CC BY
22
УДК 39 (477.87)(437.6) (438) UDC
DOI: 10.17223/18572685/61/10
СТАНОВИЩЕ РУСИНСЬКО1 МЕНШИНИ В ДРУГ1Й РЕЧ1 ПОСПОЛИТ1Й ЗА МАТЕР1АЛАМИ ГАЗЕТИ «НАШ ЛЕМКО»
В.В. Тельвак1, В.М. Наконечний2
1 Дрогобицький державний педагопчний унiверситет iM. I. Франка УкраТна, 82100, м. Дрогобич, вул. I. Франка, 24 E-mail: telvak1 yahoo.com 2 КиТвський нацiональний ушверситет культури i мистецтв УкраТна, 01601, м. КиТв, вул. £. Коновальця, 36 E-mail: nakonechniy.ua@gmail.com
Авторське резюме
В статт дослщжено становище русишв у Другiй Pe4i Посполитiй за материалами газети «Наш лемко». З'ясовано редакцiйну полiтику часопису, його рубрикацию, склад авторського колективу. Дослщжено найбтьш складнi проблеми культурно-громадського плану, котрi поставали перед лемками протягом мiжвоeнного двад-цятилiття. Серед них особливо обговорюваними були питання опору полошзатор-ськiй державнiй полiтицi: захисту культурних iнституцiй, розбудови укра'номовного шкiльництва, збереження церковно-релiгiйноi самобутностi. З'ясовано, що «Наш лемко» не уникав також обговорення складних проблем, кореш яких знаходили-ся в самому русинському середовищК Вивчено широкий спектр економiчних та господарських труднощiв, що ]'х долали русини. Серед найбтьш дошкульних були варварська експлуатацiя державою природних ресурсов, малоземелля, зменшення попиту на лемкiвськi сiльськогосподарськi товари та ¡н. Це мало наслiдком масову емiграцiю русинiв. Доведено, що газета не лише дiагностувала згаданi труднош^ але й намагалася надати консультативну допомогу в iх вирiшеннi, шщювала опануван-ня лемками новими видами господарсько'] дiяльностi. Пiдсумовано, що газета стала визначним явищем русинсько'1 перюдики, котре в складних умовах мiжвоeнного часу зумiло об'еднати лемкiв щеями збереження власноi культурно]' iдентичностi та плекання загальнонацюнально] едносл.
Ключовi слова: русини, Друга Рiч Посполита, «Наш лемко», культурно-громадське життя, економiчно-господарськi проблеми.
ПОЛОЖЕНИЕ РУСИНСКОГО МЕНЬШИНСТВА
ВО ВТОРОЙ РЕЧИ ПОСПОЛИТОЙ ПО МАТЕРИАЛАМ ГАЗЕТЫ «НАШ ЛЕМКО»
В.В. Тельвак1, В.М. Наконечный2
1 Дрогобычский государственный педагогический университет
им. И. Франко Украина, 82100, г. Дрогобыч, ул. И. Франко, 24 E-mail: telvak1@yahoo.com 2 Киевский национальный университет культуры и искусств Украина, 01601, г. Киев, ул. Е. Коновальца, 36 E-mail: nakonechniy.ua@gmail.com
Авторское резюме
Исследовано положение русинов во Второй Речи Посполитой по материалам газеты «Наш лемко». Выяснена редакционная политика газеты, ее рубрики, состав авторского коллектива. Исследованы наиболее сложные проблемы культурно-общественного плана, которые возникали перед лемками в межвоенное двадцатилетие. Среди них особенно обсуждаемыми были вопросы сопротивления полонизаторской государственной политике: защита культурных институций, развитие украиноязычных школ, сохранение церковно-религиозной самобытности. Выяснено, что «Наш лемко» не избегал также обсуждения сложных проблем, корни которых находились в самой русинской среде. Изучен широкий спектр экономических и хозяйственных проблем, которые преодолевали русины. Среди наиболее чувствительных были варварская эксплуатация государством природных ресурсов, малоземелье, уменьшение спроса на производимые лемками сельскохозяйственные товары и др. Это вызвало массовую эмиграцию русинов. Доказано, что газета не только констатировала упомянутые трудности, но и пыталась оказать консультативную помощь в их решении, инициировала освоение лемками новых видов хозяйственной деятельности. Подытожено, что газета стала выдающимся явлением русинской периодики: в сложных условиях межвоенного времени она сумела объединить лемков идеями сохранения собственной культурной идентичности и воспитания общенационального единства.
Ключевые слова: русины, Вторая Речь Посполитая, «Наш лемко», культурно-общественная жизнь, экономическо-хозяйственные проблемы.
THE RUSIN MINORITY IN THE SECOND POLISH REPUBLIC ACCORDING TO NASH LEMKO
NEWSPAPER
V.V. Telvak1, V.M. Nakonechnyj2
1 Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University 24 I. Franko Street, Drohobych, 82100, Ukraine
E-mail: telvak1@yahoo.com 2 Kyiv National University of Culture and Arts, 36 E. Konovalets Street, Kyiv, 01601, Ukraine E-mail: nakonechniy.ua@gmail.com
Abstract
The article examines the state of the Rusin community in the Second Polish Republic according to Nash Lemko newspaper materials. The authors specify the editorial policy of the newspaper, its rubrics and the authors' board, focus on the cultural and social agenda faced by the Lemkos during the interwar period, including the resistance to polonisation: protection of cultural institutions, development of Ukrainian-language schooling, preservation of church and religious identity. The analysis has shown that Nash Lemko did not avoid discussing complex problems related to the Rusins. Thus, the Rusins faced a wide range of economic and household challenges, among which were the barbaric exploitation of natural resources by the state, the lack of land, the reduced demand for Lemko agricultural products, etc. followed by the mass emigration. The authors have proved that the newspaper not only diagnosed the abovementioned difficulties, but also tried to provide advisory assistance in their solution and urged the Lemkos to master new types of economic activity. It has been concluded that the newspaper was a prominent phenomenon of Rusin periodicals. Despite the difficult interwar times, it succeeded in uniting the Lemkos behind the idea of preserving their own cultural identity and fostering national unity.
