CC BY
17
Обоснованы теоретико-методические принципы и объективная потребность уменьшения трансакцийных расходов малого и среднего предпринимательства в условиях рыночной трансформационной экономики.
Ключевые слова, трансакционные расходы, малое и среднее предпринимательство, средства уменьшения.
Matoluch T.B. An objective necessity of diminishing of transaction charges of small and middle enterprise is in the conditions of market transformation of economy
Certainly theoretic and methodical principles and objective necessity of diminishing of transaction charges of small and middle enterprise in the conditions of market transformation economy.
Keywords: transaction charges, small and middle enterprise, diminishing facilities.
УДК 336.76 Здобувач С.М. Мацера; здобувач Г. €. Шпаргало - Rbeiecbm КА; доц. О.Р. Процишин, канд. екон. наук - Дрогобицький ДПУ iM. 1вана Франка
АНАЛ1З I СВ1ТОВА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ТРАДИЦ1ЙНИХ МЕТОД1В ГРОШОВО-КРЕДИТНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ
Критично розглянуто теоретичну базу i практику застосування основних кон-цепцш грошово-кредитного регулювання економши з урахуванням позицш провщ-них економютсв.
Ключов1 слова: грошово-кредитне регулювання економши, грошовi ринки, цш грошово-кредитно! полiтики, iнструменти грошово-кредитно! пол^ики, таргетування.
Постановка проблеми. За сучасних умов грошово-кредитне регулювання - це невщ'емний складник макроеконом1чно! полынки переважно! бшь-шост кра!н. Особливо великого досв1ду впливу на грошово-кредитш вщноси-ни набули кра!ни з розвиненою ринковою економжою. Виб1р конкретних ва-жел1в впливу на базов1 показники грошового ринку, а також напрям1в i спосо-б1в !х використання зумовлений як завданнями регулювання нацюнального ринку в бажаному напрям^ так i теоретичними концепщями, на яких базуеться це регулювання. Грошово-кредитне регулювання економжи розглянуто в пра-цях багатьох украшських економiстiв, зокрема М.М. Артуса, А.В. Демювсько-го, В. Д. Лагутша, 1.О. Лютого, А.М. Мороза, М.1. Савлука [1-5]. Проте усклад-нення економiчних процесiв, посилення взаемовпливу товарних i грошових ринюв як у межах нацiональних економш, так i в свiтовому господарста на фонi свггово! фшансово! кризи потребують переосмислення теоретичного i практичного доробку в цш сферi.
Методика дослвджень. Метою цього дослiдження е критичний перегляд теоретичних та методолопчних засад, на яких здшснювалося грошово-кредитне регулювання нацiональних економж донедавна, та визначення вад цих пiдходiв.
Результати дослiдження. Означення грошово-кредитно! пол^ики, сформульованi укра!нськими дослiдниками, базуються на трактуванш моне-тарно! пол^ики провiдними захiдними вченими. За своею суттю, пише у мо-нографи 1.О. Лютий, грошово-кредитна полiтика - це державне регулювання сфери грошового об^у та кредитних вщносин [3, с. 96]. Бшьшють економiстiв
ототожнюють поняття грошово-кредитно! та монетарно! полiтики [6, с. 3-5]. Автори книги "Грошово-кредитна полiтика в Украiнiм, не зосереджуючись на самому визначеннi грошово-кредитно! пол^ики, зауважують, що цю полiтику часто називають монетарною, оскiльки вона спрямована у сферу управлшня кiлькiстю грошей в об^у [7, с. 16]. На наш погляд, розумшня грошово-кредитно! пол^ики як монетарно!, тобто грошово!, е правомiрним в тому значенш, що грошовi вiдносини е поняттям широким, об'емним. Кредитнi вщносини виступають важливим складником грошових вщносин загалом. Ринки коротко- i довготермiнових кредитiв е структурними ланками грошового нащональ-ного ринку. Саме на цих ринках значною мiрою визначаеться цiна грошей, ре-алiзуеться механiзм грошово! мультиплiкацii i, таким чином, формуеться про-позицiя грошей в економщь В одному з найгрунтовшших пiдручникiв з макро-економжи Майкла Бурди та Чарльза Виплоша монетарна пол^ика визначаеться як заходи центрального банку, що впливають на грошово-кредитш умови в економщ [8, с. 661]. Зазначаеться, що ця политика спрямована на вплив на вiдсотковi ставки i валютш курси i, загальнiше, - на умови фшансо-вих ринюв i !х зв'язки з фiзичною економiкою [8, с. 27].
