CC BY
50ЩОДО ПРОБЛЕМИ ЗМ1НЕНИХ СТАН1В СВ1ДОМОСТ1
О. Г. Сиропятов1 Н. О. Дзеружинська2 Украшська вшськово-медична академ1я 1 Надгональний медичний ушверситет iMeHi О. О. Богомольца2
Резюме: у статп розглянуто проблему i класифшади змiнених сташв свiдомостi (ЗСС) та мюде дих стaнiв у клшчнш психологи й псих1атри. Вивчення ЗСС потребуе уваги з боку психiaтрiв, оскiльки квал1ф1кад1я психологiв, яш займаються даною проблемою, не дозволяе 1м своечасно розтзнавати психiчнi розлади.
Ключовi слова: змшет стани свiдомостi, класиф1кад1я, психологiчнi та клiнiчнi аспекти.
ON THE PROBLEM OF ALTERED STATES OF CONSCIOUSNESS
O. G. Syropyatovi, N. А. Dzeryuzhinskaya2 Ukrainian Military Medical Academy 1 Bogomolets National medical university 2
Abstracts\: in the article the problem and classification of altered states of consciousness (ASC) and the place of these states in clinical psychology and psychiatry is considered. The study of ASC claims attention on the part of psychiatrists, since the qualification of psychologists, involved with this problem, prevents them from diagnosing mental disorders in time.
Keywords: altered states of consciousness, classification, psychological and clinical aspects.
УДК 159.9.01; 159.923.5 СКЛАДОВ1 КОМУН1КАТИВНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 Л1КАРЯ
О. А. Фтатова Харшвська медична академ1я тслядипломно! освгги МОЗ Укра!ни
Резюме. В статп розглянуп основт аспекти комуншативно! компетентности лшаря, яка передбачае як наявшсгь певних психолоичних знань, так i деяких спещальних навичок: вмiння встановлювати контакт, вислуховувати, «читати» невербальну мову тiла, будувати бесiду, формулювати питання. Важливими також е: високий рiвень саморефлексii, емпати, вмiння володiти власними емодiями, здатшсть зберiгати впевненiсгь i зовнiшнiй спокш, мати фiлософське ставлення до будь-який життевих подiй.
Ключовi слова: комуншативна компетентнiсгь, психологiчний комфорт, медичний дискурс, афШаддя.
Комуншативна компегентнiсгь лшаря е професшно значущою якiстю. Професiя лiкаря передбачае в тiй чи шшш мiрi iнтенсивне, диферендiйоване i тривале спiлкування з хвори-ми, !х родичами, медичним персоналом - вщ медичних сестер i санггарних прадiвнидь до головних лiкарiв, керiвникiв медичних установ. Вiд умiння спмкуватися, встановлювати i розвивати взаемини з людьми, багато в чому залежить професiйна успiшнiсгь лiкаря та його психолоичний стан. Психологiчний комфорт при контактах з хворими, впевнешсть у собi як у фахiвдi та людиш, панорамне мислення при вщсутносп жорстких шаблонiв, допомагае точнiше зiбрати анамнез, отримати бiльш повне i глибоке уявлення про падiента. Вмшня спiлкуватися, або комуншативна компетентнiсть, забезпечуе взаеморозумшня, довiру у вiдносинах, ефектившсть у вирiшеннi поставлених завдань [1]. Якщо падiент дов1ряе своему лшарев^ не сумнiваючись у правильностi дiагностики i адекватностi терапи, то вш буде ретельнiше виконувати призначення, без побоювань пройде всi необхiднi дiагностичнi та терапевтичнi продедури. За вщсутносп психологiчного контакту падiент, здебiльшого,
He ввaжae зa пoтpiбнe дoтpимyвaтиcя A^ap^^x peкoмeндaцiй i пpизнaчeнь, нepiдкo кoнcyльтyeтьcя y iншиx Aiкapiв чи npocro y cвoïx знaйoмиx, зaймaeтьcя caмoлiкyвaнням, звepтaeтьcя до пpeдcтaвникiв aльтepнaтивнoï мeдицини.
