CC BY
51Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 27 (66). 2014. № 1-2. С. 271-278.
УДК 111.32
ОСОБЛИВОСТ1 УКРАШСЬКОГО ФЫОСОФСЬКОГО ДИСКУРСУ ГЕРО1ЗМУ
Микольченко В.С.
В статт1 анал1зуетъся становления уявлень про герогв та герогзм в украгнсъкт фшософсъкт думц1. Ыдкреслюетъся необх1дтстъ перегляду та формування образу сучасного героя, який повинен акумулювати у соб1 досв1д пращур1в. Ключовi слова: герой, герогзм, герогчне.
Традицш укра!нського геро!зму беруть свш початок за чашв Ки!всько! рус та формуються тд впливом християнства та слав'янсько! мiфологи. У давшх слов'ян розвивалася багата усна народна творчють, в контекст яко! значного поширення набули билини, в котрих прославлялася любов до рщно! землi, геро!зм И захисниюв, засуджувалася несправедливiсть тощо. Поеднання духовно! культури укра!нщв, мiфологiчних настанов сформованих зпдно християнським канонам сприяли розвитку щей кордоцентризму.
Кордоцентризм укра!нсько! фшософи був завжди нерозривно пов'язаний з осмисленням вщповщального ставлення людини до буття. II самоствердження у свт потребуе орiентацil на особисту вщповщальшсть перед Богом, сiм'ею, народом, Батьювщиною, самим собою, яка зароджуеться та зосереджуеться в глибинах серця [1, с. 59]. Саме кордоцентричшсть украшсько! фiлософi пiднiмае на особливий рiвень геро!зм укра!нсько! нацi!.
Аналiз поглядiв укра!нських фiлософiв дозволяе нам розтзнати особливостi укра!нського менталiтету, серед яких бiльшiсть дослiдникiв видiляють: iндивiдуалiзм, гуманнють, демократизм, волелюбнiсть, толерантнiсть та миролюбнють, милосерднiсть, щирiсть i душевнiсть, хазяйновитють, оптимiзм тощо, проте серед найтиповших рис укра!нця вирiзняеться i геро!зм. Визначення героя та геро!чного у працях укра!нських фiлософiв акумулюе попередш надбання, вiдобразивши у сво!х тлумаченнях геро!чний нацiональний дух.
За чашв Ки!всько! Русi вiдбулися зрушення в самосвщомосп людей, якi вiдмовлялися сприймати себе як частку природи, а поступово починали усвщомлювати себе господарями власно! землi. У цьому контекст набували великого значення такi поняття, як «честь», «пдшсть», «слава», що е обов'язковими складовими геро!зму. В цей час герой був сильним i мужшм, святим, який перемагав ворога не лише за допомогою збро!, але i силою духу. Сутнють людини, проблеми !! юнування усвiдомлювалися за формулою «людина-Бог» i носили релiгiйний характер. Тому не дивно, що i геро! тодi розглядалися як посланцi Божi.
IcropiH Укра1ни дае дуже багато приклащв високого геро!зму, i Bei вони стверджують ту думку, що геро!зм е, в першу чергу, висока шдивщуальшсть. Так, великим героем виступае князь Святослав Завойовник, усе життя якого було геро1чним, бо вш вiддав його Укра1ш. Буденнiсть для нього стояло на задньому планi, поступаючись справам державним. Таким же героем був Володимир Мономах, що об'еднав у ra6i незрiвнянну мужшсть i християнську гуманшсть, рiшучiсть вояка i велику розсудливють. У нього, як й у Святослава, на першому мiсцi стояла Втизна. Не щадити життя для не! закликав вш також i сво1х дiтей.
Особливе мiсце серед геро!в часiв Кшвсько! Русi займае Князь Володимир, який постае у трьох геро1чних шостасях, про що свщчать документальнi джерела того часу та усна народна творчють. По-перше, це герой-святий - таке геро1чне пiднесення вiн здобув як хреститель Руи, що стало ключовою змшою в ютори нашо! держави; вш почав долучати укра!нську спiльноту до европейсько! культури, розбудовувати державу. Залучення давньослов'янського суспiльства до европейсько! спшьноти робить його свiтським героем. Третя геро!чна iпостась Володимира - герой-державник, яке вш отримав за активну розбудову укра!нсько! державностi.
