CC BY
38
УДК 316.77+316.612:316
Марина ПРЕПОТЕНСЬКА
МЕГАПОЛ1С ЯК СЕРЕДОВИЩЕ КОМУН1КАЦИ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ ТА ОСВ1ТНЯ ПЕРСПЕКТИВА
Досл1дження гендерних комуткативних особливостей великого мгста е актуальним завданням. Bid ргвня стосуншв чоловгка i жтки залежить благополуччя родини — ланки сустльства, а прояви непорозумтня та агреси провокують родинн i сустльт кризи. Для розгляду динамти комуткативних гендерних процеЫв використовуються екзистенщальний пiдхiд та проект метаантропологи Н. Хамтова, як1 дозволяють усвi-домити детермтанти комунжаци, адже екзистенщя виявляеться саме через комунiкативнi моделi. Аналiзуючи специфiчнi ознаки мегаполюу (натовп, об'ективащя людей, сенсорна атака, сексуальна провокащя, ко-муткаттю тноваци), ми визначаемо типовi екзистенщали гендерног ко-мунтаци у мiстi: тривогу, самотшсть, агресю, вiдчуження, монологiзм i конфлттшсть, притаманн буденному та граничному буттю людини. Любов та ствтворчють, вербалiзованi через толерантний полыог, висту-пають базовими екзистенщалами комушкаци метабуття, де чоловт i жтка здатн гармошзувати себе i свое оточення. Виховання подiбног гендерног культури потребуе введення спецкурЫв зурбашстики та гендерног комушкаци в систему освти.
Ключовi слова: мегаполю, гендерна комунтащя, екзистенщали гендерног комушкаци, урбашстика, освтнш процес.
Бшьша частина людства сьогодш мешкае у мютах. PiBeHb урбашзаци зростае з кожним роком, i це висвгглюе HOBi, суто урбанютичш проблеми. Людина села чи маленького мюта, яка жила зпдно традищям предюв у гармони з природою, знала iмена i звича! сусвдв, а то й усього мюького оточення, поступаеться мюцем урбашстичнш людиш — аношмнш ютот серед собi подiбних, зануренш у темпоритм штучного мюького агломерату. Як будуеться комушкащя жителiв великого мюта? З першого погляду здаеться, що саме мегаполю надае оптимальний проспр для спшкування, зумовлюе мега-комушкащю. Мiльйони людей мають можливiсть щоденно перетинатися один з одним, знайомитися, налагоджувати стосунки рiзно-
го роду. Палiтра людських типiв, безлiч мiсць суспiльних зiбрань, широка доступнiсть комп'ютерних мереж для вiртуальних знайомств — усе це начебто повинно творити комушкативний вибух у гендерних стосунках. Проте при бшьш уважному розглядi стае очевидним, що у великому мют часто спостерiгаються iншi явища: самотшсть, замкненi комунiкативнi мь крогрупи, тривалi «даалоги» з комп'ютером замiсть реального спшкуван-ня, кризи у гендерних вщношеннях.
Дослiдження комушкацп в мегаполiсi е досить актуальним завдан-ням, оскiльки саме великi мiста являються цивiлiзацiйно-культурними й полiтико-економiчними конгломератами, яю визначають сутнiсть епохи. Це помнив ще на початку ХХ сгашття один з перших дослiдникiв мюта Л. Вiрт: «Мра, до яко"1 сучасний свiт можна назвати «урбашзованим», не визначаеться лише частиною сукупного населення, що проживае в мютах. Вплив мiст на соцiальне життя людини означае дещо бiльше, ашж свiдчить пропорцiя мiського населення; адже мюто — це не тшьки мiсце прожи-вання й роботи сучасно'' людини, а й генеруючий та управлiнський центр економiчного, поличного й культурного життя, що втягнув у свою орб^ найвiддаленiшi спшьноти свiту i поеднав рiзнi регюни, рiзних людей та рiзнi види дiяльностi в единий космос [3]. Тема комушкацп чоловiка i жш-ки у мiстi актуалiзуеться й тим, що останшм часом мегаполюи, особливо европейськi, демонструють демографiчнi перекоси та нарощування ген-дерного насильства [10]. Визначення всебiчних детермiнант цих деструк-тивних явищ — нагальне завдання вчених.
