CC BY
91
1СТОР1Я ФIЛОСОФIÏ УДК 141.319.8:111.1(44), «XVII»
«_» 1 *
A.M. МАЛШСЬКИИ 1
1 Днiпpoпeтpoвcький нaцioнaльнiй yнiвepcитeт зaлiзничнoгo тpaнcпopтy ш. aкaдeмiкa В.А. Лaзapянa (Днiпpoпeтpoвcьк)
АНТРОПОЛОГ1ЧНА КОМПОНЕНТА ОНТОЛОГIÏ ДЕКАРТА
Мета статт - oкpecлити та ocмиcлити вчeння Дeкapтa npo aнтpoпoлoгiчний кoмпoнeнт ornmoriï як най-важлившу cклaдoвy дого фiлocoфiï. Рeaлiзaдiя oзнaчeнoï мeти nepeAÓaHae пocлiдoвнe poзв'язaння тaкиx задач: 1) oraHA дocлiднидькoï лiтepaтypи no пpoблeмi пpиcyтнocтi людини та ocoбиcтicнoгo xapaктepy icтини;
2) нaгoлoшeння на aмбiвaлeнтнocтi йoгo бaзoвoï iнтeндiï cпaдщини; 3) oбгpyнтyвaння тeзи пpo кoнcтитyтив-нicть пpиcyтнocтi людини та ocмиcлeння пpиcтpacтeй як фopми oпpиявнeння aнтpoпoлoгiчнoгo кoмпoнeнтy oнтoлoгiï. Методологiя. Звepтaння дo eвpиcтичнoгo пoтeндiaлy фeнoмeнoлoгiï, пocтпoзитивiзмy та пocтмoдe-pнiзмy дае мoжливicть: 1) нaгoлoшeння на бaгaтoшapoвocтi та пoлiceмaнтичнocтi клacичниx фiлocoфcькиx тeкcтiв; 2) ycвiдoмлeння oбмeжeнocтi та нeдocтaтнocтi нaïвнo-пpocвiтнидькoгo бaчeння пpиpoди людини; 3) пoшyкiв нoвoï peдeпдiï eвpoпeйcькoï клacики, щo пepeдбaчae пoдoлaння ycтaлeниx нiгiлiзмy та пecимiзмy cтocoвнo iнтepпpeтaдiï фeнoмeнy людини. Наукова новизна. Bœpme oб'eктoм oкpeмoï уваги cтae amporo-лoгiчний кoмпoнeнт ornmoriï Дeкapтa, кoтpий дoci oбдiлявcя увагою в cилy pядy пpичин: ocнoвними cepeд ниx е 1) тpaдицiйнa нeдooдiнкa факту нeзaвepшeнocтi твopчocтi Дeкapтa як нepeaлiзoвaнoгo aнтpoпoлoгiчнoгo пpoeктy та 2) в^ута^ть нaлeжнoï уваги дo ocoбиcтicнoгo xapaктepy icтини. Пepeдyмoвoю ïx кoнcтpyктивнo-гo пoдoлaння е увага дo aмбiвaлeнтнocтi бaзoвoï iнтeндiï та icTOraoCTi eтики у cпaдщинi ми^т^ля. Тeкcти фiлocoфa та дocлiднидькa лiтepaтypa дoзвoляють cтвepджyвaти кoнcтитyтивний xapaктep ^rncyraoCTi людини та пpиcтpacтeй як ключoвoï фopми oпpиявнeння aнтpoпoлoгiчнoгo кoмпoнeнтy oнтoлoгiï. Висновки. &o-гoднi втpaчae cвoю пepeкoнливicть ycтaлeнa тpaдидiя тлyмaчeння пpиpoди фiлocoфyвaння у Дeкapтa як ^o-дecy фiлiaдiï знeocoблeниx знань. Heyœpe^eœ бaчeння тeкcтiв cпoнyкae пepeглянyти як нeпpийнятнi (1) тлyмaчeння пpoцecy пiзнaння icтини як вiдoбpaжeння (2) бaчeння пpoдecy фiлocoфyвaння як знeocoблeнoгo.
3) peдyкoвaний oбpaз людини як миcлячoï peчi.
Ключовi поняття: aнтpoпoлoгiчний кoмпoнeнт oнтoлoгiï, peдyкдioнiзм, миcлячa piч, гнoceoлoгiя, eтикa, пpиcтpacтi, пpиcyтнicть.
Актуальшсть
Кoнтeкcт nepexoдy в1д тexнoгeннoï дo aнтponoгeннoï цившзацп зyмoвлюe кapди-нальну змшу paxypcy peцenцiï та irnep^e-тацп icropií ф^^фи. Оcтaння пocтae вжe ne cтiдьки в звичтому paxypci - як icтopiя дай, кoнцenцiй, мeтaнapaтивiв, cкiдьки як пoлe ocягнeнь дюдинoю caмoï ceбe та дocя-гнeнь на шдяxy caмoniзнaння та caмopoз-бyдoви. Окpecдeнe пoлe актуад1зуе npoбдe-му вiдмoви aвтopa вщ звичнoï нacтaнoви на дeaнтpoпoлoгiзaцiю змicтy фiдocoфyвaння та нexтyвaння ocoбиcтicтю миcдитeдя.
Змicтoвнe oкpecдeння cneцифiки cyHac-нoгo eтany nepeдбaчae увагу дo кoнcтpyк-тивниx шукань нoвoï мeтoдoдoгiï ocягнeння дюдини, кoтpa дoзвoдяe нaлeжним чинoм ocягнyти вищ1 дyxoвнi вимipи буття. В xoдi noшyкy aдeквaтнoï мeтoдoдoгiï на nepший пдан виxoдять нe дишe ycвiдoмдeння o6-
мeжeнocтi та нeдocтaтнocтi нaïвнo-npocвiтницькoгo бaчeння npиpoди дюдини та дeтepмiнyючиx чинниюв ïï icнyвaння, aдe й пoшyк нoвoгo peцenцiï eвponeйcькoï кдacики, щo мoжливo за yмoви кoнcтpyкти-внoгo noдoдaння npитaмaннoгo Ke^acnH-нш фiлocoфiï нiгiдiзмy та necимiзмy croco-внo фeнoмeнy дюдини.
Уcвiдoмдeння та ocмиcлeння oзнaчeниx вад cтaдo мoжливим як peзyльтaт onpияв-нeння шукань фiлocoфcькoï думки Х1Х-ХХ cт. з ^итаманним ш нaгoдoшeнням на ба-гaтoшapoвocтi та noдiceмaнтичнocтi кдаот-чниx фiлocoфcькиx тeкcтiв. Пepш за вce мoвa йдe npo фeнoмeнoдoгiю, nocтnoзити-в1зм, nocтмoдepнiзм. Iнaкшe кажучи, caмe дopoбoк кiдькox ocтaннix cтoдiть yмoждив-дюе ocягнeння фiдocoфcькиx вчeнь мину-лoгo як тиx фeнoмeнaдьниx npoявiв люд№-кoгo дyxy, знaчимicть якиx виxoдить дaдe-кo за мeжi oкpeмиx фpaгмeнтiв мeтaнapaти-
ву та не вмщаеться в «прокрустове ложе» лшшно'1 юторп фшософп. Очевидно, що нинi задача пошуку змiстовних альтернатив усталено'1 лшшно'1 юторп фшософп вихо-дить далеко за меж пошуку «другого начала» фшософп (М. Гайдеггер) як чогось принципово несумюного зi звичними реце-пцiями.
