CC BY
5Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe (East European Scientific Journal) #12, 2016
ПОЛИТИЧЕСКИЕ НАУКИ
Slobodyan V.Y.
PhD student of the Humanities and Social Policy Department The National Academy of Public Administration under the President of Ukraine
Слободян В.Я.
астрант кафедри сощальног i гумантарног полтики НацюнальноЧ академИ державного управлтня при Президентовi Украши
CONSERVATIVE APPROACH TO RESEARCHING THE ISSUE OF NATIONAL ELITE AS A SUBJECT OF STATE-BUILDING КОНСЕРВАТИВНИЙ ВИМ1Р ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПИТАННЯ НАЦЮНАЛЬНО! ЕЛ1ТИ ЯК СУБ'СКТА ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
The article examines conceptual works of V. Lypynsky, an ideologist of Ukrainian conservatism. These works are devoted to the role and importance of the national elite in the state-building processes. The article also analyzes theoretical-methodological aspects of the elite studies done by the thinker, the constituents of the national elite, the essential material and spiritual preconditions for their ruling. The article explains the meanings of three methods how to organize national elite, namely ochlocracy, klassocracy, democracy, which are, at the same time, models of the socio-political organization. Special attention is paid to classocracy and its transformational forms. A detailed explanation is given to national conservative class as constituent of classocratic organization.
Keywords: state-building, national elite, ochlocracy, klassocracy, democracy, national conservative class.
У статтi до^джуються концеnтуальнi напрацювання iдеолога укра'тського консерватизму В. Липинського, присвяченi питанням ролi i значення нацюнальног елти в державотворчих процесах. Ана-лiзуються теоретико - методологiчнi аспекти елiтологiчного вчення мислителя, суб 'ектний склад нацi-ональног елти, необхiднi матерiальнi i духовн передумови ii владарювання. Розкриваеться змкт трьох методiв орган1зацИ нацюнальног елiти: охлократИ, класократИ i демократа, яю водночас виступають моделями суспшьно - полтичного устрою. Особлива увага акцентуеться на класократИ i ii трансфор-мацшних формах. Подаеться розширене тлумачення нащонального консервативного класу як складового компонента класократичного устрою.
Ключовi слова: державотворення, нацюнальна елта, охлократiя, класократiя, демократiя, нацю-нальний консервативний клас.
Постановка проблеми. Консервативний тд-хвд до дослщження питання нацюнально! елтш, И ролi i значення в державотворчих процесах в укра-!нськш елггологи започаткований В. Липинським. Особливють цього щдходу полягае в тому, що В. Липинський, будучи безпосередтм учасником процесу ввдновлення i розбудови украшсько! дер-жави в 1917 - 1919 р.р., а тзшше на власш очi спостер^аючи, як вона перетворюеться в рушу, володшчи прогресивною на той час европейською освггою i гострим розумом, ставить перед собою питання: чому так сталося, що столггае прагнення свободи, втшене нарешп у власнш держаы, перетворюеться у пошл? Яку роль в цьому рушницга вщграла нацюнальна елта i чи можна И називати взагалi нацiональною i елггою? Як не допустити повторення в майбутньому стану бездержавностi, такого непосильно тяжкого i властивого для укра-1нського народу впродовж столiть [1] ?
Аналiзуючи працi Г. Моски, В. Парето, Р. Шхельса i спiвставляючи 1х з сустльно-полiтичними реалiями Украши, В. Липинський розробляе орипнальну концепцш нацюнально! аристократа, яка враховуе як теоретичш здобутки
тогочасно! науки, так i специфiку укра!нсько! политично! дiйсностi, i покликана дати вщповвдь на складнi питання елiтогенезу укра!нсько! наци.
Консервативна концепцiя нацюнально! аристократа В. Липинського i сьогодш не втрачае свое! актуальностi, тому що бачимо, що iсторiя дшсно повторюеться i не вчить тих, хто не хоче вчитися. Боротьба за владу, яка набула останшм часом явно виражено! форми i гостроти, призводить до втрати державою авторитету i мiцностi як на мiжнароднiй аренi, так i в середиш кра!ни. Зазначене зумовлюе необхвдшсть наукового дослiдження i з'ясування мюця, значення i природи рушiйних сил полггач-них змiн - нацюнально! елтш в такому багатог-ранному i дiалектичному суспiльствi, як укра!нсь-ке [2].
Аналiз останнiх дослвджень i публiкацiй.
Серед науковцiв, яю на професiйному рiвнi досль джували зазначену проблематику, слiд назвати таких вчених як: : С. Бондарук, I. Гирич, К. Галу-шко, В. Гошовська, В. 1ль!н, В. Кремень, О. Крюков, I. Кресша, В. Люовий, Т. Осташко, В. Потуль-ницький, О. Проценко, М. Прен, С. Пролеев, Я. Пеленський, В. Трощинський, Ю. Терещенко, Д.
