CC BY
37
УДК 612.017.1:616.441 DOI: 10.22141/2224-0721.14.3.2018.136421
Шеремет М.1.
ВДНЗ Укра/ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Укра'на
Апоптоз лiмфоцитiв KpOBi у хворих на автамунний тирео'|'дит i шляхи корекцп
For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2018;14(3):245-250. doi: 10.22141/2224-0721.14.3.2018.136421
Резюме. Мета — дослщити деяк ланки патогенезу розвитку вузлового зоба на ш авто'мунного тирео'1-диту (А1Т) шляхом вивчення активност процесв пероксидного окиснення лю^в i б'люв, апоптозу л'мфоци-тв периферично)' кров'1 та рiвня деяких цитоюшв до та псля оперативного втручання, розробити ефективн методи ïx корекц'й. Матер'али та методи. Обстежено 80 ж'мок ¡з вузловим зобом на mi AIT. Результати. Показано, що порушення програмовано'1 загибел'1 л'мфоцит'в при AIT проявляеться збльшенням вмсту фактора некрозу пухлини a i CD95+ л'мфоцит'в на ш зниження числа апоптичних клтин. Висновки. П'ю-ля проведеного комплексного лiкування в^начена позитивна динамiка порушених показниюв iмунного статусу, насамперед нормалiзацiя порушеного балансу субпопуляцп апоптичних Т-л'шфоцит'ю та антитл до тиреоглобул'му та тирео'щно)' пероксидази, зниження вмюту цитоюшв i повернення в меж'1 нормальних значень р 'вн 'в гормонiв щитопод1бноУ залози.
Ключовi слова: вузловий зоб; ав^мунний тиреощит; апоптоз; CD95; фактор некрозу пухлини a; мтерлейюн-1 в; лiкування
Вступ
Поширешсть aBTOÎMyHHoro тиреощиту (А1Т) як найчастiшоï причини гшотиреозу за останш 10 ро-юв зросла на 68 % [1]. Основне мюце в струга^ за-хворювань ендокринноï системи належить патологН щитоподiбноï залози (ЩЗ). Це зумовлено, з одного боку, попршенням екологiчноï ситуацН в краш, а з шшого — полшшенням дiагностики даних захворю-вань [2, 3]. Незважаючи на те, що ïx вивченню по-стшно придшяеться належна увага провщними ти-реощологами свiтy, ця проблема залишаеться досить актуальною i потребуе подальшого дослщження.
Однiею з причин цього е те, що до цього часу ба-гато аспекпв патогенезу вузлоутворення й особливо розвитку шсляоперацшних ускладнень вивченi не-достатньо повно.
За даними лггератури, найбшьш раннiм етапом в патогенезi А1Т е окиснення лшщв i бiлкiв клггин-них мембран пщ впливом надлишковоï продукций активних форм кисню. В результата вщбуваеться посилення деструктивних процесiв, що можуть
бути патогенетичним фактором захворювання [4]. Активацiя процесiв пероксидного окиснення за-лежно вiд мiсця генерацИ, поширеностi, типу вшь-них радикалiв, тривалостi й сили ЗСх дл, а також вiд редокс-статусу клiтини можуть мати рiзнi ефекти на сигнальн каскади клiтини, транскрипцiйнi факто-ри, окремi бшки-ферменти. Це призводить до ви-живання клiтин, ЗСх пролiферацïï чи загибелi шляхом апоптозу [5].
Насамперед це стосуеться вузлових форм зоба та пухлин, вузлового зоба на rai AIT [4, 5]. 3i збшь-шенням кiлькостi пролжованих xiрyргiчним методом хворих зростае i кшьюсть випадкiв тсляопера-цшного гiпотиреозy [6]. Застосування синтетичних препарапв тиреощних гормонiв хоча й виршуе проблему компенсацïï фyнкцïï ЩЗ, але досягае цього не завжди [7]. Головним недолжом замiсноï терапИ гiпотиреозy препаратами гормонiв ЩЗ е вщсутшсть зворотного зв'язку в системi гормональноï регуля-цïï, що може бути досягнуте лише функщонуючою тиреощною паренxiмою [8].
© <Мжнародний ендокринолопчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Шеремет М.1., кандидат медичних наук, доцент кафедри хiрургíí № 1, Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний ушверси-тет», пл. Театральна, 2, м. Чершвщ, 58002, УкраТна; е-mail: [email protected]; ORCID: http://orcid.org/0000-0002-3320-2421
For correspondence: M. Sheremet, PhD, Associate Professor at the Department of Surgery Department N 1, State Higher Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University'; Teat-ralna sq., 2, Chernivtsi, 58002, Ukraine; е-mail: [email protected]
Розвиток пiсляоперацiйного гiпотиреозу давно залишаеться в цен^ уваги дослiдникiв. Бiльшiсть з них акцентують увагу на автоiмунних процесах у паренхiмi залози та об'емi залишеноï паренхiми [9]. Iншi патогенетичнi чинники гшофункцИ ЩЗ при резекцшних операцiях залишаються маловь домими, так само як i мехатзми вузлоутворення [10, 11].
