CC BY
186
УДК: 340.1
О. О. Барабаш
Навчально-науковий iнститут права та психологii Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук,
асистент кафедри адмiнiстративного та шформацшного права
ЧЕТВЕРТЕ ПОКОЛ1ННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
© Барабаш О. О., 2016
Проаналiзовано коло прав, що належать до четвертого поколшня, обгрунтовано необхiднiсть i'x видшення в окрему групу. Досл1джено евтаназiю та клонування як права четвертого поколшня, i'x правовий та моральний аспекти.
Ключов1 слова: права людини, соматичш права людини, клонування, шформацшш права людини, евтаназiя.
О. О. Барабаш
ЧЕТВЕРТОЕ ПОКОЛЕНИЕ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА: ОБЩЕТЕОРЕТИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
Проанализированы права, что принадлежат к четвертому поколению, обоснована необходимость их выделения в отдельную группу. Исследованы эвтаназия и клонирование как права четвертого поколения, их правовой и нравственный аспекты.
Ключевые слова: права человека, соматические права человека, клонирование, информационные права человека, эвтаназия.
О. О. Barabash
FOURTH GENERATION OF HUMAN RIGHTS: GENERAL
CHARACTERISTICS
The article analyzes the range of rights that belong to the fourth generation, the necessity of their isolation in a separate group. Studied euthanasia and cloning law as the fourth generation of their legal and moral aspects.
Key words: human rights, somatic human rights, cloning, information rights, euthanasia.
Постановка проблеми. 1з змшою втв, розвитком фшософи, медицини, техшчним прогресом змшюються, виникають та припиняються т чи iншi суспшьш вщносини. Внаслвдок "наукового буму", що ввдбувся в середиш XX ст. i продовжуе тривати до сьогодш, перед людиною постало багато можливостей, яких до цього часу не юнувало, зокрема, клонування людини, трансплантацм оргашв, використання "вiртуальноi реальности", штучне заплвднення, змша стат^ "генна шженер1я". Право як система правових норм повинне давати адекватну ввдповвдь на щ змши у виглядi вiдповiдного нормативного регулювання. Внаслiдок всiх цих можливостей у людини виникають новi права, яких до цього часу не юнувало. Таю права називають "четвертим поколшням" прав людини. Щодо деяких вищезазначених прав належне правове регулювання ще
недостаньо розроблене, також в Укра1'ш не проводилося грунтовних наукових дослiджень щодо "четвертого поколшня" прав людини, тому 1х дослiдження е актуальним та своечасним.
Аналiз останнiх досл1джень та публжацш. Дослiдженням та науковою розробкою четвертого поколiння прав людини займалися: О. Авиамова, А. Б. Венгерова, Ю. А. Дмитрiева, О. Жидкова, Я. В. Лазур, Н. Б. Мушак, Ф. М. Рудшський, А. П. Семiтко, М. П. Тирша, Д. М. Шебанщ та iн.
Формулювання цiлi статть Метою статтi е окреслення кола прав людини, що належать до четвертого поколшня прав людини та загальна характеристика окремих з них.
Виклад основного матерiалу. Права людини, як зазначае Ю. Шемшученко, - вторично мiнлива категорм, яка еволющонуе разом iз суспшьством та державою [1, с.5]. Багатограннiсть людини породжуе невичерпнiсть 11 прав. Разом з людиною, 11 рiвнем розвитку та значенням у сощум постiйно змшюються i 11 права, 1х прюрггети [2, с. 729]. Традицiйно для класифшаци прав людини використовують теорто подшу прав людини, яку розробив французький правознавець Карел Васак. Основою ще1 концепцй е генерацiйний пвдхвд, а саме, подш прав на три поколшня [3]. Вщповщно до теори походження прав людини 1х подшяють на три групи, чи так зваш поколiння. Так, перше поколшня становлять громадянсью та полгтичш права, друге поколiння - сощально-економiчнi та культурнi права, трете - колективш права, або права "солвдарносп" [4, с. 299]. Хоч загальноприйнята концепцм трьох поколiнь прав людини авторства Карела Васака i досi вважаеться фундаментальною базою для правозахисниюв (як суто наукових сподвижниюв, так i практикiв), та е грунтовш пiдстави видшяти i яюсно новий пласт людських прав. Торкаючись дилеми незмшносп ключових моральних та (у переважнш бiльшостi) правових постулата, можна стверджувати, що права ушх трьох поколiнь у будь-якому разi залишаються ключовим об'ектом правово1 охорони [5].
