CC BY
135
4. Lastik A. Poznaj swój glos... twoje najwazniejsze narz^dzie pracy. — Warszawa, 2002.
5. Prusakiewicz S. Zadbaj o swój glos. http://www: easyvoice.pl/czytelnia/emisja_glosu.
6. Slownik wyrazów obcych. Pod red. E. Sobol. — Warszawa, 1997.
7. Wieczorkiewicz B. Sztuka mówienia. Cwiczenia i wskazówki. — Warszawa, 1975.
8. Wierzchowicka B. Wymowa polska. — Warszawa, 1971.
9. Wierzchowska B. Fonetyka i fonología j^zyka polskiego. — Wroclaw, 1980.
Володимир СЛОБОДЯНИК ВИВЧЕННЯ КРИТЕРИВ I СКЛАДОВИХ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
У cmammi розглядаються критерп, чинники та CKnadoei, що впливають на формування здорового способу життя На основi анализу лiтератури зазначаеться його структура. Здоровий спойб життя полягае у збережент i змщнент здоров 'я, сприяе виконанню людиною сво'1'х людських функцш через дiяльнiсть з оздоровлення умов життя, передуем працi, вiдпочинку, побуту. Його складовi мктять рiзнi елементи, що стосуються вйх сфер здоров 'я — фгзично'г', психiчноi, сощальног, духовноi.
Сучасний етап розвитку нашого суспшьства пов'язаний з демографiчною кризою, зниженням тривалосп життя, попршенням псих1чного стану здоров'я населення кра1'ни, що викликае стурбовашсть багатьох вчених i фахiвцiв [1-6; 14 та ш.].
Водночас, враховуючи традицшну спрямованють системи охорони здоров'я та сощально-економiчну кризу в суспшьсга, медицина не може ютотно впливати на збереження здоров'я людини. Цей факт обгрунтовуе необхiднiсть пошуку бiльш ефективних способiв i засобiв збереження та розвитку здоров' я.
Згiдно зi свiдченнями дослiдникiв, рiвень здоров'я людини залежить вщ багатьох факторiв: спадкових, соцiально-економiчних, екологiчних, дiяльностi системи охорони здоров'я [1, 4]. Разом з цим науковi джерела стверджують, що головним чинником, який регулюе здоров'я, е спошб життя людини [14]. Тож, очевидно, що головна роль у збереженш i формуванш здоров'я все-таки належить самiй людинi, ii способу життя, цiнностям, установкам, ступеню гармошзацп ii внутрiшнього свiту i вщносин з оточенням.
Нинi здоров'я розглядаеться не лише як вщсутшсть хвороб i фiзичних дефектiв, а як стан повного сощального i духовного благополуччя. В здоров'! видшяють чотири складовi (сфери): фiзичну, психiчну (розумову), соцiальну (суспiльну) i духовну. Вони невiд'емнi одна вiд одно!, тюно взаемопов'язанi i спiльно визначають стан здоров'я людини. Для зручносп вивчення, полегшення методологи дослiдження феномена здоров'я наука диференщюе поняття фiзичного, псих1чного, соцiального i духовного здоров'я, однак у реальному житп майже завжди iснуе iнтегральний вплив цих складових.
Метою cmammi е висв^лення основних складових i критерпв здорового способу життя.
Одна з важливих одиниць у складнш структурi стану здоров'я людини — фiзичне здоров'я. Це поняття включае стан оргашзму людини, який характеризуеться можливостями адаптуватися до рiзних факторiв середовища, рiвнем фiзичного розвитку, фiзичною i функщональною пiдготованiстю до виконання фiзичних навантажень. Факторами фiзичного здоров' я е:
- рiвень фiзичного розвитку;
- рiвень фiзичноl шдготованосп;
- рiвень функщонально! пiдготованостi оргашзму до виконання фiзичних навантажень;
- рiвень i здатнiсть до мобшзаци адаптацiйних резервiв органiзму, якi забезпечують його пристосування до ди рiзних факторiв у середовищi.
Основну матерiальну частину формування фiзичного здоров'я становить бюлопчна програма iндивiдуального розвитку оргашзму людини. Вона опосередкована базовими потребами, що домшують у людиш на рiзних етапах iндивiдуального розвитку оргашзму (онтогенезу). Базовi потреби, з одного боку, служать пусковим мехашзмом бюлопчного розвитку людини (формування його фiзичного здоров'я), а з iншого — забезпечують iндивiдуалiзацiю цього процесу [12].
