CC BY
5СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Sovenko Olga,
PhD in Sociology,
Leading sociologist, Taras Shevchenko National University of Kyiv
Suprunenko Anna, PhD in Political Science, Associated Professor, Borys Hrinchenko National University of Kyiv
Совенко О. С., кандидат соцiологiчних наук, провiдний соцiолог, КНУ iMeHi Тараса Шевченка
Супруненко А. П., кандидат полтичних наук, доцент, Кшвський нацюнальний ymiверситет iMem Бориса Гртченка
CLASS AND (NON-)CLASS CONSCIOUSNESS OF UKRAINIANS IN THE TERMS OF SOCIAL
SPLIT
КЛАСОВА I ПОЗАКЛАСОВА СВ1ДОМ1СТЬ УКРАШЦ1В В УМОВАХ СОЦ1АЛЬНОГО
РОЗКОЛУ
Summary: The article deals with the problem of the applicability of the cognitive concepts of class consciousness and social cleavage (split, stratification), as well as the modern concepts of class analysis. Using those terms we offer a description of the newly created socio-group elements of national origin. It is concluded that, overall, these concepts are suitable for a description of the renewed structure of the modern Ukrainian society that is formed through the new "split" and the continuous "splitting" of consciousness through the formation of new social groups and interests, and the achievement of intra-group solidarities as well as the symbol-status legitimizing of these groups with their manifestations through social action; and through the expression of their positions in the mass media and their participation in political discourse. But the notion of the "social cleavage" and "non-class consciousness" needs to be conceptually updated, and their use in the scientific reflection of Ukrainian realities must be balanced and relevant. The modern non-class formations with their own psychology and their modernized perception of the human potential possess rather symbol-based forms of interaction than economic or labor-related ones; such non-class formations ought to be brought up as a subject for comprehensive sociological study in the near future.
Key words: social cleavage (split, stratification), (non-)class consciousness, class analysis, status symbols.
Анотащя: У статп розглядаеться проблема тзнавально1 придатносп концеплв класово1 сввдомосп та сощального розколу, а також сучасних концепцш класового аналiзу i за ïx допомогою здшснюеться опис новоутворених соцюгрупових елеменпв вичизняного походження. Робиться висновок про те, що в цшому дат поняття придатш до опису оновленоï структури сучасного украшського сощуму, яка форму-еться через новi «розколи» та «розщеплення» свщомостей, через формування нових сощальних груп та штересш, досягнення внутршньогрупових солщарностей, здшснення символьно-статусноï лептимацп цих груп за допомогою 1'х проявiв через сощальну дiю, через вираження сво1'х позицiй у мас-медiа та 1'х участi в полiтичниx дискурсах. Але при цьому поняття «сощального розколу» та «(поза)класовоï сввдомо-сп» потребують оновлено1 концептуалiзацiï, ïx застосування в науковiй рефлексiï украïнськиx реалш мае бути виваженим та релевантним. Новi позакласовi утворення iз проявами власно1' псиxологiï, оновленого типу людського потенцiалу, заснованi на символiчниx формах взаемодп бiльше, анiж на економiчниx, тру-дових, мають постати предметом всебiчного соцiологiчного вивчення у найближчi часи.
Ключовi слова: соцiальний розкол, (поза)класова сввдомють, класовий аналiз, статусш символи.
Постановка проблеми. Останнiм часом бурх-ливий подieвий спектр життя украшського соцiуму надае суспшьствознавцям все бшьше запитань, анiж вiдповiдей. У науковому дискурсi йде мова про аномальний розвиток подiй, надвелику шль-кiсть рiзноманiтних проблем, хворобливий стан су-спiльства загалом, виникають все новi погляди на стан, перспективи та вдеали нашого суспiльства, проте визначеного цiлiсного бачення ми не отриму-емо. Рiзнi версii аналiзу - вiд буденного, сустль-ного до наукового, мають своi переваги. I саме со-цiологiчний кут зору, на наше переконання, мае надати найбiльш виважену, цiлiсну й ращональну рефлексiю нашого сьогодення.
Розмiрковуючи над питаннями змiненого структурно та яшсно украшського соцiуму, ми передба-чаемо вирiшення проблеми методолопчного характеру, пов'язаноi з релеванттстю застосування певних дослвдницьких принципiв та шструменпв при розглядi складного динашчного об'екту (яким е наше суспшьство) за його постiйноi деформацii та варшвання контекстiв iснування. Метою е здшс-нити опис новоутворених соцюгрупових елеменпв вiтчизняного походження за допомогою концеппв класово1 свiдомостi та сощального розколу.
Ми плануемо розглянути дану проблему з по-зицiй наступних задач:
- Здшснити теоретичну штерпретащю по-ширених у науковому дискурсi понять «сощаль-ного розколу» та «(поза)класово! сввдомосп»;
- Охарактеризувати основнi теоретичнi та прикладш пiдходи, як1 дають бачення сощально-класово! структури сучасних украíнцiв;
- Визначити мюце i роль основних позакла-сових утворень нашого сощуму з точки зору !х рь вня самосвiдомостi, символiчноl, статусно! пред-ставленостi та iн.
Аналiз лггературних джерел.
1. Соцiальний розкол як поняття та явище.
Поняття «сощального розколу» (iнодi «соща-льного розмежування»), концептуалiзоване в соща-льних науках та публiчнiй риторицi по вщношенню до макровимiрiв - у цившзацшному розвитку люд-ства [28], теорп соцiальних полiв та просторiв [2], до становлення демократичного режиму [13], до зб№шення розриву доходiв та забезпеченосп по-мiж рiзними сощальними групами [33; 44], до етно-нацiональних, релiгiйних та iсторичних символiв, настанов, переконань, вдентичностей [23; 31; 35; 30; 43; 41; 42] та шшого.
Фундамент теорп сощального розколу закла-дений П.Лазарсфельдом, а Г! авторами визнаються С.Лiпсет та С.Роккан [17], як1 застосовували даний термш по ввдношенню до електоральних полiв, де i визначали стутнь розмежувань електоральних смак1в. Важливим е Гх висновок про основнi ознаки соцiального розколу:
- Соцiальне розмежування - це структурний конфлiкт мiж соцiальними групами; при цьому один i той самий iндивiд не прив'язаний до певноГ групи, а кнуе одразу в к1лькох розколах;
- Ключовi соцiальнi розмежування склада-лись iсторично протягом десятков та сотень рошв;
- Соцiальнi розмежування «транслюються» у полiтичну систему через парти, як1 позицiону-ються на полюсах таких розмежувань; програми та електоральнi стратеги партш значною мiрою заданi Гх роллю «артикуляторiв» соцiальних розмежувань;
- У Захвднш Gвропi структура сощальних розмежувань «заморозилась» у першiй чверп ХХ ст.; вiдповiдно, «заморозились» i партiйнi системи [2].
Надалi формуються три основнi напрямки, що концептуалiзують поняття соцiального розколу: конфлiктний напрям, соцiоструктурний та оргаш-зацiйний, яш розрiзняються поглядами на базовi на-слвдки соцiального розколу та визначення сощаль-них систем, що шдпадають щд його дш [19].
