CC BY
23
Т.В. Щештова
АНАЛ1З I СИСТЕМАТИЗАЦ1Я МЕТОДОЛОГ1ЧНИХ П1ДХОД1В ДО ОЦ1НКИ СТАЛОГО ЕКОНОМ1ЧНОГО РОЗВИТКУ
Формування оцшно! методологи сталого eK0H0Mi4H0r0 розвитку
вiдстежуeться разом i3 визначенням мiжнародними органами прiоритетiв розвитку. На конференци ООН i3 питань навколишнього середовища i розвитку в 1992 р. у Рю-де-Жанейро було намiчено вектори розвитку в рiзних аспектах: економiчних, соцiальних, екологiчних. Принципи сталого розвитку усвщомлено людством. Створено могутш мiжнароднi оргашзацп та програми, що свiдчить про сприйняття щей сталого розвитку: World Business Council for Sustainable Development (WBCSD), American Business Council for Sustainable Development (BCSD), International Institute of Sustainable Development (IISD).
Змшення форма^в i методiв розрахунюв макроекономiчних показниюв впливае на економiку. Облшово-вимiрювальний стандарт мае непрямий вплив на економiчну динамiку, однак належить до системи загальнодержавного управлiння i виконуе важливу роль в управлiннi економшою. Якщо мають мiсце факти маншулювання значеннями ВВП iз боку уряду, як вiдмiчають фахiвцi 1нституту еволюцшно! економiки, це стае ознакою поступового введення адмшютративно-тота-лiтарних iнструментiв управлшня
економiкою i суспiльством (iдеться про спробу вiдкоригувати значення ВВП за 2004 р.) [1, 7]. Якщо "удосконалюються" стандарти, то виникають ризики викривлення загальноекономiчноl картини i прийняття помилкових управлiнських рiшень. Помилка, що виникае у такому випадку, збшьшуе ризики криз - негативно! економiчноl динамiки.
Тому актуальною постае проблема ана-л1зу й систематизацИ методолог1чних тдхо-die i до^дження об'ективних Memodie оцтки сталого eкoнoмiчнoгo розвитку для оптимального управлшня цим процесом. Системна штегращя складових частин сталого розвитку i забезпечення його принцишв на
практищ е дуже важливим i складним завданням.
З останнiх розробок щодо методологи оцiнювання сталого економiчного розвитку, запропонованих на мiжнародному рiвнi, слiд зазначити iндикатори сталого розвитку (134 вдикатори, збiрник World Bank Edition), розроблеш Комiсiею зi сталого розвитку ООН (CSD) у 1996 р. на II семiнарi у Геш-i; систему iндикаторiв та iндексiв (150), запропоновану у 1996 р. Великобриташею [3]; оновлену парадигму розвитку iз включенням до трьохмiрноl системи вимiрювання четверто! складово! - шституцшно! (1996 р., Комiсiя ООН); нову версда документа ООН Indicators of Sustainable Development: Guidelines and Methodologies, 2001 iз чотирма метриками сталого розвитку: економiчною, екологiчною, соцiальною, шституцшною iз застосуванням iндикаторiв та iндексiв, що склали 15 тем та 38 шдтем [2]. Виокремлю-еться група методiв оцiнки, що стосуеться промислового сектору, iз пропозицiею впровадження системи метрик сталого розвитку промислових пiдприемств та корпорацiй. Однак стд констатувати !х системну розбалансовашсть.
Розбалансованiсть стосуеться всiх рiвнiв: вщ промислового пiдприемства до нацiонально-го рiвня. Методи оцiнки нацiонального розвитку не доводяться до мiкрорiвня, а реалiзацiя методiв оцiнки верхньо! ланки управлшня призводить до некоректних оцшок. Питання щодо забезпечення сталого розвитку залишаються ще не вирiшеними i сприймаються рiзними верствами населення по^зному, а робота з управлiння сталим розвитком ще тiльки починаеться.
Метою статп е аналiз i систематизащя сучасних методологiчних пiдходiв до оцшки сталого економiчного розвитку.
Провiдною методолопею стае та, що надана мiжнародними органiзацiями, якi мають мандат на здшснення монiторингу розвитку кра!н у свт. Пiсля оголошення на конференци ООН у 1992 р. "Agenda XXF необхщна операцiоналiзацiя, введення в дда
© Щет1лова Тетяна Володимир1вна - кандидат економ1чних наук, старший науковий сшвробггник. 1нститут економ1ки промисловосп НАН Укра!ни, Донецьк.
