CC BY
184
Олександр МЕШКО, Галина МЕШКО
ГЕНДЕРН1 АСПЕКТИ Д1ЛОВОГО СП1ЛКУВАННЯ В ОРГАН1ЗАЦ1ЯХ ВЛАДИ, Б1ЗНЕСУ, МЕНЕДЖМЕНТУ
Зростання ролi жшки у дiловiй сферi — невiд'eмний атрибут розвитку демократа у сучасному суспiльствi. Ця теза звучить з рiзних iнформацiйних джерел, з вуст представниюв влади тощо. Але, як показуе практика, питання про пiдвищення ролi жшки у суспшьно-полiтичному життi краши розв'язуеться надто повiльно i надто складно. Ось деяю цифри. У Верховнш Радi останнього скликання жшки-депутати складають лише 4%. Представництво жiнок у мюцевих радах становить 7-10%. А в бiзнесi !х тiльки 5% [2]. I це на тлi того, що в нашiй кра!ш набувають швидкого поширення рiзнi жiночi рухи й оргашзаци, простежуються активш ди у цьому напрямку з боку рiзних структур влади та пол^ичних сил тощо. Чому ж справи iдуть так погано? Очевидно, що попри вш зусилля, рiвноправнiсть жiнки у полiтицi та бiзнесi нашим суспiльством ще не сприймаетъся психологiчно. Саме ця сторона проблеми останнiм часом стала предметом активного дослщження у сучаснiй соцiально-психологiчнiй наущ. Метою статт1 е дослiдити те, як впливають на вирiшення гендерно! проблематики комунiкативнi процеси, що протшають всерединi професiйних органiзацiй, зокрема владно! чи бiзнесовоl сфер.
Сучасний сощум можна розглядати як складну систему шститулв i органiзацiй, що представляють собою те соцiально-культурне i професшне середовище, у якiй особистiсть самовиявляеться i презентуе себе в рiзних аспектах: як професiонал, як пращвник, як людина, як чоловiк або жшка, як член команди або джерело конфлшлв. У зв'язку з цим можна вщзначити кшька спостережень. По-перше, кожна органiзацiя свiдомо або несвщомо проводить "гендерну пол^ику" Пщ гендерною полiтикою оргашзаци ми розумiемо регулювання кадрового складу працiвникiв за статевою ознакою, вплив фактора стал на формування структур влади в оргашзаци, вплив фактора статi на службовий i професiйний подiл пращ усередиш оргашзаци, вплив фактора стал на психологiчний клiмат, корпоративну культуру i корпоративну етику. Гендерна политика може бути цiлеспрямованою або прихованою, але вона безумовно присутня.
По-друге, оргашзаци, якими рiзними вони б не були, зрештою стверджують себе як чоловiчий свiт. Уже при прийомi на роботу жiнки шддаються неявно1 дискримшаци: чоловiк не зобов'язаний зв^увати перед наймачем у тому, скшьки годин у день вш займаеться роботою по будинку, а жшку завжди розпитують, як вона буде поеднувати професiйнi обов'язки з материнськими, i хто сидить з дтми, коли вони хворiють. Жшочий керiвний персонал змушений боротися з культурними бар'ерами, що вiдмовляють !м у лептимаци 1хшх претензiй на керiвництво. Поки жiнка порiвнюе себе з жшками, вона може вщчути задоволення сво1м соцiальним i професшним статусом, але, оцiнюючи себе щодо чоловiкiв, вона зiштовхуеться з явним приниженням сво1х здiбностей i можливостей.
По-трете, внутрюргашзацшш комушкаци базуються на основних мотивах суб'ектiв дiяльностi: прагненш до професшно1 самореалiзацil, матерiального благополуччя, кар'ерного росту або слави i не можуть бути зведенi лише до мiжособистiсних стосункiв. У цьому плат "стать" — це критерш, що диференщюе можливостi професiйного росту i просування по соцiальних сходинках. Отже, ми можемо констатувати, що стартовi кар'ерш умови свщчать про нерiвнiсть можливостей чоловiкiв i жшок.