Означенi трансформацп можуть бути витлумачеш як форма прояви запиту на ю-торiю фшософп як поле реалiзацii задачi самотзнання та саморозбудову людини. Одна з ютотних перешкод на шляху п реа-лiзацii - традицiйне тлумачення спадщини Декарта (базового вчення Нового часу) як своерщного -iзму - гносеоцентризму, раць оналiзму, техноморфiзму тощо.
Означенi штерпретацп iстотно усклад-нюють задоволення гострих потреби люди-ни в вищих смислах, а тому неприйнятни-ми е як схематизащя та редукцiя вчення про людину, так i нехтування наявними у спадщиш Декарта вищими рiвнями буття. Маючи на увазi змiстовну спряжешсть сфери вищих онтологiчних смислiв та феномену людини, надалi специфшу першо'1 пропонуеться означати за допомогою по-няття «антрополопчний компонент онтоло-гп».
Традицiйне нехтування ним оприявню-еться щодо спадщини Декарта в виглядi так званого дуалiзму - вчення про реальшсть як двi самостiйнi субстанци, тобто деант-рополопзований образ буття. Одним з про-явiв означено'1 редукованостi е образ людини як мислячо'1 реч^ позбавлено'1 пристрас-тей та духовность
Стан духовно'1 кризи европейсько'1 куль-тури Х1Х-ХХ ст. актуалiзуе проблему мю-цезнаходження та форм присутносп вищих цiнностей та смислiв. А тому наявний в до-слщницькш лiтературi спотворений образ фшософп Нового часу (як прояву суб'ективiзму) доповнюеться уявленням про присутнiсть вищих рiвнiв буття в епоху ранньо'1 античность
Ниш означене клше все часпше стае об'ектом критики та спроб конструктивно-
го його подолання в некласичнш фшософп, тобто мають мiсце спроби вийти за меж спрощеного бачення фшософсько! спадщини Декарта та окреслити дшсш форми оприявнення в нш вищих рiвнiв буття.
В дослщницькш лiтературi все бiльш явною е тенденцiя усвiдомлення нередуко-ваностi фшософп Декарта до гносеоцентри-зму, проявом чого е, зокрема, втрата пере-конливосп поширених тез про знеособле-нiсть процесу тзнання та спотворений образ людини як мислячо'1 речi. Продовження лшп на конструктивне подолання гносео-центристських тлумачень передбачае поси-лену увагу до проблеми присутносп людини як особистосп у спадщиш Декарта та осмислення тези про важливють етики в структурi його вчення. Передумовою змю-товного розкриття теми е увага до проявiв особистiсностi фiлософування в гносеологп та в етичному вченнi мислителя.
Огляд лггератури
Маючи на увазi залежнiсть змiсту ан-трополопчно! компоненти онтологп вiд ре-цепцп базово'1 штенцп фiлософування Декарта, доцшьно зосередження уваги на ос-новних способах п штерпретацп в дослщницькш л^ературь
Передумовою змiстовного окреслення теми статп е увага до природи тих перешкод, котрi ускладнюють п реалiзацiю. По-перше, мова йде про детермiнуючу роль настанови на дiяльнiсно-практичне перет-ворення св^у та переконанiсть в правомiр-ностi тлумачення фiлософських текстiв як гносеоцентристських, тобто тенденцiя на-голошення на унiверсальностi в фшософсь-кш спадщинi Декарта теоретичного вщно-шення людини до свiту та нехтування свое-рiднiстю iнших галузей фшософського знання, зокрема етики. По-друге, культ природничо-наукового знання, котрий пе-редбачае усунення емоцiйностi,
суб'ективностi, пристрасносп. До числа його проявiв належать (1) визнання неюто-тностi внутршнього свiту людини та запе-речення його присутносп в структурi фшо-
iCTOPM ornocoori
co^cbKoro 3HaHHa; (2) nomupeHHa yaBneHb npo geaHrpononori3oBamcrb Ta 3Heoco6ne-HicTb ^inoco^cbKux icruH, to6to inro3iro npo noBHe ycyHeHHa rinecHocri Ta HyTreBocri 3 nrogcbKoi npupogu ra BuguMicrb goMiHyBaH-Ha nnarorn3My b nornagax ^eKapra. no-rpere, icrorHO ycKnagHrororb aBreHTHHHe ocarHeHHa reKcriB ^inoco^a Mi^u, noB'a3am 3 rnyMaHeHHaM paguKanbHoi cnpaMoBaHocri $inoco$yBaHHa ^eKapra, ^o yoco6nroerbca b 3o6pa^eHHi Moro aK peBonro^oHepa. 3Micr peBonro^i npuMHaro noB'a3yBaru 3i 3BepraH-HaM go iHreneKry ra B6aHaru b noBHoMy po3-puBi 3 rpagu^aMH nonepegHboro $inoco$y-BaHHa. OcHoBHi $opMH onpuaBHeHHa pagu-KanbHoro nepeBopory - (1) pegyкцia 3Micry $inoco$ii aK nro6oBi go Mygpocri go 3HaHHa b Moro npupogHHHo-HayKoBiM $opMi, no36aB-neHoro npucrpacrHocri M oco6ucricHocri ra (2) 3anepeneHHi CBoepigHocri aHrpononorii ra erHKH. A roMy go HHcna 3arajibHHx мicцb b gocnigHH^KiM nireparypi goHegaBHa npuMH-aro 6y.no BigHocuru re3H npo pegy^iro nro-guHH go TBapuHH, a eruKH go мegнцннн.
Heo6xigHoro nepegyMoBoro ycyHeHHa ne-pemKog Ha mnaxy go aBreHTHHHoro ocarHeH-Ha cnag^HHH ^eKapra e yBara go $aKry neB-Hoi HeBH3HaneHocri ra aM6iBaneHTHocri ii 6a-3oBoi iHreH^i.
B yMoBax He3aBepmeHocri $inoco$cbKoi chctcmh ^eKapra ra BigcyrHocri gocrarHboro npoacHeHHa nuraHHa npo мicцe b HiM arnpo-nonoriHHoi cKnagoBoi [1] BHHHKae cnoKyca irHopyBaHHa ii cпeцн$iкн ra pegy^ii go iH-mux rany3eM 3HaHHa, HexryroHH npu цboмy iнreнцiero Ha caMoni3HaHHa ra caMopo36ygo-By. noKa3oBHM npuKnagoM nomupeHocri o3HaneHoi Merogonorii e BunagKH 3BegeHHa aHrpononorii go мegнцннн Ha cropiHKax cy-HacHux gocnig^eHb. 3oKpeMa MoBa Mge npo craTTro raHHH Eir6on-recnepic, npucBaHeHy ocMucneHHro npo6neM Moro «hobo'i' arnpono-norii» ra $i3ionorii y cnag^urn ^eKapra. Bh-KnagaroHH BnacHy пoзнцiro, gocnigHH^ npo-noHye cBoe rnyMaHeHHa cMucny ra cnpaMo-BaHocri BigoMux cHiB ^eKapra, Korpi Manu мicцe b HiH 3 10 Ha 11 nucronaga 1619 poKy. BoHa cxunbHa ogHo3HaHHo noB'a3yBaru ix 3
npoeKroM Macmra6Hoi nepe6ygoBH icHyronoi Ha roM Hac chctcmh HayK Ha 6a3i мegнцннн [2, c. 368-371].
