CC BY
26
Вкник Дшпропетровського ушверситету. CepiH: геологiя, географiя. 2016. 24 (1), 90-97. Visnik Dnipropetrovs'kogo universitetu. Seria geologia, geographia Dnipropetrovsk University Bulletin. Series geology, geography. 2016, 24 (1), 90-97.
doi: 10.15421/111613
http://geology-dnu.dp.ua
УДК 911.3
Анал1з розвитку наукових шдход1в до типологн та класифнкацп натуральних л1сових ландшафт1в
М. М. Мельншчук, В. Ю. Чабанчук
Схiдноeвропейський нацюнальний yHieepcumem iMeHi Ле& Украшки, Луцьк, Украта, e-mail: mel.mm@mail.ru; stela@email.ua
Проанал1зовано ктор1ю розвитку дослвджень лково!" типолога в1д и зародження до сучасного етапу. Виявлено ввдмшносл м1ж двома основними напрямами у типологй" лку: еколопчному i ботан1чному. Встановлено зв'язки м1ж досл1дженнями р1зних учених у р1зн1 1сторичн1 пер1оди, виявлено недол1ки та переваги кожного з основних п1дход1в до визначення типу л1су. На основ1 анал1зу праць Г. Ф. Морозова, А. А. Крюденера, €. В. Алексеева, П. П. Кожевшкова, Д. В. Воробйова, П. С. Погребняка, А. К. Каяндера, В. М. Сукачова та шших учених зроблено висновок, що л1сотиполог1чна наука зазнала свого розквггу у XIX столггть На сучасному етап1 варто зазначити деякий занепад цього напряму дослвджень, осюльки лише деяк1 науковщ продовжують вивчення тип1в л1су, зокрема, М. М. Верес1н, В. I. Б1лоус, М. А. Голубець та ш., але характер 1хн1х праць або регюнальний або виб1рковий (наприклад, М. М. Верес1н досл1джував лише д1брови). Багато праць присвячено антропогенним лковим ландшафтам, проте саме в умовах антропогетзацц актуальност1 набувае необхвднкть глибшого вивчення застосування типолог1чного вчення для ращонального використання л1сових ресурс1в та збереження осередюв натуральних л1сових ландшафт1в. Ключовг слова: лгсова типологгя, тип лку, тип насадження, едафгчна стка, фтоценологгя
Analysis of scientific approaches to the typology and classification of natural forest landscape M. M. Melnichuk, V. Yu. Chabanchuk
Lesya Ukrainka Eastern European National University, Lutsk, Ukraine, e-mail: mel.mm@mail.ru: stela@email.ua
This article analyzes the process of formation of modern forest typology in Ukraine. The study deals with the different stages of the research forest typology science from its beginnings to the modern stage. We explored the works of scientists representatives of two main directions in the forests typology, such as botanical and ecological. One of them has developed in the north of Russia, where forest landscapes did not suffer from the human impact. This area of forest typology was developed in the works of A. K Kayander, V. M. Sukachov and his students. Another trend appeared in Ukraine, where forests have undergone human activities. This trend has developed in the works of E. V. Alekseev, P. S. Pogrebnyak, D. V. Vorobov and others. As a result, our research presents links between the works of various scientists, its found differences between the main areas of forest typology, their advantages and disadvantages. In a botanical approach forest type identified with plant association. On the other hand, ecological direction of forest typological classification takes into account environmental conditions. Based on the analysis it should be noted that in the XXI century forest typology science is declining. Although it has experienced its heyday in the XIX century, when the theoretical foundations of the science were formulated. Since only a few scientists continue to study forest types (for example Veresin M. M., Belous V. I., Holubec M. A. and others), their works are narrowly directed and apply only to a particular forest type (for example oak) or a particular region. At present time many scientists have devoted their research to anthropogenic forest landscapes, including Davydchuk V.S., Denysyk G. I., Molchanova A. A. They continue works of Milkov F. M. and focus their attention on the impact of human and economic activities on the forest landscapes. As a result, it should be noted the necessity of restoring and deeper studying of previous experience of forest typology science and its future development. It is necessary to introduce anthropogenic landscapes to forest typology, although pay more attention to natural forest landscapes for the rational use of forest resources and preserving as much as possible the natural habitat of forests and slowing antropohenization.
Keywords: forest typology, forest type, planting type, edaphic grid, phytosociology
Вступ. На сучасному етат розвитку суспшьства все гострше постае проблема антропогенного впливу на навколишне середовище, зокрема, i на лiсовi екосистеми. Впровадження стратеги сталого
розвитку у вшх сферах життя i господарювання людини стае надзвичайно актуальним. Таким чином, одним iз прюрите^в на майбутне стае ращональне використання та збереження для наступних поколшь
природних ресуршв, особливо вичерпних. Одними з таких ресуршв е лiсовi, що зазнають активного знищення та зменшення ареал1в поширення, люистють територiй щорiчно зменшуеться, а натуральнi лiсовi ландшафти змшюються антропогенними. В таких умовах актуальност набувае лiсотипологiчна наука, яка дозволяе шзнати функцiональнi вiдмiнностi мiж рiзними типами лiсових геосистем, особливостями !х оргашзацп та впроваджувати необхщш мехашзми люовщновлення та ращонального люокористування.
