CC BY
2PHILOLOGICAL SCIENCES
ДАВНЬОАНГЛШСЬКА ЛЕКСИЧНА СИСТЕМА (НА ПРИКЛАД1 АНГЛОСАКСОНСЬКО1
ПОЕМИ "БЕОВУЛЬФ")
Карлова В. О.
НПУ iM. М.П. Драгоманова астрант кафедри загального мовознавства
та германктики
OLD ENGLISH LEXICAL SYSTEM (BASED ON OLD ENGLISH POEM 'BEOWULF')
Karlova V.O.
Drahomanov National Pedagogical University graduate student of General Linguistics and German Studies
Анотащя
У статп розглянуто систему лексики давньоанглшсько! мови та ii особливосп. Окреслено основш юторичш поди та чинники, що зумовили наступш трансформацп лексичного фонду англосаксiв. З'ясовано мовнi контакти та екстралшгвютичш фактори впливу. Проаналiзовано поетичнi твори як пам'ятку англо-саксонського епосу. Визначено види запозичень за 1х формою.
Abstract
The article deals with the Lexical System of Old English language and its peculiarities. It is described the main historical events and factors, which made the next transformations of Old English Lexicology. It is established the language contacts and extra linguistic influence factors. It is analyzed poems as the Old English epic landmark.
Ключовi слова: мовний контакт, запозичення, германсьш мови, екстралшгвютичш фактори.
Keywords: linguistic contact, loanword, German languages, extra linguistic factors.
Епоха раннього середньовiччя в юторп англо-саксiв, на думку В.П. Секирша, характеризуеться як сощально нестабiльний етап становления констант в рiзних сферах життя [6, с. 4].
Вважаеться, що давньоаиглiйський перюд був несприятливим для розвитку сощально-штелектуа-льно! складово! життя давнього сустльства, факторами чого е постшш завоюваиия, вiйни, пересе-лення, христишзащя та iншi iсторичнi подii (Jh. Al-geo). Проте пiсля проникнення християнства на територiю англосаксiв розпочалася саме активiза-щя писемностi та подальший розвиток англiйськоi мови, король Альфред сприяв цим процесам, створивши спещальш умови для написання рiзних тво-рiв i переклащв, залучивши до цiеi роботи письмен-никiв i знавцiв латинсько! мови, яка на той час була мовою "освiченостi". Давш монастирi (Canterbury, Glastonbury, Wearmouth, Lindisfarne, Jarrow, York) стали великими центрами науки, де вiдомi особи (Aldhelm, Benedict Bishop, Bede, Alcuin) отримали сво! грунтовi знання [9, p. 85].
Потрiбно згадати iсторичнi подii, що стали пе-редумовою великих змiн давнього суспшьства, а саме перiод X-XI ст., який включае три парадигми iсторичних зворушень: переселення на територш Британських островiв, прийняття християнства, нормандське завоювання (D. Freeborn). Звичайно, до цих подш були iншi мовленневi контакти, подii та явища, що передували, проте саме X ст., за спо-стереженнями Дж. Алгео, вплинули значно на життя англосакав. Ц глобальнi сощально-куль-турнi змiни також вщобразилися на особливостях
лексики давньо! мови англiв. Лiтература давньо-англшсько! мови також досягнула свое! величi [9, p. 85.]. Однак, дослвджения, присвяченi вивченню давньоанглiйськоi лексично! системи, ускладню-ються з причин обмеженого письмово зафшсова-ного ряду раншх англосаксонських поетичних текстiв (M. Deutschmann).
Особливо значимими е англосаксонсьш текси, що залишилися единим джерелом шформацп на-сьогоднi, де можливо простежити синкретичнi зв'язки, первiсне мислення i свiтобачення людини, а головне - це лексику, яка стала фундаментом на-ступного розвитку англiйськоi мови. Загальною кь лькiстю творiв е близько 400 в цшому. Найстарь шим iз яких е "Пмн Кедмона" (658-680 рр.), а най-бiльшим - "Англосаксонська Хрошка", проте етчна поема "Беовульф" е найпопуляршшою серед решти iнших у рiзних наукових колах, що тдтвер-джено теорiею "Беовульфознавства".
