CC BY
21
УДК 392.5 (477.8) UDC
DOI: 10.17223/18572685/65/15
Ввешьна леммвська пiсня (украУнська, польська, словацька): специфiка та використання
Т.В. Саварин1, Н.О. Федчишин2
Тернопiльський нацiональний медичний унiверситет iM. 1.Я. Горбачевського Украина, 46001, м. Тернопть, майдан Волi, 1 1 E-mail: savaryn@tdmu.edu.ua 2 E-mail: fedushunno@tdmu.edu.ua
Авторське резюме
У статт проаналiзовано лемкiвськi весiльнi шлюбнi та пояшлюбш nicHi у порiвняннi з польськими i словацькими. Лемкiвcька веciльна тсенна обрядовicть е складовою загальноукраТнського обрядотсенного фонду й позначена певними спецфчними ознаками, якi зумовленi cуciдcтвом лемюв з поляками та словаками. З'ясовано, що пicеннi традицii захiдних слов'ян у порiвняннi з лемкiвcькою вестьною пicеннообрядовicтю виявляють певнi закономiрноcтi: вщповщники окремих елементiв бiльше простежуються у вестьнш пicеннообрядовоcтi украiнцiв Схщно'] Словаччини i cловакiв, менше аналогiв вщнайдено у лемкiвcько-польcькому cумiжжi. Для лемювсьш моделi украiнcького веciлля, збагачено!" арха'|'чними формами та елементами, притаманними е поодинок вiдмiнноcтi, якi Грунтуються на етнокультурних взаемозв'язках лемкiв iз сусщшми народами. Репертуар веciльних пicень трьох сусщшх народiв вiдображае свое походження вщ праслов>янського ритуалiзму шлюбу, заснованого на моногамному союз^ cпоcобi господарства, близькому cвiтоглядi (подiбне значення вогню, води, хлiба, сонцепоклонництво тощо), а також на cхожicть ритуальних дш (благословення, випiкання веciльного короваю тощо). Bci згаданi вище ознаки разом iз подiбною драматизацiею веciльноi церемони роблять етнонацiональнi верси традицiйного амейного ритуaлiзму -т. зв. «карпатського циклу». Встановлено, що змicт лемювсько]' веciльноi пicнi зберiгaе арха1чш мотиви та образи рел^тового укрaiнcького репертуару з його типовим широким тсенно-хоровим вираженням змicту веciльних ритуaлiв, морального та парного стану молодоi пари та ix ciмей, рiзномaнiтноi поетично]' cимволiки та
стилистики. Тривалий симбiоз культурних, економiчних та софально-полггичних KOHTaKTiB мiж сусiднiми етносами зумовив взаемозв>язок елементiв вестьно'[ тсш та ритуaльноi дрaмaтизaцii з помггною лемкiвською домiнaнтою щодо словацького репертуару вестьних шсень, а також щодо репертуару польських гурaлiв (зокрема, стародавн тсш).
Ключовi слова: весiльнi обрядовi тсш, обряд, весiлля, aрхaiчний, регюнальний, етнокультура.
Свадебная лемковская песня (украинская, польская, словацкая): специфика и использование
Т.В. Саварин1, Н.О. Федчишин2
Тернопольский национальный медицинский университет им. И.Я. Горбачевского Украина, 46001, г. Тернополь, пл. Свободы, 1 1 E-mail: savaryn@tdmu.edu.ua 2 E-mail: fedushunno@tdmu.edu.ua
Авторское резюме
В статье проанализированы лемковские свадебные брачные и послебрачные песни в сравнении с польскими и словацкими. Лемковская свадебная песенная обрядность - это неотъемлемая часть всеукраинского обрядопесенного фонда. Она имеет и свои специфические особенности, обусловленные близким соседством лемков с поляками и словаками. Выявлено, что эти песенные традиции западных славян по сравнению с лемковской свадебной песеннообрядностью имеют некоторые закономерности. Аналоги отдельных элементов больше прослеживаются в свадебной песеннообрядности украинцев Восточной Словакии и словаков, гораздо меньше отличий на лемковско-польской границе. Лемковский вариант украинской свадьбы, сохранив много архаичных форм и элементов, характеризуется появлением некоторых различий, отражающих постоянные этнокультурные контакты лемков с соседними народами. Репертуар свадебных песен трёх соседних народов отражает своё происхождение от праславянского ритуализма брака, основанного на моногамном союзе, способе хозяйства, близком мировоззрении (подобное значение огня, воды, хлеба, солнцепоклонничества и т. п.), а также указывает на сходство ритуальних действий (благословение, выпечка свадебного
каравая и т. п.). Все упомянутые выше признаки вместе с подобной драматизацией свадебной церемонии составляют этнонациональные версии традиционного семейного ритуализма - т. н. «карпатського цикла». Установлено, что содержание лемковской свадебной песни сохраняет архаичные мотивы и образы реликтового украинского репертуара с его типичным широким песенно-хоровым выражением содержания свадебных ритуалов, нравственного и психического состояния молодой пары и их семей, разнообразной поэтической символики и стилистики. Долгий симбиоз культурных, экономических и социально-политических контактов между соседними этносами обусловил взаимосвязь элементов свадебной песни и ритуальной драматизации с заметной лемковской доминантой относительно словацкого репертуара свадебных песен, а также относительно репертуара польских гуралов (в частности, древние песни).
Ключевые слова: свадебные обрядовые песни, обряд, свадьба, архаичный, региональный, этнокультура.