Аналiз попереднiх дослiджень. За останш десятилiття лiсотипологiчна наука в Украш, що зазнала свого розквiту ще у XIX ст., коли було сформульовано И теоретичш основи, занепадае. Лише деяю вченi продовжують вивчення типiв лiсу (наприклад, М. М. Вересш, В. I. Бшоус, М. А. Голубець, Г. I. Денисик, В. С.Давидчук та iншi), але !хш працi мають вузько направлений характер, стосуючись лише окремого типу люу (наприклад, дiброви) чи окремого регюну, або спрямованi на дослщження антропогенних лiсових ландшафтiв. Натуральним люовим ландшафтам сучаснi науковцi присвячують мало уваги.
Мета роботи - проаналiзувати попереднш досвiд учених у дослщженш титв люу, виявити недол1ки та переваги р1зних п1дход1в та сконцентрувати увагу на необхiдностi подальшого розвитку i вивчення цiеi науки для збереження натуральних лiсових ландшафтiв та запровадження ращонального використання люових ресурсiв.
Виклад основного матерiалу. Лiсова типолопя - це наука, яка пояснюе причини вщмшносп природних лiсiв, iх рiзноманiтнiсть, включаючи умови навколишнього середовища та властивосп деревних порiд.
Перш1 спроби типологп лю1в належали лгавникам i ботанiкам, тому не враховували взаемодда лiсiв iз довкiллям, а мали вигляд класифшацп лiсових насаджень та рослинних угрупувань (Krjudener, 1916). Термш «тип люу» або «тип насадження» увiв в науку наприкшщ XIX столитя Д. М. Кравчинський, хоча серед науковцiв iснуе безлiч трактувань цього поняття (таблиця 1).
Першi спроби подiлити лiси на певш категорii зробили у 90-х роках XIX столотя лiсiвники: Н. К. Генко (Genko, 1902), I. I. Гуторович (Gutorovich, 1908), П. П. Серебреников ^егеЬгепшкоу, 1904). Автори використали народнi назви, такi як рада, согра, бшь, холма, суболоть, бор та ш. у таксащйних описах лiсiв. На основi таких назв. I. I. Гуторович у 1893 рощ видшив дев'ять тишв люу.
П. П. Серебреников у 1913 рощ подшив люи за
деревостаном та за вологютю ^уу^епко, 2004). Видшяючи типи люу, почав враховувати люорослинш умови професор О. Ф. Рудзький (Rudzkij, 1906). У свош типологii вiн брав до уваги мюцеоселення рослин, природш умови, господарське значения люу. Таким чином, учений под^е лiси на «вщдши» (або «первообрази», «умовнi утворення»), наприклад: 1) хвойно-листяний лю, 2) ялина по раменю, 3) сосна мяндова на сирому групп, 4) береза чиста та мшана 5) дуб тощо (Ка^ку^ 2014).
Почав ураховувати антропогенний вплив на люов1 насадження i ввiв у науку термш „господарський тип лгав" вiдомий лгавник Д. М. Кравчинський (Kravchinskij, 1883). Професор-ботанк С. I. Коржин-ський (КокЫ^ку, 1886) в основу своеi лiсовоi типологii' поклав склад деревостану, кущ1в, трав'яного i мохового покрыв, але иедолiком його класифiкацii було неврахування умов довкiлля.
Основоположником вчення про типи люу вважаеться Г. Ф. Морозов (Morozov, 1949). Зна-чний внесок у розвиток люово! типологii також зробили вченi А. А. Крюденер (К^епе^ 2003), С. В. Алексеев (Alekseev, 1927) Г. М. Висоцький (Vysockij, 1960), ще1' яких були розвинутi у досл> дженнях П. П. Кожевнiкова (Kozhevnykov, 1931), Д. В. Воровйова (УогоЬеу, 1953) та П. С. Погребняка (Pogrebnjak, 1955). Iншим напрямом у розвитку люово! типологii були пращ А. К. Каяндера (Kajander, 1933), В. М. Сукачова ^икас^оу, 1972) та його учшв.
У другш половинi XX - на початку XXI столптя розвитком ландшафтознавчоi типологп натуральних лiсiв в Украiнi займалися М. М. Вересiн (Veresin, 1971), В. I. Бшоус (Bilous, 1994) та М. А. Голубець (Holubets, 2000).
Г. Ф. Морозов - фундатор вчення про лю та наукову люову типологiю. Переломним моментом у розвитку типолопчного вчення став вихщ у «Лесному журнале» 1904 року статп Г. Ф. Морозова «Про типи насаджень та 1х значення у лiсiвництвi» (Morozov, 1904). В цш працi вчений розкрив значення i пер-спективи вивчення лгав у едносп з середовищем 1'х iснування.