Cnpo6y 3MicroBHoro 3anoBHeHHa naKyHH ra o6rpyHryBaHHa re3H ^ogo npaBoMipHocri KBani^iKa^i BHeHHa ^eKapra npo nroguHy aK nnarom3My 3giMcHroe Cre^eH Bocc. BiH bh-3Hae KnronoBy ponb cnag^HHH $paH^3bKoro Mucnurena b npo^ci po36ygoBH arnponono-rii HoBoro Hacy, BogHonac cKenruHHo cnpuMMaroHH igero HaaBHocri y Hboro rnu6o-Koro aHrpononoriHHoro BHeHHa. npoaBoM Moro cKencucy e ge^o пpoвoкaцiMнa Ha3Ba craттi - «^eKapr: кiнeцb aHrpononorii». B ^noMy cnpo6a ^paнцyзbкoro $inoco$a o^-Hroerbca aK npupeHeHa Ha HeBgaHy (failure).
O6rpyHTOByroHH npaBoMipHicrb rnyMa-HeHHa MerogonoriHHux пpннцнпiв ^eKapra aK nnarom3My, Bocc a^emye cnagKoeM-Hicrb Moro ctocobho nnaroHa, nigKpecnroro-hh, ^o ronoBHuM npegMer MipKyBaHb $paH-цyзbкoro $inoco$a - He crinbKH цinicнa nro-guHa, cKinbKH ii oKpeMHM ^parneHT - gyma aK cy6craнцia, пpннцнпoвo BigMiHHa Big ri-na. A roMy b xogi aHani3y cBoepigHocri no-знцii fl,eKapra Ha Ko^HoMy 3 oKpeMux eraniB TBopHocri, aBrop nponoHye KBani^iKyBaru ix aK noMipKoBaHHM, cxonacruHHuM ra KpaMHiM nnaroHi3M [3, p. 274].
npuMMaroHH go yBaru eвonroцiro пoзнцii fl,eKapra, Bocc nparHe o6rpyHryBaru re3y ^ogo He3gonaHHoi o6Me^eHocri po3yMiHHa npupogu nroguHH Ha cropiHKax «Megura-цiM», aкцeнryroнн BigcyrHicrb yBaru go ^e-HoMeHy nroguHH. HexryBaHHa ^aKroM HaaBHocri ra icrorHocri gna cnag^HHH fl,eKapra Moro Hepeani3oBaHoro aHrpononoriHHoro npoeKry go3Bonae aBropy 3anepeHyBaru icro-THicrb aHrpononorii gna cnag^HHH ^inoco-^a: «,H,eKapr 6inbme He Bipurb b nroguHy», HacnigKoM pyMHa^i o3HaHeHoi Bipu nocrae «aHrpononoriHHa ruma b "HaHanax"» [3, c. 291-292].
^k nerKo nepecBigHuruca, Mo^nuBicrb 3MicroBHoro oKpecneHHa aHrpononoriHHoi пoзнцii ^eKapra 3HaHHoro Miporo 3ane^HTb Big yBaru go aHrpononoriHHoi iнreнцii Moro myKaHb. 3a yMoBH ^ BigcyrHocri yBaru go
не'1 антропология приречена на роль неюто-тних для автора фрагмешив. Переконливi приклади ми знаходимо в техноморфних рецепцiя спадщини Декарта. Зокрема В^-торiо Гьосле тлумачить позищю Декарта як радикальну та безкомпромюну. Вiдомi твори Декарта характеризуються як виклад ре-волюцiйних щей, невщомих попередникам. При цьому припускаеться, що саме в «Я» Декарт знайшов той абсолютний фундамент, котрий був необхщний йому для об-грунтування метафiзики як науки. Лопч-ним наслiдком з наведених вище тез та по-ложень виглядае i повне заперечення етики в структурi фiлософських знань: «... нет у Декарта и этики.» [4, с. 35].
Змютовно окреслюючи свое бачення базового картезiанського проекту, Гьосле схильний редукувати його до проекту пщ-корення природи, згадуючи про «новочасо-ву програму пщкорення природи» та «нау-ково-техшчну програму» [5, с. 110].
Свщченням масштабного поширення техноморфного пiдходу на тлумачення лю-дини е 11 проява на сторiнках публшацй, зо-рiентованоi на експлiкацiю та осмислення власне персоналютично! штенцй европей-сько! культури. Мова йде про дослщження 1няса Леппа, присвячене християнськiй фь лософй екзистенцй. Штучною та категоричною е обрана ним деантрополопзована та деперсоналiзована форма викладу ключо-вих iдей Декарта. Визнання ушверсальносп та детермiнуючого характеру щй «духу ге-ометрй» стосовно змiсту та спрямованосп метафiзики Картезiя приводить I. Леппа до проголошення тези щодо принципово'].' не-спроможностi осягнути та описати специ-фiку людського юнування, оскiльки «дух геометрй» унеможливлюе осягнення його специфши, тобто того, що робить людину людиною. Амбiвалентнiсть же позицй фь лософа залишилася поза увагою, оскшьки «картезiанське вчення про людину, суто об'ективне та сщентистське, ...зводить людину до тварини, а тварину до машини» [6, с.78].
Означеш нiгiлiстичнi п1дходи до тлумачення спадщини Декарта мають спшьну ва-ду - упередженiсть та «слшоту» стосовно антропологiчного компоненту онтологй.
Мета статт1
Мета статт1 - окреслити та осмислити вчення Декарта про антрополопчний компонент онтологп, оприявнене в його тлума-ченнi фшософп. Реалiзацiя означено'' мети передбачае послщовне розв'язання таких задач:
1) Наголошення на амбiвалентностi ба-зово'' штенцп фiлософування Декарта та iс-тотнш змiнi акцентiв в ii тлумаченш (вiд редукованого образу реальностi до визнання юнування та ключово'' значимостi 'й ви-щих рiвнiв);
2) В ходi звертання до гносеологй та етики обгрунтувати тезу про конститутив-нiсть присутностi людини в фшософськш спадщинi Декарта та осмислити пристрасп як форми оприявнення антрополопчного компоненту онтологй, укорiненого в осо-бистiсному досвiдi.
Методолог1я
Звертання до евристичного потенщалу феноменологй, постпозитивiзму та постмо-дернiзму дае можливють: 1) наголошення на багатошаровостi та полюемантичносп класичних фiлософських текстiв; 2) усвщо-млення обмеженостi та недостатносп на'в-но-просвiтницького бачення природи людини; 3) пошуюв ново'' рецепцй европейсь-ко' класики, що передбачае подолання усталених нiгiлiзму та песимiзму стосовно iнтерпретацii феномену людини.