The Lemko Wedding Song (Ukrainian, Polish, Slovak): Peculiarity and Usage
T. V. Savaryn1, N. O. Fedchyshyn2
I. Horbachevsky Ternopil National Medical University 1 Voli Square, Ternopil, 46001, Ukraine
1 E-mail: savaryn@tdmu.edu.ua 2 E-mail: fedushunno@tdmu.edu.ua
Abstract
The article analyzes Lemko's wedding and post-wedding songs in comparison with Polish and Slovak ones. As an integral part of all-Ukrainian ceremonial song fund, Lemky wedding song ritualism is distinguished by some specificity due to Polish and Slovak close proximity. Naturally, Lemko song specificity are best revealed when compared with the similar song traditions of the Western Slavs. The similarity of certain elements is better traced in the wedding song ritualism of the East Slovakian, Ukrainians and Slovaks sons, as compared to the Lemky-Polish neighbourhood. While preserving a lot of archaic forms and elements, the Lemko version of the Ukrainian wedding is characterized by some differences, which reflect Lemko's continuous ethnocultural contacts with neighbouring nations. The wedding song repertory of the three neighbouring nations has been found to impressively reflect its origin from
the Proto-Slavic marriage ritualism, based on the monogamous marriage, husbandry lifestyle, close worldview (similar meaning of fire, water, bread, Eden tree, sun-worship, etc.), as well as on the similarity of ritual acts (garlanding, blessing, roundabout the table and dough trough, breaking wedding loaf, etc.). All mentioned above together with the similar dramatization of the wedding ceremony make ethnonational versions of traditional family ritualism - a so-called "Carpathian cycle". The Lemko wedding song content has been found to preserve archaic motives and images of relict Ukrainian repertory with its typical ample song/choral expression of the content of wedding rituals, young couple's and their families' moral and mental state, varied poetic symbolism and stylistics. Long-term endosmosis of cultural, economic, and sociopolitical contacts between neighbouring ethnoses has conditioned the interchange of the elements of wedding song and ritual dramatization with marked Lemko dominant regarding Slovakian wedding song repertory, as well as with regard to the repertory of Polish Gorals, long-standing song strata in particular.
Keywords: Lemko Wedding Song, rite, wedding, archaic, regional, ethnoculture.
У 2019 р. минуло 75 роюв вщ початку депортацшно-переселенськоТ акцп, ретельно спланованоТ бтьшовицько-комуыстичними урядами Польшу та СРСР, щодо переселення украТнщв 3i своТх споконвiчних iсторичних терешв, як перебували в межах тодшньоТ Польшу на територт УРСР.
Пкля ДругоТ св^овоТ вшни вщбулася депортащя леммв, яка спричинила знищення етнокультурного середовища цього репону. Вщтак лемки намагалися зберегти вщ цтковитого забуття надбання предюв, створен упродовж багатьох вЫв, а тому сьогодш простежуемо свщоме бажання кожного лемка не втратити зв'язок з рщною землею. Попри те, що ця етнографiчна сптьнота, переселена 3i своеТ батьювщини, зберiгае i свою еднiсть в етнокультурному коршы i вiдчувае едысть з предками, своею iсторiею, репональними традицiями, обрядовою самобутнiстю [7: 13].
Леммвська весiльна обрядовiсть i тсеншсть в УкраТнi не були предметом дослщження у якостi единого етнокультурного комплексу в мiжетнiчному середовишi. В шших слов'янських краТнах також немае прикладiв розвiдок, якi б використовували системний етнолшгвктичний пiдхiд до аналiзу традицiйних уявлень про весiльну тсеннообрядовкть. Важливою працею на тему слов'янського шлюбного обряду е монографiя словацького етнографа Яна Коморовського «Традицшне вестля у слов'ян» [28], яка узагаль-нюе величезний фактичний матерiал i е виключно етнографiчного характеру. У сучаснш слов'янськiй етнографiТ, фольклористицi заслу-
говують на увагу пращ росшського дослiдника А.В. Гури [10, 11], ям е систематизованим зiбранням слов'янських шлюбних традицiй.
Висвiтлюючи роль тсш у весiльному обрядi, ми погоджуемося з думкою вщомоТ дослщнищ веciльного фольклору М. ШубравськоТ, «що веciльну пicню cлiд розглядати в cиcтемi единого живого органiзму - обряду, а якщо й вивчати окремо, то ттьки як складову його частину, яка постшно перебувае з ним у взаемообумовленосп i взаемозалежносп» [5: 25]. Тому вестьш пicнi ми розглядаемо вiдповiдно до таких найголовшших етапiв веciлля, що ткно пов'язанi мiж собою. Наше завдання полягае в тому, щоб показати, як це узгоджуеться зi структурою традицшного веciльного обряду в сус^в-словамв та польських гуралiв. Обрядовi пicнi пояснюють або описують етапи вестьноТ драми, творять з ними одне синкретичне цте. У них передаеться з поколшня у поколшня обрядовий доcвiд, це cвоерiдна неписана шструкщя, що пiдказуе поcлiдовнicть проведення вестьного дiйcтва.
Обрядовi пicнi, як правило, подтяють за етапами обряду, за тематикою, за роллю Тх в обрядi. У зв'язку з цим у вестьному фольклорi можна видтити твори власне обрядовi та лiричнi позаобрядовi. Структуру i функцюнальы оcобливоcтi веciльноТ пicенноТ обрядовоcтi дуже докладно охарактеризував Ф. Колесса. Вш писав, що вестьну драму «грають члени веciльноТ дружини, cтилiзуючи своТ ролi за традицiйними схемами. Серед них визначаються двi групи: а) режисери i заразом головнi дiйовi особи, старости, свахи, дружби, дружки i т. iн. - це неначе сцешчне уособлення громади, що дае свою апробату шлюбному актов^ вони виявляють найбiльшу активнicть, промовляють i cпiвають за себе i в iменi iнших оciб та пускають у рух цте видовище; б) друга група - це героТ дня: молодий, молода й Тхня рщня; вони грають подт власного життя; та iнcценiзацiя щеТ подiТ в веciльному обрядi творить неначе театр у театра видовище, що вщбуваеться в iншiй площиы, як решта обрядовоТ дiТ, через що акщя роздвоюеться. Ролi оаб цiеТ другоТ групи пaнтомiмiчнi, пасивш, обмеженi до сповнювання прикaзiв по традицшному шаблону: це неначе кукли, порушуван режисерами» [14: 396].
