CC BY
9
HayKOBMM BiCHMK ^tBiBCtKoro Ha^OHa^tHoro yHiBepcMTeTy
BeTepMHapHoi Megw^HM Ta öioTexHO^oriw iMeHi C.3. I^M^Koro
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
ISSN 2519-2701 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.15421/nvlvet8634 http://nvlvet.com.ua/
UDC 061.22:94(477)
Believing in Ukraine
(Society «Prosvita» has its 150 anniversary)
M.M. Tymochko
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Ukraine
Article info
Received 30.01.2018 Received in revised form
05.03.2018 Accepted 12.03.2018
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv, Pekarska Str., 50, Lviv, 79010, Ukraine.
Tel.: +38-097-376-14-93 E-mail: [email protected]
Tymochko, M.M. (2018). Believing in Ukraine (Society «Prosvita» has its 150 anniversary). Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. 20(86), 182-186. doi: 10.15421/nvlvet8634
«Prosvita (Enlightment)» is the name for Ukrainian public societies aiming at mass spreading of education, culture and national consciousness among the people, which have functioned on Ukrainian lands and beyond Ukraine since the end of 1868 and up to now. The first «Prosvita» Society was founded in Lviv on December 8, 1868 and became the largest organization in Halychyna and the head organization for other societies which later became independent. The activity of «Prosvita» was regulated by the Statute, changes to which were introduced in case of necessity. The number of members in the first years was not large: 1869 - 100 members, 1870 - 204, 1872 - 145, 1874 - 289. According to the Statute of 1891 «Prosvita» got an opportunity not only to educate the workers and peasants but also to support them economically. The society was gradually becoming all-Ukrainian. By the example of «Prosvita» in Halychyna, «Ruska Besida» emerged in Bukovyna. And after the revolution in Russia in1905 new societies appeared in East Ukraine. They were headed by outstanding writers, scientists and public men - B. Hrinchenko, Lesya Ukrainka, S. Yefremov, M. Kotsubynskyi, M. Arkas. The Russian government prohibited their activities in some years after their foundation. Instead, in 1912 the reading rooms of «Prosvita» in Halychyna were affiliated with 540 shops, 339 small lending institutions and 121 public pantries. Under the supervision of the Society there were three economic and trade schools. Throughout 1869-1918 «Prosvita» published 477 titles of books in an edition of about 3.5 million copies. In 1939 the «Prosvita» Society numbered 360 thousand members, what made up to 15% of all the adult Ukrainian population, and the network of its reading rooms encompassed 85% of West Ukrainian lands. Throughout 1868-1939 the heads of Lviv «Prosvita» were A. Vakhnianyn, Yu. Lavrivskyi, V. Fedorovych, Yu. Ohonovskyi, Yu. Romanchuk, Ye. Olesnytskyi, P. Ohonovskyi, I. Kyveliuk, M. Halushchynskyi, I. Bryk, Yu. Dzerovych, and the heads of renewed «Prosvita» were R. Ivanychuk, R. Lubkivskyi, Ya. Pitko. The Bolshevik regime that settled in September 1939 in West Ukraine abolished «Prosvita», and thousands of its activists were subjected to repression. After the Bolshevik massacre in1922 in the East of Ukraine, and in 1939 in the West, the whole burden of «Prosvita» work and book publishing was overtaken by the Ukrainian Diaspora of Europe and America, the great contributions of which we take advantage of until today. The «Prosvita» Society in Ukraine was renewed on June 13, 1988. The Communist authority forbade to hold the foundation meeting of the Shevchenko Association of the Ukrainian Language and in this way provoked the first unsanctioned political meeting, at which the Statute of the Society was adopted. That day became the date of «Prosvita» renewal and the year of 2018 was proclaimed the year of «Prosvita» in Lviv region.
Key words: enslavement, self-organization, tatute, Society, education, fee, donations, patron, renewal,
state.
