2Б1ОАДАПТИВНЕ УПРАБЛ1ННЯ Б КОРЕКЦП ПСИХОЕМОЦ1ЙНИХ РОЗЛАД1В У Ж1НОК I3 БЕ3ПЛ1ДДЯМ ТА ПЕРЕНЕСЕНИМ ПРЕНАТАЛЬНИМ СТРЕСОМ
Семененко I. В., 3anopi3bKUü державний медичний утверситет, Украгна, ORCIDID: https://orcid.org/0000-0001 -7431-7818
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_sr/30042021/7536
ARTICLE INFO
ABSTRACT
Received 18 February 2021 Accepted 17 April 2021 Published 30 April 2021
KEYWORDS
infertility, prenatal stress, psychoemotional disorders, in vitro fertilization, bioadaptive management.
Treatment of non-motor disorders in patients with infertility and prenatal stress (PS) is an important component of comprehensive treatment of the disease. This study examined the clinical effectiveness of a non-drug method of bioadaptive management - training based on biological feedback (BFB) in the correction of psychoemotional disorders in patients with infertility and prenatal stress. Object and methods of research. The study involved 41 patients with infertility and PS aged 22 to 45 years. Group I consisted of 21 women who underwent infertility treatment using in vitro fertilization and biological feedback, group II - 20 women who underwent treatment using in vitro fertilization without biological feedback. All patients were assessed for psychoemotional status on the Beck Depression Scale (BDI-II), tests for Spielberger-Khanin reactive anxiety, assessment of personal anxiety on the 1st day of observation, at the end of the course of BFB - training in group I and after 10±2 days in the comparison group. Results. There was a significant overall improvement in the psycho-emotional state of patients who underwent a full course of BFB - training at the end of therapy (p<0,05). There was a statistically significant difference between the level of certain psychoemotional disorders (in particular, anxiety, reduced stress resistance) of the studied groups (p<0,05). However, in contrast to group I patients who underwent BOS training, no statistically significant improvement in the psychoemotional status of group II patients during the observation period was found. Conclusions. BFB training can be considered as an appropriate component in the comprehensive treatment of psychoemotional disorders in patients with infertility and prenatal stress.
Citation: Semenenko I. V. (2021) Bioadaptive Management in Correction of Psychoemotional Disorders in Women with Infertility and Endured Prenatal Stress. Science Review. 2(37). doi: 10.3143 5/rsglobal_sr/30042021/7536
Copyright: © 2021 Semenenko L V. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Зв'язок публшаци з плановими науково-дослщними роботами. Дослщження проведено в рамках науково-дослщно! роботи «Корекщя ендокринно! регуляцп репродуктивно! системи та психоемоцшно! адаптаци жшок з безплщдям, яю перенесли пренатальний стрес» (номер держреестраци: 0114Ш01395).
Вступ. Зпдно з даними Всесв^ньо! оргашзацп охорони здоров'я, у свт поступово зростае чисельшсть безплщних пар. За експертними ощнками, iз 2005 до 2015 р. абсолютне число безплщних пар зросло на 15% - iз 41 млн до 49,5 млн вщповщно та склало 8,0-18,0% [2]: в Сврот безплщними е близько 11% подружшх пар, в США та в Канадi - близько 16% [5]. Отже безплщдя мае як медико-бюлопчне, так i соцiально-економiчне значення [6]. В Укра!т частота безплщних серед шлюбiв ошб репродуктивного вшу коливаеться вщ 13 до 18% [9]. Причиною безплщного шлюбу в 40-55% випадках е патолопя репродуктивно! системи в одного з подружжя, в 25-30% - у
обох, у 10-15% випадюв u встановити не вдаеться [2, 8]. У 54-83% жшок дiагностуeться поеднане безплiддя, причому трубно-перитонеальне безплiддя становить 42-61%, ендокринне-33-42% [4]. За даними офщйно! статистики Укра!ни, рiвень безплiддя - 3,9 на 1000 оаб жшочого безптддя та 0,3 - чоловiчого [2], але соцiологiчнi дослiдження свiдчать про те, що безплiддя торкаеться 3,8% шмей Украши [3]. Причиною безптддя в 15-25% е запальнi захворювання статевих органiв, гормональнi порушення та перенесений стрес, в тому чи^ пренатальний [3, 5].
