CC BY
23
ГСТОРШ ФIЛОСОФIÏ
1СТОР1Я ФIЛOСOФIÏ
УДК 141.319.8:17.0"16"
A. М. MAЛIВСЬKИЙ1*
1*Днiпpoпeтpoвcький нaцioнaльний yнiвepcитeт зaлiзничнoгo тpaнcпopтy ím. aкaдeмiкa В. Лaзapянa (Днiпpo), en. пoштa [email protected], ORCID 0000-0002-6923-5145
АНТРОПОЛОГ1ЧНИЙ ПРОЕКТ ЯК пЩГРУНТЯ KAPTE3IAHCbKOÏ ЕТИКИ
Мета cтaттi - oкpecлeння тa ocмиcлeння чинникiв cтaнoвлeння aнтpoпoлoгiчнoгo пpoeктy Дeкapтa, що пepeдбaчae пocлiдoвнe poзв'язaння тaкиx зaдaч: a) aкцeнтyвaти yкopiнeнicть aнтpoпoлoгiчнoгo пpoeктy Дe-кapтa в нayкoвiй peвoлюцiï, peзyльтaтoм чого e o6paß людини як вигоняя poзyмy; б) нaгoлocити га пepexoдi Дeкapтa до цiлicнoгo бaчeння пpиpoди людини як пepeдyмoвa змicтoвнoï poзpoбки eтики. Новизна. Aвтop виxoдить з нeзaдoвiльнocтi пoвepxoвoгo тлyмaчeння aнтpoпoлoгiï Дeкapтa, дe людинa пpиймaeтьcя до yвaги як нociй aбcтpaктнoгo poзyмy, a eтикa - як cyкyпнicть кiлькox пpocтиx пpaвил. Чинники дoмiнyвaння pe^-кoвaнoгo o6paßy людини в до^ини^ий лiтepaтypi пpoпoнyeтьcя пoв'язyвaти з пoвepxoвoю peцeпцieю гау-ково! peвoлюцiï. Aвтop нaпoлягae нa нeoбxiднocтi ^ийняти до yвaги виxiд Дeкapтa зa мeжi пoвepxoвoï peф-лeкciï гауково! peвoлюцü' в xoдi пошуку вщповщ нa виклик чacy, пoв'язaний з paдикaльнoю тpaнcфopмaцi-ею cвiтy тa людини, що зумовлюе aктyaлiзaцiю пpoблeми нaлeжнoгo cпocoбy icнyвaння людини). В xoдi змь cтoвнoгo ocмиcлeння odan^o! пpoблeми Дeкapт виxoдить зa мeжi гнoceoлoгü' тa пepexoдить до цикного бaчeння пpиpoди людини. Висновки. В ocнoвi peдyкoвaнoгo тлyмaчeння пpиpoди людини, як rocia aбcтpaк-тного poзyмy тa eтики, як пpocтиx пpaвил лeжить пoвepxoвe тлyмaчeння cтaвлeння Дeкapтa до нayкoвoï pe-волюци. Aнaлiз до тeкcтiв Дeкapтa вiдкpивae пepeд нaми як пpиxoвaнi дoci глибини ф^^ф^ко!' cпaдщини миcлитeля XVII отолитя Kapтeзiя, тaк i мoжливocтi - пepcпeктиви poзyмiння caмиx ceбe га пoчaткy XXI cтoлiття.
Ключовi поняття: Дeкapт; aнтpoпoлoгiчний пpoeкт; нayкoвa peвoлюцiя; eтикa; пpиpoдa людини; arnpo-пoцeнтpизм
Aктуaльнicть теми дocлiджeння
До чиcлa xpecтoмaтiйниx в дocлiдницькiй лiтepaтypi нaлeжить oбpaз Дeкapтa як чиcтoгo paцioнaлicтa, вчeння якого Mae дeaнтpoпoлoгi-зoвaний xapaктep. Лoгiчним дoпoвнeнням oзнaчeнoгo oбpaзy e тлyмaчeння a) aнтpoпoлo-riï як cxeмaтичнoгo бaчeння пpиpoди людини тa б) eтики миcлитeля як нeдocкoнaлoï, кoтpa звoдитьcя до cyкyпнocтi пpocтиx пpaвил.
Дoнeдaвнa в до^адни^^й лiтepaтypi eтикa Дeкapтa, як пpaвилo, зaлишaлacя пoзa yвaгoю. I xoчa caM миcлитeль нiкoли нe зaпe-peчyвaв нaявнicть тa icтoтнicть влacнoгo ш-doi 10.15802/ampr.v0i11.105495
тepecy до eтичнoï пpoблeмaтики, вiн ^ояв-ляв мaкcимaльнy oбepeжнicть тa cтpимaнicть в xoдi виклaдy влacнoï т.з. агатовно Mopam-ниx пpoблeм. A тому в шуковш лiтepaтypi cпocтepiгaютьcя випaдки, коли глибoкi вчeнi тa до^аднит cтaвaли жepтвoю iлюзiï croco-вно дpyгopяднocтi eтичнoгo iнтepecy тa його пoвepxoвoï poзpoбки, до cтвopeння яко! пpи-чeтний caM миcлитeль. Пpиклaдoм e «Icrop^ чний cлoвник Дeкapтa тa кapтeзiaнcькoï фшо-coфiï» 2015 po^, дe вiдcyтня як darra, тaк i взaгaлi yвaгa до cпeцифiки тлyмaчeння Mopa-лi у cпaдщинi Дeкapтa. [13].