У ранньому перiодi сво'х дослiджень вчений надавав першочергового значення люорослинним умовам, не враховуючи повною мiрою склад порiд, боштет й iншi ознаки деревостану. Проте до 1912 року вш позбувся таких помилкових поглядiв у пращ «Вчення про лю» (Morozov, 1949). В основу свое! люово' типологп Г. Ф. Морозов поклав таю чинники:
1) географiчне середовище (рельеф, ^мат тощо);
2) властивосп деревостану; 3) бюсощальт вiдношения мiж рослинами та довкшлям; 4) антропогенний вплив;
Таблиця 1
Поняття «тип л^у»
Джерело (автор) Запропоноване визначення
Сукачов В. М. ^икас^, 1972) «Дшянки лiсу, однорщш за складом деревних порiд та шших ярушв, рослиннiстю, фауною, комплексом люорослинних умов (клiматичних, грунтових i гiдрологiчних), за взаеминами мiж рослинами i середовищем, за вiдновними процесами i за напрямками змiн у них; за однакових економiчних умов вимагають однорщних лiсогосподарських заходiв»
Морозов Г. Ф. [Могс«о% 1904] «Сукупшсть насаджень, об'еднаних в одну групу спiльнiстю умов мiсцезростання»
Колесник Б. П. (Ко^шко^ 1958) «Сукупнiсть насаджень ушх стадiй одного циклу вжових або коротковiкових змiн, що вщбуваються в межах дiлянок територп, подiбних за положенням i властивостями, i мають однаковий лiсорослинний ефект»
Бельгард О. Л. (Ве^аМ, 1950) «Сукупшсть дшянок рослинностi, об'еднаних екологiчною спшьшстю едатопу, iз загаль-ним набором життевих форм рослин, подiбних за вимогливютю до трофностi та вологосл грунтiв»
Воробйов Д. В. (УогоЬе^ 1953) «Це сукупнiсть землi, рослинност (домiнують дерева та кущi), тварин, мiкроорганiзмiв та iнших компонентiв, що у своему розвитку бюлопчно взаемопов'язаш, впливають один на одного i на середовище»
Крюденер А. А. (К^^г, 2003) «Сума всiх чинниюв, якi дають нам поняття про вщомий лiс, а саме: ктмат, грунти, iнсоляцiя, якi визначають склад насадження, умови в^новлення i характер ведення господарства»
Плугатар Ю. В. (Р1иИа1аг, 2014) «Об'еднуе лiсовi дiлянки, зайнят одним корiнним типом деревостану, вшма похiдними вiд нього типами деревостану i асоцiацiями, характеризуеться певними однорщними умовами мiсцезростання i певним складом (асортиментом) порiд, якi беруть участь у формуванш насадження»
5) юторико-еколопчш причини (Тегтепа, 2004).
Вчений под1ляе типи лгав на «основш», шд якими розумiв насадження з головних лiсотвiрних порiд, якi найбшьше вiдповiдають умовам мiсцезростання (наприклад, бори на пщаних грунтах) та «тимчасовЬ» - це насадження 1з «порщ-шонер1в», або малощнних порiд, що виникли на мюцях основних лiсiв. Проте вони юнують недовго, тому що з часом !х знову витюняють головш люотворш породи (Atгohin, 1988).
Морозовсью погляди були сприйнятi науковим колом не однозначно. Частина вчених шдтримала його, частина критикувала. Одним з основних опоненпв Г. Ф. Морозова був М. М. Орлов (Ог1о^ 1911), який вважав необов'язковим видшення титв лiсу, а до-статнiм - орieнтуватися на головш характеристики лiсових насаджень (продуктивнiсть, клас боштету тощо) (Migunova, 2009).
Академш Г. М. Висоцький (послiдовник Г. Ф. Морозова) у свош пращ «Про модершзовану типологiю» (1912) дав вщповщь М. М. Орлову, обгрунтувавши роль типологн, адже клас боштету не може мати переважного значення (Svyгydenko, 1995).
На основi вчення Г. Ф. Морозова виникло двi основнi течн у подальшому розвитку люово! типологн. Перший напрям розвивався на пiвночi Росн, де люи були майже не змiненi антропогенним
впливом. Ця течiя люово1 типологн була розвинута у працях В. М. Сукачова та його учшв. 1нша течiя виникла в Укра1ш, де лiси зазнали значного впливу господарсько! дiяльностi. Цей напрям розвинувся у працях С. В. Алексеева, П. С. Погребняка, Д. В. Во-робйова та iнших (А1хоЫп, 1988).
Свою типологiчну класифiкацiю лгав розробив А. А. Крюденер, який протягом багатьох роюв був учасником та оргашзатором рiзноманiтних робiт iз дослiдження лiсiв (Migunova, 2009). Вш одним iз перших наголосив на необхщност розширення лiсотипологiчних дослiджень. Також ученому на-лежить одне з найбшьш вдалих визначень термiна «тип насадження». Ус сво! дослiдження вчений будував на люотиполопчнш основi.
А. А. Крюденер основою типу насадження вважав рослинне угрупування, що утворилося у даному ктмап за певних грунтових умов, яке без людського втручання мае бiльш-менш константний характер. Учений назвав основш чинники, що визначають тип л1су: грунт, ктмат { рослинне угрупування (Svyгydenko, 2004). У 1914 роцi (у пращ «Таблица главных типов почвогрунтов и типичный почвенногрунтових условий»), вчений публ^е свою класифiкацiю, яка вважаеться попередницею едаф1чно1 атки Алексеева - Погребняка (Svyгydenko, 1995). Класифшацшна таблиця А. А. Крюденера складалася iз двох частин:
1. Bepxня частина (А). У нш видiлeно тpи гру-пи зeмeль, що вiдpiзнялиcя cтyпeнeм та peжимом зволожeння: зaболочeнi зeмлi, заплави та cyxодоли. У цiй жe частит вказано типи Гpyнтiв за xapaктepом ïx pодючоcтi (нeйтpaльний,киcлий пepeгнiй, тоpф) в зaлeжноcтi вiд умов зволожeння i дpeнaжy.
2. Нижня частина (В). У нiй подано подш Гpyнтовиx умов за пeтpогpaфiчним кладом i сту-пeнeм зволожeноcтi (Migunova, 2009).
