CC BY
11
Нащональний лкотехшчний унiверситет УкраТни
6. ОСВ1ТЯНСЬК1 ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК 215:231.75:128 Проф. В.П. Шлапак, д-р с.-г. наук -
Нащональний дендропарк "Софйвка" НАН Украти
ДАРВ1Н, ВЕРНАДСЬКИЙ: ТОЧКИ ЗОРУ Р1ЗН1, А 1СТИНА ОДНА
Йдеться про еволющю (ютор1ю) оргашчного св1ту Землi з точки зору Ч. Дарвь на та В.1. Вернадського. На наш погляд, еволющю потр1бно розглядати з позици трь ади: мiкpо-, макро- i мегаеволюци, де суть останньо'1 не розкрито. Обгрунтування сутностi мегаеволюци дасть змогу ощнити внесок як Ч. Дарвша, так i В.1. Вернадського у розумшня еволюци.
Prof. V.P. Shlapak - NationalDendrologicalPark "Sofiyivka" NAS of Ukraine Darwin, Vernadsky: two standpoints and sole verity
The article concerns the evolution (history) of the organic world on the Earth from the points of view of Ch. Darwin and V.I. Vernadsky. In our opinion, the evolution is to be considered from the triad position: of microevolution, macroevolution and megaevolution, the latter is not expanded. The disclosure of the megaevolution matter will make possible to appreciate the contribution of both Ch. Darwin and V.I. Vernadsky into the evolution conception.
Еволюцшний процес притаманний тшьки живш речовиш i його слщ розглядати з позици рел1ги, дарвшзму та косм1чного явища, як вка-зуе В.1. Вернадський. Для pелiгiйноi картини свгту характерна триярусна бу-дова свiту (небеса, Земля, пекло), протиставлення небесного ^чного) земному (тлшному) [1]. Еволюцiя, за Чарльзом Дарвшом, здiйснюеться унаслiдок взаемодп трьох основних чинникiв: мiнливостi, спадковост i природного добору [2]. Мшливють слугуе основою утворення нових ознак в будовi i фун-кцiях оpганiзму, спадковiсть закpiплюе щ ознаки, а пiд дiею природного добору усуваються оргашзми, не пристосоваш до умов iснування, що зрештою веде до утворення нових видiв (видоутворення). Проте, у часи Дарвша, Альфред Уоллес [3] вважав, що далеко не вс види рослин i тварин виникли шляхом природного добору. Не кажучи вже про людину! Академж П. Жуковсь-кий [4] зазначае, що солодкий апельсин, лимон, мандарин, грейпфрут не знайдеш у дикому сташ, а Н.С. Коршенко [5] висвгтлюючи проблеми еволю-цiйного вчення у свпш наукових фактiв i логiки вказуе, що еволюцiйне вчен-ня не е цiлiсним, а тому вщображуе пpоблематичнiсть. Людство, як зазна-чав В.1. Вернадський [6], як жива речовина, нерозривно пов'язане з матеpiаль-но-енергетичними процесами певноi геологiчноi оболонки Землi, з ii бюсфе-рою, яка е планетарним явищем космiчного характеру. Тому потpiбно раху-ватись з тим, що життя ^mi оpганiзми) реально юнують не тiльки на нашiй планет^ не тiльки в земнiй бюсферь Це встановлено безсумнiвно для вЫх так званих "земних планет", тобто для Венери, Земл^ Марса. Тому, принциповим е запитання: "Де подшися докази, як пiдтвеpджують, що це так?", адже тако-
330
Збiрник науково-технiчних праць
Науковий iticiiiik- НЛТУ УкраТни. - 2009. - Вип. 19.12
го рГвня мислитель i генiй, як В.1. Вернадський, не Mir безпiдставно i бездока-зово дiйти такого висновку.