У зв'язку з цим актуальнiсть вивчення патогене-тичних процесiв при вузловому зобi на тлi А1Т шляхом дослщження активностi процесiв пероксидного окиснення та апоптичних процесiв при данш патологИ не викликае сумнiвiв. Це допоможе розкрити особливостi патогенезу AIT i розробити патогене-тично обГрунтоват п1дходи до оптимiзацiï тераш! цього захворювання.
Мета дослщження: досл1дити деякi ланки патогенезу розвитку вузлового зоба на тл1 автоiмунного тиреощиту шляхом вивчення активност процеав пероксидного окиснення лшщв i 61лк1в, апоптозу л!мфоцш1в периферично! кров1 та р1вня деяких ци-ток1н1в до та тсля оперативного втручання i розробити ефективш методи ЗСх корекщ!.
Матерiали та методи
Упродовж 2013—2017 рр. на базi Чертвець^ обласноï клiнiчноï лiкарнi обстежено 80 ж1нок 1з вузловим зобом на тл1 AIT. Контрольна i основна групи були пор1внянн1 за в1ком (вщповщно 34,20 ± 10,33 i 38,00 ± 10,62 року, р = 0,12), антро-пометричними даними (шдекс маси тiла — вщпо-вщно 23,50 ± 2,71 i 24,30 ± 4,88 кг/м2, р = 0,43) та р!внем в1льного трийодтироншу (Т3) (4,40 ± 0,91 i 4,40 ± 0,93 нг/л, р = 0,93), але розр1знялися за р!внем вшьного тироксину (вТ4) (16,60 ± 2,02 i 12,90 ± 3,42 пмоль/л, р < 0,0001), тиреотропно-го гормона (ТТГ) (1,90 ± 0,76 i 4,90 ± 3,51 мМО/л, р < 0,0001) i антитш до тиреоïдноï пероксидази (11,90 ± 13,92 i 255,70 ± 340,58 МО/мл, р = 0,0009). В цшому вщмшносп м1ж групами були закономiрнi i тдтверджували автоiмунне ураження i тенденцiю до зниження функцïï ЩЗ на тл1 AIT.
Контрольна (перша) група хворих у тсляопера-ц1йному перiодi отримувала лише знеболюючi пре-парати. Дослщна (друга) група хворих, кр1м цього лжування, за добу до операцН та щоденно п1сля ни (протягом 4—5 д16) внутрiшньовенно отримувала альфа-лшоеву кислоту по 300 мг, а тсля виписки — у таблетках по 300 мг протягом одного мюяця.
Хвор! обох груп не вщр!знялись за обсягом оперативного втручання та методом штраоперацшного знеболювання. Слщ вiдзначити, що хвор1 обох груп до операцИ отримували замюну терапiю левотирок-сином (з розрахунку 1,6 мкг/кг/добу). С1м пащен-ток дослiдноï групи були репродуктивного вжу.
Матерiалом для дослiдження слугувала перифе-рична кров, забрана з лiктьовоï вени вранцi натще в кшькосп 5 мл.
До операцïï та на першу, третю i п'яту добу тсля нй у вс1х хворих оцiнювали активнiсть пероксидного окиснення та стан антиоксидантних систем
шляхом визначення в сироватцi KpoBi ступеня окис-лювально! модифжацп бшюв (ОМБ), активнiсть церулоплазмiну (ЦП); в еритроцитах — BMicT малонового альдегщу (МА), активнiсть глутатюнперок-сидази (ГП) i каталази (КТ) за загальноприйнятими методиками.
Видшення лiмфоцитiв здшснювали методом центрифугування на градieнтi щшьносп фжол-уро-графiну 1,077 г/см3. Визначення вмюту лiмфоцитiв, що несуть маркер апоптозу — CD95+ рецептор, проводилося в екстракорпоральних умовах з вико-ристанням моноклональних антитш CD95 (Caltag, Австрiя) в лiмфоцитотоксичному тестi. Рiвень апоптозу в популяци лiмфоцитiв периферично! кровi ви-значали шляхом встановлення екс-депресп на зо-внiшньому шарi плазматично! мембрани молекул фосфатидилсерину методом флуоресцентно! мжро-скопп з використанням FITC-мiченого анексину V за допомогою набору Annexin V FITC (Beckman Coulter, Франц1я).
Визначення вмiсту в плазмi кровi фактора некрозу пухлини а (ФНП-а) та штерлейкшу-1р (1Л-1р) встановлювали за допомогою стандартних дiaгнос-тичних наборiв фiрми Medgenix (Бельг1я) згiдно з технологieю, рекомендованою виробником. Вивча-ли цi ж показники у кровi та плазмi 30 практично здорових донорiв.
