CC BY
19UDC 37.01
СУЧАСНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОД1В ВИХОВАННЯ: ОСОБИСТ1СНО ОР1СНТОВАНИЙ П1ДХ1Д (ЧАСТИНА I: МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ СВ1ДОМОСТ1 ОСОБИСТОСТ1 ТА МЕТОДИ ОРГАН1ЗАЦП Д1ЯЛЬНОСТ1, ФОРМУВАННЯ ДОСВ1ДУ ГРОМАДСЬКО! ПОВЕД1НКИ)
© 2019
Осадченко 1нна 1вашвна, доктор педагопчних наук, професор
кафедри педагопки та освггаього менеджменту Чирва Галина МиколаТвна, кандидат педагопчних наук, доцент кафедри економши та сошально-поведшкових наук Уманський державний педагог1чний утверситет шет Павла Тичини (20301, Украна, Умань, вулиця Садова, 28, e-mail: ch56@i.ua)
Анотащя. У статп на основ1 анал1зу наукових джерел та власного педагопчного досввду здшснено сучасну характеристику метод1в виховання на засадах особистюно ор1ентованого тдходу. Уточнено групи метод1в виховання (формування сввдомосп особистостц оргашзацп д1яльност1, формування досввду громадсько! поведшки; створення виховних ситуацш; стимулювання поведшки i д1яльност1; контролю, самоконтролю i самооцшки у вихованш) та сутнють понять «метод виховання», «прийом виховання». Схарактеризовано групи методiв формування свiдомостi особистостi та методiв оргашзацп дiяльностi, формування досввду громадсько! поведшки з точки зору особистюно орieнтованого пiдходу. До методiв формування свщомосп особистостi зараховано: словеснi методи виховання та метод прикладу. Вказано, що вплив на формування сввдомосп особистостi вихованця реалiзуються шляхом сло-весних методiв: пояснення, розповiдi, беади, iнструктажу, диспутiв, дискусiй, лекцп та монологу. Обгрунтовано, що сучаснi методи формування сввдомосп особистостi коректованi змшою векторiв суспшьно! свiдомостi та Ii цiннiсних установок i стереотипiв, зважаючи на поколiння «швидкого життя», яке звикло отримувати iнформацiю з найменшою витратою часу та зусиль («гуглячи» та «лайкаючи»). Зазначено, що до методiв оргашзаци дiяльностi та формування досвщу громадсько! поведiнки зараховано: педагопчш вимоги, вправляння та привчання, виконан-ня рiзних доручень та обов'язшв, громадську (суспiльну) думку, iгри та розваги. Доведено залежнiсть методiв: громадська думка формуе педагогiчнi вимоги, не дотримання яких провокуе негативну реакцш на дй' вихованця. Доведено, що методи оргашзацп дiяльностi та формування досвщу громадсько! поведiнки також мають чiтко вира-жений ментальний характер; детермшоваш сучасними змiнами вказано! поведшки та способiв життя суспiльства загалом тощо. Поданi сучаснi психопедагогiчнi характеристики кожного методу; позитивш та антирезультати !х застосування. Вказанi сучаснi штерактивш варiанти традицiйних методiв виховання.
Ключовi слова: метод виховання, прийом виховання, класифшащя методiв виховання, особистiсно орiентований пiдхiд, громадська думка, словеснi методи виховання, педагопчш вимоги.
MODERN CHARACTERISTICS OF THE METHODS OF EDUCATION: PERSONALIZEDLY APPROACHED (PART I: METHODS OF FORMATION OF PERSONALITY REPRESENTATION AND METHODS OF ORGANIZATION OF ACTIVITY, FORMATION OF EXPERIENCE OF PUBLIC BEHAVIOR)
© 2019
Osadchenko Inna Ivanovna, doctor of pedagogical sciences, srofessor, department of pedagogy and educational management Chyrva Hanna Mykolaivna, Candidate of Economic Sciences, Associate Professor of the Department of Economics and Social-Behavioral Sciences
Uman State Pedagogical University named Pavlo Tychyna (20301, Ukraine, Uman, Sadova street, 28, e-mail: ch56@i.ua)
Abstract. In the article, based on the analysis of scientific sources and own pedagogical experience, a modern description of the methods of education based on the principles of a personally oriented approach has been implemented. Groups of methods of education (formation of consciousness of the person, organizations of activity, formation of experience of social behavior, creation of educational situations, stimulation of behavior and activity, control, self-control and self-assessment in education) and the essence of concepts "method of education", "reception of education" are specified. The groups of methods of formation of consciousness of personality and methods of organization of activity, formation of experience of social behavior from the point of view of personally oriented approach are described. The methods of formation of consciousness of the person are enrolled: verbal methods of education and method of the example. It is indicated that the influence on the formation of the consciousness of the personality of the pupil is realized through verbal methods: explanation, narration, conversation, instruction, disputes, discussions, lectures and monologues. It is substantiated that modern methods of formation of consciousness of the person are corrected by changing the vectors of social consciousness and its values - and stereotypes, taking into account the generations of "quick life", which are accustomed to obtain information with the least time and effort ("hook" and "swearing"). It is noted that the methods of organization of activity and formation of social behavior include: pedagogical requirements, exercises and apprenticeships, execution of various assignments and responsibilities, public opinion (public opinion), games and entertainment. Proven dependence of methods: public opinion forms pedagogical requirements, non-observance of which provokes a negative reaction to the actions of the pupil. It is proved that methods of organization of activity and formation of experience of public behavior also have a clearly expressed mental character; determined by modern changes in the above-mentioned behavior and ways of life of society in general, etc. The present psychopedagogical characteristics of each method are given; positive and negative results of their application. The modern interactive variants of traditional methods of education are indicated.