За чашв Ки!всько! Русi, через особливе !! географiчне положення та сусiдства з ворожими племенами, во!ном ставав кожен, навггь не дивлячись на гендерш вiдмiнностi. Во!нська культура в цей перюд була просякнута народнiстю, усезагальшстю, тому все населення зорiентовувалося на вшськовий iдеал. Така тенденцiя зберпалася i за часiв козаччини.
«Укра!нська людина пограниччя був козак, що в XVI-XVII ст. став репрезентативним типом свого народу» [2, с. 149]. Украшська iсторiя наводить безлiч прикладiв народних геро!чних дiянь в ус часи свого творення, але беззаперечно, що найбагатшим на геро!в часом була козацька доба. Герой козацько! доби постае перед нами в рiзних iпостасях: вiн може бути натвлицарем, напiвгулякою, е в ньому й риси релтйного аскета, безстрашного захисника православно! вiри вщ 11 архетипальних ворогiв — турок i татар [3, с. 96]. Обгрунтовуючи геро!зм укра!нщв у часи козаччини, О. Кульчицький писав: «Пщ впливом юторичних чинникiв у козацга центр ваги життя переноситься з юнування з турботами про саме життя на збереження лицарсько! чесп, на завдання оборони, вiри як «потойбiчноl трансценденц^'» i земних «поцейбiчних вольностей» укра1нсько1 людини. Козацька погорда до земних дiбр... була проявом такого «вiдштовхування» вiд самого юнування в iм'я вищо! форми буття» [4, с. 713].
На початку XVI ст. в суспшьному i духовному життi Укра1ни почали вщбуватися змiни, що торкнулися полiтичних реалш, способу життя та мислення украшщв. Усi цi зрушення проходили завдяки дiяльностi укра1нського козацтва, котре породило велику кшьюсть геро1в укра1нсько1 земль 1мена Наливайка, Сагайдачного, Сiрка, Богдана Хмельницького, Богуна та багатьох шших назавжди залишаться в пам'ятi нашого народу як iмена великих геро1в, що над усе ставили благо Украши. У цей час вщбувалася нацюнально-визвольна боротьба нашого народу, яка завжди характеризувалася жертовнiстю та героизмом 11 борцiв, серед них переважна бiльшiсть була козаками. Але, безперечно, найбшьш яскравою геро1чною особистiстю в цей час е постать Богдана Хмельницького, який мае «два полюси у вщношенш до геро1чного: у системi першого геро!зуеться вiйськова звитяга, у
системi другого - пол^ична мудрють, замшана на терпiннi та виваженосп» [5, с. 149]. Саме поеднання цих двох полюшв i створюе цшсну геро!чну постать гетьмана.
Бiльшiсть дослiдникiв укра!нсько! ментальностi, i з цим не можна не погодитися, вважають, що не лише особливють географiчного положення створюе укра!нський характер, а саме специфша геополiтично! ситуацi! Укра!ни стала виршальним чинником у формуваннi геро!зму в козацьку добу. Особливiсть полягае у вшовому iснуваннi на меж ворожого стану, що нiс постшну загрозу смертi, ризик, здатнiсть до перенесення значних труднощiв i тривалих бiд.
Саме доба козаччини створила той особливий генетичний код народу, що програмував одночасно i козака, i селянина-хлiбороба, i жiнку-матiр на вщродження укра!нсько! нацi! та державносп. Ось чому укра!нська ментальнiсть шдшмае поняття «козак» до мiрила вартосп людини, бо це, перш за все, мужнш, з високим почуттям гiдностi та вiдданий власнiй державi чоловiк. «На Запорiжжi, - писав М. Грушевський, - в умовах постшно! небезпеки, в атмосферi геро!чно! боротьби склалися чудовi традицi! шчового побратимства, почуття дружби, взаемодопомоги й самопожертви» [6, с. 17].
Першим укра!нським фiлософом, що звернувся до проблеми геро!зму був Г. Сковорода. У пращ «Азбука Св^у» вш проаналiзував усi надбання народно! творчосп, писемнi джерела минувшини та сформулював щею Священного геро!зму в площиш фiлософсько! думки.