Кар'ернi очiкування жшок формуються в протиставленш "кар'ера або родина", i в боротьбi "жiнка або чоловш". Щоб ж1нка досягла приблизно тих самих успiхiв, що й чоловш, !й потрiбно прикласти значно бшьше зусиль, нiж йому. Нiкого не здивуе факт, що коли на одне i те ж мюце будуть претендувати рiвнi за освгтою i досвiдом професiонали чоловiк i жiнка, то на роботу приймуть швидше чоловiка. Якщо ж !х приймуть обох, то вищу зароб^ну платню отримае чоловiк, а не жшка. Якщо через деякий час виникне ваканшя на керiвне мюце, то, швидше за все, його займе чоловш.
Зрозумшо, що у свош основнiй мотивацil дiлового життя — успiх, кар'ера, грошi, слава, авторитет, влада — чоловши i жiнки не розрiзняються. Дослiдники вщзначають, що основне класичне розходження: чоловши орiентованi на вирiшення задачi, а жiнки на розвиток стосункiв, поступово утрачае свое чшьне положення в списку розходжень дшового стилю
чоловшв i жiнок [6]. Але, якщо в чоловiка найчастше мотивом ухвалення рiшення стае ко-ристь справи (так як вш собi И уявляе), то в жшки мотивiв набагато бiльше: загальне благо, гарнi вiдносини, а також ревнощ^ помета, iнколи прагнення "зробити комусь якусь гидоту". Чоловiки схильш до авторитарностi, жшки — до демократичность Якщо в оргашзаци прийнятий демократичний стиль спiлкування, то жшки як лщери цiнуються так само високо, як чоловши, а якщо авторитарний, то оцшка жiнок-керiвникiв е нижчою. У лiтературi найчастiше розходження чоловiчого i жшочого дiлового стилю пояснюються в наступному [3]:
Для чоловшв характерний так званий технократичний стиль, для жшок - емоцшно-егоютичний. Чоловiки легше сприймають новаци, а жiнки схильнi до традицш. Чоловiки швидше схоплюють проблему в цшому, жiнки уважнiшi до деталей. З шшого боку, жiнки (праводомшантш особистостi) легше бачать усе поле проблем i паралельно окремi моменти; чоловши (лiводомiнантнi) волiють розглядати ситуаци послiдовно.
У полiтицi, бiзнесi видшяють чоловiчий i жшочий менеджмент як розходження орiентацiй на владу й обмш послугами в чоловiкiв, i на iнтереси людей i !хне бажання працювати — у жшок. Жiнки вiдрiзняються бiльш високим почуттям вiдповiдальностi i дисциплiнованiстю, стратегiя !хнього дiлового поводження вiдрiзняеться меншою амбщшнютю i непередбачуванiстю. Жiнки-менеджери кращi за чоловшв тому, що вони частше й ефективнiше комбiнують рiзнi управлшсью стратеги: кооперативнi, iндивiдуалiстичнi, альтруютичш, й узагат вмiють поводитися i як чоловши, i як жiнки.
У чоловЫв рацiональнiсть i простота — головш кригерп правильностi рiшення, у жшок — позитивш людськi наслщки. Чоловiки постiйно прагнуть звести нашвець емоцiйну напруженiсть дiяльностi, жiнки не можуть працювати без особистого ставлення до предмета дiяльностi i до сво!х партнерiв. Чоловiку результат важливший за процес, жiнцi — навпаки. Чоловши при вирiшеннi будь-яко! проблеми волдать скорочувати промiжнi ланки, для жшок характерне пророблення деталей, гальмування ухвалення остаточного рiшення. Жiнки розраховують на себе, а чоловiки на команду, хоча в реальносп жшки — бшьш схильнi радитися i спiлкуватися, а чоловiки бiльш схильш до авторитарних способiв прийняття ршень. Жiнки обережнiшi за чоловiкiв, вони не люблять ризикувати. Жшки частше бояться начальства, тдкоряються чужому авторитетовi i схильнi вважати, що штереси iнших важливiшi, нiж сво! власш. Жшки не здатнi роздiляти свое особисте i професiйне життя в емоцшному планi. I щаслива, i нещаслива жiнка працюють гiрше, у той час як щасливий або нещасливий чоловiк на роботi здатний вщключитися вiд сво!х особистих проблем, а в приватному житп забути про роботу. 90% чоловшв вважають найважлившим у життi роботу.