Пренатальний стрес е предиктором розлащв репродуктивно! системи. Пренатальна модифшащя пов'язаних гiпоталамо-гiпофiзарно-наднирковоi системи та гшоталамо-гiпофiзарно-яечниковоi системи сприяе формуванню змшено! адаптащйно! реакци на фiзiологiчнi стимули, i, як наслщок, швидкому виснаженню адаптацiйних ресурсiв [4, 6]. Психолопчна неготовнiсть до материнства у жшок з безплщдям створюе ситуацiю пролонгованого емоцiйного стресу, що призводить до стану дистресу та активiзаци змшено! адаптащйно! реакци, яка запускае патолопчне коло порушень репродуктивно! функцп.
Жшки з безплiддям, яю перенесли пренатальний стрес, знаходяться в хрошчному стресi або дистресi, що е наслщком виснаження пренатально модифшовано! адаптацшно! системи, що також тдтверджуеться дослiдженнями на тваринах [5, 7]. У таких жшок досить часто дiагностують психосоматичн1 розлади, яю найчаспше супроводжуються збiльшеною реактивн1стю, тривожнiстю, депрешею та астен1ею. Дан1й проблемi в нашш кра!т не надаеться належно! уваги.
Перенесений пренатальний стрес характеризуеться деякими немоторними симптомами у виглядi певних когнгтивних та психоемоцiйних порушень (пiдвищеною тривожнютю, апатiею, депресiею рiзного ступеню тяжкосп тощо) [1, 3], якi можуть попршувати якiсть життя як самих пащенток, так i !х найближчих родичiв. Тому своечасна корекцiя цих розладiв е важливим компонентом комплексно! терапи пацiенток з пренатальним стресом.
1снуе декiлька сучасних методiв лшування вищевказаних немоторних симптомiв стресу. Вщповщно до огляду International Stress Society (2019) [4], рiзний ступiнь ефективност корекцii' психоемоцiйних порушень при стрес мають лiкарськi засоби (трициклiчнi антидепресанти, селективш iнгiбiтори зворотного захоплення серотошну та адреналiну, агонiсти дофамiну, шпб^ори МАО) та немедикаментознi заходи (траснкрашальна магнiтна стимуляцiя, когнiтивно-поведiнкова терапiя) [4].
Одним з найбшьш дослщжуваних методiв немедикаментозного лiкування психоемоцiйних розлащв, незалежно вiд 1хньо1 самостiйностi у клшчнш картинi пацiенток, е метод нейрофщбеку, або бiофiдбеку, який характеризуеться наявнютю бiологiчного зворотного зв'язку (БЗЗ) [5, 12]. Треншги на основi БЗЗ - це комплекс процедур, при яких спецiальним технiчним засобом через ланцюг зовнiшнього зворотного зв'язку пащенту передаеться iнформацiя про його стан або функцп органiзму. Пщгрунтям БЗЗ являеться залежнiсть мiж психiчними та вегетативними функцiями органiзму. Через датчики перетворюючого та рееструючого приладу пащентка отримуе iнформацiю про мшмальш змiни будь-якого обраного фiзiологiчного параметру, пов'язаного з емоцшним станом та намагаеться його змшити у заданому напрямку. Це дозволяе пацiенткам придбати та розвинути навички керовано! саморегуляцп з впливом на прояви патолопчного процесу.
БЗЗ-терапiя, або комплексне бюадаптивне управлiння, е методом, спрямованим на активащю внутрiшнiх резервiв органiзму, для вщновлення або удосконалення його фiзiологiчних навичок [10]. Однак, результати численних дослiджень методу бiоадаптивного управлiння е вкрай суперечливими [8, 13]. Частина авторiв стверджуе, що метод комплексного бюадаптивного управлшня е досить ефективним, навт, як метод монотерапп рiзних порушень нервово! системи, iншi вважають, що метод працюе тiльки в комплекс iз нейропротекторами та препаратами, яю впливають на кровообiг в судинах. Бшьшють дослiджень проведено саме стосовно впливу БЗЗ на нервову систему, та, як наслщок, стан психолопчного здоров'я пащенпв рiзного вшу. Досвщ використання методу БЗЗ в гшеколопчнш практицi, особливо якi б особливо у жшок iз безплщдям, на момент проведения дослiдження вщсутнш.