П. А. Самуельсон i В. Д. Нордгаус характеризують монетарну полггику як складник макроекономiчноi пол^ики, за допомогою яко! уряд контролюе грошовий обiг держави, кредит i банювську систему. Наголошено, що справ-жня природа монетарно! полiтики полягае в способах, за допомогою яких цен-тральний банк контролюе пропозицш грошей i зв'язки мiж грошима, нащ-ональним обсягом виробництва та шфлящею. Автори наголошують на тому, що монетарна пол^ика е одшею з найважливiших i найсуперечливiших дшя-нок макроекономiки [9, с. 117].
На наш погляд, суперечливють i складнiсть грошово-кредитного регу-лювання визначаеться низкою чинниюв. Передусiм грошово-кредитна пол^и-ка мае справу з поясненням мехашзму дii та регулюванням одного з найважли-вiших i при цьому найскладшших ринкiв у макроекономiчнiй системi, адже грошовий ринок мае розвинену внутршню будову, складаеться з багатьох щшьно взаемопов'язаних ринкiв (щнних паперiв, валюти, коротко- i довготер-мiнових кредитiв тощо). Водночас саме завдяки функцiонуванню грошового ринку можуть функщонувати як едина макросистема вс iншi товарнi та ресур-сш ринки, адже саме грошi в !х рiзноманiтних формах слугують "мастилом" для численних колiщат ринкового мехашзму. Тому пропорцй на грошовому ринку безпосередньо впливають на стан шших ринюв, !х взаемне пристосуван-ня отже, значною мiрою визначають стан економiчноi системи загалом. Ок-рiм того, грошово-кредитна полiтика - це важливий складник державно! поль тики. Це означае, що вона покликана сприяти реалiзацii на практищ економiч-них функцiй держави. Хоча фактично всi економiсти погоджуються з тим, що метою державного регулювання економжи е передусiм забезпечення стшкого економiчного зростання за високо! зайнятост i без прискорення зростання щн, але розумiння способiв досягнення цього е рiзним. Специфiка завдань, напря-мiв i методiв реалiзацii грошово-кредитно! политики визначаеться особливос-тями державного устрою рiзних кра!н, етапом !х економiчного, полiтичного та соцiального розвитку, поширенням i ступенем впливу на урядовi та законодав-
чi структури поглядiв певно! економiчноi школи, розвинешстю самого грошового ринку та його шфраструктури, зокрема банкiвськоi системи тощо. Ураху-вання всiх цих факторiв мае важливе значення для формування ефективно! грошово-кредитно! полiтики, зокрема в економщ Укра!ни, а за роки станов-лення нових економiчних вiдносин у нашiй державi вже набуто достатньо щн-ний досвщ (як позитивний, так i негативний). Без цього створити науково обгрунтовану стратепю i тактику регулювання грошово-кредитних вiдносин не вдасться.
Захiднi економiсти розробили досить ч^ку iерархiчну структуру цiлей i завдань грошово-кредитно! полiтики. У цш структурi видiляють вищi, промiж-т i тактичнi цiлi тако! пол^ики. Саме !м пiдпорядковуеться використання шструмеипв (важелiв) грошово-кредитного регулювання, тобто монетарно! полiтики. Вищим завданням, тобто остаточною метою грошово-кредитно! по-лiтики, переважно називають забезпечення стабiльностi цiн, повно! зайнятостi та зростання реального обсягу виробництва [10, с. 383]. Ця найвища мета, своею чергою, передбачае досягнення тактичних цшей за рахунок вживання щоденних заходiв i промiжних цiлей, якi передбачають коригування визна-чальних змiнних для економiчноi системи на рiчних (i довших) часових штер-валах [10, с. 382-383]. Аналопчний пiдхiд до характеристики тдпорядкування цiлей грошово-кредитного регулювання застосовують i украiнськi економiсти [3, с. 99-100; 7, с. 44-45]. В. Д. Лагутш i Т.О. Кричевська керуються сшввщно-шенням стратегii i тактики монетарно! политики, сформульованим засновни-ком сучасного монетаризму М. Фрщменом. Згiдно з таким шдходом, стратегiя передбачае устрш, побудову цiеi полiтики, тобто щеальт монетарнi шституцй i заходи для проведення монетарно! политики, а тактика - це конкретш дii, до яких вдаеться монетарна влада [6, с. 3]. На погляд цих авторiв, синошмом стратегii монетарно! пол^ики можна також вважати термiн "монетарний режим", запропонований вiдомими економютами, зокрема Дж. Б'юкененом, А. Лейонгудвудом.