У сво!х працях [7, 8], посилаючись на пророка Мойсея, Шфагора, Клавдiя Птоломея, Галiлео Галiлея та В.1. Вернадського, ми довели, що у ге-ологiчному часi жива речовина закономiрно змшюеться не лише морфолопч-но, але й еволюцшно. Iсторiя живо! речовини у ходi часу, виражаеться по-вiльною змшою форм життя, форм живих органiзмiв, генетично пов'язаних безперервно, вiд одного поколшня до наступного без розриву, але ця змша е еволюцшно-нескшченною як для Сонячно! системи, так i Галактики, а не земною, як зробив висновок Ч. Дарвш i його послiдовники. Але, про що мова повинна йти? Звичайно, якщо в такш редакци залишити наше розумiння ево-люцп, то безсумнiвно вона викличе масу непорозумiнь i, насамперед, у гене-тикiв, якi довели, що 40-100, а то й 150 тисяч роюв тому з появою кро-маньйольця (людини розумно!) еволюцiя завершилася [9]. I вони будуть пра-вi, адже жодно! еволюцшно! видозмши не виявлено. Тодi виникае запитання: "Що вкладено у розумшня еволюци (штори розвитку) органiчного свггу з точки зору Мойсея, Шфагора, Галшео Галiлея та Вернадського?" На наш по-гляд, це рух антиречовини, антикштини, яка е космiчною, вiчною. А життя тваринного св^у на Землi ми повинш розглядати як матерiалiзацiю антиречовини, антикштини. Життя тваринного свiту, зокрема й людини на планетах Сонячно! системи - це мить мiж !! минулим i майбутнiм. Це суть мегаеволю-ци. У цьому i е !! вiдмiннiсть вщ мiкро- та макроеволюцi!, якi е земними, тлшними. Хоча макроеволюцiя, тобто вишд таксони, починаючи з роду юну-ють у нашiй уяв^ а у науцi вони вщображають лише iсторичнi зв'язки з давно минулими мшьйонолпгями. 1х у природi не iснуе. З ними не можна експери-ментувати, оскiльки ми це робимо на видовому чи популяцшному рiвнях.
На наш погляд, суть мегаеволюци полягае у тому, що живий оргашзм галактичного свггу, вщмерши розiмкнув свiй простiр i випустив свое генетич-не волокно у виглядг макроантиклiтин, як потрапили в енергетичне поле (за-боронену зону) пгантсько! галактично! антиклiтини, яка шдукувала Сонячну систему. За допомогою Сонячно! системи, галактична антиклiтина хоче подь литись i видозмшити матерда, а Сонячна система за допомогою галактично! антиклiтини хоче зiбрати все генетичне волокно, яке розпалося внаслщок ро-зiмкнення простору вщжилого галактичного оргашзму. Таким чином, початок будь-якого життя в природГ дае матерiя, що постшно рухаеться мГж дво-ма, досить вiддаленими центрами, один з яких розпадаеться, а шший синте-зуеться. При виходГ з енергетичного центру ця нитка, антиречовина, виносить шформащю про цей центр, розбиту в десятковш системi вщлжу, як вказуе Пiфагор [3]. На своему шляху, матерiя антиречовини потрапляе у неоднорщ-не середовище Сонячно! системи, що знаходяться на !! шляху i в нш за допомогою життя видозмшюеться. Щоб подолати перехiд у неоднорщне середовище, потрГ6но змшити поляршсть, або розвернутися i рухатися задом на перед. Змшити поляршсть вона не може, це взагалi неможливо, а от розвернутися !й шд силу. Але для цього !й повшстю потрГ6но зiбратися в цш кштиш, занiсши "голову" i "хвоста" та збшьшити свою енергетичну густину у дев'ять
