CC BY
8
УДК 39(477.87)(437.6)(438) UDC
DOI: 10.17223/18572685/68/7
«Чшх батьмв ми дiти?»: iсторичнa пол^ика «Нашого лемка»
В.В. Тельвак1, В.П. Тельвак2, В.М. Наконечний3
11 2 Дрогобицький державний педагопчний унiверситет iM. I. Франка УкраУна, 82100, м. Дрогобич, вул. I. Франка 24 1 2 E-mail: telvak1@yahoo.com 3 КиУвський нацiональний унiверситет культури i мистецтв УкраУна, 01601, м. КиУв, вул. £. Коновальця, 36 3 E-mail: nakonechniy.ua@gmail.com
Авторське резюме
В статт дослiджено особливостi конструювання ¡сторично1 полiтики на CTopiHKax газети «Наш лемко» (Львiв, 1934-1939). Вiдзначено II концептуальну продуманicть, жанрову рiзноплановicть i змicтову наcиченicть. Доведено, що з огляду на агресивну нацюнальну полiтику урядiв Друго1 Речi Посполито1, найбтьше уваги у чаcопиci вщ-водилося проблемi «вщпольщення» icторичноI cвiдомоcтi русишв. З щею метою на сторшках видання у численних науково-популярних розвщках, краезнавчих нари-сах, публiциcтичних дописах i художнiх творах поcлiдовно утверджувався одвiчний зв'язок русинства з украшством. Доcлiджено, що на переконання видавцiв «Нашого лемка», не меншу небезпеку вiд польсько1 пропаганди несла в ra6i моcквофiльcька iдеологiя. Пояснювалося це тим, що в лемювському cередовищi традицiйно попу-лярними були старорусинсью культурнi впливи. З огляду на це, автори часопису пе-реконували сво1х читачiв, що культурне слов'янофтьство галицьких будителiв Х1Х ст. немае шчого cпiльного з агресивною щеолопею модерного моcквофiльcтва. Також чимало уваги «Наш лемко» вщводив вихованню мкцевого патрiотизму. Заохочуючи до глибокого шзнання власно1 ¡сторИ та культури, редактори часопису спонукали енергшно перетворювати неприглядне сьогодення та виважено планувати майбут-не. Bci цi заходи мали важливий конcолiдуючий вплив на русинську сптьноту напе-редоднi важкого випробування, яким виявилася Друга свгтова вшна. Здебiльшого завдяки такiй icторичнiй полгтиф лемки постали однiею з найбтьш згуртованих емiграцiйних cпiльнот пicля вигнання з рщних земель.
Ключовi слова: часопис «Наш лемко», русини, ici^4Ha полiтика, Друга Pi4 По-сполита.
«Чьих родителей мы дети?»: Историческая политика «Нашего лемка»
В.В. Тельвак1, В.П. Тельвак2, В.М. Наконечный3
1 2 Дрогобычский государственный педагогический университет
им. И. Франко Украина, 82100, г. Дрогобыч, ул. И. Франко, 24 1 2 E-mail: telvak1@yahoo.com 3 Киевский национальный университет культуры и искусств, Украина, 01601, г. Киев, ул. Коновальца, 36 3 E-mail: nakonechniy.ua@gmail.com
Авторское резюме
Исследованы особенности конструирования исторической политики на страницах газеты «Наш лемко» (Львов, 1934-1939). Отмечены ее концептуальная продуманность, жанровая разноплановость и содержательная насыщенность. Доказано, что в связи с агрессивной национальной политикой правительств Второй Речи По-сполитой больше всего внимания в газете уделялись проблеме «отпольщения» исторического сознания русинов. С этой целью на страницах издания, в многочисленных научно-популярных публикациях, краеведческих очерках, публицистических и художественных произведениях последовательно утверждалась извечная связь русинства с украинством. Исследовано, что, по убеждению издателей «Нашего лемка», не меньшую опасность от польской пропаганды несла в себе москвофильская идеология. Объяснялось это тем, что в лемковской среде традиционно популярны были старорусинские культурные влияния. Учитывая это, авторы газеты убеждали своих читателей, что культурное славянофильство галицких будителей Х1Х в. не имеет ничего общего с агрессивной идеологией модерного москвофильства. Также немало внимания «Наш лемко» уделял воспитанию местного патриотизма. Поощряя глубокое познание собственной истории и культуры, редакторы газеты побуждали энергично менять неприглядное настоящее и взвешенно планировать будущее. Все эти меры оказали важное консолидирующее влияние на русинов накануне тяжелого испытания, которым оказалась Вторая мировая война. В основном благодаря такой исторической политике лемки стали одним из наиболее сплоченных эмиграционных сообществ после изгнания из родных земель.
Ключевые слова: газета «Наш лемко», русины, историческая политика, Вторая Речь Посполитая.