Загалом питання визначення доцшьно! структури та оргашзацй грошо-во-кредитно! полiтики привертае особливу увагу як економю^в, так i пол^и-кiв вже впродовж багатьох роюв. Особливо жвавими дискусii з цього приводу були наприкшщ 70-х - у 80-т роки XX ст. Основними питаннями, як досль джували в цей час економюти, стали проблеми часово! непослiдовностi та мiж-часового вибору пiд час реалiзацii монетарно! полiтики (Ф. Кщленд i Е. Прес-кот - 1977 р.; Р. Барро i Д. Гордон - 1983 р.; М. Канцонерi i К. Рогофф -1985 р.), концепщя репутацй монетарно! полiтики (Р. Барро i Д. Гордон), кон-цепцiя оптимально! оргашзацй монетарно! пол^ики (К. Рогофф i К. Уоллер -1985 р., К. Уолш - 1995 р.) [6, с. 3-6].
Отже, у центрi уваги економю^в перебувають питання пошуку шляхiв забезпечення оптимальносп монетарно! полiтики, ефективно! органiзацii гро-шово-кредитного регулювання. При цьому на перший план виступае проблема довiри учасниюв ринку до проголошено! монетарно! пол^ики, адже саме це -запорука адекватно! реакцй економiчних суб'екпв на змiну умов на грошовому ринку. Ця проблема здебшьшого породжена ютотним впливом полiтичних факторiв на вибiр орiентирiв монетарно! полiтики, а також досить частим по-
рушенням зобов'язань з боку монетарно! влади. Внаслщок цього довiра при-ватних fflBeeropiB i споживачiв до проголошених дш на грошовому ринку спа-дае. Очiкування та орiентири економiчноï поведшки приватного сектору змь нюються, поди розвиваються всупереч передбаченням, тому монетарна поль тика насправдi не вщповщае критерiям оптимальностi, а ïï стратепчна мета не досягаеться.
У цьому аспект^ на наш погляд, досить продуктивною е оргашзащя мо-нетарноï пол^ики, за якоï передбачаеться добровiльне обмеження в поведшщ монетарноï влади, дотримання певного правила, незважаючи на тенденци роз-витку грошового ринку та економжи загалом [11, с. 713-714]. На практищ дотримання впродовж значного часу проголошеного курсу ютотно ускладнюе роботу центральних банюв i всiеï грошово-кредитно!" системи, тому в повному обсязi ця пол^ика проводиться досить рiдко. Але ïï переваги полягають у тому, що вона дае змогу шдтримати впевненiсть суб,ектiв економiки в послщов-ностi грошово-кредитного регулювання, тому сприяе тдвищенню ступеня до-вiри до монетарноï полiтики та ïï ефективность
На практицi монетарна полiтика на основi певного правила реаль зуеться як у розвинених крашах, так i в економшах, що розвиваються. Прикладом та^ полiтики е, зокрема, практика грошово-кредитного таргетування рiз-них видiв, якi визначаються як обраним для регулювання показником грошового ринку, так i способами впливу на нього.
Досить поширеною стратепею в европейських крашах та США в 70-х -на початку 80-х роюв ХХ ст. було монетарне таргетування, що грунтуеться на обмеженш грошовоï маси. Воно спрямовувалося на шдтримку стабiльностi грошового обшу з метою стримування шфляцшних процесiв. Небезпека поси-лення шфляци була зумовлена вiдмовою вiд жорсткого грошово-кредитного регулювання та безпосереднього впливу держави на жорстк валютш курси, передбаченого правилами Бреттон-Вудськоï валютноï системи. Криза та оста-точний розвал цiеï системи в 70-х роках ХХ ст. зумовили перехщ до багатова-лютного стандарту та плаваючих валютних курсiв. Вiдповiдно загострилася проблема дестабшзаци не лише на свгговому валютному ринку, а й в межах нацюнальних грошових ринкiв.
Таргетування грошовоï маси базувалося на монетаристськш моделi макроекономiчного регулювання та боротьби з шфлящею. В основу цього способу регулювання покладено вщоме правило, згiдно з яким без надмiрного збiльшення грошовоï маси в економщ можна не боятися загального довготер-мiнового зростання рiвня щн. Широко вiдоме монетаристське "грошове правило" передбачае необхщшсть поступового та помiрного зростання грошовоï маси для забезпечення стшкого економiчного зростання без шфляци. При цьому грошова маса певних обсяпв розглядаеться як промiжна мета грошово-кредитного регулювання. Темпи приросту грошовоï маси повинш визначатися, з одного боку, стшким приростом валового нацюнального продукту, а з шшого -швидюстю об^у грошовоï одиницi.