3 eiporo b YKpaiHy
(ToBapHCTBy «npocBÎra» - 150 pokie)
M.M. Thmohko
flbeiecbKuü Hc^OHanbHuü yuieepcumem eemepmcpHoï медицини ma 6iоmeхноnогiü iMeHi C.3. fmицbкого, m. flbeie, YKpcïHc
«Просвта» - назва украЧнських громадських товариств для масового поширення oceimu, культури i нащонально'Ч ceidoMocmu серед народу, що дiялu з перервами на укратських землях i поза межами УкраЧни з ктця 1868 року i дЮть донит. Перша «Просви та» була заснована народовцями у Львовi 8 грудня 1868 року i стала згодом найммасовшою оргатзащею Галичини i матiрною для багатьох оргатзацш i товариств, котрi тзтше усамосттнились. Дiяльнiсть «Просвти» регламентувалась статутом, змти до якого вносились у разi необхiдностi. Ктьтсть члетв у nершiроки була невеликою: 1869 - 100, 1870 - 204, 1872 - 245, 1874 - 289. За статутом 1891 р. «Просвта» отримала змогу займатися не ттьки просвтництвом селянства i робтництва, але й економiч-ним Чх тднесенням. Гасло «Свш до свого по свое!» зробило корисну справу. Товариство щодалi набувало всеукраЧнського характеру. За прикладом галицькоЧ «Просвти» постала «Руська БеЫда» на Буковит, а тсля революцй 1905 року почали виникати товари-ства й на Схiднiй УкраЧт. 1х очолювали видатт письменники, вчет й громадськ дiячi - Б.Гртченко, Леся УкраЧнка, С. Сфремов, М. Коцюбинський, М. Аркас. Росшський уряд заборонив Чхню дiяльнiсть через ктька ротв тсля створення. Головами Львiвського товариства «Просвти» у 1868-1939 рр. були Ю. Лаврiвськuй, В. Федорович, О. Огоновський. Ю. Романчук, С. Олесницький, П. Огоновський, I. Кивелюк, М. Галущинський, I. Брик, Ю. Дзерович, а головами вiдродженоЧ «Просвти» - Р. 1ваничук, Р. Лубтвський, Я. Штко. У1912 р. при читальнях «Просвти» кнувало 540 крамниць, 339 дрiбнuх позичкових кас i 121 громадська комора. У вiданнi Товарситва було три господарсько-торговi школи. У1869-1918 рр. «Просвта» видала 477 назв книжок i мете-литв накладом близько 3,5 млн. прuмiрнuкiв. На 1939 рт товариство нараховувало у своЧх лавах 360 тис. члетв, що складало 15 вiдсоткiв усього дорослого украЧнського населення, а мережею його флй та читалень було охоплено 85 вiдсоткiв захiдноукраЧнсь-ких земель. Бтьшовицький режим, що запанував у Захiднiй УкраЧж у вересж 1939 року, лiквiдував «Просвiту», а тuсячi ЧЧ активк-тiв було репресовано. Шсля бтьшовицьких погромiв у 1922 р. на Сходi УкраЧни, а в 1939 р. на захiднuх землях весь тягар просвт-ницькоЧ пращ та книгодрукування взяла на себе украЧнська дiаспора Свропи та Америки, великими здобутками якоЧ ми користуе-мось i сьогодт. В УкраЧш Товариство «Просвiта» було вiдроджене 13 червня 1988 року. Заборона комутстичною владою прово-дити у Львовi установчi збори Товариства украЧнськоЧ мови мен Т. Шевченка спровокували перший несанкцюнований мтинг, на якому було прийнято Статут Товариства. Саме цей день i став датою вiдновлення ЛьвiвськоЧ «Просвти», а 2018 рт оголошено на Львiвщuнi обласною радою Роком «Просвти», 150-ту рiчнuцю заснування якоЧ вiдзначатuме УкраЧна.
Ключовi слова: поневолення, самооргатзащя, статут, товариство, освта, внески, дотацИ, меценати, вiдродження, держава.
Вступ
У 60-70-х роках Х1Х столитя Льв1в опинився в ешцентр1 складних сусшльно-полиичних процеав, що вщбувалися не тшьки в Галичиш, але й на терито-рп сучасних Польщ1 та Укра!ни загалом.
«Весна народiв», як назвали революцш 1848 року в £врош, не принесла свободи поневоленому укра!н-ському народов^ хоча й полегшила життя захГдним укра!нцям - скасувала панщину i сприяла пробуджен-ню !хньо! нацюнально! сввдомосп. Укра!на, подшена й обкраяна суадшми могутшми iмперiями - Росшсь-кою та Австршською, надалi залишалася шдневшь-ною, де завойовники послГдовно знищували все нащ-ональне - мову, освгту, юторичну пам'ять, нацюналь-ну пдшсть, церкву, народш звича!.
Особливо жорстокою була росшська деспотГя, яка стирала навиъ саму назву «Укра!на», повсюдно замь нюючи ii на «Малороая». Але й цього царським сатрапам було замало. Вже були написаш i надруковаш гешальш твори Тараса Шевченка, коли появився вар-варський за своею суттю Валуевський циркуляр (1863 р.), у якому зазначалось, що «никакого особого малороссийского языка не было, нет и быть не может». Так перекреслювалось природне право кожного народу на самостшне юнування й майбутне.