Основна частина
AM6iea^eHmnicmb базовог штенцп фi-лософування Декарта
Донедавна амбiвалентнiсть базово'' ште-нцй Декарта залишалася без достатньо'' уваги. Можливiсть пересвщчитися в цьому дае звертання до базових вчень европейсь-ко'' думки. Вже з моменту становлення ю-торй фiлософй як науки, тобто, з Гегеля, спостершаеться фiксацiя уваги на фак^
внутр^ньо! суперечностi вихiдних прин-ципiв фiлософування Декарта. Спроба по-еднати вихiд за межi суб'ективносп за до-помогою сумнiву як пошуки надiйностi та об'ективностi зi сво'ш власним мисленням як вихщним пунктом, в основi якого - пра-гнення свободи [7, с. 322].
Спадщини Декарта сво'ш юнуванням за-вдячуе спробi фiлософа запропонувати си-нтетичне поеднання двох принципово рiз-них свiтоглядних настанов, по-перше, орiе-нтацп на самопiзнання та саморозбудову людини, по-друге, настанови на вичерпне тзнання та радикальне перетворення св^у, формою виразу яких е перша наукова рево-люцiя.
Для сучасних дослщниюв все бiльш ви-разною та явною е теза про неможливють зведення багатства його спадщини до базо-во! штенцп Нового часу, оприявнену в нау-цi та фшософп. Мова йде про спрямова-нiсть на дiяльнiсне, активне, перетворююче ставлення. I хоча фiлософiя Декарта справедливо характеризуеться як опозицшна античностi та споглядальному ставленню до св^у, п специфша мае бути означена не стшьки протистоянням протилежних ште-нцiй, скшьки як спроба 1х синтетичного по-еднання.
Слушною та обгрунтованою виглядае щея щодо правомiрностi тлумачення спадщини Декарта як форми поеднання двох св^оглядних настанов, пов'язаних з антич-нiстю та Новим часом. вважае за доцшьне означити 1х як споглядальне та дiяльнiсне ставлення до св^у. Розкриваючи характер 1х поеднання, Джон Коттенхгейм акцентуе юнування прiрви мiж споглядальною та ко-нтролюючою настановою, котра пронизуе вс частини картезiанськоi фшософп [8, с. 309].
Переконливо та аргументовано тезу про ютотшсть для спадщини Декарта ^усувно! прiрви мiж двома базовими штенщями об-стоюе Стефан Гаукрогер. Останнш формою прояви амбiвалентностi базовоi настанови фiлософування Декарта вважае щею принципово! несумiсностi натурфшософп «На-
чал» та засад людсько'' поведiнки. Змютов-но окреслюючи своерiднiсть останньо'' компоненти, вш слушно акцентуе увагу на виходi французьким мислителем за меж1 редукцiонiстського протистояння двох суб-станцш з протилежними атрибутами, котра зокрема проявляеться в баченш фундаменту моралi не стiльки в медициш, скiльки за й межами - в формi субстанцiйного союзу розуму та тша [9, с. 218].
Акцентуючи антиномiчнiсть вчення французького мислителя, Коттшгхем справедливо наголошуе на двозначносп базово'' спрямованостi його спадщини, котра уви-разнюеться як поставлене перед нами Декартом доленосне запитання, вщповщь на яке ми маемо остаточно визначити самь Воно проявляеться в необхщносп нам здш-снити власний вибiр мiж двома основними тдходами до розв'язання успадковано'' вщ попереднiх часiв проблеми спасiння душ^ а саме - або турбота про долю власно'' душi як техшчний контроль над нашим середо-вищем та нашою людською природою, або ж - прийняття бiльш «духовного» шляху, що передбачае узгодженiсть та пристосу-вання нашого життя до бшьш перманент-них цiнностей [8, с. 48].
Як легко пом^ити, Коттшгхем акцентуе амбiвалентнiсть позицй Декарта вдвох основных формах, а саме - як опозицшшсть споглядального та дiяльнiсного способiв ставлення людини до св^у та як протилеж-нiсть етично'' та контролюючо'' штенци.
Як вже згадувалося, iстотною перешкодою на шляху становлення автентичного образу вчення Декарта е iлюзiя щодо унь версальностi теоретичного вщношення до свiту. Вона постiйно репрезентуеться в до-слiдницькiй лiтературi, хоча сам Декарт до-сить однозначно висловлювався щодо пра-вомiрностi означено'' тези вже в тексп свое'' першо'' працi «Правила для керування розуму», згадуючи про меж1 тзнання: «Но здесь поистине не может быть ничего полезнее, чем изучать, что такое человеческое познание и как далеко она простирается» [11, с. 104]. Факт неприйнятносп позицп
paдикaдiзмy та вдacиi мoтиви Дeкapт зacвi-дчye в oднoмy з npивaтииx диcтiв вжe вщ-paзy nicдя пубдшацп «Mipкyвaиь» - кв^нь aбo тpaвeиь 1638 po^ (nepeкдaди якoгo yкpaïиcькoю та pociйcькoю мoвoю вдаут-иi). Ддя rac icтoтиo, щo в ocиoвi йoгo ap^-мeитaцiï дeжить визнання вaжливocтi ан-тponoдoгiчиoгo кoмnoиeитy ornmoriï та poзyмiиия eтики як фopми тypбoти npo иьoгo. Уиiвepcaдiзaцiя тeopeтичиoгo вщ-иoшeиия e иeбeзneчиoю, ocкiдьки «yиiвep-caдьиий cyмиiв мoжe викдикати вeликi кo-дивання та иaвiть мopaльний xaoc» [10, c. 35].
Ниш в yмoвax втpaти npocвiтиицькиx шюзш npo caмoдocтaтиicть иayкoвoгo т-знання вce бiдьш явиo yвиpaзиюeтьcя амбь вaдeитиicть бaзoвoï иacтaиoви та ютотшсть eтики. Moждивicть nepecвiдчитиcя в OTpa-вeддивocтi oзиaчeиoï тeзи дae нeyпepeджe-иe cтaвдeиия дo тeкcтiв Дeкapтa, дe, за за-дyмoм caмoгo миcдитeдя, тypбoтa npo ^а-вильний oбpaз життя та eтикa як вищий pi-вeиь мyдpocтi мада увшчувати йoгo фiдo-coфcькy шагему: «...иaшeй nepвoй зaбoтoй дoджиa быть давильная жизнь». «Пocдeд-нюю (этику - M.A.) я cчитaю выcoчaйшeй и coвepшeииeйшeй иayкoй, кoтopaя пpeдпo-дaгaeт noдиoe зиaииe дpyгиx наук и являeт-cя nocдeдиeй сту^нью к выcшeй мyдpo-cти» [11, c. 308-309].