УкраГнський соцiолог В.Г.Городяненко давно i плщно працюе з даною тематикою, i ще 10 рок1в по тому дослщник робив висновок: «Розкол всередиш украГнськоГ полiтичноí нацii проходить майже по всiх визначних показниках: щншсно-свггогляд-ному, культурно-мовному, полтгико-щеолопч-ному, конфесюнальному, мiжетнiчному та репона-льному» [5]. А О.Д.Куценко розробила концепщю структурування класових позицiй в соцiумi по трьом лiнiям розколiв у доступ до ресурсiв пану-вання та впливу: ресурсам власносл на засоби ви-робництва, управлiння та контролю, конкурентних
знань та вмiнь [14; 15]. Таким чином, саме поняття, як i явище сощального розколу представляе невга-симий науковий штерес протягом багатьох рок1в, набувае оновлено! актуальностi.
Соцiальнi розколи все б№ше посилюються та супроводжують кризовий стан нашого сустльства, який дослвдники часто характеризують перiодом незалежностi нашо! кра!ни, а тобто - вже 25^чним часовим пром1жком. Поняття соцiального розколу в уах його контекстах мае негативну конотацiю i часто нащляеться суб'ективними доповненнями ав-торiв, а як науковий термш позначае, на нашу думку, об 'ективну змту сощального порядку у вигляд1 розчленування цшого на частини, 1з деструктив-ними наслгдками ф1зичного та / або ментального характеру для кожно! з частин (непримиренною боротьбою, протистоянням, конфлгктами тощо). Таким цшим може бути склад сощально! стльноти / групи, система вдеолопчних переконань, щннос-тей, свггоглядних установок, самопозицшвання, визначення власно! сощально! функци i тл. На вщ-мшу ввд можливого конструктивного впливу соцiа-льного конфлжту, як-от розрядження обстановки, виршення деяких назрiлих питань, поштовху до подальшого розвитку вiдносин тощо, сощальний розкол зазвичай призупиняе розвиток будь-яких вi-дносин, спричиняе !х застш, а тобто гальмуе зако-номiрне задоволення соцiальних iнтересiв. Позна-чення соцiальних явищ «розколами» у публiчнiй риторицi зазвичай пов'язуеться iз необхщшстю по-долання цих розколiв, зменшення !х негативного впливу i тл.
Отже, констатуючи наявнiсть глибоких сощальних розколiв у нашому суспшьств^ ми фiксуемо вiдсутнiсть консол1дованост1 украТнського народу насамперед на цiннiсно-свiтоглядному рiвнi, а та-кож необхiднiсть поеднання розколотих частин сустльства в едине цше. Принаймш таким цшим мае бути едина нормативна система, нащональна вдея та основнi базовi свiтогляднi настанови нашого су-спшьства.
Доказом значного ступеня нацiональноí дезш-тегрованостi е факти нетерпимостi рiзних соцiаль-них груп одна до одно! (бщних до багатilв та на-впаки, соцiально успiшних до менш устшних, зайнятих в бюджетному секторi до тих, хто працюе на комерцшних засадах, iдеологiчних прихильни-к1в геополiтичного руху до СНД та до £С i т.д.), протилежш цiннiснi орiентацil, смисловi картини свиу та iнше, що впм вдало використовуеться по-лiтичними представниками для манiпуляцiй ма-сами в сво!х iнтересах.
Характеризуючи наше сьогоденне сустльс-тво, наштовхуемось на питання: а що воно собою являе зараз, враховуючи значущi кiлькiснi та яюсш перетворення останнiх рок1в? Можна припустити, що емпiричнi дослiдження, побудоваш за дещо ско-ригованою вибiркою минулих рок1в (розробленою ще у 90^ роки Н.В.Панiною та М.М.Чуриловим), все менше ввдповщають параметрам генерально! сукупностi, яку вже давно масштабно не вимiрю-вали, адже останнш нацiональний перепис насе-
лення вщбувся ще у 2001 рощ, а нещодавш перет-ворення в складi населення нашо! краГни важко оць нити з необх1дною точшстю, не маючи вих1дних да-них.
Демографiчна картина говорить нам про ста-рiння наци [12], соцiально-економiчне зубож1ння та катастрофiчне падiння рiвня життя [3]. Науковцi добре розумшть, що порушення балансу трудово! зайнятосл, можливостi самореалiзацil людей в трудовому та моральному аспекп, послаблення амей-них зв'язк1в та загальне невдоволення населення сво!м життям призводить до значних деструктив-них наслщюв, сощально! депривацИ та зниження рь вня громадянсько! вiдповiдальностi, самосвщомо-стi в тому числ^
Але за цифрами слад бачити i реалп: справж-ньо! картини стратифiкацiйного розшарування в нас нема: шльшсть тих, хто неформально (неофь цiйно) збагачуеться, веде «тшьовий бiзнес», працюе закордоном, отримуе нелегальнi доходи i т.д. -це зовам невловимi цифри, про яш можна тiльки припускати. Зростання сощально! нерiвностi, знач-ний стутнь поляризацп суспiльства, - ось найб№ш типовий i однозначний висновок-констатащя б№-шостi дослiдникiв [7; 32].
Нацiонально-територiальнi характеристики, iдентифiкацiя за цими ознаками зазнае значних пе-ретворень разом iз внутрiшнiми та зовшшшми мгг-рацiйними процесами, змiною полиико-щеолопч-них та стратегiчних, смислових принцитв побудови власного життя великих та малих соша-льних груп [24].
1.Ф.Кононов у проектi «УкраГна: образи регю-нiв та мiжрегiональнi вiдносини» вказуе на те, що вщмшшсть мiж регiональними iдентичностями ме-шканцiв двох полярних регiонiв та «взаемна рецеп-ця мешканцями Галичини i Донбасу формуеться не на особистому досвiдi людей, а шляхом медшних впливiв та политично! пропаганди» [11; 36].
Звичними на сьогодш е констатацií про мента-льну, цiннiсно-смислову неоднорiднiсть украíнцiв, з якою укра!нська нацiя iснувала довгi роки, так i не перетворившись на «моноли». В тому числi, по-страдянськ1 наслщки: «незалежна украГнська держава розвивалась на економiчнiй та культурнш базi СРСР, громадяни все ще зберпають радянськ1 цш-носп та зразки поведiнки. З шшого боку офщшна iдеологiя волiе не помiчати цiеí спадкоемностi i орь ентуе населення в цiлому негативно щодо радянсь-кого минулого» [5].
1сторик Г.В.Касьянов наступним чином харак-теризуе появу незалежно! Украгни: «Виникнення «держави УкраГна» уявлялося i представляеться ча-стиною полiтичних та штелектуальних елiт як торжество юторично! справедливостi, плiд багатовжо-вих сподiвань украГнського народу, результат його послщовних зусиль i жертв. Зрозумiло, в даному випадку йдеться не пльки про кордони, мiсце на карп свпу i мiжнародне визнання, але й про симво-лшу, про iнститути влади i легитимного насильства, як1 представляють цю державу i передають гГ суть» [40]. Але одше! полiтичноí волi та рiшучостi про оголошення незалежностi було недостатньо для
того, щоб розбудувати сильну самостiйну державу i3 консолщованою нацieю, i зокрема, вже «наприш-нцi 2000-х украшський парламент остаточно перет-ворився на полiтичну бiржу, де вiдбуваeться пере-розподiл влади з перспективою перерозподшу власностi, де продають i обмiнюють полiтичний та ресурсний каштал» [40], а розвиток конструктив-них суспiльних вiдносин пущено напризволяще.