Keywords: method of education, reception of education, classification of methods of education, person-oriented approach, public opinion, verbal methods of education, pedagogical requirements.
Постановка проблеми в загальному вигляд1 та ii зв'язок 1з важливими науковими чи практичними за-вданнями. Постшне реформування освггньо! галуз^ що супроводжуеться оновленням педагопчно! термшологп, застосування шновацшних пiдходiв у освт потребують
нових пiдходiв до тлумачення категорш педагопчно! сфери. Однак найактуальшше постае питання перегляду педагопчних дефшщш у контексп змши суб'екпв виховання: дгга поколшня Z потребують шших пiдходiв до спшкування, навчання, виховання. Фактично, нишш-
Osadchenko Inna Ivanovna, Chyrva Hanna Mykolaivna pedagogical
MODERN CHARACTERISTICS OF THE METHODS ... sciences
нш процес виховання перетворився на пошук вщповь дi на питання: ми щось робимо не так, чи дни не так1? Проблема педагогiв-практикiв шд гаслом: «Що за дiти ниш приходять до школи?», спричинена по-перше, не-сприйняттям кардинальних змiн психологи онтогенезу особистостц по-друге, не бажанням змiнюватися самим; по-трете, застарiлими шдходами до розумiння педаго-гiчних категорш. Зазначене стосуеться, насамперед, ш-новацшних пiдходiв до тлумачення сучасних методiв виховання, що, вочевидь, мають етшчш характеристики та контрастнi сучаснi реалп, у порiвняннi iз класичною радянською педагогiкою, теоретико-практичними засадами яко! досi користуються практики, нарiкаючи, що дней стало важко виховувати. Принапдно констатуемо нашу прихильнiсть та визнання здобутк1в класично! ра-дянсько! педагопки, на засадах яко! ввдбувалося особи-стiсне становления авторiв ше! статп Проте йдеться про одвiчну потребу адаптацп класичного пiд сучаснi потреби, надто у перiод гшеронтогенезу пвдростаючого поко-лiния, яке й потребуе особистiсно орiентованого подходу у вихованш.
Аналгз остантх дослгджень I публ1кац1й, в яких розглядалися аспекти ц1е! проблеми I на яких обтрунтовуеться автор; видтення невирШених ратше частин загально'1 проблеми. Класифжащя та характеристика методiв виховання, представлена у кожному подручнику з педагопки та и галузей: теорп та методики виховання, педагопки вищо! школи тощо. Проте вказа-на класифжащя рiзниться як за кiлькiстю основних груп методiв, так i за !х видами, що належать до кожно! гру-пи. Переважно, науковщ (Н. Волкова [1], В. Галузяк [2], С. Гончаренко [3], М. Сметанський [2], В. Шахов [2], В. Ягупов [4] та ш.) грунтуються на класифжацп методiв виховання за В. Сластьоншим: 1) формування свiдомостi особистостi; 2) оргашзаци дiяльностi, спiлкувания, формування позитивного досвщу сусшльно! поведiнки; 3) стимулювання дiяльностi й поведiнки; 4) самовихо-вання, самопiзнания, самооцiнки, саморегуляцп [5]. При цьому автори застосовують до вказаних класифiкацiй рiзноаспектнi методологiчнi пiдходи: сощальний (з точки зору сощально! установки особистостi) - В. Ягупов [4]; класичний / традицiйний (з точки зору дотри-мання традицшно! класифжацп методiв виховання) - В. Галузяк [2], С. Гончаренко [3], М. Сметанський [2], В. Шахов [2] та ш. Однак особиспсно орiентоване спрямування нинiшнiх реформ, зокрема Концепцп «Нова укра1нська школам» [6], потребують аналопчно! методологи процесу виховання та методiв цього роздiлу педагопки.