У другш половинi 70-х рокiв ХХ ст. багато краш застосовували регулювання обсяпв грошовоï маси на основi визначення "коридору" або "вилки", що передбачало встановлення верхньоï та нижньоï меж збiльшення кiлькостi
грошей. Наприклад, у Великобритани в 1976-1977 рр. було встановлено "коридор" для грошового агрегату М3 в межах допустимого зростання вщ 9 до 13 % за рж, а в 1979-1981 рр. обмеження щорiчного приросту грошово! маси стано-вило 7-11 % [12, с. 113]. Починаючи з 1975 р., монетарне таргетування широко застосовуеться в Шмеччиш Бундесбанком, де щорiчно публiкуються цiльовi показники регулювання грошово! маси. Вони мають як точковий характер (наприклад 8 %), так i характер коридору (4-6 %) [13, с. 13]. З 80-х роюв ХХ ст. монетарна пол^ика в Шмеччиш спрямована на тдтримку стабшьного еко-номiчного зростання в середньотермiновому перюда. Темпи нарощування грошово! пропозищ! пiдпорядковуються очiкуваним темпам зростання потен-цiйного валового нацiонального продукту. О^м цього, грошово-кредитне регулювання спрямоване на тдтримку економiчноï активностi та бажано! кон'юнктури на нацiональному ринку без прискорення зростання щн понад прогнозований рiвень. Загалом застосування стратеги монетарного таргетування в Шмеччиш виявилось досить усшшним. Воно дало змогу забезпечити ста-бшьтсть нащонально! грошово! валюти та помiрний рiвень iнфляцiï. Велика заслуга в цьому Бундесбанку, що забезпечував надшний контроль, створення ефективних важелiв впливу на прогнозоваш параметри грошового ринку.
З 1974 р. монетаристське правило активно використовуеться для гро-шово-кредитного регулювання також у Швейцари. Тут орiентиром слугуе по-казник припустимого зростання грошовi маси М1. Загалом для краш-члешв Свропейського економiчного спiвтовариства були затверджеш параметри зростання грошово! маси не бшьше, нiж на 5-8 % на рш [14, с. 142]. У 80-х роках ХХ ст. деяк кра!ни, встановлюючи грошовi орiентири, починають вико-ристовувати замють "широких" грошових агрегатiв "вужчГ'. Причина цього полягала в посиленш стихiйних процесiв на мiжнародному ринку кашталу, ви-никненнi великих спекулятивних потокiв грошового капiталу, що тдривало стiйкiсть пропорцiй на нацiональних грошових ринках та ускладнювало контроль за "широкими" гршми. "Вузькi" грошовi агрегати контролювати було значно легше. Усшх стрiмкого економiчного зростання японсько! економiки за низьких темпiв зростання щн (5 %) теж значною мiрою пов'язують з ефектив-ним контролем центрального банку над пропозищею грошей.
Водночас не у вшх кра!нах практика таргетування грошово! маси ви-явилась ефективною. Поразку цього методу грошово-кредитного регулювання в США i Канад^ а також Великобритани в 70-80-х роках ХХ ст. пов'язують з недостатньо вщповщальним ставленням монетарно! влади в цих державах до щльових орiентирiв регулювання, вщсутшстю надiйного зв'язку мiж цiновими змшними показникiв iнфляцiï, виробництва та грошових агрегата [15, с. 31]. Йдеться про те, що важливою умовою дiевостi монетарного обмеження е ста-бiльнiсть швидкостi обiгу грошей, стшюсть спiввiдношення мiж такими показ-никами, як грошова маса, рiвень щн i реальний ВНП. Якщо швидюсть обiгу грошей з певних причин рiзко змiнюеться, то монетарне таргетування застосо-вувати недоцiльно. Швидюсть обту грошей в американськiй економiцi з 50-х по 80-т роки ХХ ст. постшно зростала i характеризувалася непередбаченими перепадами. Вимоги американського конгресу щодо жорсткого контролю над грошовою масою з боку Федерально! резервно! системи фактично саботували.
Так, грошовi орiентири встановлювали одночасно для п'яти грошових агрега-тiв i пристосовували до вже досягнутих рiвнiв приросту грошовоï маси. Внас-лiдок цього грошова пропозищя швидко зростала, що призвело до прискорен-ня шфляци. Лише загроза стрiмкого зростання цш спонукала монетарну владу зосередитися на проблемi стиснення грошовоï маси. Згубний вплив монетарного обмеження на економ^ Великобритани проявився у гальмуванш ефек-тивного попиту. Внаслiдок цього ютотно скоротились обсяги виробництва i зайнятость Однак iнфляцiю вдалося приборкати. Така грошова пол^ика була складником цiлеспрямованоï програми уряду Маргарет Тетчер з оздоровлення економiки i створення фiнансовоï бази для структурноï перебудови. Подальше монетарне послаблення 1985-1987 рр. спричинило швидке зростання грошовоï маси М1 та М3 (вiдповiдно на 78 та 20 % за рж) [16, с.14].