У вестьному обрядi Ф. Колесса вбачав тетрaлiзaцiю дiйcного життя cпецiaльними формами драматичноТ екcпреciТ. У цьому драматичному дшав значну роль вiдiгрaвaв хоровий ств. «Взaгaлi ж у хоровi пicнi бiльше вкладаеться змicту шсцешзованого обрядом, нiж у саму гру дшових оciб. У функцiях, ям хор сповняе в веciльнiй драм^ можна вiдрiзнити елемент епiчний,- коли хор заповщае, супроводить i пояснюе вс вaжливiшi моменти; драматичний елемент - коли хор ствае вщ iменi дiйових оciб (молодого, молодоТ, батька,
матер^, або коли два хори ведуть стваний дiалог; хор сповняе режисерську функцт, коли в пiснях дае доручення й прикази, ям мають виконувати дiйовi особи або апробуе довершен поди; штермедшну функцiю, коли в перервах мiж головними актами вестьноТ драми спiвае пiснi "застольы", еротичнi, баладнi, танковi, що не в'яжуться безпосередньо з розвитком драматичноТ акци» [14: 396]. Так докладно охарактеризував учений функцюнальний спектр вестьного хору. Додамо ще: цей аналiз вiн робив на фольклорному матерiалi польсько-украТнського сумiжжя i зауважив, що «первкне провiдне значення хору найкраще збережено на схiдних землях Польшу; на захiдних хор сходить уже на другий план, хоровi тсы заступають режисери соловими або орарями й дiалогами» [14: 396]. Таким чином, Ф. Колесса виразно обфунтував домiнувальний вплив украТнського лемкiвського вестьного обрядового дшства в мiжетнiчному контексп.
Весiльний фольклор також можна подтити на словесно-музичний i вiршований. ^м пiсень, на весiллi часто чуемо промови старости, примовки дружок та свашок. Однак на весiллi ствають багато i необрядових пiсень. Очевидно, це можна пояснити тим, що на вестл^ як i в шших народних святах, мае мкце рiзнокомпонентне дiйство, яке врештi формуе урочисто-радкну пiднесену атмосферу. Оскiльки розлучення молодоТ з батьками традицiйно-патрiархальноТ селянськоТ родини i перехiд в шшу сiм'ю за невiстку таТло в собi багато незвiданого, незвичного, а то й взагалi чужого. У вестьне дiйство - загалом радкне, веселе, урочисте - вплiтались елементи смутку i жалю, особливо в актi прощання молодоТ з родиною [17: 115]. Таким чином, смуток молодоТ, а часом i 17 сльози, були не просто обрядовою даниною традицiТ, а мали цтком реальну основу, тому вiдхилення вщ такоТ поведiнки молодоТ, навiть за обставин, коли не було пщстав для смутку i жалю, у народi вважали порушенням традицiйного обрядового етноетикету. Звертаемо увагу на ц моменти психологiчного характеру у вестьному дiйствi тому, що вони вщображеы у весiльнiй пiсенностi. Психологiчнi стани учаснимв весiльноТ драми урiвноважували, гармоызували, як показуе аналiз, жартiвливi та лiричнi пiснi, якi не мали прямого вщношення до весiлля.
Варто зазначити, що основы обряди i узвичаеы моменти на всiх трьох етапах вестля бiльш-менш повторювались. Оды й т ж пiснi ствали на заручинах i пiд час вестля. До урочистого моменту вестля перебувало в сумному, тужливому настроТ. Аж до вiдходу на шлюб наречена була сумна, оплакувала свою дiвочу свободу, вiдхiд з рщного дому. Пiсля шлюбу вона не смта вже виронити анi сльози,
бо це було би образою для ново! родини. Тому вщповщно змiнюeться настрiй весiльних тсень. На противагу сумним, тужливим тсням в пiсляшлюбному перiодi переважають тсы жартiвливi, гумористичнi, зокрема зверненi до музик, кухарки, свашок, старости, дружбiв i та iнших учасникiв весшля.
Проаналiзувавши весiльну обрядовiсть лемкiвського репону, спостерiгаeмо однаковi весiльнi звича! i сцени у лемкiв i словаюв. Це ж стосуеться i тсень [25: 114]. На територiальну близьюсть, схожiсть iсторичних, економiчних ^ сощальних умов, етнiчну близькiсть як на фактори, що сприяють обмшу в уснш поезií, вказував П. Богатирьов. Вш аналiзував художнi особливостi епосу слов'янських народiв, виходячи також iз близькостi особливостi мов [2]. Багато сптьного i в iсторичнiй долi украíнцiв-лемкiв та словакiв. (м неодноразово доводилось захищати свою культуру вщ асимiляторських наступiв. За того тсня завжди вiдiгравала важливу роль у громадсько-культурному вiдродженнi. Щодо суспiльних умов, то захщним укра'нцям i словакам доводилось жити в межах одше!' держави - Австро-Угорщини, а звщси - вступати в економiчнi, полггичш й культурнi взаемини, вести сптьну визвольну боротьбу [21: 6].
Вагомим елементом етнокультурного обмiну сумiжних народностей залишався полггичний статус етносiв. Чиншсть фактора полiтичного статусу етносiв у мiжетнiчних стосунках свого часу зауважив Ямв Головацький. Незважаючи на близью стосунки леммв з мазурами, вони рiзко вiдрiзняються однi вiд одних в етнопсихолопчному i етнокультурному план. Вш писав: «Лемко никак не выучится по-польски... Лемко не роднится с мазуром, не перенимает от него ничего, ни платья, ни обычаев. Напротив того, он охотно сообщается с словаками, легко привыкает к словацкой речи, любит иногда похвастать знаним словацкого наречия, которое даже считает чем-то лучшим и высшим свого родного» [8: 743]. Отож, на Леммвщиш внаслщок вторично тривалого мiжетнiчного розташування краю простежуеться винятково яскрава взаемодiя генетично спорщнених нацюнальних культур схщних i захщних слов'ян з рiзним полггичним статусом. Це зумовлено кнуванням цтого комплексу мiжетнiчних стосункiв, котрi суттево впливають на формування та функцюнування регiональних культурних форм, у т. ч. й фольклорних. Яскравий прояв у репоы поряд з генетичними особливостями мiжетнiчних фольклорних зв'язмв мають i культурно-кторичш, сощально-полiтичнi фактори. Зокрема, у вестьнш поезií украíнцiв i словамв, в яких не лише надзвичайно подiбною е сама структура тсенних циклiв, але й змiстова функцюнальна наповненiсть творiв, що ще i
ще раз пiдтверджуе уже згаданi висновки й узагальнення, висловлеш Я. Головацьким та М. Драгомановим.