У вченнi про обов'язки во!на i лицаря Сковорода показуе !х, як яскравий приклад вщчуття геро!чного свiту. Мислитель вважае, що добре виконувати свое призначення у свт можна лише зпдно зi своею внутрiшньою природою, вш формуе закони геро!чно! етики для во!шв. «Хто роджений во!ном, тримайся бадьоро, озброюйся, а природою скоро навчишся. Захищай хлiборобство i купецтво вщ внутрiшнiх грабiжникiв, зовнiшнiх воропв. Тут твое щастя i радють. Бережи звання як око. Що солодше уродженому во!новi, як военне дшо... Не бiйся вмерти тшесно, бо будеш кожну хвилину тершти смерть духовну» [7, с. 347]. Як бачимо, життя во!на, на думку фшософа, е жертвою Богов^ а вiд виконання ним сво!х обов'язкiв залежить його спасiння. Обов'язком кожного лицаря е боротьба за правду разом iз Богом. Саме за умов дотримання таких настанов козак зможе досягти щастя i спасшня. Зрада геро!чним iдеалам навпаки призведе до духовно! смерть
Учення Г. Сковороди про етику геро!чного лицарства залишаеться актуальним протягом уше! ютори Укра!ни, та особливо важливо зрозумгги слова фiлософа для нишшнього вiдтворення укра!нського духу в держава
Укра!нська iдея уособлювалася також у творчосп М. Костомарова, М. Грушевського, котрi закликали народ до боротьби за волю. «Нацюнальна щея в такому «доленосному» планi - те, що об'еднуе народ на переломних, критичних етапах iсторi!, пробуджуе в ньому геро!зм, готовнiсть до подвигу, жертовност в iм'я важливо! i навiть велико! мети» [8, с. 69]. Так, у сво!х роздумах М.Костомаров на перше мюце ставить людину та !! вчинки, яю здатнi на певному юторичному етапi перерости у геро!чнi ди. У працi «Двi руськi народносп» мислитель показуе особливiсть укра!нсько! наци, силу геро!чних постатей та iндивiдуальнiсть iсторичного розвитку.
У сво!х працях М. Грушевський прагнув показати особливiсть украшського народу, його культури, показати особливий бунтарський дух народу. Рушшною силою ютори фшософ вбачав весь народ, а особливу увагу придшяв геро!чним постатям, що народжувалися серед звичайних селян, козакiв та мiщан. Саме геро!чш постатi на переламних етапах ютори сприяли опору народних мас та боротьбi за незалежнiсть Украши.
Для розумшня украшсько! юторюсофи фшософ брав до уваги три основш категори - народ, державу i героя в ютори, якi ввiбрали в себе надбання рiзних фшософських систем. Так, науковець розглядае народ як поняття метафiзики романтичного перюду, державу - як анархiчно-соцiалiстичний термш, а «героя в ютори» - як позитивютську концепцiю, нерозривно пов'язуючи цi складовi i виставляючи на перший план народ, а не окрему особистють. На його думку, «геро! в ютори» народжуються не самостшно, а лише при визначенш потреб народу, у конкретно-iсторичних умовах, де герой i повинен шукати пiдтримки i розумiння. Цей факт шдтверджуеться словами мислителя: «Люди, а вим iсторичнi постатi е продуктом епохи i середовища» [6, с. 328].
У сво!х роздумах дослщник виступае проти iдеалiзацi! геро!в i сприйняття !х як об'ектiв ютори. М. Грушевський ч^ко бачить у геро!чних особистостях самостiйних суб'ектiв, що ддать згiдно з власним розумом, силою та вольовими якостями.
Наступний етап формування образу украшського героя пов'язаний з другим «нацюнальним вщродженням», яке вщображаеться у творчосп О. Кульчицький, Д. Донцов, В. Липинський, концепци котрих вiдрiзняються iдеологiчною спрямованютю, полiтичною направленiстю, свiтоглядними компонентами, що стали складовими нащонально! украшсько! геро!чно! традицп.
Особливо цiнними для дослщження уявлень про украшського героя е думки О. Кульчицького. Виняткову увагу фшософ прид^е iсторичним чинникам формування украшсько! ментальностi, пов'язуючи !! особливосп з геополiтичним розташуванням Укра!ни, перебуванням укра!нця на межi «можливого юнування», випадковосп, страждання, загрози смертi. Саме вплив цих негативних явищ сприяв змiнi буття з нижчо! форми на його вищу екзистенцiйну, що переступае меж життя: чеснiсть, воля, вiра, геро!ка. Проте фiлософ зауважуе, що наявнiсть такого стилю життя, як «Vita heroika», формуе й шший «анабiотичний» стиль життя - «Vita minima», спрямований на те, щоб перечекати i винести негоди юторичного процесу.