Формування ц1лей статт1 (постановка завдання). У статп ми спробуемо на основi аиалiзу наукових джерел та спираючись на власний педагогiчний досвщ здшсни-ти сучасну характеристику методiв виховання на засадах особиспсно орiентоваиого пiдходу. Зважаючи на ль мiтований обсяг статтi, схарактеризуемо лише двi групи методiв виховання: методи формування свщомосп осо-бистостi та методи оргашзаци дiяльностi, формування досввду громадсько! поведiнки.
Виклад основного матергалу дослгдження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результат1в. Грунтуючись на результатах аналiзу вказаних вище до-слвднишв (передусiм, В. Галузяка [2], М. Сметанського [2], В. Шахова [2]) та спираючись на власний педагопч-ний досввд, у класифжацп сучасних методiв виховання на засадах особистiсно-орiентованого подходу виокрем-люемо такi групи:
1. Формування свщомосп особистостi.
2. Оргашзаци дiяльностi, формування досвiду громадсько! поведшки.
3. Створення виховних ситуацш.
4. Стимулювання поведiнки i дiяльностi.
5. Контролю, самоконтролю i самооцiнки у вихован-
нi.
У подальшш характеристицi методiв виховання кож-
но! з указаних груп, будемо виходити з того, що:
1. «Метод - грец. «методос» - шлях дослщження, споаб. Шзнання» [7, с. 664].
2. Методи виховання (за Н. Волковою) - шляхи i спо-соби дiяльностi вихователiв i вихованцiв з метою досяг-нення виховних цiлей [1].
3. Метод виховання, на нашу думку, - споаб цше-спрямовано! взаемодп вихователiв та вихованцiв (з обов'язковим зворотним зв'язком), спрямовано! на формування поглядiв, переконань, цшностей, iнтересiв i звичок поведiнки. Вихователями та вихованцями, тобто суб'ектами процесу виховання, можуть стати бути будь-хто, не залежно ввд вшу, соцiально-суспiльного стану тощо.
4. Прийом виховання, на наш погляд, - елемент методу виховання, необхщний для ефектившшого застосу-вання методу в конкретнш виховнiй ситуаци.
Зазначимо також двi авторськ1 позици щодо застосу-вання вказаних методiв:
1. Жоден метод виховання не е «виховною панаце-ею», оск1льки немае ушверсального вихованця i ушвер-сального способу взаемодп з ним.
2. Кожен наступний метод може становити сукуп-шсть попереднiх методiв виховання, адже, примiром, усi методи застосуються словесними засобами тощо.
Схарактеризуемо кожну групу та види методiв виховання з точки зору особиспсно орiентованого пiдходу.
I. Методи формування свщомосп особистостi, до яких належать: словесш методи виховання та метод прикладу.
1. Значущють словесних методiв виховання, обумов-лених бiблiйським «На початку було слово...», наголо-шуеться у творах А. Макаренка, В. Сухомлинського та iн. [8, 9] В украшськш народнiй педагопщ приказка: «Вола в'яжуть мотузкою, а людину - словом» прого-лошуе окремий напрям етновиховання, представлений, безсумшвно, в усiх кранах свiту, та вартий окремого наукового дослвдження. Словесш впливи на формування свщомосп особистостi вихованця реалiзуються шляхом словесних методiв: пояснення, розповiдi, беади, iнструктажу, диспутiв, дискусiй, лекцп та монологу, що мають так1 сучасш психопедагопчш характеристики:
1.1. Пояснення, що може бути i прийомом наступних методiв, i виокремленим засобом випливу на вихован-цiв, але обов'язково - структурованим, доступним, ло-пчним, лаконiчним, враховуючи низький рiвень концен-трацп уваги нинiшнiх вихованцiв на певному об'ектi.
1.2. Розповiдi з урахуванням вiкових (чим менший вш вихованця, тим коротшою мае бути розповвдь) та iндивiдуальних особливостей (використання прийомiв емоцiйного, iнформацiйного, особистiсного тощо напов-нення розповiдi) вихованцiв.