Вщтак в УкраТш днем шлюбу з давшх-давен була недiля. Обрядодiйства головного вестьного дня проходили дислокально: дiм молодого, дiм молодоТ. Загалом внутрiшнiй змiст основного весiльного дня становив змагання двох таборiв - дружини молодого i молодоТ, що вiдображено в пiснях, сповнених гумористичними елементами. Тому серед тсень цього етапу обрядодмства надибуемо найбiльше жартiвливих, навiть сатиричних тсень, що стввщносяться з обрядовими уявленнями представити шлюб як вимушену справу, як зауважив зокрема В. Ашкш. Сiм'я нареченоТ боялась втратити прихильшсть мiфiчних сил, якi обер^али ТТ до цього часу. Щоб не втратити цю прихильнiсть, треба було шсцешзувати вiдхiд нареченоТ в чужу ам'ю як прояв насильства зi сторони нареченого. Негативнi теми жарлвливих пiсень, вважае дослiдник, прямо стввщносяться з цими обрядовими уявленнями. Саме тому вони не викликали ш в кого образи: цього вимагала лопка самого ритуалу [1: 118]. Це пщтверджуеться також вестлям у словамв i полякiв. Мабуть, акцентувати тiльки на мiфологiчному аспект тлумачення змiсту жартiвливих пiсень не варто. Вважаемо, що реальшше взяти до уваги психолопчний аспект цього вестьного обрядового акту. Розлука молодоТ з родиною цтком природна i в найдавн^ часи, i в найнов^ зумовлювала амбiвалентнiсть ТТ почутпв: жаль розлуки i радiсть одруження. Тому власне жарлвлив^ гумористичнi шсш психологiчно урiвноважували душевний стан i молодоТ, i ТТ родини, i всiх весiльних гостей [26: 69].
У недiлю вранцi в обох ам'ях iшла остання пiдготовка до шлюбу. Без упину стваючи, дружки в коморi одягали молоду, розплкали Тй косу, прикрiплювали вiнок. Маршалок, дружби й музиканти збирались у старшоТ свашки, брали звiдти коровай та йшли з маршем до молодого, куди вже сходилась рщня та госп. Головними героями дошлюбноТ гостини у молодого були свати i свашки. Рiзними способами вони намагалися розвеселити рщню молодого у цей важливий момент Тхнього життя. Як правило, для цього обрядодшства в домi молодого на Леммвщиш характерний цикл жартiвливих пiсень свалв i свашок [19: 140]. Слщ зазначити, що для польського i словацького весiль жартiвливий, гумористичний пiсенний компонент на цьому етапi дшства не характерний. Пiсеннi жарти за вестьним столом вiдзначалися особливою рiзноманiтнiстю i широким побутуванням у рiзних регiонах УкраТни. Цим зразкам, як зазначила М. Шубравська, «властива найбтьша активнiсть творення, iмпровiзацiйнiсть, що е основною причиною Тх переважно
вузькорегюнального, мкцевого побутування» [5: 30]. На Леммвщиш свати дражнили свашок так: Чом ви, свашки, не ствате, Бо ви рщки зуби мате. Треба глини замкити, Свашкам зуби залтити.
Чом ви, свашки, не ствате, Бо ви рщки зуби мате. Треба карпельостругати, Свашкам зуби повставляти.
Свашеньм, свашеньм, Самi мол6денькi, Нич не радi рбб'ят, Лем сващи тi ходят.
На що свашки вщповщали: Дайте же нам дайте По штирi кильки, Будёме спiвати Кожда на пребíжки.
Я свашка, я свашка, Юже м присващила, £денчё пец мала I тотем пропила [3: 12-13].
Комiзм зображення у цих тсенних передражнюваннях фунтуеться на невщповщносп форми i змiсту в об'ект зображення (зуби з глини, з картопл^, на висмiюваннi фiзичних (беззубi) та моральних якостей (тчого так радо не роблять, як вщбувають за свах на вестлях). Зауважимо, який би дотепний гумор i жарт не використовували на весiллi чи то в домi молодо', чи молодого, вiн ыколи не мае вiдтiнку зневаги, образи, приниження.
Окремi обрядовi пiснi супроводжували обряд благословення батьками молодо' перед шлюбом. За психолопчним призначенням та поетичною стилктикою вони виразно перегукуються з величальними колядками, присвяченими конкретним особам: Треба би нам сттьця широкого, Бо наша Марися роду великого. Роду великого, в^ця багатого,
Треба би нам спльця широкого [12: 5].
«В уах цих величаннях, в опосередкованих чи безпосередшх побажаннях, - як вщзначив Ю. Круть, - виразно вiдчуваеться вiдгомiн колишньоТ вiри у всемогутню силу поетичного слова, шбито воно може вплинути на природу, принести щастя, забезпечити добробут. Вважалося, що все, провщене тснею, - продовжуе дослiдник, -неодмшно стане реальною дiйснiстю. Ця вiра i упевненiсть згодом похитнулась, але натомкть утвердилися любов i повага до поетичного слова, особливо до обрядовоТ пiснi, оскiльки вона, зберкши господарсько-утилiтарну основу, вiдповiдала атмосферi урочистостi й святковостi, створювала радкний i пiднесений настрiй, давала естетичну насолоду» [15: 104]. Мабуть, у висловленому твердженш випущено з уваги психолопчний аспект обрядовоТ пiснi, яка часто не просто заповнювала якусь «ышу» обрядового церемошалу, а й сугестувала в уах учаснимв вестьного обрядодшства найкращi почуття, вiру й упевнешсть у щасливу долю. I, зрештою, цтком вщповщала вимогам традицшного етноетикету в таких ситуацiях.