До структури псж!чного здоров'я належать iH^B^yanbrn особливостi психiчних процешв i властивостей людини, наприклад, збуджешсть, емоцiйнiсть, чyтливiсть. Варто зазначити, що психiчне життя iндивiдa складаеться з потреб, мотивiв, стимyлiв, установок, цшей, уяв, почyттiв тощо, а псж!чне здоров'я пов'язано з особливостями мислення, характеру, здiбностей. Всi цi склaдовi i чинники обумовлюють особливостi iндивiдyaльних реaкцiй рiзних людей на однaковi життевi ситуаци, визначають вiрогiднiсть стрешв, aфектiв. Психiчнa складова здоров'я розкриваеться через розвиток людини як особистосп. Маеться на yвaзi передyсiм розвиток ii здiбностей (природних, загальних i спецiaльних, теоретичних i практичних, навчальних, творчих, здiбностей до спiлкyвaння i взаемоди тощо), психiчних пiзнaвaльних процешв (вiдчyття, сприйняття, пам'ять, увага, уява, мислення) тощо. 1накше кажучи, психiчнa складова здоров'я розкриваеться через збалансований розвиток психiки людини та ii основних фyнкцiй.
Наступною складовою е сощальне здоров'я, що визначаеться як взaемодiя особистостi iз соцiaльним середовищем. Критерiями ii оцiнки можуть бути адекватне сприйняття сощально1 дiйсностi, щкашсть до навколишнього свiтy, yспiшнa щентифшащя (ототожнення) особи з певними сощальними групами (сiм'я, команда, вiйськовий колектив тощо), культура споживання, альтру!зм, яскраво виражена емпaтiя (спiвпереживaння) до шших людей i груп, високий рiвень aдaптовaностi i комyнiкaтивностi в сощальному середовищi, спрямовaнiсть на сyспiльно-кориснi справи, ощнка службово! та громадсько! дiяльностi, вiдповiдaльнiсть перед iншими, безкорисливiсть, демократизм у поведшщ та iн.
Духовна складова здоров'я — це сукупшсть усього того кращого, цiнного, що е в людиш, завдяки чому вона стае особистютю в сощум^ заявляе про свою неповторнiсть, тобто шдивщуальшсть. Протягом усього життя людина розвиваеться фiзично, психiчно, духовно. Духовне набувае особливого значення, е основою сенсу життя. Особистють прагне до духовного розвитку та самовдосконалення i розкриваеться за допомогою наступних складових:
- по-перше, фiлософське свiтобaчення (розумшня сyтностi явищ i процесiв, яю вiдбyвaються в свiтi, мiсця людини в суспшьств^ ii життевих цшностей, вибору i способу життя);
- по друге, етизм (вироблення певних правил i стилю поведiнки як за законами суспшьства, так i за внyтрiшнiм моральним кодексом);
- по-трете, св^огляд (набуття ушкально1 властивост вiрити й обирати те, в що вiриш);
- по-четверте, естетизм (бачення прекрасного i свiтлого в навколишньому середовищi — природi, дозвшл^ колективi — i в самому соб^ вмiння дати цьому ощнку i творити велике) та iншi якостi.
По-рiзномy розглядають дослiдники i структуру способу життя, Так, А. 1зуткш i Г. Царегородцев бачать ii у видi наступних елементiв: 1) дiяльнiсть, спрямована на змшу природи, сyспiльствa i людину; 2) способи задоволення мaтерiaльних i духовних потреб; 3) форми участ людей у суспшьно-пол^ичнш дiяльностi i керуванш державою; 4) пiзнaвaльнa дiяльнiсть на рiвнi теоретичних, емпiричних i цiннiсно-орiентaцiйних знань; 5) комyнiкaтивнa дiяльнiсть, що включае спшкування мiж людьми в суспшьсти i його пiдсистемaх (народ, клас, родина й ш.); 6) медико-педагопчна дiяльнiсть, спрямована на фiзичний i духовний розвиток людини [8]. Iншi автори в поняття "спошб життя" включають трудову дiяльнiсть людини, сощальну, психоiнтелектyaльнy, рухову aктивнiсть, спшкування i побyтовi взаемини, звички, режим, ритм, темп життя, особливост роботи, вщпочинку i спiлкyвaння [10].
Ю. Лiсiцин, опираючись на класифшаци способу життя I. Бестужева-Лади й шших росшських сощолопв i фiлософiв, визначае в способi життя чотири категорп: економiчнy — "рiвень життя"; сощолопчну — "якiсть життя"; соцiaльно-психологiчнy — "стиль життя"; соцiaльно-економiчнy — "спошб життя" [7]. Рiвень життя чи рiвень добробуту характеризуе величину, структуру мaтерiaльних i духовних потреб i таким чином — кiлькiсний, що тддаеться вимiрy, бiк умов життя. Пщ способом життя розyмiеться порядок громадського життя, побуту, культури, в рамках якого вщбуваеться життедiяльнiсть людей. Стиль життя належить до iндивiдyaльних особливостей поведiнки як одного з проявiв життедiяльностi. Що стосуеться якосп життя, то вона оцiнюе яюсний бiк умов життя; це — показник рiвня
комфорту, задоволешсть роботою, спшкуванням i тощо. Згiдно з твердженням Ю. Лiсiцина, здоров'я людини багато в чому залежить вщ стилю й способу життя [9].