"Where do we come from?": politics of memory in Nash Lemko
V.V. Telvak1, V.P. Telvak2, V.M. Nakonechnyj3
1,2 Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University 24 Ivan Franko Street, Drohobych, 82100, Ukraine E-mail: telvak1@yahoo.com 3 Kyiv National University of Culture and Arts, 36 Konovalcia Street, Kyiv, 01601, Ukraine E-mail: nakonechniy.ua@gmail.com
Author's summary
The article analyses the construction of the politics of memory in the newspaper Nash Lemko (Lviv, 1934-1939). The study has highlighted its conceptual thoughtful-ness, genre diversity, and content richness. The aggressive national policy of the Second Rzeczpospolita made the newspaper primarily tackle the issue of "polonization" of Rusins' historical consciousness. Therefore, Nash Lemko consistently argued about the age-old connection between Rusins and Ukrainians in numerous popular surveys, local lore essays, journalistic articles, and works of art. According to Nash Lemko editorial board, the Moscophile ideology posed the same danger as Polish propaganda, s^e Old Rusin cultural influences were traditionally popular among the Lemkos. The newspaper contributors convinced their readers that the cultural Slavophilism of the Galician activists of the 19th century had nothing in common with the aggressive ideology of modern Moscophiles. Nash Lemko also paid a lot of attention to strengthening local patriotism. Promoting a deep knowledge of history and culture, the newspaper editors encouraged Lemkos to transform the ugly present and vigorously plan for the future. All these measures had a substantial consolidating effect on the Rusin community on the eve of WWII. Due to the carefully crafted politics of memory, the Lemkos formed a most cohesive emigration communities after after being expelled from their native lands.
Key words: Nash Lemko newspaper, Rusins, politics of memory, Second Rzeczpospolita.
УкраУнська сптьнота в Другш Речi Посполитiй постала перед реальною загрозою втрати власноУ самобутносп внаслiдок агресивноУ нацiональноí полiтики польських урядiв. Йдеться про те, що новi го-сподарi украУнських терешв колишньоУ Австро-Угорщини заходилися за будь-яку цшу пiдважувати нацiональний вибiр найбтьшо'У мен-шини вiдновленоí Польщi. Це проявлялося у свавтьному намаганнi нав'язати вживання старого етношму «русини» замкть модерного «укра'Унщ», впровадити нову географiчну назву «Схщна Малопольща» замiсть традицшного для корiнного населення топонiму «Галичина», зрештою, перманентному затягуваннi з реалiзацieю взятих на себе на мiжнароднiй аренi правових зобов'язань з укра'Ушзацп нижчоУ та середньоУ школи i вiдкриття украУнського унiверситету. Втiм, солщары зусилля схiдногалицькоí громади дозволили знешкодити державнi плани «розчинення украУнства у польському морЬ»
Значно жорсткiше така боротьба за право на власний нацюнальний вибiр велася на периферп етнiчного розселення украíнцiв у важкодо-ступному регiонi Схiдних Бескидiв. Там, внаслщок незначноУ щiльностi населення, низького рiвня його грамотностi та тривалого проживання в шоетычному оточеннi польська влада поводила себе особливо без-церемонно. (У представники наполегливо пщштовхували населення до переходу з уыатства на православ'я чи католицизм, циычно полоыз-ували народну школу, свавтьно забороняли дiяльнiсть украУнських iнституцiй та поширення видань тощо. Розумiючи, що доля соборного украУнства виршуеться саме на теренах Лемювщини, представники захщноукра'Унсько'У iнтелiгенцií, передусiм самi русинськi активкти, вирiшили протистояти такiй Гвалтовнш денацiоналiзуючiй полiтицi. При цьому цiлком виправдано найбтьш дiевим iнструментом обрали видання газети для народу, що була покликана освщомлювати лем-кiвську громаду та надати Уй необхiдну щейну протиотруту.
Таким часописом став добре знаний фахiвцям двотижневик «Наш лемко» (1934-1939). На сьогоднi чимало написано про його рiз-ноплановий вплив на русинську сптьноту ДругоУ Речi ПосполитоУ [19; 20]. Натомiсть, надалi на периферií дослiдницьких iнтересiв перебувае проблема дискурсивних практик кторико-краезнавчого плану редакторiв видання Петра Смереканича та Ю^ана Тарнови-ча, якi доклали чималих зусиль, щоб íхнi земляки залишилися при украУнському виборi. Тож недо^джене наразi питання iсторичноí полггики видавцiв «Нашого лемка» постае актуальним для сучасноУ iсторiографií русинства. Опрацьовуючи численнi матерiали часопи-су, ми використали там методику та пщходи, як-от систематичний, порiвняльний i критичний аналiз джерельноУ бази, представлено! великими текстовими масивами. Здiйснити коректну штерпретацт
рiзножанровоí газетно!' iнформацií уможливило застосування методики контент-аналiзу.