Статистичну обробку отриманих даних проводили за програмою Statgraphics (2010) з вирахову-ванням критерiю Стьюдента. Вщмшносп вважали вiрогiдними при рiвнi значимост р < 0,05.
Результати
Встановлено, що у хворих на вузловий зоб на rai А1Т спостерiгaлaся значна активацiя процеав пероксидного окиснення: рiвень МА в еритроцитах у хворих першо! групи був вiрогiдно вищий (на 23,3 %), нж у донорiв. Вiдзнaчaлося також зростан-ня (на 21,8 %) у них активносп ОМБ.
У хворих дослщно! групи тсля курсу альфа-лшо-ево! кислоти рiвень МА був вище лише на 11,4 %, а ОМБ — на 14,3 % (табл. 1).
Виявлено, що у хворих на вузловий зоб актившсть ферменпв антиоксидантного захисту вiро-гщно знижувалася: aктивнiсть ЦП — на 11,2 %, ГП — на 3,6 % та КТ — на 8,2 %. Введения альфа-лшоево! кислоти призводило до високовiрогiдного (на 11,5 %) зростання активносп ЦП. Актившсть КТ при цьому зменшувалась на 8,9 %, а ГП майже не змiнювaлaсь (табл. 2).
На першу добу тсля операци у хворих контрольно! групи спостерпалось зростання рiвия МА на 37,3 % i ОМБ на 29,7 %, а у хворих дослщно! групи зниження рiвня цього показника на 35,2 %, а ОМБ майже не змшювалась. На третю добу тсля операци у хворих контрольно! групи вщзначалося вiрогiд-не зростання рiвня МА i ОМБ (вщповщно на 31,1 i 42,3 %), а у хворих дослщно! групи цi показники майже не змшювались порiвияно з першою добою. На п'яту добу тсля операци у кровi хворих контрольно! групи актившсть процеав пероксидного
окиснення залишалась вищою вщ таких до операцп, а у хворих дослщно! групи цi показники були значно нижчими (табл. 1).
Встановлено, що акгивнiсть ЦП у плазмi кровi хворих контрольно! групи прогресивно знижувалась з першо! до п'ято! доби пiсляоперацiйного перiоду з 77,20 ± 5,61 до 59,32 ± 4,42 о.о.г./г бiлка, а у хворих дослщно! групи вiрогiдно зростала з 77,20 ± 5,61 до 97,31 ± 4,42 о.о.г./г бтка (р < 0,001). Така ж зако-номiрнiсть характерна для активност КТ. Актив-нiсть ГП у хворих обох груп суттево знижувалась до третьо! доби тсля операцп i зростала на п'яту добу, причому бшьш виражено у хворих дослщно! групи (табл. 2).
У процесi проведеного дослiдження у хворих виявлено вiрогiдне збiльшення середнього вмiсту CD95+ лiмфоцитiв у периферичнiй кровi вiдносно аналопчного параметра у здорових донорiв (табл. 3).
Середне значення апоптично! активност лiмфо-цитiв (кiлькiсть анексин-V-презентуючих клгган) у хворих на вузловий зоб, навпаки, було ютотно ниж-че норми (табл. 3). Поряд iз цим у пацiентiв вияв-ляли тдвищення рiвня TNF-а та L4-1ß у сироватцi кровi порiвняно з контролем.
Шсля проведення комплексно! терапп у пащ-ентiв вщзначалося вiрогiдне зниження рiвня цито-кiнiв — концентрацiя TNF-а та IЛ-1ß в сироватщ кровi зменшилась майже удвiчi. Разом iз тим кшь-
Таблиця 1. Показники оксидантного захисту кров '1 хворих на вузловий зоб на тл'1 А1Т у найближчому п'юляоперац^йному пер'юдi
Донори (n = 30) Перша доба Третя доба П'ята доба
Показник 1група (n = 30) II група (n = 50) Iгрупа (n = 30) II група (n = 50) Iгрупа (n = 30) II група (n = 50)
1 2 3 4 5 6 7
МА, мкмоль/л еритроцилв 8,17 ± 1,21 13,27 ± 1,46 р 1-2*** 9,86 ± 1,17 р 2-3*** 12,66 ± 1,12 р 1-4*** 9,11 ± 1,23 р 4-5*** 12,17 ± 1,52 р 1-6*** 8,37 ± 0,96 р 6-7***
ОМБ, о.о.г./г бтка 39,61 ± 1,23 56,63 ± 1,77 р 1-2*** 49,93 ± 1,63 р 1-3*** р 2-3** 61,03 ± 1,72 р 1-4*** р 2-4* 42,97 ± 1,92 р 3-5** р 4-5*** 59,33 ± 2,11 р 1-6*** 40,71 ± 1,74 р 3-7** р 6-7***
Примтки: коеф'1ц'снт в'1рог'щност'1 р мiж вказаними групами: * — < 0,05; ** — < 0,01; *** — < 0,001 (наведен тльки статистично вiрогiднi вщмтност).