Особливу увагу Кульчицький придшяе нацiональнiй самосвiдомостi, що, на його думку, i з цим неможливо не погодитися, вщграе виршальну роль у формуваннi геро!чного духу украшсько! наци. Формотворчими чинниками нацiонально! самосвщомосп, якi визначають ll характер i предметний змiст, виступають:
- расовий, або бюлопчний: наявнiсть у рiзних спiльнот людей своерiдних психiчних характерiв;
- геопсихiчний: вплив природно-географiчного середовища, краевиду, особливостей клiмату, природних умов для певного типу господарськоi дiяльностi й традицiйно! культури;
- юторичний: це компонент формування i розвитку наци, що фiксуеться в юторичнш пам'ятi народу, у формах нащонально! культури i в реальному геопол^ичному становищi наци;
- соцiопсихiчний: сощальна структура суспшьства з характерним ансамблем клашв, соцiальних груп, культурних кiл у специфiцi !х взаемозв'язкiв домiнування, пiдпорядкування й орiентацi!;
- культурно-морфiчний: належнiсть нацiонально! культури до певного регюнального (европейського, азiатського, африканського i т.iн., схiдного, захщного тощо) культурного кола, периферiйний, центральний чи якийсь шший характер ще! належностi;
- доглибиннопсихiчний: наявнiсть комплекшв мрiйливостi, меншовартостi, месiанства i т. ш. та окремих архетипiв у колективному шдсвщомому [Див.: 9, с. 54]. Ус вищезазначенi чинники впливають на формування духу нацi!, !! свiдомостi та геро!чно! складово!, кристатзащю геро!зму укра!нсько! нацi!.
Фiлософськi роздуми мислителя спрямоваш на вивчення, анатз етнопсихологiчних та iсторико-культурних складових укра!нсько! нацi!. Ним розглядаються расовi геопол^ичш фактори через призму впливу юторичних, соцiальних, культурних, психологiчних чинникiв, а також вщстежуються позитивнi i негативш риси укра!нцiв, що формують «душу» укра!нсько! нацi!. У сво!х дослщженнях фiлософ використовуе метод генетичного дослщження складових психологi! укра!нця. Всi вищезазначеш чинники створюють чiтку картину укра!нсько! ментальностi лише разом та вщтворюють «етнопсихе укра!нського етнотипу» [4, с. 67].
Анатзуючи твори Д. Донцова, слщ звернути особливу увагу на те, що вш вони пронизаш яскравими епiтетами по вiдношенню до Укра!ни, яка описана фiлософом геро!чною, могутньою державою. Донцов наголошував на необхщносп геро!чно! компоненти для юнування нацi!, пов'язано! з дiяльнiстю нащональних геро!в. У його трактуваннi герой найкраще втшюе волю до влади, а культ геро!в е важливою складовою iдеологi! укра!нського нацiоналiзму. Мислитель писав: «Часто ця воля виявляеться як геро!зм. Герой або накидае свою волю оточенню, перемагае, або не приймае цього оточення, не дае йому з^нути свою несмертельну волю, не хилиться перед ним, i гине, але не визнае чужо! волi над собою. Вш шукае смертi, волiючи !! вщ упокорення перед зненавидженим оточенням» [10, с.151]. Хоча герой у нацiоналiзмi е обраною людиною, надлюдиною, проте це не его!ст, а жертва. Геро! приносять у пожертву вш сво! особистi iнтереси задля загального блага та вищих iдей, а воля до влади реатзуеться у волi до самовладного буття його наци. Без прагнення до боротьби, на думку Донцова, неможливi геро!чш вчинки та трiумф ново! ще!, яка покликана змiнити свiт.
У сво!х поглядах Д. Донцов схилявся до беззаперечного визнання ключово! ролi окремо! особистостi у твореннi юторичного процесу, а геро!зм вiн трактував як основну силу, що штовхае людину зокрема та нащю в цшому на нацiональну боротьбу, творення власно! держави. Мислитель пiдкреслював, що укра!нська нацiя не однорiдна, а структурована, тому кожна сощальна група повинна перебувати, на його думку, на своему мющ. Ношем моральних щей, чеснот, закошв усiе! наци е меншють (елiта), яка править ушею нацiею, суспiльством. Ця меншють «..суворо карае всякi вiдсередковi егоютичш тенденцi! в лонi свое! групи чи суспшьства, не тддаючись голосу фальшиво! «людяносп», не позволяючи тим его!стичним тенденцiям розсадити суспiльнiсть, яку тримають вкут i в силi лише ця пильнiсть провiдно! касти та !! чесноти.» [11, с. 16]. На його думку, герой нав'язуе свою
волю оточуючим, а якщо героя не сприймають, то й вш iгноруe оточення, не шдлаштовуеться пiд обставини i не дае зламати свою волю.