До основних факторiв, яю визначають спошб життя людини, вiдносяться:
- рiвень загально1 культури людини i ïï освiченiсть;
- матерiальнi умови життя;
- статев^ вiковi i конституцшш особливостi людини;
- характер побуту еколопчного середовища;
- особливостi трудовоï дiяльностi (професiï);
- особливостi шмейних стосункiв i сiмейного виховання;
- звички людини;
- можливiсть у задоволенш бiологiчних i соцiальних потреб.
Отже, виникла необхiднiсть вести мову про здоровий спошб життя, який вщображае взаемозв'язок способу життя зi здоров'ям людини. На думку дослщниюв, здоровий спосiб життя об'еднуе все, що сприяе виконанню людиною професшних, суспiльних i побутових функщй в оптимальних для здоров'я i розвитку умовах. Вш вiдображаe певну орieнтовану дiяльнiсть особистостi в напрямку змщнення та розвитку особистого i сустльного здоров'я [12].
Дослiдники вказують на те, що поняття здорового способу життя не зводиться до окремих форм медико-соцiальноï активносп (викорiнювання шкщливих звичок, дотримання гiгieнiчних норм i правил, оргашзаци санiтарноï освiти, звернення за лшуванням чи порадою в медичш заклади, дотримання режимiв пращ, вщпочинку, харчування тощо). Однак ус вони вiдображають тi чи iншi сторони здорового способу життя [7]. "Здоровий спошб життя — це насамперед дiяльнiсть, активнiсть особистостi, групи людей, суспшьства, що використовують матерiальнi i духовнi умови та можливосп в iнтересах здоров'я, гармонiйного фiзичного i духовного розвитку людини" [7].
Анатз наукових джерел [7; 11; 12] дозволив виявити чинники, що впливають на здоровий спошб життя: плщна праця, рацiональний режим пращ та вщпочинку, викоршювання шкiдливих звичок, оптимальний руховий режим, особиста ппена, загартовування, рацiональне харчування, позитивнi емоци.
Розглянемо вищезазначенi чинники бiльш детально.
Важливим елементом здорового способу життя е плiдна праця. Йдеться про такий вид дiяльностi людини, який здатний приносити 1и задоволення та iншi позитивнi емоцiï
Наступний елемент здорового способу життя — ращональний режим пращ i вщпочинку. При правильному та строго дотриманому режимi виробляеться ч^кий i необхщний ритм функщонування органiзму, що створюе оптимальш умови для роботи та вщпочинку i загалом сприяе змiцненню здоров'я, полшшенню працездатностi i пiдвищенню продуктивносп працi.
Безперечно, важливим чинником здорового способу життя е вщсутшсть шкщливих звичок (палiння, вживання алкоголю, наркотиюв). Цi порушники здоров'я спричиняють багато захворювань, рiзко скорочують тривалiсть життя, знижують працездатнiсть, згубно впливають на здоров'я пщростаючого поколiння i майбутшх дiтей.
Фiзичне тренування змiцнюе i розвивае юсткову мускулатуру, серцевий м'яз, судини, дихальну систему й iншi органи, що значно полегшуе роботу апарата кровооб^у, позитивно впливае на нервову систему. Це визначае ще один фактор здорового способу життя — оптимальний руховий режим.
Важливим елементом здорового способу життя е особиста ппена. Вона становить ращональний добовий режим, догляд за тшом, ппену одягу i взуття. Особливе значення мае також режим дня; при правильному i строгому його дотриманш виробляеться чгткий ритм функщонування оргашзму. Це, вщповщно, створюе найкращi умови для роботи i вщновлення сил.
Наступна складова здорового способу життя — ращональне харчування. Коли мова йде про нього, варто пам'ятати про два основш закони, порушення яких створюе небезпеку для здоров'я. Перший з них — рiвновага одержувано1' енергп та енергiï, що витрачаеться. Коли оргашзм одержуе енергiï бiльше, шж витрачае, тобто якщо людина одержуе 1'ж1 бiльше, нiж це необхщно для ïï нормального розвитку, роботи i гарного самопочуття, то вона повше, що призводить до атеросклерозу, iшемiчноï хвороби серця, гiпертонiï, цукрового дiабету, iнших недуг. Другий закон означае вщповщнють хiмiчного складу ращону фiзiологiчним потребам
оргашзму в харчових речовинах. Харчування повинно бути рiзноманiтним i забезпечувати потреби в бiлках, жирах, вуглеводах, вгамшах, мiнеральних речовинах, харчових волокнах. Багато цих речовин незамшш, оскiльки не утворюються в оргашзм^ а надходять тiльки з !жею, i !х вiдсутнiсть призводить до захворювання.