Визнання иaявиocтi та icroraocri eтики в cтpyктypi ф^^ф^^го знання Дeкapтa aктyaдiзye питання ^o cnociб ïï cniввiдиo-шeиия з шшими cкдaдoвими. Ocтaииiм ча-шм в дocдiдиицькiй дiтepaтypi на змшу ycтaдeиiй тeидeицiï гиoceoдoгiзaцiï фiдoco-фп npиxoдить iиший niдxiд, npeдcтaвиики я^го cxидьиi дo aбcoдютизaцiï poдi eram в cтpyктypi фiдocoфcькoгo знання Дeкapтa та npoгoдoшeиия дeтepмiиyючoï poдi eтичнoï npoбдeмaтики cтocoвиo гиoceoдoгiï та мe-тaфiзики. Oзиaчeиa noзицiя npeдcтaвдeиa зoкpeмa в пубдкацп Лiзи Шanipo, кoтpa иaгoдoшye на icтoтиiй тpaиcфopмaцiï уста-дeииx yявдeиь, npoявoм чoгo e xapa^eprnc-тика cnaдщиии Дeкapтa як пapaдoкcaльнoгo noeдиaиия двox npoтидeжииx мoмeнтiв, а
caмe - вiдcyтиicть вдacиe eтичииx твopiв та icтoтиicть eтичиoï npoбдeмaтики. Maючи на yвaзi иeдocтaтию визиaчeиicть мюця eтики в cтpyктypi фiдocoфcькoгo вчeння, Шanipo иaгoдoшye на иeтpaдицiйиoмy тлу-мaчeииi npиpoди мeтaфiзики, а caмe - задачу noшyкy пepшиx npиициniв Дeкapт вва-жae ташю, щo cдyжить цiдям дocягиeиия мyдpocтi, кoтpa oцiиюeтьcя бiдьшe як ^ак-тична, иiж тeopeтичиa. Moжиa пoгoдитиcя з дyмкoю aвтopa npo тe, щo ця увага дo ^ак-тичиoï зиaчимocтi nepшoï фiдocoфiï ^rncy-тня в йoгo твopax з caмoгo noчaткy та ^o-xoдить чepвoиoю ииткoю чepeз вcю йoгo cnaдщииy [12, c. 461].
Ïx иeзaдoвiдьиicть та виyтpiшия napaдo-^альтерь noзицiï Дeкapтa npивepтaють вce бiльшe уваги в ocтaииi poки [13].
Moжливicть бiдьш гдибoкoгo ocягиeиия aитponoдoгiчиoгo кoмnoиeитy ornmoriï да-oбxiдиo пepeдбaчae aиaдiз npoбдeми ^тоу-тиocтi людини у фiдocoфyвaииi Дeкapтa та фopм ïï yвиpaзиeиия. Пo cyтi мoвa йдe npo задача кpитичиoгo пepeocмиcлeння oдиoгo з кдючoвиx noиять вчeння миcдитeдя - дю-дина як «миоляча piч».
Конститутивтсть людськог' присут-ноcmi в фтософувант Декарта. Живу-чють гиoceoдoгiзaтopcькoгo тдyмaчeиия Дeкapтa в icтopикo-фiдocoфcькiй тpaдицiï та пoв'язaнe з иeю иexтyвaиия ocoбиcтic-ним вимipoм фiдocoфyвaиия зиaчиoю мь poю onиpaeтьcя на нав^ (noвepxoвe та да-кpитичиe) бaчeиия тeидeицiй poзвиткy фь дocoфiï Нoвoгo чacy та тeкcтiв миcдитeдя. Ïx иeзaдoвiдьиicть та внyтpiшня napaдoкca-дьиicть noзицiï Дeкapтa npивepтae вce 6Í-дьшу увагу в ocтaииi poки. В ^mmcn тex-иoмopфиoгo тдyмaчeиия cnaдщиии зacнoв-ника paцioиaлiзмy дюдина nocтae як icmra, ocиoвиe noкдикaиия яш'1' - дocягнeння мак-cимaдьиo noвиoгo знання npo cвiт, ^o6-xiдиoю пepeдyмoвoю чoгo e caмoвдocкoиa-дeиия ceбe як дзepкaдa Bcecвiтy (щo пepeд-бaчae ycyиeиия бyдь-якиx фopм cyб'eктивнocтi). Здaвaдocь би, oдиoзиaчиим niдтвepджeииям пpaвoмipнocтi oзиaчeиoгo тдyмaчeиия вигдядають вдacиi cлoвa мдо-
лителя про найвищу досконалють людини як здатнiсть не помилятися - «выработать в себе привычку не ошибаться» [14, с. 51].
В той же час (як це не парадоксально) тексти мислителя засвщчують неприйнят-шсть для нього образу людського розуму як дзеркала, оскшьки теоретичне вщно-шення до св^у не е ушверсальним. Попри характеры для епохи уявленням про без-межш перспективи людського тзнання, ть сно пов'язанi з небаченими дос можливос-тями перетворення св^у, Декарт не схиль-ний переоцшювати нинiшнiй рiвень теоре-тичних знань: «то немногое, что я узнал. » [11, с. 289]. Ще менше ентузiазму у фшо-софа викликае утотчне уявлення стосовно необмежених можливостей поширення власних знань шшим людям: «нельзя понять чужую мысль так же хорошо, как если бы сам к ней пришел» [11, с. 290].
Глибоко усвщомлюючи сполучешсть процесу осягнення iстини з специфiчними умовами ситуацп та шдивщуальшстю вче-ного, фiлософ вказуе на «частные опыты» [11, с. 287] як ключовий компонент процесу осягнення ютини. 1нша форма наголо-шення на конститутивнш значимостi осо-биспсно'].' природи iстини — висловлений ним жаль з приводу вщсутносп реально'].' можливостi отримати iстину в чистому ви-глядi, тобто реальна вщсутшсть такого вченого, котрий м^ би осягнути iстину в чистому вигляд^ неспотвореному обстави-нами та власною суб'ектившстю: « .если бы существовал в мире человек, способный самые важные и самые полезные вещи для общества, ... то по-моему, самое лучшее, что они могли бы сделать для него, - это предоставить ему средства на расходы по опытам.» [11, с. 293].
Доречно зауважити, що спойб тлума-чення феномену людини у вченш Декарта значною мiрою сформувався тд визнача-льним впливом настанови на об'ективютське бачення свiту. Схематично окреслюючи вади усталених пiдходiв, вар-то акцентувати увагу на поширеносп хиб-ного тлумачення тези про юнування люди-
ни по аналоги з природними речами та пе-редбачае дистанцiювання вщ
суб'eктивностi.
В ходi неупередженого звертання до те-кстiв сумнiвними виглядають клiше стосовно суб'ективностi св^осприйняття мислителя як позбавлено! онтолопчно! укорiне-ностi. Зокрема там, де звично cogito сприй-маеться як етфеномен чисто! свiдомостi. Бiльш уважний погляд засвщчуе його онто-лопчну укорiненiсть. А тому слушним ви-глядае зауваження Доброхотова О.: «В этой формуле cogito, т.е. сознания вообще, оказывается совершенно достоверным феноменом, и прежде всего потому, что явленная в этом акте сознания сущность есть само существование» [15, с. 166].