Пкы того етапу весiлля, коли Тдуть до молодоТ, на лемкiвському весiллi вiдзначаються кiлькома сталими темами. В них говориться про далеку, невщому дорогу, висловлюеться прохання пустити до оселi й вимога дати те, за чим прийшли. Слщ зазначити, що однаково широко вони побутують серед словамв [21: 39]. Наступну пкню на леммвському весiллi ствали при наближеннi до господи молодоТ почту жениха, а на словацькому - найчаспше при наближенш молодоТ до дому молодого:
1дёме, щёме Ideme, ideme
Дражку не знаеме, ^о dníckane vieme,
Добри люди знают dobríl'udiavedia,
Та нам повщают [16: 322]. tích пат poved¡a...[31: 174]
1дёме, iдëме, Шете, ¡deme
Де двi свiчки горять, ded v¡sv¡Cky hor¡at
Будёме дуркати асе] sja патасе]
Ачей нам отворять [24: 237]. dvereCkaotvor¡af [33: 237].
I текстуально, i за структурою поетичних образiв та мотивiв бачимо повну збiжнiсть в украТнськш i словацькiй весiльнiй пiснi. В шших пiснях цього обрядового етапу рiзниця стосуеться синонiмiчних вiдтiнкiв певних художшх засобiв або варiацiТ деталей. Наприклад, у леммвськш пiснi - «щеме глядати новiтньой родини» [22: 219], а в словацькш - «о^ага](е Ьгапи, novotnа rorf¡na» [33: 294] i т. д. Цкаво, що серед весiльних пiсень Закарпаття знаходимо варiант цiеТ пiснi «1де свадьба з гори» [9: 302], що перегукуеться iз словацькою весть-
ною тснею «Id'e svad'ba z hori» [31: 272].
Традицшно i на польському весiллi в тснях цього етапу оспiвували далеку, невщому дорогу, чужу сторону: Ej tam za gory, ej tam za gory Winograd ciece, rano, rano! Oj z tamtej strony, oj z tamtej strony Mtody Jasjedzie, rano, rano! [29: 23].
Слщ зауважити, що в дорозi лемки спiвали багато жартiвливих тсень, яких не помiчаeмо в описах hí словацького, hí польського весть. Ось одна з них: Боже, Боже, де я Уду, Чи по жéну, чи по бщу? £к по жéну - оженюси, £к по бíду - забиюси. £к по жéну - то на в0зи, £к по бщу - то на к0зи [20: 145].
Психолопчно щ тсш виконують функщю урíвноваження людських почутпв у час розлуки молодого чи молодо!' з родиною.
Окрему смислову групу становлять тсш, ям ствали дорогою до церкви та при поверненн з церкви додому. Це переважно жартíвливí тсш, гумор яких зосереджений навколо особи молодо'. 1нколи комíзм Ух побудований на використанш травеспУ величально' тсш. Наприклад, на Пíвночí Леммвщини по дорозí до церкви ствали: Паш мл0да наша По'^ла птáша. Тáке поУмáла, Што з ним буде спала.
Táo наша паш мл0да, Як на ярку бистра в0да. Тáка 0на весела, Якби мала зо три села.
Там тсенш жарти по дорозí до шлюбу не побутують у полямв i словамв.
^i тсш в звичайнш розповщшй манерí змальовували становище священика, який повинен був викупляти ключí вщ церкви, - це, ймовíрно, ремшкценщя про той сумний час, коли треба було платити орендаревí за право ввшти до церкви. Сщит пташок на церковщ, Кличе попа до церковщ, Не ест попонька дома, ПоУхав до Львова,
Ключiчки купувати, Церковцю одмикати, Молодят вшчати [4: 344].
1дуть пан духовний, Несуть ключ церковний, Церков одмикати, Млодих присягати [22: 217].
Серед тсень цього обрядового етапу знаходимо сптьш для словамв та украТнщв ПвденноТ Лемкiвщини, якi виявляють певну iронiю щодо особи священика:
Наш пан превелебний Ej nas prevelebnyj
Не платят аренду, ne platat arendu
Та най собi купят ej hoj naj sobi kuplat
Нову реверенду [24: 237]. Novu reverendu [33: 280].
На польському весшлЬ на вщмшу вiд леммвського i словацького, в пiснях, ям спiвали дорогою до церкви, переважав мотив далекоТ дороги. Можливо, це пояснюеться тим, що у католицькому обрядi мала мiсце дещо шша тональнiсть стосункiв мiж ксьондзом i мирянами. Juz nam czas, nasz swatkowie Juz nam czas
Druzka daleka, nocka niepewna Ciemny las [27: 187].
A do domu swacikowie bo juz czas Daleka droga, gl^boka woda, ciemny las [29: 26]. Жартiвливi тсш навколо молодоТ пари звучали на Пвшчнш Лемкiвщинi i по дорозi 3i шлюбу: Зо шлюбу iдéме, Шлюбу нам не дáли, Наши молодята Отчé наш не знали.
Паш млбда знала, Хоч поза Отчё наш, А пан млбдий нё знав, Ани ся прежёГнац.
В обрядовш практицi населення Карпат широко побутував звичай зустрiчати молодих тсля шлюбу. Церемонiя зустрiчi у леммв i словакiв вiдбувалася пiд супровщ пiснi: До костелаедно, Do ^се1а^по
А з костела двое, а z kosceladvojo,
Радуйшя, мамичко, Твоï обидвое [13: 23].
uz me mamcus moja obidvoja tvojo [33: 161].
У записах польського вестля ця обрядова дiя мае виразшше пicенне означення. У польcькiй тсш замикання ворiт виглядае як гшв матерi на доньку за те, що вона взяла шлюб: Ej, zamknieni cisowe wrota, zamknieni, Nie puscili mtodej Kasienki do sieni. Ej, proszç ja was, moja matenko otworzyc, Mogç jaw am nie jeden roczek odstuzyc. Pyszna matenka, pyszna, pyszna, Matenka pyszna, Oj, co do nas nie wyszta. Co ja raz nie spytata siç, raz Nie spytata,
Czy Kasienka slub brata. Brata ona brata, brata ona brata, Trzy razy przysiçgata. Klçknçta raz, dwa razy, Przed te swiçte obrazy [30: 15].
Це, звичайно, iгровий момент веciльного дiйcтва, i в уах етноав вiн мав рiзнi конфiгyрацiï.
Жартiвливi пicляшлюбнi тсш вщзначаються найбiльшою iмпровiзацiйнicтю. Mайже в кожному леммвському cелi можна почути чиcленнi рiзновиди цих пicень. Це, як правило, 3-4 рядковi приствки, якi переважно cпiвали за вестьним столом.