Загалом, укра!нське суспiльство вбачаеться нам на сьогоднi полтуклеарним утворенням iз мно-жиною нормативних баз, розхитаною системою фу-нкцiй, зб№шенням дисфунщюнальног складово! та змшаною системою статусно-рольових в1дносин.
Конкуренцiя iдеологiй, рiзнi версй' нацiональ-но! пам'ятi, а отже - i сввдомосп - продовжують ро-зривати цiлiснiсть нашого народу зсередини, з самих глибин. Численш полггичш спекуляцй' напередодш важливих полiтичних подiй лише до-ливають масла у вогонь. Паралельш уявлення, стра-тегй', iдеологiчнi установки ведуть непримиренну боротьбу, яка, починаючи з 2013 року, завдяки зу-силлям зацiкавлених осiб, повною мiрою вирвалась назовнi i розгорнулась тисячами, десятками тисяч людських трагедiй для одних i мшьярдними фiнан-совими устхами для iнших.
2. Суспшьна свiдомiсть нестабiльного соцi-
уму.
В контексл задано1 рубрики ми би хотши роз-глянути поняття колективно! / суспiльноï св1домо-стi в сощальних науках i повсякденних проявах через реалiзацiю громадянськоï позици окремих угруповань нашого сучасного сощуму. На нашу думку поняття класовоï свщомосп е пох1дним i багато в чому наслiдуваним по вщношенню до «сусп1льно1 св1домост1». А деяш досл1дники визначають його похвдним вiд «соц1ально'1 св1домост1» - що являе собою «вираз акту вiльноï волi, бажання на рiвнi з iн-шими брати участь у суспшьств^ користуватись його благами, визначати свое «сощальне Я» та свою ситуацш участi» [10, с.50].
Свiдомiсть загалом - одне з найбтш склад-них та суперечливих понять психологiчноï, фiло-софськоï, сощально-фшософсько)!, iсторичноï науки, когнiтологiчного напрямку та iнших соцiальних наук, яке увшшло до соцiологiчного на-укового дискурсу разом iз розробками Е.Дюрк-гейма про колективну свiдомiсть. Для нього «коле-ктивною (або спшьною) свiдомiстю» е «сукупнiсть вiрувань та почутпв, спiльних серед членiв одного i того ж сустльства, i яка утворюе певну систему, що володiе власним життям» [8]. Як вщомо, вчений пов'язував дане поняття iз розумiнням двох типiв солщарносп - механiчноï та органiчноï, в тому сена, що розвиток колективно1' свщомосп призво-дить до формування органiчноï, засновано1' на сус-пiльному роздiлi працi, типi солщарносп [8]. Колективна свiдомiсть - це «душа» суспшьного життя [27].
Осмислення рiзноманiтних явищ i процесiв суспшьного життя вщбуваеться саме через форми (на-укова, релiгiйна, морально-етична, iсторична, полi-тична i тл.) i рiвнi (повсякденний, теоретичний, сусшльно-психолопчний, iдеологiчний i т.д.; а за
ноаями - iндивiдуальний, груповий, суспшьний) суспшьно! сввдомосп. Соцiальна мiфологiя та щео-лопя окремо розглядаються як сфери прояву суст-льноi свiдомостi (К.Маркс, М.Бахтш, Р.Барт, У.Еко, К.Мангейм та шш) [38].
Суспiльна свiдомiсть утворюе духовну реаль-нiсть (ментальну оболонку) сощуму i е невiд'емною частиною суспшьного буття людей. Проблема походження суспшьно! свiдомостi, як i сввдомосп вза-галi, залишаеться вiдкритою. Теолопя пояснюе 11 апеляцiею до Бога; Г.Гегель - до абсолютно!' щец матерiалiстична фiлософiя (ввд Демокрiта до К.Маркса i В .Ленша) - до вiдображення як результату дь яння зовнiшнього свiту на людину, «перетворення енергii зовнiшнього подразнення на факт свщомо-сп» (В.Ленш). Незалежно вiд походження суст-льна свiдомiсть охоплюе суспiльне буття, пояснюе, вщтворюе його суперечливий плин в вдеальних формах - поняттях, судженнях, гiпотезах, теор1ях, тощо. Зазначений факт не заперечуе жоден з озна-чених пiдходiв. У теологи вш одержуе форму розу-мшня свiту через пiзнання Бога i його творiнь; в фь лософп Г.Гегеля - освоення свiту через тзнання абсолютно!' ще!; в марксизмi - усвiдомлення буття на основi його вiдображення [39]. Суспiльна свщо-мiсть е своерiдним «розумшчим охопленням» буття, його поясненням, узагальненням до рiвня идеального уявлення про майбутне [39].
На раншх етапах розвитку сустльства суст-льна свiдомiсть формувалася пiд безпосереднiм впливом буття, а надалi цей вплив набував усе бшьш опосередкований характер - через державу, полтгичш, правовi ввдносини й шше, а зворотний вплив суспшьно! свiдомостi на буття здобувае, на-впроти, усе бiльш безпосереднiй характер [34].
Основними функцями суспшьно! свщомосп виступають вiдображувальна, активно-перетворю-вальна (часом випереджаюча соцiальний розвиток), стимулююча (яка може стати сво!м протилежним проявом, гальмуючою дисфункцiею), функцiя без-перервного наслщування (увесь людський досвiд вщображуеться, осмислюеться та зберiгаеться у су-спiльнiй свiдомостi), формування й тдтримки щн-нiсно-нормативноi складово! спiльного юнування людей, функцiя регуляцii' суспiльних ввдносин та iншi.
Масова свiдомiсть е рiзновидом суспiльноi, i являе собою особливий, специфiчний вид суспшь-но! свiдомостi, властивий значним неструктурова-ним множинам людей. Вона функцiонуе як на гру-повому, так i на iндивiдуальному рiвнi. У масовш свiдомостi дiстають вiдображення знання, уявлення, норми, щнносп, як1 подшяють маси i як1 ви-роблеш в процесi спiлкування, спiльного сприй-няття соцiально-полiтичних реалiй, iнформацii' тощо. Вирiзняють два основнi и види: емоцшно-дь ючий та рацiональний [45].
Класова свщомють у соцiологii' неомарксист-ського напрямку часто ототожнюеться з поняттям класово! щентифшацп. Загалом же класову свiдо-мiсть визначають як «одну з форм прояву класу як «явища, що вiдбулось», як такого, що вiдображуе свое буття в сощальнш мiфотворчостi та реалiзуе
його в органiзованих формах полггачно! боротьби у просторi щiльних сощальних вдентифжацш та опо-зицiй. Прояв класово! свiдомостi можливий у спе-цифiчних умовах жорсткого протиставлення «ш-шим» i характеризуе зрiлiсть класу у жорстких сощальних умовах його буття» [10, с.50].