Дорошенко, Д. Донцов, Г. Моска, Р.МТхельс, В. Парето, А. Шопенгауер та ш.
Метою статт е дослщження концептуальних напрацювань iдеолога укра!нського консерватизму В. Липинського, присвячених питанню ролi i значения нацюнально! елiти як суб'екта державотво-рення, аналiз суб'ектного склад нацюнально! ель ти, матерiальних i духовних передумов 11 владарювання, розкриття змiсту трьох методiв ор-гашзацп нацюнально! елiти: охлократп, класокра-тЦ" i демократа, досладження потенцшно можливих трансформацiйних форм класократи, розширене тлумачення нацiонального консервативного класу i надiонально! оборонно! вiйни як складових ком-понентiв класократичного устрою.
Основш результати досл1дження. Соцiально - фшософсьш концепцп елiт у своему розвитку пройшли складний i тривалий шлях. У доверше-ному виглядi як обгрунтоваш системи поглядiв та щей вони з'явилися на рубеж1 Х1Х - ХХ ст., коли у зв'язку з особливостями розвитку суспшьно - политичного життя настав перюд критично! переощ-нки полттичних режимiв i форм правлiния. Фунда-торами теорiй елiт й засновниками науки елiтологi! вважають класикiв европейсько! соцю-логi! i полiтологi!, в першу чергу Г. Моска, В. Парето, а також Р. Мiхельса, Ж. Сореля i М. Вебера, яш сформулювали засадничi Тде! полiтично! докт-рини елiт, що залишаються незмiнними до нашого часу [3].
Так, Г. Моска (1858 - 1941) перший спробу-вав довести неминучий подш будь - якого сустль-ства на двi нерiвнi за соцiальним становищем i роллю групи: правлячу меншiсть i полiтично за-лежну бiльшiсть. У пращ «Основи полiтично! науки» вш пише: «У всiх сусшльствах, починаючи з тих, як1 мають середнiй розвиток i зачатки цивш-зацi!, i зак^нчуючи просвiтленими i потужними, iснують два класи оаб: клас керiвникiв i клас ке-рованих. Перший, завжди вiдносно нечисленний, здшснюе всi полiтичнi функцi!, монополiзуе владу i користуеться властивими йому перевагами, тодi як другий, бшьш численний, управляеться i регу-люеться першим i постачае йому матерiальнi засо-би пiдтримки, необхiднi для життездатносп поль тичного оргашзму» [4]. Розмiрковуючи над проблемою формування полттично! елiти, !! спе-цифiчних якостей, Г. Моска важливим критерiем входження до !! складу вважае здатнють до управ-лiния, а серед чиннишв, як1 забезпечують !! пред-ставникам домшування над бiльшiстю сустльства, називае матерiальну, моральну та штелектуальну перевагу над iншими.
Ще один теоретик елттаризму В. Парето (1848 - 1923) у «Трактал iз загально! соцюлоги» обгрунтовуе тезу про те, що розвиток сустльства вщбуваеться за чттко визначеним «законом елтти», сутнiсть якого полягае в тому, що свттом у всi часи управляла i мае управляти обрана меншiсть - ель ти, надшена особливими рисами: психологiчними (вродженими) i соцiальними (набутими внаслщок освiти i виховання). З урахування поглядiв Н. Ма-кiавеллi, В. Парето дшить полiтичнi елiти залежно
вщ форм здшснення влади на «левiв»- прихильни-к1в неприхованого насильства, i «лиав», як1 нада-ють перевагу дипломатичним методам у полтгич-нiй боротьбт Пояснюючи динамiку змiни елiт, мислитель формулюе теорш «циркуляцi! елiт», яка пов'язуе змши у суспiльствi з кругообиюм елiт.
Важливий внесок у розвиток теорп елiт зро-бив також Р. Мiхельс (1876 - 1936), який виклав сво! доктринальш напрадювання у науковiй працi тд назвою «Соцiологiя полiтичних партiй в умо-вах демократi!». Погляди Р. Мiхельса спiвзвучнi з поглядами Г. Моски i В. Парето, зокрема вш вважае, що управлшня суспiльстом завжди е справою оргашзовано! меншостi, яка нав'язуе суспiльству певний порядок. Суспшьство не може юнувати без панiвного або полiтичного класу, хоча його елеме-нти оновлюються, наявнiсть такого класу це пос-тiйно дшчий фактор соцiально! еволюцп [6].