До peHi, пcиxoлoгiчнa cтopoнa в^но^н «Aixap - xBopH^> вaжливa i в yмoвax плaтнoï мeдицини, коли ^щент внcтyпae в poAi «^моекн^» тa oплaчye «nocAyra». У цьому внпaдкy bíh opieнтyeтьcя He ^льки Ha «npoфecюнaлiзм», peклaмy нaвкoлo того чи шшого кoнcyльтaн-тa, a й Ha cyro людcькi, oco5hctíchí якocтi лiкapя: його зoвнiшнicть, стиль cпiлкyвaння, мову, пoвeдiнкoвi пaтepнн, HacH^L^ bíh вceAяe дoвipy i HOBaiy, yвaжннй i чуйннй, poзтaшoвye до ceбe, чн внклнкae бaжaння й нaдaлí cпiлкyвaтнcя. В oкpeмнx внпaдкax (ocoблнвo цe cтocyeтьcя xbophx з нeвpoтичними poзлaдaмн, oнкoxвopнx тa nau^e^ríE з пepcoнoгeнннмн xвopoбaмн), пcнxoлoгiчнi якоеи лiкapя для xвopoгo бiльш вaжливi, нiж пpoфeciйнi знaння, yмiння, нaвички.
Кoмyнíк:aтивнa кoмпeтeнтнicть пepeдбaчae He тальки нaявнicть neBHHx пcиxoлoгiчниx знaнь (HampH^aÂ, npo типи oco6hctoctí, npo види пepeживaнь i peaгyвaння Ha crpec y piзниx Aюдeй зaAeжнo вщ тeмпepaмeнтy, Hpo cneцифíкy зв>язку мгж типaми cxaxypH i oco6ahbo-стями пcиxiчнoгo cкAaдy i т.п.), a й cфopмoвaнicть дeякиx cпeдiaльниx HaEHHO^ вмшня вcтaнoвAювaти кoнтaкт, виcлyxoвyвaти, «читати» нeвepбaльнy мову ^Aa, бyдyвaти бeciдy, фopмyлювaти питaння. BaжAHвo тaкoж володшня лíк:apeм влacними eмoцíями, здaтнicть збepiгaти впeвнeнicть i зовшшнш стоши, кoнтpoлювaти cboï pea^n i пoвeдiнкy в цмому. Адeквaтнa кoмyнiкaцiя пepeдбaчae ^aBHAB^, eмпaтíйнe poзyмiння xвopoгo i E^noB^He peaгyвaння Ha його пoвeдiнкy. Нeзaлeжнo вiд того, в якому ^^meB^^ CTaHÍ знaxoдитьcя пaцieнт, чи BÍ^yBae bíh raÍB aбo пeчaAь, зaнeпoкoeння, тpивoгy aбo вíдчaй, Aixap üOBHHeH вмiти з ним взaeмoдíяти, aдeквaтнo бyдyвaти в^мостни, бути aктивним xa конструктивно нaпoлeгAивим, дoмaгaючиcь BHp^eHra пpoфecíйниx зaвдaнь. Мeдичнa кoмyнiкaцiя, як cпeцифiчний диcкypc, вíдpíзняeтьcя двoкoмпoнeнтнicтю кoмyнiкaтивнoï мeти, що включae iнcтpyмeнтaAьнy i тepaпeвтичнy cклaдoвi. В ochobí кoмyнiкaтивнoï дíЯAьнocтi лш^я лeжaть дeoнтoлoгiчнi npHK^nH - пoвaги до пaцieнтa, ^a^^ocn, гyмaнiзмy.