I все ж таки Австршська монархiя тсля революцй 1848 року поступово ставала лiберальнiшою. Консти-туцшно проголошена рiвноправнiсть народiв Гмпери надавала право розвивати власш нацюнальш культури, а «Закон про товариства», прийнятий у 1867 рощ, давав можливють створювати громадсьш шституцп, базоваш на нацюнальних принципах. Тому саме тут, на захщних укратських землях, виникла громадська оргатзащя, яка поставила сво!м завданням масове поширення освгти i нацюнально! сввдомосл серед пригнобленого трудового люду. У такий споаб зне-силена нацГя обирала нову форму боротьби за незале-жтсть - змiнювала зброю на освгту.
I. Виникнення i дiяльнiсть товариства «ПросвЬ та» (1868-1944) Поштовхом до створення товариства «Просвгта» стали публжацй о.Степана Качали, декана з Тернотльщини, який активно пропагував потребу заснування ново! просвпницько! оргашзацй на проти-вагу дiячам-москвофiлам, яш виразно тяж1ли до Росп i яким укра!нська нацiональна iдея була завжди воро-жою.
Заклик о. С. Качали пГдтримала народовецька та студентська молодь, i вже на початку 1868 року було утворено шдготовчий комiтет, до якого увшшли про-фесори гiмназi! й учительсько! семiнарi!, державнi службовщ, студенти.
Галицьке намiсництво, в якому домiнували поляки, вГдкинуло статут органiзацi!, але 2 вересня 1868 року все-таки вш був затверджений вiденським мшютерством внутршшх справ. Установчi збори товариства були призначеш на грудень. Восьме грудня 1868 року за григорiанським календарем випало на вГвторок - свято Непорочного зачаття Пресвято! Богородиц для римо-католик1в. Тому це був вихщний день для державних службовщв, студентiв та учшв гiмназiй, але й одночасно вГльний вГд обов'язково! недiльно! служби для греко-католицьких священик1в. МосквофГли, як i слГд було сподГватися, не надали Народний дГм у ЛьвовГ для проведения установчих зборГв - i тому перший загальний збГр «ПросвГти» вщбувся в залГ мюько! стрГльнищ при вул. Курковш (тепер вул. М. Лисенка, 23) у Львовг На збори прибу-ло 65 оаб, серед яких 64 львГв'янина i лише один представник з провшцп - греко-католицький свяще-ник Йосип Заячшвський, парох с. Лоп'янки поблизу Долини на 1вано-Франк1вщинГ. Причина самозрозумь ла: бГльшГсть дГячГв укра!нського вГдродження 40-50-х рок1в XIX столитя, не витримавши тиску австршсь-кого полГцГйного державного апарату i спротиву польсько! шляхти, змГнили сво! полГтичнГ погляди або вГдГйшли вщ громадського життя. (Яскравим прикладом цього може бути подальша суспшьна позицГя
двox члeнiв «Рycькoï' Тpiйцi» - ^ara Вaгилeвичa тa Якoвa Гoлoвaцькoгo).
Сaмe тoгo дня, 8 гpyдня 1868 poкy, бyлo зacнoвaнo нaймacoвiшy opгaнiзaцiю yкpaïнцiв Гaличини, якa cтaлa мaтipньoю для бaгaтьox opгaнiзaцiй i тoвapиcтв, кoтpi згoдoм ycaмocтiйнилиcь, пoшиpилa cвoю дiяль-нicть нa вж Укpaïнy й дaлeкo зa ïï мeжi. Зacнyвaння «Пpocвiти» бyлo вiдзнaчeнo як вeликy пepeмoгy rapo-дoвcькoгo pyxy в пoлiтичнoмy життi ^личини. Ïï вiтaли чecькi, cepбcькi тa cлoвaцькi opгaнiзaцiï, i лишe мocквoфiльcькa гaзeтa «Cлoвo» нaзвaлa цe таль^тою iнтpигoю.