1.3. Беади, що традицшно [1; 2] можуть бути пар-ними, груповими, фронтальними (колективними); проте найзначущший виховний вплив на формування свщо-мосп особистосп вихованця мае iндивiдуальна беада (дiалог). На жаль, у масовш практицi помилково застосовують iндивiдуальну беседу у присутностi iнших ви-хованцiв: наприклад, учитель намагаеться вплинути цим методом на учня у присутносп однокласник1в, порушу -ючи принципи особиспсно орiентованого подходу до виховання, шдсилюючи цей метод колективним осудом та присоромленням. За таких умов у вихованшв форму -ються комплекси, що виявляються вже шшими формами порушення ними поведiнки. Класична структура бесвди: обгрунтування теми ^ дiалог з учнями ^ подсумки беади.
Сучасними iнтерактивними варiантами беад визна-чаемо методи: «Активне слухання», «Дiалог», «Займи позицш», «1нтерв'ю» тощо [10].
1.4. 1нструктаж1 - технолопчно збудованi (алгорит-мiзованi) пояснення, що доцшьно використовувати у контекстi застережень, ознайомлень iз правилами без-печноУ поведiнки, прийняття рiшень у тих чи тих ситу-
ац1ях тощо;
1.5. Диспут (в1д лат. dispute - «м!ркую», «сперечаю-ся») - публ!чна суперечка на важливу тему, дебапв [9, с. 229]. 1нтерактивний аналог методу «диспут» - «Дв1 правди й одна брехня», «Обмш думками», «Ошнювальна дискуая» тощо [10].
1.6. Дискусп' (в1д лат. discussion - «розгляд», «досль дження») - колективне всеб1чне обговорення стрного питання [11, с. 228].
Констатуемо, що у результат! проведеного нами опитування, 97 % (!) практикуючих педагопв не змогли правильно розр!знити поняття «диспут» та «дискус!я», або плутаючи ïx значення, або ж ототожнюючи щ поняття. Пропонуемо розр!зняти щ два методи, грунтуючись на тлумаченнях первинного значення понять: диспут -«сперечаюся», дискуая - «розгляд». Таким чином, диспут - парний, груповий чи колективний пошук ввдповщ на сшрне запитання шляхом обгрунтованого почереж-ного висловлення протилежних думок - суперечки; дискуая - метод парного, групового чи колективного обговорення актуального питання шляхом почережного висловлення думок !з ïx подальшим узагальненням. Як приклад, варто пор1вняти популярш телешоу, що прохо-дять або у формат! диспуту (гострих суперечок з розпо-дшом аудиторш на зони «за» та «проти», та у формат! дискусп, учасники яко! почережно, без суперечок, лише обговорюють, розширюють !нформац!йне поле певного питання).
Сучасними штерактивними вар!антами дискусй' ви-значаемо методи: «Дискусй' у стил! телев!зшного ток-шоу», «Дерева р!шень», «Блщ-дискуси», «Зас!дання експертно! групи (або пекельно! дискусй')», «Дебат!в», «Дебат!в у форм! Карла Поппера» тощо [11].
1.6. Лекцп', що под!ляються на ешзодичш (повне уяв-лення про одну проблему), циктчш (сукупн!сть лекц!й на одну тему). Варто наголосити, що лекци, як трива-л! у часовому розумшш методи, мають виховний зиск лише для учшв середшх та старших клас!в, студент!в та з обов'язковими сучасними «педагопчними спецефек-тами впливу»: презентац!ями, статистичними даними, популярною !нформац!ею, емоц!йн!стю, структурова-шстю, дотриманням пост!йного контакту з аудитор!ею (емоц!йно-д!алог!чного), тобто лекц!! з елементами беади;
1.7. Монолог, що ниш, зважаючи на поколшня «швидкого життя», яке звикло отримувати шформацш з найменшою витратою часу та зусиль («гуглячи» та «лай-каючи»), втрачае св!й вплив на формування сввдомосп особистост!, окр!м випадшв монологу кумир!в та емо-ц!йно стимульованих конкретною ситуац!ею.
2. Метод прикладу, популярний у радянськш систем! виховання, трансформувався нин! з причини дисонансу життевих ц!нн!сних установок. Попри одв!чш загаль-но-людськ! цшносп, аналог!чн! 10-ти запов!дям ус!х чинних релит, сучасне асоц!ювання усп!шного життя, як апрюр! надм!рно заможного, втрата ц!нност! знань, як запоруки усшшного кар'ерного зросту, призвели до застосування, надто у с!мейному вихованн!, методу «антиприкладу». Тобто, аналог радянського вислову: «Бери приклад з вщмшника Петрика», який надал! у житп не реал!зувався i не став заможним, перетворився у висл!в: «Подивись на того Сашка-дв!ечника: з! школи вигнали, а в!н нин! завод купив!». Отже, устшний процес здобут-тя знань нин! не прямопропорцшний усп!шному станов-ленню у житт! ! приклади набули винятково особист!сно ор!ентованого спрямування: ор!ентувати необх!дно на те, що у позитивному сенс! е ц!нним для дитини (сфера !нтересу (спорт, наука тощо), повед!нка !деалу, приклад позитивно усп!шного знайомого тощо). Цей метод, на нашу думку, може бути як прямим («Подивись на ...! Бери приклад з ...!»), так ! опосередкованим, коли насль дують повед!нку на пвдсввдомому р!вн!, без ч!тко! зов-н!шньо! вказ!вки.