© A. M. Maлiвcький, 2017
Прим. Пpoявoм пoшиpeнocтi peдyкoва-нoгo тлyмачeння eтичнoгo вчeння Дeкаpта в дocлiдницькiй лiтepатypi е йoгo peцeпцiя oд-ним з автopитeтниx дocлiдникiв eram та ic-тopiï фiлocoфiï Гутейшвим А.: «Этика Нoвo-гo вpeмeни opиeнтиpoвалаcь на идeал науч-шсти и на науку как идеал; oна к тoмy жe yтвepждала ceбя в пpoтивocтoянии тeoлoги-чecкoмy пoниманию мopали... Дeкаpт oгpа-ничилcя вpeмeнными пpавилами мopали, го-cкoлькy нe cмoг найти истинный ^инцип пoвeдeния» [3, c.22].
Дo чжла диcкyciйниx тлyмачeнь базoвoï iнтeнцiï отадщини Дeкаpта налeжить peдyк-цiя eram дo тexнiки. Oзначeна пoзицiя мае мюде в тeкcтаx учня М. Гайдeггepа Бoфpe Ж «В cyщнocти, цeль гocпoдcтва и владeния, актуаль^шь кoтopoгo oн пpoвoзглашаeт, -это в шжчшм cчeтe «cамая вытекая и cамая coвepшeнная мopаль»» [i, c.49-50].
Cпopiднeний пiдxiд пoвepxoвoгo тлума-чeння пpиpoди людини як вт^ння pацioна-льнocтi налeжить Хoфманy П., який oдин з пepшиx англoмoвниx дocлiдникiв poзпoчав вивчeння антpoпoлoгiï Дeкаpта. Oкpecлюючи влаcнe бачeння, вiн вважае за дoцiльнe oзна-чати ïï cвoepiднicть як «мopальнoï пcиxoлo-riï», куди включае паciï та вoлю людини. Маючи на yвазi нагoлoшeння ним на ютотш-cтi mcrn для пpиpoди людини [8, p.236], ж-мoжливo пoгoдитиcя з тeндeнцieю peдyкцio-нicтcькoгo oтoтoжнeння cyтнocтi людини з poзyмoм [8, p.199-200].
Cepeд чиcла ocтаннix пyблiкацiй, ^жвя-чeниx антpoпoлoгiï Дeкаpта, на oкpeмy увагу заcлyгoвye cтаття автopитeтнoгo вчeнoгo Cтeфана Гаyкpoгepа мПpocвiтницький RpHra-цизм ^o антpoпoлoгiю Дeкаpта» ' [9, p.261-266]. I xoча вiн на гочатку cтаттi запepeчye наявнicть у Дeкаpта антpoпoлoгiï в узагаль-нюючoмy значeннi цьoгo cлoва - «Дeкаpт нe пpoпoнye антpoпoлoгiю в цьoмy узагальню-ючoмy значeннi») [9, p.26i], йoгo пyблiкацiя заcлyгoвye на уважж cтавлeння, ocкiльки мicтить pяд глибoкиx дyмoк та кoнcтатацiй. Зoкpeма, cпpавeдливo зауважуе автop, xoча пpи пoвepxoвoмy знайoмcтвi з тeкcтами Дe-каpта виникае iлюзiя щoдo наявнocтi тонфль кту мiж тpактатoм «Людина» та «Meдитацiя-ми», бiльш уважний гогляд заcвiдчye ïx зв'я-зoк та cпадкoeмнicть [9, p.261-262], щo yмoжливлюe квалiфiкyвати йoгo пiдxiд як doi i0.i5802/ampr.v0iii.i05495
визнання наcкpiзнoгo xаpактepy антpoпoлoгi-чнoгo iнтepecy. Apгyмeнтoм на rapara ocтанньoï тeзи е зoкpeма акцeнтyвання авто-poм cтаттi ключoвoï poлi антpoпoлoгiï в xoдi cтанoвлeння цiлicнoгo бачeння cпадщини вeликoгo фpанцyза. Зoкpeма мoва йдe пpo змicтoвнy cпадкoeмнicть pаннix та пiзнix тeк-crá миcлитeля, тoбтo тpактатy «Людина» та «^инципи фiлocoфiï» i «Паciй душЬ>. Навe-дeмo цeй фpагмeнт в етлу йoгo важливocтi для нашoгo дocлiджeння. «Я пpoпoнyю, -пишe вiн, - читати тpактат «Людина» як та-кий, щo забeзпeчye матepiал для V чаcтини «Пpинципiв», i такий, щo вeдe дo VI чаcтини, матepiал, кoтpий забeзпeчye матepiалoм «Па-ciï дyшi», в якж мае мicцe pyx вщ фiзioлoгiï дo пcиxoлoгiï, i в листуванш з Елiзабeт, дe мае мювд pyx вiд пcиxoлoгiï дo мopалi» [9, p.266].