Система поглядiв та щей Г. Моски, В. Паре-то, Р. Мiхельса послугували теоретико - методоло-гiчною основою для розроблення В. Липинським концепци нацюнально! аристократi!, яку вiн виклав в «Листах до брапв - хлiборобiв» - головнiй працi мислителя, що побачила свiт в 1922 р. у Вщ-нi. Його наукове дослщження пщпорядковувалось прагненню створити теоретичш засади реалiзацi! велико! мети - вщродження укра!нсько! державно-сп на основi власних надiонально - полттичних традицiй [7]. Втшити цей категоричний iмператив В. Липинського покликана нацюнально свщома, закорiнена в укра!нську культурну традицiю, про-вщна верства - нацюнальна аристократiя. РозмТр-ковуючи над процесом розвитку Т становлення нацi!, вш зазначае: «Провщ в перетворюванню всякого такого пасивного, хоч Т вщмшного вщ ш-ших, але часто нацюнально несвщомого колекти-ву, в оргашзовану, свщому себе нацш, Т провщ в творенню все нових оргашзацшних форм громад-ського життя вже усвщомлено! наци - виконуе скрТзь Т завжди певна активна меншють, яка завдя-ки сво!й матерТальнш Т моральнш сил висовуеться на чоло наци Т творить ощ динамТчш - матерТальш Т духовш - громадсьш вартости, що попм перей-маються Т присвоюються цшою пасивною бшьшо-стю наци, об'еднуючи !! весь час в один сущльний, свщомий себе нацюнальний оргашзм» [8, с. 243]. Як бачимо, В. Липинський, подТбно класикам ель тологи, все сустльство подТляе на активну меншють Т пасивну бшьшють, вщводячи першим роль творщв динамТчних, загально консолщуючих ма-терТальних Т духовних громадських цшностей. Ва-жливо шдкреслити, що в концепцп нацТонально! аристократа мислителя мова Тде не ильки про активну меншють - полггичну елиу, що покликана до управлшня Т творення оргашзацшних форм громадського життя вже самоусвщомлено! наци, а про активну меншють - нацюнальну аристократш, завдаиия яко! в юторичному контекст полягае в ди, спрямованш на «перетворення нацюнально несвщомого колективу в органТзовану свТдому себе нацш» [8 с. 244], що е значно складшшим, шж управлшня вже сформованим нацюнально - гро-мадянським органТзмом. Така постановка питання
ставить активну меншють - нащональну аристок-рапю в становище надзвичайно! напруги духовних i фiзичних сил i вимагае ввд не! надзусиль, надже-ртовносл i надпосвяти. Так1 якостi може проявити, на думку В. Липинського, глибокощейна, оргашч-но зв'язана з рщним краем i зазрена в його культуру i традицш консервативна матерiально проду-куюча верства [9]. Вона покликана в динамщ суспшьних перетворень i боротьбi мiж «нижчим, безпосереднiм, его1стичним iнтересом одинищ i вищим, посереднiм, а тому для одинищ менш зро-зумшим, загальним iнтересом колективу» [8, с. 244] виконувати роль органiзуючого i збалансову-ючого начала, забезпечуючи тим самим узгоджен-ня iнтересiв, рiзних груп суспiльства i його грома-дянську еднiсть i консолiдацiю.
Нацiональна аристократ в теоретичнiй конс-трукци В. Липинського для спроможносп викону-вати свое покликання - творення укра!нсько! наци, надiляегься владою у формi матерiально! сили i морального авторитету.
Матерiальна сила аристократа полягае, по -перше, в наявносп в не! концентрованого праг-нення до управлшня i оргашзацшно! суспiльно -полггачно! дiяльностi, котра, за словами В. Липинського, виступае зовшшшм виявом «ррацюналь-но!, стихшно! волi до влади»; по - друге, представ-ники нацюнально! аристократа - елгга, мають безпосередньо належати до полггако - управлшсь-кого класу держави, бути вповноваженi за статусом i посадою на виконання владно - управлшсь-ких функцш i завдань державного апарату; по -трете, за майновим станом належати до класу вла-снишв, володшчи засобами виробництва, землею та iншими ресурсами, достатшми для забезпечен-ня свое! матерiально! стабiльностi i незалежнос-п[10].
Але само! матерiально! сили, на думку вдеоло-га консерватизму, недостатньо, щоб зватися нацю-нальною аристократiею. Грае велику роль не так матерiальна сила, як форма вияву ще! сили: «метод оргашзаци волi до влади i метод володшня засобами вiйни i засобами продукци» [8, с. 247].
Так, «метод оргашзаци волi до влади» - те, яким чином, за якими правилами i традицiями вщ-буваеться формування i вiдтворення полiтико -управлшського класу, його самооновлення, i «метод володiння засобами вшни i засобами продукци» - тобто безпосередньо державно - управлшсь-ка дiяльнiсть та володiння, користування i розпорядження капiталами полiтичним класом мае реалiзовуватися надiональною аристократiею таким чином, щоб мати в очах всього суспшьства моральну лептимшсть i авторитет. «Моральний авторитет нацюнально! аристократа лежить в ос-новi законностi влади i правно! сввдомосп всiх надiй в тих добах !х iсторичного юнування, коли влада есть дiйсно владою, коли аристокрапя есть дiйсно аристократiею i коли кризиси авторитету не руйнують життя надiй так, як в сучаснш безвлад-нiй, безавторiтетнiй, беззаконнiй доб^ що оце те-пер ми з цшою Свропою переживаемо» [8, с.248]. Зазначене дае нам шдстави зробити висновок, що
криза авторитету влади е причиною дезоргашзацп процесу розвитку нацЦ, кризи громадсько! морал^ загострення суспiльних конфлiктiв i росту соцiа-льно! напруги. На думку В. Липинського, самими кодифiкованими актами законодавства i законами в широких масах населення нiколи не вдасться виховати почуття поваги i послуху перед законом, таким правовим актам мае передувати моральний авторитет полггако - управлiнськоl елгга i тiльки вiн, виступаючи зразком правово! культури i свi-домостi для всього суспiльства у взаемоди iз правовою системою, здатен забезпечити правопорядок, стабiльнiсть i створити умови для розвитку i становлення морально здорово! i правосвщомо! надiонально! спiльноти. «Тiльки нова поява мате-рiально сильно! i морально авторитетно! аристок-ратi! може покласти основи для нових дiйсно ша-нованих i авторiтетних правних кодекав всяко! надi!» [8, с. 248].