6. Освпянсьш проблеми вищоТ школи
331
Haцiонaльний лкотехшчний унiверситет yKpa'1'ни
pазiв. I лише шсля цьoгo вoна в змoзi poзвеpнyтися. Зупинившись y кштиш, oчiкyючи пpихoдy "xвoста". А цей пpoцес мoже бути дoсить тpивалим [1, 8]. Тoмy антиклiтина в^азу викopистoвye стoячy матеpiю у власних цшях. За дoпoмoгoю цieï матеpiï вoна матеpiалiзyeться. I саме в цей мoмент i виникаe наше життя [7]. ^му мoжна впевне^ ствеpдити, щo Сoнячна система живе i poзвиваeться на силoвих лшях енеpгетичнoгo пoтoкy матеpiï, яка вихoдить з oб'eкта, щo маe таю паpаметpи антиклiтин макpoсвiтy, як i наша ^нячна система. В той час, гали пo гoлoвних вyзлoвих зoнах матеpiï, pyхаються ш op6í-тi клiтини макpoсвiтy у виглядi дев'яти планет, всеpединi кштини, на ïx poз-щеплених piвняx мoжyть poзвиватися та pyxатися маса кштин нашoгo свiтy. На гажнш планетi живi oб'eкти мoжyть знаxoдитися i poзвиватися в найpiз-шмаштшших фopмаx та зoнаx планет. Отже, антикштина (антиpечoвина) -це силoва лiнiя енеpгетичнoгo пoтoкy матеpiï, яка poзбита в десятиннiй систе-мi oблiкy i pyxаeться невидимими каналами енеpгетичнoгo дипoля Всесвiтy, мiж зникаючим та синтезуючим цешрами пpиpoди i чеpез Сoнячнy систему видoзмiнюeться, шдукуючи pечoвинy, у нашoмy poзyмiннi тваpинний свiт. Бyдoва Всесвiтy маe чито yпopядкoваний, пеpioдичний xаpактеp, де ддать за-кoни пoдiбнoстi: мiкpoклiтин, кштин нашoгo свiтy (тваpини i poслини), мак-poклiтин (планети), мегаклiтин (^нячна система), гiгаклiтин (Галактика). Антиклiтина e невидимoю для людини i oднoчаснo кoсмiчнoю, вiчнoю, o^ кiльки матеpiя не зникаe, а видoзмiнюeться. Це e пiдтвеpдженням тoгo, щo кштина мiкpoсвiтy мoже здiйснювати зв'язoк з шшими свiтами лише чеpез наш свщ свiт тваpини i poслини. Так, якщo клiтина нашoгo свггу в'яже свoю м'язoвy тканину з кштин мiкpoсвiтy, в якiй вщбуваються всi життeвi пpoцеси opганiзмy, то пoтpапивши у пpoстip ядеpнoï кштини тваpини чи poслини, си-лoва лiнiя матеpiальнoгo пoтoкy зyпиняeться в нш i poзпoчинаe на енеpгiяx вoдню i вуглецю в яйцекштиш матеpiалiзyвати антиpечoвинy в pечoвинy, а це в нашoмy poзyмiннi: цитоплазму, ядpo, oбoлoнкy, opганoïди, вакyoль, включення, але якi ми вже бачимo. Kлiтина - не щo шше, як вiддзеpкалення антиклiтини, антиpечoвини як матеpiï Всесвiтy, ïï матеpiалiзацiя. Кштина e земшю, тлiннoю. Отже, силoвi лiнiï (антиклiтини) pyxаючись невидимими каналами енеpгетичнoгo дипoля Всесвiтy, мiж зникаючим та синтезуючим цешрами пpиpoди, на гoлoвниx енеpгетичниx piвняx (планетах) Сoнячнoï си-стеми, дають змoгy нам зpoбити на них певнi вyзлoвi зав'язi, пеpетвopивши ix на pечoвинy в нашoмy poзyмiннi i кopистyватися нею певний пpoмiжoк часу, аж шки ця зав'язь не poзв'яжеться i ця дiлянка силoвoï лши не пеpемiститься на енеpгетичний piвень iншoï планети, не пеpетвopивши pечoвинy на пopox та забpавши генетичний гад пам'ятi. От щo залишаeться нам вiд закoнy збе-pеження матеpiï. А у свiтoвoмy баланс матеpiя дiйснo не виникла i не зникла, вoна пpoстo пеpейшла з oднieï фази в шшу, пoмiнявши енеpгетичнi piвнi.