Поведшка i комунiкацil чоловiкiв i жшок у публiчному й приватному житп визначаються нормами i стереотипами статево! поведiнки. Багато чоловiкiв думають, що вони правильно виконують свою роль, коли поводяться самовладно, напористо, неввiчливо. I жшки в умовах емансипаци починають iмiтувати саме таке, авторитарне поводження чоловша. Тобто замють звшьнення вiд чоловiчого шовiнiзму — юридичного, соцiального i психологiчного, вони попадають у примусову залежнiсть iмiтування далеко! 1м ролi, тобто утрачають внутршню незалежнiсть, прагнучи до незалежностi зовшшньо!.
У XXI столiттi з'являються новi моделi чоловiчостi i жiночностi, оскшьки суспiльство дозрiвае спочатку до ще! рiвностi статей, а потiм до формули "рiвнiсть у розходженнi". Незважаючи на еволющю критерilв чоловiчостi i жiночностi в iсторil культури, в суспiльствi не сформувалося единого уявлення про те, якою мае бути на вигляд i як повинна поводитися дшова жшка. Можна видшити маскулiнних ж1нок, що вважають за необхщне поводитися як «"свiй хлопець" або "старий бойовий товариш" серед чоловшв i пiдкреслено безстатеве серед жшок. По-друге, юнують фемiннi жшки, чия жiночнiсть вища за iндивiдуальнiсть i не залежить вiд статевого складу групи або оргашзаци. I, нарешп, андрогшш жiнки, що устшно сполучають дiловитiсть, рiшучiсть i жшочшсть.
Процвiтаючу дiлову жiнку вiдрiзняють наступш риси: яскрава iндивiдуальнiсть i жшочшсть, високий рiвень активностi, колегiальнiсть у прийнятп рiшень, готовнiсть ризикувати, умшня переключатися в ролях, впевненiсть у шмейнш пiдтримцi. Процвiтаючого дiлового чоловша характеризують: високий iнтелект i амбициозность, схильнють до лiдерства, готовнiсть до ризику, умшня цшком сконцентруватися на розв'язуванш проблемi [1].
На змют i форму внутрiорганiзацiйних комушкацш сильно впливають психологiчнi комплекси, яю властивi як чоловiкам, так i жiнкам. Ось деякi з них [5]:
Дшовий чоловiк i його комплекси:
Комплекс Наполеона. Вш притаманний начальникам--чоловшами маленького зросту. Обумовлений вш соцiально-психологiчною нормою, що "чоловш повинний бути вищим за жшку". Ця норма, грунтуючись на древшх уявленнях про функцп чоловiка, викликае у чоловша низького зросту вщчуття сощально1 дискримшаци, що полягае у передчутп скорочення контактiв, недостачi жшочо1 уваги, постшно1 психолопчно1 заклопотаностi. Звщси — агресiя як форма вираження потреби в самореалiзацil, i устх як компенсацiя i винагорода за завзятють, наполегливiсть i цiлеспрямованiсть. Тому на робот ми часто зштовхуемося з агресивними, амбiцiйними начальниками-чоловiками маленького росту, яю погано ставляться до жшок.
Комплекс Геракла. Геракл три роки був у служшш в жшки. Абсолютна бшьшють чоловшв разом з героем грецьких мiфiв переживають стрес, якщо жшка вщдае !м розпорядження, краще них розбираеться в справах. Жшка-начальник викликае в таких чоловшв лише негативнi емоци.
Комплекс Пгальмеша. Герой вавiлонського епосу, утративши друга, усвщомив можливiсть власно1 смерт i впав у депресiю. Начальники, колеги i пiдлеглi — чоловша середнього вiку, часто переживають тугу, стають скитями й iпохондриками. Криза середини життя, що виражаеться в мисли-питанш "Невже я живу для цього?" робить !х ранимими i беззахисними, але i примхливими, недовiрливими, дратiвливими. Важливо, що жiнка середнього роюв прагне до максимально1 реалiзацil на роботi, у той час як чоловш середнього рокiв намагаеться компенсувати страх старост i смерт успiхами в особистому життi. Чоловш з таким комплексом схильний до флiрту з пiдлеглими, службовим романам, зловживае ненормативною лексикою i непристойними анекдотами.
Комплекс Печерно1 людини (печерний чоловш, природно, теж не дозволяв командувати собою жшщ). У сучасному свт домiнування чоловiкiв — реальшсть, i суспiльство не утомлюеться переконувати людей, що вони мають т ролi, яких заслуговують. Тобто чоловши переконанi, що вони мають право виршувати, керувати i вимагати, а жшки призначеш для того, щоб виконувати, утiшати й обслуговувати. Подвшш суспiльнi стандарти стосовно чоловiка i жшки перетворюються на серйознi психолопчш суперечностi. Наприклад, держава дозволяе жшщ рашше виходити на пенсiю, а суспшьна думка оголошуе жiнку безперспективною з погляду професшного росту в тому ж вщ^ коли для чоловша ще вважаеться розквiтом сил i здiбностей.