Keywords: Rusins, Second Polish Republic, Nash Lemko, cultural and public life, economic problems.
Вступ
Нацюнальна пол^ика урядiв ДругоТ Речi ПосполитоТ протягом останшх тридцяти ромв користуеться незмшною увагою серед украТнських i польських дослщниюв. Цм проблемi присвячен числен-
ш пращ - дисертацп, монографií та статтi. Натомiсть деяк аспекти цього явища й до сьогодш перебувають на маргiнесi дослщницьких зацiкавлень, з огляду, насамперед, на обмежеысть джерельноí бази. Завданням дано!' статт е привернути увагу до становища в мiжвоен-нiй Польшу русинiв-лемкiв - найбiльш захiдноí етнографiчноí групи украíнцiв. Як вiдомо, тогочасна польська влада не вважала '!х за ет-нiчних украíнцiв, а тому ставилася до 1хнього нацюнального вибору особливо безцеремонно. Цi проблеми знайшли доволi докладне вiдображення на сторшках самоí лемкiвськоí перiодики.
Одним iз найавторитетнiших русинських видань дослiджуваноí доби була газета «Наш лемко». Пiдтвердженням цьому е декiлька дослщжень, присвячених часопису [16], його довголггньому редактору Ю. Тарновичу [32], як також i двi виданi у наш час антологп найпопу-лярыших дописiв [7; 12]. Натомiсть наразi не зауважена унiкальнiсть «Нашого лемка» як джерела реконструкцií особливостей становища русишв у Другiй Речi Посполитш. Актуальнiсть названiй проблемi додае той факт, що в Науковш бiблiотецi iм. М. Драгоманова Львiвсь-кого нацюнального ушверситету iм. I. Франка вщклався комплект «Нашого лемка» з цензурного комггету. Завдяки йому ми отримали можливкть переглянути всi заплановаш до друку матерiали, а не лише т, котрi залишилися пюля прискiпливого цензурного втручан-ня. У статп використано там методику та пщходи, як систематичний, порiвняльний i критичний аналiз джерельноí бази, представленоí великими текстовими масивами. Здiйснити коректну штерпретацт рiзножанровоí газетноí iнформацií уможливило застосування методики контент-аналiзу.
Редакцжна полiтика «Нашого лемка»
Поява «Нашого лемка» була зумовлена черговим поворотом в нацюнальнш полiтицi Другоí Речi Посполитоí в серединi 1930-х рр., коли вiдносна лiбералiзацiя змiнилася жорстким полошзаторським курсом. Стосовно украíнцiв - найбiльшоí нацiональноí меншини - це проявлялося у нав'язуванш традицiйного етношму русини замiсть модерного украшц/, як також i топонiму Схiдна Малопольща, котрим намагалися витiснити з ужитку узвичаену назву Галичина. Ще бтьш Гвалтовним було ставлення до лемюв, котрi, з огляду на розпороше-нiсть гiрськими теренами та тривалого проживання серед шоетычних груп, у свош масi ще не мали виразноí нацiональноí самосвiдомостi. Польська адм^стращя краю за будь-яку цшу намагалася пiдважити украíнський вибiр лемюв, нав'язуючи íм пропольську чи москво-фiльську орiентацií. З цiею метою видавалися часописи, шкшьш
пщручники, проводилася агiтацiя, здiйснювався рiзноплановий адм^стративний тиск - вiд завуальованих заохочень до вщвертих репресiй. Власне, щоби запобiгти цiлковитому розчиненню русинiв у «польському морЬ>, проукраТнськи налаштованi лемювськ дiячi й вирiшили видавати газету «Наш лемко».
^ея нового часопису належала украТнському видавцевi iвану Тик-тору, котрий був його незмшним вщповщальним редактором. Першi числа газети вийшли за редакцieю знаного русинського штелектуала Петра Смереканича. Втiм, свш розквiт часопис отримав з приходом до керма редакци видатного лемювського громадського активiста Юлiана Тарновича. Саме к Тиктор, за спогадами Ю. Тарновича, пе-реконав його очолити редакцт новоТ газети. Лемкiвському дiячевi заiмпонувало те, що украТнський видавець «першим вщважився серед важких обставин, серед нас^зь ворожого польського полщшного режиму - видавати перший в кторп Лемкiвщини украТнський на-цюнальний часопис "Наш лемко", а згодом допомагати редакторовi того часопису Юлiяновi Бескидовi [один iз псевдонiмiв Ю. Тарновича] видавати Бiблiотеку Леммвщини» [31: 51]. На переконання Ю. Тарновича, «збудженiй зi сну Лемювщиш бракувало здорового нацiонального корму. Тим кормом стався для народу Леммвщини часопис "Наш лемко"» [31: 51].
«Наш лемко» виходив у Львовi протягом майже шести ромв - з 1 ачня 1934 по 1 вересня 1939 р. Видання було двотижневиком, протягом згаданого часу свгт побачило 137 номерiв загальною кшьюстю 1446 сторшок. Варткть газети була порiвняно невисокою: рiчна передплата становила 3 злотих, на тв року - 1,8 злотих, за квартал - 1 злотий; закордонним передплатникам газета коштувала 1 аме-риканський долар за рiчну передплату. Одне число у роздрiб кош-тувало лише 15 грошей. Про розумшня видавцями «Нашого лемка» суспiльноТ значущостi видання говорить i той факт, що на вщмшу вiд бiльшостi тогочасноТ перiодики, вар^сть часопису була сталою попри помгшу iнфляцiю в польськiй державi. Це дозволило розширити коло читачiв газети i постiйно збiльшувати 17 обсяг - вщ в 196 с. у 1934 р. до 300 с. у 1937 та 1938 рр.