Таким чишм, евoлюцiя (iстopiя poзвиткy) opганiчнoгo свгту Землi ш-винна poзглядатися, на наш шгляд, з тoчки зopy тpiади: мiкpoевoлюцiï, мак-poевoлюцiï i мегаевoлюцiï, суть oстанньoï не poзкpитo. Рoзкpиття сyтi мега-евoлюцiï дасть змoгy oцiнити вклад як Ч. Даpвiна, так i В.I. Веpнадськoгo у poзyмiння евoлюцiï.
332
Зб1рмик' HayKOBO-техшчних iipain»
Науковий вкник НЛТУ УкраТни. - 2009. - Вип. 19.12
Висновок: 1. Еволюцшне вчення як Дарвша, так i Вернадського - це дуже спрощенi моделi того, що вщбуваеться у природi, якi не повинш пояс-нювати усi нюанси, 1хне завдання - розкриття мехашзму. Якщо прогноз на основi модел^ знаходить емпiричне пiдтвердження, то мехашзм працюе, якщо нi, то треба вносити корективи у вчення. Вчення Дарвша стосуеться мж-роеволюци i е земним, тлiнним. Вчення Вернадського е основою мегаеволюци i дае пiдстави розкрити и суть. Це рух антиречовини, антикштини, яка е космiчною, вiчною, але потребуе висвгглення та доповнення на пiдставi дока-зiв, якi ствердять, що це так.
2. Бюлопчного прогресу, яким ниш володiе наука, досягнуто завдячу-ючи еволюцiйному вченню Ч. Дарвiна, який здiйснив колосальний прорив природничо! науки пiсля 1300-лггнього застою. У цьому варто визнати геш-альнiсть Ч. Дарвiна. Проте наголосимо, що еволюцшне вчення не е цшсним i вiдображуе проблематичшсть, а тому немае пiдстав вважати його гешальним. Ч. Дарвiн своши еволюцiйними iдеями поставив себе на вершину природни-чих наук як неперевершений науковець. I це по^бно визнати.
Л1тература
1. Библия. - Стокгольм : Изд-во Б. Геце, 1988. - 889 и 288 с.
2. Дарвин Чарльз. Происхождение видов путем естественного отбора, или сохранение благоприятных рас в борьбе за жизнь. - Санкт-Петербург : Изд-во "Наука", 1991. - 539 с.
3. Украинский советский энциклопедический словарь. - К. : Вид-во УСЭ, - 1988. -
296 с.
4. Жуковський П.М. Культурные растения и их сородичи. - М. : Изд-во "Советская наука", 1950. - 595 с.
5. Коршснко Н.С. Проблеми еволюцшного вчення у св1тш наукових факпв та лопки. -Умань : Вид-во УДПУ, 1999. - 85 с.
6. Вернадський В.1. Вибраш пращ. - К. : Вид-во "Наук. думка", 2005. - 300 с.
7. Шлапак В.П. Релтя. Чарльз Дарвш. Б1бл1я: теори еволюци (ютсря розвитку) орга-шчного св1ту Земл1: перемога чи поразка академ1чно'1 науки? - Донецьки : 1111ТТТ "Наука 1 освь та". - 2008. - №3. - С. 134-149.
8. Шлапак В.П. Алегорична наука, як вершина св1тово'1 гешальносп Великого 1 Святого пророка Мойсея. - Донецьки : ТПШТ "Наука 1 освгга". - 2009. - №1. - С. 123-133.
9. Атеистический словарь. - М. : Изд-во "Политиздат", 1986. - 512 с.
6. Освггянсьш проблеми вищоТ школи
333