Таким чином, сучасн! методи формування св!домост!
особистост! коректован! змшою вектор!в сусп!льно! свь домост! та ïï ц!нн!сних установок ! стереотишв.
II. Методи орган!зац!! д!яльност! та формування дос-в!ду громадсько! поведшки, до яких зараховуемо: пе-дагог!чн! вимоги, вправляння та привчання, виконання р!зних доручень та обов'язк!в, громадську (сусп!льну) думку, !гри та розваги.
2.1. Педагопчш вимоги, що в етнопедагопш назива-ються «методом природних насладив: "Насмггив - прибери!"». У американськш та европейськ!й школах - це метод, названий нами, «методом лог!чних насл!дк!в» - методом покарань за деструктивну повед!нку. У пра-вов!й держав!, де чинн! закони не лише формально, ко-жен громадянин знае м!ру в!дпов!дальност! за будь-який вчинок, а батьки - в!дпов!дають перед законом за пору-шення сво!х д!тей. Натомють, дуже складно нин!шн!м учителям кра!н пострадянського простору, у тому числ!, й Укра!ни, де чинн! закони - формальш, закон п!дпо-рядковуеться корумпованим схемам, а проблеми вир!-шуються певною сумою грошей. Тому працювати педагогам з д!тьми !з «мажорних» с!мей, як! почасти здатн! залякати педагопв розправою з! сторони сво!х батьк!в, надзвичайно важко. Педагог!чн! вимоги за таких обста-вин не дшть з причини реакц!! вихованця: «Тоб! /Вам треба, ти / Ви й роби / робиъ!». Натомють, вимоги - нор-ми, правила, котрих необх!дно дотримуватися, сприяють оргашзацп д!яльносп та формують досв!д громадсько! (сусшльно!) повед!нки. Цей метод - основоположний для формування ум!ння жити серед людей ! для людей, для розум!ння сутност! причинно-наслщкових зв'язк!в у повед!нц!. Батьки та педагоги досить часто порушують алгоритм методу «педагог!чн! вимоги», що й призво-дить до ман!пулювання ними з боку вихованц!в: йдучи на уступки п!сля проголошення вимог, спонукають фор-мування почуття безв!дпов!дальност!, вередливост!, без-карност! та пост!йного оч!кування вихованц!в, що р!вень вимог буде знижено ! !х пожал!ють. Завдання батьшв та педагог!в дотримуватися двох правил ефективност! цьо-го методу: по-перше, ч!тко формулювати адекватн! ви-моги; по-друге, не зменшувати м!ру вимог п!сля !х про-голошення (дотримуватися педагог!чно! вимогливост!). Водночас, це не означае йти на крайнощ!, категорично заперечуючи поблажлив!сть та почуття жалю до дней. Усе мае бути вщносним, толерантним адекватним, лю-дяним.
2.2. Вправляння та привчання - «г!мнастика поведш-ки», що реал!зуеться шляхом застосування алгоритму прийом!в: вимога ^ показ ^ тренування ^ нагадуван-ня ^ контроль ^ самоконтроль. К!нцевим результатом цього методу е сформована звичка того чи !ншого виду дш на етап! самоконтролю. Загалом наша д!яльн!сть та формування досвщу громадсько! повед!нки базована на сформованих цим алгоритмом звичках - автоматичних д!ях, окрем! з яких ми, внасл!док пост!йного повторен-ня, виконуемо на п!дсв!домому р!вн!, не задумуючись. Однак кожна наша автоматична д!я мае сформуватися саме таким алгоритмом. Прим!ром, спершу нам ставлять вимогу бути вв!чливим та показують, як саме. Дал! нас змалечку тренують в!татися при зустр!ч! з! знайомими людьми та нагадують, якщо часом забули: «Що треба сказати? Правильно, треба привггатися». Дал! - вихо-вател! спостер!гають за нами, в!дсл!дковуючи сформо-вашсть звички. Врешт!, ми нав!ть не звертаемо уваги, що на певному етап! перестаемо думати про прив!тан-ня ! робимо це автоматично. Аналопчно формуеться, наприклад, звичка застеляти свое л!жко, прибирати п!сля себе з! столу тощо. Звичайно, цього не в!дбудеть-ся, якщо на якомусь етап! виховател! «не витримають» такого навчального алгоритму формування повед!нки, супротиву дней ! перестануть нагадувати або контро-лювати. Ще г!рше, коли виховател! (батьки / педагоги) «здаються», не дотримуються педагог!чних вимог ! ста-ються антирезультати, описан! щодо попереднього методу виховання, адже складник, основа цього методу -
Osadchenko Inna Ivanovna, Chyrva Hanna Mykolaivna MODERN CHARACTERISTICS OF THE METHODS .