Перше число «Нашого лемка» було присвячене поясненню читачевi громадськоТ мiсiТ нового русинського часопису. Насамперед, видавц звернули увагу на потребу плекання в лемювському середовищi як розумшня власноТ культурноТ самобутносп, так i соборницького почуття едносп з рештою украТнцiв свiту. Цьому мала сприяти, насамперед, мовна полп"ика редакци. Торкаючись цього делiкатного питання, ви-давцi наголошували: «<...> Будемо в тш газетi писати письменницькою мовою i нашим лемкiвським говором. Письменницькою мовою тому,
щоби дати читачам взiрець поправноí мови, тако^ якою говорять коло Киева, якою писали нашi поети, як Тарас Шевченко, 1ван Франко i нинi пишуть всi письменники, та яку ми вс повинн знати. Читаючи статтi написанi письменницькою мовою, лемки пiзнають i пересвщчаться, що лемкiвський говiр е i духом i складнею (порядком i укладом спiв) рiдною дитиною загальноí нашоí рiдноí письменницькоí мови, а не яко1сь iншоí, чужоí. А не-лемки (бо i такi будуть читати нашу газету) пiзнають один зi старих i рiдних наших говорiв, яким е лемкiвський говiр» [25: 2].
Серед iнших проблем, до котрих общяли постiйно звертатися видавц «Нашого лемка», домiнували численш виклики щоденного життя. Своерiдно вибудовуючи íхню iерархiю, редакцiя газети ав-тентичним лемкiвським дiалектом повiдомляла: «"Наш лемко" буде приносити найважнiйши вщомости зо свiта и про життя i розквiт цiлого нашого народу, а зокрема, про нас, леммв. Буде показувати нашим людям, што гнески без науки i школи тяжко дати сой го св^у раду, i што ми для свого и нашого дггий добра, повинни лж гурту-ватися в наших читальнях и кооперативах. "Наш лемко" буде давати господарски поради, як полтшити нашу газдiвку в горах, штоби легше нам було жити. Ретельним передплатникам буде давати задармо ве-теринарни, правничи и лкарськи поради, як наприклад: як вилiчити груду коньови, як вистаратися о спадок по родин в Гамерищ, або што робити, аби в грудях не пекло i инши. Буде друкувати цкави оповщаня з леммвського життя, описи красних леммвських звичаТ^, новинки, пригоди i жарти. Буде писати про життя лем^в^^ емiграцií в Гамерицi и шших краях. Буде радити, як визискати богацтва, што сут на нашш земли. Буде тiж друкувати дописи з лемювських сiл, але лем таки, што г них ся никого поневинн не чернит и таки, штоби другим була з них наука. "Наш лемко" для точних передплатнимв тжик при-думат дуже цикавих i пожиточних несподiванок» [24: 2].
Для обговорення згаданих проблем редактори обрали форму дiа-лопчного спткування зi сво1м читачем за посередництвом газети. Воно вщбувалося в кiлькох рубриках «Нашого лемка» («Новинки», «З наших мкт i сiл», «Новi книжки», «Поди з кторп Украíни», «Ман-друймо по рщнш землi» та ш.), котрi видозмiнювалися вiдповiдно до побажань самих читачiв, що активно листувалися з редакщею. Про iнтенсивнiсть цього етстолярного дiалогу свiдчать колонки «Листування» та «Трибуна наших читачiв». Протягом короткого часу усталилася архггектошка газети, в якш були вiдображенi 17 завдання -оперативно висв^лювати актуальш подií державного, загально-украíнського та суто лемкiвського рiвня; iнформувати про визначш феномени духовноí та матерiальноí культури русинiв; допомагати
ïm порадами у численних справах щоденного життя тощо. Окремо слiд сказати про тюстративне оформлення газети, котре забезпечу-вав знаний графiк Едвард Козак. Завдяки його художньому таланту замкнен у своему стьському мкрокосмоа читaчi вiдкривали для себе розмагття лемкiвського свiту - величну природу, самобутню мaтерiaльну культуру, образи подвижниюв русинського руху. Серед iнших активних дописувaчiв «Нашого лемка» слiд згадати знаних русинських публщиспв Г. Гануляка, I. Филипчака, Г. Марусина, Т. Перейми, I. Лукавиченка, М. Мартинюка, С. Вархоляка, Р. Антоновича, А. Аверченка, О. Костаревича, М. Проця, М. Ревака та гешального русина-митця Никофора Дровняка.
Проблеми культурно-громадського життя
Найбтьше уваги редакщя «Нашого лемка» вщводила питанню збереження етшчноГ сaмобутностi русинiв та утвердженню Г'хньоГ пов'язaностi зi свiтом культурного та поличного украГнства. Вщзна-чимо, що тут найактивышим дописувачем був сам головний редактор Ю. Тарнович, котрий зазвичай пщписував влaснi публiцистичнi тексти материним прiзвищем Бескид. Про актуальшсть пiднятих газетою громадських проблем промовисто свщчать всiянi бiлими плямами ïï шпальта - польська цензура жорстко реагувала на отр лемкiв дер-жaвнiй нaцiонaльнiй полiтицi. Опрацювання комплекту часопису за весь час його видання дозволяе зробити висновки, що саме дописи на культурно-громадську тематику, зосереджен в рубриках «Поди з кторп' УкраГни» i «Трибуна наших читaчiв», зазнавали нaйбiльш прискiпливого цензурування.
Особливо багато автори «Нашого лемка» писали про мaсовi факти переслщування представниками польськоГ aдмiнiстрaцiï проукраГн-ськи налаштованих русинiв. Прикметно, що маркером украГнськосп остaннiх в очах польських чиновниюв рiзних рiвнiв була саме пе-редплата русинами «Нашого лемка», незважаючи на те, що газета видавалася вповш легально, потрапляючи до свого читача лише тсля докладного цензурування. Згадаемо, що вже перше число «Нашого лемка» зазнало повноГ конфккацп' i читач отримав уже другий вaрiaнт газети, котрий пройшов цензуру. Змальовуючи боротьбу польських чиновниюв з улюбленим виданням, один iз дописувaчiв вiдзнaчaв: «Вiд часу, як я запре нумерував [передплатив] "Нашого лемка", поси-палися на мене кара за карою. Полiцiя спещально откуеться мною. <...> Всiх тих, що почувають себе украГнцями, полiцiя переслiдуе, а староство казало меы, абим не бавився в полггику, бо у нас читати газету "Наш лемко" то велика полггика» [5: 3].