Влучно охарактеризував цю поему, за словами О.О. Смирницько!, дослщник iз давньоанглiйськоi поезп Ч. Кенед^ як "[...] комплекс вiршiв, майже повнiстю закритий головами вчених [...]" [7, с. 182].
Цей твiр, написаний давньоанглiйською мовою, вже тодi мав значний словниковий склад i кь лькiсть синонiмiв. Прикладом е характеристика головного героя 36 рiзними словами: 20 iз яких тдк-реслюють його людсьш якостi, 12 - военш характеристики, 11 слiв пов'язаш iз морською справою i мореплавством [2, с. 54-58]. У "БеовульфГ' наявна велика кiлькiсть "кенншпв" (спецiальнi ме-тафори) i складних слiв-алюзiй [9, p. 50, 78, 80].
Безперечно, що давньоанглшська мова е дуже складною nopiBHHHO i3 сучасною англшською на-вггь i3 граматики: роди, вiдмiни, класи дiеслiв тощо. Тому вона е синтетичною (M. Deutschmann), тобто використовувалися рiзнi форми зашнчення, що си-гналiзували про граматичну функцш слiв, а порядок ^в у речення не мав такого великого значения як сьогодн у сучаснiй англiйськiй мов^ яка е аналь тичною [11, p. 9-10].
Ж. Багана погоджуеться i3 вище зазначеним i доповнюе думку дослiдника, що "[...] давньоанглшська мова зберп-ала свою морфологш, засновану на системi флективних форм. Ця складна система флексiй була характерною рисою вах вдоевропей-ських мов. 1менники мали чотири вщмшки, прик-метники налiчували двi групи флексiй, залежно ввд того, використовувалися вони у слабкш або сильнш вiдмiнi. Займенники були роздiленi на розряди i мали три роди, два числа i чотири ввдмшки. Система ввдношень мiж iменниками, прикметниками, займенниками i давньоанглiйськими дiалектами може бути уподiбнена за аналопею iз латинсько!, грецькою або шшими iндоевропейськими мовами [...]" [1, с. 2-3].
Тому для опанування давньоанглшсько! мови, а особливо И лексики неодмшно слiд вивчати не лише лексичш одиницi, а й позамовн явища та фа-ктори впливу, яку мали мюце у давнш перiод роз-витку мови.
Ввд к1нця I до к1нця IV ст. о. Британ1я був про-вiнцiею Римсько! iмперi! (крiм швшчно! частини Шотланди). У 407 р. римсьш вiйська залишили ос-трiв iз-за нападiв варварiв. З погляду Дж. Алгео, це призвело до того, що римо-британсьш зв'язки фак-тично припинилися i Римська культура у Британи почала занепадати [9, p. 80-81].
Ввд сер. V ст. розпочалося вторгнення на тери-торш Британи англосаксiв. Тогочасна Ангая не була королiвством, тобто вона не була закритою державою, а мала шляхи для проникнення нових елеменпв. Саме племена, як1 вторглися до Британи, створили ам малих королiвств (гептарх1я): Kent, Essex (East Saxons), Sussex (South Saxons), Wessex (West Saxons), Mercia (Angles), Northhumbria (Angles), East Anglia, де використовувалися також дiалекти давнього перюду (нортумбрийський, мер-сийськ1й, уесекський, кентський).
Для вивчення словникового складу давньоанг-лшсько! мови слад зрозумiти наслвдки розпаду про-тогермансько! мови, передусiм чотирьох старших германських мов, а саме: давньоанглшсько! (мова Англи), давньосаксонсько! (мова швшчно! Шмеч-чини), давньоверхньонiмецько! (мова швденно! Hi-меччини), давньонорвезько! (мова Норвеги, мож-ливо функцiонувала в 1сланди i ведома як давньою-ландська) [9, p. 50].
За словами М. Дойчман, англiйська мова нале-жить до германсько! гшки iндоевропейських мов. Ця група була спшьною мовою у регiонi рiчки Ельби близько 3000 р. тому. Близько II ст. ця сш-льна германська мова роздiлилася на три шдгрупи (East Germanic, North Germanic, West Germanic).