ISSN 1562-109X
положень зазначено! угоди. У 1996 р. на II ceMiHapi у Гент Комiсiя 3i сталого розвитку ООН (CSD) надала пepшi розробки щодо iндикaтоpiв сталого розвитку (134 iндикaтоpи), що потiм почали опублiковувaтиcя у спещальному збipнику World Bank Edition. Шютнадцять кра!н-пpeдcтaвникiв уciх репошв cвiту й уciх типiв cоцiaльно-eкономiчного розвитку пiдтpимaли iдeю розробки iндикaтоpiв сталого розвитку. У 1996 р. Великобриташею було надруковано збipник iндикaтоpiв та iндeкciв, !х нараховувалося вже 150 [3]. Изшше 30 кра!н оголосили про початок власно! програми щодо розробки iндикaтоpiв сталого розвитку.
У тому ж 1996 р. Комiciя ООН представила вже оновлену парадигму розвитку iз включенням до тpьохмipно! системи вимipювaння четверто! складово! -шституцшно!. Однак одразу це не знайшло належно! пiдтpимки у спшьноти, тому тiльки у 2001 р. з'явилася нова вершя вщповщного документа ООН iз чотирма метриками сталого розвитку: eкономiчною,
eкологiчною, сощальною, iнcтитуцiйною, у якому наведено шдикатори й iндeкcи, що склали 15 тем та 38 шдтем [2]. У бшьшосп випaдкiв iндикaтоpи стосуються стану еколопчно! складово! розвитку eкономiчних систем. Потiм почався процес ретельного aнaлiзу i вiдбоpу положень Agenda XXI. Одним iз завдань постало адекватне вiдобpaжeння шститущонально! складово! сталого розвитку, про що тдкреслено Joachim H. Spangenberg, Stefanie Pfahl, Kerstin Deller [4]. Щодо геометрично! штерпретаци сталого розвитку:
тpьохpозмipний симплекс перетворився на чотиpьохpозмipний - у призму сталосп [5]. Це вже була спроба застосувати балансний метод до пол^ики сталого розвитку. Запропонована система дво!стих iндикaтоpiв (eколого-eкономiчних, cоцiо-eкономiчних, со-цiо-eкологiчних, економшо-шститущональ-них, eколого-iнcтитуцiонaльних), що е особливютю цiе! системи, дозволила зменшити кiлькicть застосованих iндикaтоpiв i спростити процес упpaвлiння розвитком. Про важливють iнcтитуцiонaльно! складово! сталого розвитку особливо шдкреслюеться у доповiдi Св^ового банку 2003 p. "Sustainable Development in a Dynamic Word [7].
Основною оновленою щеею доповда постае iдeя щодо iнклюзивного розвитку, що забезпечуе сшвроб^ництво вшх верств cуcпiльcтвa для виpiшeння piзних eкономiчних, eкологiчних, cоцiaльних, iнcтитуцiйних проблем розвитку.
Сприятливим чинником при цьому постае бaгaтоpiвнeвicть iнcтитуцiйно! складово!, що забезпечуе стиковку локального i глобального piвнiв. Таким чином, по суп розглядаеться просторова перспектива сталого розвитку суспшьства i cпоcтepiгaетьcя наявно системний пiдхiд до оцiнки та вимipювaння розвитку.
У доповiдi ООН Human Development Report 2003 "Millennium Development Goals" [6] воображений новий етап розвитку люд-ства - припинення бiдноcтi людства, узгоджене нащями cвiту. 1дея узгодження розвитку тисячолотя передбачае накладання обов'язкiв на полярш сторони: на бiднi кра!ни - cмiливi реформи, на бaгaтi -обов'язки шдтримки таких зусиль, донорства. Однак aнaлiз поставлених у доповщ цiлeй доводить, що незважаючи на виокремлення бiдноcтi як вершини глобального напряму дiй, зведення розвитку людства до сощальних acпeктiв i парадигми сталого розвитку практично до одше! цiлi, конкpeтнi оцiнки не запропоновуються для виокремлених цiлeй.
У 2003 р. у Роси (Санкт-Петербург) була проведена важлива нарада, iнiцiйовaнa робочою групою монiтоpингу
навколишнього середовища Свропейсько! eкономiчно! комici! ООН. Представники держав Схщно! Свропи, Кавказу i Центрально! Ази (ВЕКЦА - рос.) вобрали 101 eкологiчний показник, iз них 29 першочергових покaзникiв, що вщображають взаемозв'язок мiж eкологiчною та eкономiчною полiтикою, описаними у pоботi
[9].