Комплекс дон Жуана. Це чоловш, що на перший погляд постшно прагне перетворити дiловi вiдносини в особистi i навт iнтимнi. Насправдi для нього сексуальш вiдносини — единий спосiб установити людсью стосунки з партнером-жiнкою. Такий чоловш постiйно кокетуе, прагне створити i пiдтримати еротичну атмосферу в спшкуванш. Швидше за все вш вiдчувае страх перед дiйсною емоцшною близькiстю i намагаеться створити шюзда вiдносин для того, щоб врятуватися вщ страху самiтностi. З шшого боку, психологи стверджують, що багато чоловтв мрiють про любов на робота Кажуть, що 6 секретарок з 10 закохаш у свого начальника, тобто для сексуальних домагань на службi е пiдстави.
Таким чином, у комплексах дшового чоловша бiльшою мiрою вiдображаються його особистюш риси i ставлення до жшок, тж соцiокультурнi норми й очшування.
З жiнкою все зовсiм шакше. Дiлова ж1нка i И комплекси:
Я не прша за Чоловша. Жiнка на роботi повинна постшно спростовувати думку навколишнiх, що краще б на И мющ був чоловш. Цей комплекс робить дшову жiнку бiльш суворою, замкнутою й агресивною, нiж це властиво И характеровi i необхiдно для ефективно1 роботи.
Я можу. Жiнка повинна постшно доводити собi й оточуючим, що вона пдна свого мюця, тому для не1 особиста реалiзацiя дорiвнюе соцiальнiй значимостi. Жiнцi узагалi властива занижена самооцiнка. Жiнка часпше запитуе, признаеться у сво1х сумшвах, е вiдвертою щодо сво1х помилок i невдач. Психологи вiдзначають, що жшка дивиться у дзеркало, щоб побачити сво! недолiки i спробувати !х виправити. А чоловiк дивиться в дзеркало, щоб переконатися у свош привабливость Тому дiлова жшка постшно переборюе в собi стан непевносп у сво1х
силах, бажання попросити допомоги, викликати ствчуття. Чоловш розцiнюe таке поводження жшки як слабють, некомпетентнють, нездатнiсть справитися з проблемами, робить висновок, що жшка не вщповщае своему мiсцю. Занижена самооцiнка жшки виявляеться й у слабостi жшочо! солiдарностi в дiловому свiтi. У жшок, як у члешв низкостатусно! групи, менш розвите почуття щентифшацл 3i своею групою, вони вщзначаються меншою погодженiстю дiй, бiльш високим рiвнем iндивiдуальноï тривожностi i мiжособистiсноï конфлiктностi.
Я не тiльки. Дшова жiнка постiйно перебувае в сташ психологiчноï роздвоеностi. З одного боку, вона не хоче, щоб œï сприймали як жiнку, тобто постшно пояснювали ïï успiхи чоловiчою поблажливютю, а невдачi — жiночими особливостями психши, тiлесностi i поведiнки. З шшого боку — ш неприемна роль, що нав'язуеться чоловiчим ствтовариством, "старого бойового товариша" або взагалi безстатево1' iстоти. З огляду на щ соцiальнi стерео-типи, жшка, що бажае процвiтати, може свщомо маскувати свое поводження пiд "бшьш жшоче": намагатися виглядати слабкою, безпомiчною, недалекою.
А я — дшова жшка! Дшова жшка повинна доводити, що ïï спошб життя нормальний, не тiльки чоловiкам, але й жшкам. Жшки з бiльшою готовнютю приймають образи домогосподарок, офiцерських дружин, навт утриманок, i з меншою — самостшних, незалежних жiнок. Втизняний менталiтет у принципi погано приймае дiлову жiнку. У нас поки ще не надто поширене явище в будень i свята общати в кафе, запрошувати гостей у ресторани, улаштовувати домашнi вечiрки без пишного застiлля. Наша дiлова жшка варить варення, квасить капусту i пече пироги. Коли вона демонстративно вщмовляеться це робити, вона живе з комплексом: "А я — дшова жшка!"