Дo пepшoгo кepiвнoгo opгaнy «Пpocвiти» oбpaнo пpoфecopiв гiмнaзiй тa yчитeльcькoï ceмiнapiï Олeк-caндpa Бopкoвcькoгo, Омeлянa Огoнoвcькoгo, Юлiянa Рoмaнчyкa, Омeлянa Пapтaцькoгo, cлyжбoвцiв Ми-xaйлa Koccaxa i Кopнилa Сyшкeвичa, дoктopaнтa ^a-вa Mиxaйлa Mиxaлякa, xyдoжникa й пиcьмeнникa Кopнилa Уcтиянoвичa, cтyдeнтa yнiвepcитeтy Iвaнa Кoмapницькoгo. Пepшим гoлoвoю тoвapиcтвa бyлo oбpaнo 27-piчнoгo Анaтoля Вaxнянинa, мoлoдoгo, aлe вiдoмoгo мyзикaнтa, д^игеш^ тa пиcьмeнникa, гoлo-ву opгaнiзaцiйнoгo кoмiтeтy. Maйжe вci члeни пepшo-гo кepiвнoгo opгaнy тoвapиcтвa вiдiгpaли вaжливy poль нe лишe в «Пpocвiти», aлe й згoдoм y cy^^ro-пoлiтичнoмy тa ocвiтньo-кyльтypнoмy житт Укpaïни.
Дiяльнicть «Пpocвiти» peглaмeнтyвaлacь cтaтyтoм тoвapиcтвa, змiни в кoтpий внocилиcя в paзi нeoбxiд-нocтi. Зa пepшим cтaтyтoм «Пpocвiтa» бyлa oднocтy-пeнeвoю нayкoвo-пpocвiтницькoю opгaнiзaцieю, aлe пpocвiтницькa дiяльнicть з мaйжe пoгoлoвнo ^rp^o-тним нapoдoм нe бyлa в ньoмy пepeдбaчeнa. Обмeжe-нicть тoвapиcтвa зyмoвлювaлacь тaкoж виcoким всту-пним (4 кpoни) тa щoмicячним (1,04 кpoни) внecкaми. (Зayвaжимo, щo, нaпpиклaд, вiвця кoштyвaлa 2 ^o-ни). Grano oчeвидним, щo зacнoвники тoвapиcтвa poзpaxoвyвaли лишe нa зaмoжнy iнтeлiгeнцiю, тoмy кiлькicть члeнiв y пepшi pora бyлa нeвeликoю: 1869 -100, 1870 - 204, 1872 - 145, 1874 - 289.
Вжe чepeз двa pora бyлo пpийнятo дpyгий Cтaтyт Тoвapиcтвa, зa яким «Пpocвiтa» мoглa poзпoвcюджy-вaти cвoю дiяльнicть нa paйoни, знизилa вcтyпнi вш^ ки дo 2 »po^ a щoмicячнi - дo 0,5 кpoни. Члeни тoвa-pиcтвa, кpiм тoгo, мoгли oдepжyвaти двa пpимipники кoжнoгo видaння «Пpocвiти» зa пoлoвинy нoмiнaльнoï вapтocтi. Вeликoю мaтepiaльнoю тa мopaльнoю шдт-pимкoю для тoвapиcтвa cтaлa дoпoмoгa вiд дepжaви (2 тиc. кpoн) нa видaння книжoк, якa нaдiйшлa зaвдя-ки cтapaнням вiцe-мapшaлa Гaлицькoгo ceймy Юлiянa Лaвpiвcькoгo i cтaлa щopiчнoю.
Cклaдними пpoблeмaми, як1 poзв'язyвaлa «Пpocвi-тa» y книгoвидaвничiй пpaвi, були тeмaтикa видaнь, нopми пpaвoпиcy, пoпyляpний стиль ви^^лу мaтepia-лУ.
Пepшoгo ycmxy дoмoглacя «Пpocвiтa» зaвдяки О.Пapтицькoмy, який yклaв в 1869 poцi «Читэнку для ciльcькиx людeй» пiд нaзвoю «Зopя» (тиpaж 2000 пpим.), щo бyлa poзпpoдaнa yпpoдoвж двox тижшв. Тaкий жe ycпix мaлa книжо o. C.Кaчaли «Щo нac губить, a щo нaм пoмoгти мoжe?», якa пepeвидaвaлacя тpичi зaгaльним тиpaжeм 9 тиcяч пpимipникiв. У нш aвтop poзмipкoвyвaв пpo згубний вплив пияцтвa, гот-
pe6y opгaнiзaцiï гpoмaдcькoгo життя, cтвopeння кac взaeмoдoпoмoги i гpoмaдcькиx кoмop. Оcкiльки нa пoчaткax cвoeï дiяльнocтi «Пpocвiтa» нe мaлa влacнoï книгapнi, тo пpoдaж книжoк здiйcнювaли cam члeни тoвapиcтвa a6o вoни poзcилaлиcя пoштoю yciм ïï члe-нaм. Цe й бyлa ocнoвнa фopмa poзпoвcюджeння aж дo 1914 poEy. Рoзcилaти cвoï видaння «Пpocвiтa» нaмa-гaлacя тaкoж зa мeжi Гaличини, пepeдyciм нa Вeликy Укpaïнy, Бyкoвинy, Зaкapпaття, в yci peгioни кoмпaк-тнoгo пpoживaння yкpaïнцiв.