Центральне мiсде кондепдi! надiонально! аристократ В. Липинського займають «методи орга-нiзадi! надiонально! аристократi!». Вони виступа-ють моделями суспiльно - полггачного устрою, що в1дображають те чи шше спiввiдношення активних i пасивних елементiв за ознаками рiвня матерiаль-ного розвитку, iндивiдуально! i суспiльно! етики i моралi, нацюнально - громадянсько! полiтично! свiдомостi, стабшьносп i сталостi соцiально! стру-ктури та iерархi!, рiвня розвитку культури, тощо.
Таких методiв органiзадi! нацюнально! арис-тократi! мислитель видiляе три: охлокраля, класо-крат1я, демократiя. Вони знаходяться в постшнш циркуляцi!, змiнюючи один одного в процесi розвитку сустльства i держави [11]. Як зазначалося, в основi цих методiв сто!ть взаемов1дношення активних i пасивних елементiв соцiуму, i саме це взае-мовiдношення або, шшими словами, напруга чи боротьба в середовищi активних елементiв мiж собою з одного боку, i боротьба пасивних iз акти-вними з другого боку, за Липинським, е генератором суспшьно - полiтичних змiн i розвитку. Цi теоретичнi конструкдi! - методи оргашзаци нацюнально! аристократп, в основу яких закладено принцип постшного руху, е теорiею циркуляцп елiт В. Липинського.
Отже, охлокраля - це метод органiзацi! аристократа тако! нацi!, повноцiнне становлення яко! ще не вiдбулось. Така нац1я е механiчним, а не оргашчним об'еднанням громадян i характеризуемся нерозвинутою соцiальною структурою, при-мiтивнiстю полiтично! органiзацi!, форм i методiв здiйснення влади, нiвелюванням правово! системи, монополiзадiю економiчних ресурсiв в руках оди-ниць i заторможенютю економiчного розвитку, не усвiдомленням та швелюванням культурно! самоi-дентичностi i власного iсторичного шляху розвитку. За словами Липинського, така нацiя дшиться на «полiтично безформен^, економiчно i расово нездиференцiйовану юрбу - охлос та тих, що пра-влять цею безкласовою юрбою при помочi свое! озброено! i мщно в^трiспаяно! органiзацi!» [8, с. 249]. Полггачна елiта тако! надi! формуеться з числа «прийшовших ззовш кочовик1в або з мiсцевих
здекласованих Г матерГально не продукуючих ра-сово Г економГчно неоднорГдних елеменпв» [8, с. 250]. Стан, в якому перебувае охлократично орга-шзована стльнота, лише умовно можна назвати нацТею в зах1дноевропейському розумшш цього слова, зауважуе мислитель. Скорше це кочове чи нашвкочове плем'я, що потенцшно може перейти на вищу стадш свого розвитку - нацюнальну за умови появи власно!' нацюнально! аристократ. В такому разГ, за наявносп нацюнально! аристократа Г шд !! проводом, спшьнота може спричинитися до створення власно! державно! органiзадi! Г осюти стало на певнш територи, перейшовши вгд суто мехашчних форм пльки державного об'еднання до оргашчних форм об'еднання державно - нацюна-льного [12].
Класокраля - це наступна фаза в розвитку стльноти, якш властивий вищий рГвень оргашза-ци Г впорядкування сусшльно - полттичного життя. Для не! характерне стратифГковане Г структуроване суспшьство, розвинутють шституту власносп Г ринкових вгдносин, наявнють середнього класу (оргашчного класу - Липинський), вадкритють полттично! системи, ефективнють правово! систе-ми, духовний авторитет шституту церкви Г сповь дання стльно! релт!, розвинутють правово! куль-тури Г свгдомосп громадян, культурна Г нацюнально - державна самоТдентифТкацТя.