Намагаючись подолати потяг русиыв до украшства, представники польськоí адмiнiстрацií встяко сприяли поширенню москвофiльськоí пропаганди на лемювських теренах. Так, переслiдуючи читачiв «На-шого лемка», водночас толерувалося поширення москвофiльськоí газети «Лемко». 1нший приклад - поборюючи поширення на Лем-кiвшинi украíнських культурно-просвiтнiх шституцш (насамперед, «Просвiти»), державнi чиновники встяко сприяли розгортанню дiяльностi москвофiльських установ, у першу чергу, Товариства iменi Михайла Качковського. Дописувачi лемкiвського часопису зi значним неспокоем вiднотовували певну устшшсть такоí полiтики та емоцшно змальовували нацiональну нерозбiрливiсть деяких сво1х землякiв. В одному iз цензурованих допиав свiдок тих подiй зазначав: «Лемки, хто продае свою народшсть, вiру свою, це або зрадник Юда, або безумна риба, що йде на панськш гачок. Схамеыться, пiзнавайте, хто вам брат, а хто враг. Не ласггься на чужi охлапи, на що нав^ь порядна собака не пiде. Гуртуйтесь до братв своíх рiдних. Не треба вам чужих бопв. Гляньте на iншi народи, усi гуртуються, ус обеднaнi в собi, а ви?» [26: 8].
Поширюючи нацюнальнш оптимiзм у русинському середовишi, редакщя «Нашого лемка» доволi багато уваги придтяла демонстрaцií громaдянськоí стiйкостi украшщв-горян. Наводилися численнi дописи з провшцм, в яких лемки дiлилися власним устшним досвiдом про-тистояння чиновницькому зaзiхaнню на íхнiй нaцiонaльний вибiр. У цих дописах, котрi мали на мет мобшзацт проукрaíнських настроТ^ серед русинiв, червоною ниткою проходила щея солiдaрного опору владному свавтлю. Звертаючись до нaцiонaльно свiдомоí частини русинськоí громади, редaкцiя газети наголошувала: «Одначе укрaíнцi на Лемкiвшинi не падуть духом, а працюють дальше над собою, бо вiрять незломно в кращ^ дш - честь 1М за це!» [9: 6].
Поряд iз громадським сектором польська влада вдалася до дена-цiонaлiзaцií русинського шкiльництвa, слушно вважаючи таку тактику найбтьш дiевою на перспективу. Полошзащя почaтковоí школи не принесла устху, адже польська держава принайми позiрно намага-лася виконувати взят на себе мiжнaроднi зобов'язання з дотримання прав меншин, а сaмi лемки неохоче вщдавали дiтей на науку чужою 1М мовою. Тож вкотре на противагу укрaíнським впливам польською адмшктра^ею було обрано насадження москвофтьства. Так, укра-íнськi пщручники шкiльнa aдмiнiстрaцiя директивно зaмiнювaлa букварями авторства Мефодiя Трохановського. Симптоматично, що ця навчальна книга, написана москвофтьським вaрiaнтом русинськоí говiрки («лемкiвською бесщою»), була видана масовим накладом за державы кошти. Поборюючи таку «юдину роботу криницьких бож-
мв», «Наш лемко» вказував на небезпеку замши в початковш школi украГнськоГ' лiтерaтурноï мови москвофiльським говором. Редакщя переконувала своГх читaчiв: «Днесь знае кожний лемко, що його го-вiркою може послуговуватися бтя свое' хати, одначе в школi мусить панувати спiльнa украГнська лггературна мова. <...> [Лемки] домага-ються в школi украГнськоГ лiтерaтурноï мови - такоГ, якою навчають у вах украГнських школах, бо вони дгги одно' МатерП Це не е обяв одиниць, це воля вах леммв» [14: 3].
1ншою спробою наступу на народну русинську школу з боку поль-ськоГ aдмiнiстрaцiï стала iнiцiaтивa переформатування навчального плану шляхом рiзкого скорочення годин вивчення греко-католицького катех1зису. Усвiдомлюючи важливкть релiгiйного виховання в тра-дицшному суспiльствi, чиновники вiд освiти мали на мет пiдвaжити перевaжaючi впливи греко-католицькоГ' церкви на русинську громаду та по можливосп поширювати католицизм i православ'я [30: 3].
Зрештою, подекуди польська шктьна aдмiнiстрaцiя вдавалася й до прямих порушень прав русишв на рщномовне навчання, без жодних пояснень замшюючи украГнських педагопв на польських. Остaннi, вповнi очкувано, навчали дiтей своею мовою, на що й був розрахунок полонiзaторiв [3: 8]. У пщсумку учн масово вiдмовлялися вiдвiдувaти школу, адже здебтьшого не розумiли свого вчителя. Така антипеда-гогiчнa практика осв^янськоГ влади стала сюжетом багатьох допиав «Нашого лемка», де прямо наголошувалося, що «поляк-учитель шчим не вiдрiжняеться вiд полякa-полiцiянтa» [8: 4].
Одним iз нaслiдкiв змальованоГ вище освггянськоГ полiтики поль-ськоГ держави був чи не найбтьший серед уах етнiчних груп Цен-трaльно-Схiдноï Европи рiвень анальфабетизму [4: 2]. Поборюючи це небезпечне для майбутнього русиыв явище, редaкцiя «Нашого лемка» започаткувала акцт творення в кожному русинському селi бiблiотек [1: 2-3]. «Наш лемко» переконував свого читача: «Хто тзнае раз один вaртiсть добро' книжки, буде цте свое життя ïï вiр-ним другом, не вщречеться такого великого приятеля ы в смутку, нi в радости. Тому кожний повинен читати нашу украГнську книжку. В нaйдaльшi закутини нашого рiдного краю пiде вона аяти здорове зерно любови до всего, що наше рщне, дороге» [29: 2]. Для бороть-би з неписемыстю в «Нашому лемку» була започаткована рубрика «Освiтньо-виховнa сторшка».