Пoпpи пoзipнy аpгyмeнтoванicть та œpe-кoнливicть дoмiнyючиx нiгiлicтичниx пiдxo-дiв oцiнки твopчoгo cпадкy Дeкаpта, з гози-цш cyчаcнoï науки вoни виглядають як cyм-нiвнi та бeзпiдcтавнi. Oдин з чинникiв цьoгo нiгiлiзмy - нexтyвання каpдинальнo нoвим бачeнням отадщини Каpтeзiя - ïï iдeйнoгo багатства та нeвичepпниx глибин значнoю мipoю е peзyльтатoм peвoлюцiï в дeкаpтoз-навcтвi, кoтpа вiдбyваeтьcя пpoтягoм ocra^ нix п'ятдecяти poкiв. Дo чжла пpинципoвo нoвиx пepcпeктив, кoтpi вoна вiдкpиваe пepeд дocлiдниками Дeкаpта, налeжить визнання rpyнтoвнocтi, цiлicнocтi фiлocoфcькoï отад-щини миcлитeля, дo poзyмiння якoï ми №o-гoднi лишe наближаeмocя. На пiдтвepджeння ocтанньoï тeзи дopeчнo навecти думку oдин з cy^œ^ найбiльш глибoкиx та автopитeтниx дocлiдникiв cпадщини Дeкаpта фpанцyзький фiлocoф Жан-Люк Mаpйoна. На йoгo rapera-нання «Дeкаpт залишаeтьcя oдним з нашж найближчиx cyчаcникiв» [ii, p.352]. Значи-мicть тeзи пpo змicтoвнy cmpi^emc^ отад-щини Дeкаpта з cьoгoдeнням автop вважае oднieю з пepeдyмoв ocягнeння як йoгo геша-льниx iдeй, так i нинiшнix peалiй. А тoмy ви-знае за дoцiльнe пoвepнyтиcя дo oзначeнoï тeзи на cтopiнкаx наcтyпнoï пpацi, нагoлo-шуючи на пpинципoвiй нecпpoмoжнocтi ви-вecти cвoepiднicть iдeйнoгo багажу ми^ш^-ля за дoпoмoгoю пocилань на зoвнiшнi oбcта-вини та дeтepмiнанти. Каpтeзiй як opигiналь-ний миритель мoжe та мае бути ocягнyтий у
© А. M. M^mb^™, 20i7
lis
всш свош самобутносп виключно з самого себе - наголошуе Марйон як прихильник феноменологи: «Декарт не належить Франци (Голланди та Бавари) чи будь-кому шшому; вш зобов'язаний лише свош власнш несподь ванш появЬ> [16].
На сьогодш очевидна упереджешсть та фрагментаршсть тлумачення текспв Декарта як ешзодичного звертання до проблеми при-роди людини та окремих афоризм1в стосовно етичних проблем. В даному контекст слуш-но привернути увагу до одного з приватних лиспв (Шаню вщ 15 червня 1646 року), де вш акцентуе а) ютотшсть св1тоглядно1 проблематики та б) наявшсть глибоких внутрш-шх змютовних зв'язюв м1ж питаннями про природу людини як сущого та проблемою належних засад ïï юнування: «...найбшьш надшний шлях у проясненш питання про те, як ми маемо жити полягае в тому, щоб попе-редньо прояснити питання хто ми е, в якому свт ми живемо, хто е творець цього св1ту або хто створив будинок, в якому ми живе-мо» [6, АТ VI: 442].
Декарт з ентуз1азмом повщомляе про до-сягнення «задовшьних висновюв» в ход1 роз-робки етичного проекту, а саме - встанов-лення «надшного фундаменту моральноï фь лософiï» в вигляд1 грунтовноï розробки проблеми природи людини, котра досi була вщ-сутня в сферi його штерешв - «детальне знання природи людини, котре я дос не об-говорював» [6, АТ VI: 442-443].
Прим. В ходi дослiдження картезiанськоï етики як складово1' його фшософсько1' систе-ми дослiдники справедливо наголошують на ïï ключовiй ролi як детермшанта стосовно iнших частин спадщини, нехтуючи антропо-логiчним пiдrрунтям. Бшьше того, коли мова йде про природу людини, то вона згадуеться для окреслення антиподу т.з. Декарта: «... його антрополопчний вихiдний пункт не е концепщя природи людини, опутаноï первю-ним грiхом або розiрваноï мiж природними спонуканнями та свободою», окреслюючи власну позищю Декарта, вона уникае поняття природа людини [15, p. 178].
Оптишзму та ентузiазму в ходi досль дження антропологiчного проекту Декарта додае публшащя грунтовного збiрника розвi-док (два десятки статей), присвячених осми-сленню наявносп та iстотностi антрополоп-doi 10.15802/ampr.v0i11.105495
чного iнтересу в текст трактату «Людина», а саме - «Декартвський трактат про людину та його рецепщя» [7].
Знайомство з дослщницькою лiтературою засвiдчуе поширенiсть поверховоï рецепцiï основних чинникiв становлення антрополоп-чного проекту Декарта та його роль в обгрун-туваннi етики.
Мета дослiдження
Мета статп - окреслення та осмислення укорiненостi антропологiчного проекту Декарта в науковш революцiï чинникiв становлення антрополопчного проекту Декарта, що передбачае послщовне розв'язання таких задач: а) акцентувати, результатом чого е образ людини як втшення розуму; б) наголосити на переходi Декарта до цшсного бачення природи людини як передумовi розробки етики.
Виклад основного матерiалу
Аналiзуючи чинники становлення антрополопчного проекту Декарта, перш за все варто зосередити увагу на особливостях су-часного бачення його укоршеносп в науковш революци. Радикальш змши сьогодення су-проводжуються ютотними зрушеннями в ре-цепцiï усталеного та, здавалось би, незмшно-го минулого. Донедавна образ фiлософiï Нового часу в лiтературi супроводжувався лише згадками про гносеологiю, бездушний ращо-налiзм, iнструментальний дегуманiзований розум як провюник техногенноï цивiлiзацiï.
В дослщницькш лiтературi останнього часу все бшьш зримо увиразнюеться тенденщя тлумачення Нового часу як перюду фунда-ментальних трансформацiй в способi людсь-кого iснування, що детермiнуе актуалiзацiю проблеми природи людини. Увага до означе-них змiн зумовлюе перегляд усталених штампiв стосовно техноморфного характеру фшософування Нового часу. Зокрема проблематичною стае екстраполяцiя методологи природничих наук на всi сфери реальности включаючи суспiльне життя та природу лю-дини.
Наслщком означених трансформацш е втрата переконливостi та очевидносп хрес-томатiйноï тези про орiентацiю фшософуван-ня на фiзику як щеал наукового знання. Досi
© А. М. Матвський, 2017
простий та очевидний змют поняття природи демонструе свою проблематичшсть та амб> валентшсть, оскшьки все бшьш явною е фра-гментаршсть та недостатнють вузького смис-лу слова. А отже, все бшьш запитаним е пе-рехщ до широкого значення слова природа.