В 1996 р. А. П. Семпко запропонував видшити права четвертого поколшня, до яких необхвдно ввднести права людини, пов'язанi iз здiйсненням абортiв, евтаназii [6, с. 207]. На думку О. Аврамово1 та О. Жидково1, четверте поколшня прав людини повинне формуватися на засадах: визнання високого статусу особи; прагнення едносп норм права, морал^ релМ при визначеннi поведiнки як правово1; визнання права на шдиввдуальшсть особи, що передбачае повагу до особливих потреб людини, як надають 1й можливiсть бути не схожою на шших; установлення суверенностi людини щодо держави [7, с. 103].
Серед дослвдниюв немае едносп щодо прав, що належать до четвертого поколшня. М. П. Авдеенкова обгрунтовуе таку категорто як "право на фiзичну свободу" [8, с.23], Г. Б. Романовський перелш прав четвертого поколшня обмежуе правом на самогубство та на евтаназто, причому евтаназто та самогубство розглядае як елементи права на смерть [9, с. 233]. За поглядами Ф. М. Рудинського, права четвертого поколшня повинш захищати людину ввд загроз, пов'язаних з експериментами в сферi генетично1 спадковосп особи, тобто це таю права людини, як пов'язаш з клонуванням та iншими вiдкриттями в обласл бюлоги [10, с. 16]. Ю. А. Дмитрiев до четвертого поколшня прав зараховуе лише шформацшш права та технологи [11, с. 125]. А. Б. Венгеров називае четверте поколшня правами людства: право на мир, на ядерну безпеку, космос, еколопчш, шформацшш права тощо [12, с. 307]. Заслуговуе уваги росшська доктрина, яка видшяе особютюш (соматичш) права, як права людини розпоряджатися сво1м тшом, в тому чиои клонувати [13, с. 475]. Д. М. Шебанщ до прав четвертого поколшня зараховуе право на евтаназто, на змшу статп, на трансплантащю органiв, на використання вiртуальноi шформаци, право на клонування [14, с. 59].
О. Аврамова та О. Жидкова до четвертого поколшня прав людини зараховують: змшу стат^ трансплантащю оргашв, клонування, використання вiртуальноi реальностi, одностатевi шлюби, штучне заплiднення, евтаназiю, вильну вiд дитини шм'ю та незалежне вiд державного втручання життя за релiгiйними, моральними поглядами; також необхщно визначити, чи будуть вони за сво1м ознаками збк'атися з правомiрною поведiнкою [7, с. 104]. Вони зазначають, що правомiрною
поведшкою можна визнавати: штучне заплiднення, незалежне ввд державного втручання життя за релктйними, моральними поглядами (у межах автономности особи), трансплантацiю органiв (на засадах законносп, справедливостi, моральности, добровiльностi); юридично нейтральною поведiнкою: шм'ю, вшьну вiд дитини, використання вiртуальноi реальностi, одностатевi шлюби, змiну стал; неправомiрною поведiнкою: клонування й евтаназто [7, с. 105].
На нашу думку, до прав четвертого поколшня належать уш права, що виникли внаслвдок наукового прогресу, розвитку морал^ а саме всi так зваш "соматичш права", зокрема право на евтаназто, клонування, а також шформацшш права.
Сьогодш виникають дискуси серед члетв суспшьства про те, чи потрiбнi людям такi права, якими повинш бути межi iх реалiзацii? Зокрема Рада Свропи, СС, деяю iншi мiжнароднi органiзацii' чiтко визначилися з цих питань. Наприклад, Хартя Свропейського Союзу про основнi права в п. 1 ст. 3 встановлюе, що кожна людина мае право на власну фiзичну i душевну цшстсть, а п. 2 конкретизуе: при застосуваннi досягнень медицини i бiологii необхiдно особливо дотримуватися таких вимог:
- добровольна i належним чином оформлена згода зацiкавленоi особи ввдповвдно до правил, встановлених законом;
- заборона застосування евгенiки, особливо 11 частит, що мае на мел селекщю людей;
- заборона використання людського тша i його частин як джерела прибутку;
- заборона ввдтворення людини за допомогою клонування [10, с. 17].