Контроверза чоловiчого i жiночого стародавня. Сократ, Платон, Аристотель заклали основи европейсько'' патрiархальноi фшософсько1 тра-дицп, згiдно якш розум асоцiювався з чоловiчою сутшстю, а хаос та недосконалiсть людини — з жшочою. «Фундаментальним принципом фшософського знання виступав у фшософп афшсько1 школи принцип пiдлеглостi тшесного/жшочого розумному/чоловiчому, метою якого було формування настанов суб'екту на досягнення максимального ращо-нального контролю над чуттевютю [6, 4]. Античний постулат переваги чоловiчого мислення i мовлення простягнувся на тисячол^тя людсько1 юторп й дожив до нашого часу. По мiрi розвитку емансипацп та урбань зацп проблема репрезентацп людей мюта ставала предметом розгляду все бшьшого кола науковщв. Г. Зiммель, який одним з перших поставив питання про необхщшсть вивчення життя у великому мют^ дослщжу-вав формування особистосп у мегаполiсi через рiвень вiдчуження та свободи мiських мешканщв, вiдмiчав стандартизацiю 1хнього сощально-го життя, загрозу загублення самощентифшацп чоловтв та жiнок [7]. Ж. Бодрийяр, Е. Гоффман, М. Маклюен, М. Фуко вщзначали деструктив-нi аспекти, риторики великого мюта, всещний вплив влади в букваль-
ному i метафiзичному смислах, суто патрiархальний характер комушка-тивних моделей. Е. Пдденс вважав, що сучасш мегaполiси провокують деперсонaлiзовaнi, безособовi сощальш вiдносини, хоча водночас мо-жуть бути витоком рiзномaнiття, а iнодi й iнтимностi. Проте у стосун-ках мiських людей суперництво зазвичай домшуе над спiвробiтництвом [4, 399]. Радикально налаштоваш фемiнiстськi автори Б. Торне, С. Трьо-мель-Пльотц, П. Фшман описували сучасну гендерну комушкашю як однозначно дискримiнaцiйнy, побудовану на чоловiчомy домiнyвaннi та жiночомy тдкоренш. У гендернiй фшософп також склалася традищя опису бiнaрних опозицiй чоловша i жiнки стосовно 1'хньо'1 комушкацп та вироблення св^оглядних установ: рацюнальшсть-емоцшшсть, статика — експресiя, мовленнева стримашсть — бaлaкyчiсть тощо.
Окремо зазначимо появу в сучасних гендерних розвщках термiнy «ген-дерлект», який позначае ушверсалп гендерного комyнiкaтивного простору, нaбiр ознак, притаманних суто чоловiчомy чи суто жшочому мовленню. Один з дослщниюв гендерлекту К. С. Шаров зосереджуеться на мовлен-невш поведiнцi чоловiкiв i жiнок у захщних мiстaх та обгрунтовуе раритет-ну точку зору про поступову рyйнaцiю пaтрiaрхaльних стереотипiв спшку-вання. Вчений показуе, що сучасна жшка, як i чоловш, здатна домшувати у бесiдi, вести чiткy лЫю аргументацп. При цьому вона комушкативно бiльш пластична, нiж чоловiк, бо разом iз «запозиченими» у чоловшв ш-телектуальними здiбностями залишаеться гарною слухачкою, сенситив-ним спiврозмовником [16].
Деяю автори справедливо звертають увагу на те, що комушкащя сучасних чоловшв i жiнок напряму залежить вщ взiрцiв життя, нав'язаних маскультурою сyспiльствa споживання. Саме у великому мют рiзнобiчнi канали ЗМ1 всiляко транслюють «щеали» глянцевого, показово устшного життя, гламуру. Доктор фшософських наук С. Крилова, дослiдниця феномену краси у бутп людини розглядае антитезу справжньо'1 та удавано'1 кра-си як основу справжнього та удаваного життя в наш час. Надаеться визна-чення гламуру: «це сошальне явище, що означае установку на домшанту зовшшньо'1 краси, яка вщповщае стереотипам свого часу (...), явище, яке пронизуеyci (курсив наш) сфери життя» [8, 126]. Знавець з фшософп рель г1'1 М. Воробйова розкривае приречешсть жшки мiстa вiдповiдaти пaтрiaр-хальним стереотипам жшочо'1 краси та тдкори згiдно прaдaвнiм сакраль-ним установкам: «У мют жiнкa в якомусь сенсi бiльш сaмостiйнa, вона мае бшьше можливостей для кар'ери i осв^и. Проте усе, що даеться жшщ у мiстi, даеться ш для того, аби вона росла i радувала око чоловша, була для нього бажаним призом. Гламур символiзyе устх у полювaннi. Це — жшка-охотниця, будь вона амазонкою чи домогосподаркою. Зовшшньо щаслива дама завжди береться за взiрець. Иколи не робиться акцент на ïï
внутрiшнiх переживаннях та особливостях внутршнього свiту (...). Це — емоцшне консервування» [5].
Психологи оцшюють велике мiсто як глобальний стресогенний проспр для чоловiка i жшки. Так, зокрема, керiвник кшвського Центру психiатрп Свген Воронков бачить в мегаполiсi своeрiдну пастку, Молох, якому при-носяться в жертву людсью душi, вiдзначаe «синдром великого мюта», ви-ражений у рiзних псиачних розладах, страхах та фобiях, властивих горо-дянам. Психолог пiдкреслюe поширешсть аноми — такого стану, в якому людина переживае тотальну невизначешсть i вiдсутнiсть позитивних перспектив, наслщком чого стають аномiчнi депреси, некерована агресив-нiсть, пiдвищена тривога, вщчуття беззахисностi та песимiзму [9]. Фахiвцi психологи називають й iншi чинники деструктивних настро'1'в мешканцiв мют: «постшний шум за вiкнами, викиди та сморщ, крадiжки та розбо'1, хамство у громадських мiсцях, вуличш пробки, шфекци, про якi в провш-цл навiть не чули, тощо» [11, 113].