Таблиця 2. Показники антиоксидантного захисту кровi хворих на вузловий зоб на тлi А1Т у найближчому п'юляоперац^йному пер 'юд '!
Показник Донори (n = 30) Перша доба Третя доба П'ята доба
Iгрупа (n = 30) II група (n = 50) Iгрупа (n = 30) II група (n = 50) Iгрупа (n = 30) II група (n = 50)
1 2 3 4 5 6 7
КТ, мкмоль/хв X X г Hb 168,73 ± 14,40 152,51 ± 12,69 162,27 ± 11,07 149,88 ± 10,19 179,28 ± 16,33 138,96 ± 11,43 181,41 ± 13,72 р 6-7***
ГП, мкмоль/хв X X г Hb 205,0 ± 17,0 181,32 ± 12,68 197,81 ± 13,73 183,55 ± 11,81 219,83 ± 13,67 р 4-5* 201,13 ± 10,34 236,82 ± 14,72 р 1-7* р 6-7**
ЦП, о.о.г./г бтка 77,20 ± 5,61 62,12 ± 3,87 р 1-2* 81,64 ± 4,16 р 2-3*** 61,88 ± 3,42 р 1-4** 85,62 ± 3,78 р 4-5*** 58,16 ± 2,78 р 1-6*** 93,39 ± 4,07 р 1-7* р 6-7**
Примаки: коефщснт в!рогщносгi р м'ж вказаними групами: * — < 0,05; ** — < 0,01; *** — < 0,001 (наведен тльки статистично в!рогщш вщмнност!).
Таблиця 3. Показники апоптозу л'1мфоцит'1в периферично/ кровi та концентрац'я ФНП-a та 1Л-1ß в сироватц кровi у здорових донор!в i хворих на А1Т до та тсля лкування, M ± m
Група дослщження CD95+ лiмфоцитiв, % Кшьмсть анексин-У+ лiмфоцитiв, % Концентращя ФНП-a, пг/мл Ш-1 ß, пг/мл
Контроль (n = 30) 11,61 ± 0,58 17,58 ± 2,69 1,69 ± 0,27 1,96 ± 1,13
Хворi на вузловий зоб (n = 80) 1 група (n = 30) 18,64 ± 3,11 р < 0,05 9,52 ± 2,14 р < 0,05 10,11 ± 1,61 р < 0,001 11,82 ± 2,39 р < 0,001
II група (n = 50) 13,07 ± 2,41 р < 0,01 р, < 0,05 15,58 ± 1,28 р! < 0,001 5,14 ± 1,79 р < 0,05 р! < 0,05 4,79 ± 1,14 р < 0,05 р! < 0,001
Примаки: р — рiвень статистично/ в!дмнностi пор!вняно з аналог'чними параметрами у здорових донор!в; р1 — рiвень статистично/ вщмшносл м!ж групами з традицйною терапсю та досл'щною групою.
юсть анексин-V-презентуючих клiтин лiмфоцитiв i середнш вмiст CD95+ лiмфоцитiв наближались до контрольних показникiв.
При ультразвуковому дослщженш вже через один мiсяць у пашенпв обох груп вiдзначаeться вь рогiдне зниження загального об'ему ЩЗ. Проте стандартна терапiя призвела до зниження загального обсягу ЩЗ на 17 % у пащентш першо! групи, зберiгаючи цi показники вище верхньо! меж1 вжово! норми (на 55 i 81 % вщповщно). Комплексна терапiя вiрогiдно знизила показники об'ему ЩЗ на 34,4 %, що перевищуе показники в першш групi i при цьому супроводжуеться значним клiнiчним полiпшенням i зниженням iнтенсивностi скарг на дискомфорт в долянщ ши!. Продовження стандартно! терапи про-тягом трьох мiсяцiв вiрогiдно знизило обсяги ЩЗ на 28,7 %. Комплексна терап1я в т ж термiни вiрогiдно знизила об'ем ЩЗ на 42 % i наблизила середнi показники до верхньо! меж1 вжово! норми (перевищу-ючи !х лише на 16 %).
Стандартна терап1я протягом шести мгсяцш призвела до вiрогiдного зниження об'ему ЩЗ на 34 % у пащенпв друго! групи, що перевищуе даш в першш груш на 22 %. Через 6 мюящв комплексно! терапи се-редш показники об'ему ЩЗ вiрогiдно зменшилися на 46 % порiвняно з початковими у пацiентiв друго! групи, що знаходиться в межах значень вжово! норми i практично вщповщае даним у груш контролю.