Саме захДдно-германська мова e пращуром для су-часно! нiмецькоi, нiдерландськоi, фламандсько!, фризько! та англiйськоi мов [11, p. 6].
СлДд зважати також на гсторичт чинники впливу на мову, перш за все, християшзащя германських народiв, яка почалася в VI ст. н.е. i зумовила поширення серед германцДв латинського письма в формi мiнускула (Днсулярний англосаксонський та континентальний каролiнгський). ОскДльки бДль-шiсть лiтературних пам'яток давньоашлшського перiоду дiйшли до нас у виглядi переписiв, зробле-них монахами, то закономiрно, що виконанi вони латинським алфавiтом [10, p. 16-38].
Стосовно переходу вДд рушчно! до латинДзова-но! системи письма, то це вДдбувалося протягом кД-лькасот рокДв. Вiдомим e факт, що давне сусшльс-тво не записувало усних поетичних творiв, а пере-казували iз поколiння в поколшня. Лише християнство та наступна латишзащя письма на-дали змогу записати давш поетичнi твори. К.П. Ко-рольова надае пiдтвердження цих тверджень, адже загальнонаукова думка, що автором поеми "Беову-льф" е двi особи. Згiдно з !! спостереженнями, що перший автор змiстовно-iдеологiчного корпусу був язичником, жив у епоху близьку або подiбну iз жит-тям Беовульфа i описуваних у поемi подiй. Другим спiвавтором був високоосвiчений церковний прислужник, походив iз племенi гаутiв, про це свДдчить його захоплення вчинками i благодiйнiстю Беовульфа [3, с. 117].
Таким чином, серед усього корпусу давньогер-манських текстiв, англосаксонська поезiя, значною мiрою завдяки християнству, якнайкраще репрезе-нтуе творчiсть давшх германцiв (Ю.В. Тесленко). З появою клДрикДв письмову фiксацiю здобули майже всi твори, якД дiйшли до наших днДв. Цд подй' зумо-вили християнiзацiю давньогерманського доробку i зупинили автентичний характер давньогермансько! спадщини.
Щодо рукописного тексту "Беовульфа", то вш належить перу двох монахiв-писцiв, роботи яких межують на словД moste (див., напр., Бео 1939: ^st hit sceäden-msl scyran moste). Фрагмент Беовульфа: 1-1939 частДше позначаеться як "А", а фрагмент Беовульфа: 1939-3182 - як "В". НайбДльш очевидна вДдмшшсть у мовД двох фрагментДв А та В полягае у чисельних використаннях дифтонгДв io та То у фрагментi В, що можна пояснити кентським впли-вом. Найяскравiшим прикладом е написания iменi BTowulf; на противагу цьому, подДбнД форми майже зовсДм ввдсутш у фрагментi А [8, с. 37-39].
Таким чином, перехДд на латину був рушДйною силою розвитку давньоанглiйськоi мови. АнглДйсь-кий алфавгг не був нДколи сталим сам по собД. На вДдмДну вДд ашлшсько! традици, яка вирiшувала схожД питання шляхом додавання нових символ1в, швшчш германцi додатково наваитажували вже ДснуючД знаки.
Стосовно словникового фонду, то вш також не був сталим. Цьому сприяли постшш контакти Дз Дн-шими народами. Результатом чого були запозичеш лексичнД одиницД, що потрапили до мови англДв, са-ксДв та ютДв.
Загадом запозичення за формою можуть бути простими словами (сталi форми запозичення) i ri-бридними композитами (комбшуються iз лексич-ними одиницями мови-реципieнта) [5, с. 205].
Повертаючись до словникового складу поеми "Беовульф", за спостереженнями Ю.В. Тесленка, кожне десяте слово в давньоанглiйськiй поемi "Беовульф" е композитною назвою. Це тдтверджуе той факт, що давньоанглiйська мовна система мала те-нденцiю до комбiнування слiв в одну словоформу.