У зв'язку з цим пpoфeciйнo знaчyщoю якicтю мeдичнoгo пpaцiвникa е кoмyнiкaтивнa тoлepaнтнicть (як один з acne^nE кoмyнiкaтивнoï кoмпeтeнтнocтi), тобто - тepпимicть, пoблaжAивicть тa íh. Кoмyнiкaтивнa тoлepaнтнicть пoкaзye, в якш мipi AÍxap пepeнocить cyб'eктивнo нeбaжaнi, нeпpийнятнí для нього íндивíдyaAьнí ocoбливocтi пaдieнтíв, нeгaтивнí якocтí, нeбaжaнí вчинки, звички, чyжi cтилí пoвeдíнки й crepeoranH миcлeння. Хвopий мoжe викликaти píзнí почуття, cимпaтíю aбo am^nai^, нaвíть, внyтpimнш raÍB - aAe в кожному paзí ncиxoлoгíчнa mдгoтoвкa лш^я noBHHHa допомогти вnopaтиcя з cитyaцieю, зaпoбíгти конфлжту aбo виник^м^ нeфopмaAьниx вíднocин, коли зaмícть poльoвoï струк-тypи «Aiкap - xBopH^> виникaють вíднocини бAHзькoï дpyжби, нaдмipнoï вíдвepтocтí збо-ку фaxiвця, зaлeжнocтi, Aюбoвí. Кoмyнíкaтивнa кoмneтeнтнícть у npoфecíйнíй дíЯAьнocтí лш^я oзнaчae вмíння He тальки ncиxoлoгíчнo npaвиAьнo бyдyвaти в^дностни з xвopим, aAe í здaтнícть у npoцecí n;Hx вíднocин зaлншaтиcя в paмкax npoфecíйнoï eтики.
ncHxoAomrn xapaктepиcтики, що фopмyють ^мукш^^^ кoмneтeнтнícть, тобто вмшня cníлкyвaтиcя, вcтaнoвAювaти i poзвивaти взaeмини з шшими людьми, фopмyютьcя в npoцecí взaeмoдíï з оточуючими, у мípy нaкonичeння життевого тa npoфecíйнoгo дocвíдy у piзниx coцiaAьниx cитyaцíяx, викoнaння píзнoмaнíтниx видíв дíЯAьнocтí.
Baжлнвoю умовою ycnimHOCTi кoмyнiкaтивнoï взaeмoдiï мiж Aíкapeм i naдieнтoм CTae one-pyвaння Aíкapeм цтим pядoм як cneдiaльннx мeднчннx знaнь, тaк i знaнь npo npaBHAa opгaнiзaдiï cniлкyвaння, cnoco5ax тpaнcAЯдiï тa aдeквaтнoï iнтepnpeтaдiï iнфopмaдiï, що нaдaeтьcя, npo oco5ahboctí мовно'1 noвeдiнкн naдieнтiв, npo noтeндiйнi кoмyнiкaтнвнi nepemкoдн, npo зacoби ствopeння cnpнятлнвoï ncнxoeмoдiйнoï aтмocфepи. nepepaxoBaHi вндн знaнь дaють yявлeння npo oco5ahboctí здiйcнeння кoмyнiкaдiï в cфepi мeдндннн в i"í opo^s^mH^ фopмi - cniлкyвaннi лiкapя i naдieнтa, що noзнaчaeтьcя в отобливому мeднчнoмy днcкypci.
Рíзнí acneкти ycHoro мeдичнoгo диcкypcy aктивнo poзpoбAЯютьcя зaxiдними тa aмepи-кaнcькими coцioAiнгвícтaми, nocлiдoвникaми диcкypc- aнaлiзy тa aнaAiзy мови, eтнoгpaфa-ми мови, coцíoлoгaми i ncиxoлoгaми [2].
Bнзнaнням вaжлнвoï poAÍ кoмyшкaдíï мíж лíкapeм í naдíeнтoм CTaB той фaкт, що ^pc з opгaнíзaдiï crnA^BaM^ в paмкax мeднчнoï кoнcyльтaдiï був включeннй в npoгpaмy нaвчaння pядy aмepнкaнcькнx i бpнтaнcькнx мeднчннx yшвepcнтетíв [3-5]. У вгтчнзнянш лшгвютнчнш Hay^ ycннй мeднчннй днcкypc CTaB об'ектом внвчeння лиme в oCTaHHÍ poкн. У ^mpi yвaгн до^днныЕ доа внявAЯлнcя талькн його oкpeмí acneктн, в о^овному, лíнгвonpaгмaтнчннй í когМтнвннй, npoблeмн мeднчнoгo тepмíнoтвopeння, що в повному oбcязi вíдбнвae cклaднy npнpoдy дaнoгo фeнoмeнy [6]. Iнфopмaдíя, oтpнмaнa в xoдi внвчeння ycнoгo мeднчнoгo дн^
курсу, 1 по сьогодш мае фрагментарний, несистематизований характер. Спроби вивчення його окремих аспектiв не дозволили в повному обсяз1 визначити модель комплексного анал1зу дискурсу, виробленого лшарем i падiентом, виявити його екстралшгвютичну, когттивну, жанрову спедифiку, а також основт джерела комунiкативних перешкод в ньому.