Але ж, як ми пам'ятаемо, фшософству-вання Декарта е амбiвалентним, а тому в контексп осмислення основних етатв ста-новлення етики в европейськш культурi до-слщник справедливо наголошуе на детер-мiнуючiй ролi XVII ст. в становленнi духовного фундаменту Нового часу та ключовш ролi мислителя в новому обгрунтуванш етики. Щоправда, очiкування стосовно змь стовного розкриття тези про i"! своерiднiсть в ходi ознайомлення з текстом статтi вияв-ляються марними та не справджуються. Автор не виходить за меж1 на!вно-просвiтницькоi рецепцГ! фiлософування Декарта (припущення щодо самодостатностi рацiо як прояви абсолютного буття) як не-сумГсного з чуттевiстю. Остання постае як неопосередкована шдивщуальшстю та як альтернатива ращо. Сприймаючи тезу про парадигмальшсть когГто для Нового часу як суто формальну конструкщю, котра не пе-редбачае змГстовних припиав («содержательного предписаний») в сферi етики, вГн пов'язуе змГст альтернативно! етично! про-грами зГ сферою чуттевих переживань, котра мае справу з безпосередньою очевиднГс-тю та цГннГстю людських переживань -«емоцшна.етика» [16, с. 109-110].
За умови визнання ушверсальною на-станови на об'ективютське бачення свГту в дослщницькш лГтературГ ми приреченГ фш-
cyвaти npиcyтиicть людини в фopмi eмni-pичиoгo знання за дoпoмoгoю noияття тси-xoдoгiчиий вимip. На думку Гayкpoгepa вчeиия Дeкapтa e oдиим з тиx opигiиaдьииx миcдитeдiв, чия noзицiя иeзacдyжeиo oбдi-дядacя yвaгoю та випада з пoля зopy дocдi-диикiв, xoчa вoиa i дoci иe втpaтилa cвoeï eвpиcтичиoï та кoиcтpyктивиoï знaчимocтi: «... ncиxoдoгiчиий вимip мopaдьиocтi, ^т-pий niзиiшe iгиopyвaвcя, i e дocтaтиi пда-тави peкoмeидyвaти йoгo» [9, c. 224].
Ocмиcдюючи в цiлoмy npoбдeмy ^тоу-тиocтi люд^^!' cyб'eктивиocтi в фiдocoфy-вaииi Дeкapтa та ïï кoиcтитyтивиy poдь, ва-pтo пам'ятати, щo вoиa пpoявляютьcя иe дишe в гиoceoдoгiï, aлe й в eтичиoмy вчeи-ш. В ocтaииьoмy випадку oчeвидиo, щo фo-pми тдyмaчeиия ним пpиcyтнocтi ocoбиcтo-cтi кopeдюють зi cпocoбaми peцenцiï бaзo-вoï im^^í фiлocoфyвaння, тoбтo дишe за yмoви вiдмoви вiд yиiвepcaдiзaцiï тeopeти-чиoгo вiднoшeння дo cвiтy та визнання ca-мoцiииocтi та caмoдocтaтиocтi дюдcькoï ocoбиcтocтi, щo yмoжливдюe poзбyдoвy мopaдьиoгo вчeння. Пepeдyмoвoю ocягиeи-ня aвтeитичиoï пoзицiï Дeкapтa cтocoвиo фeиoмeиy людини e увага (1) дo npиpoди людини як cyбcтaицiйиoгo coюзy дyшi i ть да (2) виxiд за мeжi иaïвииx yявдeиь щoдo caмoдocтaтнocтi мaтepiaдьиoï cyбcтaицiï та (3) увага дo npиcтpacтeй як фopми oпpияв-иeиия cyбcтaицiйиoгo coюзy.
Ддя caмoгo ж миcдитeдя (npииaймиi з пeвнoгo мoмeитy) npиcтpacтi e icтoтиим та нeycyвним мoмeитoм дюдcькoï npиpoди, ocмиcлeнню кoиcтитyтивиoï poдi якиx ^и-cвячeнa йoгo ocтaиия npaця - «c^rnc^acn дyшi». Дo чиcдa ïï гoлoвниx noдoжeиь на-дeжaть iдeя cвoбoди як onaиyвaиия ^ec-ииx пpиcтpacтeй та вeдикoдyшиicть як да-ад люд^шш життя, кoтpий e ключeм дo ocмиcдeиия та виnpaвдeиия вcix iишиx npиcтpacтeй. А тoмy фiлocoфcькe вчeиия Дeкapтa nocтae як фopмa тypбoти npo збe-peжeиия та poзбyдoвy ocoбиcтocтi.
В xoдi poзкpиття тeми cтaттi вaждивo npивepиyти увагу дo тoгo факту, щo caмe з iдeeю npиcyтиocтi цiдicиoï людини в cyчac-
шй дocдiдиицькiй дiтepaтypi acoцiюeтьcя cпpoбa noвepиeиия дo aвтeитичиoгo тдума-чeння aитponoдoгiï Дeкapтa. Ocиoвиa мeтa публшацп Poдic-Лeвic [17] - cnpияти звшь-иeиию icTOpiï фiдocoфiï вiд xибнoгo тдума-чeиия Дeкapтa чepeз oкyляpи кapтeзiaиcтвa, щo nepeдбaчae aкцeитyвaиия пpиpoди людини як cyбcтaицiйиoгo шюзу дyшi та тiдa та ïï кoнcтитyтивнy npиcyтиicть в гиoceoдo-riï та eтицi. Дo чиcдa ключoвиx iдeй публь кaцiï вiдиocятьcя тeзи npo тe, щo вчeиия Дeкapтa npo npиpoдy дюдини cnpиймaeтьcя xибнo, кoди йoгo иecnpaвeддивo звинува-чують в pyйнaцiï apиcтoтeдiвcькoï тpaдицiï, вiднocячи дo зaгaдьииx мicць тeзи ^o pe-дyкoвaиicть cyтиocтi дyшi дo миcдeиия, а життя тiдa - дo чиcтoгo мexaиiзмy.
Haгoдoшyючи на пpинципoвiй иeтoтoж-иocтi noзицiй Дeкapтa i кapтeзiaиcтвa, дoc-дiдииця пoв'язye витoки ocтaииьoгo з мo-мeнтoм вiдмeжyвaиия вiд вчeиия npo cyбc-тaицiйиy eдиicть дyшi i тша, тoбтo з дeмoи-cтpaцiï ïx noвиoï вiдмiииocтi [17, c. 200].
Ocнoвнa вада noзицiï кapтeзiaицiв вба-чaeтьcя дocдiдиицeю в ynepeджeиocтi тд-xoдy та иecnpoмoжиocтi ocягиyти aвтeнти-чну noзицiю миcдитeдя як даю cyбcтaи-цiйиoгo coюзy в отадщиш Дeкapтa. «Пpии-циnoвa тpyдиicть ддя кapтeзiaнцiв - визна-ти aбcoлютнo виияткoвий xapaктep yиiкa-дьиoгo людcькoï icтoти_» [17, c. 208].