Вeликi зacлyги тoвapиcтвo «Пpocвiтa» мaлo y ви-дaннi пiдpyчникiв, щo згoдoм пepexoдить дo Hayкoвo-ro тoвapиcтвa iм. Т.Шeвчeнкa; y poзв'язaннi шкiльниx тa пeдaгoгiчниx пpoблeм, виpiшeння якиx пepeбиpae «Рycькe пeдaгoгiчнe тoвapиcтвo» (пiзнiшe «Укpaïнcь-кe пeдaгoгiчнe n^pK^o»); y вiдкpиттi yкpaïнcьrax гiмнaзiй, y зaпpoвaджeннi y^arn^^ мoви як мoви нaвчaння.
II. EKoHoMÍ4Ha дiяльнicть товариства. Пicля cxвaлeння нoвoгo cтaтyтy (1891 p.) «Пpocвiтa» oтpи-мaлa змoгy зaймaтиcя нe тiльки пpocвiтництвoм ce-лянcтвa i poбiтництвa, aлe й eкoнoмiчним ïx пiднeceн-ням. Зi вcтyпoм y дш чeтвepтoгo cтaтyтy Тoвapиcтвo cтae тpиcтyпeнeвoю opгaнiзaцieю: Гoлoвний Видiл (Цeнтpaля) y Львoвi - paйoннi вiддiли (фшп)-читaльнi. I xoч пepшa фiлiя бyлa cтвopeнa в c. Бopтни-ки (6ira Хoдopoвa) нa Львiвщинi щe y 1875 po^, aлe дo 1891 poRy ïx бyлo лишe п'ять (Тepнoпiль, Кoлoмия, Cтaнicлaвiв, Зoлoчiв), тoдi яку 1900 poцi - 23, y 1910 p. - 61, 1930 p. - 87. %му пopяд з пpocвiтниць-кoю poбoтoю «Пpocвiтa» poзгopнyлa тoдi шиpoкy eкoнoмiчнy дiяльнicть, зacнoвyючи пpи читaльняx кpaмницi, oщaднo-пoзичкoвi гаст, кooпepaтиви, мo-лoчapнi, гpoмaдcькi кoмopи, зaклaдaючи дocлiднi пoля зi штучними yдoбpeннями, кopмoвими pocлинaми i швими copтaми зepнa. Клич «Cвiй - дo cвoгo пo cвoe!» зpoбив cвoю кopиcнy cпpaвy.
Вжe y 1895 p. «Пpocвiтa» пpидбaлa зa 260 тиc. кpoн влacний будитак нa плoщi Ринoк, ч. 10 y Львoвi, в якoмy згайшли пpитyлoк й iншi y^a^^m opгaнiзa-цп. Кyпiвлю пiдтpимaли кияни, пepeдaвши чepeз ^o-фecopa Mиxaйлa Гpyшeвcькoгo 3000 кpoн.
З iнiцiaтиви пpocвiтянcькиx дiячiв oтцiв Тoми тa Юлiянa Дyткeвичiв y бepeзнi 1899 po^ вiдбyлиcя ycтaнoвчi збopи тoвapиcтвa «Сшь^^й Гocпoдap», якe згoдoм пiд кepiвництвoм дoктopa G.Олecницькoгo пepeбpaлo ввд «Пpocвiти» (1909 p.) вcю ciльcькoгoc-пoдapcькy пpaцю нa ceбe. У 1913 po^ «^ль^кий Гocпoдap» нapaxoвyвaв 88 фшй, 1325 c^^rax тoвa-pиcтв i 32 тиcячi члeнiв.
Cпpaвжнiм тopжecтвoм yкpaï'нcтвa cтaв Пpocвiт-ньo-eкoнoмiчний кoнгpec з нaгoди 40-лiття «Пpocвi-ти», пpoвeдeний в лютoмy 1909 po^ y Львoвi.
Пpи читaльняx «Пpocвiти» y 1912 p. icнyвaлo 540 кpaмниць, 339 пoзичкoвиx rac i 121 гpoмaдcькa кoмo-pa. Зa 1869-1918 poFH тoвapиcтвo видaлo 348 пoпyля-pниx книжeчoк нaклaдoм близькo 3 млн. пpимipникiв. Окpeмими cepiями виxoдили «Рycькa пиcьмeннicть», «Гocпoдapcькa бiблioтeкa», «Hayкoвo-пoпyляpнa 6Í6-лioтeкa^>, a тaкoж пepioдичнi видaння «Пpocвiтнi лте-тки», «Пиcьмa з «Пpocвiти». Зaвдяки дiяльнocтi тoвa-
риства шлькють неграмотного украшського населення на початку XX ст. зменшилася на 16 вадсотшв.