Стандартна тератя у пащенпв протягом шести мiсяцiв призвела до вiрогiдного пiдвищення рiв-ня вТ4 на 20 %, що вщповщае нижнiй меж1 вжово! норми i нижче даних у другiй груш на 31,5 %. У щ ж самi термiни вiдзначено вiрогiдне пщвищення рiвня вТ4 на 66,7 %, перевищення цих показникiв даних у другш групi на 42 % i практично вiдповiднiсть еути-рео!дному стану.
На тлi стандартно! терапи у пащенпв першо! групи через 3 мюящ вiдзначено вiрогiдне зниження рiвня ТТГ на 51,2 %, але абсолютнi значення пере-вищують середню популяцiйну норму у 3,3 раза, що вище верхньо! меж1 вжово! норми, i, з огляду на ко-реляцiю з даними вТ4 у цих пацiентiв, в клшчних проявах зберiгаються скарги, характернi для пере-бiгу явного гiпотиреозу.
На тлi комплексно! терапи через 3 мюящ спосте-рiгаеться вiрогiдне зниження рiвня ТТГ на 65,8 % у пащенпв друго! групи, що перебувало в межах вжо-вих норм, хоча i перевищуе даш в контрольнш групi на 0,85 мМО/л, все ж вщповщае еутирео!дним зна-ченням.
Через 6 мюящв тсля лiкування рiвень ТТГ зни-зився у пацiентiв обох груп i клiнiчно вiдповiдав еутиреощному стану, але якщо на тлi стандартно! терапи вони перевищували данi в другш груш на 0,94 мМО/л, то на тлi комплексно! терапи даш ТТГ у пащенпв друго! групи практично вщповщали по-казникам у груш контролю.
Через 2—3 роки тсля оперативного втручання рiвень ТТГ практично не вiдрiзнявся вщ показника у донорiв, а у п'яти жжшок репродуктивного вiку ва-гiтнiсть та пологи пройшли без ускладнень.
Обговорення
CD95 (Fas/APO-1 або FasR) експресуеться в най-рiзноманiтнiшиx тканинах i клiтинаx, включаючи лiмфоцити. Пiдвищення числа лiмфоцитiв, що пре-зентують CD95, е закономiрним проявом активацН iмyнно! системи, що характерно для iмyнозапально-го процесу. FasR, який, безумовно, е основним апоп-тогенним рецептором, необхщний як для реалiзацïï програми рецепторного апоптозу, так i для мггозу клiтин [12]. Крiм того, пщвищена експрес1я FasR клггинами робить ЗСх доступними для цитотоксичних CD8+лiмфоцитiв, що експресуються за умов актива-цïï FasL. Встановлено, що саме Fas-опосередкований шлях i^y^it апоптозу вiдiграе ключову роль у запо-бiганнi розвитку автоiмyнноï агресïï за допомогою знешкодження налаштованих «проти свого» (авторе-активних) Т^мфоципв i запобiганню надмiрного ][х накопичення в органiзмi [13].
За результатами проведеного дослщження, збiльшення рiвня експресН CD95 на лiмфоцитаx, виявлене у хворих на AIT iз еутиреозом, було менш вираженим, нiж при гшотиреозь Ймовiрно, це обумовлено тим, що при еутиреощному станi ЩЗ активацiя iмyнноï системи вiдбyваеться меншою мi-рою та компенсуеться захисними мехашзмами.
Однак наявнiсть на поверхш Fas-рецептора зо-всiм не означае обов'язковоï реалiзацïï клiтиною закладеноï програми загибель Для цього необxiдно зв'язування рецептора зi специфiчним лiгандом, в якосп якого можуть виступати FasL лiмфоцитiв з кi-лерною актившстю, а також деякi цитокiни та анти-гени. Зв'язуючись зi сво!м рецептором, CD95L (або iнший подiбний цитокiн, антиген) запускае ланцюг передачi сигналу, що призводить до апоптозу [14].
Iмовiрно, саме через зрив зазначеного мехашз-му, незважаючи на кшьюсне збiльшення вмiстy CD95+ лiмфоцитiв, при AIT нами не було виявлено посилення апоптозу лiмфоцитiв. Навпаки, у хворих на AIT при проведенш анексинового тесту було за-реестровано вiрогiдне зниження вмiстy анексин-V-презентуючих (апоптичних) лiмфоцитiв, що свщчить про порушення реалiзацïï ïx рецепторза-лежного апоптозу. Допустимою причиною цьому могла бути посилена продyкцiя розчинноï форми Fas-рецептора (sFas), здатно! накопичуватися в лiм-фоцитах i конкурувати з локалiзованим на мемб-раш рецептором у зв'язyваннi лiганди. кнуе точка зору, що sFas пригшчуе рецептор-опосередкова-ний апоптоз i елiмiнацiю активованих лiмфоцитiв, сприяе формуванню автоагресивних клонiв клiтин та прогресуванню автоiмyнного процесу [15].