До заборонених зараховують також право на евтаназто - задоволення потреб хворого iз прискорення смерт дмми або бездiяльнiстю. Проблема полягае в тому, що на мiжнародному рiвнi щодо цього права людини ввдсутне нормативне визначення. Наявш лише окремi мiжнароднi документи, наприклад, Конвенцм Ради Свропи 1997 р. про захист прав i достошства людини у зв'язку iз застосуванням досягнень бiологii та медицини. Водночас в Бельгй, Люксембурзi та Нвдерландах проводять евтаназiю смертельно хворим пащентам. До речi, Нiдерланди стали першою крашою, яка законодавчо закрiпила право на евтаназто у квiтнi 2002 р [15].
Менш спiрним е ще один пiдвид цих прав четвертого поколшня - '^ртуальш права". Глобалiзацiйний вплив та повсякденна затребувашсть консолiдували позицiю свiту щодо необхвдносл виокремлення тако!' категорii прав. Наприклад, Резолющею Генерально!' Асамбле!' ООН було закршлено таке iнформацiйне право, як право на свободу слова в 1нтернет1 Щкаво, що переважно немае суперечностей мiж мiжнародними нормами та внутршньонащональним правом. I украшське законодавство може поповнитись щкавою новелою, адже нещодавно було зареестровано проект Закон Украши "Про внесення доповнень до Цившьного кодексу Украши (щодо гарантування права фiзичноi особи на доступ до 1нтернету)", який пропонуе доповнити ст. 302 ЦК такими рядками: '^зична особа мае право на доступ до 1нтернету. Право фiзичноi особи на доступ до 1нтернету не може бути обмежене. Обмеження доступу до певних даних, що мютяться у 1нтернеп, можливо лише на пiдставi ршення суду про незаконшсть таких даних" [16].
Але повертаючись до проблеми моральности юнування нових видiв прав, варто зауважити, що кожен конкретний випадок приховуе кшька, на перший погляд, непомггних, але болючих нюансiв [7, с. 105]. Розглянмо, наприклад, проблему штучного материнства i сурогатного заплiднення. З одного боку, оскшьки розвиток медицини досяг таких вершин, то безглуздо обмежувати право шм'1 на продовження роду чи забороняти своервдне ввдновлення справедливостi гуманним актом любовi та ствпращ. Але е й серйозна загроза перетворити материнство на договiрну комерцiйну працю; така практика здатна вилитися у дегумашзуючу аморальну тенденщю. Ми знову стикаемось з суперечшстю на мiжнародному рiвнi, бо коли одш держави пiдтримують таку практику, то iншi -вiдверто засуджують (у Францii, наприклад, дiе норма про суперечшсть сурогатного материнства законодавству про усиновлення та неввдчужувашсть людського тша).
Схожi моральнi проблеми стосуються й iнших новостворених прав. Наприклад, право на життя дозволяе людиш розпоряджатися власною долею, але чи охоплюе воно i право на ввдмову ввд життя у особливих випадках, тобто право на активну та пасивну евтаназто?
Таю ж екзистенцшш питання виникають i при детальному aHanÎ3Î iнших прав четвертого поколшня - кожне з них (право на одностатевий шлюб та усиновлення дгтей такою парою, право на змшу стат^ на життя, вшьне ввд державного втручання), е рiзким викликом, бо створюючи новi права, у дечому заперечуе шшо Не можна заперечити вшьний розвиток особистостi, що розпоряджаеться власною долею на свiй розсуд, користуючись усiмa можливостями, наданими ш прогресивним двадцять першим столгттям [5].
Розглянемо детальшше права людини "четвертого поколшня", що е найбшьш критикованими на сучасному етaпi суспшьного та правового розвитку людства. Такими правами, зокрема, е право на евтаназто та право на клонування.