Отже, тема спшкування чоловша i жiнки зазвичай розглядаеться у рус-лi практично!' фшософи, соцюлоги, психологи та мiждисциплiнарних до-слiджень. Проте в наш час бракуе суто антропологiчного, екзистенщаль-ного пiдходу до аналiзу комушкативно'1 динамiки мегаполiсу у гендерному аспекп. Тому е сенс звернутися до фшософсько-антрополопчних та екзи-стенцiальних методологш. Адже переживання людиною свого юнування, екзистенци найбiльш повно виявляеться саме у комушкаци iз собою та св^ом, а сутнiсть мюько'1 людини постае у повсякденних просторово-тем-поральних координатах мюта. Необхiднi свiтогляднi орiентири в аналiзi гендерних проблем комушкаци з точки зору екзистенцiалiв людського бут-тя надае також проект метаантропологи професора Н. Хамтова, зпдно якому буття людини у залежност вiд екзистенцiального вибору розгортаеться у буденному, граничному або позаграничному вимiрах. Буденнiсть згiдно вченню метаантропологи «е найбiльш абстрактним станом людського буття, в якому менш за все проявлене особистюне (...), виражае адаптацiю людини до матерiального буття суспiльства (.) Це буття принципово без-особистюне". [15, 122]. Граничне буття, що символiзуеться прокиданням людсько'1 самосвiдомостi i пошуками сенсу, мае принципово шший екзи-стеншальний характер: «бути на межi — означае поставати (...), ставати кимось iншим. (...) У граничному бутп треба поставати, а не бути» (15, 172-173) Вщповщно, метабуття, за думкою автора метаантропологи,— «лежить за межами буденного буття з його заборонами i нудьгою, i разом з тим воно долае суцшьно-трапчний характер буття-на-межi з його тугою, жахом i вiдчаем. Це деяка нова гармонiя, нова i ясна усе-повнота людського життя, яка дихае Вiчнiстю й пщшмаеться до Буття" (15, 221). Метабуття розгортають люди-творш, керованi любов'ю до св^у. Тож визначимо особ-
ливост гендерно'1 комушкацп у мегaполiсi та спробуемо накреслити деякi осв^ш перспективи цього процесу, що мае нагальне значення для вдоско-налення комушкативно'1 атмосфери мiстa. Розглянемо, як в aтмосферi великого мюта розвиваються дyшевнi, дyховнi та тшесш принади чоловiкa i жшки, як екзистенщальна нaлaштовaнiсть людини розташовуе ïï у певно-му екзистенцiaльномy вимiрi буття та трансформуе комyнiкaтивнi модель
G очевидш ознаки, якими вщзначено iнформaцiйне та комyнiкaтивне насичення мегаполюу у зрiвняннi з iншими типами поселення людей. Це, перш за все, чисельне рiзномaнiття суб'екпв та об'екпв, сенсорна атака обрaзiв мюта, яку Р. Барт назвав колись «тирашею вiзyaльного сприйнят-тя» [2. 399]. Типовою рисою мегаполюу е штенсивний темпоритм мiського життя, який вимагае вщ кожно'1 людини вписатися в нього, аби вижити. Атмосфера натовпу, постшного супутника мегаполюу, викликае максимальну об'ективaцiю мiських мешканщв. Цьому ж сприяють вимyшенi сощальш ролi кожного городянина у якост одного з багатьох: перехожий, пасажир, сусщ, колега, покупець тощо. Багатство людського потенщалу зазвичай максимально звужуеться у пересiчнiй конвенцiйнiй комушкацп, бо зреш-тою повсякденнi ситуацп мюького життя й не потребують розгортання особистiсних рис. Перманентна пyблiчнiсть — ще один комушкативно ор-гашзуючий фактор мегaполiсy. Адже в будь-яку хвилину мюького життя в тих чи шших мiсцях мiстa може розгорнутися пyблiчнa aкцiя, зiбрaння, вуличний перформенс. Людська юрба здатна спонтанно перетворитися у публ^ або у групу зiвaк, яю спостерiгaють неординарш явища. Будь хто з натовпу може стати суб'ектом штерв'ювання, майбутшм героем екрану, що потребуе мобшьносп, спонтaнностi та комyнiкaтивноï розкyтостi, а це змшюе комyнiкaтивнi манери глядaчiв та yчaсникiв подiй.