Полгтична елгта за класократи знаходиться в сташ розквиу Г сили, вона формуеться з числа представник1в наци - аристократа, яка ввдчула «власно владний шстинкт осшосл Г територГаль-носп» [8, с. 244], тобто з аристократ, яка оргашч-но розвинулась Гз наци, ввдчуваючи !! окремш-нють (Гдентичнють), усвщомлюючи свою мюш Г покликання на чол наци. Мгая Г покликання ще! елгти полягае в тому, щоб тдняти народш маси до рТвня наци, дати суспшьству нову громадську ети-ку Г мораль, зарядити народш маси енерпею дер-жавотворчосп, розвинути так! оргаиiзадiйнi поль тичш форми, як1 б забезпечили вГльний кругооби Г циркуляцш елгти, черпаючи нов! сили з народу [13].
Обов'язковими шституцшними елементами класократи Липинський називае шститут монарха та шститут церкви. Нащя персошфГкуеться в ш-ститул монарха, особа монарха е втшенням Г по-родженням аристократизму, духу наци, духу поко-лшь предков, вТддзеркаленням тяглосп нацТонально! культури, юторичного шляху наци, утвердження гдентичносп Г слави наци. Таким чином, при класократи монарх стае консолщуючим полгтичним центром, покликаний збалансовувати штереси Г настро! всГх класГв сустльства, як верхов, так Г низГв всГе! наци. В. Липинський вважав, що монарх мае стати пею фГгурою в систем! влади, яка сво!м авторитетом Г справедливютю забез-печить так необхгдну для Укра!ни едтсть полгтич-ного класу, вщсутшсть яко! завжди приржала укра!нську нацш на юторичш поразки, нещастя Г бездержавшсть [14].
Не менш важливим виступае при класократи шститут церкви - влада духовна. Обов'язковою
умовою е !! вщокремлення вгд свгтсько! влади Г невтручання нею в полгтичш справи управлшня державою. Церва покликана утверджувати на Зем-лГ авторитет «Закону Божого» - единого для всГх класГв сустльства. Вгамування руйнуючих прист-растей, необуздашсть людсько! природи Г порошв, деструктивний его!зм у справах державних, атмосферу ненависп, заздросп, недовГри в суспшьствГ мае лГкувати, на думку Липинського, «жива, а не мертва релГпя», що тдтримуеться церквою - Ть лом Христовим на ЗемлГ [15].
Отже, шструментом збалансування вае! поль тично! системи сустльства, впорядкування вгдно-син в середин! полгтичних елгт мТж собою Т м1ж народом виступае «сильна, авторитетна Т дТдична монархТчна влада^> Т «влада духовна, влада релТгТ!» [8, с. 279]. Такий пТдхТд за сво!м змТстом е класич-ним консерватизмом. Полггична ТсторТя ХХ - ХХ1 засвТдчила, що залишаючись за духом консервативною, класократТя знайшла свТй вияв як в президе-нтськ1й республТцГ (США), так Г в представницьк1й монархП' (ВеликобританГя). Тобто, один Гз формоу-творюючих шститулв класократГ! - Гнститут монархи може еволюцГонувати, змГнюючи свою форму, в той же час не змшюючи сакрального змГсту, на якому наголошував Липинський. Це дае нам право говорити про актуальнють класократГ! Г сьо-годнГ в часи республши в Укра!нГ, особливо в пе-рГод пГсля друго! нацГонально! Революци ГГдностГ.
На п^дтвердження цГе! тези слгд розкрити на-стпнГ два структурш елементи, як1 характеризують становлення класократП', а саме: появу першого нацюнального консервативного класу Г першу оборонну вГйну.
Перший нацГональний консервативний клас -це нова нацюнальна аристократГя, що народжуеть-ся в сустльствГ при «органГчному типу взаемовГд-носин мГж расою активною Г расою пасивною» [8, с. 274], тобто при умов! вГльно! циркуляцп елГт, рекрутуванню Г оновленню Г! складу з числа акти-вних представнишв суспГльства. Така органГчна динашка взаемовгдносин мГж класами суспГльства спричиняеться до витворення першого нацТональ-ного консервативного класу за умови, що цей про-цес вгдбуваеться в незалежнГй державГ. 1снування незалежно! держави, створюючи умови для наро-дження такого класу, водночас дае можливГсть його представникам глибоко усвГдомити значення власно! державностГ, зрозумГти вартють тих кривд, як1 терпить народ в сташ бездержавностГ та поне-волення, вГдчути нацГональну гГднГсть Г свободу, стаючи «репрезентантом надiонально! традицп державотворення, що уособлюе тяглГсть, непере-ривнГсть Г органГчнГсть розвитку наци» [8, с. 283]. На нацюнальний консервативний клас в концепци Липинського покладаеться функцГя охорони пред-швсько! державно! Г культурно! традицГ! та шсти-тутГв держави та церкви. На цей клас покладаеться завдання «аристократизацп, нобГлГтацГ! народу» [8, с. 283], створення умов для реалГзацп потенцшних можливостей та розвитку здГбностей, навик1в громадян, залучення !х в процес матерГально - культурного виробництва, реалГзацГ! !х духовного по-
тенщалу на благо кра!ни, що едино здатне забез-печити рух вперед, сощально - економiчний, куль-турний розвиток всього сустльства.