метод «педагопчна вимога». Найчастiше вихователi «не витримують» на етапi тренувань, бо перших два етапи («вимога» та «показ») - 1м повшстю шдконтрольш. На етат ж «тренування» вихованцi часто використовують метод машпулювання через прийоми «почуття жалю» («Менi складно, важко!..»), «вияв неумiния» («У мене не виходить!»), «заперечення» («Не буду!», «Не хочу») тощо. У результатi, найменш психопедагогiчно стiйкi вихователi, емоцiйно констатуючи складнiсть процесу формування звички («У кого ти таке вдалося?», «У тебе нiколи нiчого не виходить!»), або ж почуття жалю («Ну, раз важко, то не роби!..»), «здаються» i зупиняються на цьому етапi формування. «Заспокоюють» себе установкою: «Легше самому зробити!», коли йдеться про кон-кретне виконання роботи, на кшталт прибирання, чи знову ж традицшною вiдмовкою-причиною: «У кого ти таке вдалося!». Проте, у такий спосiб ввдбуваеться лише пщгрування маиiпулятивним методам вихованця i вш досягае мети - не формувати звички, нiчого не робити. Батьки / педагоги, жалшчи вихованця, та ввдступаючи вiд мети, забувають, що кожна така 1хня антипедагогiчна дiя - перешкода в оргашзацп дiяльностi та формування досввду громадсько! поведшки.
2.3. Виконання рiзних доручень та обов'язшв, що е дотичним методом до педагопчних вимог. Проте дору-чення та обов'язки мають шший психологiчний статус, грунтований на природнш потребi особистостi у змаган-ш, потребi виокремлюватися серед iнших, бути кращим та перемагати. Доручення ми розглядаемо, як мету конкретного виховного етапу, а обов'язки - завдання для досягнення мети. Надання вихователями певного дору-чення з виконанням вiдповiдних обов'язкiв, констатуе вихованцю: рiвень довiри дорослого («Менi довiряють таку серйозну справу!»), виокремлення серед шших («Доручення дали саме менi!»), впевнешсть у собi, пвд-вищення занижено! самооцшки, формування лiдерських якостей («Меш довiряють, у мене вiрять i я не шдве-ду!»), формування почуття вiдповiдальностi («Я маю це зробити, бо у мене вiрять, на мене сподiваються!») тощо. Водночас необхщно психопедагогiчно об'ек-тивно обгрунтовувати рiвень виконання доручення та обов'язшв, щоб правильно оргаиiзовувати дiяльнiсть та формування досввду громадсько! поведiнки, уникаючи формування завищено! самооцiнки, безвiдповiдальностi тощо. Невиконання та неправильне виконання рiзних доручень та обов'язкiв мае супроводжуватися застосу-ванням стимулювальних методiв виховання: покарання, осуд, зауваження тощо. Досконале виконання доручень - тими ж методами стимулювання: заохочення, схвален-ня, похвала, нагорода тощо. Вихованцю завжди потрiб-но дати шанс на повторне виконання, на виправлення сво!х помилок (метод «вправлення та привчання»).
На практицi цей метод зарекомендував себе психо-педагогiчно ефективним надто у випадках роботи з ви-хованцем iз заниженою самооцiнкою. Значно зростае оцшка статусу вихованця ззовш, якщо вихователь - авторитет i його вибiр для виконання доручення - автори-тетний. У такому випадку необхiдно дотримуватися обе-режних оцiнок результатiв дiяльностi, щоб не знизити далi самооцiнку, не сформувати комплекси неповноцш-ностi. Знищуе впевненiсть у собi легковажна фраза: «Я знала, що у тебе шчого не вийде!». Варто спершу навiть завищити оцiнку результату дай вихованця, щоб шдтри-мати, сприяти формуванню почуття впевненостi у собг Однак оцiнювати результати виконання рiзних доручень та обов'язк1в варто об'ективно, неупереджено.