Зважаючи на вищезазначене, позакласову св^ домють, а тобто свiдомiсть та систему свтоба-чення великих сощальних груп, що набувають ста-новлення в якостi соцiальних акторiв через самооргатзащю та визначення свого мкця i способу дИ у системi сощальних вiдносин, можна ви-значити як специфiчний рьзновид суспшьно'1 свiдо-мостi, що виражае колективний досвiд, систему самовизначення (позищонування) та орiентацiй в соцiальному буттi серед тших груп. Тут, на нашу думку, також можна вести мову про певну конкуре-нщю, боротьбу щеолопчного характеру за ви-знання, лептимшсть статусно-символiчних ознак у просторi сощального буття.
Зддно теори К.Маркса, «не сввдомють людей визначае !хне буття, а навпаки, !хне сустльне буття визначае !хню свщомють». «При формуванш суст-льно! свiдомостi ключову роль вщграють вироб-ничi вiдносини, характер яких визначаеться формами власностi на засоби виробництва» [21]. Важливою констатащею К.Маркса е визначення ступеня свщомосл класiв, як «клас у собЬ> (неусвi-домлення сво!х iнтересiв, вщсутшсть власно! орга-нiзацii' та сощально-политично! програми) та «клас для себе» (усвщомлення власних iнтересiв та на-буття полiтичноi' суб'ектностi).
Також популярними е два способи визначення класово! свiдомостi у концепцii Е.Райта - через концепт класово! iдентичностi та концепт класо-вого iнтересу [26]. Доволi розповсюдженими е ем-пiричнi соцiологiчнi дослiдження, присвяченi ви-вченню класово! свiдомостi в рiзних суспiльствах, i найчастiше - через виведення показник1в об'ектив-них та суб'ективних сощальних нерiвностей. Зок-рема, значного штересу набули вимiрювання рiвня класово! свiдомостi у пострадянських кра!нах, де передбачалось пiддати перевiрцi гшотезу про те, що «за останш два десятилiття iз появою ринкових ввдносин, приватного сектору, державного дерегу-лювання, увиразнено! майново! диференцiацii'», мають оформитись не лише «класовi штереси i проти-лежнi класовi позицii'», а й сформуватись «класово специфiчна свiдомiсть у членiв рiзних класiв» [26].
Що ж до реалш укра!нського сьогодення, важко бути певним у збереженнi високого ступеня самосввдомосп будь-яким соцiальним класом або стратою. I оскiльки сощальний розкол та його нас-лвдки продовжують свою деструктивну д1ю, то ми припускаемо втрату, розщеплення класових св1до-мостей на бiльш дрiбнi, окремi груповi iнтереси та способи колективно! соцiальноi' дii', бiльш незале-жнi вiд мiсця у системi суспiльного виробництва. На нашу думку економiчний детермiнiзм у визна-ченш класово! свiдомостi замiнюеться символiч-ним та кон'юнктурним катталом, який зараз, у пе-рiод «бродiння», вшни та невизначеностi набувае
переформатування, i визначае статусш позицп носив такого капiталу по-новому. Норми, яш ще доне-давна були неприйнятними, стають всезагальними та обов'язковими (наприклад, шдтримка агресивно1' та вседозволено1' поведшки вiйськових, участь у системах регулярного примусового пожертвування, примирення до стрiмкого матерiального зубож1ння, скорочення державних соцiальних програм i тл.). В ситуацп оперативного соцiально-статусного переформатування класова свiдомiсть раптом втрачае прив'язку до сво1'х носив (клаав, що розпадаються на частини), i розщеплюеться на деяк1 складовi, що все менше вiдповiдають характеристикам суспшь-но1' свiдомостi. Отже, ми називаемо таку свiдомiсть позакласовою, маргiналiзованою, такою, яка ще мае пройти свш шлях становлення, переоформлення.
3. К. lactrni та no3aK.acoBi утворення украш-ського cоцiуму, ïx cтaтуcнi символи.
В соцюлопчнш науцi останнiм часом виника-ють дискусп, чи здатен класовий аналiз релевантно описувати сучаснi сустльства, поняття класу ого-лошуеться анахрошзмом. Але ми пiдтримуемо по-зицп тих вчених, як1 доводять необхвдшсть i ефек-тивнiсть даного напрямку саме в соцiологiчнiй перспективi. Так, А.Соренсен, Е.Райт та Дж.Гол-дторп створили власш аргументацй' про дошльшсть та актуальнiсть як самого класового аналiзу в су-часному сустльстш, так i його окремих понять [10]. «Класи i по сьогодшшнш день лишаються най-бiльш великими структурними одиницями, що ви-значають морфологiчну будову суспiльства» [18]. «Уявлення про класи затвердились i в повсякденно-стi, а класовi схеми давно е компонентами масово1' сввдомосп: iндивiди бачать та сприймають дшс-нiсть крiзь призму класових категорш - це буквально формулювання, що вiдносяться до 1'х реального досввду» [18].
Загалом концепцш класiв можна розглядати як концепцш нерiвностей i конфлiктiв [10, с.30]. Постiйна конкуренцiя породжуе новi вщмшносп мiж представниками тих самих клаав, продовжу-еться соцiaльнa диференцiацiя. Таким чином необидно враховувати ввдмшносл не лише мiж кла-сами, а й всередиш клaсiв [10, с.32].
Одним iз рiзновидiв класового aнaлiзу е дiяль-нiсно-структурнa парадигма, яка пояснюе процеси становлення клаав i «базуеться на iнтегрaцiï несу-перечливих iдей двох класичних парадигм - фено-менологiчноï та структуралютсько].', що акцентують увагу на суб'ектносп vs. позaсуб'ектностi сощаль-них явищ та процеав» [10, с.43]. «В цен^ уваги, -зазначае О.Д.Куценко, - опиняються соцiaльнi дй' людей, яш володiють рiзним або подiбним розумш-ням ситуацп' дй', рiзними або подiбними ресурс-ними можливостями та здaтнiстю сво1'ми дiями без-перервно ввдтворювати ту або шшу картину суспiльствa [10, с.44]. Цкавою е авторська розро-бка Н.В.Пашно1' - нормaтивно-особистiснa концеп-цiя вивчення соцiaльних трaнсформaцiй, де змiнa сотально1' реaльностi розглядаеться як результат осмислених сощальних дш iндивiдiв, зумовлених 1'х соцiaльно-психологiчними та психiчними якостями
[9, с. 119]. Плщно працюють у напрямку соцю-стру-ктурних дослщжень в Украш С.О.Макеев, С.М.Ок-самитна, О.В.Симончук та iншi дослiдники [16].
Отже, поеднання об'ективованого (поза-суб'ектного) та суб'ективованого бачення сошаль-но! реaльностi, макро- та мiкрорaкурсiв aнaлiзу на-дае змогу враховувати обидвi сторони прояву соцiaльноï реaльностi в умовах швидкоплинних сьогоденних трансформацш («бродшня») украх'нсь-кого соцiуму. Актуальним, на нашу думку, е мето-долопчне переосмислення засад класового aнaлiзу також iз позицiй дiй iндивiдуaльних ключових ак-торiв, лiдерiв, х'х штелектуальних, моральних про-явiв i тл. Саме так1 актори надають рух, задають на-прями для формування нових соцiaльних iнтересiв, об'еднання зусиль шших aкторiв i встановлюють засади самоусввдомлення нових групових aкторiв, сприяють формуванню нових типiв особи i т.д. Особливо характерним це стае в перюд шформацшного буму, сплеску цшеспрямованих та невимушених ш-формaцiйних взaемодiй у наш час.