Матерiали та методи дослiдження. Метою дослщження е оцiнка ефективностi методу бюадаптивного управлшня у жшок iз психоемоцшними порушеннями, пов'язаними з перенесеним пренатальним стресом. Дослщження проведено на базi дiагностичного вiддiления навчально-наукового медичного центру «Ушверситетська ктшка» Запорiзького державного медичного унiверситету, в якому взяли участь 41 пащентка iз перенесеним пренатальним стресом вшом вiд 22 до 45 роюв. I групу склали 21 жшок, якi проходили лшування з використанням екстракорпорального заплщнення та бiологiчного зворотного зв'язку, II групу -
20 жшок, як проходили лшування з використанням екстракорпорального заплщнення без використання бюлопчного зворотного зв'язку.
Середнш вш пащенток склав 28,2±1,07 роюв (28,7±1,3 роюв в I груш та 28,1±1,88 роюв у II груш (р>0,05)). Критер1ями виключення з дослщження стали: пащентки i3 запальними, ауто1мунними, онколопчними та психiчними захворюваннями; з декомпенсованою стадiею соматично! патологи.
При ктшчному дослiдженнi хворих вивчались скарги, анамнез захворювання та життя, гiнекологiчний анамнез, рiвень освiти, оцiнювались причини безплщдя. За пренатальний стрес вважали: наявнють у жiнок пiд час ваптносп пацiентками, у яких в подальшому виникло безплiддя, симптомiв прееклампсп тяжкого ступеня та/або народження дiтей вщ ще! вагiтностi з ознаками затримки внутршньоутробного розвитку. Для визначення впливу порушень психоемоцшно! адаптаци визначено рiвень тривожностi за допомогою опросника депреси Бека та тесту на реактивну тривожшсть Спiлбергера-Ханiна. Рiвень тривожностi був вище за норму у 41 жшки, якi в подальшому були розподшеш на клiнiчнi групи: I група - 21 жшок, як проходили лшування з використанням екстракорпорального заплщнення та бюлопчного зворотного зв'язку; II група - 20 жшок, яю проходили лшування з використанням екстракорпорального заплщнення без використання бюлопчного зворотного зв'язку.
Включення хворо! в дослщження проводилося шсля анкетування з ощнкою соматичного та гiнекологiчного анамнезу. Проведено ощнку психоемоцiйного стану пащенток за шкалами депреси Бека (BDI-II), визначення рiвня тривожносп Спiлбергера-Ханiна на 1-шу добу спостереження (1-й вiзит), та наприкiнцi курсу БЗЗ-тренiнгiв в обох групах на 10-ту добу спостереження. Ступiнь депресивних розладiв за шкалою Бека вщповщно до останнього перегляду шкали у 1996 рощ [11, 16] визначався згщно з наступно! бально! системи: до 10 батв -вiдсутнiсть депресивних розладiв, 11-16 балiв - помiрнi коливання настрою, 17-20 балiв -погранична кшшчна депресiя, 21-30 балiв - помiрна депресiя, 31-40 балiв - тяжка депрешя. Для проведення БЗЗ-терапи на апаратi «БОСЛАБ-професшний+» було обрано температурно-мiографiчний тренiнг, який проходили 21 пащентка основно! групи з метою самостшного навчання релаксацп, оскшьки цей вид тренiнгу скерований на зменшення психофiзiологiчного навантаження шляхом зниження надмiрно! м'язово! напруги. Для корекци психоемоцiйних розладiв температурно-мiографiчний тренiнг проводився в лежачому положеннi пацiентки з електродами на фронтальному м'яз^ а температурний датчик фiксували до мочки вуха. Пацiентцi була дана шструкщя сформувати вiдчуття м'язового розслаблення та утримати його протягом 20 хвилин тренiнгу. При вдалiй релаксацп пащентка чула сигнал апарату, що свщчило про наявнiсть зворотного зв'язку, а графiчне вiдображення м'язово! напруги та релаксацп рееструвалося на екранi моштору. Кожен сеанс БЗЗ-тренiнгу був дозованим, iндивiдуальним, контрольованим лiкарем та заснованим на принциш заохочення вiрно виконаних завдань, що забезпечувало високу залучешсть до лiкувального процесу та мотивування до подальших занять. По завершенню курсу БЗЗ-тренiнгiв пацiенткам були надаш рекомендацп щодо виконання самостiйних щоденних тренувань для релаксацп тривалiстю 15-20 хвилин протягом 1 мюяця.