Сучасний варiаит методу рiзних доручень та обов'яз-кiв, на нашу думку, - метод проекпв (О. Коберник) [12-14], iндивiдуальний, чи груповий / колективний, що передбачае чита, поетапнi доручення та обов'язки.
2.4. Громадська (суспiльна) думка, або: «Що люди скажуть?».
Ментально закладено, що для кожного укра!нця дуже важливо знати: як результати оргашзацц його дiяльностi
поцiнують «сус1ди» - проаналiзують неопосередкованi суб'екти виховання? Саме оцшка ззовш формуе досв1д громадсько! поведiнки осо6истост1. Принапдно зазначи-мо, що у европейсько-американськш практицi важлива не ст1льки думка суада, стшьки в1дпов1дн1сть чинним нормам закону. Водночас громадська думка вггчизня-ного суспшьства, керована (не завжди позитивними) стеореотипами, сошальними установками, ц1нностями, традицiями та звичаями, почасти сформульована нероз-тлумаченим «Так треба!», дотичним методу «педагопч-н1 вимоги». Тут варто зазначити залежшсть цих методiв: громадська думка формуе педагопчш вимоги, не дотри-мання яких провокуе негативну реакцш на д1! вихован-ця (рисунок 1):
Рисунок 1- Залежшсть методiв виховання «громадська думка» та «педагопчш вимоги»
*розроблено автором
Вихованцям п1дл1ткового вiку, творчим та деструк-тивним особистостям притаманний «протест» громад-ськ1й думцi, що супроводжуеться гаслом поведiнки: «Не буду робити так, як хочуть, чи роблять шш^» та поро-дженням конфлiктних ситуацiй. Натомiсть вихователям, за таких обставин, необхщно, насамперед, з'ясувати причину такого протесту, приналежшсть вихованця до однiе! з вказаних груп та обирати корекдiйнi методи виховання на засадах особиспсно орiентованого пiдходу.
Сучасними iнтерактивними варiантами такого методу е «Суд вщ свого iменi» та «Громадськi слухання» [8].
2.5. 1гри та розваги - метод виховання, навчаиия, проведення дозвiлля - пров1дний вид дiяльностi дiтей дошкольного вiку, молодшого шкшьного вiку (1-2 клас); вид заняття, iнтерес до якого у людини нiколи не зни-кае. Завдяки iграм дiти наслiдують спосiб дiяльностi дорослих, вiдтворюють побут, традицi! та звички. Тому, переважно, iгри - пряме вiдтворения дiтьми побутового та професшного дорослого життя: «Доньки та мами», «Кухня», «Лiкария», «Полiцiя» тощо. На жаль, саме у крах (рухах, жестах, лексиш тощо) видно, який спосiб життя ведуть взiрцi поведiнки - дорослi вихователi. Тому, сошальш проблеми сiм'! виявляються у лайли-вих словах дiтей, рухах та жестах, що виявлять типову поведшку членiв родини (бiйки, погрози, нетверезi ста-ни, iстерики). Жахливий приклад, коли малолпш дiти, визволеш iз фашистських концтаборiв, реалiзовуючи природню потребу у грi, грали у «розстрш кожного десятого» та «вiдбiр дiтей на донорство кровЬ>. Просто iн-ших прикладiв дорослого та загалом життя вони та той момент не мали... Констатовано: попри достатню ви-дозмiну сучасних пор та розваг, доа дни грають в iгри та розваги, передаш попереднiми поколiниями: «Квач», «Шжмурки», «Кiлечко», «Квочкам» тощо. Завдання ви-хователiв: 1) спрямовувати вибiр дней гри з виховною метою оргашзацп дiяльностi та формування досв1ду громадсько! поведшки; 2) спостерпати у процеа гри за виявом негативних прикладiв дорослого життя з подаль-шим аналiзом у психолога та сошального працiвника тощо._
Отже, методи оргашзаци д!яльносп та формування досвщу громадсько! поведшки також мають чпжо вира-жений ментальний характер; детермшоваш сучасними змшами вказано! поведшки та способ1в життя суспшь-ства загалом тощо.