Загалом "грошове правило" монетариста у жоднш з краш не викорис-товували в повному обсязь Водночас практика монетарного таргетування спричинила рiзку критику багатьох вщомих економiстiв, якi наголосили на су-перечливостi ïï впливу на економжу та можливих негативних наслщках. Характерною в цьому плат е оцшка англiйського економiста-кейнсiанця Н. Кал-дора, який називае застосування захщними урядами суворих монетарних при-писiв одним з найвразливiших епiзодiв в iсторiï, ïx можна порiвняти хiба що з перiодичними спалахами масовоï iстерiï. "Насправдi, я не знаю шшого випад-ку, коли в зародку помилкова теорiя про причинш зв'язки в господарствi змог-ла б впродовж усього кшькох роюв домогтися настiльки великого устху", -писав вiн [17, с. 4].
Втрата монетаристським регулюванням грошовоï пропозицiï авторитету як засобу впливу на обсяги виробництва та рiвень цш створювала базу для вщродження iдей щодо посилення державного регулювання грошового ринку. Одночасно формуються посткейншансью iдеï, згiдно з якими сама грошова маса почала розглядатись як функщя номiнального доходу. Варто зазначити, що монетаристи, своею чергою, спростовували звинувачення у посиленому впливi стабiльно зростаючоï грошовоï маси на прискорення швидкост обiгу грошей i нагромадження внаслiдок цього iнфляцiйного потенщалу в економь цi. Навпаки, рiзке прискорення грошового обiгу у 80-х роках ХХ ст. вони вва-жали наслiдком розгортання iнфляцiйниx процешв. Поряд з цим, прибiчники монетарного обмеження постшно наголошували на недоцшьност використан-ня "вузьких" грошей як промiжноï мети монетарноï полiтики, вважаючи цей показник дуже нестабiльним i мало прогнозованим. Практика шдтвердила тезу про значно бшьшу стабiльнiсть попиту на грошi та швидкiсть грошового об^у щодо "ширших" грошових агрегата, зокрема М2. Це зумовило переорiентацiю американськоï системи грошово-кредитного регулювання на таргетування "широких" грошей.
Але варто зважати, що у такому випадку грошова маса досить неодно-рщна. До неï входять компоненти, що обслуговують рiзнi специфiчнi еконо-мiчнi процеси. Вiдповiдно, попит на складники "широких" грошей визна-чаеться рiзними факторами, як i швидкiсть ix обiгу. Сумування рiзнорiдниx частин грошовоï маси при цьому досить умовне. Крiм того, зменшення обсягiв одного компонента може компенсуватись збшьшенням шшого. Все це ютотно
ускладнюе передбачення поведiнки грошово! пропозици та !! впливу на показ-ники реально! економжи. Водночас економiсти наголошують, що на практищ застосування кiлькiсноï теори в процесi грошово-кредитного регулювання вар-то враховувати таю моменти: 1) те, що прирют грошово! маси розподшяеться серед суб'екпв господарювання в шшш пропорци, нiж грошовi активи; 2) це, своею чергою, спричиняе змшу в структурi доходiв i нерiвномiрнiсть у зрос-таннi щн; 3) вiдповiдно схильнiсть до заощаджень та iнвестицiï у рiзних груп отримувачiв доходiв змiнюеться; 4) пристосування економжи до змiни маси грошей вщбуваеться нерiвномiрно та потребуе часу [18, с. 19-23].
Варто зауважити, що сам Мштон Фрiдмен, дослщжуючи результати монетарно! полiтики в рiзних кра!нах, наголошував на чутливостi монетарних важелiв i необхiдностi !х дуже обережного використання пiд час оздоровлення економжи. Вiн акцентував на тому, що "наше знання про взаемозв'язки мiж грошовою масою, цiнами i виробництвом настшьки обмеженi, що оперування ними на практицi може спричинити бшьше шкоди, шж користi" [19, с.17-18]. Один з найвидатнiших захисниюв iдей економiчноï свободи, австрiйський еко-номiст Фрiдрiх фон Хайек, вбачав основний недолж застосування монета-ристського правила в тому, що при цьому не враховують важливих та шюдли-вих наслщюв вливання грошей в обт i !х вилучення [20, с. 132-133].