Така взаемод1я нацюнально! елiти i суспшьст-ва створюе атмосферу довiри, солiдарностi, дае ввдчуття одного полiтичного цiлого - наци. Ця солiдарнiсть i еднiсть оновлено! духовно нацi!, за словами Липинського, з розвитком матерiально! i духовно! культури тшьки зростае. Посилаючись на Спенсера, мислитель зазначае, що при такому «класократичному типi взаемовiдносин i при пара-лельнiм розвитку матерiально! культури, що не допускае замкнутостi i омертвiння класiв, вщбува-еться диференщащя та iнтеградiя громадського життя: перетворення його первiсно! механiчно! едностi в оргашчно едину рiзнорiднiсть» [8, с. 284], вщбуваеться органiчна соцiальна стратифша-щя. В свою чергу, це тдвищуе рiвень соцiально! селекдi!, що дае можливють нацiональнiй елiтi поповнювати свiй склад свiдомiшими i професш-нiшими представниками. Суму таких витворених в результат економiчного розвитку оргашчних кла-сiв (страт - авт.) Липинський називае «новою нашею ново! вже усталено! раси» [8, с. 284]. Цей оновлений стан наци, вищий рiвень !! розвитку i свiдомостi характеризуеться сильним «шстинктом сусiдства, iнстинктом спiльно! землi, шстинктом територiальним i врештi iнстинктом родинним (амейним)» [8, с. 285].
Але виршальним моментом в процесi повс-тання i народження ново! наци, випробуванням на стiйкiсть i нацюнальну еднiсть е перша оборонна вшна. «Тiльки перша оборонна вiйна, тднята за визволення не «народу» i не «панiв», а за визво-лення спiльно! i однiм i другiм територi!, родить серед вах !! мешканцiв одно спiльне стихшне хо-тiння окремого, незалежного державно - нацюна-льного життя» [8, с. 285].
Оборонна вшна за визволення не «народу» i не «пашв», а за визволення спшьного для вах краю i його територи вiд чужоземного загарблен-ня, на думку Липинського, породжуе громадянсь-ку свiдомiсть, дае можливiсть через протиставлен-ня свiй - чужий вщчути себе частиною едино! нацюнально! громади, «родить серед всiх и меш-канцiв одно спiльне стихшне хотшня окремого, незалежного державно - нацюнального життя» [8, с. 285].
Тшьки це iррацiональне, духовне за своею природою, стихшне хотшня, яке в основi сво!й мiстить прагнення нацiонально! свободи i вiдчуття нацюнально! автентичносп «рiшае про буття або небуття ново! наци» [8, с. 285]. У вшськовому протистоянш, у боротьбi за батьк1вщину виявля-еться споконвiчний дух народу, який оживляе ю-торичну пам'ять, оновлюе втрачений зв'язок з ми-нулими поколшнями, спонукае до вщновлення, втiлення в життя юторичних завдань нацi! в епоха-льно - часовому контексп [16]. Оборонна вiйна, впливаючи на шстинкт самозбереження нацi!, во-дночас значно шдсилюе iнстинкт !! самоствер-дження, активiзуе всi процеси !! життедiяльностi, стан вiйськово! напруги, стимулюе всенацiональне
об'еднання та пщнесення, що вшкривае можли-вiсть в середиш кра!ни до переходу до вищого рiв-ня полiтично! органiзацi! [17]. Потенцшно можли-ве оновлення наци стае реальшстю тiльки в разi виграно! оборонно! вiйни, наголошуе Липинський. «Ввд цiе! першо! виграно! оборонно! вшни за сш-льну землю починаеться перюд швидкого зросту i розцвiту тако! органiчно народжено!, класократич-но! нацi!» [8, с. 286].
Т№ки перемога в обороннiй вшш забезпечуе нацiональне самоствердження, крiпить духовш сили народу, дае розумiння i пiдгвердження спро-можностi виконання надскладних державно - нацi-ональних завдань, засввдчуе латент^ потугу, ор-гашзацшний ресурс та можливостi надi!. Перемога грае велику роль для майбутнього нацi!, оскiльки слугуе прикладом незламносп духу, стiйкостi i нацiонально! едносп для наступних поколiнь, вона «родить ту нову, спшьну мiсцеву традицш нацiо-нальну, якою цiлi столитя житиме i черпатиме з не! свою силу духову дана нацiя» [8, с. 286].
В. Липинський вважае, що перемоги в обо-ронних вшнах стають тими крапками вiдлiку, з яких починаеться, нове нацiональне дихання, розвиток набирае нового полгшчного i економiчного забарвлення, полiтико - оргашзацшш форми стають досконалшими, економiчне життя iнтенсив-нiшим i конкурентним, розподiл нацiональних багатств справедлившим, громадська мораль ви-щою, в суспiльствi з'являеться атмосфера довiри i едностi, елiти аристократизуються, вiдкрито цир-кулюючи в межах наявних клаав суспiльства.