Головним завданням для редакторiв «Нашого лемка» у рiчищi конструйовано!' iсторичноí полiтики, було опонування тезам польсь-коУ пропаганди про етшчну близькiсть русинiв та полямв. Таке «вщ-польщення» лемкiвськоí ^оричноУ свiдомостi вiдбувалося шляхом активно!' популяризацп iдеí органiчноí пов'язаностi iсторичноí долi русинства з украíнським народом. На сторшках часопису чимало уваги придтялося поясненню читачевi манiпулятивного характеру тверджень польських шов^спв, що у своему бажанш заперечити приналежнiсть лемкiв до укра'шства продукували щоразу дивовиж-н^ етногенетичнi мiфи на кшталт волоського походження леммв.
Аргументовано заперечуючи антиукра'шство пропагандистiв Другоí Речi Посполитоí, «Наш лемко» на багатьох прикладах доводив кто-ричну едысть русинiв з (хшми побратимами з Буковини, Галичини, Волин та Надднiпрянщини. Послiдовно утверджуючи соборницьку оптику в лемкiвськiй сптьнот^ редакцiя часопису наголошувала: «Лемювщину заселювали слов'яни такi самi як i Бойкiвщину, i Подiлля, i Волинь, т слов'яни мали ту саму вiру i мову i звича!' i одежу, як i |'х брати коло Львова i Киева. <...> Ми не якiсь волохи, лише перед тисячами лiт нашi деякi предки осiдали на волосьюм правi. А саме закладали оселi мiсцевi люди, що вiд непам'ятних чаав жили на лемкiвськiм Пщкарпаттю, а приходили i поселювалися побiч них якраз браття з Подтля, Волинi i Поднiпров'я, а навггь з далекоí ЧернИвщини» [12: 4].
Категорично вщкидаючи будь-якi посутнi польськ впливи на власну iсторiю та культуру, редактори лемювського часопису постшно наголошували на тому, що русини вщ лiтописних часiв - щейно та економiчно - орiентувалися винятково на схщнослов'янськ терени. Вiдзначимо, що подекуди там цившзацшы акценти носили вщверто гiпертрофований характер, адже цшковито iгнорувалися очевиднi зв'язки русинства зi свiтом захiдних слов'ян. Наприклад, один iз авторiв часопису пiд псевдошмом Лемко наголошував: «Як бачимо, Лемювщина все мала живi зв'язки ттьки зi сходом. Твердження, що вс лемкiвськi церкви побудували польськi панове-шляхта також неправдивi. В церковних хрошках виразно записано, що лемки самi собi спiльно церкви будували, а деяк церкви будували лемки-сол-тиси» [12: 4].
Принагiдно вiдзначимо, що утвердженню соборницького почуття у леммвському середовищi, крiм iсторичноí аргументацií сприяла також мовна полггика редакторiв часопису. На вщмшу вiд москво-фтьсько!' газети «Лемко», котра принципово видавалася лише русин-ською говiркою [13], видавц украíнофiльського видання варiювали
мовний дискурс у своУй газетк Частина допиав, KOTpi здебтьшого мали внутрiшньолемкiвське 3MicTOBe навантаження, публкувалися русинським дiалектом. Натомiсть статтi бтьш широко? культурно-iдейноï спрямованостi подавалися лггературною украУнською мовою. Пояснюючи свою мовну полггику, редактори зазначали: «Будемо в тiй газетi писати письменницькою мовою i нашим лемкiвським говором. Письменницькою мовою тому, щоби дати читачам взiрець поправноУ мови, такоУ, якою говорять коло Киева, якою писали нашi поети, як: Тарас Шевченко, 1ван Франко i нин пишуть всi письменники, та яку ми вс повиннi знати. Читаючи статтi написанi письменницькою мовою, Лемки тзнають i пересвiдчаться, що леммвський говiр е i духом i складнею <...> рiдною дитиною загальноУ нашоУ рiдноï письменни-цькоУ мови, а не якоУсь iншоï, чужоУ» [4: 2].
Утверджуючи в свщомосп свого читача розумiння одвiчноï украУн-ськостi лемкiвського субетносу, редактори часопису спробували дати вщповщь на важливе кторюсофське питання про особливiсть кторично'У мiсiï русинства серед усiх шших вiдгалужень украУнського народу. Експонуючи факт географiчного розташування Лемкiвщини як найбтьш захщного регiону, такою мiсiею було визначено стати надшним бастюном украУнства на окраïнi схiднослов'янського свпу Знаний лемкiвський поет О. Костаревич так передав цю щею: «Опершись о Татри висом стоУш на далекому заходi наче на сторожi Великого Народу. Тiлом своУм стримуеш столiття цiлi захланний напiр чужих племен» [9: 3].