Ще одна важлива проблема, пов'язана з регулюванням грошово! маси, полягае в часовому вщставанш реакци економiчноï системи на змши в грошо-во-економiчнiй полчищ. Критичну важливiсть фактора часу шд час досль дження грошових процешв вченi вiдзначали ще в 50-60-х роках ХХ ст. Порушив цю проблему Дж. Джшьберт (J.C. Gilbert, 1953 р.). Багато уваги фактору несинхронност та невизначеност придшив Д. Патшкш (D. Patinkin, 1965 р.). Пiзнiшi спостереження за впливом економiчних змiнних на використання ва-желiв грошово-кредитного регулювання монетарною владою довели наявшсть iстотного часового перюду мiж змiною темпiв зростання грошово! маси i тем-пiв зростання реального обсягу виробництва (вщ трьох мiсяцiв до року) та вщ-повiдного пристосування цiн в економщ (два-три роки).
Досить критично ощнюе можливостi монетаристського регулювання грошово! бази з метою забезпечення стабшьност грошового ринку всесвггньо вiдомий фiнансист Дж. Сорос. На його погляд, хибшсть теори Мштона Фрiд-мена та його послщовниюв полягае в тому, що вона тноруе рефлексивний (взаемопов'язаний) аспект розширення та стиснення кредиту. Зпдно з погляда-ми Дж. Сороса, дiевiсть рецептiв монетаристiв забезпечувалась не завдяки зас-тосуванню теоретичних положень монетаристiв, а !х тноруванням на практи-цi. Примирити теорш, що не визнае рефлексивностi та практики кредитно-грошового регулювання, центральним банкам, на погляд Дж. Сороса, вдаеться завдяки тому, що вони "не покладаються виключно на монетарш показники, а враховують бiльше рiзних факторiв, - включаючи iррацiональну надмiрнiсть ринкiв, - коли приймаються ршення щодо збереження монетарно! стабiльнос-т!" [21, с. 129]. 1гнорування явища рефлексивностi бiльшiстю економiстiв-те-оретикiв Дж. Сорос пов'язуе з тим, що це явище е джерелом нерiвноваги в рин-ковш системi. Водночас основним завданням економiчноï теорй вважаеться визначення умов досягнення та шдтримки саме рiвноважного стану системи.
Йдеться про потребу визнання, врахування та застосування в процес грошово-кредитного регулювання потужноï ролi психолопчних факторiв, що визнача-ють двостороннiй зв'язок мiж економiчною дiйснiстю i сприйняттям учасника-ми економiчного процесу цiеï дшсносл i, вiдповiдно, зворотного впливу очжу-вань людей, 1хнього розумiння ситуацп, на перебiг подiй, на напрям розвитку економiчниx, полiтичниx, суспiльниx процешв. Фактично Дж. Сорос обгрунто-вано наголошуе на зростаннi ролi неврiвноваженого аналiзу, який е значно складшшим i наразi менш досконалим, шж зрiвноважений, що дослiджуе еко-номiчнi системи, зокрема грошовi, фiнансовi, в "щеальному" станi, коли зб^а-ються плани (намiри) учасниюв економiчноï дiяльностi, а ïxнi очiкування вщ-повщають реальному перебiгу подiй.
Висновки. Грошово-кредитне регулювання на сьогодш е оргашчним складником макроекономiчноï полiтики. Спрямованiсть пол^ики регулювання, вибiр методiв i важелiв впливу визначаеться як теоретичними концепщями, на яю орiентуеться грошово-кредитна полггика, так i специфiкою сощально-економiчниx завдань, якi вона повинна виконувати за конкретних умов. У цен-трi дискусiй теоретикiв i практиюв перебувають питання оптимальноï структу-ри та органiзацiï реалiзацiï грошово-кредитноï полiтики, забезпечення ïï цшс-носп, досягнення стратегiчниx цiлей у щшьному взаемозв'язку з промiжними i тактичними завданнями. Грошово-кредитна полiтика заxiдноевропейськиx краш та США до 1970 - початку 1980-х роюв ХХ ст. базувалась на кейнЫансь-кiй концепцп регулювання iз застосуванням полiтики регулювання позичково-го вiдсотка, обмеження обсяпв кредита, вибiркового контролю за грошовим ринком. З 80-х роюв XX ст. посилюеться переорiентацiя на монетаристсью пiдxоди до регулювання грошово-кредитноï сфери з метою шдвищення його гнучкосп, бiльш ефективного впливу на пропорци грошового ринку. При цьому обов'язкове резервування переорiентовуеться на регулювання обсягу кредитних ресуршв i грошовоï маси в об^у. Диференцiацiя резервних вимог визначаеться особливостями економжи кожноï краши, зокрема станом грошового об^у, рiвнем iнфляцiï, ринковоï ставки вщсотка, i виступае важливим фактором шдтримки конкуренц^ у банкiвськiй сферi. Загальною тенденцiею е поступове зниження норми обов'язкового резервування, що е наслщком змiц-нення нацiональниx банкiвськиx систем i св^енням певного зниження ролi цього важеля регулювання на користь бшьш гнучких iнструментiв, передусiм операцш на вiдкритому ринку та валютного регулювання. 1стотно розши-рюеться практика операцш з цшними паперами з метою оптимiзацiï структури банкiвськиx резервiв та пiдвищення стiйкостi банкiвськоï системи.