Ключoвy iдeю твopчocтi вeликoгo миc-лш^я дocлiдииця noв'язye з ocтaииьoю ^а^ю Дeкapтa, дe oб'eктoм дocлiджeиия e фeнoмeн тicиoï взaeмoдiï мiж дyшeю та ri-лoм, а фopмoю ïï yвиpaзиeиия e npиcтpacтi. Бшьшють кapтeзiaицiв cxильиi дo иexтy-вання oдиим з иaйбiльш opигiиaльииx та найбшьш бaгaтooбiцяючиx nyиктiв тeopiï Дeкapтa, а caмe - iдeeю пpaктичнoï значи-мocтi вiдчyттiв та пpиcтpacтeй, npoявoм чo-гo e тpaдицiя peдyкyвaти coюз дo вiдnoвiд-нocтi мiж двoмa cyбcтaицiя ми, нexтyючи будь-якими взaeмoдiями. Дo чиcлa apгyмe-итiв cтocoвиo ïx иenepeciчиoï знaчимocтi иaлeжить дeтepмiиyючa poль npиcтpacтeй в люд^^му життi, ocкiльки caмe вoни, будучи дoбpe cnpямoвaиi, дoзвoляють людииi
вiдчути найбiльшу насолоду в своему житп - привертае увагу Родю-Левю до призабу-тих сторшок Декарта [17, с. 206].
Дослщники справедливо наголошують, що особливо явним руйшвний характер ре-дукцiонiстських уявлень стосовно спадщи-ни Декарта в цшому стае при переходi до антропологи Декарта, що супроводжуеться вщродженням тих труднощiв, котрi прита-манш платонiзму. Аналiзуючи еволюцiя поглядiв фшософа, Родiс-Левiс справедливо зауважуе факт !х вiдображення в ютот-нш змiнi акцентiв в тлумаченнi змюту базового поняття фшософп Декарта - поняття мислення. Рельефнiсть означених змш спо-стерiгаеться в розстановщ акцентiв в другiй та третш Медитацiях. Якщо в першому ви-падку мова йде природу людини як мисля-чо! речi, котра е моею власною природою, тобто природою мого розуму [14, с. 51], моя сутшсть як речi мислячо! полягае лише в тому, що я е мисляча рiч або субстанщя, вся сутшсть яко! полягае тшьки в тому, щоб мислити [14, с. 63]. В другому ж випа-дку спостер^аеться ютотне розширення дь апазону ключових аспек^в, а саме - вщпо-вiдаючи на питання - що я таке?, мисли-тель вказуе - Я - рiч, що мислить, тобто сумшваеться, стверджуе, заперечуе, знае досить мало, багато чого не знае, любить i ненавидить, бажае й не бажае, а ще уявляе i вщчувае [15, с. 29]. наголошуючи на ютот-ному розширенш дiапазону основних аспе-ктiв поняття мислення, дослiдниця акцен-туе увагу на фактi доповнення французько! версп тексту додатку - «котра любить та ненавидить» [17, с. 208]. Показово, що проблема мюця та ключово! значимосп антро-пологiчного компоненту онтологл останшм часом все бiльше привертае до себе увагу дослщниюв Декарта [18].
Висновки
Звертання до текспв Декарта та !х новь тнiх дослщжень дозволяе обгрунтувати тезу про наявшсть та ключову роль антропо-логiчного компоненту онтологИ в структурi фiлософського знання Декарта. В даному
Антрополопчш вимiри фiлософських дослщжень, 2014, вип. 5.
контексп проблематизуються усталенi ре-AyKOBaHÏ уявлення про людину як мислячу pi4 та актyалiзyeться присyтнiсть людини як тшесно-чуттево!' iстоти. Формою оприя-влення людини як субстанцшного союзу дyшi i тiла е ïï пpистpастi, укоршеш в осо-бистiсномy досвiдi. Важливють антрополо-гiчного компоненту онтологiï засвщчуе етика як форми турботи про нього. Характерно, що саме з щеею присутносп цiлiсноï людини в сучаснш дослiдницькiй лiтеpатy-pi асоцiюеться спроба повернення до авте-нтичного тлумачення антpопологiï Декарта.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДДЕРЕЛ:
1. Маливский А.Н. Антропологизация базового проекта Декарта в современной историко-философской литературе // Sen-tentiae / XXVIII. 1 2013. c. 51-63.
2. Bitbol-Hesperies A. Cartesian physiology// Descartes' Natural Philosophy/ ed. ву Stephen Gaukroger, John Schuster, John Sutton. - London: Routledge, 2000. - Р. 349382.
3. Voss S. The End of Anthropology // Reason, Will and Sensation / ed. John Cotting-ham. - Oxford: Clarendot Press, 1994. - P.
273-306.
4. Хесле В. Гении философии Нового времени. - М., 1992. - С. 198.
5. Гьосле В. Практична фшософ1я в сучас-ному свт. - Кшв. Л1бра. 2003. - 248с.
6. Лепп. 1няс. Християнська фшософ1я ек-зистенци. - К., 2004. 148с.
7. Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии. Книга третья. Изд. Второе, стереотипное. С-Петербург. Наука. 2006. 282с.
8. Cottingham J. Cartesian Reflections. Essays on Descartes's Philosophy. - Oxford: Oxford UP, 2008. - 332 p.
9. Gaukroger Stephen Descartes' Theory of the Passions', in J. Cottingham, ed., Oxford Readings in Philosophy: Descartes, Oxford: Oxford University Press: 211-24
10. Œuvres complètes in 11 vol. - Paris: Vrin, publiées par Ch. Adam et P. Tannery, 1996.
11. Декарт Р. Сочинения: В 2-х тт. - М.: Мысль, 1989. - Т.1. - 654 с.
12. Shapiro Lisa. Descartes's Ethics. // A Companion to Descartes A companion to Descartes / edited by Janet Broughton and John Carriero. First published 2008 by Blackwell Publishing Ltd. P. 445-465.
13. Christina Hendricks. Authority and Anonymity in Descartes' Discourse on Method http://blogs.ubc.ca/christinahendricks/files/2 012/11/ACTC2010-WebVersion.pdf
14. Декарт Р. Сочинения: В 2-х тт. - М.: Мысль, 1994. - Т.2. - 633 с.
15. Доброхотов А. Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии. — М.: Изд-во МГУ, 1986.
_ «_» 1 *
А.М. МАЛИВСКИИ 1
1 Днепропетровский национальный университет железнодорожного транспорта им. академика В.А. Лазаряна (г. Днепропетровск)
АНТРОПОЛОГИЧЕСКАЯ КОМПОНЕНТА ОНТОЛОГИИ ДЕКАРТА
Цель статьи - вычленить и осмыслить учение Декарта об антропологическом компоненте онтологии как важнейшую составляющую его философии. Реализация упомянутой цели предполагает последовательное решение следующих задач: 1) обзор исследовательской литературы по проблеме присутствия человека и личностного характера истины; 2) акцентирование амбивалентности базовой интенции его наследия; 3) обоснование тезиса о конститутивности человеческого присутствия и осмысления страстей как формы обнаружения антропологического компонента онтологии. Методология. Обращение к эвристическому потенциалу феноменологии, постпозитивизма и постмодернизму дает возможность: 1) подчеркивание многослойности и поли-семантичности классических философских текстов; 2) осознание ограниченности и недостаточности наивно-просветительского видения природы человека; 3) поиски новой рецепции европейской классики, что предполагает преодоление устоявшихся нигилизма и пессимизма в истолковании феномена человека. Научная новизна. Впервые объектом отдельного внимания становится антропологический компонент онтологии Декарта, до сих пор пренебрегаемый: основные факторы - 1) традиционная недооценка факта незавершенности творчества Декарта как нереализованного антропологического проекта 2) отсутствие должного внимания к личностному характеру истины. Предпосылкой их конструктивного преодоления является внимание к амбивалентности базовой интенции и существенности этики для наследия мыслителя. Тексты философа и исследовательская литература позволяют утверждать конститутивный характер присутствия человека и страстей как ключевой формы обнаружения антропологического компонента онтологии. Выводы. Сегодня теряет свою убедительность устоявшаяся традиция истолкования природы философствования у Декарта как процесса филиации обезличенных знаний. А поэтому неприемлемыми и проблематичными являются устоявшееся клише об (1) истолкование процесса познания истины как отображения (2) понимание процесса философствования как обезличенного. 3) редуцированный образ человека как мыслящей вещи.