Що е найголовшшим у людини, о^м ïï життя? Людське життя е неповторним та одночасно звичайним, радюним та сумним, сповненим глибоких переживань. У зв'язку iз цим виникають таю питання: чи потрiбно визнавати на законодавчому рiвнi право людини на евтаназто, чи можемо ми надати ш "пупвку в життя".
Нагадаемо, що евтаназк - це практика припинення або скорочення лiкaрем життя людини, яка страждае невил1ковним захворюванням, ввдчувае нестерпнi страждання, з метою ïx припинення [17]. Отже, тшьки л1кар i лише за ршенням окремо!' хворо!' людини може провести процедуру евтанази.
У Нiдерлaндax було прийнято Закон "Критери застосування евтанази та надання допомоги в рaзi добровольного позбавлення життя". Цими критер1ями е тaкi:
- лiкaр повинен бути переконаним (тобто в рaзi юридичного переслвдування зумiти довести), що його пащент прийняв рiшення про свою евтанази добровольно й обдумано;
- лшар повинен бути переконаним, що це той випадок, коли хвороба пащента невилшовна, а фiзичнi страждання вiд неï стали нестерпними, i вже вичерпаш всi засоби для позбавлення пащента ввд таких страждань;
- пащент повинен бути прошформованим про свш стан на цей момент i про прогнози щодо тривалосп його життя;
- з таким висновком повинен погодитися ще один лшар, який працюе незалежно ввд лшуючого лшаря i теж знае цього пащента;
- евтаназ1я може бути проведена тшьки лшарем i лише медичними засобами [18].
Отже, ключовою фцурою в цш процедурi е лiкaр, навпъ не пaцiент, який згiдно iз цим законом бшьш-менш повинен сам прийняти ршення про те, щоб померти добровшьно.
Щодо права на клонування, також виникае достатньо проблем, зокрема:
По-перше, виникае проблема релМ та морaлi. Релтйними канонами встановлено, що людина - це результат божого промислу. Шляхом клонування людство посягае на повноваження Бога. Кожна людина у своему виявi е шдиввдуальною, не схожою на шших людей. Вона мае власний генетичний код та мае право вшьно ним розпоряджатись та контролювати його [7, с. 105].
По-друге, виникае проблема визнання такого права та закршлення його в мiжнaродниx актах всесвпшх мiжнaродниx оргашзацш та у внутршшх законодавствах окремих держав. Слвд наголосити, що бшьшють европейських держав не тшьки не закршили в законах, постановах, статутних документах мiжнaродниx оргaнiзaцiй право на клонування, а навпъ на законодавчому рiвнi заборонили поширення такого права.
Найбшьшим противником процесу клонування людини е церква. Наприклад, Ватикан не раз наголошував на цiлковитiй неможливосл втручання в акт божественного творшня. Папа Римський визнав 7 нових смертних грixiв, серед яких е "маншуляци на генному рiвнi".
У розвинених крашах, зокрема США, Шмеччиш, Фрaнцiï, Iспaнiï, Дaнiï дiе заборона на державне фшансування дослiджень у цш сферi.
Не вiдстaе ввд европейських держав й Украша. Верховна Рада Украши прийняла Закон Украши "Про заборону репродуктивного клонування людини" ввд 14 грудня 2004 року № 2231-IV. Мета прийнятого закону полягала в тому, щоб заборонити репродуктивне клонування людини, виходячи з принцитв поваги до людини, визнання щнносп особистосл, необхвдносп захисту прав i свобод людини та враховуючи недостатню дослвджетсть бюлопчних та сощальних нaслiдкiв клонування людини [19].
У правовому аспекп клонування людини поки що залишаеться пвд забороною. Якщо все ж суспшьство "прийме" клонування, то це потребуватиме прийняття нових нормативно-правових акпв, створення нового законодавчого регулювання для запобтання зловживанням [20].
Висновки. Права четвертого поколшня е ввдносно новими та перебувають на стади активного розвитку та обговорення. На нашу думку, до вищезазначених прав належать права людини, що виникли внаслвдок розвитку медицини, бюлоги, техшки та змiн у загальнш моралi. Бiльшiсть прав четвертого поколшня недостатньо регламентовано на законодавчому рiвнi.