Таким чином, перемога у вшш е перехвдним моментом у розвитку класократи, подальший на-цюнально - державний розвиток в1дбуваеться по висхвднш лiнi!. «Така нацiя, створивши свою си-льну нацюнальну державу, починае швидко розро-статись i опановувати сусiднi слабшi раси» [8, с. 287].
Занепад класократi! розпочинаеться iз слаб-шанням i розкладом надiонально! аристократi!. Причиною цьому, на думку мислителя, стае !! надмiрне матерiальне збагачення, що «робить !! м'якотiлою i лiнивою» [8, с. 287]. В такому сташ нацiональна аристократ1я втрачае свою державот-ворчу активнiсть i стае нездатною до подальшого виконання сво!х функцiй i завдань. Вона вже не в силi забезпечити сусшльну злагодженiсть i консо-лвдацш, авторитет наявних громадсько - полггач-них форм iс^вання, повагу до закошв i традицiй [18]. На цьому етапi в1дбуваеться перех1д до демократа, який супроводжуеться кардинальною змь ною свiдомостi, цiнностей i приорiтетiв нацiона-льно! елiти «зашсть самою служити опорою для влади, вона починае в низах шукати опори i поря-тунку для себе» [8, с. 287].
Демократя характеризуеться мислителем пвд особливим критичним кутом зору i тому для того, щоб не виникало двозначностей i недорозумiнь, у трактуваннi поглядав Липинського з цього приводу потрiбно одразу виокремити, умовно кажучи, кон-серватив^ лiнiю критики лiбералiзму як одше! iз свiтоглядних складових демократа.
Липинський пов'язуе Гз демокрапею занепад аристократизму нацюнальноГ елтти, !! духовний Г моральний розклад тд дГею лГберально - буржуазно! культури, матерГального самозбагачення, поль тичного его!зму Г шким Г шчим необмеженого руйшвного ГндивГдуалГзму. «Вирiвнювания на низ, натуральний добГр по найнижчим типам, автома-тичне, завдяки методов! демократ!!, проникнення в верхи сустльства, в найкращГ умови розплоду Г життя найбшьше его!стичних, найбшьше антигро-мадських, найбшьше ру!нницьких Г анархГчних титв при одночасшм паданню вниз Г упасивню-ванню вах оргашчно нездатних до боротьби де-мократичними методами найбшьше громадських цшних Г творчих елеменпв - ось як виглядають расовГ взаемовщносини при пануванню демократа» [8, с. 300].
В суспшьствах, в яких не вщбулося нацюна-льного стаиовления Г повноцшного утвердження шститупв держави, демокрапя набирае специфГч-но!, спекулятивно - негативно! форми, саме такий стан демократа Г !! деморалГзуючий вплив на соць ум аналГзуе Липинський. Демократа в такому сус-пшьствГ е небезпечним шструментом зловживань з боку полттичноГ елтти Г бюрократичного апарату, засобом визиску народних мас Г маншулювання !х свгдомютю. Циркулящя ели1 начебто вщбуваеться вщкрито Г прозоро через мехашзм демократичних виборГв, а насправдГ це фшшя, адже добГр в канди-дати здшснюеться за методами Г критерГями далекими вгд декларативно - демократичних [19].
Закон необмежено! полттичноГ конкурент! в нерозвинутих сустльствах призводить до монопо-лГзацй Г концентраци влади в руках сумшвно! морально - етично! активно! меншостт Нацюнальна елтта за демократ!! втрачае зв'язок Г обмежуючий вплив на себе традицшно! надiонально! культури, сакральне розумшня шститупв держави як втшен-ня вищо! мГри свободи наци, шституту церкви Г релйп, вгдчуття духовно! едносп з народом, ст-льносп нацюнальних штереав Г прагнень.
ЛГбералГзуючись, нацюнальна елтта набирае ознак Г якосп швидкоплинного, пересчного класу, обмеженого особистими або партшними штереса-ми, зорГентованими на задоволення потреб най-ближчого оточення. ЗагальнонацТональний Г зага-льнодержавний масштаб мислення Г дГяльносп не може бути властивий для лГберально - буржуазно! полттичноГ елтти, резюмуе мислитель. Полттична культура, яка засновуеться на недобросовюнш конкуренци, тдкут, зрадГ, втрап довГри, поро-джуе хаос Г не може забезпечити едносп полттич-ного класу, а вгдповщно Г ефективносп здшснюва-но! ним полттики [20]. Наростання протистояння Г боротьби в середин! полттичного класу призводить до того, що нацГя втрачае темп Г ритм свого роз-твику, поглиблюються сощально - економГчш дис-баланси мГж класами суспшьства, що призводить до росту сощально! напруги Г вившьнення дестру-ктивних енергш народу. В результат! потенцшно стае можливим настання охлократп або класокра-тп залежно вгд природи рушшних полттичних сил, яш визрши в суспшьствт
Пгдсумовуючи, зазначимо, що нами було про-аналГзовано концепцш нацюнальноГ аристократй В. Липинського, в г! теоретико - методолопчнш форм!, яка була сформульована гдеологом украГн-ського консерватизму на початку ХХ столтття. Деяк1 Г! аспекти зазнали штерпретацй Г розвитку з урахуванням сьогодшшнього становища сустльства Г держави. Загалом вважаемо, що ця концепшя Г сьогодш не втратила свого теоретико - прикладного значення в УкраГш Г методолопчно придатна для аналГзу Г пояснень сучасних полттичних про-цеав державотворення УкраГни. Водночас, окремГ аспекти концепцй безумовно застарши Г потребу-ють подальшо! теоретично! реконструкцй Г модер-шзацп Гз врахуванням тенденцй сучасно! консервативно! полттичноГ аналттики Г теоретичних технологш консерватизму США Г Свропи.