В основ! формування комуншативно! компетентносп лежить ще одна психолопчна характеристика особистосп - прагнення перебувати разом з шшими людьми, належати до яко!сь сод1ально! групи, встановлювати емодiйнi зв'язки з оточуючими, бути включеним в систему мгжособиспсних взаемин. В конфлГктних ситуад1ях, у раз1 загострення взаемин, присугнiсгь поруч емодГйно близьких людей стабiлiзуе картину свГту i самоодiнку, змщнюе позиди, дозволяе бГльш точно 1 адекватно реагувати зовнГшт поди. ВГдомо, що в станi три-воги тдвищуеться потреба в шших людях, в !х спiвучастi; сама !х присутшсть поруч значно знижуе рiвень тривоги, зменшуе iнтенсивнiсгь негативних переживань. Для будь-яко! лю-дини наявнiсгь сод1альних зв'язшв е настiльки важливою, що вже тальки !х недостатнiсгь вважаеться можливою причиною розвитку стресу. Ця невГд'емна риса - потреба в шших людях, прагнення до взаемоди з ними, в содiально-психологiчнiй лiтературi позначаеться термГном «афмГащя» - потреба людини бути в товарисгвi шших, прагнення до приеднання. Внутр1шньо (психолопчно) афмГащя виступае у вигляд1 почуття прихильносп i в1рност1, а зовт - у товариськостi, бажаннi ствпрадювати з Гншими людьми, постГйно перебувати разом з ними, в особливостях невербально! поведГнки. У робота лшаря, що вiдрiзняегься тривалiсгю i штенсившстю рiзноманiтних содiальних контактiв, дя риса допомагае зберег-ти живе защкавлене ставлення до падiентiв, прагнення допомагати !м i ствпраи;ювати з ними, а також захищае в1д професГйних деформацiй, байдужосгi i формалiзму, утримуе вГд такого погляду на хворого, коли вГн починае розглядатися як безособове анон1мне «тГло», частина якого потребуе «терапевтичного ремонту» [7].
1нша психологiчна характеристика, що забезпечуе комуншативну компегентнiсть лiкаря - де емодГйна стабiльнiсгь, врiвноваженiсть за вiдсугносгi Гмпульсивносп, надмiрноi емодГйно! експресивностi, 1з збереженням контролю над емодГйними реакдiями i поведiнкою в д1лому. ЕмодГйна стаб1льнГсть допомагае лiкаревi у взаеминах з хворими та !х родичами уникати «психологГчних зривГв», конфлГктГв. Iнтенсивнi емодшнГ реакди не т1льки руйнують довГру хворого, лякають i насторожують його, а й астенГзують, втомлюють самого лшаря. Навпаки, душевна рiвновага лшаря, його спокГйна доброзичливГсть, емодГйна стабмьнГсть викликають у пащента вГдчуття надГйностГ, сприяють встановленню довГрливих вГдносин.