Наступною постiйною темою «Нашого лемка» була церковна полЬ тика польських урядiв. Як i у попередшх випадках, вона також була спрямована на ослаблення проукраГнських симпaтiй у русинському середовищк Прихильнiсть лемкiв до греко-католицькоГ церкви небез-пiдстaвно вважалася за одну з ключових передумов ГхньоГ стшкосп
перед Гвалтовною деукра'ызащею. Подiбно до вчителiв, свiдомих свого громадського служшня душпастирiв надсилали на далек ripcbKi парафп', де було нечисленне русинське населення чи в села, в котрих домшували польськ впливи. Натомкть ïx замiняли на бтьш зговiр-ливих священникiв-москвофiлiв, котрi погоджувалися поширювати пропагандистськi тези, що русини е начебто «поляками-ушатами», а саму паству примусово переводили на православ'я [22: 2]. В цих умовах автори «Нашого лемка» постшно експонували релтйну само-бутнiсть русинiв, |'хнш духовний зв'язок з киево-руською церковною традицiею: «Як бачимо, Лемкiвщина все мала живi зв'язки тiльки i3 сходом. Твердження, що всi лемювсью церкви побудували польськi панове-шляхта, також неправдивк В церковних xронiкаx виразно записано, що лемки самi œ6i спiльно церкви будували, а деяк церкви будували лемки-солтиси» [13: 4].
Ще однiею поважною проблемою, джерело якоТ знаходилося вже в самому русинському середовищЬ була правдива епiдемiя шкiдливиx звичок. Серед них найбтьш загрозливою для iснування лемювсько' громади був алкоголiзм як один iз наслiдкiв фрустрацп невтiлениx життевих плаыв. Вiдзначимо, що редактори «Нашого лемка» мали значний оргашзацшний досвiд у цьому напрямку, адже дщ Ю. Тар-новича Юлiан Бескид був знаним дiячем протиалкогольного руху. Дописувачi газети таврували пиятику як найбтьшу соцiальну загрозу, що руйнуе родину - осердя лемювського свiту [6: 3]. З огляду на це, на шпальтах «Нашого лемка» постшно були присутш дописи актив-них дiячiв протиалкогольного товариства «Вiдродження». 3i сторiнок русинсько' газети вони переконували свого читача: «Хто свщомий великого завдання укра'нського народу на Лемювщиы, цей стане негайно до боротьби з видимими i темними духами штритайчано' [спиртово'] неволi лемкiвського села! Окаянних немае мiж нами!» [28: 5].
Ekohomï4hî та господарськi труднощi
Не менш складними були й обставини господарського життя ру-сишв у Другiй Речi Посполитiй. I в цьому випадку нова влада розгля-дала сво'х громадян здебтьшого як засiб до вирiшення хрошчних економiчниx проблем. Йдеться, насамперед, про визискуючий спосiб експлуатацп' природних скарбiв Лемкiвщини та практичне ^нору-вання важливосп вiдновлюючиx проектiв. Найбiльш промовисто це позначалося у варварськш вирубц столiтнix лiсiв, що призводило до примусово' змши традицiйниx способiв господарювання i, як наслiдок, фiнансового зубожшня.
1ншою кривдою для русишв було Гх плaномiрне витiснення з те-ренiв, привабливих для iнвесторiв з огляду на лкувальш можливостi мшеральних джерел. Польська влада за безцшь примушувала лемкiв продавати своГ землЬ облаштовуючи там бaльнеологiчнi курорти для заможних людей. Натомкть русини були змушен переселятися в гiрськi мкцевосп зi значно склaднiшими умовами господарювання. Ця леммвська трaгедiя знайшла цкавий опис в одному iз цензуро-ваних дописiв: «Галицьким Сибiром Тебе звали, Рщна Лемкiвщино. <...> Водами цтющих жерел ТвоГх лiкуються чужЬ ТвоГ влaснi дiти вмирають в нуждЬ Зникають лiси з ТвоГх чудових верхiв, будуються мости iз них на битих шляхах далеких, а для Тебе дорогами остають все дaлi потоки i дебри» [10: 3].
Економiчнi негаразди на батьмвських теренах, як i самоусунення влади вщ будь-якоГ допомоги, стимулювали в русинському сере-довищi потужш емiгрaнтськi настроГ. Бiльше того, держава через розгалужену мережу лщензованих нею агенлв всiляко заохочувала нaйбiльш активних леммв до виГзду в краГни Зaхiдноï Европи та за океан, тим самим спрощуючи собi завдання з полошзацп решти населення. Ця проблема в другш половинi 1930-х рр. набула мас-штaбiв справжнього народного лиха, адже практично спустошеними виявлялися численш лемкiвськi села, котрi невдовзi заселяли польськi колонiзaтори, руйнуючи русинський культурний ландшафт. З огляду на це, зi сторшок «Нашого лемка» було кинуто гасло «Не покидайте рщних сш» [20: 7; 27: 2]. Застер^аючи свого читача вщ поквапливоГ втечi з батьювщини, один iз дописувaчiв з iронiею вiдзнaчaв: «Ми, лемки, як т вiчнi скитaльцi жиди. Щоби лише десь якийсь шахрай агент збирав пщписи на якусь емiгрaцiю, ми вже готовЬ> [18: 4].