Oтжe, клacифiкaцiя А. А. KpKwerapa мала ви-гляд двовимipноï ciтки, що вiдобpaжae зaлeжнicть змши типiв лicy вiд тaкиx умов: 1) зволожeноcтi (гiдpомeтpичнi Гpyнти); 2) мexaнiчного або пeтpогpaфiчного cклaдy (до якого aвтоp включае \1м1чну pодючicть, тpофнicть); 3) клiмaтy, шо визначае ктматичш типи лicовиx нacaджeнь (Svyrydenko, 2004).
Так caмо, як Г. Ф. Mоpозов, учений видiляe типи лгав постшш i тимчacовi (або œpex^m). Назви визнaчeним типам лiciв вш дав, викоpиcтовyючи нapоднi нaймeнyвaння: cypaмeль, 6ÍP, cyбip, paмeнь (Svyrydenko, 1995).
Pозpоблeнa А. А. Kpюдeнepом типолопчна клacифiкaцiя лю1в yпepшe була засована на пpинципax paйонyвaння тepитоpiï за ошовними клiмaтичними показниками, з наступним подiлом клiмaтичниx зон та областей на типи нacaджeнь за оотбливостями пeтpогpaфiчного cклaдy та водного peжимy в piзниx зонax, видiлeниx як гeогpaфiчнi фоpми одного типу (Migunova, 2009).
Разом iз тим клacифiкaцiя Kpюдeнepa мала низку нeдолiкiв, яку згодом шдм^ив П. C. Погpeбняк: 1) нeчiткicть ознак якоcтi пepeгною, aepaцiï, ^зонно-го зволожeння; 2) доcлiджeння Гpyнтiв до глибини лишe 1 м i, як на^док, помилковicть твepджeння пpо пpямолiнiйнy зaлeжнicть типiв нacaджeння та мexaнiчного отладу Гpyнтiв; 3) А. А. KpKweœp, доcлiджyючи нacaджeння лicy та мicцeзpоcтaння у eдноcтi, не визначив головного ^ит^ю цieï eдноcтi (Svyrydenko, 2004).
Пicля cмepтi Г. Ф. Mоpозовa та пюля пepeïздy А. А. Kpюдeнepa до Hiмeччини на початку XX столгття поcилилacя позицiя пpотивникiв типологiчного вчсн-ня, зокpeмa тaкиx як M. M. Opлов. Тому подальший pозвиток клacифiкaцiï лiciв дав нe eкологiчний (мо-pозовcький), а ботaнiчний (Kaяндepa - Cyкaчовa) пpинцип, який бaзyвaвcя на визнaчeннi типiв лiciв на оcновi пepeвaжaючиx у ïx cклaдi видiв дepeво-cтaнy, мaйжe ж вpaxовyючи умов мicцeзpоcтaння (Migunova, 2009).
Таким чином, pозвитком типологiчного вчсн-ня пpодовжили зaймaтиcя фiтоцeнологи, зокpeмa
фiнcький ботaнiк та лiciвник А. K. Kaяндep (Ka-jander, 1933). Pозвивaлоcя його вчсння щс одночаото з Mоpозовим Г. Ф. i навт набуло попyляpноcтi у о^смта eвpопeйcькиx кpaïнax. Пiд типом люу вчс-ний pозyмiв cyкyпнicть нacaджeнь, якi у доpоcломy i ноpмaльномy cтaнi мають тpaв'яниcтий та моxовий покpив вiдповiдного cклaдy, eколого-бiологiчного xapaктepy. А. K. Kaяндep поклав оcобливоcтi живого нaдГpyнтового покpивy, а нс Гpyнтово-гiдpологiчнi умови, в оcновy cвоeï клacифiкaцiï. Biн вважав, що одноpiдний нaдГpyнтовий покpив - цс xоpоший показник Гpyнтовиx умов i що один i той caмий по-кpив фоpмyeтьcя на бiологiчно повноцiнниx Гpyнтax нeзaлeжно вiд ïx мexaнiчного cклaдy (Svyrydenko, 2004).
За xapaктepом пануючого нaдГpyнтового покpивy А. K. Kaяндep дае назву типам лicy. ^отс згодом, видiляючи типи лiciв, учсний починае вpaxовyвa-ти дeякi влacтивоcтi Гpyнтiв (вологicть, мexaнiчний cклaд, xapa^ep мaтepинcькоï поpоди), зpозyмiвши ïx значущють.
Bapто зазначити, що нaдГpyнтовий по^ив cпpaвдi xоpоший iндикaтоp лicоpоcлинниx умов, ^отс видiляти типи лicy лишс на оcновi цього поживу нс пpaвильно. Tипологiчнa клacифiкaцiя А. K. Kaяндepa нс набула ш^окого pозповcюджeння, оcкiльки ïï нс пiдтpимyвaли багато вчсню (Svyrydenko, 1995).
Боташчний пiдxiд у видiлeннi типiв люу pоз-винув у cвоïx ^a^x В. M. Cyкaчов (Sukachev, 1928). Учсний, його колсги та учш ототожнювали тип лicy з pоcлинною acоцiaцieю. Визначаючи типи лicy, оетовною ознакою вони вважали оpгaнiзaцiю фiтоцeнозiв (pоcлинниx yгpyпyвaнь), що виникла в peзyльтaтi боpотьби за icнyвaння мiж pоcлинaми у cпiввiдношeннi з умовами cepeдовищa. В. M. Cyra-чову налсжить i вчсння по бюгеоцснози, дс вiн почав pозглядaти тип люу як тип люового бюгсоцснозу Пiд бiогeоцeнозом вчсний pозyмiв pоcлиннe угрупу-вання (фiтоцeноз), твapинний cвiт, що його нaceляe (зооцсноз) i вщповщну дiлянкy зeмноï повepxнi з огабливими влacтивоcтями aтмоcфepи (мiкpоклiмaтy), гeологiчноï будови, Гpyнтy i водного peжимy, дс вce cклaдae единий взаемозумовлсний комплeкc. Oкpiм того, В. M. Cyкaчов пpопонye cвоe дстальнс визна-чсння типу лicy. Kоpотко його можна pозглядaти як eднicть умов i лicовоï pоcлинноcтi, дс pоcлиннicть нaйповнiшe вiдобpaжae умови життя люу (Atrohin, 1988).