Окремо варто вiдзначити жартiвливi лемкiвcькi пicнi кyхарцi: А кухар0чка пишна, Ой не е то, не е,
KапycтИця квácна, Як нашш кyхарцi,
Фуру дров спалила, Ходит коло пеца,
Kапycти не зварила [3: 34]. Облизуе пальц [20: 150].
Як i в бтьшосп тсень фе'| тематичноï групи, в наведених жартвливих пicнях гумористичне зображення кухарки досягаеться за допомогою опису ïï вчинмв: «капусти не зварила», «облизуе пальцЬ>. Подiбнy вестьну пicню чуемо i на польському вестлк Oj pobladty kuchareczki, pobladty, Conajlepsze kawateczki, to zjadty. Nasza kuchareczka to siç usmolita Trzeba jej dac na mydetko, zeby siç umyta [30: 25]. Переливи добродушного, за формою часто бурлескно-Гротескного гумору, вiдiгравали у веciльнiй обрядовш пicенноcтi, зокрема заcтiльного циклу, важливу пcихологiчнy фyнкцiю, бо супроводжували сам процес трапези. За нашими спостереженнями, лiричнi тсш
за вестьним столом cпlвають y другу чергу п1сля гумористично-жартiвливих, навггь музиканти без текcтiв супроводжують вщповщне меню вестьного столу: грають до капусти, до голубщв, до росолу i т. д. Але збереглись i вщповщш шсенш тексти до страв. У леммв:
Капуста, капуста, зелена не густа, Яка ваша хата прес фре'|'ра пуста [3: 39].
У полямв:
Oj, niedobro kapuscina, nie dobro,
Nie solono, nie pieprzono, nie dobro [30: 105].
У словамв:
To uz ja panove kapustu nosu vam, uz na ñu pri chudni dva hodzini cekam [31: 163]. Побутують у вестьному о6рядод1йств1 жар^влив! п1сн1, адреcованi молод1й парi. Серед опиав лемкiвcького, польського та словацького весть знаходимо варiанти жартiвливоï тсш, адреcованоï молодому: Познáти, познáти, Poznat'i, poznat'i,
К0трий хлоп жонатий: ktorí sa zenat'i,
Вийде на улицю, chod'ia po ulici,
Як той пес кудлатий [23: 129]. ako pes chlapat'í [32: 291] Ale poznac ci to poznac, Chtóry chtop zyniaty, ucesany, umuskany, jak tyn pies kudtaty [34: 50].
Гумор i жарти веciльноï челядi не обходять увагою i перехщ хлопця у стан одруженого чоловка: «жонатий, як пес кудлатий», тобто уже прив'язаний до певного мкця.
Загалом вестьш передражнювання вiддзеркалюють високу культуру людських взаемин, на них не ображаються, навпаки, вони вах веселять i розважають, бо в цьому i е ix основне призначення.
Bивчення веciльноï лем^в^^! шсенносп у межових контактах з польською i словацькою дозволяе зробити висновки:
а) вестьний тсенний репертуар трьох сусщшх народiв яскраво вiддзеркалюe ^хне походження з праcлов'янcькоï веciльноï обрядовосп, яка формувалась на моногамному шлюб^ р1льничому yкладi життя, под16ному св1тогляд1 (однакове значення вогню, води, xлiба, райського дерева, сонячного культу i т. ¡н.), на под16них обрядодшствах (вiнкоплетини, благословення, кругов! обходи коло стола й д1ж1, роздiлювання короваю тощо), за структурно й функцюнально подгною iнcценiзацieю вестьного церемонiалy, що
в сукупносп склали етнонацюнальш варiанти традицiйноТ родинноТ обрядовостi сптьного ареалу - так званого «карпатського циклу»;
б) у лемкiвськiй весшьнш пiсенностi помiтно затрималися архаТчнi мотиви й образи релктного украТнського репертуару, для якого характерне розлоге тсенно-хорове вираження змiсту весiльних обрядодiйств, морально-психолопчного стану молодоТ пари, Тх родин, розмаТта поетична символiка i пестика;
в) тривалий ендосмос культурних, економiчних, сустльно-полiтичних контактiв сусiднiх етноав в iсторичнiй ретроспективi зумовив взаемообмш елементами весiльноТ тсенно-обрядовоТ iнсценiзацiТ з досить пом^ною лемкiвською домiнантою щодо словацького тсенного весiльного репертуару, а також i щодо репертуару польських гуралiв, особливо у давнiших тсенних верствах.
ЛIТЕРАТУРА
1. Аникин В. Календарная и свадебнаяпоэзия. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970. 122 с.
2. Богатырев П. Некоторые задачи сравнительного изучения эпоса славянских народов. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1958. 50 с.
3. Бугера I. Вестля на Лемювщиш. Львiв, 1936. 61 с.
4. Верхратський I. Про гс^р галицьких лемюв. Львiв, 1902. 489 с.
5. Вестьш тсш: У 2 т. / Упоряд. М. Шубравська. К.: Наук. думка, 1982. Т. 1. 869 с.
6. Вовк Ф. Студи з украТнсько'Т етнографп та антропологи / Передрук з видання 1928 р. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
7. Галик Я. Книга пам'ят Лемювщини 1944-1946. Львiв: Трiада Плюс, 2015. Т. 1. 675 с.
8. Головацкий Я. Карпатская Русь. Географическо-статистические и исто-рическо-этнографические очерки Галичины, Северо-Восточной Угрии и Буковины. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. М., 1878. Т. I. С. 558-747.
9. Гошовский В. Украинские песни Закарпатья. М.: Советский композитор, 1968. 478 с.
10. ГураА. В. Брак и свадьба в славянской народной культуре: Семантика и символика. М.: Издательство «Индрик», 2012. 936 с.
11. Гура. А.В. О специфике культурной традиции одной архаической славянской зоны: свадебный обряд словенского Прекмурья // Славянские архаические ареалы в пространстве Европы. Колл. монография / Отв. ред. С.М. Толстая. М.: «Индрик», 2019. 203-227
12. Дзiндзьо М. В Роздтю на веалю // Наше слово. Варшава, 1970. № 47. С. 5.