Розглянемо, як людина мюта переживае свою тшесшсть у вище зазна-чених умовах i як тшесна, зокрема, сексуальна складова детермшуе певнi моделi спшкування чоловiкa i жiнки. Не можна недоощнювати цей аспект в оргашзацп комyнiкaтивного простору мiстa, адже вш е природним пiдrрyнтям гендерно'1 комушкацп. «Сексуальносп ми не надали свободу, ми тдвели ïï до межi нaшоï свiдомостi, оскiльки це саме вона зрештою диктуе нaшiй свщомосп едине можливе прочитання нашого позасвщомо-го» [13]. Постiйнa атмосфера скупчення людей як нiщо iнше руйнуе штим-нiсть тiлесностi, ïï ташу. Необхiднiсть щiльного сyсiдствa у громадських мiсцях, ця нaдмiрнa близькiсть, на наш погляд, дещо деформуе сексуальну природу людини, спонукае гасити флющи природно! сексyaльностi, аби зберегти псиачну рiвновaгy. Вiдбyвaеться певне нiвелювaння стать До цього додаються спалахи компенсaторноï агресп, роздратування людей, якi вимушеш терпiти вторгнення в iнтимнy дистанщю чужих iстот, волею обставин приречених знаходитися поряд. Тому екзистенщал тривоги стае
звичним супутником людей у пересуваннях мютом. Цьому ж сприяють по-тенцiйнi загрози мiста, пов'язаш з транспортом, технiчним оснащенням мегаполюу, побутовими умовами. Крiм того, велике мюто — це велика сексуальна провокащя: очевидним фактором маскультури е експлуатащя сексапiльностi у витворах мюько'1 реклами, преси, сценiчних шоу. Вулична мода також диктуе в наш час вщвертють в одязi i створюе певну iлюзiю доступностi протилежно'1 статi, а прямим пiдтвердженням цього стае мо-гутнiй розвиток секс-шдустрп та проституцп у великих мютах. Та навiть за умови стримано'1 сексуально! поведiнки для кожного чоловша i жiнки мiсто — це величезний пол^он «запасних варiантiв» у пошуках партнера. Сексуальна провокащя парадоксально ствюнуе з дисциплiнарними просторами мюта, як то школи, виш^ храми, державнi заклади та пештен-цiарнi системи, що вимагае певного психологичного дрес-коду. Вимушена тiлесна обмежешсть i просторова замкненiсть у дисциплшарних просторах, у чергах, у пробках, в установах, у натовт вмикае екзистенщал вщчу-женостi як автоматичну захисну реакцiю.
Комунiкацiя чоловшв i жшок у натовпi зазвичай поверхнева, побудо-вана на вiзуальному сприйняттi i слiдуваннi ярликам зовшшносп, iмiджу. Це добре видно у зверненнях людей один до одного, в яких вщображено однобiчну спробу iндивiдуалiзацii. Поширеним засобом звернення е слова, що вщображають статеву належшсть (хлопець, дiвчина, чоловiче, жь ночка, бабця, дiдусь), соцiальний статус (громадянка, паш, пан, хазяш), вш (дiвчинко, бабуся), квазiродиннi зв'язки (сестре, брате, батько, мамо, дядя, тьотя), профеаю (водш, продавець, лiкар, мшщянт), максимально об'ективацiю i спрощення людей (чувак, чувиха, ей ти, ей ви). Знаковим неолопзмом виступае метафора «офюний планктон», який характеризуе службовщв рiзноманiтних установ, схожих одне на одного настшьки, що в цш схожостi втрачаеться iндивiдуальнiсть. Цiкаво, що сталi поняття «мужик» i «баба» отримують у мiстi додатковий сенс: «мужик» уособлюе суто маскулшний тип, а «баба» — фемшний з вiдтiнком зневажливостi. Проте у бшьшосп випадкiв багатство особистостi редукуеться до стереотипiв щодо мiських типажiв, якi часто вербалiзуються через сленговi моделi: крутий, бiлявка, бомж, мачо, шлюпа, пацан тощо. Отже, спрощення — ключова подiя спiлкування у людськш юрбi мегаполiсу.
Зрештою в умовах атаки на тшесшсть та диктату дисциплшарних лока-цiй чоловш i ж1нка вимушенi виробляти амбiвалентнi засоби виживання, пристосування один до одного: мати тшесну вiдчуженiсть i при цьому — вiдповiдати взiрцям сексапiльноi маскультури, мрiяти про глибину сто-сункiв — i задовольнятися поверховiстю. Зазначена амбiвалентнiсть може породити лицемiрство в найбiльш iнтимнiй сферi гендерно1 комунiкацii, а може призвести й до самотносп тих, хто не виробив конструктивного век-
тору поведшки в атмосферi скупченосп MiCTa та його тiлесних виклиюв. До того розвинута нинi шдус^я вiртуaльного сексу вкрай посилюе самот-шсть аж до вiдмови вщ природних статевих стосункiв, перетворюючи лю-дину у психологiчного гермафродита, вiртуaльно залежну iстоту. Недарма у прес перiодично з'являються стaттi про зростання кшькосп вiкон домiв мiстa, де кожну нiч безперервно горить св^ло, що е iндикaтором штимно-го неблагополуччя тисяч городян, яю замють гaрмонiйного подружнього життя впадають у стан самотносп [17].