Через проблему часовоï непослiдовностi та мiжчасового вибору, а та-кож проблему довiри учасникiв економiчного процесу до проголошеноï полi-тики, зростае увага до реалiзацiï стратег^ грошово-кредитноï (монетарноï) по-лiтики на основi монетарного режиму. На практицi ця стратепя реалiзуеться у формi грошово-кредитного таргетування, найпоширешшою формою якого стало таргетування грошовоï маси. Його вплив на економжу суперечливий. Переорiентацiя на показник "широких грошей" ускладнюе передбачення змш грошовоï маси та ïï впливу на показники реальноï економ^. Забезпечення ефективностi цього монетарного режиму передбачае врахування неоднорщ-
ност внутршньо! структури грошово! маси, icTOTHoro часового перюду мiж !! динамiкoю та реакщею oбcягiв виробництва i цш, складного зв'язку мiж про-цесами на грошовому ринку та !х суб'ективним сприйняттям екoнoмiчними агентами. З 90-х роюв ХХ ст. з ускладненням прoцеciв на грошових ринках, посиленням спекулятивного руху фiнанcoвoгo кашталу контроль за дотриман-ням параметрiв грошово! маси ускладнюеться. За цих умов монетарне таргетування поступаеться таргетуванню валютного курсу. Його перевагами е прозо-рicть, гнучкicть, позитивний вплив на стримування iнфляцiйних очшувань i cтабiлiзацiю валютного ринку. Полем для подальших дocлiджень можуть вис-тупити шляхи застосування монетарного таргетування у вггчизнянш екoнoмiцi.
Л1тература
1. Артус М.М. Грош1 та кредит / Мирослав Миколайович Артус. - К. : Вид-во Свро-пейського ушверситету, 2005. - 166 с.
2. Лагутш В.Д. Грош1 та грошовий об1г / Василь Дмитрович Лагутин. - К. : Вид-во "Знания", 2003. - 200 с.
3. Лютий 1.О. Грошово-кредитна иол1тика в умовах перехщно! економши : монограф1я / 1.О. Лютий. - К. : Вид-во "Атка", 2000. - 240 с.
4. Грош1 та кредит / Савлук М.1., Мороз А.М., Лазепко I I., Пуховкша М.Ф., Шамо-ва 1.В. / за ред. M.I. Савлука. - К. : Вид-во КНЕУ, 2006. - 744 с.
5. Демктський А.В. Грош1 та кредит / А.В. Демкiвcький. - К. : Вид-во "Дакор", 2007. -
528 с.
6. Лагутш В.Д. Виб1р стратеги монетарно! пол1тики / В.Д. Лагутш, Т.О. Кричевська // Фшанси Укра!ни. - 2002. - № 3. - С. 3-15.
7. Грошово-кредитна полггика в Укра!ш / В.С. Стельмах, А.О. Стфанов, H.I. Гребе-ник, В I. Мщенко. - К. : Вид-во "Знання", 2000. - 421 с.
8. Бурда М. Макроекономша: Свропейський контекст / М. Бурда, Ч. Виплош. - К. : Вид-во "Основи", 1998. - 688 с.
9. Самуельсон П.А. Макроекономша / П. А. Самуельсон, В.Д. Нордгаус. - К. : Вид-во "Основи", 1995. - 676 с.
10. Долан Э. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Э.Дж. До-лан, К.Д. Кэмпбелл, Р.Дж. Кэмпбелл. - СПб. : Изд-во "Санкт-Петербург оркестр", 1994. -448 с.
11. Миллер Р. Л. Современные деньги и банковское дело / Р. Л. Миллер, Д. Д. Ван-Хуз. -М. : Изд-во ИНФРА-М, 2000. - 856 с.
12. Грош1 та кредит / за ред. Б.С. Бойка. - Тернопшь : Вид-во "Карт-бланш", 2000. -
227 с.