Ще бiльш емоцiйно дописувaчi «Нашого лемка» застер^али свого читача вiд виГзду до радянськоГ держави. До цього намовляли числены агггатори зi сходу, не шкодуючи яскравих барв у змалюванш принад «бiльшовицького раю». Знаючи реалп' стaлiнськоï «демо-кратп'», редaкцiя не шкодувала газетних площ для шформування своГх читaчiв про дшсне життя за збручанським кордоном [19: 1]. «Масова емiгрaцiя леммв до большевицькоГ Росiï дуже пошкодила би нашш Лемкiвщинi. ВиГхали би з нашоГ землi переважно найрух-ливiшi, нaйвiдвaжнiшi та здiбнi й розумы хлопцi та дiвчaтa. Населення Лемювщини дуже прорiдилося би, а тим часом ми дуже ослабилися б», - емоцшно застер^ав «Наш лемко» [23: 3].
Обговоренню шляхiв виршення конкретних господарських проблем, котрi домiнувaли в життi переачного русина, була присвячена нaйбiльшa в «Нашому лемковi» рубрика «Господарська сторшка». fï обсяг нерiдко сягав двох газетних шпальт. Рубрика мктила нaйрiз-
номаытн^ корисш господарськi поради, а ТТ 3MicT своТми запитами формували фактично самi читачi. Найбтьш активним автором згада-ноТ рубрики був знаний русинський дiяч Володимир Клш. ОсобливоТ популярностi набув цикл його статей «Творiм сильнi основи». Тема-тичним супутником «ГосподарськоТ сторшки» була колонка «Нашi реферати».
Причиною бтьшосп негараздiв русинiв була втрата економiчноТ доцiльностi традицiйного способу господарювання в нових умовах модерноТ доби. Товари, котрi вiками виробляли лемки, втратили в очах масового покупця привабливкть, що спричинило значне падшня цш. Дописувач «Нашого лемка» нарiкав: «<...> Нещастьом для нас ест тот, што наше газдiвске барс [дуже] потуняло. Давшше паця продав за 600 зол., а тепер жеби взяв 100 зол. Фабричне стоТт [коштуе] г мiрi, а наше 6 до 10 разiв туньше. Так само з дирвами [дровами], худобов и кинми. Вшистко барс туне, а ту податки i асе-куращя, як за добрих чаав» [11: 3]. До цих клополв додавалося постiйне виснаження фунлв i пасовищ, як також поступова руйнащя шляхiв комунiкацiТ.
Наслiдком такоТ некорисноТ економiчноТ кон'юнктури стало масове фiзичне виснаження русинiв, котре супроводжувалося численними супутыми хворобами. Щойно згаданий дописувач змальовував таку безрадкну картину: «Презто цiле свое житя постиме тай постиме. 1'ме лем тсну бандурку з кропом, або з капустом. Рiдко коли з квасним молоком. Самизме худи, вибщжени, не маме великой охото до житя. <...> Дiти наши боси, обдерти, син и блiди. Тiжик од маленькости кормите Тх лем тснов бандурков» [11: 3].
Русинська газета встяко намагалася допомогти своему читачевi адаптуватися до економiчних викликiв часу. Редакщя заспокоюва-ла свого читача: «"Наш лемко" тото вшистко розумiе i знае. Будеся старав тому зараджувати добрим словом и щирим порадом» [11: 3]. I дшсно, як бачимо з численних допиав «ГосподарськоТ сторшки», газета чимало присвячувала уваги як шляхам штенсифкацп тради-цшних способiв господарювання, так i пiдштовхувала свого читача до опанування новими видами дiяльностi. Стосовно перших редакщя русинського часопису поширювала шформацт про новi практики молочарства. Йшлося про мехаызацт процесу (насамперед, засто-сування центрифуг) та засiвання леммвських теренiв збагаченими видами трав. Заохочуючи землямв до iнiцiативностi, «Наш лемко» наголошував: «Браття лемки! Берiмся до молочарства! Проганяй-мо з рщноТ Лемкiвщини скруту, бiду i нужду. Скажiм собi: "Мусимо довести до господарського вщродження Лемкiвщину i доконаймо цего"» [21: 5].
Серед нових господарських практик особливо багато уваги «Наш лемко» придтяв всебiчному опису техшки та практики бджiльництвa, котре щеально пасувало природним умовам Лемкiвщини. Редакщя видала в «Бiблiотецi Лемкiвщини» украГнськ посiбники з технiки бджiльництвa, котрi поширювала через мережу сiльських осередмв «Просвiт». Часопис звертав увагу свого читача: «О пчшьницв буде-ме <...> часто писати, бо то барс важна справа. В горах може ся нам добрi оплатити. Пчтьництво може нас гaрдi двигнути з кризи» [2: 5].
1ншим рентабельним видом господарства «Наш лемко» вважав сaдiвництво, радячи горянам закладати на присадибних дтянках овочевi (насамперед, яблуневi та сливовi) сади. I в цьому випадку газета стала мудрим порадником своему читачевЬ надаючи зi шпальт рiзноплaнову консультативну допомогу. Редакщя газети переконува-ла: «Кожний селянин повинен собi це вважати за свою господарську повинысть заложити собi свiй власний сад, та провадити пааку, щоби тим способом створити собi потужну пiдпору для розвитку свойого господарства» [17: 2-3].
Та найбтьш оптимальний вихщ iз хронiчноï фiнaнсовоï скрути для свого читача «Наш лемко» вбачав у поширенш русинськими теренами кооперативного руху. Редакщя газети на багатьох прикладах переконувала, що ХХ ст. належить оргаызованим пщприемцям, котрi можуть солщарно формувати економiчну полiтику та проти-стояти нечеснiй конкуренцiï. Популяризуючи щею творення селянами кооперaтивiв, дописувaчi газети демонстрували ïхнi переваги на приклaдi життя укрaïнцiв схщноГ частини галицького краю. Для устшносп запровадження кооперaтивiв, твердили автори часопису, лемкам слщ вiдкинути притaмaннi Гм громадський aтомiзм та aпaтiю. «Треба би велико' свщомосп, едностi, дисциплши i згоди, - йдеться у редакцшному дописi. - Доки до такоГ досконалости не дiйдемо, доти будемо бщувати. Тепер зима, час довгих вечорiв, варто би застано-витися над тою справою. Навггь можна би скликати Зaгaльнi Збори кооперативи або громаду i нарадитися над тим. Радимо також у тш спрaвi питатися ревiзорiв наших кооператив <...>. Редaкцiя "Нашого лемка" вважае ту справу важною i Гй залежить на тiм, щоби бодай трохи якимсь способом поправити життя наших бщних, забутих вами селян у горах <...>» [15: 1-2].