Психолопчною яшстю, що забезпечуе адекватну комуншащю в сисгемi взаемовiдносин «лшар-хворий», е також емпапя, здатнiсгь до ствчуття, спiвпереживання, своерiдна психологiчна «включешсть» у свГт переживань та сподiвань хворого. Сучасне розумшня емпати як осягнення емоцiйного стану, проникнення у внутр1шнш св1т шшо! людини, припускае наявшсть трьох вид1в емпати: емоцiйноi емпати, засновано! на механiзмах ототожнення та Гдентифшади; когттивно! (пiзнавальноi) емпати, що базуеться на iнтелектуальних продесах (пор1внянт г аналогii), Г предикативно! емпати', що виявляеться в здатносгi до прогностич-ного уявлення про шшу людину, заснованого на штущи [8]. Емощйна ствучасть допомагае встановити довГрчий психологГчний контакт з хворим, отримати б1льш повну Г точну шформащю про нього, його стан, надати впевнешсть у компетентносп лшаря, в адекватности здшснюваного ним лшувально- дГагностичного продесу, вселити в1ру в одужання. Емпатичт якост лшаря можуть бути корисними у випадках невГдповГдносп продемонстрованих хворим суб'ективних ознак тих чи шших симптомГв об'ективнш клш1чнш картин захворюван-ня: при агравади, дисимуляди Г анозогнози, а також у раз1 симулятивно! поведшки.
ПсихологГчною характеристикою, що бере участь у формуваннГ комунГкативно! компетентностГ лГкаря, е 1 сенситивнГсть до вГдторгнення. ЗдатнГсть сприймати негативне ставлення оточуючих, зокрема, пащентав, яке може виникати на певних етапах л1кування, надае лГкаревГ своерГдного «зворотного зв'язку», що дозволяе йому корегувати свою поведГнку у взаеминах з хворим. Водночас, сенситившсть до вГдторгнення не повинна бути занадто високою, Гнакше вона сприяе зниженню самоод1нки лГкаря, блокуе його афГлГативну потребу, 1 в дГлому знижуе його адаптивнГ 1 компенсаторнГ можливостГ. Висока чутливГсть до негативного ставлення з боку хворого та його родич1в змушуе лГкаря сумнГватися у сво!й професГйнГй компетентности ПодГбнГ сумн1ви, в свою чергу, можуть реально вГдбитися на якостГ роботи. НерГдко (у молодих лГкарГв) невпевненГсть у власнГй професГйнГй спроможностГ стае причиною психГчно! травматизад;!! 1 призводить до психоемощйних розлад1в.
БагатовГковий досв1д майстерного вм1ння сп1лкуватися з хворими, що уявляе з себе мистедтво, формуе нашу уяву про те, що воно починае створюватися ще в продес1 на-
вчання в медичному By3i, згодом - пщ час самостшного професшного спмкування в умовах клiнiки, стикаючись з людьми рiзних психологiчних якостей, рiзного вшу, рiвню освiти, соцiальноï та професiйноï приналежностi. Спочатку, на раннiх етапах навчання, почина-ючи взаемод1яти з хворими, майбутш лiкарi часто несвщомо, за механiзмом наслiдування, копгюють стиль поведiнки тих лшар1в-викладач1в, що викликали в них особливу пова-гу, на чию думку вони орiентувалися, переймаючи у них манеру спмкування з хворими, особливосп ïх невербальноï поведшки (жести, мiмiчнi реакцп, пози, манеру проводити огляд пащента, розмовляти з ним), штонацп, запозичуючи з ïх словника ключовi фрази (часто -першу фразу, з якоï починаеться контакт з пащентом та останню фразу з заключними уза-гальнюючими формулюваннями). По мiрi накопичення досвщу професiйного сп1лкування, молодий лшар вже усвщомлено починае використовувати рiзноманiтнi психологiчнi навич-ки, яш полегшують встановлення контакту з хворим. Чим бмьше стаж роботи лшаря, тим уважнiше вiн ставиться до психолопчних аспектш дiагностичного та терапевтичного про-цесу, пщвищенню рiвня комунiкативноï компетентностi, що неодмшно забезпечуе бмьш високу ефективнiсть професiйноï взаемодiï.
Слщ пам'ятати, що адаптащя молодого лшаря до професiйноï дiяльностi займае близь-ко двох рокiв. Як правило, цей час необхдний йому для того, щоб вщчути себе впевнено в новш соцiальнiй рол1, виробити шдивщуальний професшний <<1мщж», придбати певний репертуар навичок, алгоритм1в дш в стандартних професшних ситуащях.
