сприяе адекватнш самосвiдомостi i самооцiнцi як чоловша, так i жшки.
Таким чином внутрюргашзацшш комушкаци мiж жшками i чоловiками багато в чому визначаються стереотипами, яю глибоко вкоренилися у нашому сyспiльствi. Сyчаснiй дшовш жiнцi слiд пам'ятати, що у силу обставин, що склалися, чоловiчий свiт не спiшить широко розкривати перед нею дверь I тому вона повинна шукати новi поведiнковi стратеги, що забезпечують yспiшнiсть дшово! дiяльностi i соцiально-професiйнy самореалiзацiю.
Л1ТЕРАТУРА
1. Говорун Т.В., КЫнежд! О.М. Гендерна психолопя. — К.: Академ1я, 2004. — 308 с.
2. Губенко О.В. Демократя без жшки - це не демократя! // Практична психолопя та сощальна робота. — № 3. — 2005. — С. 77-78.
3. Маркова О.Ю. Гендерные аспекти внутриорганизационных коммуникаций / Актуальные проблемы теории коммуникации: Сб. науч. трудов. — СПб: СПбГПУ, 2004. — С. 299-313.
4. Мешко О.1. Психолопя малих груп. — Тернопшь: ТНПУ, 2003. — 116 с.
5. Сташевская Г. 12 слабостей сильных мужчин. — СПб., 1997. — 144 с.
6. Чирикова А.Е. Успешный менеджмент не имеет пола // Протокол и этикет. — № 4. — 2003. — С. 15-19.
Йоанна ФРЕЙМАН
ДЕК1ЛЬКА ЗАУВАЖЕНЬ ПРО ЕМ1С1Ю ГОЛОСУ В ПРОФЕС1ЙН1Й РОБОТ ВЧИТЕЛЯ
Спшкування за допомогою голосу — це основа людського буття i цившзацшного розвитку, який зумовлений передуем швидким обмшом iнформацiею, переважно через засоби масово! iнформацil й телекомyнiкацil. Нинi е помггним пiдсилене зацiкавлення проблемами голосу, хоча б з огляду на зростання кiлькостi професiй, в яких вимагаеться вiдповiдна як1сть голосу.
Голос е найважлившим знаряддям працi вчителя, тому ця професiйна група особливо наражаеться на рiзнi порушення й дисфункци голосу. Проблеми, що стосуються фонацп,
138
Наyковi записки. Серiя: Педагопка. — 2006. — №°9.
з'являються серед вчителiв набагато часпше, нiж в iнших професшних середовищах. Вони неодноразово стають причиною багатьох iндивiдуальних драм, а часом навт закiнчення професшно! кар'ери. Для людини, що працюе професiйно голосом, який е засобом спiлкування й вираженням емоцшно! експреси, його втрата може призвести до гштючо! iзоляцп.
Емiсiя голосу — це щкаве й водночас дуже складне явище. Воно охоплюе багато питань, пов'язаних з рiзними царинами науки, зокрема: медициною — анатомiею людини, логопедiею, фiзикою — акустикою, музикою тощо. Звертаючись до етимологи (лат. emissio — висилання, випускання) [6], можна стверджувати, що емюя голосу — це його видобування, передавання. В лiтературi предмета знаходимо багато визначень емюи, але всi вони обертаються довкола питання правильно! фонаци й артикуляци [1; 2; 4; 7; 8]. Отже, емгая голосу — це скоординоваш ди дихання, фонаци та артикуляци в поеднаннi з явищем резонансу в так званих голосових резонаторах, тобто в ротовш, носовiй i горловiй порожнинах.
Багато вчителiв намагаються вирiшити проблему правильно! емюи голосу. Однак чимало з них не вмдать правильно його поставити, що в деяких випадках призводить до неправильного використання артикуляцшного апарату i як наслiдок — до патологи та захворювань органу голосу. Неправильна емюя часто виникае через погаш звички тих, хто говорить, i може призвести до так звано! втоми органу голосу, що проявляеться хрипкою, згодом частковою втратою голосу, а при закршленш цих змш веде до повно! його втрати. Дисфункщя голосу найчастше зустрiчаеться у вчительському середовищi. I! найбшьш поширеним рiзновидом е порушення ди голосу, тобто дiева афошя, котра пов'язуеться з цiлковитою втратою голосу, обумовленою неправильною функщею м'язiв гортанi.
Якiсть голосу не залежить лише вщ дiй гортанi. Вона також зумовлюеться функцюнуванням усього оргашзму. В зв'язку з цим надзвичайно важливою в правильнiй емiсi! голосу е праця як над фонацшно-артикуляцшною техшкою, так i над ушм органiзмом з психiкою включно.
Правильна, фiзiологiчно й психiчно вiдповiдна емюя голосу це:
- вiльна й еластична осанка говорючого;
- психiчне розслаблення (за можливостями);
- вщповщне дозування напруження м'язiв, якi беруть участь у мовленш;
- правильне дихання;
- економне оперування диханням (фаза видиху, пiдтримка вдиху);
- говоршня середнiм голосом (властиво! для говорючого висоти голосу);
- вшьна артикулящя й чiтка дикцiя з вщповщним модулюванням голосу, що запобтае монотонностi висловлювання;
- можливiсть вираження емоци, яка допомагае в штерпретащях та iмпровiзацiях.
Крiм названих рис вщповщно! емiсi!, треба згадати про гшену голосу, що складаеться з багатьох чинниюв, а саме:
- ппени життя вчителя, яка мусить враховувати спошб щоденного життя й специфшу професiйно! роботи останнього (турбота про фiзичну справнiсть, уникання стресу та шфекци верхнiх дихальних шляхiв тощо);
- гiгiени працi вчителя, зумовлена мюцем i середовищем роботи (мiкроклiмат — вологiсть i температура пов^ря примiщення, в якому працюе вчитель, запиленiсть, рух повiтря, шум на робочому мющ).