Тому укра!нський нацiональний свiтогляд утiлюе не лише щеали християнства, а й, на противагу християнськiй щеологп, пiдносить героину особистють, яка спираеться на розум, моральш переконання, керуе власними емощями та почуттями, стримуе !х при необхщносп. Нацiональнi iнтереси для героя виходять на перший план, вщсуваючи власнi потреби та iнтереси. Саме таю люди, на нашу думку, з'являються тд впливом iсторичних подш, що потребують чiткого визначення сощально! позици, згiдно з якою i будуеться поведiнка геро!чно! особистостi надаль
Концепцiя В. Липинського складаеться з елемештв елiтизму, iррацiоналiзму, волюнтаризму в розумшш геро!чного i е мшрокультурним обгрунтуванням козацького геро!зму, про що свщчать «легенди Гетьмансько!, Гетьмана i його Роду як одинокого, реального, живого Символу Украши» [12, с. 28]. У сво!х творах мислитель розмiрковуе над мшрокультурним обгрунтуванням козацького геро!зму, геро!зму окремих постатей i приходить до висновку, що доба козаччини була базовою геро!чною епохою в Укра!ш. Саме ця епоха, на його думку, е епохою величезно! енерги наци, що спочивала в мiцних i твердих руках завзятого козацького класу [Див.: 13, с. 21]. Козацтво Липинський бачить в основа украшського геро!зму, його базовий елемент, що призводить до бажання великого, слави та подвигу, направлених на збереження культури украшського народу, державносп, а також вщзначае час дiяльностi «наших предюв-козаюв» як геро!чну добу юнування украшсько! наци [Див.: 14, с. 293].
Аналiзуючи думки В. Липинського, можна ч^ко простежити, що козацтво позищонуеться ним як нащональна украшська аристократа, але за своею щейнютю i благородством порiвнюеться ним з лицарством. На думку мислителя, геро!змом надiлено не лише козацтво в цшому, а й окремi козацькi дiячi, головним з яких е Богдан Хмельницький.
Дослщники творчостi Липинського вказують на багатомаштнють його тлумачень образу Богдана Хмельницького як, наприклад, богообраного, ношя влади своерiдного характеру, глибокого знавця духовно! культури украшщв, !х психолопчних спонукальних чинникiв тощо [Див.: 15, с. 22-23]. I дшсно, Хмельницький виступае в роздумах мислителя уособленням цшо! укра!нсько! нацi!, носiем нащонально! вiри, який змiг об'еднати укра!нщв у державу та е не лише юторичною постаттю, а й укра!нським героем.
У концепцi! В. Липинського можна видшити й iншi види геро!зму: хлiборобський (трактуеться як буттево необхiдний для укра!нсько! наци), геро!защя iнтелiгенцi! (грунтуеться на творенш iнтелiгенцiею духовних цiнностей нацi!) i релiгiйно-культурний (пiдносить ки!вських князiв, що тдтримали християнську вiру). Таким е розумшня укра!нського геро!зму В'ячеславом Липинським, що грунтуеться на виразних прикладах нащонально! традицп.
Iсторiя укра!нського народу просякнута геро!чними подвигами, якi чинилися !! синами в боротьбi за волю. Укра!нський народ завжди звеличував сво!х геро!в та увiчнював !х вчинки для нащадкiв у наукових, художшх, лiтературних творах. Для укра!нщв завжди е характерна «запальна вдача», яка i сприяла геро!чному подвигу не лише заради себе, а задля свое! землi. I саме тому поняття «герой» i «патрют»
завжди е тотожними для нашого народу. В yci часи украшський герой вирiзняeться не лише фiзичною досконалютю, а й духовною мyдрiстю. Отже, «геро1'зм -найкраще виявлення самовщданосп i мyжностi у виконаннi геро1'чного обов'язку, що вимагае стiйкостi, готовност до самопожертви» [16, с. 102].
В украшському гyманiтарномy дискyрсi напрацьоваш певнi пiдходи до розвитку дано! проблематики. Однак юторичш факти, у тому числ! роки тоталiтаризмy, репресш та голодомору е кроком до пригшчення геро1'чних поривiв. Сьогоднi патрютично налаштований украшець прагне глибше дiзнатися, проаналiзyвати та переосмислити iсторiю власно! держави, рiвень ïï дyховностi, знайти в минулому орiентири, якi б могли наслщувати сучасники.