Не меншу небезпеку вщ польськоУ пропаганди, на переконання видавщв «Нашого лемка», несла в собi москвофiльська iдеологiя. Пояснювалося це тим, що в леммвському середовиш^ традицiйно популярними були старорусинськ культурнi впливи. З огляду на це, автори часопису переконували своУх читачiв, що культурне слов'я-нофтьство галицьких будителiв Х1Х ст. немае шчого спiльного з агресивною щеолопею модерного москвофiльства. Його представники, пояснювалося у багатьох дописах «Нашого лемка», у спшц з польськими чиновниками намагаються за будь-яку цшу зруйнувати зв'язок русинства з украУнством, перетворивши леммв на етшчний матерiал для чужих культур [1: 7; 14: 4]. Один iз активних авторiв часопису пщ псевдонiмом Всеволод Ярославич доводив своУм читачам: «Москвофтьсьм провщники й дiячi на Лемювщиш старалися всiми силами затемнити, викривити й цтковито погасити нацюнальну свiдомiсть украУнських Лемкiв» [1: 7].
Найбтьш гостре iдейне протистояння видавщв «Нашого лемка» з адептами москвофтьства вiдбувалося довкола проблеми висвiтлення ТалергофськоУ трагедiï - позасудового ув'язнення та масових страт
галицького населення через здебтьшого безпiдставнi пщозри у його спiвпрацi з росшською розвiдкою. Москвофiли звинувачували у цьому «пе^ галицькоУ Украши» свiдомих украшщв, KOTpi нiби то шляхом доноав aвстрiйськiй владi спроваджували своУх щейних опонентiв на шибеницi та до концтаборiв. На численних прикладах, залучаючи свiдчення очевидцiв, автори украУнського часопису доводили, що справжшми призвiдцями трагедп були самi москвофiли, котрi ппер-трофованою запопадливiстю перед росiйськими чиновниками в часи окупацп краю накликали на мкцеве населення терор австршсько'У вiйськовоï адмiнiстрацiï [8: 2].
Поди на Наддыпрянщиш в другiй половит 1930-х ромв, коли сталiнський режим розгорнув агресивну антиукра'Унську кампанiю, жертвами яко'У стали визначнi украïнськi дiячi, спонукав редакцiю «Нашого лемка» до глибшо'У iсторичноï рефлексiï над проблемою украшсько-росшських взаемин. В багатьох публкащях на цю тему, малознану для бшьшосл лемкiв, росiйський iмперiалiзм вповш виправдано було спiвставлено iз польським за небезпекою для ек-зистенцп украïнства. Осмислюючи причини украïнсько-росiйського протистояння, автори «Нашого лемка» вдавалися до метафори одвiч-но'У боротьби цивЫзацш европейського Заходу та азiатського Сходу. Змальовуючи трагедiю взаемин нашого народу зi своïм схiдним сусiдом, в редакцшному дописi йшлося: «Украïнсько-московське суперництво сягае давых часiв Украïнськоï Ки'Увсько'У Держави й тяг-неться нерозривною ниткою через усi столiття нашо'У минувшини аж до теперiшньоï хвилини. Москва записалася кривавими буквами на сторшках нашо'У кторп. <...> Москва несла нам стало пожари й рушу, знищення й загладу, на штиках багнетiв несла нам братовбивчi кличi, що обеззброювали нашого духа, щоби вiдтак тим дужче затиснути петлю на нашiй шш» [24: 2].
Запорукою успiшностi формування проукраïнськоï iсторичноï свiдомостi у лемкiвському середовиш^, на справедливе переконання редакторiв «Нашого лемка», було виховання читацькоï культури. З фею метою вже вщ перших чисел часопису в його структурi було запроваджено постшну рубрику «Ям книжки читати?», де найчаспше йшлося саме про найбiльш популярш iсторичнi працi. «Найперше треба знати, що маемо там книжки, ям остануть на все вогнетривки-ми стовпами, - йдеться у часопиа. - Такою книжкою е наша iсторiя нашого украïнського Народу. Бачимо там ус дiлa та славн вчинки наших предкiв, бо iсторiя це вчителька життя. Вчить нас добрих прикмет, вказуе, як уникати злих, некорисних дт та вчинмв» [25: 2].
Зацкавлешсть читaчiв згаданою рубрикою пщказала редакторам «Нашого лемка» щею запровадити нову структурну частину часопису,
присвячену суто кторико-краезнавчш проблематицк Обфунтовуючи потребу в новiй iсторичнiй рубрик, видавцi русинськоУ газети вка-зували: «На бажання наших читачiв начинаемо з цим числом вести кторичний куток, щоби дати кожному змогу познакомитися з рщною iсторiею. Людина, яка не знае своеУ кторп, стае рабом, погноем чужих» [16: 5]. За задумом редакторiв, створен досвiдченими дослiдниками iсторико-краезнавчi нариси були покликан виховувати у читача розумшня цiнностi власноУ культурноУ спадщини [11: 12] та едносп iсторичноï долi русинiв з рештою украУнського народу [2: 11]. Згада-ний кторичний куток мав наступнi рубрикацiйнi складовк «З рiдних сiл», «З наших мiст i сiл», «Мандруймо по рщних селах», «Пiзнаваймо рiднi села», «Мандруймо по рщнш землi», «Поди з кторп УкраУни» та ш. 1сторична сторiнка «Нашого лемка» найчаспше мiстила описи таких знакових для кторп нашого народу подiй, як Володимирове хрещення УкраУни [22: 2], Листопадовий зрив [3: 3], акт Злуки [15: 2], бш пщ Крутами [21: 2] та ш.