Прим. Грунтовш дослщження специфши власне картез1анського розумшня природи вже достатньо давно зафшсували другоряд-шсть для нього вузького значення поняття природи як теоретично1 модет, оскшьки во-но не узгоджуеться з вимогою цшсного ба-чення св1ту в фшософи. «З т.з. ютори фшософи найбшьш щкавим моментом е повне зникнення картез1анського першого поняття природи - природи не як дано1 в досвад тотальности, а як теоретично1 моделц нарешт сам Декарт знаходить його непривабливим, скорше всього тому, що воно не дозволяе осягнути цшсшсть фшософи» [14, р. 162].
Ключова роль поняття природа в спадщи-ш Декарта бшьш явною, якщо ми приймемо до уваги його корелящю з тлумаченням го-ловних момеипв вчення мислителя - базовоï штенци (правом1рн1сть техноморфноï штер-претаци), наявшсть та ютотшсть антрополо-пчного проекту та етики, правом1рн1сть ква-лiфiкацiï його т.з. як втшення шструменталь-ного розуму тощо.
Прим. Традицшне редукцiонiстське тлу-мачення суб'ективносп людини у вченнi Декарта в контекст дiяльнiсноï парадигми Нового часу постае як знеособлений внутршнш свгг. Означений момент в фшософськш думцi постае як очевидна та аксюматична iстина, котра не передбачае аргументаци. (Дивись наприклад Ршер Поль «Сам як шший» [4, с. 12]. 1нша форма наголошення на знеособле-ностi внутрiшнього св^у людини в контекстi фiлософування Нового часу - теза про вщсу-тшсть живоï людини у вченш Декарта. «...епоха Вiдродження ... е епохою по-декартiвськи рацiоналiстичною. Жодноï жи-воï людини всерединi ïï ушверсуму, попри всю неначе б то ïï людяшсть, немае» - ствер-джуе Тарас Возняк [2, с. 116].
Аналiзуючи чинники шгшзму в юторико-фiлософськiй рецепцiï спадщин Декарта, легко зауважити головну роль поняття природи в вузькому значенш слова. Кожен, хто зна-йомився з текстами мислителя, з власного досвщу знае, як важко подолати спокусу бук-doi 10.15802/ampr.v0i11.105495
вальноï рецепци тези про орiентацiю на фГзи-ку як iдеал наукового знання. В якосп не-спростовних аргумента в пам'ятi постають тексти «Св^у», «Дискурси про метод», «Принцитв фшософи». Переконливiсть означеноï тези засвiдчуе зокрема i текст Вступу 1647 року з акцентуванням централь-ноï ролi фiзики як стовбура дерева, вщ якого походять iншi науки. Додатковим та незапе-речним аргументом на користь вщданосп науковому баченню свггу е вiдомий приват-ний лист Декарта, котрий прийнято друкува-ти як Вступ до останнього прижиттевого твору - «Пасш душi» (за винятком росшсь-кого видання), в якому мова йде про намiр розглядати паси як синошм внутрiшнього свiту людини з точки зору фiзики.
Детермшанти формування вузького розу-мiння змюту поняття природи безпере серед-ньо зумовлеш взаемодiею двох чинникiв, а саме - а) навне тлумачення картезiанського осмислення науковоï революцiï, б) упере-дженiсть сучасного способу фшософування стосовно метафiзики. В першому випадку поверхове бачення пiдходу Декарта до тлумачення науковоï революцiï зводиться до пошуюв безсумнiвного, достовiрного начала та розбудовi на його базi новоï картини свiту. Осмислюючи та окреслюючи варiанти бiльш глибокого бачення чинниюв становлення на-уковоï картини свггу, варто зосередитися на доцшьносп ïï метафiзичноï iнтерпретацiï.
В дослщницькш лiтературi останнього часу все бшьш чГтко увиразнюеться тенденцiя виходу за меж образу фiлософiï Декарта як гносеологи та наголошення на значимости метафiзики, етики, антропологiï. Передумо-вою бшьш глибокого розумшня спадщини Декарта як цiлiсноï системи е увага до тих метафiзичних припущень, котрГ лежать в ïï основа На даний момент метафiзика Декарта отримала глибоке осмислення як онто-тео-лопя, тобто як спадкоемиця середньовiччя в текстах Ж.Л. Марйона. Що ж стосуеться ме-тафiзики, пов'язаноï з науковою революцiею, то вона ще чекае своïх дослщниюв. А без не1' неможливо вщповюти на питання про той фундамент, на якому стало можливим карте-зiанське бачення антропологи, етики, метаф> зики.
Прим. До числа аргумента на користь тези щодо важливостi власне новоевропейсь^'
© А. М. Малiвський, 2017
форми метафiзики, пов'язано! з науковою револющею та становленням антропологи належить недвозначна назва першо! метафь зично! частини «Принцитв» - «Про основи людського пiзнання» Як справедливо заува-жуе Цвi Бiенер в докторськiй дисертаци, мо-ва йде про спошб наголошення на iстотностi антропологи для метафiзики Декарта: «Звю-но, - зауважуе автор, - не дивлячись на схо-жють тем аристотелiвсько-схоластичноl та картезiанськоl метафiзики, перша частина «Принцитв» вийшла пiд новою назвою, яку ми не можемо тнорувати. Декарт назвав цю частину не «Про принципи метафiзики», але «Про принципи людського шзнання»» [5, р.111].
Пояснюючи далi позицiю Декарта, автор справедливо наголошуе на базовiй значимос-тi антропологiчного вимiру наукових знань в новому тиш метафiзики. Наведемо кшька найбiльш яскравих та недвозначних мiсць: «1ншими словами, домiнантна, можливо на-вiть визначальна функцiя метафiзики в цьому текстi полягае втому, щоб пiдготувати грунт для ютини в науках на шляху специфшаци тих з наших внутрiшнiх концептв, котрi ми можемо правильно використати в цих науках i визначити, в яких iстинах вони мають бути визнаш. Цей проект напевне стосуеться дже-рел людських знань» [5, р. 112].