Список лгтератури
12. Цимбал Т.В. Феномен емгграци: досвщ фiлософськоï рефлексiï / Т. В. Цимбал. - Кшв, Кривий Р1г: Видавничий дам, 2012. - 396 с.
13. Лисяк-Рудницький I. Украша м1ж Сходом i Заходом // Лисяк-Рудницький I. 1сторичш есе.: В 2 т. - К., 1994. - Т.1. - 528 с.
14. Гриценко О. Героï / О. Гриценко // Нариси yкраïнськоï популярна культури ; [за ред. О. Гриценко]. — К.: УЦКД,1998 - 760 с.
15. Кульчицький О. Риси характерологп украшського народу / О.Кульчицький // Енциклопедш Украïнознавства: у 2 т. - Мюнхен - Нью-Йорк: Молоде життя, 1949, - Т. 1. - 718 с.
16. Замостьянов А.А. Герой русской поэзии XVIII века: истоки образа / А. А. Замостьянов. - М.: АНО «Переправа», 2010 - 236 с.
17. Грушевський М. 1стор1я Украши-Руси / М. Грушевський. - Харюв: Держ. в-во. Украши, 1928. -Т. 2. - 634 с.
18. Сковорода Г. Повне з1брання творш / Г. Сковорода - К.: Наукова думка, 1973. - Т.1. - 532с.
19. Казанський В. Нацш i держава: культура, вдеолопя, духовшсть / В. Казанський - 1вано-Франювськ: Плай, 1999. - 336 с.
20. Кульчицький О. Свггов1дчуття украшця / О. Кульчицький. - К.: Фешкс, 1992. - 128 с.
21. Донцов Д. Нацюнал1зм. - Вшниця: ДП "ДКФ". - 2006. - 396 с.
22. Донцов Д. Дух нашоï давнини. - Дрогобич: Вiдродження, 1991. - 342 с.
23. Липинський В. Листи до брат1в хтборобш. Про 1дею i орган1зац1ю украшського монарх1зму / В. Лиинський // Украшська сyспiльно-полiтична думка в ХХ ст.: Документи i матер1али. -Мюнхен: Сучастсть, 1983. - Т. 1. - С. 483-506.
24. Липинський В. Украша на перелом! (1657-1659) / В. липинський. - К.: Дшпро, 1997. - 303 с.
25. Кьеркегор С.Страх и трепет / С. Кьеркегор. - М.: «Терра-книжный клуб», «Республика» 1998. -384 с.
26. Соловйов О. В. Липинський про харизматичну особистгсть Богдана Хмельницького / О. В. Соловйов // В'ячеслав Липинський - вдеолог украшського державотворення: Зб1рник наукових праць - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. - 188 с.
27. Сапронов П.А. Феномен героизма / П. А. Сапронов. - СПб.: ИЦ «Гуманитарная академия», 2005. - 512 с.
Микольсенко В.С. Особенности украинского философского дискурса героизма // Ученые
записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Философия.
Культурология. Политология. Социология. - 2014. - Т.27 (66). - № 1-2. - С. 271-278.
В статье аналызируется становление представлений о нероях и героизме в украинской философии.
Подчеркивается необходимость пересмотра и формирования образа современного героя, который
должен аккомулировать в себе опыт предков.
Ключевые слова: герой, героизм, героическое.
Mikol'chenko V. Features of Ukrainian philosophical analysis of heroism // Scientific Notes of
Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Philosophy. Culturology. Political sciences.
Sociology. - 2014.- Vol. 27 (66). - № 1-2. - P. 271-278.
In the article is analysed becoming of ideas about heroes and heroism in the Ukrainian philosophical mind. The necessity of revision and forming of character of modern hero, that must accumulate in itself experience of ancestors, is underlined.
Traditions of the Ukrainian heroism originate from the times of Kievan Rus ' and formed under the influence of Christianity and the Slavic mythology. The ancient Slavs developed a rich folklore, in the context of which the prevalent epics, which celebrate the love to the native land, the heroism of its defenders condemn the injustice and etc.
In the Ukrainian Humanities discourse of certain approaches to the development of this issue. However, historical facts, including the period of totalitarianism, repression and famine is a step to oppression heroic impulses. Today patriotically configured Ukrainian wants to better understand, analyze and reconsider the history of their own state, and its level of spirituality, found in the past benchmarks, which would imitate his contemporaries. Keywords: hero, heroism, heroic.