Формувати кторичну культуру свого читача «Наш лемко» також намагався засобами художнього слова. На сторшках часопису було опублковано чимало ^орично'У белетристики, присвяченоУ легендар-нiй iсторiï Леммвщини. В нiй головними героями постають вiдважнi русинськi князi (напр., Якун), котрi справедливо правлять своУм народом i солщарно з ним протистоять захланним апетитам сус^в [23: 7]. Авторами цих кторичних оповiдань були там знаш русинськi белетристи, як I. Филипчак, В. Качмарський, В. Косар, М. Кипарис та ш. Щодо новггньо'У доби, «Наш лемко» регулярно друкував мемуари очевидщв про трапчш подiï ПершоУ свiтовоï вшни та героïчнi часи УкраУнськоУ революцп на захiдноукраïнських землях.
Важливо, що редакщя «Нашого лемка» не лише транслювала своему читачевi готовi знання про минуле, але й закликала разом тзнавати кторт рiдноï землк З цiею метою на сторшках часопису було опублковано звернення до громадськосп занотовувати вiд старожилiв iсторичнi свiдчення, фiксувати обрядовi практики та описувати топошми i гiдронiми своУх сiл [6: 3]. Запрошуючи до ств-працi читачiв, редакцiя пояснювала: «Питання: Звiдки ми Украïнцi Лемки найшлися у Карпатах i висунулися цим клином аж поза рку Попрад - дуже цкаве. Щоб це питання як слщ розв'язати та дати нашим ученим дослщникам вщповщы до цеУ розв'язки матерiали - всi мусимо взятися до цеУ працЬ> [5: 3]. Для полегшення своУм читачам кторико-краезнавчих пошумв, редакцiя «Нашого лемка» розробила спе^альний питальник, перiодично удосконалюючи i друкуючи його на сторшках часопису. Як свщчать численш дописи кореспонденлв, умiшенi пiд спiльним заголовком «Земля свщком минулого», iдея
залучити леммв до крaезнaвчоï роботи знайшла чималу пщтримку у ïхньому середовишi.
Вагомим елементом iсторичноï полггики е формування нацюналь-ного Пантеону, постат якого через загальну втзнавашсть i прийнят-нiсть мають еднати сптьноту усвiдомленням спiльних цiнностей. В «Нашому лемку» бачимо доволi складну iерaрхiю нaцiонaльних героïв як репонального, так i зaгaльноукрaïнського рiвнiв. На вершину на-цiонaльного Пантеону вповн виправдано було поставлено культову для вах укрaïнцiв постать Тараса Шевченка. Редaкцiя «Нашого лемка», подiбно до того, як це зазвичай робили й iншi тогочасн укрaïнськi ви-дання, перше березневе число завжди вщводила вшануванню Кобзаря, атестованого в часопиа «Пророком» та «апостолом нaшоï правди i волЬ>. При цьому стисло наводилася бiогрaфiя поета з наголосом на його селянське походження, злиденне голодне дитинство та життевi поневiряння чужими краями. Це, вочевидь, мало викликати емпатт у русинського читача, що нерщко мав подiбний гiркий життевий досвiд. Шевченмвсьм числа були багато iлюстровaнi портретами Кобзаря, замальовками пов'язаних з ним локацш, а також мктили найбтьш популярнi поетичнi твори укрaïнського гешя.
При розкриттi нaцiонaльного значення Шевченка, акцентувала-ся його мiсiя як виразника страждань i сподiвaнь вах уярмлених украшав. Пояснюючи, ким для своïх спiввiтчизникiв е видатний поет, «Наш лемко» писав: «Як добрий батько за дггьми, так вш за невинним народом, обстоював уам серцем, писав i мрiяв про нашу минувшину, вщважно ставив царям-катам перед очi нaроднi кривди i грiмкими словами домагався для бралв волi. Як батько ганив свш народ за недобрi й хибш вчинки, але й навчав, як робити, щоби було добре. Вш i наш учитель, бо навчав вах бралв Украшав, як любити свою землю й народ, щоби добути кращу долю» [18: 2]. З огляду на таку характеристику, часопис наполегливо радив своïм читачам за-тзнатися з «Кобзарем», названим «найславышою й найцкавшою книжкою, яку маемо».