Результати дослщження оброблено iз застосуванням статистичного пакету лiцензiйно! програми «STATISTICA® for Windows 13.0». Нормальшсть розподiлу показниюв встановлювалась за критерiем Шапiро-У!лка. Даш описово! статистики подано у вигщщ середнього арифметичного та стандартного вщхилення M±SD або медiани та мiжквартильного iнтервалу Me (Q1-Q2) залежно вщ розподiлу ознаки. Порiвняння показникiв двох непов'язаних вибiрок проводилось за крит^ем Манна-Уiтнi. Порiвняння показник1в двох зв'язаних вибiрок проводилось з подальшим попарним порiвнянням груп за допомогою непараметричного T-критерiю Вiлкоксона.
Пiдвищений рiвень депресивних розладiв за шкалою Бека виявлений у 13 жшок I групи, що вщповщае 62%. Тривожний розлад легкого та середнього ступеню вираженосп встановлено у 11 (52,3%) пащенток, виражений тривожний розлад - у близько 10% пащенток. Пограничну ктшчну депресда мали 33,3% пацiенток I групи, помiрну депресiю 38% пащенток. Тяжку депресда за шкалою Бека було дiагностовано у 14,2% пащенток ще! групи, якi додатково були консультоваш психiатром.
У групi пащенток з психоемоцшними розладами та безплщдям, асоцiйованим iз пренатальним стресом, яю пройшли лiкування безплiддя методом екстракорпорального заплщнення, але без використання бюлопчного зворотнього зв'язку, було виявлено 25% пащенток iз тривожним розладом, 10% - з ктшчно значущою апапею, 15% мали знижену стресостiйкiсть та 25% пащенток ще! групи мали депресивш розлади рiзного ступеню тяжкосп.
Статистично вiроriдноl рiзницi мiж початковим психоемоцiйних розлащв у групi пацieнток з використанням ЕКЗ, якi згодом отримали БЗЗ-тератю, та групi порiвняння не було виявлено (таблиця 1).
По завершенню курсу терапп з використанням бюлопчного зворотнього зв'язку проведено повторне дослщження психоемоцiйного стану за вiдповiдними шкалами. Встановлено достовiрне загальне покращення когштивного та психоемоцiйного стану пацieнток, яю пройшли повний курс БЗЗ-тренiнгiв, наприкшщ терапп (10 сеансiв).
Враховуючи ранговють вiдповiдних шкал, оцiнку стану пащента за категорieю визначення вираженостi вщповщного симптому, клiнiчно значущим покращенням вважався перехщ вираженостi симптому у б№ш легкий стан одразу пiсля заюнчення курсу БЗЗ-тренiнгiв. Таким чином, рiвень тривожностi знизився у 13 пащенток основно! групи (61,9%), у 47,6% з них показники досягли нормативних значень. Клiнiчно значуща апатiя повшстю регресувала у 6 (28,5%) пащенток наприкшщ курсу БЗЗ-трешнпв, у 3 - по завершенню спостереження. Пiсля останнього сеансу БЗЗ-терапп вираженiсть депресивних розлащв зменшилася у 33,3% пацiенток, але повнiстю позбутися депресивних симптомiв змогли лише 19% пащенток.
Виявлено статистично вiрогiдну рiзницю мiж рiвнем когштивних та психоемоцiйних порушень у пащенток I та II групи по завершенню динамiчного спостереження (див. табл. 1).