В ходi аналiзу чинниюв становлення нового типу метафiзики доцiльно зосередити увагу на контекст актуалiзацil проблеми природи людини, а саме - на першш науковш революци та гiпотезi Копершка. Схематично окреслюючи означений вплив, варто зауважити руйнацiю граничних засад свгго-будови унiверсуму, освячених авторитетом церкви та можливють обгрунтування об'ективних знань в формi звертання до природи людини. Доцшьнють останнього кроку стае бшьш явною, якщо ми згадаемо, що лю-дина е ютотою, котра в iерархil свiтобудови найбiльш наближена до Бога, а тому е найбшьш ймовiрним кандидатом на роль вихщ-ного пункту в ходi пошуку iстинних знань. Але на цьому шляху перед людиною постае у всш свош гострот драматичне питання - за яких умов вона як недовершена iстота може виступати в ролi нарiжного каменя об'ективного знання? 1накше кажучи, оскiль-ки суттевою перешкодою розбудови 10.15802/ашрг.у0Ш.105495
об'ективно1' картини свiту е слабкють приро-ди людини, то ключовою передумовою ïï ре-алiзацiï е подолання цiеï вади. Результатом вдосконалення природи людини е ïï спромо-жнiсть попри власну обмеженють виступати в ролi нарiжного каменя та мiри вшх речей. Найбiльш виразно наявнiсть глибокого ште-ресу до шукання нарiжного каменя ново1' св> тобудови засвщчуе текст «Медитацiй», де Декарт звертаеться до образу Архiмеда.
Здавалось би, мова йде про експлшащю та осмислення науково1' безсторонньо1' iстини, котра жодним чином не пов'язана з природою людини та способом ïï юнування. Але уважне ставлення до текств мислителя до-зволяе пересвщчитися в хибносл поперед-ньоï констатацiï. Формою увиразнення тези про антрополопчну проблематику як свого роду осердям фшософування Декарта е перша назва «Дискурси» - «Проект всезагальноï науки, котра спроможна шдняти природу людини на бiльш високий щабель досконало-стi». (на чому мислитель наголошував у приватному лисп до Мерсена в березш 1636р.) [АТ I: 340].
В контекст науковоï революци слабкють людсь^' природи для Декарта асощюеться з суб'ективнютю та чуттевiстю як перешкодами на шляху до ютини. А тому окреслюючи в текст «Дискурси» власне бачення цшюност образу св^у, котре мае увiнчуватися осмис-ленням природи людини, вiн приймае ïï до уваги лише фрагментарно - як агент, суб'ект шзнання, тобто як спостертач [6, АТ VI: 42]. Вщповщно, коли мова йде про вдосконален-ня природи людини, то остання приймаеться до уваги лише як рацюнальна ютота, а ïï ще-алом та орiентиром е набуття нею здатност «не втрапляти в заблуду» («Дискурсiя» та «Медитацiя»). [AT VII:62].
Досi ми спостерiгали детермiнуючий вплив контексту науковоï революцiï на тлумачення природи людини в текстах Картезiя, котре е абстрактним та фрагментарним. Але потужний генш Декарта проявляется не лише в пошуку власноï вщповщ на виклики часу щодо розбудови вчення про природу людини як суб'екта шзнання, але й у виходi за межi уявлень про редукованють природи людини до штелекту, детермшованого потребою змiстовноï розробки проблем етики. Передумовою конструктивноï розробки
© А. М. Матвський, 2017
останньо1' е вихiд за межi поверхового бачення людини як ношя розуму та перехщ до а) фшософського осмислення цiлiсностi природи людини як синтезу ума, тша та пасш, б) в тлумачення форм самореашзаци людини, означуваних поняттями щастя, радiсть, задо-волення. 1накше кажучи, тут доцiльно акцен-тувати увагу на важливост одного з наскрiз-них в творчiй спадщиш мислителя прагнень, а саме - прагнення цшюно1' розбудови карти-ни свггу, починаючи з бездушно1' математи-зовано1' природи через вчення про неживу та живу природи до людини як вершини природи та етики як теорп ïï належноï поведшки. Спадщина Декарта дае можливють прослщ-кувати основнi етапи еволюцп його позицiï вiд схематичного бачення в текст «Свiту» (котрий включав в себе трактат «Людина» як останню главу) через «Дискурсда» по «Принципи фшософп» зi знаменитим Всту-пом 1647 року. Останнш, як вщомо, мiстить образну iлюстрацiю цiлiсностi фшософп в виглядi розгалуженого дерева, стовбуром якого е фiзика, а iншi галузi знань (медицина, механiка та етика) е похщними вiд нег Для нас особливу цiннiсть мае шший, вiдмiнний вiд попереднього, варiант окреслення Декартом основних компонента системи, де акце-нтуеться присутнють людини як специфiчноï частки природи та отримання корисних для неï знань: «природи. людини, ... iншi науки, котрi кориснi для людини» [AT IX:14].
Мова йде про шший, вщмшний вiд задачi обгрунтування результатiв науковоï револю-цiï, ряд чинниюв, котрi детермiнували змю-товне осмислення антропологiчноï проблематики у спадщиш Декарта. Варто ще раз звер-нути увагу на текст листа Шаню вщ 15.06. 1646 року, де наголошуеться на новаторсь-кому характерi проблеми природи людини, сполученоï з проблемами моралi.