Застосовувана методолопя в основному заснована на вдексах та iндикaтоpaх, а висновки щодо ефективносп розвитку базуються на !х кpитepiaльних значеннях, що часто визначаються експертним шляхом.
Одним з останшх iндeкciв останнього дecятиpiччя у 2005 р. був запропонований сталого розвитку ESI-2005 (Environmental Sustainable Index) [8]. Автори
цього iH4eKcy спробували розширити рамки показника шляхом включення до сфери природоохоронних ÎHTepecÎB деяких економiчних i сощальних аспектов сyспiльства (наприклад, показникiв корупци, дитячо! смертностi, рiвня сyспiльноï активное^), але тих, що вже використовувалися шшими суто
економiчними та сощальними iндексами. Тому формування багатьох шдекшв вiдбyваeться на основi одних i тих же показниюв розвитку суспшьства.
1нститутом прикладного системного аналiзy НАН Украïни i МОН Украïни запропонована система вимiрювання сталого розвитку i3 застосуванням iндексy сталого розвитку, що розраховуеться як зважена величина трьох шдекшв: економiчного, екологiчного i сощального на основi зазначеного вище ESI-2005 [10]. Кожний з iндексiв розраховуеться iз використанням вiдомих у мiжнароднiй практицi iндексiв та iндикаторiв. Проблему рiзноï розмiрностi автори вирiшyють методами стандартизации нормування (приведення у дiапазон [0; 1]). Порiвняння краïн за запропонованою методикою, незважаючи на ряд спрощень, надае yправлiнцям, перш за все полтоикам, певний матерiал для розробки стратеги розвитку.
Одним iз новтошх iндексiв, до того ж спрямованим уже на yправлiння сталим розвитком суспшьства, е так званий i^^^ виконання (дiй) щодо навколишнього середовища EPI - 2006 - Environmental Performance Index [11]. Такий вдекс був запропонований згiдно iз щлями тисячолiття, проголошеними Програмою розвитку ООН у 2003 р. [6]. Метою його розробки е визначешсть та можливють вимiрювання знову ж таки природоохоронного вектора розвитку. Окрiм зниження стресу на здоров'я нацiй з боку навколишнього середовища, одшею з головних цiлей е сприяння життестшкосп екосистеми й обгрунтоване yправлiння наявними ресурсами.
Життестшюсть екосистеми i стан навколишнього середовища вимiрюються шiстнадцятьма iндикаторами, що зведенi до шести обгрунтованих полiтичних категорiй: стан навколишнього середовища, яюсть повiтря, воднi ресурси, виробничi природнi ресурси, бiорозмаïтiсть i середовище
заселення, стала енергiя. 1ндекс виконання (дш) постае прикладом застосування "наближено1' до цш" методологiï, що зосереджуеться на головнiй множинi резyльтатiв ощнки (у даному випадку навколишнього середовища).
Основним недолгом EPI - 2006 е неможливють визначення чiтких
рекомендацш щодо розробки yправлiнських дiй. В шдекс реалiзyеться iдея вимiрювання стану суспшьства й управлшня сталим розвитком. Однак розробка управлшських дiй залишаеться справою полiтикiв. Бiльш того, шдекс не надае конкретного iнстрyментy управлшня на нижшх рiвнях iерархiï.
Beloff B., Tatil D., Lines M. спробували створити ушверсальне керiвництво щодо розробки програми сталостi для промислових пiдприемств i адаптацiï ix комерцшних цiлей до iснyючиx програм [12]. Щдхщ, запропонований ними, мiстить п'ять еташв:
перший - побудова рамочно].' моделi BRIDGES (органiзацiею "Мосты к устойчивости" (BRIDGES to Sustainability) розроблено рамочну програму розвитку пiдприемств, що дозволяе ощнити масштаб сyкyпностi практичних питань упровадження принципiв сталого розвитку у промисловост [14]);
другий - установлення доречного використання програми щодо стиковки використовуваних стандартiв iз програмами сталого розвитку, iдентифiкацiя мюць пристосування i сyмiсного використання проектов;
третiй - оцiнка цiнностi програми (пропонуеться за допомогою матрицi "аспекти сталостi - вигоди", що закладаеться в основу деякоï послiдовностi ощнок у часi й використовуеться для ощнки програм сталосп щодо прибутковост пiдприемства, корпораци, тобто yправлiння штегрованою сталiстю на пiдприемствi);
четвертий - об' еднання зусиль щодо "вирiвнювання" сталосп у рiзниx департаментах пiдприемства спещальною контрольною комiсiею;
п' ятий - установлення правил супроводження програми сталосп пiдприемства, яка спираеться на шдикатори
й iH4eK№ сталоси, що доводяться до piB^ пiдпpиeмства.