В оcновy видшсння типiв лicy В. M. Cyкaчов кладс тaкi показники: вологicть, pодючicть i xapaктep зволожсння Гpyнтy. Пашвну дepeвнy поpодy вчсний
вважав eдифiкaтоpом для визначсння типу люу. Шзви лicовим типам вiн давав подвшш - видовi й pодовi (Svyrydenko, 2004).
В. M. Cyкaчов у cвоïx пpaцяx опиcaв ^инци-пи, яю вiн вважав нeобxiдним поклacти в оотову майбутньо1' лicовоï типологи, отески pозpоблeння клacифiкaцiï типiв лicy - цс pоботa майбутнього. Hayковeць зазначав, що побудоваш ним pяди - лишс пpиклaд eкологiчниx pядiв, що cклaдaютьcя з pоc-линниx у^упувань, якi поcлiдовно змiнюють однс одного залсжно вiд змiни умов мicцeзpоcтaння. Для пpиклaдy вчсний бiльш дстально pозpобив типологiю cоcновиx i ялиновж лiciв у виглядi cиcтeми pядiв (Svyrydenko, 1995).
В. M. Cyкaчов побудував cвою cxeмy у вигщщ cиcтeми кооpдинaт («xpeCTa»). Bepxня вюь, pяд А, являе cобою pяд поcтyпового збiльшeння cyxоcтi Гpyнтiв. Ha лiво вiд цeнтpy pозмiщeний pяд В, тобто типи з поступовим нapоcтaнням зacтiйного зволожсння. Пpaвa вюь, pяд C, показуе нapоcтaння pодючоcтi Гpyнтiв, а нижня вicь, pяд D - зpоcтaння пpоточного зволожсння (Atrohin, 1988).
Cлiд зазначити, що В. M. Cyкaчов та його учш i поcлiдовники внecли значний вклад у вивчсння та достщжсння лiciв (Svyrydenko, 2004). Eкологiчний або моpозовcький нaпpям лicовоï типологи отpи-мав cвiй подальший pозвиток на тepeнax Укpaïни у пpaцяx G. В. Алсгсеева, П. C. Погрсбняка, Д. В. Во-pобйовa та шшж.
Ocновоположником yкpaïнcькоï школи люово1' типологи ввaжaeтьcя G. В. Алс^еев. У cвоïй пpaцi «Типы нacaждeний, иx отношснис к бонитстам и xозяйcтвeнным клaccaм пpи лecоycтpойcтвe», над-pyковaний 1915 pокy в «Лсетом жypнaлe», вчсний звepнyв увагу на нeобxiднicть вивчсння бонiтeтiв як одну з найважлившж ознак, що поpяд з iншими влacтивоcтями лiciв повинна лсжати в оcновi лicовоï типологи (Svyrydenko, 1995).
Цiкaвим фактом е тс, що G. В. Алск^ев у cвоïx доcлiджeнняx опиpaвcя на npa^ А. А. Kpюдeнepa, ^отс чepeз нсгативнс cтaвлeння, що cклaлоcя до оcтaннього пicля його см^ацп, Aлeкceeв мало по-cилaвcя на нього, викоpиcтaвши його клacифiкaцiю як зaгaльнопpийнятy, лишс дсщо змiнивши та уточнивши ïï згiдно з отобливостями cвого peгiонy (Mi-gunova, 2009).
Cвою клacифiкaцiю Aлeкceeв зacнyвaв на умова\ мicцeзpоcтaння, зокpeмa, на оcновi такт ознак: ктмат, peльeф та фунтов! умови. CepeA пepeлiчeниx слсмснт1в найбшьшс значсння нaдaeтьcя Гpyнтовим умовам, аджс клiмaт та piвнинний peльeф е малозмшними. Пщ «типом нacaджeння» вчсний pозyмiв cyкyпнicть
однорiдних насаджень, об'еднаних загальним по-ходженням, формою i складом. А пiд «типом люу» (або «типом люово1 дiлянки») - сукупнють однорiдних дiлянок лiсу, об'еднаних сукупнютю умов мiсцеоселення (Svyrydenko, 2004).
Класифкащя G. В. Алексеева (1925) представлена у вигщщ двовимiрноï сiтки - «по суходолу»
1 «по мокрому». На першш ос розмiщенi групи за родючiстю грунпв - вiд пiскiв (бори) до суглинюв (груди) i чорноземiв ^брови). На другiй - групи вологост «по суходолу» (найсухiшi, сухi, свiжi, вологi, сирi) i «по мокрому» - вшьшаники i багни (моховi болота) (Migunova, 2009).
Разом i3 тим типологiчна класифiкацiя G. В. Алексеева мае своï недолiки, пов'язаш з вiдсутнiстю в автора чiткоï методики: 1) дiброви не пов'язаш iз судiбровами; 2) немае вщповщност мiж дiбровами та грудами на чорноземах; 3) глибина залягання грунтових вод вщповщае лише двом типам - борам та суборам; 4) непослщовнють у теоретичних позищях (Svyrydenko, 1995).