На сьогодшшнш день можна зустргти у роботах дослщнишв версш про так1 основнi прошарки, наявш у нашому суспiльствi - «о^м трaдицiйних кaпiтaлiстiв, роботодaвцiв та найманих прaцiвникiв це також класи управлшшв, чиновников та тих, ким управляють, експертiв та обслуговуючих» [32]. Ди-нaмiку класовох' структури украГнського сустльства детально aнaлiзуе О.В.Симончук: «Найб№ш яскраво змiннiсть клaсовоï структури зайнятого населення протягом двадцяти рошв втiлилaсь у появi та поступовому зростaннi клaсiв власник1в / робо-тодaвцiв та дрiбноï буржуазй' (самозайнятих). 1сто-тною була динaмiкa i серед найманих пращвнишв: робочий клас скоротився чисельно та змiнився структурно (низхвдш процеси серед iндустрiaльних та альськогосподарських робочих, в той же час збь льшення частки робочих рутинноï нефiзичноï прaцi, головним чином сфери послуг та торгiвлi); середнш клас (зaйнятi висококвaлiфiковaною розу-мовою працею) трансформувався за галузевими, професшними, секторальними характеристиками [25]. Хоча на думку £.1.Головахи та деяких шших соцюлопв середнiй клас в Украш рiзко набувае рис розмитостi, оскшьки все бiльш значна його частина перейшла на залежшсть в1д державних субсидш i держaвноï допомоги [37].
Таким чином у наш час не виключаеться фор-мування нових внутрiшньоклaсових та позакласо-вих утворень, у визнaченнi яких стають принципо-вими не лише економiчнi, а й соцiaльнi, полггачш параметри, як-от близьк1сть до полiтичноï елiти, ступiнь легiтимовaностi в масовш свiдомостi (через участь у масових та добре висвилюваних у ЗМ1 по-дiях, - наприклад, страйки, теaтрaлiзовaнi виступи, iншi акцй', а також - виступи у телевiзiйних ток-шоу, актившсть в Iнтернет-медia тощо). Тобто для цiлоï низки людей формою трудовоï зaйнятостi стала громадська aктивнiсть, яка може не прино-сити суспiльно значущого продукту, але приносити певну користь самим дiячaм. А отже, в перюд соць aльноï невизнaченостi, розхитaностi нормaтивноï
бази та шших проявiв сощально!' кризи так позак-ласовi утворення, на нашу думку, мають бути вра-ховаш в соцiально-класовiй структурi нашого сус-пiльства. Не в останню чергу завдяки тому iнформацiйному, емоцiйному та щншсно-смисло-вому впливу, який вони чинять на масову свщо-мють громадян.
Надалi ми наведемо приклади нових або пере-форматованих (поза)класових утворень, як ви-йшли на арену протягом останнiх рок1в i стали ва-жливими акторами сощального й политичного життя кра!ни. У кожнш з наступних соцiальних груп, на нашу думку, е вже вироблеш статусш по-зицп, яш позначенi певною символiкою, окрiм того виражеш спiльнi iнтереси та цш, спосiб дii та само-позицшвання, а отже - формуеться колективна свь домiсть, свiтогляд. Деякою мiрою в системi соща-льних ввдносин вже позначенi (явно чи приховано) соцiальнi функцп цих нових утворень. Стльною рисою цих рiзних угруповань е приналежнiсть чле-нiв кожно! до рiзних (вiд початку) професшних прошаркав, до груп iз рiзним соцiальним походжен-ням та рiвнем доходiв i т.i., тобто до рiзних сощаль-них класiв зпдно традицiйного соцiологiчного ба-чення.
Загалом можна охарактеризувати цi соцiальнi утворення як велик! неформальш позакласовi (крос-класов^, позапрофесiйнi (деякою м!рою -умовш, тимчасовi) соцiально-статуснi групи, що чинять вдеолопчний вплив на сусшльш ввдносини в сучаснiй Украiнi. В таких груп яскраво виражене «соцiальне Я», а часом можна говорити, що вони представляють собою об'еднання оаб «нового типу», - тих, яш пропонують iнновацiйний споаб мислення, сощально!' ди i т.д.
Вiртуалiзований пашвний клас. Проблематика антагошстично!' боротьби клаав е актуальною i доа, але з уточненням: е «народ» i е «прившейо-ванi пашвш класи», як1 грають за сво!ми правилами, облаштовують свое комфортне юнування в межах, але ввдсторонено вщ решти суспiльства. Вони е «поза законом», «поза правилами», «поза !е-рарх1ями», адже вони - верх1вка, «вершки», i !х ю-нування власне ввдбуваеться тут i будь-де (закордо-ном), але за рахунок нашо!' держави. Тобто, прив'язка до мiсцевостi - це тимчасовi умови, аж доки комфортшсть не порушиться владною кон'юнктурою та, як наслвдок - судовими позовами щодо ведення неправомiрноi д!яльносл. В такому разi новими координатами таких оаб можуть ста-вати будь-як1 шш! кра!ни, де вони завчасно тдго-тували соб! ще б!льш комфортш умови безбедного безтурботного юнування. Чи можемо назвати такий клас укра!нцями? Частиною наци? На нашу думку, як ! шший кримшальний елемент, таш представ-ники (яких вщ 2 до 5%) е суто маргшальними утво-реннями в сощальнш структур!, а р!вень !х класово!' сввдомосп - низький, «нульовий», бо вони коопе-руються ситуативно та швидко розпадаються на ш-диввдуальш елементи. Виконавши сво! суто праг-матичш цш, так1 особи готов! кинути в будь-який момент все, що пов'язано з Укра!ною, вирватись !з сощального контексту (в я кому вони, власне ! не
були, оскшьки створили для себе шший, «штучний контекст») нашо! держави. Таким чином боротись нашому «народов^» нема з ким, адже цей вiртуалi-зований «панiвний клас» уникае будь-яких реаль-них сутичок, - щеолопчного чи морального плану. Символами такого «класу» е не лише доступ i де-монстращя володшня рiзноманiтними матерiаль-ними ресурсами, а й високий ступiнь присутностi в мас-медiа, доступ до ведення публ1чно! риторики, впливу на маси.