У 2000 р. запропонована система метрик сталого розвитку промислових пiдпpиeмств та коpпоpацiй 1нститутом хiмiчних iнженеpiв Англи (IChemE) [13]. Автори зазначено! системи зробили висновок про неможливють агрегаци цих метрик в один узагальнюючий показник i категорично заявили про неможливiсть навт робити спроби у цьому напрямь
Стандартна програма, що мала визначити найкpащi пpактичнi результати у сфеpi застосування системного методу Life Cycle Analysis LCA, створена Програмою захисту навколишнього середовища ООН (United Nations Environmental Program, UNEP) i Товариством природоохоронно! токсикологи та хiмil (Society of Environmental Toxicology and Chemistry, SETAC) у 2000 р. [15]. Вона мютить порядок проведення швентаризаци вхщних i вихiдних потокiв продукцшно! системи (збip даних, необхiдних для дослщження), оцiнювання потенцiйного впливу на навколишне середовище, iнтеpпpетацiю pезультатiв швентаризацшного аналiзу й етапiв оцiнки впливiв. Такий метод дозволяе краще використання pесуpсiв на всiх стадiях промислового виробництва, однак методична складшсть LCA обмежуе його застосування.
Для сприяння дослiдженням, освiтi й обмшу iнфоpмацiею мiж iснуючими парадигмами i сталим розвитком iнженеpil в цшому у 2002 р. оpганiзований Форум стало! iнженеpi! (SEF - sustainable engineering forum) як мiжнаpодний орган. Сталий розвиток постае головною щеею сучасно! концепци економiчного розвитку, iнженеpнi принципи i пiдходи вже роблять акценти не на суто техшчних аспектах сталого розвитку, а на системних концепщях, тому iснуючi програми розвитку не заперечуються, а наповнюються новим змiстом.
Таким чином, на основi аналiзу методологiчних пiдходiв до ощнки сталого економiчного розвитку виокремлено двi основнi групи: "глобальна" та "шженерна".
"Глобальна" група методологiчних шд-ходiв до оцiнки економiчного розвитку:
шдикатори сталого розвитку (134 вдикатори) (збipник World Bank Edition),
розроблеш Комюею зi сталого розвитку ООН (CSD) у 1996 р. на II семiнаpi у Геш-i);
система iндикатоpiв та iндексiв (150), запропонована у 1996 р. Великобриташею [3];
оновлена парадигма розвитку iз включенням до тpьохмipно! системи вимipювання четверто! складово! -шституцшно! (1996 р., Комiсiя ООН);
нова веpсiя документа ООН Indicators of Sustainable Development: Guidelines and Methodologies, 2001 iз чотирма метриками сталого розвитку: економiчною,
еколопчною, соцiальною, iнституцiйною iз застосуванням iндикатоpiв та iндексiв, що склали 15 тем та 38 шдтем [2];
оновлена щея методологи у доповщ Всесвiтнього банку у 2003 p. "Sustainable Development in a Dynamic World" щодо iнклюзивного розвитку (сшвроб^ництво всiх верств суспiльства для виршення проблем розвитку) з pеалiзацiею просторовог перспективи сталого розвитку суспшьства i системного пiдходу до оцшки та вимipювання розвитку [7];
вщображення у методологи оцiнювання нового етапу розвитку людства -припинення бщност людства, узгоджене нацiями свiту, у доповщ ООН Human Development Report 2003 "Millennium Development Goals" (конкpетнi оцiнки не запропоновуються для виокремлених цiлей) [6];
система показниюв оцiнки розвитку (101 екологiчний показник), вобрана представниками держав Схiдно! Свропи, Кавказу i Центрально! Ази (ВЕКЦА - рос.) у 2003 р. у Роси (Санкт-Петербург) [9];
шдекс сталого розвитку ESI-2005 (Environmental Sustainable Index),
запропонований Yale Center for Environmental Law and Policy [8];
система вимipювання сталого розвитку iз застосуванням iндексу сталого розвитку як зважено! величини трьох iндексiв: економiчного, екологiчного i соцiального на основi ESI-2005, запропонована 1нститутом прикладного системного аналiзу НАН Укра!ни i МОН Укра!ни [10];
нов^нш iндекс, спрямований на управлшня сталим розвитком суспшьства, запропонований зпдно iз цiлями тисячолiття,
проголошеними Програмою розвитку ООН у 2003 p., - виконання (дш) щодо навко-
лишнього середовища EPI - 2006 -Environmental Performance Index [11].