Необхгдно зазначити, що важливу роль у здiй-сненш апоптозу вiдiграе тироксин. Вiн регулюе фyнкцiонyвання протеïновоï тирозинкiнази, важ-ливого елемента реалiзацïï сигналу смертi [16]. При нестачi цього гормона вщбуваеться пригнiчення апоптозу. Можливо, це е ще одшею причиною зниження числа апоптичних клггин у пашенпв з вузло-вим зобом на rai AIT.
Отримаш результати дозволяють допустити кшь-ка можливих пояснень CD95-резистентностi при
AIT. По-перше, наявнiсть рецепторного дефекту, що (як вже обговорювалося вище) вщображаеться в порушенн трансмембранноï передачi апоптозно-го сигналу [17]. По-друге, наявшсть або вiдсyтнiсть клггинних i гуморальних факторiв, контролюючих процес апоптозу, що виникае тсля акгивацИ CD95. Дане припущення може стосуватися, наприклад, експресïï бiлкiв сiмейства Bcl-2, яке знаходиться в зворотнiй кореляцшнш залежностi iз чyтливiстю клiтин до Fas-шдукованого апоптозу. При рiзниx станах, у тому чи^ автоiмyнниx, експре^ даного бiлка може змiнюватись, що послаблюе процеси запрограмованоï клiтинноï загибелi [18]. По-трете, специфiчний вплив набору цитокшв, яким вщво-диться значна роль у патогенезi та розвитку автоь мyнноï патологïï ЩЗ. При цьому ФНП-а (важливий прозапальний цитокш), гомолог FasL, е найбiльш апоптогенним iз цитокiнiв. Сiмейство ФНП-а за-ймае друге мiсце за значимютю в регyляцïï рецепторного шляху запрограмованоï клiтинноï загибелi
[11, 15].
У хворих на AIT встановлено значне збшьшення концентраций ФНП-а в сироватщ кровi, при чому бшьш виражене при AIT у стан еутиреозу.
Iмовiрно, це пояснюеться тим, що продyкцiя даного цитокiнy пов'язана як з актившстю iмyнниx процеав, так i з рiвнем тиреощних гормонiв. Вщо-мо, що ФНП-а продукуеться макрофагами, а також T-клiтинами, якi перебувають в станi спокою, але стае одним iз головних чинниюв, що секретуються активованими T-лiмфоцитами [16]. При AIT вщ-буваеться активацiя iмyнноï системи, i тдвищення рiвня ФНП-а е ïï типовим нaслiдком. Поряд iз цим пщ дiею даного цитокiнy вiдбyвaеться пригнчення Na+/К+-ATФaзи, яка здiйснюе транспорт йодвддв в тиреоцитах для синтезу тиреощних гормошв, що в резyльтaтi призводить до роз'еднання ефектив-roï клiтинноï прaцездaтностi i пригнiчення синтезу гормошв [17].
У свою чергу, трийодтиронш сприяе збшьшен-ню в сироватш кровi рiвня ФНП-а [10]. Цей факт пояснюе бшьш високий вмют цитокiнy у пaцiентiв з еутиреощним станом ЩЗ (при нормальному вмюп тиреощних гормонiв в кровi), нiж у пaцiентiв з гшо-тиреозом, при якому вщзначаеться зниження вмюту T3. До того ж цей прозапальний цитокш шдвищуе цитотоксичну актившсть лiмфоцитiв, якi шфшьтру-ють ЩЗ, а також беруть участь в процесах ïx апоп-тичноопосередковaноï загибел^ тобто являе собою певний компонент зaxисноï реaкцïï макрооргашз-му, що контролюе силу aвтоiмyнного процесу [14].
Вившьнення ФНП-а з тиреощстимульованих лiмфоцитiв при AIT вiдiгрaе важливу роль у про-гресyвaннi захворювання та розвитку кiнцевоï його стaдïï — гшотиреозу [10, 16]. Це наводить на думку про те, що при AIT виробляються фактори, що роз'еднують апоптичн сигнали, генеровaнi ФНП-а.
Передбачаеться, що одним iз меxaнiзмiв зниження чутливосп клiтини до iндyкцïï апоптозу, здiйснювaноï пщ дiею ФНП-а, може бути секрецiя розчинноï форми рецептора ФНП-а (sTNFR), яка
перешкоджае зв'язуванню цитокiну 3Í специфiч-ним мембранним рецептором. Потенцшним пато-генетичним чинником пiдвищення концентрацп sTNFR е iндукована гiперпродукцiя прозапальних цитокiнiв (у тому числi i самим ФНП-а) i, що особливо важливо, iнтенсифiкацiя окисно! модифжацп бiлкiв i лiпiдiв [16].