У вГдант «Просвии» були й школи, створеш нею: Торгова школа «Просвии» у Львов1 (1911 р.), Жшоча школа господарства в Угерцях Винявських (1912 р.), Господарська школа «Просвии» в Миловаш на Сташ-славщиш (1912 р.). Кр1м того, Товариство давало стипенди для навчання i стажування в £врош, котр1 отримували коло 40 оаб.
Редакторами видань «Просвгги» були видатш осо-бистостi: О. Партицький. В. Шашкевич, Ю. Целевич, Ю. Федькович, I. Франко, А. Вахнянин, В. Лукич-Левицький, П. Огоновський, К. Панькгвський, якг багато зробили для популярностГ ïï видань. У 30-х роках XX ст. ïx справу продовжували Д. Дорошенко, О. Терлецький, I. Раковський, Ф. Федорщв, С. Шах, В. Мудрий, В. СГмович та ГншГ.
Джерелами прибуткгв товариства були членськг внески (близько 30%), пожертви громадян, крайовГ та державнГ дотацп, прибутки вГд власних ГнституцГй. У 1936-1939 роках Товариство нараховувало у сво'х лавах 360 тис. члешв, що складало 15 вгдсоткгв усього дорослого украшського населення. БГблГотеками «ПросвГти» користувалося 3 млн. 500 тис. читачГв. Прибутки товариства на 50-60 тисяч злотих переви-щували видатки.
Авторитет i широту дГяльностГ «ПросвГти» засвГд-чуе той факт, що перед Другою свиовою вГйною мережею ïï фшй та читалень було охоплено 85% захщ-ноукраïнськиx земель.
Головами львГвсько'' «ПросвГти» були видатш га-лицькГ полГтики, громадсьш та культурш дГячГ, вченГ, господарники: Анатоль Вахнянин (1868-1870), ЮлГян ЛаврГвський, Володислав Федорович, Омелян Огоновський, ЮлГян Романчук, £вген Олесницький, Пет-ро Огоновський, 1ван Кивелюк, Михайло Галущинсь-кий, 1ван Брик, ЮлГян Дзерович.
До розвою «ПросвГти» багато спричинилися ïï ме-ценати: о.С.Качала, В. Федорович (24 тис.крон), граф М.Тишкевич, митрополит Андрей Шептицький,
0. С. Новосад (120 тис.крон на стипенди для молодГ середшх шкш), о. I. Залуцький, С. Дубровський, М. Малецький (заповГв маеток в Угерцях Винявських).
III. «Просвгга» за межами Галичини. Отже, Товариство «ПросвГта» щораз бГльше набувало всеукра-ïнського характеру. За прикладом галицько'' «ПросвГти» постала «Руська БесГда» на БуковинГ, хоч вГд часу заснування товариства погляди галицьких просвГтян були зверненГ передусГм на Велику Украшу, але цар-ський уряд настГльки боявся проникнення нацюналь-но-демократичних Гдей з Галичини, що департамент полiцiï в 1892 роцГ видав таемний циркуляр, який забороняв в'''зд до iмперiï I. Франку, М. Павлику,
1. Белею, у 1898 р. - В. Гнатюку та його друзям, щоб не могло бути «встановлення стосуншв з киïвськими студентами в справГ як соцiальноï, так i укра'нсько' пропаганди». Тому справжнГ освиш органiзацiï' «ПросвГти» через утиски i заборони виникли у Схщнш Украш лише пГсля революцiï' 1905 року. Перше таке товариство було засноване в КатеринославГ (8 жовтня 1905 р.), шзшше в Одеа, КиевГ, Кам'янць
ПодГльському, ЖитомирГ, ЧершговГ, МиколаевГ, на КубанГ, Далекому СходГ, КавказГ (Баку).
КерГвництво «ПросвГти» очолювали там видатнГ письменники, вченГ, громадсьш дГячГ: головою кшв-ськоï «ПросвГти» був обраний Борис ГрГнченко, заступником - Леся Укра'нка, членами - С. Ефремов, В. Винниченко, Л. Яновська, С. Русова, головою чер-нiгiвськоï' - Михайло Коцюбинський, головою мико-лаïвськоï - Микола Аркас. На жаль, проюнували щ товариства коротко, бо царський уряд заборонив 'хню дГяльнГсть через кшька рок1в пГсля створення.