"1нженерна" група методолопчних пiдходiв до оцiнки eкономiчного розвитку (пpомиcловi пiдпpиемcтвa):
система метрик сталого розвитку промислових пiдпpиемcтв та корпорацш, запропонована у 2000 р. 1нститутом хiмiчних iнжeнepiв Англи (IChemE) [13];
програма iз визначенням найкращих практичних peзультaтiв у cфepi застосування системного методу Life Cycle Analysis LCA, створена спшьно Програмою захисту навколишнього середовища ООН (United Nations Environmental Program, UNEP) i Товариством природоохоронно! токсикологи та хiмi! (Society of Environmental Toxicology and Chemistry, SETAC) у 2000 p. [15];
рамочна програма розвитку шдприемств iз впровадженням пpинципiв сталого розвитку у промисловосп, розроблена оргашзащею "Мосты к устойчивости" (BRIDGES to Sustainability) [14];
кepiвництво щодо створення власно! програми cтaлоcтi для промислових шдприемств i адаптаци !х комерцшних цiлeй до icнуючих cвiтових програм [12];
системний пiдхiд щодо сталого розвитку промислових шдприемств, запропонований М.З. Згуровським, Н.Д. Панкратовою [16].
Не заперечуючи вагомост та значущосп методологи iз застосуванням iндикaтоpiв (iндeкciв) в ощнщ розвитку eкономiчних систем (стосовно i "глобально!" методологи, й 'Инженерно!"), cлiд пiдкpecлити основну ваду ще! методологи -вiдcутнicть мiцно! теоретично! бази. Акценти на практичних аспектах наявност даних створюють умови для застосування зазначено! методологи защкавленими особами. За умови змiнeння полпично! ситуаци, наприклад, вaжливicть тих чи шших acпeктiв може теж змшитися в наступний момент. До того ж вщ повноти наявних даних залежить якicть отримано! за допомогою iндикaтоpiв (iндeкciв) iнфоpмaцi!, що безпосередньо впливае на яюсть упpaвлiнcьких ршень щодо cпpямовaноcтi розвитку. Чотиpьохвимipнa методолопя не
може претендувати на охоплення всiх аспектiв сталого розвитку. Тому в рамках тако! методологii е певнi умови для манiпулювання чотирма векторними змiнними. Проте методологiя на основi вимiрювання iндикаторами й шдексами поки що постае провiдною щодо застосування. Ще одним з основних недолтв зазначено! методологii щодо неповноти вихщно! iнформацii постае недостатньо точна порiвняннiсть мiжкраiнних та
мiжрегiональних результат вимiрювання розвитку. До цiеi проблеми треба додати ще вiльний вибiр iз боку окремих краiн певного набору iндикаторiв сталого розвитку. Окрiм цього, як краiни, так i комiсiя ООН часто змiнюють програми щодо вимiрювання сталого розвитку за допомогою iндикаторiв та iндексiв. Таю змшення нiвелюють зусилля щодо визначення доцiльного напряму руху держав до сталого розвитку. Вагомими чинниками неоднозначност ощнок постають i рiзнiсть методик вщновлення недостатнiх iнформацiйних даних за допомогою складних статистичних процедур, i залежнiсть користувачiв оцiнок вiд розробниюв пакетiв програм, що являють собою спроби створення могутнiх формалiзованих процедур обробки показниюв (наприклад, для отримання зазначеного вище iндексу Е81-2005 [8]).
Основними проблемами щодо застосування 'Инженерного" методологiчного пiдходу е:
складшсть агрегацii рiзних метрик в узагальнюючi показники;
ув'язка вимiрювань на рiзних iерархiчних рiвнях, особливо на макро- i мiкрорiвнях;
необхiднiсть надавання iнформацii про пiдприемства, корпорацii iнженерами-техно-логами на макрорiвень i вищими органами управлiння у виглядi завдань-характеристик стану сталост суспiльства на мiкрорiвень, що спричиняе додатковi органiзацiйнi та фiнансовi труднощi.