Буденна людина, яка живе iнстинктaми, переживаючи чуттеву атаку мiстa й не маючи духовних ресурсiв для самоконтролю, може впасти у ■плесну несaмовитiсть, у насильство в тш чи шшш формi або вибрати шлях шерцп — бaнaлiзaцiю iнтимного спiлкувaння чи навт його згасання. Очевидно, що для повнощнного розгортання тiлесностi чоловiковi i жiнцi мiстa необхiдно тднятися над iнстинкгaми до бiльш високих плашв взае-модп. Зупинившись у буденному mm спiлкувaння, чоловiк i жiнкa автоматично транслюють aрхетиповi родовi ролi. В тaкiй комушкацп зазвичай переважають монологiзм родинного лщера та буденнi ригуaльнi дiaлоги.
Опиняючись у грaничнiй ситуацп «атаки на тшесшсть», людина транслюе екзистенцiaли розпачу, апатп, тривоги. На шляху до порозумш-ня чоловiк i жшка граничного буття загострено вiдчувaють свою гендерну iдентифiкaцiю; керовaнi волею до влади, вони можуть впадати у конфлш-ти, суперечки, основою яких е внутршнш конфлiкт — дисгармошя ек-зистенцiaльного неблагополуччя. Проте особиспсть, яка навчилася конструктивно трансформувати колiзii граничних сигуaцiй, здатна через таю екзистенщали як толерaнтнiсть i любов виробити терплячiсть до ближ-нього, зберегти i тiлесну автоном^ i емоцiйнiсть справжньо'1 близькостi. Розвинути щ якостi у мегaполiсi дозволяе зокрема юровий дискурс. Адже у культурi великого мiстa присутнi шновацп щодо знайомств i зближення чоловшв та жшок iз врахуванням дефщиту часу та нaдмiрностi пропо-зицш. Наприклад, флiрт-пaтi, флiрт-квести, флiрт-ком'юнiт, speed dating (мшьпобачення) та iншi ращонально й водночас душевно оргaнiзовaнi заходи допомагають деяким людям набути гендерну комушкативну ком-петентнiсть, знайти друга. Iншi iнновaцiйнi форми оргашзацп людських спiльнот мегaполiсу як то флеш-моб, smartmob («розумний натовп»), проект «Майданс» також сприяють швидкому знайомству багатьох городян, виховують через юровий компонент вмшня злагоджено дiяти, швидко при-стосовуватися один до одного. Проте ^овий компонент — лише поштовх для можливого розвитку бшьш багатого духовного взaемообмiну людей.
Розглянемо духовний вимiр комушкацп мегaполiсу, який реaлiзуеться через вольовi штенцп чоловша i жiнки до пiзнaння, творчосп, сaмореaлiзa-цп, осягнення нових сми^в буття. М. Шелер у свш час обгрунтував фено-
мен духовностi як провщну cyTHicHy рису людини, сплав штелекту та висо-ких почyттiв. Н. XaMiTOB тлумачить дyховнicть як взаемод^ пiзнавальних i вольових процеciв, глибинну мужшсть, бажання прогресу, ycтремлiння в майбутне, здатшсть до трансцендентування. Подшяючи названi точки зору, вiдзначимо, що мегаполю надае великi можливоcтi для духовного розвитку. Чоловiк i жшка мають широкий доступ до юторико-культурних артефактiв, до безлiчi пропозицiй i можливостей професшно1 самореаль зацп. 1мпульс до духовного cпiлкyвання народжуеться у щирому iнтереci людей один до одного. Аби розглед^и 1ншого, людиш мегаполicy треба вмiти подолати шерцшшсть буття та виробити власний темпоритм у в^альносп мicта, знайти свою духовну шшу, просторово-темпоральний споаб акумуляцп дyховноcтi. Духовний рiвень спшкування реалiзyетьcя через дiалог — симетричну комушкащю, в якiй чоловiк i жшка вщкрива-ються у багатcтвi свого духовного потенцiалy, знаходять сродшсть. При цьому одна з базових засад повноцшного дiалогy — вмшня слухати. В дiалозi долаеться об'ективащя поверхневого буденного сприйняття людей натовпу, вщбуваеться свято Зycтрiчi, яке можна по праву назвати провщ-ним екзистенщалом духовно'1' комушкаци. Тривога, самотшсть, ворожicть поступаються об'еднанню людей навколо вищих цiнноcтей буття.