Фiзiологiчна сутнiсть загартовування людини полягае в тому, що шд впливом рiзноi температури за допомогою природних факторiв органiзм поступово стае несприйнятливим (звичайно, у вiдповiдних межах) до простуд, захворювань i пере^вання. Тодi людина легше переносить фiзичнi i психiчнi навантаження, менше втомлюеться, зберiгае високу працездатнiсть й активнють.
Невiд'емний компонент здорового способу життя — позитивш емоци, якi е необхщною складовою людсько! активностi. Доведено, що вони благотворно впливають на перебк-захворювання, пробуджують iнтерес до життя, мобшзують сили для боротьби з недугами [13].
Зважаючи на вищезазначене, можна стверджувати, що поняття здорового способу життя е багатогранним i поки що недостатньо розробленим. Узагальнивши вс твердження, як висновок зазначимо: здоровий спошб життя — це все в людськш дiяльностi, що стосуеться збереження i змщнення здоров'я, сприяе виконанню людиною сво!х людських функцiй через дiяльнiсть з оздоровлення умов життя, передусiм пращ, вщпочинку, побуту. Його складовi мютять рiзнi елементи, що стосуються вшх сфер здоров'я — фiзичноi, псиично!, сощально].', духовно!. Найважливiшi з них: харчування (в тому чи^ споживання якiсноi питно! води, необхiдноi кшькост вiтамiнiв, мiкроелементiв, протеiнiв, жирiв, вуглеводiв, спецiальних продуктiв i харчових добавок), побут (яюсть житла, умови для пасивного та активного вщпочинку, рiвень психiчноi i фiзичноi безпеки в процес життедiяльностi), умови працi (безпека не тшьки у фiзичному, а й психiчному аспектi, наявнiсть стимулiв та умов професiйного розвитку), рухова активнють (фiзична культура i спорт, використання засобiв рiзних систем оздоровлення, спрямованих на шдвищення рiвня фiзичного розвитку, його пiдтримку, вiдновлення сил шсля фiзичних i псих1чних навантажень).
Л1ТЕРАТУРА
1. Брехман И. И. Валеология — наука о здоровье. — М.: Физкультура и спорт, 1990. — С.25-48.
2. Васильева О. С. Валеология — актуальное направление современной психологии // Психологический вестник РГУ. — Ростов-на-Дону, 1997. — Вып. 3. — С. 406-411.
3. Мерклина Л. А., Понедельник С. В. Участие медицинских работников Ростовской области в формировании здорового образа жизни семьи // Современная семья: проблемы и перспективы. — Ростов-на-Дону, 1994. — С. 133-134.
4. Понедельник С. В. Формирование здорового образа жизни семьи в системе школьного образования // Современная семья: проблемы и перспективы. — Ростов-на-Дону, 1994. — С. 132-133.
5. Семенова В. Н. Валеология в практике работы школы // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. — 1998. — № 3. — С. 56-61.
6. Апанасенко Г. Л. Эволюция биоэнергетики и здоровья человека. — СПб.: МГП "Петпрополис", 1992.
7. Лисицын Ю. П. Образ жизни и здоровье населения. — М., 1982. — 40 с.
8. Изуткин А. М., Царегороцев Г. И. Социальный образ жизни. — М., 1997.
9. Лисицын Ю. П., Полунина И. В. Здоровый образ жизни ребенка. — М., 1984.
10. Чарлтон Э. Основные принципы обученя здоровому образу жизни// Вопросы психологии. — 1997. — № 2. — 314 с.
11. Гнатюк О. В., Гнатюк М. Р. Основи безпеки життед1яльност1. — Харшв: Скортон, 2001. — 165 с.
12. Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г.С.Никифорова. — СПб.: Питер, 2003. — 607 с.
13. Основи практично1 психологи / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелева та ш.; Шдручник. — К.: Либадь, 1999. — 536 с.
14. Clark M. Niaura R. King TK. Pera V. Brown University School of Medicine, Providence, RI, USA. Depression, smoking, activity level and health status: pretreatment predictors of attrition in obesity treatment. Addictive Behaviors. 21(4): 509-13, 1996 Jul-Aug.