Проблемою, яка викликае школи неусвщомлюваш комушкативш бар'ери можуть бути когштивш, емоцшш i поведiнковi розходження мiж статями. Вiдповiдно до дослщжень нiмецьких психологiв, якщо жшка тримаеться гордо i впевнено, 85% чоловшв будуть уникати спшкування з нею. На думку чоловшв, жшка часпше демонструе неадекватну поведiнку. Чоловши дорiкають жiнкам за невмiння розбиратися з власними помилками, пасивнють i неправильне розставлення прiоритетiв. Чоловiки ненавидять, коли жiнки нервують i плачуть. По-перше, вони вважають, що нервова реакщя жшки — результат невiрно прийнятого рiшення, а це принижуе ïхню самооцiнку. По-друге, вони зляться на жшку за те, що вона поставила ix у ситуацiю псиxологiчного дискомфорту. По-трете, чоловiки самi важко переходять з одного емоцшного стану в iнший, тому жшоча нервознiсть виявляеться для них прелюдiею перед ще бiльшою нервознiстю i вони вщповщають на неï агрешею.
Чоловiка дезорiентуе жiноча манера поведшки. Наприклад, жiноча манера перебивати в жшок е способом вираження тдвищеного iнтересу. Для чоловiка таке поводження жшки — фактор драпвливий, що означае войовничу некомпетентнють i невихованють.
Крiм того, жiнка виступае i як сексуальний подразник. Загальна закономiрнiсть внутрiорганiзацiйноï комунiкацiï мiж статями полягае в тому, що i чоловши i жшки оцшюють нову особу у фiрмi, групi, командi з позици сексуальноï привабливостi. Зовнiшня привабливють мае рiзне значення для чоловша i жiнки, у тому чи^ й у дiловому спiлкуваннi. Жшоча краса е загальним надбанням, не].' звеличують, ïH поклоняються, красива жiнка нiчого бiльше не повинна, вона просто юнуе для того, щоб iншi могли помилуватися нею. Чоловiча краса е додатком до шших переваг чоловiка, якщо ïx нема, то оточуючi як правило сильно розчаровуються. Калщтво жiнки, як правило, знищуе ïï i як особистють i як жшку; у той час як калщтво чоловша може бути компенсовано шшими якостями.
Чоловш "незрозумiлий" жiнцi своïм формалiзмом. Вона нервуе, якщо «вш» не звертае на неï уваги, i нервуе, якщо звертае. Жшка бшьше страждае вiд невиxованостi навколишнix. Крiм того, ïH постiйно досаждае чоловiчий шовшзм. Дiловiй жiнцi приходиться опиратися i стереотипним поглядам на жшку: жшки занадто чуттев^ жiнки занадто нервозш, жiнки непередбаченi.
Жiнки взагалi не надають значення своïм словам i абсолютизують будь-яю слова чоловiка. Давно сказано, що чоловшу з жшкою потрiбно бути смiливим у справах i неймовiрно обережним у словах. Поступливють чоловiка лестить жiнцi, але недовго. Якщо жшщ надана першють, то вона починае тяготитися щею роллю. Жiнка завжди вимагае i чекае вщ чоловiка визначених поглядiв i принципiв, пасивний чоловiк з хитливими поглядами далекий ïï розумшню.
У чоловiчому свт прийнято демонструвати свою компетентшсть i прийнято вважати жшку слабкою статтю. Тому дшовш жiнцi приходиться вибирати мiж чоловiчим поведiнковим стилем, що може привести до професшних успiхiв, i жшочим поведiнковим стилем, що шдвищить самооцiнку навколишнiх ïï чоловiкiв, але не дозволить ш зробити кар'ери. Наприклад, звертання до жiнки по iменi, на прiзвище, зменшувально-ласкаво шдкреслюе ïï особливе положення в колектив^ i жiнцi приходиться вибирати: приймати це i приршати себе на можливу зневагу або заперечувати, i, тим самим, ризикувати потрапити в смшне положення.
Доро^ чоловши на робочому мющ правила цiнують вище за людськi стосунки так само, як у дитинсга пiд час колективних iгор. Коли чоловiки сперечаються, вони вживають рiзкi вираження, шдвищують голос, агресивно жестикулюють, при цьому вони не сприймають ситуацiю, як образливу i загрозливу ix самооцiнцi, швидко забувають про сварку i ïï причину. У жшок усе не так. Вони важко переживають напружену атмосферу дискуси, сприймають ус випади, як спрямоваш проти них особисто, шсля поразки в суперечщ довго з'ясовують стосунки i не швидко вщновляють спiлкування.