У мегаполici е для кожного можливicть знайти по-справжньому свое мюце i по-справжньому сво'1'х людей, однодyмцiв. Такими мюцями стають кав'ярня, бiблiотека, сквер або помешкання дрyзiв, тим бiльш останшм часом стало звичним збиратися на домашш творчi перформенси-дискусп — «квартирники». Творення подiбного мiкроcвiтy групи у макропроcторi великого мюта — застава повнощнно"1 комушкаци. Найвищим об'еднуючим началом у духовному спшкуванш чоловiка i жшки стае творчють, яка iз розвитком cтоcyнкiв може перетворитися у сшв-творчють — ушверсал^ гармонiйного cпiвicнyвання пари, родини. Реалiзyючиcь у творчоcтi, тво-рячи при тому й власш стосунки, чоловш i жiнка разом з тим нарощують творчий проcтiр мicта. Сшвтворчють у мicтi може стосуватися не тшьки мистецьких профеciй, а й будь-якого заняття, що розгортае творчу штен-цiю. Це може бути i активна сощальна дiяльнicть, прилучення до пyблiч-них акцiй мюта, креативна робота у бyдь-якiй cферi життя.
Проте у контекcтi професшно!' реалiзацiï мicто ховае небезпеку для людини граничного буття, яка надмiрно вкладаеться у свою працю. В. Франкл називав це явище «професшною гшерштенщею» та зазначав синдром недшьного неврозу, екзистенцшно1 фрустраци, притаманно1 людям-пра-цеголiкам [12, 67]. Надмiрнicть у роботi для мешканця мегаполюу може трансформуватися в емоцiйне вигорання, призвести до втрати душевност у комушкаци. За таких умов спшкування чоловша i жшки знову може по-вернутися у бyденнicть, позбутися шдивщуально! неповторноcтi. Саме
душевшсть, не дивлячись на складний мюький темпоритм, являе собою найважлившу складову повнощнно'1 комушкацп.
Душевнiсть, що у традицп метаантропологп тлумачиться як метафь зична жiночнiсть, любов, сшвчуття, нiжнiсть, толерантнiсть, клопiт про ближнього, е, мабуть, найбшьш проблематичною складовою комушкацп в мегаполiсi. Мешканцi мюта можуть з великою любов'ю i душевшстю ста-витися до сво'1'х домашнiх тварин, рослин i при цьому не знати iмен сусвдв або психологiчно третирувати членiв родини, д^ей. Такi парадокси зумов-люються буденною iнерцiею життя, его'1'змом, страхами i тривогами великого мюта. У мегаполiсi спостерiгаеться також парадокс баналiзацiï смертi. Коли iнформацiйний бум повщомлень про трагiчнi випадки стае звичним, коли автобуси, що слщують на мюький цвинтар, тiльки фшсуються краем ока як щось буденне, людина поволi втрачае душевнiсть, виробляе певну байдуж1сть до трагiчного, аби самш залишатися у психологiчному баланса Нещаснi випадки на вулицях мюта, публiчнi конфлiкти, лайки чи в реальности мiста чи в його екраннш подачi стають школи просто видовищем, розвагою, гаянням часу.
Зазвичай центром емоцшносп й душевностi у спiльнотi е жшка. Проте сучасне велике мюто через сво'1 перенавантаження i ритм може настшьки вимотувати працюючу жшку, що в не'1 залишаеться замало душевних сил. Виходом з цього повинна стати авторефлекая, самоаналiз, бшьш ращо-нальна органiзацiя працi i дозвшля в родинi, грамотний тайм-менеджмент. Проте головною умовою душевностi, на наш погляд, апрiорi е наявнють любовi. Якщо у буденному бутп любов може замикатися на родовому mm, а у граничному бутп зштовхнутися з виявами его'1'зму, амбщш, ревнощiв, у бiльш досконалому вимiрi буття любов народжуе прагнення порозумш-ня. Якщо мова йде про кохання чоловша i жшки як основи душевносп, 1'хня любов при наявносп спiвтворчостi здатна перетворитися у велику свiтотворчу силу, у цшсшсть спiвбуття людей. „Саме любов-цiлiснiсть е те, що багато мислшетв услщ за Платоном називали андрогiннiстю (...). Як реалiзуеться любов-цiлiснiсть? Тiльки як спiвтворчiсть чоловiка та жш-ки" [14, 97]. Отже, доброта, душевшсть i любов у комушкацп людей великого мюта також потребують певно'1 роботи над собою, вмшня сполучати суто чоловiчi i суто жшочш манери спiлкування, не загублюючи при цьому власно'1 статево'1 самощентифшацп. У традицп андрогiн-аналiзу, яку ро-звивають Н. Хамiтов та С. Крилова, гармоншне сполучення метафiзично чоловiчих рис (маскулiнних) та метафiзично жiночих (фемiнних) тлумачиться як основа творення андрогшно!' особистостi, що подолала болкта екзистенцiальнi протирiччя ста! та вийшла на новий, бшьш досконалий рiвень iснування — метабуття [14]. Дiйсно, щоб глибоко зрозум^и одне одного, чоловiковi i жшщ необхiдно «резонувати» у сво'1'х штенщях, мати
духовно-душевну сроднiсть. Такий бажаний стан вщносин можна порiв-няти iз вiдомим з фiзики образом «сполучених судин», взаемодоповнюю-чих одна одну. Андрогшна комунiкацiя долае замкнешсть буденного буття i бар'ери непорозумшня граничного буття, у зв'язку з чим цей рiвень комушкаци стае вщкритим свiтовi, являе собою полшог. Полiлог як рiв-ноправна комушкащя багатьох оптимiзуе урбанiстичну комушкащю, а у випадках непереачно' загально' мети комунiкантiв спроможний ставати основою творення громадянського суспшьства, громадсько' сшвтворчосп. Додамо також, що одним з головних проявiв душевно' комушкаци чоловша i жiнки в родинi безумовно е справа виховання д^ей. Проте, пам'ятаймо, що кожна дитина о^м родинно' атмосфери переживае вплив з боку сво'х педагогiв, вчителiв, а ще — й того, що називаеться Вулиця.