Поряд iз Шевченком, на сторiнкaх «Нашого лемка» слщно перюдич-не вшанування ще одного поетичного геыя укрaïнствa - 1вана Франка. Подiбно до практик вщзначення Шевченкових днiв, часопис вщводив серпневi числа для демонстрaцiï нацюнального подвигу Каменяра. Знайомлячи свого читача з нацюнальним служiнням I. Франка, «Наш лемко» пщкреслював, що саме галицький поет «серед хащ^в найди-кiших пробивав шляхи для шших, той каменяр, що довгi л^а лупав скалу безiдейностi, байдужости, той, що крушив серця i сумлшня свого народу - був Мойсеем, що провадив нарщ в обитувану крашу народнього щастя i впав на лм шляху.» [7: 3].
Серед визначних постатей новгшьо'У доби вповш очкувано домЬ нували дiячi УкраУнськоУ революцiï з обох бомв Збруча. При цьому персоналiйнi акценти нерщко визначалися подiями меморiального плану. Так, правдивою трагедiею для украУнства було змальовано передчасну смерть в листопадi 1934 р. голови Центрально! Ради та «найбтьшого i найславшшого нашого кторика» Михайла Грушевсь-кого [17: 4].
Поряд iз цим, чимало уваги на сторшках «Нашого лемка» було вщведено постатям визначних русинських дiячiв. Причинами такоУ уваги були ювшейш дати чи меморiальнi подiï. Серед вшанованих часописом бачимо духовних пастирiв (Р. Винницький, М. Денько,
A. Малиняк), колишшх УкраУнських ачових стрiльцiв (В. Юрченко,
B. Скрипчук), кооперативних (В. Полянський, Г. Баньмвський), освггян-ських (М. Юрга, В. Чайкiвський, В. Яворський) та культурних (Б.-I. Анто-нич, В. Чаймвський) дiячiв. У всiх дописах такого плану пщносилося жертовне служшня згаданих осiб русинськiй громадi.
Спонукаючи свого читача до плекання кторично'У пам'ят в регю-нальному та загальнонацюнальному вимiрах, редактори «Нашого лемка» звертали увагу на важливiсть творення кторичних музеУв. Так, коли постав перший Леммвський музей у СяноцЬ редактори часопису звернулися до русиыв iз закликом збагачувати його колек-цiï власними речами, котрi мають антикварну цшшсть. Пояснюючи важливiсть кнування таких культурних осередкiв, «Наш лемко» пщ-носив важливiсть УхньоУ меморiальноï мiсiï: «Такий музей ест барс потрiбний. В нiм як в зеркалi можна видiти нашу минувшину» [10: 4]. Вiдзначимо, що редактори часопису постшно iнформували свого читача про справи рщного музею, заохочуючи до активноУ дiяльностi по збагаченню його фондових збiрок.
Насамкiнець вщзначимо, що стосовно проблеми рецепцiï читачами «Нашого лемка» особливостей наповнення iсторико-краезнавчоï складовоУ часопису ми не можемо сказати багато, адже збережений архiв редакцп практично не мiстить кореспонденцп. Натомiсть, маемо чимало свiдчень того, що владн чиновники зi значним неспокоем реагували саме на ^оричну полггику русинськоУ газети. Промовистим свщченням цього е ряснi пустi шпальти, залишеы цензорською рукою саме в тих рубриках, де мктилися кторичш нариси. На сьогоднi ми маемо ушкальну можливiсть реконструювати цензурованi частини допиав, адже у бiблiотецi Львiвського нацiонального унiверситету iменi 1вана Франка заховався единий повнотекстовий примiрник «Нашого лемка» з цензурного ком^ету. Його порiвняння з цензуро-ваним варiантом дозволяе стверджувати, що найчастiше втручання зазнавали саме тексти кторико-краезнавчого плану. Це е промови-
стим свщченням слушносп обрaноï видавцями редaкцiйноï полiтики.
Пiдсумовуючи iсторичну пол^ику редaкторiв «Нашого лемка» вiдзнaчимо ïï концептуальну продумaнiсть, жанрову рiзноплaновiсть i змктову нaсиченiсть. На сторiнкaх часопису у численних науково-популярних дописах, краезнавчих розвщках, публiцистичних нарисах i художшх творах послiдовно утверджувався одвiчний зв'язок русинства з украшством. Ця соборницька iдеологiя утверджувалася шляхом «вщпольщення» i «вiдросiйшення» iсторичноï свщомосп лемкiв, що зазнавали Гвалтовного денaцiонaлiзуючого впливу пропaгaндистiв Другоï Речi Посполиток Поряд iз цим, чимало уваги «Наш лемко» вщводив вихованню мкцевого пaтрiотизму. Заохочуючи до глибокого тзнання влaсноï iсторiï та культури, редактори часопису спонукали енергшно перетворювати неприглядне сьогодення та виважено пла-нувати майбутне. Всi цi заходи мали важливий консолщуючий вплив на русинську сптьноту напередодн складного випробування, яким виявилася Друга свггова вiйнa. Здебтьшого завдяки тaкiй iсторичнiй полiтицi лемки постали як одна з найбтьш згуртованих емiгрaцiйних спiльнот пiсля вигнання з рщних земель.