Розвиток екологiчного напряму лiсовоï типологiчноï класифiкацiï пов'язаний з iменем Г. М. Висоцького, який у 1926 - 1929 рр. оргашзував типолопчну експедицiю з метою вивчення украшських лiсiв. У дослщженш взяли участь такi вченi: П. С. По-гребняк (як грунтознавець), Д. В. Воробйов та П. П. Кожевшков (у ролi геоботантв), В. Е. Шмiдт (як лiсiвник). Експедицiя займалася вивченням лiсiв Полюся та Лiсостепу (Herushynskyi, 1996).
Основним результатом роботи експедицп i основною заслугою, зокрема, П. С. Погребняка було створення доволi досконало1 класифiкацiйноï моделi типiв лiсу - едафiчноï сiтки (рис.) (Migunova, 2009).
Вчений удосконалив класифжацш 6. В. Алексеева та в результат своеï роботи отримав чiтку класифiкацiйну схему за трофнютю (хiмiчною родючiстю) i вологютю rрунтiв. П. С. Погребняк вводить шдекси для позначення груп люових rрунтiв: А - бори (дуже бщш грунти), В - субори (вщносно бiднi), С - складш субори (вiдносно багатi), D - груди на шрих люових грунтах, Е - дiброви на чорноземах. Разом iз тим за показником вологосп видiляються гiгротопи, яким даються цифровi позначення: 1 - сух^
2 - свiжi, 3 - волоп, 4 - сир^ 5 - мокрi (Svyrydenko, 2004).
П. С. Погребняк вцщляв провiднi фактори, що зумовлюють рiзноманiтнiсть природних лгав, ix склад та продуктивнiсть: свiтло, вологу, тепло, мiнеральнi поживнi речовини у грунтах. Тобто це найважливiшi чинники неоргашчного середовища (Herushynskyi, 1996).
s
о
Бе*смертник
В
Пицана ковшта
D
Перлгвка
#
v дДрхбш осоки Осока волосиста
Пгр отопи ^
Ксерофшьш
(дуже cyxi)
Мучипця
f
3ip
Meio-
КСерофкТЬШ
(cyxi)
Еруснтщи
Вузько.тнсга
]Мемф1л:ьт (свЬкё)
Зелеш мохи с.
Ь I'
Чоршщя
ч
Лор енка
Vt
Мезо-
rirx> о ф Lib hi
(валогч)
Молшш
. —iT з .волг »/у ¡Золотая]
Р щ
I
Сфаппм
т ШЯ
Ршрнв-ч I тр з в а ^ ^
Гпрофольт (cupi)
Бага о Пухгвка
Жовхяннця
Вовчепло . Журавли на
Болота! папор on Калюжь n 11,и
"Ультра-
гпрофкльш
{болота)
J
Бори
Прост! суборй
СкладHi субори
Д|брови
Трофогопи
■4-
■cJ^
[остролистый
nilьчл Чягарпикн:
Кссроф1.1Ы11 Моюф1.1Ы||
Рис. Едафiчна сгтка Алексеева - Погребняка (Kanskyi, 2014).
О^м цього вчений видiлив ознаки, що визначають тип люорослинних умов: деревна порода, И рют, рiвень грунтових вод, склад надгрунтового покриву. Результатом подальших дослiджень стало вдосконалення едафiчноl сiтки. Зокрема, дiброви на чорноземах були приеднаш до групи D, а також було введено новий шдекс - 0, для того, щоб визначити вкрай сухi люорослинш умови (рис.) (Svyrydenko, 2004).
Суть ще1 класифшацн полягае у тому, що кожна лiсова д^нка розглядаеться одночасно i як тро-фотоп, i як гiгротоп, тобто iз двох сторiн одного й того ж мюцезростання - едатопу. В результат про-ведених робгт, змiн i удосконалень остаточно була створена сучасна едафiчна сiтка для типолопчно1 класифшацн лiсiв, яка отримала назву на честь двох вчених «Алексеева - Погребняка».
Типи люу зпдно з щею класифiкацiею отри-мують назву за трофнiстю i за вологiстю грунтiв (наприклад, сухий бiр, вологий субiр, свiжа дiброва тощо) та позначаються буквами й цифрами, наприклад, вищезгадаш типи - А В3 i Б2 (Atгohin, 1988).
Д. В. Воробйов тд типом люово1 дшянки (едато-пом) розум1в географ1чно, киматично, аерогенетично розмiщенi типи лiсiв, подiбнi за родючють грунтiв.
Вчений також зазначав, що в рiзних географiчних районах умови мюцеоселення можуть бути под1бними, але цi дiлянки будуть зайнят iншими породами, а вiдтак належатимуть до шших люових типiв.
Тому у свош класифшацн Д. В. Воробйов ура-хував залежнiсть мiж типологiчними одиницями лiсу i кшматом, наголошуючи, що якщо тип люово1 дiлянки сформувався на однотипному рельефi та на однотипних грунтових породах, визначальну роль матиме розподiл тепла i вологи. Також тип люу пов'язаний iз змiною континентальностi ктмату, а продуктивнiсть деревостану прямо пропорцшна кiлькостi тепла (Pluhataг, 2014).