Що бажано було б внести у систему освгги д^ей i молодi заради виховання бшьш досконало' гендерно' комушкаци у мегаполiсi? В наш час, на-жаль, в освiтнiх програмах взагалi вiдсутнi поняття урбанiстики й вщсутш навчальнi курси щодо поведшки у великому мiстi. Хоча до загальноосв^-нiх дисциплiн останнiм часом у школах додали факультативи психологи, фшософи, риторики, валеологи, а школи й сексуального виховання, цього замало, аби шдготувати людину для повноцшного урбашстичного образу життя. Безумовно, сучасна осв^а потребуе бiльше годин на подiбнi пред-мети i введення 'х в обов'язкову програму. Адже сучасна школа часто на-дае безлiч шформаци, акумулюе ерудицiю, проте не вчить жити i виживати в складних умовах. Якщо у школах хоча б у факультативному виглядi ю-нують предмети, комушкативно орiентованi, у вищих навчальних закладах вони взагалi вiдсутнi. Адже останшм часом спостер^аеться нахил до вузь-коспецiалiзованоi освiти, йде скорочення гумаштарно' складово'. Вiдсутнi також у все державному вимiрi iнститути урбанiстики, урбашстичш студii, якi на заходi давно зайняли пдне мiсце у наукових розробках, наближе-них до практики життя. При цьому треба зазначити досить активш науковi розробки щодо гендерних проблем в Укрш'ш, яю згодом втiлюються у за-конотворчi акти [1]. Прикметою суспiльного життя украшщв стають чи-сельнi жiночi клуби, жiночi студii. Подiбнi утворення зазвичай сприяють вихованню гендерно' рiвностi жiнок з чоловiками, вчать жшок вiдстоюва-ти сво' права, зокрема, й право на рiвноцiнну гендерну комунiкацiю. Збли-ження науки з практикою — найбшьш оптимальний орiентир у розвитку подiбних заходiв.
Пщводячи пiдсумки, зазначимо, що мегаполiс мютить можливостi ме-га-комунiкацii i в той же час ускладнюе 'х. Натовп, сенсорна атака великого мюта, сексуальна провокащя, об'ективащя людей у юрб^ стресовий тем-поритм породжують комунiкативнi кризи у стосунках чоловшв i жiнок. Буденний рiвень життя баналiзуе цi кризи, призводить до беззмютовного
шерцшного перебування у мiстi. Екзистенщали агресп i тривоги спонука-ють школи до насильства або вщчуження вiд ближнього. Люди граничного буття глибоко переживають конфлшти, що призводить до нарощування екзистенцiалiв самотносп, страху, тривоги у гендернiй комушкацп. Проте душевно-духовш штенцп, воля до тзнання i творчостi творять екзистен-цiю Зустрiчi чоловiка i жшки, розгортають рiвноправний дiалог у пошуках сродно"1 душi i свого покликання. Мюто вiдкриваеться таким шукачам i на-дае безлiч можливостей для реал1зацп. Любов-цiлiснiсть об'еднуе чоловiка i жшку у гармонiйнiй комушкацп метабуття, суттю яко"1 е порозумiння, натхнення i спiвтворчiсть. Це зумовлюе широке розгортання потенцiалу чоловiка i жшки як в родинному кол1, так i у просторi мегаполiсу, ствтвор-цями якого вони стають. Осв1тш перспективи щодо вдосконалення гендер-но"1 комушкацп полягають у розробцi i включеннi в освiтнi програми сфер знань щодо урбашстичного образу життя й зокрема, гендерно1 комушкацп у мегаполiсi.
Лiтература:
1. Актуальш питания гендерно! р1вност1 в Украш. З61рник анал1тичних докуменпв та законопроекпв.— К.: ПП «Просперо», 2008.— 96 с.