Л1ТЕРАТУРА
1. Всеволод Ярославич. Москвофтьство на Лемювщиш // Наш лемко. 1939. Ч. 10. С. 7.
2. Всеволод Ярославич. Християнство на Лемювщиш (Вщ найдавшших чaсiв до церковноï, Берестейськоï унiï) // Наш лемко. 1939. Ч. 1. С. 11.
3. День 1 листопада для нашого народу // Наш лемко. 1934. Ч. 21. С. 3.
4. До наших чт^в // Наш лемко. 1934. Ч. 1. С. 2.
5. За слщами минулого // Наш лемко. 1935. Ч. 22. С. 3.
6. Збираймо вс мaтерiaли i назви Лемювщини // Наш лемко. 1935. Ч. 17. С. 3.
7. 1ван Франко // Наш лемко. 1934. Ч. 11. С. 3.
8. 1здять собi на талергофсьюм конику // Наш лемко. 1934. Ч. 20. С. 2.
9. Костаревич О. *** // Наш лемко. 1934. Ч. 1. С. 3.
10. Лемювський Музей в Сянош // Наш лемко. 1934. Ч. 2. С. 4.
11. Лемювщина в народних переказах // Наш лемко. 1938. Ч. 1. С. 12.
12. Лемко. В оборот iсторичноï правди // Наш лемко. 1934. Ч. 7. С. 4.
13. Наконечний В. М. Селянський часопис «Лемко»: щеолопя, рубрикация, проблематика // Украшський селянин. 2020. Вип. 23. С. 73-78. DOI: 10.31651/2413-8142-2020-23-73-77
14. Не тшся враже // Наш лемко. 1939. Ч. 5. С. 4.
15. Переломовi дш в iсторiï Украши. 22 ачня - Украша понад усе! // Наш лемко. 1935. Ч. 3. С. 2.
16. Поди з ^орп Укра'ши // Наш лемко. 1934. Ч. 1б. С. 5.
17. Помер M. Грyшевський // Наш лемко. 1934. Ч. 24. С. 4.
18. Тарас Григоревич Шевченко. В 120-ïy рiчницю уродин // Наш лемко. 1934. Ч. 5. С. 2.
19. Тельвак В., Наконечний В. Становище русинсько'|' меншини в Другш Pечi Посполитш за матерiалами газети «Наш лемко» // Русин. 2020. № б1. С. 1бб-182. DOI: 10.17223/18572б85/б1/10
20. Тельвак В.В., Тельвак В.П., Наконечний В.М. «Геть отрую з наших хат!»: протиалкогольний дискурс газети «Наш лемко» // Русин. 2021. № бб. С. 34-47. DOI: 10.17223/18572б85/бб/3
21. Триста хоробрих. Хто i за що боровся пщ Крутами // Наш лемко. 1935. Ч. 4. С. 2.
22. У 950-лЬтя Володимирового хрещення Украïни // Наш лемко. 1938.
4. 8. С. 2.
23. Филипчак I. Вiче в Сяноц в 980 р. // Наш лемко. 1935. Ч. 13. С. 7.
24. Як Mосква поневолювала Укра'шський Нарщ // Наш лемко. 193б. Ч.
5. С. 2.
25. Як книжки читати? // Наш лемко. 1934. Ч. 4. С. 2.
REFERENCES
1. VsevoLod YarosLavych. (1939a) MoskvofiL'stvo na Lemkivshchini [Mosco-phiLes on Lemkivshchyna]. Nash Lemko. 10. p. 7.
2. VsevoLod YarosLavych. (1939b) Khristiyanstvo na Lemkivshchini (Vid naydavnishikh chasiv do tserkovnoï, Beresteys'koï uniï) [Christianity in Lemkivshchyna (From ancient times to the Union of Brest)]. Nash Lemko. 1. p. 11.
3. Nash Lemko. (1934a) Den' 1 Listopada dLya nashogo narodu [November 1st for our peopLe]. 21. p. 3.
4. Nash Lemko. (1934b) Do nashikh chitachiv [To our readers]. 1. p. 2.
5. Nash Lemko. (1935a) Za sLidami minuLogo [FoLLowing the past]. 22. p. 3.
6. Nash Lemko. (1935b) Zbiraymo vsi materiaLi i nazvi Lemkivshchini [Gathering aLL the materiaLs and namings of Lemkivshchyna]. 17. p. 3.