Лiтература
1. Дорошенко Д. Мо! спомини про недавне минуле (1914 - 1920р.р.) / Дорошенко Д. - К. : Темпора, 2007. - 632 с.
2. 20 рошв поневГрянь наци без елтти / УкраГнський тиждень : спешальне дослгдження. - 2011р. -№33 (198). - С. 5 - 93.
3. Елтгознавство / [Гошовська В. А., Ларша Н. Б., Прен М. I. та ш.]; за заг. ред. В. А. Гошовсько!. -К. : Вид - во НАДУ, 2013. - 267 с.
4. Моска Г. Правящий клас / Г. Моска // Социал. исслед. - 1994. - №10. - С. 187 - 198.
5. Парето В. Компендиум по общей социологии / Парето В. [пер. с итал. А. А. Зотова]. - М. : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2008. - 511 с.
6. Елтга : витоки, сутшсть, перспектива / [Кремень В. Г., 1ль!н В. В., Пролеев С.В. та ш..]; за заг. ред.. В. Г. Кременя. - К. : Т. - т-во «Знання» УкраГни, 2011. - 527 с.
7. Крюков О. I. Полттико - управлшська елтта УкраГни як чинник державотворення : дис. ... доктора наук з держ. упр. : 25.00.01 / Крюков Олексш 1горович. К., 2007. - 252 с.
8. В'ячеслав Липинський та його доба : Книга третя. Наукове видання. - упор. Т. Осташко, Ю. Терещенко. - КиГв : Темпора, 2013. - 796 с.
9. Бондарук С. Д. Роль елтти як суб'екта сошального поступу в юторюсофп В'ячеслава Липинського : дис. ... кандидата фшософ. наук : 09.00.15 / Бондарук Свттлана ДмитрГвна. - К., 1997. - 176 с.
10. В'ячеслав Липинський. Сустльно - полттичт твори (1908 - 1917) / пред. Р. Пеленський, I. Ги-рич, О. Проценко. - Т. 1. - К. : УкраГнський письменник, 2015. - 784 с.
LH
Wschodnioearopejskie Czasopisnio Naukowe (East European Scientific Journal) #12, 2016 аааЯ
11. Трощинський В. П. Мiжвоeнна укранська етгращя в GBponi як юторичне i соцiально - полттич-не явище / Трощинський В. П. - К. : 1н - т соцюлоги НАН Украши, 1994. - 260 с. - ^блютека укра1нсь-ко1 дiаспори. Ч. 2)
12. В'ячеслав Липинський та його доба : наук. вид. - упор. Т. Осташко, Ю.Терещенко. - Ки1в - Житомир, 2008. - С. 70.
13. Аристотель. Политика / Аристотель : [ пер. с древнегреч. С. Жебелева, М. Гаспарова ]. - М. : АСТ, 2010. - 393 с.
14. Потульницький В. А. Iсторiя украшсько! политологи (Концепп державносп в украшськш зарубь жнiй iсторико - полгтичнш науцi) Потульницький В. А. - К. : Либвдь, 1992. - 232 с.
15. Липинський В. Релiгiя i церква в юторп Укра1ни / Липинський В. - Луцьк : Терен, 2010.- 96 с.
16. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Гегель Г.В.Ф. [ пер. с немец. Б. Столпнера, М.Левиной ]. - М. : Мысль, 1990. - 524 с.
17. Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность / Шопенгауэр А. - М. : Республика, 1992. - 540 с.
18. Донцов Д. Дух нашо! давнини / Донцов Д. - К. : Вид. дiм «Персонал», 2014. - 568с. - (Бшотека украшознавства; Вип. 4).
19. Суриков И.Е. Аристократия и демос : политическая элита архаических и класических Афин / Суриков И. Е. - М. : Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2009 - 256 с.
20. Аристотель. Этика / Аристотель : [ пер. с древнегреч. Н. Брагинской, Т. Миллер ]. - М. : АСТ, 2010. - 492 с.