Таблиця 1. Показник психоемоцшного стану пащенток i3 безплiддям, яю перенесли пренатальний стрес, в ^ балах за шкалою Бека __
Групи Початок БЗЗ Закшчення БЗЗ Р1-2
I група (ЕКЗ+БЗЗ) 17,0 (16,0 - 18,0) 9,0 (8,0 - 11,0) <0,001
II група (ЕКЗ без БЗЗ) 17,5 (16,0 - 19,0) 17,0 (15,5 - 19,0) 0,07
Р1-2 =0,989 Р1-2 <0,001
Таблиця 2. Реактивна тривожнють за Спшбергером-Ханшим залежно вiд термшу
лiкування
Групи Початок БЗЗ Усер=(ш1п-шах) Закшчення БЗЗ Усер=(ш1п-шах) Р1-2
I група (ЕКЗ+БЗЗ) 37,0 (36,0 - 47,0) 27,0 (21,0 - 31,0) <0,001
II група (ЕКЗ без БЗЗ) 37,5 (31,5 - 42,0) 36,5 (30,5 - 42,0) 0,084
Р1-2 =0,151 Р1-2<0,001
В II групi пащенток не встановлено вiрогiдного покращення показниюв психоемоцiйного стану (р=0,084), на вiдмiну вiд пацiенток I групи, яю пройшли курс БЗЗ-тренiнгiв (р<0,01) (див. табл. 2).
Обговорення результа^в дослiдження. Згiдно з результатами дослщження, кшьюсть пацiенток в програмах екстракорпорального заплiднення iз безплiддям та перенесеним пренатальним стресом, якi покращили свш психоемоцiйний стан в результатi проведення курсу БЗЗ-тренiнгiв, зростала одразу наприкшщ завершення курсу за умови щоденних самостiйних тренувань. Виявлено достовiрну рiзницю мiж показниками за вiдповiдними шкалами на початку та наприкшщ дослщження, що вщображае здатнiсть пацiенток покращити свiй психоемоцiйний стан за допомогою методу бiоуправлiння. За лiтературними даними, довготривалий ефект БЗЗ-терапп спостерiгався у пащенток iз хронiчним болем у спиш [12], неконтрольованою дефекацiею у жшок лiтнього вiку [13], мпренню [14]. Також доведено ефективнiсть застосування бiоуправлiння для корекцп апатп, тривожност та депресп у пацiенток з безплщдям, але не вивчалися змши психоемоцiйного стану вiдповiдно до стадш депресивних розладiв [15]. Одним iз важливих результатiв нашого дослiдження е те, що бшьшють пацiенток iз безплiддям та пренатальним стресом, яких лiкували за допомогою екстракорпорального заплщнення та тренiнгiв БЗЗ, змiнили приналежшсть до то! або шшо! групи по балах, згщно зi шкалами Бека та Сшлбергера-Ханша. Наприклад, до проведення БЗЗ, пащентка вiдносилася до групи пащенток iз тяжкою депресею, а пiсля лiкування перейшла до
групи з помiрними коливаннями настрою, що шдтверджуе позитивний вплив TpeHÍHrÍB. Разом з цим, порiвняти використання БЗЗ-тренiнгiв при корекцп психоемоцiйних розладiв у жшок iз безплiддям та перенесеним пренатальним стресом iз iншими лiтературними даними ми не можемо внаслщок вщсутносн публiкацiй за цieю тематикою.
Висновки. Проведення 10-добового курсу тренiнгiв бюлопчного зворотнього зв'язку повшстю супроводжуеться покращенням когнiтивних функцiй та психоемоцiйного стану жшок iз безплiддям та перенесеним пренатальним стресом.
У пащенток з безплщдям та перенесеним пренатальним стресом тривалий час збертаеться позитивний вплив терапп методом бiоадаптивного управлiння.
Треншги iз застосуванням методу бiоадаптивного управлшня доцiльно застосовувати в комплексному лшуванш психоемоцiйних порушень у жiнок з безплщдям та пренатальним стресом, в тому чи^ при пiдготовцi та проведент програми екстракорпорального заплiднення.
Перспективи подальших дослiджень: дослiдження змiни психоемоцiйного стану пацiенток з безплiддям та пренатальним стресом тд впливом бюадаптивного управлiння, в тому числi в поеднанш з медикаментозною терапiею.