Висновки
У пщсумку вщзначимо, що в своГй роботi редак^я «Нашого лемка» послiдовно реaлiзувaлa обране гасло «Для Леммвщини з Лемювщи-ною». З огляду на це, в очах дослщнимв газета постае правдивою ен-
циклопедiею русинського свггу. В цш енциклопедií з фaктогрaфiчною чiткiстю та всебiчною стереоскопiчнiстю було занотовано числены проблеми життя леммв у мiжвоеннiй Польшi. Бiльшiсть iз них, як засвщчило проведене дослiдження, були викликаш репресивною полiтикою урядiв Другоí Речi Посполитоí стосовно нaцiонaльних меншин. Разом iз тим, «Наш лемко» не уникав також обговорення складних проблем, кореш яких сягали самого русинського сере-довища. Налагоджений вщвертий дiaлог зi своíм читачем сприяв вихованню почуття громaдянськоí вiдповiдaльностi у середовиш^ укрaíнських горян, спряв íх еднанню довкола вищих цшностей. Це мало вагоме значення напередодн такого важкого випробування, яким виявилася Друга свггова вшна.
Л1ТЕРАТУРА
1. Берез'1вський К. Чому кожна наша хата мае бути читальнею? // Наш лемко. 1938. Ч. 3. С. 2-3.
2. Бермеся до паачництва // Наш лемко. 1934. № 2. С. 5.
3. Бща з лемками... // Наш лемко. 1936. Ч. 14. С. 8.
4. Виповщжмо вшну темнот i баламутП // Наш лемко. 1934. Ч. 13. С. 2.
5. Гарн слова i наша дшсшсть // Наш лемко. 1934. Ч. 18. С. 3.
6. Геть отрую з наших хат // Наш лемко. 1935. Ч. 5. С. 3.
7. Двотижневик «Наш лемко» 1934-1939 роюв. Вибрана публщистика. Зiбрали i до друку пщготували Олександр Маслей, Володимир Пилипович. GorLice: Zjednoczenie Lemkôw, 2004. 325 с.
8. Дитина, як i життя, не дасть себе ошукати // Наш лемко. 1935. Ч. 24. С. 4.
9. Замикають читальн // Наш лемко. 1935. Ч. 7. С. 6.
10. Костаревич О. ***** // Наш лемко. 1934. Ч. 1. С. 3.
11. Лемювська бща, або о ^м што нас гризе // Наш лемко. 1934. № 1. С. 3.
12. Лемювщино рщна, заколишу в крас тво'й / За ред. В. Денисюка, О. Кровицько'. Львiв, 2002. 90 с.
13. Лемко. В оборот iсторичноï правди // Наш лемко. 1934. Ч. 7. С. 4.
14. «Ми не хочемо букварiв» // Наш лемко. 1934. Ч. 20. С. 3.
15. Найвищий час про це подумати // Наш лемко. 1934. № 4. С. 1-2.
16. Наконечний В. Часопис «Наш лемко» - феномен русинсько' перюдики мiжвоенного часу // Укра'на: культурна спадщина, национальна свiдомiсть, державшсть. 2017. Вип. 29. С. 520-528.
17. Напрямш укра'нсько' Лемювщини // Наш лемко. 1937. № 3. С. 2-3.
18. Не емiгруйте до Славонп! // Наш лемко. 1934. Ч. 17. С. 4.
19. Не кидайте рщно' землi // Наш лемко. 1934. Ч. 6. С. 1.
20. Не покидайте рщних ст // Наш лемко. 1938. Ч. 6. С. 7.
21. Не ридаймо, а добуваймо. Берiмся до молочарства! // Наш лемко. 1934. № 14. С. 5.
22. Нищення УкраТни^в на Леммвщиш не устае! // Наш лемко. 1936. Ч. 24. С. 2.
23. Ой, не буде так добре, Ваню Гуняка! // Наш лемко. 1934. Ч. 17. С. 3.
24. Про што буде писати «Наш лемко» // Наш лемко. 1934. № 1. С. 2.
25. До наших читaчiв // Наш лемко. 1934. № 1. С. 2.
26. Село Ропиця руська, пов. Горлиц // Наш лемко. 1934. Ч. 8. С. 8.
27. Тарнович Ю. Перелеты птиц1 Пщ розвагу сезоновим робЬникам // Наш лемко. 1939. Ч. 15. С. 2.
28. У дзвш на тривогу! // Наш лемко. 1935. Ч. 10. С. 5.
29. Чому треба читати книжку? // Наш лемко. 1934. Ч. 3. С. 2.
30. Що дaлi буде? // Наш лемко. 1934. Ч. 21. С. 3.
31. Юлiян Бескид. На згарищах Закерзоння. Торонто, 1954. 128 с.
32. Nakonechnyi V. YuLiian Tarnovych as a researcher of Polish-Ukrainian relationships // Проблеми гумаштарних наук: збiрник наукових праць Дро-гобицького державного педагопчного ушверситету iменi 1вана Франка. Серiя «Iсторiя». Вип. 1/43. С. 213-228. DOI: 10.24919/2312-2595.1/43.184280
REFERENCES
1. Berezivsky, K. (1938) Chomu kozhna nasha khata mae buti chital'neyu? [Why every home should be a reading hall?]. Nash lemko. 3. pp. 2-3.
2. Anon. (1934a) Bermesya do pasichnitstva [Let's go to beekeeping]. Nash lemko. 2. p. 5.
3. Anon. (1936a) Bida z lemkami...[ Trouble with Lemkos...]. Nash lemko. 14. p. 8.
4. Anon. (1934b) Vipovidzhmo viynu temnoti i balamuti! [Let's declare war on darkness and turmoil!]. Nash lemko. 13. p. 2.