Разом iз класифiкацiею едафiчних умов Д. В. Воробйов розробив класифшащю ктмапв як скла-дову частинку у типологн люв. Вчений розробляе ктматичну сiтку, в основу яко! кладе такий принцип: «Чим ктмат волопший { холодшший, тим типи вологiшi i бiднiшi; i навпаки: чим ктмат сухiший i теплший, тим типи сухiшi i багатшЬ» (Voгobjov, 1953).
Д. В. Воробйов виокремлюе такi клiматичнi по-казники, що найбшьше визначають взаемозв'язок тишв люу та ктмату:
1) сума позитивних мiсячних температур (Т);
2) показник вологосп клiмату (W = R/T- 0,026T), де R - сума опад1в за теплий перюд;
3) показник континентальносп ктмату (А), який визначасться як р1зниця м1ж температурою найтеплшого та найхолодшшого мюящв.
Урахування середнiх мiсячних показниюв тепла, вологи та континентальност клiмату дае можливiсть доволi чiтко охарактеризувати ктматичш умови, якi визначають особливост формування вщповщного типу люу (Vorobjov, 1953).
Шляхом поеднання ктматично! та едаф1чно! сггок одержано класифшацшну едафо-ктматичну атку Погребняка - Воробйова (табл. 2). Вона вщображае комплексний результат впливу на утворення та формування титв лiсу трьох найважливiших показниюв середовища - ктматичних (тепла та вологи), едаф1чних - трофност грунту.
Слщ зазначити, що украшсью вчеш -G. В. Алексеев, П. П. Кожевшков, П. С. Погребняк, Д. В. Воробйов звернули увагу на взаемозалежнють тишв люу вщ мюцезростання деревостану, але вони занадто переоцшили рось середовища у люовш типологи (Kanskyi, 2014).
Такий тдхщ яскраво тдгверджують пращ П. П. Кожевшкова, в яких вш об'еднуе в один i той же тип люи i натуральнi, i антропогеннi: «В условиях одного и того же типа лесорастительных условий могут быть типы леса как естественной растительности (коренной тип и ряд производных), так и искусственно созданной (культуры).
Едафо-клiматична сггка Погребняка - Воробйова
Сюда же относятся возникшие после вырубки леса лесосеки, пустыри, прогалины в лесу» (Kozhevnykov, 1931).
Першу спробу видшити географiчнi екотопи зробив М. М. Вересш тд час вивчення дiбров. Вче-ний помилково назвав екотопи формами, а також запропонував видшяти ще й екотипи. Видшення останнiх було бшьш вдалим, тому що вони тюшше пов'язанi з умовами мiсцеоселення, шж так званi форми. Класифiкацiя М. М. Вересша була доволi детальною, бо описувала велику рiзноманiтнiсть дiбров. Недолiком його роботи було неврахування мюцевих вщм1нностей дубових лю1в (Кашку^ 2014).
Розвинув та удосконалив ще! М. М. Вересiна В.I.Бiлоус, який у сво!х дослiдженнях бiльше вра-ховував типи мiсцевостей, експозицн схитв тощо. Висновки. У вищезазначених та шших працях iз типологи та класифшацп лiсiв здебiльшого розгля-даються загальш питання щодо люових ландшафт1в. На сучасному етапi розвитку географiчноl науки у вивченнi люово1 типологи застосовуються новi методи дослiдження, одним iз яких е метод мате-матичного моделювання, котрий дае можливють прогнозувати майбутнiй стан лiсiв (Тегтепа, 2004). Отже, розвиток люотиполопчно1 науки в сучасних умовах е актуальним, проте потребуе глибшого вивчення, удосконалення та модершзаци методiв дослщження та впровадження досягнутих результат у люокористування для збереження люових ресурав та для !х рацiонального використання.
Таблиця 2
Едатопи Трофотопи
a b c d W
A, B, C1 D1 -0,8
1 1а 1b 1c 1d 0,6 1
2 A2 B2 D2 2,0 2 ¡3
H 2а 2b 2c 2d 'Й ■ £ О 2 0 H
Пгротоп] 3 A3 3a B3 3b C3 3c D3 3d 3,4 3
4 A4 4a B4 4b C4 4c D4 4d 4,8 4 и 13 ГО
5 A5 5a B5 5b C5 5c D5 5d 6,2 5
T (°C) 22 44 61 84 104
a b c d Клiматопи
TenroBi зони
Bi6^iorpa^iHHi nocn.iaHHH
Alekseev E. V, 1927. Ob osnovnyh ponjatijah lesovodstven-noj tipologii. [About the fundamental ideas of forest typology]. Nauka, Kiev (in Ukrainian).
Atrohin V. G., 1988. Lesnaja hrestomatija [Wood chrestoma-thy]. Lesn. prom.-st., Moskva (in Russian).
Baron Krjudener, 1916. Osnovy klassifikacii nasazhdenij i ih narodohozjajstvennoe znachenie v obihode strany [Basics classification of plants and their economic importance in the everyday life of the country]. Tipogr. glavn. upr. udelov, Petrograd (in Russian).
Belgard A. L., 1950. Lesnaja rastitelnost jugo-vostoka USSR [Forest vegetation of southeast of the Ukrainian SSR]. Izd-vo Harkov. Gosudar. Univer, Harkov (in Russian).
Bilous V. I., 1994. Selektsiia ta nasinnytstvo duba. [Selection and Seed of Oak]. AN Vyshch. Shkoly Ukrainy, Cherkasy (in Ukrainian).