Перехщ до цшсного, синтетичного бачення проблеми природи людини найбшьш виразно окреслений в текстах мислителя дру-гоï половини 40-рокiв. В 1647 рощ фшософ в листi до французького перекладача, вiдомому як передмова до «Принцитв фшософп», не-двозначно проголошуе, що розробка доско-налоï етичноï системи - «la plus parfaite» -мае увiнчувати його фшософда: «пiд «мо-раллю» я розумда досконалу моральну систему, котра припускае вичерпне знання вшх doi 10.15802/ampr.v0i11.105495
iнших наук та являе собою граничний рiвень мудрост» [AT IXB: 14]. Ця наука про мораль, згщно з Декартом, е найбшьш ютотною, невщ'емною частиною «дерева знань» [AT IXB: 14].
Особливу значимють для нас мають т епiзоди, котрi демонструють принципове ро-змежування з щнностями та iдеалами приро-дознавства. Найбшьш концентрована форма ï^ фiксацiï - текст «Пасш душЬ>. В ньому мова йде про визнання обмеженост можливос-тей теоретичного розуму в осягненш природи речей та природи людини, тобто про не-можливють повного, вичерпного пояснення причин душевних явищ. «Сприйняття, котрi ми вiдносимо лише до душ^ е тi, дiï чий ефект ми вщчуваемо нiби в самш душi та щодо найближчоï причини яких, ми, як правило, не знаемо навт приблизну причину» [АТ XI: 348].
Розкриваючи нижче чинники означеноï таемничостi природи пасш, Декарт наголо-шуе на особливому характерi ï^ природи, тобто ютотнш вiдмiнностi тих двох категорiй речей, котрi в свiй час було виокремлено ним в «Правилах» - чисто штелектуальш та чисто матерiальнi. (правило 12). Тут же мова йде якщо не про вщкриття, то принаймш про ак-центування своерiдностi третьоï категорiï речей, котра е предметом дослщження в ходi осягнення пасiй, а саме - про субстанцшний союз душi i тiла. Специфiка останнiх прояв-ляеться в темнот та невиразносп. «...пасп належать до числа тих сприйнятпв, котрi внаслiдок тiсного зв'язку душi з тiлом пос-тають як темш та невиразнi» [АТ XI: 349350]. Наслiдком означеноï таемничосп природи пасiй е факт неоднозначного зв'язку причини i наслщку, тобто непередбачува-нiсть пасiй. «Як же одна й та ж сама причина може викликати у рiзних людей рiзноманiтнi пасп?» [АТ XI: 359].
В ходi звертання до тексту «Пасш» варто вщзначити специфшу позицiï Декарта в ходi осмислення наскрiзноï для його творчосп проблеми - чим людина мае керуватися в своему життi. Тут, на вiдмiну вiд попереднього перiоду, ключова увага зосереджуеться на емоцiйностi людини, тобто на пашях. В §211 тексту мислитель однозначно наголо-шуе - на належносп ï^ до основних моментв природи людини. Остання, для нього, будучи
© А. М. Матвський, 2017
за своею природою пристрасною ютотою, багато в чому залежить вщ власних пасiй. Люди вщ природи схильш до душевних рухГв радостi, милосердя, страху та гшву. Довiра до пасш та життя згщно з ними в переважнш бшьшосп випадюв сприймаються людьми настiльки на1'вно та некритично, що, на жаль, мало-хто з людей достатньо шдготовлений для боротьби з пасГями будь-якого роду «вс щ паси... е за своею природою корисш... е лише кшька людей, котрГ достатньо шдгото-влеш в такий спосГб до боротьби з випадко-востями життя» [АТ XI: 486-487].
АналГзуючи мотиви критичного ставлення в шзшх текстах Декарта до образу фшософи як гносеологи, варто акцентувати увагу на тюну сполучешсть для нього антропоцентризму та образу рацюнально1' свГтобудови. Результатом е дистанщювання вщ прозорого для розуму свГту та реабштащя чудесного та таемничого. В означеному контексп визнання несюнченосп всесвГту передбачае вщмову вщ природно1' схильностГ сприймати себе як центр всесвГту, тобто критику на1'вного уяв-лення про людину як мГру всГх речей, а саме - на1'вносп антропоцентристського бачення доцшьностг Мова йде про те, що природГ людини е «джерело несюнчених даремних хвилювань та тривог» (лист до принцеси Ел> забет 15.09.45р.) [АТ IV: 292].
Окрема людина для Декарта е не Робшзо-ном, а часткою ВсесвГту та виступае предста-вником спшьноти, чи штереси мають дом> нувати над нашими власними. А отже, вщ-межування та неприйнятшсть т.з. его1'зму, що грунтуеться на антропоцентризма «... ко жен з нас е персоною, вщмшною вщ шших, чш штереси вщповщно в певний спосГб вщмшш вщ штересГв решти свГту, ми все ще маемо думати, що шхто з нас не може юнувати са-мостшно i кожен з нас реально е одшею з багатьох часток ушверсуму... I штереси щ-лого, кожен з нас е частиною, завжди повинен вщдавати перевагу йому над окремими персонами.» [АТ IV: 294].
Т з наших пасш, котрГ представляють благо як щось набагато бшьше, шж воно е насправдГ, е ri задоволення тша, котрГ школи не тривають як таю духовш або як ri котрГ е бшьшими в наших передбаченнях. !накше кажучи, мова йде про доцшьшсть вщмови культивування укоршених в тшесност! лю-doi 10.15802/ampr.v0i11.105495
дини пасш. «Ми маемо бути дуже уважними до того, що те, коли ми вщчуваемо деяю паси, ми маемо шдозршо оцшювати нашГ су-дження доти, доки вони не заспокояться, i не дозволяти вводити себе в оману за допомо-гою хибно1' видимостГ благ цього свГту» [АТ IV:296].
Поглиблене осмислення картезГанського вчення про паси не входить в нашГ плани. Вони для нас важливГ як а) форма оприяв-нення субстанцшного союзу ума i тша, б) котрий е свщченням виходу мислителя за межГ бачення природи людини як безтшесно-го носГя абстрактного розуму.