13. 1де свадьба здоли. Народне вестля з села Гаврянець (Розповiдь Ганни Щерби, записав М. Гиряк) // Дружно вперед. Пряшiв, 1972. № 2-10. Р. ХХ11. С. 22-23.
14. Колесса Ф. Фольклористичн прац1 АН УРСР. 1н-т мистецтвознавства, фольклору та етногр. iм. М.Т. Рильського. К.: Наук. думка, 1970. 414 с.
15. Круть Ю. Величання i побажання в обрядовш поезп слов'ян // Роз-виток i взаемовщношення жанрiв слов'янського фольклору. К.: Наук. думка, 1973. С. 91-139.
16. Мушинка М. Духовна культура твденноТ Лемювщини // Збiрник Нау-кового товариства iм. Шевченка. Т. 206. Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1988. Т. 2. С. 314-336.
17. Саварин Т. Вестьш шсш та звичаТ Лемювщини на украТнсько-слова-цькому сумiжжi // Мiфологiя i фольклор. Львiв: ЛНУ iм. I. Я. Франка, 2016. № 1-2. С.112-117.
18. Саварин Т.В.,Павлишин Г. Я. УкраТнська основа лемювського весiльного обряду в його локально-регюнальних варiантах (власне весiлля) // Молодий вчений. 2016. № 11 (38). С. 222-225.
19. Саварин Т. 1стс^я фксаци та дослщження лемювських весiльних обрядових пiсень у шслявоенний перiод (галицька Лемкiвщина) // Studia metodologica. 2005. № 15. С. 138-142.
20. Сивицький М. Духовна культура швшчноТ Лемювщини // Збiрник Нау-кового товариства iм. Шевченка. Т. 206. Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1988. Т. 2. С. 137-157.
21. Скрипка В. УкраТнська, чеська та словацька народна лiрика: 1сторико-порiвняльне дослщження. АН УРСР. 1н-т мистецтвознавства, фольклору та етногр. iм. М.Т. Рильського. К.: Наук. думка, 1970. 226 с.
22. Сшваночки моТ. Збiрник народних пiсень Пряшiвського краю / Зiбрав та упорядкував Ф.Лазорик. Братклава: Словацьке вид-во худ. лп"-ри; Укр. вид-во в Пряшевi, 1956. 330 с.
23. Угро-русские народные песни, собранные Г Де-Волланом // Записки Императорского Русского географ. общества по отделу этнографии. СПб., 1885. Т. XIII, вып. 1. 263 с.
24. УкраТнськ народн шсш СхщноТ Словаччини / Упорядкував Юрш Цим-бора. Братюлава: Словацьке пед. вид-во; Укр. ред. в Пряшев^ 1963. Кн. 2. 450 с.
25. Цимбал Т. Локальн особливосп лемювського вестьного обряду // Studia metodologica. 2002. № 12. С. 113-118.
26. Цимбал Т. УкраТнська основа лемювського вестьного обряду в його локально-регюнальних варiантах (довестьш обряди) // Мана^вець. 2002. № 2 (37). С. 68-71.
27. Kolberg O. Dzieta wszystkie. Wrodaw-Poznañ: Polskie towarzystwo ludoznawcze, 1963. T. 28: Mazowsze. Cz. III. 370 s.
28. Komorovsky Y. Tradicná svadba u Slovanov. Bratislava: Univerzita Ko-menského, 1976. 308 s.
29. Maj M. Rola daru w obrgdzie weselnym. Wroctaw: Ossolineum, 1986. 75 s.
30. Olesiejuk F. Obrz^dy weselne w Lubelskiem. Materity etnograficzne do badañ nad obrz^dowoscig weselng. Wroctaw: PTL, 1971. 161 s.
31. Plicka K. Slovensky spevnik. Bratislava: Statne hudobne vyd., 1961. Zv. I. 383 s.
32. PoloczekFr. Slovenske ludove piesne. Bratislava: Vyd-vo SAV, 1956. Zv. III. 696 s.
33. Slovenske svadby. Zostavil Milan Lescak. Bratislava, 1996. 307 s.
34. Swiqtkowski H. Dawne wesele towickie // Literatura ludowa: Dwumi-esiecznik naukowo-literacki. Wroctaw: PTL, 1961. № 1-2. C. 38-58.
REFERENCES
1. Anikin, V. (1970) Kalendarnaya isvadebnayapoeziya [Calendar and wedding poetry]. Moscow: Moscow State University.
2. Bogatyrev, P. (1958) Nekotorye zadachi sravnitel'nogo izucheniya eposa slavyanskikh narodov [Some tasks of comparative study of the Slavic epos]. Moscow: USSR AS.
3. Bugera, I. (1936) Vesillya na Lemkivshchini. Lviv: [s.n.].
4. Verkhratskiy, I. (1902) Pro govir galits'kikh lemkiv. Lviv: [s.n.].
5. Shubravska, M. (ed.) (1983) Vesil'ni pisni: U 2 t. Kyiv: Naukova dumka.
6. Vovk, F. (1995) Studii z ukrains'koietnografii ta antropologii. Kyiv: Mistetstvo.
7. Galik, Ya. (2015) Kniga pam'yati Lemkivshchini 1944-1946. Vol. 1. Lviv: Triada Plyus.
8. Golovatskiy, Ya. (1878) Karpatskaya Rus'. Geografichesko-statisticheskie i istorichesko-etnograficheskie ocherki Galichiny, Severo-Vostochnoy Ugrii i Bukoviny. Narodnye pesni Galitskoy i Ugorskoy Rusi [Carpathian Rus. Geographic-statistical and historical-ethnographic sketches of Galicia, North-Eastern Ugria and Bu-kovina. Folk songs of Galician and Ugrian Rus]. Vol. 1. Moscow: [s.n.]. pp. 558-747.
9. Goshovskiy, V. (1968) Ukrainskie pesni Zakarpat'ya [Ukrainian songs of Transcarpathia]. Moscow: Sovetskiy kompozitor.
10. Gura, A.V. (2012) Brak i svad'ba v slavyanskoy narodnoy kul'ture: Semantika i simvolika [Marriage and wedding in Slavic folk culture: Semantics and symbolism]. Moscow: Indrik.