Зовшшш трудовi мiгранти. 1нший приклад позакласових утворень - гастарбайтери i ri люди, як1 живуть на два суспiльства. За ощнками рiзних джерел за межами Укра1ни проживае з метою нав-чання та заробiтку понад 6,5 м№йошв украшських трудових мiгрантiв [20; 29], яш пiдтримують мiцнi зв'язки зi сво!ми сiм'ями в Укра!ш. Бглъшгсть таких людей, облаштувавшись закордоном, готовi за-брати до себе сво!х дiтей та iнших родичiв, адже саш вони повертатись не готова Як можна охарактеризувати свщомють тако! спiльноти присутньо-вiдсутнiх - тобто, вiртуального класу, який чинить значний вплив на економшу нашо! кра!ни (у 2013 роцi за даними Нацбанку близько 9 мiльярдiв дола-рiв США перерахували наш спiввiтчизники з-за кордону, i щороку ця цифра збiльшуеться [1])? Це люди, яш за умов професшно! незатребуваностi, безробiтгя або шших складних обставин життя покинули терени батьшвщини, осво!вши новi види зайнятостi, нову культуру, мову тощо. Вони можуть лишатись патрютично налаштованими, але !х соцiальнi дп слабко пов'язанi з контекстом нашо! краши, а !х подвiйна позищя («люблю Укра!ну, але живу в 1талл» i т.i.) робить неможливим урахування таких осiб на мат вдеолопчного клiмату в Украíнi. Тобто, патрютична налаштованiсть i навiть зовш-шнi символiчнi прояви нацiонального патрютизму даного «позакласу» ледве чинять вплив на соща-льне буття украшщв в Укра!ш. Скорiше можна спо-стерiгати !хню захопленiсть життям закордоном, яку вони передають сво!м родинам у рiзних формах, - у виглядi закордонних цiнностей, звичок, тра-дицiй, норм життя, форм свггосприйняття тощо.
Постраждалi в АТО. УкраТнщ ДНР та ЛНР. Наступним прикладом маргiналiзованостi в Украíнi е нещодавно утворений прошарок «ВПО», <^жен-цiв», «постраждалих в АТО» i tí. Таких людей важко визначити за сощальним статусом, бiльше того, !х житгевi орiентири, плани порушено, вони вирваш з тих умов, в яких юнували, i тепер значна частка ввдповщальносп за таких людей - на сощальних службах, НДО, волонтерських рухах i т.д. Хто знае, чи вдаеться таким людям заново адапту-ватися, чи !х зовшшш ознаки тако! адаптованосп -лише тимчасовий прояв, коротка гра в новi соща-льнi ролí? I ми розумiемо, що свiдомiсть таких людей мае чгтку прив'язку до минулого, до того, коли вони жили краще. Також вони мають певне уяв-лення про суб'ектiв або обставини, яш зробили !х життя прше, тобто, в них е усввдомлення невинува-тостi, а часто - невинно! жертви, i звичайно це не-абияка пвдстава для того, щоб щентиф^вати себе та дiяти певним чином. Символiкою статусу ВПО е
ностальпчний споаб мислення, ввдчуття сощаль-ноГ несправедливости спроби вiдтворити соцiаль-ний комфорт у нових заданих умовах, жити заради майбутнього (в багатьох йде тдвищена психолоп-чна налаштовашсть на успiхи та щастя дней), жити не гiрше, ашж ранiше. Але цей мотивацiйний та фь зичний пiдйом активностi може швидко вщухнути через те, що все-таки зусиль для досягнення «не п-рше попереднього» рiвня життя необхвдно докла-дати бiльше (наприклад, орендувати помешкання, адаптуватись до нових умов, заводити новi соша-льш зв'язки тощо).
Окремо сл!д говорити про простих жителiв зони вшськових дiй. Таких налiчуеться близько 3 м№йошв осiб. Що вони собою являють? З чого складаеться Гх буденшсть? Якими зрушеннями свь домосл можна охарактеризувати тих украíнцiв, хто не захопв або не змп покинути свое помешкання в окупованих територ1ях Донбасу? Питання лиша-еться вщкритим, - чи вважаються щ люди частиною украГнського соцiуму? Чи впливае Гх поведшка, свь домють, на свiдомiсть решти населення УкраГни?
«Новi вшськовЬ> та 1х пщробка. Не секрет, що на вшш на Сходi намагаються заробити не лише велик! гравщ, а i простi смертнi. Обiцянi нагороди, виплати, земельш д!лянки та шш прившеГ ваблять чоловшв вдягти вшськову форму, заслужити звання героя i повернутися з бойовими заслугами. Проте, на превеликий жаль, окр!м численних жертв АТО ми маемо тут ще один прикрий факт - тдроб-леш довщки про участь в АТО, нов! корупцшш схеми отримання бойових заслуг, ! таким чином -несправжшх воГшв, яких важко охарактеризувати шакше шж зрадники-корупцюнери, антиукраГнщ Говорячи про справжшх вшськових, зазначимо, що значна частина з них повертаеться морально розча-вленими, не стшьки самими обставинами жорсто-косп вшни, а сшльки ГГ «тдводними теч!ями», способом ведения та ступенем оргашзаци, адже на поверхню випливае незащкавленють нашоГ дер-жави в якомога бшьш ефективному та безкровному завершенш «антитерористичноГ операцп». З якою сввдомютю наш! «нов! вшськовп» будуть жити дал!, слугувати своГй держав! в якосп цив!льних? Стату-сними символами такоГ групи оаб, окр!м суто вш-ськовоГ символ!ки е, нажаль, численш травми та ка-лщтва, психолопчна розчавлешсть або надривна самогероГзащя, яка часто призводить до конфлшт-них ситуацш в побутг
Волонтери та 1х тiнi. Над шею шщативною групою, або цшим прошарком, що нещодавно роз-рюся на теренах нашоГ краГни, активно розм!ркову-ють ! можновладш, ! сусшльствознавщ Даний феномен характеризуеться як «символ зростання громадянського сустльства» в УкраГш, «проки-дання громадянськоГ активности), запорука змши цшшсноГ системи з матер!алютично! на постматерь алютичну [22]. В даноГ довол! чисельноГ групи, яка при тому е чудовим прикладом добре розвиненоГ сошально! мереж1, де актуал!зуються та деактуаль зуються, загалом швидко зм!нюються характери зв'язшв, якраз ! можна помггати, на нашу думку, високий стутнь самовизначеносп, а також чигсо
проявленого соцiaльного iнтересу, тобто, групова свщомють волонтерiв е прикладом оперaтивноï та ефективноï мобiлiзaцiï соцiaльних зусиль, яка стае можливою i в нашому роздрiбненому суспiльствi. Люди iз волонтерського руху - aктивнi, доброзич-лив^ iнiцiaтивнi, вiдкритi. Символами ïх статусу е високий рiвень емпатп, широк! комушкативш, ме-режевi соцiaльнi зв'язки (яш можуть бути як актив-ним, так i пасивним сошальним кaпiтaлом), налаш-товaнiсть на спшьну соцiaльну даю, швидка реaкцiя та робота на результат.
Прикро, але тд прикриттям волонтерських ру-х!в дшть i численнi «тшьовп> оргaнiзaцiï, як1 обме-жуються лише одшею дiею - збиранням пожертву-вань, послуговуючись тдробною символшою та гаслами справжшх волонтерських рух1в.