У зв'язку з цим можна допустити, що одним i3 механiзмiв виникнення гiпотиреозу е автоiмунна агрес1я проти тиреощних гормошв, структура яких змшюеться пщ впливом активацп процесiв перок-сидного окиснення. Включення в процес л^вання альфа-лшоево! кислоти призводить до нормалiзацп гормонального гомеостазу i вщновлення повнощн-но! роботи лiмфатичноI тканини.
Висновки
1. У хворих на вузловий зоб на rai автоiмунного тиреощиту в кровi вiдзначаеться активацiя процесiв пероксидного окиснення та зниження функцю-нально! спроможностi ферментiв антиоксидантного захисту.
2. Порушення програмовано! загибелi лiмфо-цитiв при автоiмунному тиреощип проявляеться збшьшенням вмiсту фактора некрозу пухлини i CD95+ лiмфоцитiв на rai зниження числа апоптич-них клггин.
3. Пiсля проведеного комплексного л^ван-ня вiдзначена позитивна динамiка порушених по-казникiв iмунного статусу, насамперед нормалiза-цiя порушеного балансу субпопуляцп апоптичних Т-лiмфоцитiв та антитш до тиреоглобулшу та тире-ощно! пероксидази, зниження вмiсту цитокiнiв i по-вернення в меж1 нормальних значень рiвнiв гормо-нiв щитоподiбноI залози.
Конфлжт ÍHTepecÍB. Автор заявляе про вщсутнють конфлiкту iнтересiв при пщготовщ дано! статтi.
References
1. Vecchiatti SM, Lin CJ, Capelozzi VL, Longatto-Filho A, Bisi H. Prevalence of thyroiditis and immunohistochemistry study .searching for a morphologic consensus in morphology of autoimmune thyroiditis in a 4613 autopsies series. Appl Immunohistochem Mol Mor-phol. 2015;23(6):402-8. doi: 10.1097/PAI.0000000000000094.
2. Carney JA, Lyssikatos C, Seethala RR, et al. The Spectrum of Thyroid Gland Pathology in Carney Complex: The Importance of Follicular Carcinoma. Am J Surg Pathol. 2018;42(5):587-594. doi: 10.1097/PAS.0000000000000975.
3. Durante C, Grani G, Lamartina L, Filetti S, Mandel SJ, Cooper DS. The Diagnosis and Management of Thyroid Nodules: A Review. JAMA. 2018;319(9):914-924. doi: 10.1001/jama.2018.0898.
4. Pyzik A, Grywalska E, Matyjaszek-MatuszekB, Rolinski J. Immune disorders in Hashimoto's thyroiditis: what do we know so far? J Immunol Res. 2015;2015:979167. doi: 10.1155/2015/979167.
5. Kawashima ST, Tagami T, Nakao K, et al. Serum levels of IgG andIgG4 in Hashimoto thyroiditis. Endocrine. 2014;45(2):236-243. doi: 10.1007/s12020-013-9988-9.
6. Park S, Jeon MJ, Song E, et al. Clinical Features of Early and Late Postoperative Hypothyroidism After Lobectomy. J Clin Endocri-
nolMetab. 2017;102(4):1317-1324. doi: 10.1210/jc.2016-3597.
7. Xia Q, Dong S, Bian PD, Wang J, Li CJ. Effects of endocrine therapy on the prognosis of elderly patients after surgery for papillary thyroid carcinoma. Eur Arch Otorhinolaryngol. 2016;273(4):103 743. doi: 10.1007/s00405-015-3564-2.
8. Ito M, Miyauchi A, Hisakado M, et al. Biochemical Markers Reflecting Thyroid Function in Athyreotic Patients on Levothy-roxine Monotherapy. Thyroid. 2017;27(4):484-490. doi: 10.1089/ thy.2016.0426.
9. Rojas-Villarraga A, Amaya-Amaya J, Rodriguez-Rodriguez A, Rubén D. Mantilla RD, Juan-Manuel Anaya JM. Introducing polyau-toimmunity: secondary autoimmune diseases no longer exist. Autoimmune Dis. 2012;2012:254319. doi: 10.1155/2012/254319.
10. Figueroa-Vega N, Alfonso-Pérez M, Benedicto I, Sánchez-Madrid F, González-Amaro R, Marazuela M. Increased circulating pro-inflammatory cytokines and Th17 lymphocytes in Hashimoto's thyroiditis. J Clin Endocrinol Metab. 2010;95(2):953 -62. doi: 62.10.1210/jc.2009-1719.
11. Ramos-Leví AM, Marazuela M. Pathogenesis of thyroid autoimmune disease: the role of cellular mechanisms. Endocrinol Nutr. 2016;63(8):421-9. doi: 10.1016/j.endonu.2016.04.003.