Genko N. K., 1902. Harakteristika Belovezhskoj pushhi i istoricheskie o nej dannye [Characteristics of the Bi-alowieza Forest and the historical data on it]. Lesnoj zhurnal, 5, 1012-1056 (in Russian).
Gutorovich I. I., 1908. O tipah nasazhdenij voobshhe i Aga-fonskoj dachi Lifljandskoj gub. v chastnosti [About the types of plants in general and of Agafonska dachas in Livonia in particular]. Lesnoj zhurnal, 10, 1253-1276 (in Russian).
Herushynskyi Z. Yu., 1996. Typolohiia lisiv Ukrainskykh Karpat: Navchalnyi posibnyk ] - L.: vyd-vo "Piramida" (in Ukrainian).
Holubets M. A., 2000. Ekosystemolohiia. [Ecological sys-temology]. Polli, Lviv (in Ukrainian).
Kajander A. K., 1933. Sushhnost i znachenie tipov lesa. [The essence and importance of forest types]. Goslestehizdat, Moskva (in Russian).
Kanskyi V S., 2014. Analiz rozvytku doslidzhen typolohii lisovykh landshaftiv Ukrainy [Analysis of forest landscape research typologies of Ukraine]. Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Mykhaila Kotsiubynskoho. Seriia: Heohrafiia. 26, 108-112 (in Ukrainian).
Kravchinskij D. M., 1883. Lesovozrashhenie. Osnovanija lesohozjajstvennogo rastenievodstva. [Reforestation. Bases of agricultural plant growing]. Devrien, Sankt-Peterburg (in Russian).
Krjudener A.A., 2003. Osnovy klassifikacii tipov nasazhdenij [Basics of classification types of plantations]. MGUL, Moskva (in Russian).
Kolesnikov B.P., 1958. Sostojanie sovetskoj lesnoj tipologii i problemy geneticheskoj klassifikacii tipov lesov [Status of the Soviet forest typology and problems of genetic classification of forest types]. Izv. SO AN SSSR., 2, 107-122 (in Russian).
Korzhinskij S. I., 1886. Nekotorye dannye otnositelno sever-noj granicy chernozemnoj oblasti v vostochnoj polose
Hadiuwna do редmnегn 26.02.2016
Evropejskoj Rossii. [Some data about the northern boundary of the chernozem region in the eastern zone of European Russia]. Prilozhenie k protokolu zasedanija o-va estestvoispytatelej pri Kazan. Un-te. 87, 1-5 (in Russian).
Kozhevnykov P. P., 1931. Typy lisu ta lisovoi asotsiatsii Podillia. [Forest types and forest associations of Podillya]. Lisoroslynni umovy Podillia, Kharkiv (in Ukrainian).
Migunova E. S., 2009. Lesnaja tipologija, shkola V. V. Do-kuchaeva i voprosy geografyi. [Forest typology, school of Dokuchaev and geography questions]. Novoe slovo, Harkov (in Ukrainian).
Morozov G. F., 1904. O tipah nasazhdenij i ih znachenii v lesovodstve [About the types of plants and their role in forestry]. Lesnoj zhurnal. 1, 6-25 (in Russian).
Morozov G. F., 1949. Uchenie o lese. [The doctrine of the forest]. Goslesbumizdat, Moskva-Leningrad (in Russian).
Orlov M. M., 1911. Sudba ponjatija «tip nasazhdenija» v russkoj lesnoj literature. [The fate of the concept of «type of plantings» in the Russian forestry literature]. Lesopromyshlennyj vestnik. 50, 553-556 (in Russian).
Pluhatar Yu. V, 2014. Ekologichne lisoznavstvo [Ecological forest science]. FOP Hrin D. S., Kherson (in Ukrainian).
Pogrebnjak P.S., 1955. Osnovy lesnoj tipologii. [Fundamentals of forest typology]. Izd-vo AN USSR, Kiev (in Russian).
Rudzkij A., 1906. Rukovodstvo k ustrojstvu russkih lesov. [Guide to the device of Russian forests]. Sankt-Peterburg (in Russian).
Serebrennikov P. P., 1904. Tipy nasazhdenij Vershinskoj dachi. [The types of plants of Vershinskaya dachas]. Lesnoj zhurnal. 1, 69-93. 2, 341-380 (in Russian).
Sukachev V. N., 1928. O nekotoryh osnovnyh voprosah tipologii lesa. [About some basic issues of forest typology]. Lesnoe hazjajstvo. 3, 36-41 (in Russian).
Sukachjov V. N., 1972. Osnovy lesnoj tipologii i biogeocenologii [Basics of forest typology and biogeocenology]. Nauka, Leningrad (in Russian).
Svyrydenko V. Ye., 2004. Lisivnytstvo. [Forestry]. Aristei, Kyiv (in Ukrainian).
Svyrydenko V Ye., 1995. Lisivnytstvo. [Forestry]. Silhos-posvita, Kyiv (in Ukrainian).
Termena B. K., 2004. Lisoznavstvo z osnovamy lisivnytstva. [Forestry with basics of silviculture]. Lesn. prom.-st., Moskva (in Russian).
Veresin M. M., 1971. Lesa Voronezhskie. [Forests of Voronezh]. C-Ch kn. izd., Voronezh (in Russian).
Vorobev D. V, 1953. Tipy lesov Evropejskoj chasti SSSR. [Types of forests in European part of the USSR]. Izd-vo AN Ukrainskoj SSR, Kiev (in Russian).
Vysockij G. N., 1960. Izbrannye Trudy. [Selected works]. Selhozgiz, Moskva (in Russian).