5. Anon. (1934c) Garni slova i nasha diysnist' [Good words and our reality]. Nash lemko. 18. pp. 3.
6. Anon. (1935a) Get' otruyu z nashikh khat [Get rid of poison from our houses]. Nash lemko. 5. p. 3.
7. Masley, O. & Pilipovich, V. (2004) Dvotizhnevik"Nash lemko" 1934-1939rokiv. Vibranapublitsistika [Bi-weekly "Nash Lemko" 1934-1939. Selected journalism]. Gorlice: Zjednoczenie temköw.
8. Anon. (1935b) Ditina, yak i zhittya, ne dast' sebe oshukati [A child, like life, will not be deceived]. Nash lemko. 24. p. 4.
9. Anon. (1935c) Zamikayut' chital'ni [Reading rooms close]. Nash lemko. 7. p. 6.
10. Kostarevich, O. (1934) ***** Nash lemko. 1. p. 3.
11. Anon. (1934d) Lemkivs'ka bida, abo o tim shto nas grize [Lemko's trouble, or about what bites us]. Nash lemko. 1. p. 3.
12. Denisyuk, V. & Krovitska, O. (2002) Lemkivshchino ridna, zakolishu v krasi tvoïy [My native Lemko land, I will sway in your beauty]. Lviv: [s.n.].
13. Anon. (1934e) Lemko. V oboroni istorichnoï pravdi [In defense of historical truth]. Nash lemko. 7. p. 4.
14. Anon. (1934f) Mi ne khochemo bukvariv [We do not want primers]. Nash lemko. 20. p. 3.
15. Anon. (1934g) Nayvishchiy chas pro tse podumati [The highest time to think about it]. Nash lemko. 4. p. 1-2.
16. Nakonechnyj, V. (2017) Chasopis "Nash Lemko" - fenomen rusins'koí periodiki mizhvoennogo chasu ["Nash Lemko" - a phenomenon of Rusinian mperiodicaLs of the interwar period]. Ukraina: kul'turna spadshchina, natsional'na svidomist, derzhavnist' - Ukraine: Cultural Heritage, National Identity, Statehood. 29. pp. 520-528.
17. Anon. (1937) Napryamni ukraíns'koí Lemkivshchini [Guides of the Ukrainian Lemkivshchyna]. Nash lemko. 3. p. 2-3.
18. Anon. (1934h) Ne emigruyte do SLavonií! [Do not emigrate to SLavonia!]. Nash lemko. 17. p. 4.
19. Anon. (1934i) Ne kidayte ridnoí zemLi [Do not Leave your homeland]. Nash lemko. 6. p. 1.
20. Anon. (1938) Ne pokidayte ridnikh siL [Do not Leave your native viLLages]. Nash lemko. 6. p. 7.
21. Anon. (1934j) Ne ridaymo, a dobuvaymo. Berimsya do moLocharstva! [Let us not weep, but Let us win. Let's start dairy farming!]. Nash lemko. 14. p. 5.
22. Anon. (1936b) Nishchennya Ukraíntsiv na Lemkivshchini ne ustae! [The destruction of Ukrainians in the Lemko region does not stop!]. Nash lemko. 24. p. 2.
23. Anon. (1934k) Oy, ne bude tak dobre, Vanyu Gunyaka! [Oh, it won't be that weLL, Vanya Gunyaka!]. Nash lemko. 17. p. 3.
24. Anon. (1934L) Pro shto bude pisati "Nash Lemko" [What "Nash Lemko" is going to write about]. Nash lemko. 1. p. 2.
25. Anon. (1934m) Do nashikh chitachiv [To our readers]. Nash lemko. 1. p. 2.
26. Anon. (1934n) SeLo Ropitsya rus'ka, pov. GorLitsi [ViLLage Ropytsia, powiat GoLytsia]. Nash lemko. 8. p. 8.
27. Tarnovich, Yu. (1939) PereLetni ptitsi. Pid rozvagu sezonovim robitnikam [Migrant birds. For season workers' entertainment]. Nash lemko. 15. p. 2.
28. Anon. (1935d) U dzvin na trivogu! [The aLarm beLL!]. Nash lemko. 10. p. 5.
29. Anon. (1934o) Chomu treba chitati knizhku? [Why we need to read books?]. Nash lemko. 3. p. 2.
30. Anon. (1934p) Shcho daLi bude? [What is next?]. Nash lemko. 21. p. 3.
31. Beskid, Yu. (1954) Na zgarishchakh Zakerzonnya [In the fires of Transcar-pathia]. Toronto: [s.n.].
32. Nakonechnyj, V. (2019) YuLiian Tarnovych as a researcher of PoLish-Ukrainian reLationships. Problemi gumanitarnikh nauk: zbirnik naukovikh prats' Drogobits'kogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu imeni Ivana Franka. Seriya "Istoriya" - Problems of Humanities. History. 1/43. pp. 213-228. DOI: 10.24919/2312-2595.1/43.184280
Тельвак Виталий Васильевич - доктор исторических наук, профессор кафедры всемирной истории Дрогобычского государственного педагогического университета им. И. Франко (Украина).
Тельвак Вггалш Васильович - доктор iсторичних наук, професор кафедри все-свггньо! ia^N Дрогобицького державного педагогiчного унiверситету iM. I. Франка (УкраТна).
Vitalii V. Telvak - Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University (Ukraine).
E-mail: te1vak1@yahoo.com
Наконечный Владимир Михайлович - кандидат исторических наук, доцент кафедры международных отношений Киевского национального университета культуры и искусств (Украина).
Наконечний Володимир Михайлович - кандидат iсторичних наук, доцент кафедри мiжнародних вщносин КиТвського нацюнального ушверситету культури i ми-стецтв (УкраТна).
Volodymyr V. Nakonechnyj - Kyiv National University of Culture and Arts (Ukraine).
E-mail: nakonechniy.ua@gmaii.com