При аналiзi гендерних аспектiв внутрiорганiзацiйниx комунiкацiй варто брати до уваги стандартш ситуаци: "начальник — шдлеглий", "дiловi партнери", "колеги".
Упередження проти жiнок-начальникiв загальновщоме. Кожна людина, беручи на себе керiвництво, зiштовxуеться з опором навколишшх. Жiнка зiштовxуеться з додатковим опором тому, що чоловши визнають тшьки одну жiнку, що мае право керувати 1'м — це його мати. Якщо жiнка на робот може одержувати вщ начальника розпорядження; то чоловш вiд своеï начальниц згодний вислухувати тiльки поради.
Показовим у цьому плаш е експеримент, проведений дослщником Р.Райс. Вiн об'еднував курсантiв вiйськовоï академiï у групи iз трьох осiб (всi чоловши). Частина груп в експериментi очолювалась курсантами-чоловiками, а частина — курсантами-жшками. Була виявлена закономiрнiсть: коли усшху у вирiшеннi лабораторноï задачi домагалась група, очолювана жiнкою, ïï члени приписували успix головним чином везшню. Коли ж така успiшна група очолювалась чоловшом, вважалося, що усшх обумовлений перш за все його особистими якостями — здiбностями, умшнями [4].
Чоловiки очiкують вiд жшки не здатност керувати, а здатнють ретельно виконувати справи. Отже, жшка може або повинна постшно демонструвати свою компетентшсть i силу, поеднуючи непоеднуване: чарiвнiсть i напористiсть, жшочшсть i готовнiсть ризикувати.
1снують вщмшносп в оцiнцi дiяльностi лiдерiв-чоловiкiв i лiдерiв-жiнок. Якщо жiнка автократична, якщо вона типовий "бос" й орiентована на завдання, ïï оцшюють бшьш негативно, нiж керiвника-чоловiка з таким же стилем. Це особливо вiрно, коли ощнки дають чоловiки. Наприклад, дослщники Д.Батлер i Ф.Гейс просили своïx асистентiв, дiвчат i юнаюв, зiграти роль лiдера у груш студентв пiд час обговорення проблем у сферi бiзнесу. Лiдери — i юнаки, i дiвчата — були наполеглив^ але дружелюбнi, i ршуче брали дискусiю у своï руки. Як решта членiв групи реагували на такого лiдера? Коли чоловш утверджувався на чолi групи i дiяв наполегливо, iншi члени групи реагували прихильно. Якщо ж подiбним чином дiяла жiнка, то члени групи, особливо чоловши, реагували значно бшьш негативно. Виходить, що чоловши незатишно почувають себе, якщо жшка використовуе такий же керiвний стиль, яким звичайно користуються чоловши [4].
Жiнка, яка бажае зробити кар'еру, повинна переборювати усвщомлене або неусвщомлене прагнення керiвництва i всього чоловiчого спiвтовариства перешкодити цьому. Чоловш-керiвник, що просувае жiнку, шддаеться сильному груповому тисковi. У цш ситуацiï вiн вибирае одну з трьох стратегш поводження: перша — спростувати факт ïï компетентносп ("можливо, там вона справлялася, а тут — ш"); друга — виключити компетентну жшку зi сфери можливого просування по службi ("цей вщдш нашiй фiрмi не потрiбний"); третя — запропонувати колективовi "тимчасово" призначити керiвника-жiнку, що робить ситуацiю припустимою для групи, але украй важкою для жшки.
Незважаючи на тенденщю збшьшення числа керiвникiв-жiнок на вшх рiвняx влади, такi жiнки виявляються маргиналами в професiйному спiвтовариствi, оскшьки не ототожнюються
цшком ш з роллю типового керiвника, нi з роллю типово! жшки. У чоловшв i жiнок рiзне розумiння влади: у чоловiкiв — влада завжди "над". А в жшок — влада "для" [6].
Ефектившсть керiвникiв-чоловiкiв вища в ситуащях з бiльшим ступенем невизначеностi ^ навпаки, при вирiшеннi простих задач у структурова-них ситуацiях. Ефективнiсть керiвникiв-жiнок вища в умовах стшко! стабшьно! дiяльностi.