Ключевые понятия: антропологический компонент онтологии, редукционизм, мыслящая вещь, гносеология, этика, страсти, присутствие.
A.M. MALIVSKYI 1
1 Dnipropetrovs'k National University of Railway Transport after Academician V.A. Lazarian (Dnipropetrovs'k)
ANTHROPOLOGICAL COMPONENT OF DESCARTES' ONTOLOGY
The purpose of the article is to outline and comprehend the Descartes' theory about anthropological component of ontology as the most important part of his philosophy. The accomplishment of this purpose covers the successive solution of the following tasks: 1) review of the research literature concerning the problem of human's presence
AHiponojjorwHi BHMipH $ijoco$chKHX aocjig^eHh, 2014, Bun. 5.
16. flo6poxoTOB A. H. Эпохн eBponeHCKoro
HpaBCTBeHHoro caM0C03HaHHa// №6paH-Hoe. - M.: H3gaienbCKHH goM. 2008, c.100-112.
17. Rodis-Lewis Genevieve. Descartes and the Unity of the Human Being // In John Cottingham (ed.), Descartes. Oxford University Press. P. 197—210. 1998.
18. Alison Simmons (2013) «Re-Humanizing Descartes». Philosophical Exchange. Vol. 41. Iss.I, Article 2. p. 53-71. Avaiable at: htpp://digital
commons.brockport.edu/phil_exc/vol41/iss1
/2
and the individual nature of truth; 2) emphasize the ambivalence of the basic intention of his legacy; 3) justify the thesis about constitutivity of human's presence and comprehend passions as the form of disclosure of ontology's anthropological component. Methodology. The use of the euristic potential of phenomenology, postpositivism and postmodernism makes it possible to emphasize the multiple-layer and multiple-meaning classical philosophy works, to comprehend the limitation and scarcity of the naïve-enlightening vision of human nature and to look for a new reception of European classics that provides the overcoming of established nihilism and pessimism concerning the interpretation of human nature. Scientific novelty. It is the first time that anthropological component of Descartes' ontology became an object of particular attention. It previously lacked attention because of following main reasons: 1) traditional underestimating of the fact of Descartes' legacy incompleteness as an unrealized anthropological project and 2) lack of proper attention to the individual nature of truth. The premise for its constructive overcoming is the attention to ambivalence of the basic intention and the significance of ethics in the philosopher's legacy. His texts and research literature allow confirming the constitutive nature of human's presence and passions as the key form of disclosure of the ontology anthropological component. Conclusions. The established tradition of interpretation the Descartes' philosophizing nature as the filiation process of impersonal knowledge loses its cogency these days. The unprejudiced vision of the texts urges to revise (1) the interpretation of cognition process as reflection, (2) the vision of philosophizing process as the depersonalized one, and (3) reduced human image as a thinking thing as unacceptable.
Keywords: Ontology's anthropological component, reductionism, thinking thing, gnoseology, ethics, passions, presence.
REFERENCES
1. Malivskiy A.N. Antropologizatsiia bazovogo proekta Dekarta v sovremennoi istoriko-filosofskoi literature [Anthropologisation of Descartes' basic project in modern historic philosophy literature]. Sen-tentiae. 2013, issue XXVIII, pp. 51-63.
2. Bitbol-Hesperies A. Cartesian physiology. Descartes' Natural Philosophy Stephen Gaukroger, John Schuster, John Sutton (Eds.). London, Routledge, 2000. pp. 349-382.
3. Voss S. The End of Anthropology. Reason, Will and Sensation. John Cottingham (Ed.). Oxford, Clar-endot Press, 1994. pp. 273-306.
4. Hoesle V. Genii filosofi Novogo vremeni [Philosophy geniuses of modern times]. Moscow, 1992. 198 p.
5. Hoesle V. Praktychnafilosofiia v suchasnomu sviti [Practical philosophy in the modern world]. Kyiv, Libra, 2004. 248 p.
6. Lepp I. Khrystyianskafilosofiia ekzystentsii [Christian philosophy of existence]. Kyiv, 2004. 148 p.
7. Hegel G.W.F. Lektsii po istorii filosofi [Lectures on history of philosophy]. (Vol.3). SPb, Nauka, 2006. 282 p.
8. Cottingham J. Cartesian Reflections. Essays on Descartes's Philosophy. Oxford, Oxford UP, 2008. 332 p.
9. Gaukroger S. Descartes' Theory of the Passions'. Oxford Readings in Philosophy: Descartes J. Cottingham (Ed.). Oxford, Oxford University Press. 211-24
10. Œuvres complètes (Vols. 1-11). Paris, Vrin, publiées par Ch. Adam et P. Tannery, 1996.
11. Descartes R. Sochineniia [Works]. (Vol. 1). Moscow, Mysl, 654 p.
12. Shapiro L. Descartes's Ethics. A Companion to Descartes. J. Broughton, J. Carriero (Eds.). Blackwell Publishing Ltd, 2008. pp. 445-465.
13. Christina Hendricks. Authority and Anonymity in Descartes ' Discourse on Method. Available at blogs.ubc.ca/christinahendricks/files/2012/11/ACTC2010-WebVersion.pdf
14. Descartes R. Sochineniia [Works]. (Vol. 2). Moscow, Mysl, 633 p.
15. Dobrokhotov A.L. Kategoriia bytiia v klassicheskoi zapadnoevropeiskoi filosofii [Existence category in classic west European philosophy]. Moscow, MSU, 1986.
16. Dobrokhotov A.L. Epokhi evropeiskogo nravstvennogo samosoznaniia [Periods of European moral consciousness]. Izbrannoe - Selected works. Moscow, Izdatelskyi dom, 2008. pp. 100-112.
17. Rodis-Lewis Genevieve. Descartes and the Unity of the Human Being. Descartes. J. Cottingham (Ed.). Oxford University Press, 1998. pp. 197—210.
18. Alison Simmons. Re-Humanizing Descartes. Philosophical Exchange. (Vol. 41). 2013, issue I, Article 2, pp. 53-71. Avaiable at: htpp://digital commons.brockport.edu/phil_exc/vol41/iss1/2