«HoBi бвдш». Остaннiми роками в Украш по-повнився клас «нових бщних». Внaслiдок поступо-вого, а тепер вже стр!мкого зниження життевих ста-ндaртiв, зростання щн та житлово-комунальних тaрифiв, непомiрно високоï вaртостi медичних пос-луг та й самих медикаменпв, зростання р!вня без-робитя (до 12%) в нашому сустльств! [4] все бь льше громадян опиняеться за межею бщносп (у 2015 р. за р!зними критерiями цей показник стано-вить вщ 30% до 56% [6]). Здшснивши стр!мку низ-хщну соцiaльну мобшьнють, так1 люди часом втра-чають частину соцiaльного кaпiтaлу, не маючи можливосп шдтримувати звичний для них споаб життя, соцiaльнi зв'язки i т.!., вимушеш змiнювaти мюця та умови проживання на бшьш прост!, менш престижш i т.д. Це явище характеризуеться школи «виключенням» людей або шлих груп оаб з соша-льного життя, недоступшстю благ та ресурав, а тобто - сошальною ексклюзгею, апапею тощо. Символами такого прошарку стають зменшеш соша-льш можливосп, попршення стану здоров'я, часто - р!зке падшня р!вня соцiaльноï (а часом i фiзичноï) активносп, агресившсть, ввдчуття несправедливости комплекс жертви та т.!. Мало кому вдаеться протримати оптимютичну перспективу i побачити нов! можливосп за пею реальшстю, яка стае пркою правдою для тих, чш доходи значно i (можливо) безповоротно зменшеш. Для держави такий соша-льний прошарок стае невигщним, безшщативним трудовим ресурсом, який рщко повертаеться до ак-тивноï праш та саморозвитку.
При цьому вщсутшсть консолщованосп таких нових клас!в з шшими, зб!льшення соцiaльноï дис-танцй' в уах смислах посилюе соц!альн! розколи по-м1ж групами як частинами сощального цшого i на-впаки, назр!л! або спроектован! та втшеш соц!альн! розколи зб!льшують соц!альн! дистанцп.
Умовно л!н!ями соц!альних розкол!в, що ви-значають формування нових позакласових соц!аль-них актор!в е, по-перше, цшшсно-щеолопчний вектор, що формуе групову !дентиф!кац!ю, яка розд!ляе сошальний прост!р на «ми» та «вони», а також задае ор!ентири, за якими формуються прин-ципи повсякденних д!й учасник1в групи. У тих груп, яш мають своïх «двшнишв» (псевдо-в!йсь-ков!, псевдо-волонтери), це якраз та лшя, за якою
ц тшьов! утворення м!мжрують п!д сво! «орип-нали».
По-друге, це вектор визначення свое! винятко-во! рол!, положения та сощально! функци в даному сощально-юторичному контекст!. Якщо така роль е «вакантною», а !'!' виконання означае реал!зацш привабливого для учасник1в сощального штересу, -така група мае перспективи д1яти на постшнш основ!, виконуючи п або шш! сощальш функци. На-виъ якщо наслвдки !'!' дш носять деструктивний характер для шших.
По-трете, це сощально-структурне виокрем-лення, розщеплення сощально! тканини на нов! типи ввдносин !з додаванням шшо! сощально-ста-тусно! символ!заци. Так, наш! нов! «в!ртуал!зоваш» полтики надають соб! «скромного европейського лоску», аби ввдповвдати вимогам часу ! його щеоло-пчним трендам, а вшськов! намагаються бути су-часними, штелпентними, миролюбними (особливо перед телекамерами, звщки ми переважно ! склада-емо про них сво! враження) ! т.!. Тобто в кожному сощальному клаа утворення нових тдструктур е школи болючим, неспод!ваним, але законом!рним способом розвитку, що е найбшьш характерним для часу нестаб!льносл, сощально!' аноми.
Висновки.
1. Отже, завдяки поеднанню концеипв «сощального розколу» та «класово! (групово!) сввдомо-сп» можна виходити на анал!з оновлено! структури сучасного укра!нського соцуму, яка формуеться через нов! «розколи» та «розщеплення» сввдомос-тей, через формування нових сощальних груп та ш-тереав, досягнення внутршньогрупових солвдар-ностей, здшснення символьно-статусно! лептимаци цих груп за допомогою !х прояв!в через сощальну дш, через вираження сво!х позицш у мас-мед!а та !х учасл в полгшчних дискурсах.
Сощальний розкол ми розум!емо як об 'екти-вну змту соцiального порядку у виглядi розчлену-вання цшого на частини, 1з деструктивними нас-лiдками фiзичного та / або ментального характеру для кожноI з частин (непримиренною боротьбою, протистоянням, конфлiктами тощо).
Позакласову сввдомють, на наш погляд, можна визначити як специфiчний рьзновид суспшьно'1 свi-домостi, що виражае колективний досвiд, систему самовизначення (позищонування) та орiентацiй великих сощальних груп, що набувають становлення в якостi сощальних акторiв через самооргатзацт та визначення свого мкця i способу дИ у системi соцiальних вiдносин, в сощальному буттi серед т-ших груп.
При цьому поняття «сощального розколу» та «(поза)класово! свщомосп» потребують подаль-шого вивчення та оновлено! концептуал!зацп, !х за-стосування в науковш рефлексп укра!нських реалш мае бути виваженим та релевантним. А для цього необхдт глибош теоретичш розробки, !з приве-денням даних термшв !з полггако-сощальних до сощально-структурних, сощально-щеолопчних, сощально-культурних, щншсних контекспв ! т.!., характерних саме для впчизняного простору.
2. Основш теоретичш та прикладнi пiдходи до пояснення соцiально-класовоi структури сучасно!' Украши грунтуються на реiнтерпретацii класичних версiй класового аналiзу К.Маркса, М.Вебера, а та-кож концепцiй сучасних заруб1жних авторiв А.Соренсена, Е.Райта, Дж.Голдторпа та шших. При цьому вiтчизнянi дослiдники плвдно працюють у напрямку розробки власних концепцш (наприклад, дiяльнiсно-структурна парадигма становлення кла-сiв О.Д.Куценко, нормативно-особистюна концеп-цiя вивчення соцiальних трансформацш Н.В.Паш-но! та iн.), надаючи теоретичнi обгрунтування тим процесам сощально!' трансформаций як1 спостерпа-ються та емтрично дослвджуються в Укрш'ш. Ви-значальним матерiалом в цьому плаш вже багато рок1в виступае всеукрашський монiторинг 1нсти-туту соцюлоги Украши.
Соцiальнi трансформацii останнiх рок1в дово-дять, що Украша - ушкальний взiрець постсощаль стичного простору, i саме тому в теоретичнiй реф-лексii необхвдне вироблення особливих схем, систем опису та пояснення, або «радикально!'» ада-птаци вiдомих зразшв.
3. Новi позакласовi утворення i3 проявами вла-сно!' психологи, оновленого типу людського потен-щалу, заснованi на символiчних формах взаемоди бiльше, анiж на економiчних, трудових, мають пос-тати предметом всебiчного соцiологiчного вивчення у найближчi часи. Серед виокремлених нами основних гравщв сучасного соцiального простору найб№ш соцiально свiдомими, на нашу думку, виступають громадськ1 активюти / волонтери, а також патрютично налаштованi вiйськовi (тi, хто побував у зонi АТО), i саме щ групи мають високо-статусну сощальну представленiсть у всiх прошар-ках нашого суспiльства.
Отримання б№ш повно! характеристики (поза)класово! свiдомостi нових сощальних груп / прошарк1в, i загалом морфологi!' оновленого укра-!нського соцiуму потребуе масштабних прикладних дослщжень. Зокрема увага до нових сощальних ак-торiв мае бути сконцентрована на визначеннi перспектив !х становлення в якостi постiйних та функ-цiональних соцiальних груп iз власним способом дii та власним свггобаченням.