Висновки. Розбалансованiсть, брак единого теоретичного шдгрунтя у застосовуваних методологiчних пiдходах постають i основними причинами складностi щодо !х систематизацii. Попри все методологiчнi шдходи рекомендовано систематизувати таким чином:
"глобальш" методолопчш пiдходи (парадигмальнi) ;
"шженерш" (i3 застосуванням системного пiдходу щодо промислових пiдприeмств).
Виокремлюеться методологiчний
тдхвд на основi iндексiв (iндикаторiв), "шдексний", однак класифiкацiйна ознака у даному випадку iнша - статистична (а не яюсна, як у перших двох). У першш i другш групi пiдходiв застосовуються певнi iндекси й iндикатори.
Проведений аналiз юнуючих методологiчних пiдходiв до оцiнки розвитку економiчних систем i, зокрема, промисловосп виявив найголовнiшi загальнi вади застосовуваних пiдходiв - брак мiцного теоретичного шдгрунтя, надання бiльшоï ваги еколопчнш спрямованостi показникiв розвитку, численнiсть iндикаторiв (iндексiв), можливiсть манiпулювання численними змшними, зведенiсть в iнтегрованi показники рiзних якiсних показникiв, труднощi стикування показниюв щодо рiзних iерархiчних рiвнiв та шформацп для ïx розраxункiв, суб'ективiзм у виборi рiзноманiтниx показникiв ^ндекив) як окремими краïнами, так i тдприемствами, рiзноманiтнiсть використовуваних
статистичних процедур i програм у разi браку шформаци та ïï обробки.
Таким чином, звщси випливае досить важливе i нелегке завдання щодо дослщження рацiонального пiдxоду для вимiрювання та ощнки сталого економiчного розвитку. Кшьюсш оцiнки з точки зору проблеми управлiння розвитком економiчниx систем рiзного рiвня постають у такому випадку дуже важливими i заслуговують на особливу увагу.
Л^ература
1. Режим доступу: htpp://iee.org.ua/ru/ detailed/prognoz/225.
2. Indicators of Sustainable Development: Guidelines and Methodologies. -2-nd ed. - N.Y.: UN, 2001. - 320 p.
3. Indicators of Sustainable Development for United Kingdom. - HSMO. - 1996. - 98 p.
4. Joachim H. Spangenberg, Stefanie Pfahl, Kerstin Deller. Towards indicators for institutional sustainability: lessons from an analysis of Agenda 21 // Ecological Indicators. -2002. - № 2. - P. 295-309.
5. Joachim H. Spangenberg. Environmental space and the prism of sustainability: frameworks for indicators measuring sustainable development // Ecological Indicators. - 2002. - № 2. - Р. 29309.
6. Human Development Report 2003. Millennium Development Goals: a compact among nations to the human poverty // United Nations Development Program (UNDP). - N.Y., 2003. - 368 p.
7. Sustainable Development in a Dynamic World (Transforming Institutions, Growth, and quality of Life), World Development Report, 2003. - World Bank, 276 p.
8. Pilot 2005 Environmental Sustainability Index, Yale Center for Environmental Law and Policy, Yale University, center for International Earth Science Information Network,
Columbia University. - Режим доступу: www.yale.edu.esi.
9. Статюха Г.О., Бойко Т.В. Проблеми розробки i pеалiзацi! iндикатоpiв сталого розвитку регюну // Еколопя i ресурси. -2006. - Вип. 15. - С. 83-97.
10. Згуровський М.З. Сталий розвиток у глобальному i регюнальному вимipах. - К.: Полтехшка НТУУ "КП1", 2006. - 83 с.
11. Pilot 2006 Environmental Performance Index. Yale Center for Environmental
Law and Policy, Yale University, center for International Earth Science Information Network, Columbia University. - Режим доступу: www.yale.edu/epi.
12. Beloff B., Tatil D., Lines M. Sustainable Development Performance Assessment // Environmental Progress. - 2004. - 23, № 4. - P. 271-276.
13. Azapagic A., Perdan S. Indicators of Sustainable Development for Industry: A General Framework // Trans. IChemE, 78 B, 2000. -P. 244.
14. Beloff B., Beaver E. Sustainability indicators and metrics of industrial performance. Proceeding of International Conference on Health, Safety, and Environment, Stavanger, Norway, 2000. - P. 26-28.
15. Curran M.A. The status of Life-Cycle Assessment as an Environmental Management Tool // Environmental Progress. - 2004. - 23, № 4. - P. 277-283.
16. Згуровский М.З., Панкратова Н.Д. Системный анализ: проблемы, методология, приложения. - К.: Наук. думка, 2005. - 743 с.