2. Барт Р. Лекция // Барт Р. Избранные работы. Семиотика: Поэтика: Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова.— М.: Прогресс, 1989.— 549 с.
3. Вирт Л. Жизнь в городе // Вирт Л. Избранные работы по социологии. М.: ИНИОН РАН, 2005.— С. 93.
4. Гидденс Э. Социология. М.: Едиториал УРСС, 1999.— 704 с.
5. Женщина мегаполиса. http://telesnost.ru/omega/etika/zhenshina_v_megapolise.htm
6. Жеребкин С. В. Гендерная проблематика в философии / С. В. Жеребкин // Введение в гендерные исследования.— Ч. I: Учебное пособие / Под ред. И. А. Жеребкиной.— Харьков: ХЦГИ; СПб.: Алетейя, 2001.— 708 с.
7. Зиммель Г. Большие города и духовная жизнь.— Логос, N 3, 2002.
8. Крилова С. А. Краса людини: особистють, ам'я, суспшьство (сощально-фшософсь-кий аналiз): моиографiя.— Ншин: ТОВ «Видавництво «Аспекг-Полпраф», 2011.— 344 с.
9. Мегаполю — пожирач душ. http://aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=504
10. Ноур А. М. Насильство в ам'1 в Украш: стан проблем, пошук шляхiв розв'язання // Украшський соцiум. — 2004.— № 3 (5).— С.70-76.
11. Петрушин В. И. Неврозы большого города — М.: Академический Проект, 2004.— 368 с.
12. Франкл В. Человек в поисках смысла. Сборник. Перевод с английского и немецкого. Общая редакция Л. Я. Гозмана и Д. А. Леонтьева.— М.: Прогресс, 1998.— 369 с.
13. Фуко М. О трансгрессии // Танатография Эроса.— СПб.: Мирфил 1994.— С. 356.
14. Хамитов Н. Пределы мужского и женского: введение в метаантропологию.— К.: Наумова думка, 1997.— 172 с.
15. Хамитов Н. Философия человека: от метафизики к метаантропологии.— Киев: Ника-Центр- Москва, 2002.— 334 с.
16. Шаров К. С. Мужчины и женщины в вербальной коммуникации: проблема гендерлек-та. / Вопросы философии. 02.08.2012.— М.: Наука.— 2012, № 7 — С. 38-52.
17. http://www.toptrening.ru/articles/603/
Марина Препотенская. Мегаполис как среда коммуникации: тендерный аспект и образовательная перспектива
Исследование гендерных коммуникативных особенностей большого города является актуальной задачей. От уровня отношений мужчины и женщины зависит благополучие семьи — ячейки общества, а проявления непонимания и агрессии провоцируют семейные и общественные кризисы. Для исследования динамики коммуникативных гендерных процессов используются экзистенциальный подход и проект метаантрополо-гии Н. Хамитова, позволяющие осознать детерминанты коммуникации, поскольку экзистенция проявляется именно в коммуникативных моделях. Анализируя специфические признаки мегаполиса (толпа, объективация людей, сенсорная атака, сексуальная провокация, коммуникативные инновации), мы определяем типичные экзистенциалы гендер-ной коммуникации в городе: тревогу, одиночество, агрессию, отчуждение, монологизм и конфликтность, присущие обыденному и пограничному бытию человека. Любовь же и сотворчество, вербализированные в толерантном полилоге, выступают базовыми экзи-стенциалами коммуникации метабытия, где мужчина и женщина способны гармонизировать себя и свое окружение. Воспитание подобной гендерной культуры требует введения спецкурсов урбанистики и гендерной коммункации в систему образования.
Ключевые слова: мегаполис, гендерная коммуникация, экзистенциалы гендерной коммуникации, урбанистика, образовательный процесс.
Maryna Prepotenska. Megapolis as Environment of Mega Communication: Gender Aspect and Educational Perspective
Research of gender communicative features of city is an actual task. Prosperity of family — the cell of the society — depends on the level of relations between man and woman, and the manifestations of incomprehension and aggression provoke domestic and social crises. For research of dynamics of communicative gender processes an existential approach and project of meta-anthropology put forward by N. Khamitov are used, which allow to realize determinants of communication, as existencials shows up exactly in communicative models. Analysing the specific signs of megapolis (crowd, objectification of people, sensory attack, sexual provocation, communicative innovations), we determine typical existencials of gender communication in town: alarm, loneliness, aggression, alienation, monologue and conflict, inherent ordinary and border being of man. Love and co-creation, verbalized in tolerant poliloge, are the existencials of metalife communication, where a man and a woman are able to harmonize themselfselves and their environment. Education of such gender culture requires introduction of the special courses on urbanistics and gender communication to the system of education.
Keywords: megapolis, gender communication, existencials of gender communication, urbanistics, educational process.