Л1ТЕРАТУРА
1. Авраменко Н. В. Современные методы диагностики в репродуктологии. Запорожский медицинский журнал. 2014. № 5 (86). С. 89-96.
2. Гавриленко В. Ю. Сощально-психолопчш та моральноетичш аспекти проблеми бездетности. Психолопчш науки. 2014. № 121. С. 73-77.
3. Глуховец Б. И., Глуховец Н. Г., Новикова Е. И. Искусственное бесплодие современных женщин (медицинские и социальные аспекты). Мать и дитя: матер. Хрегионального научн. форума. 2017. С. 224-225.
4. Алгоритми преконцепцшного i пренатального мониторингу в родинах з порушеннями репродуктивно! функци / Грабар В. В. та in ВСник проблем бюлоги i медицини. 2015. № 1 (117). С. 121-126.
5. Таблиц народжуваносп, смертносп та середньо! оч^вано! тривалост життя: статистичний бюлетень / Державний комгтет статистики. 2017. Retrieved from http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2017/BL100 1_2017_02_born.pdf (дата звертання: 05.03.2021)
6. Banerjee, S., and Argáez, C. (2017), Neurofeedback and biofeedback for mood and anxiety disorders: A review of clinical effectiveness and guidelines. Ottawa (ON): Canadian Agency for Drugs and Technologies in Health, pp. 1-26. Retrieved from https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK531603/
7. Duarte-Moreira, R., Castro, K., Luz-Santos, C., Martins, J., Sá, K., and Baptista, A. (2018), Electromyographic biofeedback in motor function recovery after peripheral nerve injury: An integrative review of the literature. Applied Psychophysiology and Biofeedback, 43(4), 247-257.
8. Goessl, V., Curtiss, J., and Hofmann, S. (2017), The effect of heart rate variability biofeedback training on stress and anxiety: a meta-analysis. Psychological Medicine, 47(15), 2578-286.
9. Grebysheva, T. S., Brazovskaia, N. G., Zhukova, I. A., Nikitina, M. A., Izhboldina, O. P., Zhukova, N. G., Alifirova, V. M., and Pekker, Ya. S. (2014), Primenenie bioupravleniia v reabilitatsii patsientov s bolezniu Parkinsona [The application of biomongineering in rehabilitation of patients with Parkinson's disease]. Bulletin of Siberian Medicine, 13(4), 38-42. [in Russiаn].
10. Kondo, K., Noonan, K., Freeman, M., Ayers, C., Morasco, B., and Kansagara, D. (2019), Efficacy of biofeedback for medical conditions: An evidence map. Journal of general internal medicine, 34(12), 28832893. Retrieved from https://doi.org/10.1007/s11606-019-05215-z
11. Kropp, P., Meyer, B., Meyer, W., and Dresler, T. (2017), An update on behavioral treatments in migraine -current knowledge and future options. Expert Review of Neurotherapeutics, 17(11), 1059-1068.
12. McAusland, L., and Addington, J. (2016), Biofeedback to treat anxiety in young people at clinical high risk for developing psychosis. Early Intervention in Psychiatry, 12(4), 694-701.
13. Sielski, R., Rief, W., and Glombiewski, J. (2016), Efficacy of biofeedback in chronic back pain: A metaanalysis. International Journal of Behavioral Medicine, 24(1), 25-41.
14. Simón, M., Bueno, A., Otero, P., Vázquez, F., and Blanco, V. (2019), A randomized controlled trial on the effects of electromyographic biofeedback on quality of life and bowel symptoms in elderly women with dyssynergic defecation. International Journal of Environmental Research and Public Health, 16(18), 3247.
15. Skorvanek, M., Martinez-Martin, P., Kovacs, N., Rodriguez-Violante, M., Corvol, J., Taba, P., Seppi, K., Levin, O., et al. (2017), Differences in MDS-UPDRS Scores Based on Hoehn and Yahr Stage and Disease Duration. Movement Disorders Clinical Practice, 4(4), 536-544.
16. Steer, R., Ball, R., Ranieri, W., and Beck, A. (1997), Further evidence for the construct validity of the beck depression inventory-II with psychiatric outpatients. Psychological Reports, 80(2), 443-446.