12. Morris GP, Brown NK, Kong YM. Naturally-existing CD4(+) CD25(+)Foxp3(+) regulatory T cells are required for tolerance to experimental autoimmune thyroiditis induced by either exogenous or endogenous autoantigen. J Autoimmun. 2009;33(1):68-76. doi: 10.1016/j.jaut.2009.03.010.
13. González-Amaro R, Marazuela M. T regulatory (Treg) and T helper 17 (Th17) lymphocytes in thyroid autoimmunity. Endocrine. 2016;52(1):30-8. doi: 10.1007/s12020-015-0759-7.
14. Kristensen B, Hegedüs L, Madsen HO. Altered balance between self-reactive T helper (Th)17 cells and Th10 cells and between full-length forkhead box protein 3 (FoxP3) and FoxP3 splice variants in Hashimoto's thyroiditis. Clin Exp Immunol. 2015;180(1):58-69. doi: 10.1111/cei.12557.
15. Weetman AP. The immunopathogenesis of chronic autoimmune thyroiditis one century after Hashimoto. Eur Thyroid J. 2013;1(4):243-50. doi: 10.1159/000343834.
16. Chen JQ, Papp G, Szodoray P, Zeher M. The role of microR-NAs in the pathogenesis of autoimmune diseases. Autoimmun Rev. 2016;15(12):1171-80. doi: 10.1016/j.autrev.2016.09.003.
17. Lepez T, Vandewoestyne M, Deforce D. Fetal microchimeric cells in autoimmune thyroid diseases: harmful, beneficial or innocent for the thyroid gland? Chimerism. 2013;4(4):111-8. doi: 10.4161/ chim.25055.
18. Boelaert K, Newby PR, Simmonds MJ, et al. Prevalence and relative risk of other autoimmune diseases in subjects with autoimmune thyroid disease. Am J Med. 2010;123(2):183.e1-9. doi: 10.1016/j.amjmed.2009.06.030.
OTpuMaHO 16.03.2018 ■
Шеремет М.И.
ВГУЗ Украины «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина
Апоптоз лимфоцитов крови у больных аутоиммунным тиреоидитом и пути коррекции
Резюме. Цель — исследовать некоторые звенья патогенеза развития узлового зоба на фоне аутоиммунного тиреоидита (АИТ) путем изучения активности процессов пероксид-ного окисления липидов и белков, апоптоза лимфоцитов периферической крови и уровня некоторых цитокинов до и после оперативного вмешательства, разработать эффективные методы их коррекции. Материалы и методы. Обследовано 80 женщин с узловым зобом на фоне АИТ. Результаты. Показано, что нарушение программируемой гибели лимфоцитов при АИТ проявляется увеличением содержания фактора некроза опухоли а и CD95+ лимфо-
цитов на фоне снижения числа апоптичных клеток. Выводы. После проведенного комплексного лечения отмечена положительная динамика нарушенных показателей иммунного статуса, прежде всего нормализация нарушенного баланса субпопуляции апоптичных Т-лимфоцитов и антител к тиреоглобулину и тиреоидной пероксидазе, снижение содержания цитокинов и возвращение в пределы нормальных значений уровней гормонов щитовидной железы. Ключевые слова: узловой зоб; аутоиммунный тиреоидит; апоптоз; CD95; фактор некроза опухоли а; интерлейкин-1Р; лечение
M.I. Sheremet
State Higher Education Institution of Ukraine "Bukovinian State Medical University", Chernivtsi, Ukraine
Apoptosis of blood lymphocytes in patients with autoimmune thyroiditis and its treatment
Abstract. Background. The purpose was to determine some links of pathogenesis of nodular goiter on the background of autoimmune thyroiditis (AT) by studying the activity of lipid and protein peroxidation processes, apoptosis of peripheral blood lymphocytes and level of some cytokines before and after surgical intervention, to develop the effective methods of its correction. Materials and methods. Eighty women were examined with nodular goiter on the background of AT. Results. This article presents results of apoptosis detection in blood lymphocytes of patients with AT in euthyroid and hypothyroid state. Conclusions. Contents of CD95+, annexin
V-positive (apoptotic) cells and tumor necrosis factor-a (TNF-a) in the blood were analyzed. It was shown that altered regulation of programmed lymphocyte death in autoimmune thyroiditis is manifested by increased content of TNF-a and CD95+ lymphocytes associated with decreased number of apoptotic cells in the blood. Meanwhile, this pathology is more expressed in patients with AT with euthyroid state than in thyroid hypofunction. Possible mechanisms of the revealed disturbances are discussed.
Keywords: nodular goiter; autoimmune thyroiditis; apoptosis; CD95; tumor necrosis factor-a; interleukin-ip; treatment