1ншим варiантом запозичень е додавання окре-мих звуков та морфер, що ввдбуваеться у процеа ïx-нього вторинного видшення iз великоï кiлькостi но-вих ^в у мовi. Дж. Алгео називае суфжси давньо-англiйськоï мови (hybrid formations), що додавалися до запозичень i створювалися новi слова (-isc, -dom, -ere, -ian) [9, p. 250-251]. Ц слова iз частковою мор-фологiчною субститущею, за словами М.П. Кочер-гана, е словотвiрними запозиченнями.
Запозичення також можуть бути прямими та опосередкованими за способом проникнення до мови. Прямi безпосередньо переходять iз однiеï мови у шшу, а опосередкованi проникли за допомо-гою посередництва третьог [4, с. 231].
Ввдомим варiантом результату запозичень е виникнення велико1 кiлькостi дублетiв - це слова идентичного походження (А.Л. Мiщенко), що ма-ють рiзну фонематичну структуру i значения, осш-льки були запозичеш iз рiзниx джерел та рiзнi в пе-рiоди мови .
Важливим фактором проникнення ново1 лек-сичноï системи до давньоанглшсько1 мови е ïï дже-рельна база, якою стала релтйна, церковна, побу-това, наукова, культурна, географiчна, поетична, торгiвельна, господарська лексика, що адаптува-лася або не адаптувалася у давньоанглiйськiй мовi.
Загальний огляд лексично1' системи давньоанг-лiйськоï мови i екстралшгвютичних чинникiв, що мали вплив на ïï формування i дають змогу отри-мати таку iнформацiю щодо змiн у лексищ, як1 вщ-бувалися у англосакському перiодi мови. Сдиним найактуальшшим поетичним твором того часу ли-шилася геро1'чна поема "Беовульф" як вщдзерка-лення iсторiï та життя первинного суспiльства. Епоха xристиянiзацiï, переселення, постiйнi набiги та мовнi контакти тощо стали причинами змiн у
словниковому фондi аиглiйськоi мови, що зумо-вило лiнгвiстичнi трансформаци лексики.
Список лiтератури
1. Багана Ж. Древнеанглийский язык: компаративный анализ морфологии диалектов. Научные ведомости Белгородского государственного университета. 2011. № 6. С. 1-9.
2. Ильиш Б.А. История английского языка. М.: Высшая школа, 1968. 418 с.
История английской литературы / И.И. Аниси-мов, А.К. Дживелегова, А.А. Елистратовой и др.. 1-е изд.. М.: Академия Наук СССР, 1943. 397 с.
3. Королева Е.П. Речевые формы двуеверия как способ определения авторства древнеанглийской поэмы "Беовульф" : дис. ...кандидата фил. наук: 10.02.04. М., 2013. 181 с.
4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: шдр. для студ. фш. спец. вищ. навч. закл. К.: Академiя. 2001. 368 с.
5. Мщенко А.Л. Лшгвютика фахових мов та сучасна модель науково-техшчного перекладу: Мо-нографiя. Вiнниця: Вид-во Нова книга, 2013. 448 с.
6. Секирин В.П. Заимствования в английском языке: Монография. К.: Издательство Киевского университета, 1964. 148 с.
7. Смирницкая О.А. Поэтическое искусство англосаксов. Древнеанглийская поэзия. 1980. С. 171232.
8. Тесленко Ю.В. Дистрибущя алггеруючих звуков на синтагматичному рiвнi в давньоанглшсь-к1й поези. Сучаст проблеми та перспективи до-aniдження романських i германських мов i лтера-тур: Матерiали IVмiжвузiвськоi конференцИ мо-лодихучених (1-3 лютого 2006року). №1. Донецьк: ДонНУ, 2006. С. 37-39.
9. Algeo Jh. The origin and development of the English language. Wadsworth: Cengage learning, 2010. 347 p.
10. Baugh Al., Cable T. A history of the English language. L.: Pearson, 2002. 447 p.
11. Deutschmann M.A (very) brief history of English. M.: Mid Sweden University, 2010. 18 p.
12. Freeborn D. From Old English to Standard English: A Course Book in Language Variations Across Time. London: Macmillan, 1992. 211p.