Важкий матерГальний стан украшщв, передусГм Галичини та Буковини, призвГв до масово'' емнрацп ще в другГй половинГ XIX столитя в Америку та Канаду, згодом до Аргентини, Бразили, Парагваю, Уругваю, кра'н Центрально'' £вропи, де також виникали товариства «Просвиа». Коли в Укрш'ш пГсля бшьшо-вицьких погромГв дГяльнГсть «ПросвГти» стала немо-жливою, весь тягар просвпницько'' пращ та книгод-рукування взяла на себе украшська дГаспора, великими здобутками яко'' користуемося ниш усг
IV. Лiквiдацiя «Просвти». БГльшовицький режим, що запанував у ЗахГднГй Укрш'ш внаслГдок договору Молотова-РГббентропа, не пробачив «Просвт» ïï винятково'' ролГ у змш свГтогляду людей, котрГ ставали свГдомими укра'нцями, i вже восени 1939 року лГквГдував Товариство «Просвиа».
ТисячГ активГстГв i дГячГв «ПросвГти» було ув'язнено в тюрмах Укра'ни, заслано в концтабори велетенського ГУЛАГу, вислано в сибГрську тайгу та степи Казахстану, розстрГляно влГтку 1941 року в тдвалах катГвень НКВД. Репресп щодо вцГлГлих просвГтян продовжувались i пГсля зак1нчення Друго'' свь тово'' вГйни, включаючи тепер i Закарпаття. У1946 роцГ помер за невщомих обставин на засланнГ Августин Волошин, провщний культурний i громад-сько-полГтичний дГяч Закарпаття, президент Карпат-сько'' Укра'ни, засновник товариства «ПросвГти» в УжгородГ (1920 р.), яке стало центром украшського життя краю.
Величезною втратою для укра'нсько'' культури стало знищення бГльшовиками величезно'' шлькосл украшських книжок, рукописГв, стародрукГв, незале-жно вГд Гдейного спрямування, бо знищувалися навГть медичнГ та господарсьш порадники. Очевидно, тут бралося до уваги лише одне - украшська мова.
Нацистська окупацГйна влада, пГсля проголошення 30 червня 1941 року Акта про вГдродження Укра'нсь-ко'' держави, заарештувала новостворений уряд в примщенш «ПросвГти», так само швидко лГквщову-вала всГ спроби политичного й культурного життя, як i попередня бшьшовицька.
Здавалося, що комушстичш Гдеологи за майже шв-столитя зробили все можливе, щоб викреслити з юто-рично'' пам'ятГ украшщв постать ж1нки Гз зорею над чолом i зГ смолоскипом науки та освии в руцГ - символом малрньо'' «ПросвГти». Та ще жоден тиран не придумав вГчно'' деспотп, як i вченГ - вГчного двигуна.
V. Вщродження Товариства «Просвiта» в Укра-ÏHi. КГнець 80-х рокГв двадцятого столитя загострив кризу комушстично'' системи. На жаль, крах политично'' системи потягнув за собою й економГчне банкрут-
ctbo. BKe Ha nonaiKy 1988 poKy nonanu 3'aBnaTuca b yKpaim HeBenuKi «He^opManbHi оpгaнiзaцil», aKi o6e-peKHO gianu Ha rpyHTi yKparncbKoro HanioHanbHoro BigpogKeHHa. MariHHO BnnuBanu Ha yKparn^B npuKnag nonbCbKOi «ConigapHOCTi» Ta 3apogKeHHa HapogHHx $poHTiB y npu6aOTH^.
HaH6onroHimoro npo6neMoro Toro Hacy b yKpaiHi 6yB ynocnigKeHHH CTaH yKpaiHCbKOi mobh, aKy 6pyTa-nbHO BHTicHa^H i3 cycninbHoro KHTTa. BoHa BTpanana cboi ocTaHHi познцil b ocBrri, нayцi, BH^in mKoni, Ha pagio i Tene6aneHHi. Iнiцiaтнвy Ha li 3axHCT B3ana Ha ce6e ^bBiBCbKa Ta KHiBCbKa iнтeniгeнцia, 3OKpeMa TexHi-HHa. CaMe iHKeHep HbBiBCbKoro BO «KiHecKon» Irop Me^bHHK CKnaB npoeKT CTaTyTy Man6yTHboro ToBapuc-TBa pigHOi mobh iMeHi T. ffleBHeHKa i 3BepHyBca go 6a-raTbOx nrogen Ta оpгaнiзaцiн 3a nigTpuMKOM. nonepeg-hm згоgy OHonuTH TOBapucTBO gaB BigoMHH nucbMeHHHK PoMaH iBaHHHyK. 3a6opoHa KOMyHicTHHHoro Bnagoro npoBogHTH 3annaH0BaHi Ha 13 HepBHa 1988 poKy ycTa-HOBHi 36opu cnp0B0KyBana nepmun b yKpaiHi noniTHH-hhh мiтннг, опознцiнннн go icHyroHoro peKHMy. ^h geHb i CTaB gHeM BigHOBneHHa ToBapucTBa «npocBiTa».