11. Gura, A.V. (n.d.) O spetsifike kul'turnoy traditsii odnoy arkhaicheskoy slavya-nskoy zony: svadebnyy obryad slovenskogo Prekmur'ya [On the specificity of the cultural tradition of one archaic Slavic zone: the wedding ceremony of the Slovenian Prekmurje] in Slavyanskie arkhaicheskie arealy v prostranstve Evropy [Slavic archaic areas in the space of Europe]. Ed. S.M. Tolstaya. Moscow: "Indrik", 2019. pp. 203-227.
12. Dzindzio, M. (1970) V Rozdilyu na vesilyu. Nashe slovo. 47. pp. 5.
13. Giryak, M. (1972) Ide svad>ba zdoli. Narodne vesillya z sela Gavryanets> (Rozpovid> Ganni Shcherbi, zapisav M. Giryak). Druzhno vpered. 2-10. pp. 22-23.
14. Kolessa, F. (1970) Fol'kloristichni pratsi. AN URSR. In-t mistetstvoznavstva, fol'kloru ta etnogr. im. M.T. Ril's'kogo. Kyiv: Naukova dumka.
15. Krut, Yu. (1973) Velichannya i pobazhannya v obryadoviy poezii slov'yan. In: Uzvenko, V.A. (ed.) Rozvitok i vzaemovidnoshennya zhanriv slov'yans'kogo fol'kloru. Kyiv: Naukova dumka. pp. 91-139.
16. Mushinka, M. (1988) Dukhovna kuL'tura pivdennoi Lemkivshchini. Zbirnik Naukovogo tovaristva im. Shevchenka. 206. pp. 314-336.
17. Savarin, T. (2016) VesiL'ni pisni ta zvichai Lemkivshchini na ukrains'ko-sLovats'komu sumizhzhi. Mifologiya i fol'klor. 1-2. pp. 112-117.
18. Savarin, T.V. & PavLishin, G. Ya. (2016) Ukrains'ka osnova Lemkivs'kogo vesiL'nogo obryadu v yogo LokaL'no-regionaL'nikh variantakh (vLasne vesiLLya). Molodiy vcheniy. 11(38). pp. 222-225.
19. Savarin, T. (2005) Istoriya fiksatsii ta dosLidzhennya Lemkivs'kikh vesiL'nikh obryadovikh pisen' u pisLyavoenniy period (gaLits'ka Lemkivshchina). Studia metodologica. 15. pp. 138-142.
20. Sivitskiy, M. (1988) Dukhovna kuL'tura pivnichnoi Lemkivshchini. Zbirnik Naukovogo tovaristva im. Shevchenka. 206(2). pp. 137-157.
21. Skripka, V. (1970) Ukrains'ka, ches'ka ta slovats'ka narodna lirika: Istoriko-porivnyal'ne doslidzhennya. Kyiv: Naukova dumka.
22. Lazorik, F. (ed.) (1956) Spivanochki moi. Zbirnik narodnikh pisen' Pryashivs'kogo krayu. BratisLava: SLovats'ke vid-vo khud. Lit-ri; Ukr. vid-vo v Pryashevi.
23. De-VoLLan, G. (1885) Ugro-russkie narodnye pesni, sobrannye G. De-VoLLa-nom [Ugro-Russian foLk songs coLLected by G. de-VoLLan]. Zapiski Imperatorskogo Russkogo geograf. obshchestva po otdelu etnografii. 13(1).
24. Tsimbora, yu. (1963) Ukrains'ki narodni pisni Skhidnoi Slovachchini. VoL. 2. BratisLava: SLovats'ke ped. vid-vo; Ukr. red. v Pryashevi.
25. TsimbaL, T. (2002a) LokaL'ni osobLivosti Lemkivs'kogo vesiL'nogo obryadu. Studia metodologica. 12. pp. 113-118.
26. TsimbaL, T. (2002b) Ukrains'ka osnova Lemkivs'kogo vesiL'nogo obryadu v yogo LokaL'no-regionaL'nikh variantakh (dovesiL'ni obryadi). Mandrivets'. 2(37). pp. 68-71.
27. KoLberg, O. (1963) Dzieia wszystkie. VoL. 28. Wrostaw-Poznañ: PoLskie towarzystwo Ludoznawcze.
28. Maj, M. (1986) Rola daru w obrqdzie weselnym. Wroctaw: OssoLineum.
29. OLesiejuk, F. (1971) Obrzgdy weselne wLubelskiem. Materity etnograficzne do badan nad obrzgdowosciq weselnq. Wroctaw: PTL.
30. PLicka, K. (1961) Slovenskyspevník. BratisLava: Státne hudobné vyd.
31. PoLoczek, Fr. (1956) Slovenské l'udové piesne. BratisLava: SAV.
32. Lescák, M. (ed.) (1996) Slovenské svadby. BratisLava: [s.n.].
33. Swigtkowski, H. (1961) Dawne weseLe towickie. Literatura ludowa: Dwumi-esiecznik naukowo-literacki. 1-2. pp. 38-58.
Федчишин Надежда Орестовна - доктор педагогических наук, профессор, зав. кафедрой иностранных языков Тернопольского национального медицинского университета им. И.Я. Горбачевского (Украина).
Федчишин Надiя Ореспвна - доктор педагопчних наук, професор, завщувач кафедри шоземних мов Терноптьського национального медичного университету ¡м. 1.Я. Горбачевського (УкраТна).
Nadiya O. Fedchyshyn - I. Horbachevsky Ternopil National Medical University (Ukraine).
E-mail: fedushunno@tdmu.edu.ua
Саварин Татьяна Владимировна - кандидат филологических наук, доцент кафедры иностранных языков Тернопольского национального медицинского университета им. И.Я. Горбачевского (Украина).
Саварин Тетяна Володимирiвна - кандидат фтолопчних наук, доцент кафедри шоземних мов Терноптьського национального медичного университету ím. 1.Я. Горба-чевського (УкраТна).
Tetiana V. Savaryn - I. Horbachevsky Ternopil National Medical University (Ukraine).
E-mail: savaryn@tdmu.edu.ua