1. Онщенко Н. М. Проблеми реалгзацй' прав i свобод людини та громадянина в Украти: моногр. / Кол. авт.; за ред. Н. М. Онщенко, О. В. Зайчука. - К., 2007. - 424 с. 2. Тирта М. Поколшня прав людини: проблеми сучасног класифжаци / М. Тирта // Держава i право. - 2011. -Вип. 52. - С. 728-732. 3. Радзieвська В. Права людини нового поколтня та гх мiжнародно-правове регулювання [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ Nvknuvs/20105/radzivsa.ht. 4. Мушак Н. Б. Концептуальш тдходи до класифжаци прав людини в умовах глобалЬзацшних процейв / Н. Б. Мушак // Часопис Кигвського утверситету права. - 2011. -№ 2. - С. 298 - 301. 5. Каньдя О. А. Четверте поколтня прав людини: нагальна потреба чи свдчення втрати моральностi [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://cki.org.ua/wp-content/uploads/2014/05. 6. Корельский В. М. Теория государства и права: учеб. для вузов / под ред. проф. В. М. Корельского и проф. В. Д. Перевалова. - М.: НОРМА—ИНФРА-М, 2000. - 616 с. 7. Аврамова О. Четверте поколтня прав людини: постановка проблеми / О. Аврамова, О. Жидкова // Право Укрспни. - 2010. - № 2. - С. 101-107. 8. Авдеенкова М. П. Право на физическую свободу / М. П. Авдеенкова, Ю. А. Дмитриев // Государство и право. - 2005. - № 3. - С. 19-23. 9. Романовский Г. Б. К вопросу о праве на смерть как юридической основе легализации эвтаназии и самоубийства. Медичне право Украти: проблеми управлтня та фтансування охорони здоров 'я: Матерiали III Всеукрагнськог науково-практичног конференци з медичного права (II Мiжнародноí науково-практичног конференци з мiжнародного права) "Медичне право Украти: проблеми управлтня та фтансування охорони здоров'я" (23-24 квтня 2009р., м. Львiв) / Упор. Сенюта Г. Я., ТерешкоХ. Я. - Львiв: ЛОБФ "Медицина i право", 2009. - С. 232-234. 10. Рудинский Ф. М. Гражданские права человека: общетеоретические вопросы // Право и жизнь. - 2000. - № 31. -С. 15-18. 11. Головистикова А. Н. Права человека: учебник. - М.: Эксмо, 2008. - 327c. 12. Венге-ров А. Б. Теория государства и права: учебник для юридических вузов. - М.: Юриспруденция, 2000. -478 c. 13. А. И. Антропология права: учебник для вузов. - М.: НОРМА, 2002. - 583 c. 14. Шеба-нщ Д. М. Сучасна проблематика теори "поколть прав людини" в умовах европейсько'г' мiждержавноí ттеграци [Текст] / Д. М. Шебанщ // Науковий вюник Ужгородського нацюнального утверситету : Серiя: Право / голов. ред. Ю. М. Бисага. - Ужгород: Видавничий дiм "Гельветика", 2015. - Т. 1. Вип. 31. - С. 57-61. 15. Супрун О. В. Права людини нового поколтня [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kul.kiev.ua/images/chasop/2011_2/298.pdf. 16. Проект Закону Украти "Про внесення доповнень до Цившьного Кодексу Украти (щодо гарантування права фiзичноí особи на доступ до 1нтернету) ". - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=50669. 17. Грищенко О. Проблема клонування: сустльний та правовий аспект / О. Грищенко // Юридичний журнал. - 2005. - № 10 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/artide.php?id=1976. 18. Мартинюк-Гресь С. Евтаназiя: "за" чи "проти"? / С. Мартинюк-Гресь // Всеукрагнський загальнополтичний освтянський тижневик. - 2008. - № 47. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.personal-plus.net/299/4230.html. 19. Про заборону репродуктивного клонування людини : Закон Украти вiд 14 грудня 2004 року // Вiдомостi Верховноi Ради Украти. - 2005. -№ 5. - Ст. 111. 20. Вир С. Клонирование человека: аргументы в защиту / С. Вир [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://planeta. moy.su/blog/stiven_vir_klonirovanie_cheloveka_ argumenty_v_ zashhitu/2012-11-11-34772.