На жаль, вчителi найчастiше мають обмеженi знання про це, бо тiльки в останш роки емiсiя голосу стала у багатьох вищих навчальних закладах навчальною дисциплiною.
Наприкiнцi наведемо дещо перефразоваш слова Я. Крам — авторки книжки "Подбай про свш голос": правильна емiсiя голосу стае причиною того, що наш голос спричиняе позитивш враження у слухачiв. Якщо нам боляче видобувати голос, то таким же болюним е його сприйняття нашими слухачами [5].
Л1ТЕРАТУРА
1. Gaw^da K., Lazewski J. Uczymy poprawnej wymowy. — Warszawa, 1995.
2. Glos narz^dziem pracy. Poradnik dla nauczycieli. Pod red. M. Sliwinskiej-Kowalskiej. Instytut
Medycyny Pracy. — Lodz, 1999.
3. Kram J. Zarys kultury zywego slowa. — Warszawa, 1995.
Науксш записки. Серiя: Педагогiка. — 2006. — №9.
139
4. Lastik A. Poznaj swoj glos... twoje najwazniejsze narzçdzie pracy. — Warszawa, 2002.
5. Prusakiewicz S. Zadbaj o swoj glos. http://www: easyvoice.pl/czytelnia/emisja_glosu.
6. Slownik wyrazow obcych. Pod red. E. Sobol. — Warszawa, 1997.
7. Wieczorkiewicz B. Sztuka mowienia. Cwiczenia i wskazowki. — Warszawa, 1975.
8. Wierzchowicka B. Wymowa polska. — Warszawa, 1971.
9. Wierzchowska B. Fonetyka i fonologia jçzyka polskiego. — Wroclaw, 1980.
Володимир СЛОБОДЯНИК ВИВЧЕННЯ КРИТЕРИВ I СКЛАДОВИХ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
У cmammi розглядаються критери, чинники та CKnadoei, що впливають на формування здорового способу життя На основi анализу лiтератури зазначаеться його структура. Здоровий споаб життя полягае у збережент i змщнент здоров 'я, сприяе виконанню людиною сво'1'х людських функцш через дiяльнiсть з оздоровлення умов життя, передуем працi, вiдпочинку, побуту. Його складовi мктять рiзнi елементи, що стосуються вах сфер здоров 'я — ф1зично'1, психiчноï, соцiальноï, духовноï.
Сучасний етап розвитку нашого суспшьства пов'язаний з демографiчною кризою, зниженням тривалосп життя, попршенням псих1чного стану здоров'я населення краши, що викликае стурбовашсть багатьох вчених i фахiвцiв [1-6; 14 та ш.].
Водночас, враховуючи традицшну спрямованють системи охорони здоров'я та сощально-економiчну кризу в суспшьсга, медицина не може ютотно впливати на збереження здоров'я людини. Цей факт обгрунтовуе необхщшсть пошуку бiльш ефективних способiв i засобiв збереження та розвитку здоров' я.
Згiдно зi свiдченнями дослiдникiв, рiвень здоров'я людини залежить вщ багатьох факторiв: спадкових, соцiально-економiчних, екологiчних, дiяльностi системи охорони здоров'я [1, 4]. Разом з цим науковi джерела стверджують, що головним чинником, який регулюе здоров'я, е спошб життя людини [14]. Тож, очевидно, що головна роль у збереженш i формуванш здоров'я все-таки належить самiй людинi, ïï способу життя, цiнностям, установкам, ступеню гармонiзацiï ïï внутрiшнього свiту i вщносин з оточенням.
Нинi здоров'я розглядаеться не лише як вщсутшсть хвороб i фiзичних дефектiв, а як стан повного сощального i духовного благополуччя. В здоров'ï видшяють чотири складовi (сфери): фiзичну, психiчну (розумову), соцiальну (суспiльну) i духовну. Вони невiд'емнi одна вiд одно].', тюно взаемопов'язанi i спiльно визначають стан здоров'я людини. Для зручносп вивчення, полегшення методологiï дослiдження феномена здоров'я наука диференщюе поняття фiзичного, псих1чного, соцiального i духовного здоров'я, однак у реальному житп майже завжди iснуе iнтегральний вплив цих складових.
Метою cmammi е висв^лення основних складових i критерiïв здорового способу життя.
Одна з важливих одиниць у складнш структурi стану здоров'я людини — фiзичне здоров'я. Це поняття включае стан оргашзму людини, який характеризуеться можливостями адаптуватися до рiзних факторiв середовища, рiвнем фiзичного розвитку, фiзичною i функщональною пiдготованiстю до виконання фiзичних навантажень. Факторами фiзичного здоров' я е:
- рiвень фiзичного розвитку;
- рiвень фiзичноï шдготованосп;
- рiвень функцiональноï пiдготованостi оргашзму до виконання фiзичних навантажень;
- рiвень i здатнiсть до мобшзаци адаптацiйних резервiв органiзму, якi забезпечують його пристосування до ди рiзних факторiв у середовищi.
Основну матерiальну частину формування фiзичного здоров'я становить бюлопчна програма iндивiдуального розвитку оргашзму людини. Вона опосередкована базовими потребами, що домшують у людиш на рiзних етапах iндивiдуального розвитку оргашзму (онтогенезу). Базовi потреби, з одного боку, служать пусковим мехашзмом бюлопчного розвитку людини (формування його фiзичного здоров'я), а з iншого — забезпечують iндивiдуалiзацiю цього процесу [12].
140
Наукста записки. Серiя: Педагогiка. — 2006. — №9.