Список використаних джерел:
1. Аналггачно-шформащйш матерiали до па-рламентських слухань на тему: «Украшська тру-дова мiграцiя: стан, проблеми та шляхи !х вирi-шення». - Луганськ, 2013. - 183 с.
2. Ахременко А.С. Социальные размежевания и структуры электорального пространства России // Общественные науки и современность. - М.: РАН, 2007. - № 4, C. 80-92.
3. Богоявленський О.В., Ворфоломеев М.О. Вплив фiнансово-економiчноi' кризи на доходи та витрати населення Укра!ни // Вюник економiки транспорту i промисловостi. - 2015. - № 52.
4. Воронша А.В., Школаева К.М. Проблеми та перспективи розвитку ринку пращ в Укрш'ш // Young. - 2015. - Т. 17. - № 2.
5. Городяненко В.Г. Раскол общества: стремление политиков или закономерная реальность? //
Методолопя, теорiя та практика соцюлопчного аналiзу сучасного сустльства: Зб. наук. праць. - Ха-рк1в: Вид. центр Харк. нац. Ун-ту iMern В.Н.Кара-зша, 2006. - С. 3-8.
6. Дем'янчук 1.А. Бiднiсть як стшка уразли-вiсть людського розвитку // Економiчний простiр. -2015. - №. 95. - С. 82-91.
7. Дмитро П.М., Суршова 1.А. Демографiчнi та соцiально-економiчнi iндикатори людського розвитку: теорiя та практика застосування // Вiсник Житомир. держ. технол. ун-ту. Сер1я: Економiчнi науки. - 2016. - №. 3 (57).
8. Дюркгейм Е. Про роздшення суспшьно! працi, 1893, [Ел. ресурс] / Режим доступу: http://www.xserver.ru/user/udoks
9. Загороднюк Т. Концепции постсоветской трансформации общества Т.И. Заславской и Н.В. Паниной. - К.: Ин-т социологии НАН Украины, Со-циол. центр им. Н.Паниной, 2013, - 164 с.
10. Классовое общество. Теория и эмпирические реалии / под науч. ред. С.А.Макеева. - К.: Институт социологии НАН Украины, 2003. - 258 с.
11. Кононов 1.Ф. Звгг за результатами досль дження «Жиш^ свгга Сходу i Заходу Укра1ни», 2014 / Режим доступу: https://www.academia.edu/10029974/Звiт_за_резуль-татами_дослiдження_життевi_свiти_сходу_i_за-ходу_укра!ни
12. Крентовська О. Запобпання негативному впливу старшня населення Укра!ни на фшансово-економiчнi параметри суспiльства // Вiсник НАДУ при Президеш^ Укра!ни. - 2010. - №. 4. - С. 199207.
13. Кривицька О. Мiжрегiональний «розкол» Укра!ни: чинники поглиблення / О.Кривицька // Полiтичний менеджмент. - К., 2008. - №2. -С.51-65.
14. Куценко О.Д. Расколотое общество? Социальные эффекты институционализации установок на рынок vs государственную поддержку // Эк. социология на пороге третьего тысячелетия. Межд. конф. 14-15 янв. 2000 г. - Москва: ISA, RC 02, ESA - ESRN, 2000. - С.44-45.
15. Куценко О.Д. Социальные классы и политическая мобилизация (сравнительный анализ европейских стран сквозь призму трех типов классовых расколов) // Соцiологiя: теор1я, методи, маркетинг: Науково-теоретичний часопис. - Кшв, 2012/2. - № 3. - С. 3-27.
16. Куценко О.Д. Сошальш класи: соцюлоп-чнi штерпретацп i подходи до вивчення // Вюник КНУ iменi Тараса Шевченка. Соцiологiя. - Кшв, 2014. - №1(5). - С.69-75.
17. Липсет С., Роккан С. Структуры размежеваний, партийные системы предпочтения избирателей. Предварительные замечания // Политическая наука. - 2004. - №4.
18. Макеев С.А. Статус классового анализа в современной социологии // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2006. - №3. - С. 81-91.
19. Нуждин С.Е. Дискуссии вокруг содержания понятия социальный раскол // Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук: 7-2 (2015)
20. Шнчук 1.О., Юренко О.О. Вплив трудово! ем^ацп на економiчний потенщал Укра!ни // Наук. вюник PUET: Economic Sciences. - 2015. - №2 (58).
21. Рахманов О. Полтгачна свщомють робгт-ничого класу Укра!ни у роки сощальних трансфор-мацiй // Соцюлопя: теор1я, методи, маркетинг. -2015. - №1. - С. 3-26.
22. Резшк О.С. Добровольчi об'еднання як со-цiальна основа штеграцшних процесiв в Украíнi // Методолопя, теор1я та практика соцiологiчного аналiзу сучасного суспiльства. Зб. наук. праць. Ви-пуск 20. - Харшв: ХНУ iменi В.Каразiна. - 2014. -С. 207-211.
23. Решетняк О.М. 1нтерпретативно-просто-ровий пiдхiд у вивченш церковного розколу в полi релiгií: автореф. дис. ... канд. соцюл. наук. - Ки!в, 2013. - 16с.
24. Середа В. [Ел. ресурс] / Режим доступу: https ://goo.gl/uDPgtp
25. Симончук Е.В. Классовая структура Украины в сравнительной и временной перспективах // Социологический альманах. - Минск: Беларуская навука, 2014. - Вып. 5. - С. 155-167.
26. Симончук О. Класова свщомють: досввд порiвняльного емтричного вивчення // Соцюлопя: теор1я, методи, маркетинг. - 2010. - № 4. - С. 56-84.
27. Соцюлогя: Навч.поаб. / За ред. С. Макеева. - 2-те вид., перероб. i доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. - с.73.
28. Тойнби А. Исследование истории. Т. 2. Цивилизации во времени и пространстве / А. Той-нби; пер. с англ. К.Я. Кожурина. - М.: АСТ, 2009. -863с.
29. Чорна В.О. Динамжа мiграцiйних проце-ав в Украíнi: соцiологiчний аналiз // Науковi працi Чорноморського державного ун-ту iменi Петра Мо-гили. - 2015. - № 258, Вип. 246. - С. 175-180.
30.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/55e 942b4a06cb/
31. https ://goo. gl/hkpxwi
32. https://goo.gl/Ek4jhi
33. https://goo.gl/CuxgfF
34. https://goo.gl/VorvWH
35. http://political-studies.com/?p=1231
36. https://goo.gl/FmXZtK
37. https://goo.gl/XKPSwY
38. http://subject.com.ua/philoso-phy/volinki/ 151.html
39. http://uaphilosophy.com/духовне.життя.су-спшьства/сусшльна.свщомють
40. https://goo.gl/o6uAwL
41. https://goo.gl/Rfr6QW
42. https://goo.gl/7y9r6C
43. https://goo.gl/UA6NRm
44. http://www.viche.info/journal/2039/
45. https://uk.wikipedia.org/wiki/Ma-сова_свщомкть