«Професшний ¿шдж» е важливим шструментом лiкарськоï д1яльносп. Один з найб1льш значущих його елеменпв - впевнена поведшка лшаря, його синтоннiсть. За будь-яких, найнеспод1ван1ших, найнебезпечнiших ситуацш, навiть якщо лшар шокований, наляка-ний, пригнiчений допущеною помилкою - вш не повинен показувати своеï розгубленостi хворому. Упевнений стиль поведшки допомагае сформувати у хворого «терапевтичну мюзгю» абсолютноï компетентности лшаря, його здатностi контролювати ситуащю i визна-чати прогноз, що дозволяе пащенту зберггати вiру в благополучний результат подш. Впевнена поведшка допомагае забезпечити довiру хворого, вселити в нього надiю, тим самим активiзуючи захиснi i компенсаторш механiзми. 1ншими складовими «професшного 1мщжу» е характеристики невербальноï поведшки: вщкрип пози, що розташовують до спмкування; комуншативш та експресивнi жести, розраховаш на створення певного враження; мiмiчнi реакцiï, що виражають доброзичливiсть, спокшну впевненiсть; мiжособистiсна дистанщя, що вщображае ступшь емоцiйноï близькостi в кожен момент спмкування залежно вiд по-ставлених тактичних завдань. Важливим е i зовшшнш вигляд лшаря, особливосп його мови: довiрчоï, владноï i, водночас, спокшно^ з впевненою штонащею, плавнiстю вимови, добре побудованою лексикою. Ва щ компоненти пiдвишують ступшь довiри i впевненiсть у професшнш компетентностi лшаря.
Лiтература:
1. Шкуренко Д. А. Общая и медицинская психология. 2-е изд.- Р/нД.: Феникс, 2012-252с.
2. Глухов В. П. Практикум по психолингвистике.- М.: АСТ, 2009-192с.
3. Cegala, D. J. The Effects of Patient Communication Skills Training on Compliance Text. / D. J. Cegala, T. MarinelH, D. Post // Archives of Family Medicine. 2000.- Vol. 9.- № 1.- P. 57-64.
4. Cegala, D. J. Provider and Patient Communication Skills Training Text. / D. J. Cegala, S. L. Broz // Handbook of Health Communication. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum, 2003.- P. 95-120.- ISBN 0805838570.
5. Dijk, T. A. van. Studies in the Pragmatics of Discourse Text. / T. A. van Dijk. The Hague, 1991.-256 p.
6. Белянин В. П. Психолингвистика.- М.: Флинта, 2004-226с.
7. Карвасарский Б.Д. Клиническая психология.- Спб.: Питер, 2010-864с.
8. Бочелюк В. Й. Методика та оргашзащя наукових дослщжень в психологи. Подручник.- К.: ЦУЛ, 2012-360с.
СОСТАВЛЯЮЩИЕ КОММУНИКАТИВНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ ВРАЧА
О. А. Филатова
Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины
В статье рассмотрены основные аспекты коммуникативной компетентности врача, которая предусматривает наличие как психологических знаний, так и специальных навыков: умения устанавливать контакт, выслушивать, «читать» невербальный язык тела, строить беседу, формулировать вопросы. Важными также являются: высокий уровень саморефлексии, эмпатии, умение владеть собственными эмоциями, способность сохранять уверенность
и внешнее спокойствие, философски относиться к любым жизненным событиям.
Ключевые слова: коммуникативная компетентность, психологический комфорт, медицинский дискурс, аффилиация.
COMPONENTS COMMUNICATIVE COMPETENT OF DOCTORS
O. A. Filatova
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Ministry of Health of Ukraine
The article discusses the main aspects of the communicative competence of the doctor, which provides for both psychological knowledge and special skills: the ability to make contact, to listen, to «read» the nonverbal body language, build conversation to formulate questions. Also important are the high level of self-reflection, empathy, the ability to own their own emotions, the ability to retain the confidence and calm exterior, philosophically apply to any life events.
Keywords: communicative competence, psychological comfort, medical discourse, affiliation.