Новизна
Автори виходять з незадовшьност! повер-хового тлумачення антропологи Декарта, де людина приймаеться до уваги як носш абстрактного розуму, а етика - як сукупшсть кь лькох простих правил. Чинники домГнування редукованого образу людини в дослщницькш лГтературГ пропонуеться пов'язувати з повер-ховою рецепщею науково1' революци. Автори акцентують увагу та наполягають на необ-хщност! прийняти до уваги вихщ Декарта за межГ поверхово1' рефлекси науково1' революци в ходГ пошуку вщповГщ на виклик часу, пов'язаний з радикальною трансформащею свГту та людини, що зумовлюе актуалГзащю проблеми належного способу юнування людини (По якому шляху я шду?). В ходГ змю-товного осмислення останньо1' проблеми Декарт виходить за межГ гносеологи та переходить до цшсного бачення природи людини.
Висновки
Як засвщчуе проведений аналГз, хибно та безшдставно з позицш сучасно1' науки кваль фшувати т.з. Декарта як представника бездушного рацюналГзму та рупор шструмента-льного дегумашзованого розуму, тобто як провюника техногенно1' цившзаци. Фшософ-ська спадщина Декарта може та мае бути осмислена як цшюна розгалужена система знань, до числа основних компонентГв яко1' належить антрополопчний проект. В ходГ шукань чинниюв становлення останнього доцшьно зосередитися на грунтовному осми-сленш науково1' революци. Звертання до тек© А. М. МалГвський, 2017
спв мислителя засвiдчуе - в основi тлума- та зберiгае оригiнальну власну iнтенцiю ф>
чення людини як ношя абстрактного розуму лософських шукань, котра виглядае як шди-
лежить поверхова рецепцiя науково1' револю- вщуально-особистюна спрямованiсть. , котра
цiï. Але означена вершя антропологiчного детермiнуе та потреби змютовно1' розбудови
проекту не вичерпуе вкладу Декарта в осми- етики, що зумовлюе подолання гносеолопзо-
слення природи людини. Тексти мислителя вано1' версiï природи людини та ïï цiлiсного
переконливо свiдчать, що вш а) долае його осягнення як синтезу ума, тша та пасш як
первiсну обмеженiсть в виглядi орiентацiï на форми оприявнення 1'х субстанцiйного союзу.
iдеали деантрополопзованого та деперсона- Перспективи подальших дослщжень ми схи-
лiзованого природничого знання та перехо- льнi пов'язувати зi змiстовною розробкою
дить до цшсного розумiння природи людини започаткованого Декартом нового типу ме-
як синтезу ума, тша та пасш як фори оприяв- тафiзики, сконцентрованого на осмисленш
нення ix субстанцiйного союзу, б) окреслюе науково1' революцiï.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бофре, Ж. Диалог с Хайдеггером / Ж. Бофре. - Кн. 3. Приближение к Хайдеггеру. - Санкт-Петербург : Владимир Даль, 2009. - 358 с.
2. Возняк, Т. Тексти та переклади / Т. Возняк. - Харкш: Фолю, 1998. - 667с.
3. Гусейнов, А. А. Философия как этический проект / А. А. Гусейнов // Вопросы философии. - 2014. -№ 5. - C. 16-26.
4. Ркер, П. Сам як шший / П. Ркер [пер. з фр.]. - Вид. 2-е. - Кшв : Дух i лггера, 2001. - 458 с.
5. Biener, Z. The Unity of Science in Early-Modern Philosophy: Subalternation, Metaphysics and the Geometrical Manner in Scholasticism, Galileo and Descartes / Z. Biener. - Pittsburgh : University of Pittsburgh, 2008 - 171 р.
6. Descartes, R. Oeuvres complètes in 11 vol. / R. Descartes. - Paris : Vrin, publiées par Ch. Adam et P. Tannery, 1996.
7. Antoine-Mahut, D. Descartes' Treatise on Man and its Reception / D. Antoine-Mahut, St. Gaukroger. - Berlin : Springer, 2017, - 304 р.
8. Hoffman, P. Essays on Descartes / P. Hoffman. - Oxford : Oxford University Press, 2009. - 287 р.
9. Gaukroger, S. "Enlightenment Criticisms of Descartes' Anthropology" / S. Gaukroge // Descartes' Treatise on Man and its Reception. - 2016. - Vol. 43. - P. 261-266. doi: 10.1007/978-3-319-46989-8_16
10. Malivskyi, A. M. The Demand for a New Concept of Anthropology in the Early Modern Age: the Doctrine of Hume / A. M. Malivskyi // Anthropological Measurements of Philosophical Research. - 2016. - № 10. -P. 121-130. doi: 10.15802/ampr.v0i10.87391
11. Marion, J.-L. On Descartes' Metaphysical Prism: The Constitution and the Limits of Onto-theo-logy in Cartesian Thought / J.-L. Marion. - Chicago : University of Chicago, 1999. - 370 р.
12. Marion, J.-L. On the Ego and on God: Further Cartesian Questions / J.-L. Marion [trans. by C M. Gschwandter]. - New York : Fordham University Press, 2007 - 277 p.
13. Historical dictionary of Descartes and Cartesian philosophy / R. Ariew, D. D. Chene, D. M. Jesseph at al. -Langham : Rowman & Littlefield, 2015. - 302 р.
14. Verbeek, T. The invention of nature: Descartes and Regius / T. Verbeek // Descartes' natural philosophy / Ed. by S. Gaukroger, J. Schuster, J. Sutton. - London : Routledge, 2000. - Р. 149-167.