13. Мельник О. Основт параметри грошово-кредитно! пол1тики та !х регулювання як зааб обмеження шфляци в Кмеччиш / О. Мельник // Вюник НБУ. - 2000. - № 2. - С. 12-15.
14. Худокормов А.Г. История экономических учений. Современный этап. / А.Г. Худо-кормов. - М. : Изд-во ИНФРА-М, 1998. - 733 с.
15. Кузнецов О. Пром1жш цш грошово-кредитно! пол1тики / О. Кузнецов // Вюник НБУ. - 2001. - № 7. - С. 31-37.
16. Усоскин В.М. Денежный мир Милтона Фридмена / В.М. Усоскин. - М. : Изд-во "Мысль", 1989. - 172 с.
17. Kaldor N. How Monetarizm Failed / N. Kaldor // Challenge. - 1985. - Vol. VI. - PP.
3-14.
18. Крылов В. Насколько применима количественная теория денег? / В. Крылов. - М.,
1998. - 56 с.
19. Friedman M. Monetarists Economics / Milton Friedman. - New-York, 1985. - 348 p.
20. Хайек Ф. Частные деньги / Фридрих фон Хайек. - М. : Ин-т нац. модели экономики, 1996. - 213 с.
21. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма / Джордж Сорос. - М. : Изд-во ИНФРА-М,
1999. - 262 с.
Мацера С.М., Шпаргало Г.Е., Процишин О.Г. Анализ и мировая практика применения традиционных методов денежно-кредитной регуляции
Критически рассмотрена теоретическая база и практика применения основных концепций денежно-кредитной регуляции экономики с учетом позиций ведущих экономистов.
Ключевые слова, денежно-кредитная регуляция экономики, денежные рынки, цели денежно-кредитной политики, инструменты денежно-кредитной политики, тар-гетирование.
Macera S.M., Shpargalo G.E., Procishin O.R. Analysis and world practice of application of traditional methods of monetary accommodation
Theoretical base of different scientific streams in economics and practice of monetary regulation of economy are critically considered. Position of leading economists on that point are covered.
Keywords: monetary accommodation of economy, money-markets, aims of monetary policy, instruments of monetary policy._
УДК 336.71 Доц. Ю.В. Машика, канд. екон. наук - Закарпатський ДУ,
м. Ужгород
МЕХАН1ЗМ ФУНКЦ1ОНУВАННЯ БАНК1ВСЬКОГО НАГЛЯДУ В УКРАШ1 ТА ЙОГО ЗНАЧЕНИЯ У ЗАБЕЗПЕЧЕНН1 ФIНАНСОВОÏ СТ1ЙКОСТ1 БАНКШСЬ^ СИСТЕМИ
Розглянуто мiжнародний досвщ i стандарти банювського регулювання та наг-ляду, дослщжено методолопчш засади оргашзацп банювського нагляду Нацюналь-ним банком Украши. Проаналiзовано стан банювсько1 системи Украши в сучасних умовах. На основi Базельсько1 угоди про мiжнародне наближення визначення капиталу та стандарт катталу запропоновано тдходи для удосконаленого вимiрювання ризику банювсько1 дiяльностi.
Ключовi слова: банк, Нацюнальний банк Украши, банювський нагляд, бан-ювське регулювання, система оцшювання ризиюв, реестращя, лщензування, безвшз-ний нагляд, iнспектування.
Постановка проблеми. Рiзке пiдвищення рiвня ризику комерцiйниx банкiв в умовах посилення фiнансовоï глобалiзацiï ставить перед наглядовими органами новi складнi завдання. Для оргашв банкiвського нагляду вже недос-татньо використовувати данi щодо дотримання банками кiлькiсниx i яюсних вимог: вони мають бути впевнеш, що банки в майбутньому зможуть уникнути значних ризик1в або покрити збитки в разi ïx виникнення.
Аналiз оcтаннiх досл1джень та публжацш. Проблему банкiвського нагляду та управлшня ризиками в банкiвськiй дiяльностi в сучасних умовах дослщжували такi вчеш - В. Тичина, В. Кротюк, О. Куценко, О. Бус, С. Mi-щенко, П. Нтфорова, О. Неiзвестна та iн.
Невирiшенi аспекти проблеми. Разом з тим, незважаючи на значний науковий доробок, дослщженнями не охоплено повною мiрою питання особли-востей мехашзму функцюнування банкiвського нагляду в Украïнi та його ролi у забезпеченнi фiнансовоï стiйкостi банкiвськоï системи, що власне i стало предметом цього дослщження.
Мета дослвдження полягае у здшсненш аналiзу ситуацп та з,ясуваннi основних проблем дiевостi меxанiзму функцiонування банювського нагляду в