7. Nash Lemko. (1934c) Ivan Franko. 11. p. 3.
8. Nash Lemko. (1934d) Izdyat' sobi na taLergofs'kim koniku [They are riding a ThaLerhof horse]. 20. p. 2.
9. Kostarevych, O. (1934) [no titLe]. Nash Lemko. 1. p. 3.
10. Nash Lemko. (1934e) Lemkivs'kiy Muzey v Syanotsi [The Lemko Museum in Sianok]. 2. p. 4.
11. Nash Lemko. (1938a) Lemkivshchina v narodnikh perekazakh [Lemkivshchyna in foLk taLes]. 1. p. 12.
12. Lemko. (1934) V oboroni istorichnoï pravdi [On guard of historicaL truth]. Nash Lemko. 7. p. 4.
13. Nakonechnyj, V.M. (2020) SeLyans'kiy chasopis "Lemko": ideoLogiya, rubrikatsiya, probLematika [Peasant periodical "Lemko": ideology, headings, issues]. Ukralns'kiy selyanin. 23. pp. 73-78. DOI: 10.31651/2413-8142-202023-73-77
14. Nash Lemko. (1939) Ne tishsya vrazhe [Do not rejoice yet, enemy]. 5. p. 4.
15. Nash Lemko. (1935c) PereLomovi dni v istoriï Ukraïni. 22 sichnya - Ukraïna ponad use! [Prominent days in the history of Ukraine. January 22 - Ukraine above aLL!]. 3. p. 2.
16. Nash Lemko. (1934f) Podiï z istoriï Ukraïni [Events from the history of Ukraine]. 16. p. 5.
17. Nash Lemko. (1934g) Pomer M. Grushevs'kiy [The death of M. Hrushevsky]. 24. p. 4.
18. Nash Lemko. (1934h) Taras Grigorevich Shevchenko. V 120-tu richnitsyu urodin [Taras Shevchenko. The 120th anniversary]. 5. p. 2.
19. TeLvak, V. & Nakonechnyj, V. (2020) The Rusin minority in the Second Polish RepubLic according to Nash Lemko newspaper. Rusin. 61. pp. 166-182 (in Ukrainian). DOI: 10.17223/18572685/61/10
20. TeLvak, V.V., TeLvak, V.P. & Nakonechnyj, V.M. (2021) "Down with Poison in our Houses!": Anti-ALcohoL Discourse of Nash Lemko Newspaper. Rusin. 66. pp. 34-47 (in Ukrainian). DOI: 10.17223/18572685/66/3
21. Nash Lemko. (1935d) Trista khorobrikh. Khto i za shcho borovsya pid Kru-tami [Three hundred of the bravest. Who and for what fought near Kruty]. 4. p. 2.
22. Nash Lemko. (1938b) U 950-Littya VoLodimirovogo khreshchennya Ukraïni [950 anniversary of Ukraine's christening by VoLodymyr]. 8. p. 2.
23. FyLypchak, I. (1935) Viche v Syanotsi v 980 r. [The counciL in Sianok in 980]. Nash Lemko. 13. p. 7.
24. Nash Lemko. (1936). Yak Moskva ponevoLyuvaLa Ukraïns'kiy Narid [How Moscow ensLaved Ukrainian peopLe]. 5. p. 2.
25. Nash Lemko. (1934i) Yaki knizhki chitati? [What books shouLd we read?]. 4. p. 2.
Тельвак Вггалш Васильович - доктор iсторичних наук, професор кафедри всес-вггньо!' ia^N Дрогобицького державного педагопчного ушверситету iM. I. Франка (УкраТна).
Тельвак Виталий Васильевич - доктор исторических наук, профессор кафедры всемирной истории Дрогобыческого государственного педагогического университета им. И. Франко (Украина).
Vitalii V. Telvak - Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University (Ukraine).
E-mail: te1vak1@yahoo.com
Тельвак Вюторт neTpiBHa - кандидат iсторичних наук, доцент кафедри всес-вгтньоТ icTopii Дрогобицького державного педагопчного унiверситету iM. I. Франка (УкраТна).
Тельвак Виктория Петровна - кандидат исторических наук, доцент кафедры всемирной истории Дрогобычского государственного педагогического университета им. И. Франко (Украина).
Viktoria P. Telvak - Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University (Ukraine).
E-mail: te1vak1@yahoo.com
Наконечний Володимир Михайлович - кандидат iсторичних наук, доцент кафедри мiжнародних вщносин КиТвського нацiонального унiверситету культури i ми-стецтв (УкраТна).
Наконечный Владимир Михайлович - кандидат исторических наук, доцент кафедры международных отношений Киевского национального университета культуры и искусств (Украина).
Volodymyr V. Nakonechnyj - Kyiv National University of Culture and Arts (Ukraine).
E-mail: nakonechniy.ua@gmai1.com