15. Wienand, I. Descartes' Morals / I. Wienand // South African journal of philosophy. - 2006. - Vol. 25, Iss. 2. -P. 177-188. doi: 10.4314/sajpem.v25i2.31444
doi 10.15802/ampr.v0i11.105495 © А. М. М^вський, 2017
А. Н. МАЛИВСКИЙ1*
^ Днепропетровский национальный университет железнодорожного транспорта им. академика В. Лазаряна (Днипро), эл. почта [email protected], ОЯСГО 0000-0002-6923-5145
АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ ПРОЕКТ КАК ОСНОВАНИЕ КАРТЕЗИАНСКОЙ ЭТИКИ
Цель статьи - очертить условия становления антропологического проекта Декарта, что предполагает осмысление форм его укорененности в научной революции, результатом чего является а) образ человека как воплощение абстрактного разума, б) выход за его пределы и переход к целостному постижению природы человека в ходе содержательной разработки этики. Новизна. Автор исходит из неудовлетворительности поверхностного истолкования антропологии Декарта, где человек принимается во внимание преимущественно как воплощение абстрактного разума, а этика - как совокупность нескольких простых правил. Предпосылкой доминирования редуцированного образа человека в исследовательской литературе является поверхностная рецепция влияния научной революции. Автор настаивает на необходимости принять во внимание факт выхода Декарта за пределы гносеологии, обусловленный актуализацией проблемы должного способа существования человека. Выводы. В основании редуцированного истолкования природы человека как воплощения абстрактного разума и этики как совокупности простых правил лежит поверхностная рецепция отношения Декарта к научной революции. Внимательное отношение к текстам мыслителя подтверждает факт его выхода за пределы наивности в истолковании влияния научной революции и переход как к целостному видению природы человека, так и содержательной разработке проблем этики.
Ключевые понятия: Декарт; антропологический проект; научная революция; этика; природа человека; антропоцентризм
A. M. MALIVSKYI1*
''Dnipropetrovsk National University of Railway Transport named after Academician V. Lazaryan (Dnipro), e-mail [email protected], ORCID 0000-0002-6923-5145
ANTHROPOLOGICAL PROJECT AS A BASIS OF CARTESIAN ETHICS
The purpose of the article is to determine and understand the conditions of the anthropological project development by Descartes. It implies the necessity to conceive its entrenched forms in scientific revolution, which leads to a) a human as an embodiment of some abstract mind, b) its transcendence, as well as the possibility to penetrate into a human nature in the course of ethics development. Originality. According to the author, the anthropological interpretation of Descartes is not profound, since a human is taken as embodiment of abstract mind, and ethics is a set of some simple rules. The impact of scientific revolution, which was not well perceived, leads to the domination of a restricted understanding of a human in research literature. The author insists on taking into account the fact that Descartes was beyond epistemology due to the topical issue concerning a proper mode of life. Conclusions. The incomprehensive interpretation of the attitude of Descartes to scientific revolution causes restricted understanding a human nature as abstract mind embodiment and ethics as a set of simple rules. Thorough analysis of the thinker's texts proves his profound interpretation of scientific revolution impact and integrated vision of a human nature, as well as significant development of ethical issues.
Keywords: Descartes; anthropological project; scientific revolution; ethics; human nature; anthropocentrism
REFERENCES
1. Bofre, Z. (2009). Dialog s Khaideggerom. St. Petersburg: Vladimir Dal.
2. Vozniak, T. (1998). Teksty tapereklady. Kharkiv: Folio.
3. Guseinov, A. A. (2014). Philosophy as Ethical Project. Russian Studies in Philosophy, 5, 16-26.
4. Riker, P. (2001). Sam yak inshyi. Kyiv: Dukh i litera.
5. Biener, Z. (2008). The Unity of Science in Early-Modern Philosophy: Subalternation, Metaphysics and the Geometrical Manner in Scholasticism, Galileo and Descartes. Pittsburgh: University of Pittsburgh.
6. Descartes, R. (1996). Oeuvres complètes in 11 vol. Paris: Vrin, publiées par Ch. Adam et P. Tannery.
doi 10.15802/ampr.v0i11.105495 © A. M. MamBctKHH, 2017
7. Antoine-Mahut, D. (2017). Descartes' Treatise on Man and its Reception. Berlin: Springer.
8. Hoffman, P. (2009). Essays on Descartes. Oxford: Oxford University Press.
9. Gaukroger, S. (2016). Enlightenment Criticisms of Descartes' Anthropology. Descartes' Treatise on Man and Its Reception, 43, 261-266. doi:10.1007/978-3-319-46989-8_16
10. Malivskyi, A. M. (2016). The Demand for a New Concept of Anthropology in the Early Modern Age: The Doctrine of Hume. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 10, 121-130. doi:10.15802/ampr.v0i10.87391
11. Marion, J.-L. (1999). On Descartes' Metaphysical Prism: The Constitution and the Limits of Onto-theo-logy in Cartesian Thought. Chicago: University of Chicago.
12. Marion, J.-L. (2007). On the Ego and on God: Further Cartesian Questions. New York: Fordham University Press.
13. Ariew, R., Chene, D. D., Jesseph, D. M., Schmaltz, T. M., & Verbeek, T. (2015). Historical dictionary of Descartes and Cartesian philosophy. Langham: Rowman & Littlefield.
14. Verbeek, T. (2000). The invention of nature: Descartes and Regius. In Gaukroger, S., Schuster, J., & Sutton, J. (Eds.) Descartes' natural philosophy. London: Routledge.
15. Wienand, I. (2006). Descartes' Morals. South African Journal of Philosophy, 25(2), 177-188. doi:10.4314/sajpem.v25i2.31444
Стаття рекомендована до публгкацИ д. фт. н., проф. В. В. Хмшем (Украгна)
Надшшла до редколегп: 01.02.2017
Прийнята до друку: 20.04.2017
doi 10.15802/ampr.v0i11.105495
© А. М. Малiвський, 2017