Психологiчно оптимальним вважаеться тандем начальникiв чоловiка i жшки, у якому чоловш виступае шструментальним лiдером (формальним керiвником або людиною, здатною розподшяти функци i приймати ршення), а жiнка — емоцшним лiдером (центром емоцшно! напруги i розрядки, людиною, що забезпечуе позитивш мiжособистiснi стосунки в групi).
Будь-яка група працюе ефективно, якщо в нш е чоловiки i жшки. Чоловши не дають жшкам брехати i вередувати, а жшки не дозволяють перетворити оргашзащю в казарму. У робочш ситуаци чоловiк i жшка теоретично сумiснi завжди, оскшьки жiноча iррацiональнiсть i пiдступництво компенсуються жшочою ж конструктивнiстю i комушкабельшстю, а чоловiча рiшучiсть i прямолшшнють ослабленi бажанням успiху i потребою у владь Практично, у внутрюргашзацшних комунiкацiях фактор статi використовуеться суб'ектами як додатковий спошб тиску на партнера. Наприклад, чоловiки можуть використовувати поведшкову стратегiю завуальовано! ворожостi проти жшок: розмова на шдвищених тонах, ненормативна лексика, погрози i залякування безперечно дiють на жiнку сильшше, нiж на чоловiка, i деморалiзують И.
У ситуаци "колеги" дiловi вiдносини чоловiка i жшки можуть розвиватися по декшькох негативних або позитивних траекторiях. По-перше, можливi конфлшти мiж колегами, якщо з боку начальника проводиться пол^ика рiвностi статей, що практично означае вщмову враховувати проблеми працюючо! жiнки (чоловiк, д^и, господарство). По-друге, можлива дискримiнацiя жшок у плат службового росту. У позитивному плат — можливе привнесення особистих вщносин у дiлове спшкування: дружба або приятелювання, а так само службовий роман унаслщок "роботи в упряжцi". У принципi такий вплив статевого фактора на дiловi вiдносини е позитивним, оскiльки тошзуе, заспокоюе i сприяе адекватнiй самосвщомосп i самооцiнцi як чоловiка, так i жшки.
Таким чином внутрюргашзацшш комушкаци мiж жiнками i чоловшами багато в чому визначаються стереотипами, яю глибоко вкоренилися у нашому суспiльствi. Сучаснiй дiловiй жiнцi слщ пам'ятати, що у силу обставин, що склалися, чоловiчий свiт не стшить широко розкривати перед нею дверь I тому вона повинна шукати новi поведiнковi стратеги, що забезпечують усшшшсть дiловоl дiяльностi i соцiально-професiйну самореалiзацiю.
Л1ТЕРАТУРА
1. Говорун Т.В., КЫнежд! О.М. Гендерна психолопя. — К.: Академ1я, 2004. — 308 с.
2. Губенко О.В. Демократя без жшки - це не демократя! // Практична психолопя та сощальна робота. — № 3. — 2005. — С. 77-78.
3. Маркова О.Ю. Гендерные аспекти внутриорганизационных коммуникаций / Актуальные проблемы теории коммуникации: Сб. науч. трудов. — СПб: СПбГПУ, 2004. — С. 299-313.
4. Мешко ОЛ. Психолопя малих груп. — Тернопшь: ТНПУ, 2003. — 116 с.
5. Сташевская Г. 12 слабостей сильных мужчин. — СПб., 1997. — 144 с.
6. Чирикова А.Е. Успешный менеджмент не имеет пола // Протокол и этикет. — № 4. — 2003. — С. 15-19.
Йоанна ФРЕЙМАН
ДЕК1ЛЬКА ЗАУВАЖЕНЬ ПРО ЕМ1С1Ю ГОЛОСУ В ПРОФЕС1ЙН1Й РОБОТ ВЧИТЕЛЯ
Спшкування за допомогою голосу — це основа людського буття i цившзацшного розвитку, який зумовлений передуем швидким обмшом iнформацiею, переважно через засоби масово! iнформацil й телекомушкацп. Нинi е помiтним шдсилене зацiкавлення проблемами голосу, хоча б з огляду на зростання кшькосп професiй, в яких вимагаеться вщповщна як1сть голосу.
Голос е найважлившим знаряддям працi вчителя, тому ця професiйна група особливо наражаеться на рiзнi порушення й дисфункцil голосу. Проблеми, що стосуються фонацп,