BKe Ha 8 nunHa 1989 p. .HbBiBCbKa o6nacHa opraHi-3aqia ToBapucTBa Mana 247 ocepegKiB i 6nu3bK0 30 thc. HneHiB, a CTaHOM Ha 8 BepecHa 1990 p. 31 MicbKe i pa-HOHHe o6'egHaHHa Mano 1141 ocepegoK, y aKHx Haniny-Banocb ManKe 77,8 thc. HneHiB. ^neHH ToBapucTBa 6pa-nu aKTHBHy ynacTb y Bcix aKqiax i 3axogax nig Hac rK^n y 1991 po^, noMapaHHeBift peвоnмцil 2004 poKy, y Peвоnмцil rigHOCTi 2013-14 pp., gопомaгanн i gonoMararoTb 36pohhhm cunaM yKpaiHu, ipoMagcbKHM оpгaнiзaцiaм cxogy i niBgHa yKpalHu.
CaMe цbOго gHa .HbBiB Mac0B0 npo6yguBca go 6opo-Tb6u 3a pigHy MOBy, geMOKpaTHHHi 3MiHH, BigpogKeHHa Ha^o^^ro! KynbTypu, noBepHeHHa BnacHOi icT0pHHH0i naM'aTi. OaKTHHHO po3nonaBca hobhh mhphhh eTan змaгaнb 3a Bonro yKpaiHH, aKHH 3aBepmuBca nporono-meHHaM gepKaBHOi He3aneKH0CTi 24 cepnHa 1991 poKy.
npocBiTaHH Bciei yKpaiHH гоpgaтbсa Cb0г0gнi thm, ^o y BceHapogHOMy BeneTeHCbKOMy зgвнгy 3a CBo6ogy e TaK05K вarомa HacTKa ixHbOi npai npaiji aK MHHynux noKoniHb, TaK i HHHi cy^ux.
HuHimHa «npocBiTa» gie b iHmux yMOBax, xona 6a-гaто 3 thx 3aBgaHb, KOTpi CTaBunu npocBiraHH b MHHy-noMy, e aKTyanbHHMH h Tenep, ane цe TeMa OKpeMOi
p03M0BH.
yKpaiHa aK gepKaBa TBepgo o6pana CBiH Maricrpanb-hhh mnax - цe Kypc Ha GBpony, eBponeHcbKi цiнностi Ta li KHTTeBi CTaHgapTH. Ha 6ygiвннцтвi ^ei gopora go GBponu CBoe гigнe Mide noBHHHa 3HanTH h «npocBiTa».
2018 piK огоnоmeно .HbBiBCbKOi 06nacH0M pagoM Pokom «npocBiTH», 150-Ty piHHHuro 3acHyBaHHa aKOi Big3HanaTHMe yKpalHa.
References
Ivanychuk, R., Komarynets, T., Melnyk, I., & Serediak, A. (1993). Narys istorii «Prosvity». Lviv-Krakiv-Paryzh: Prosvita (Popul. entsyklopediia «Prosvity»; ch. 1) (in Ukrainian). Kachor, A. (1960). Rol «Prosvity» v ekonomichnomu rozvytku Zakhidnoi Ukrainy. Vinnipeh (in Ukrainian). Isaievych, Ya., Lytvyn, M., & Steblii, F. (2007). Istoriia Lvova. U trokh tomakh. Lviv: Tsentr Yevropy (in Ukrainian).
Tvorydlo, M. (1928). Ekonomichna diialnist «Prosvity». Kalendar-almanakh «Prosvity». Lviv, 106-130 (in Ukrainian).
Pashuk, V. (2009). Na storozhi natsionalnoi nezalezhnosty i sobornosty Ukrainy. Visnyk NTSh. Chyslo 41, 14-17 (in Ukrainian). Kovba, Zh. (1993). «Prosvita"» - svitlo, znannia, dobro i volia ukrainskoho narodu. Drohobych: Vydavnycha firma «Vidrodzhennia^» (in Ukrainian). Slipushko, O.M. (2008). Ukraina. Entsyklopedychnyi slovnyk. K.: Akontii (in Ukrainian).