Висновки до^дження i перспективи подальшихроз-eidoK цього напряму. Таким чином, нами на основ1 ана-л1зу наукових джерел та власного педагопчного досвщу здшснено сучасну характеристику метод1в виховання на засадах особистюно ор1ентованого подходу. Уточнено групи метод1в виховання (формування сввдомосп особи-стостц оргашзаци д1яльност1, формування досвщу громадсько! поведшки; створення виховних ситуацш; сти-мулювання повед!нки i дгяльностц контролю, самоконтролю i самооцшки у вихованнi) та сутнiсть понять «метод виховання», «прийом виховання». Схарактеризовано групи методiв формування свiдомостi особистосп та методiв органiзацi! дiяльностi, формування досввду громадсько! поведiнки з точки зору особиспсно орiентова-ного шдходу. До методiв формування свщомосп особи-стостi зараховано: словеснi методи виховання та метод прикладу. Вказано, що вплив на формування сввдомосп особистосп вихованця реалiзуються шляхом словесних методiв: пояснення, розповiдi, бес!ди, шструктажу, дис-путiв, дискусiй, лекцй' та монологу. Обгрунтовано, що сучаснi методи формування сввдомосп особистостi ко-ректоваш змiною векторiв суспiльно! свiдомостi та !! цiннiсних установок i стереотишв, зважаючи на поко-лiння «швидкого життя», яке звикло отримувати шфор-мацiю з найменшою витратою часу та зусиль («гуглячи» та «лайкаючи»). Зазначено, що до методiв оргашзаци дь яльностi та формування досввду громадсько! поведiнки зараховано: педагогiчнi вимоги, вправляння та привчан-ня, виконання рiзних доручень та обов'язшв, громадську (суспiльну) думку, iгри та розваги. Доведено залежнють методiв: громадська думка формуе педагогiчнi вимоги, не дотримання яких провокуе негативну реакцiю на ди вихованця. Доведено, що методи оргашзаци дгяльносп та формування досвщу громадсько! поведiнки також мають чггко виражений ментальний характер; детермшо-ванi сучасними змiнами вказано! поведшки та способiв життя суспiльства загалом тощо. Подаш сучаснi психо-педагопчш характеристики кожного методу; позитивнi та антирезультати !х застосування. Вказанi сучасш ште-рактивнi варiанти традицiйних методiв виховання.
Подальшого дослiдження потребуе характеристика шших груп та видiв сучасних методiв виховання; непе-дагогiчних методiв впливу - фiзичнi покарання; значен-ня словесних методiв виховання у етнопедагопш тощо.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Волкова Н. П. Педагогика : поабник для студентiв вищих на-вчальних закладiв. Кшв : Видавничий центр «Академiя», 2003. 576 с.
2. Педагогта : навчальний поабник / В. М. Галузяк, М. I. Сметанський, В. I. Шахов. Вiнниця : «Книга-Вега», 2003. 416 с.
3. Гончаренко С. Украшський педагoгiчний словник. Кшв: Либiдь, 1997. 376 с.
4. Ягупов В. В. Педагогта : навчальний поабник Кшв : Либiдь, 2002. 560 с.
5. Психолого-педагогический практикум : учеб пособие для студ. высш. учеб. заведений [Л. С. Подымова, Л. И. Духова, Е. А. Ларина, О. А. Шиян]; под ред. В. А. Сластенина. Москва: Издательский центр «Академия», 2009. 224 с.
6. Новаукрашська школа (концепщя). URL: https://mon.gov.ua/ua/ tag/nova-ukrainska-shkola (дата звернення: 02.02.2017р.).
7. Великий тлумачний словник сучасноiукрашсько!мови /уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел. 1ртнь : ВТФ «Перун», 2007. 1736 с.
8. Санивский А.М. Кордоцентризм («философия сердца») - доминанта педагогического наследия в. сухомлинского и основная черта украинской ментальности // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2014. № 3 (8). С. 60-63.
9. Березовская Л.Д. В. А. Сухомлинский об индивидуальном подходе к ученикам с пониженной способностью к обучению в контексте нынешнего понимания толерантности // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2014. № 2 (7). С. 10-13.
10. Пометун О. I. Енциклoпедiя штерактивного навчання. Кшв : СПДКумтчев Б. М, 2007. 144 с.
11. Сучасний словник iншoмoвних ^iв: Близько 20 тис. слiв i сло-восполучень / уклали: О. I. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. Кшв : Дoвiра, 2006. 786 с.
12. Коберник О. М. ^новацшт технологи навчання та виховання :
навчальний поабник. Умань : ППЖовтий, 2010. 210 с.
13. Kobernyk O.M., Biletska I.O. Monitoring as a part of educational process management in secondary school //Хуманитарни Балкански из-следвания. 2017. № 1. С. 9-12.
14. Коберник О. М. Теoрiя i методика психoлoгo-педагoгiчнoгo проектування виховного процесу в шкoлi : навч.-метод. поаб. Кшв : Наук. свт, 2001. 182 с.
