CC BY
12
УДК:619:616.9:619:612.017:636.2
Лав|мв П.Ю. к.вет.н., Кравщв Р.Й. академж УААН © Лье1еський нащональний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт ¡мет С.З. Гжицького
РОЛЬ КОБАЛЬТУ В РЕГУЛЯЦП 1МУННО1 ФУНКЦП ВЕЛИКО1 РОГАТО1 ХУДОБИ В СИСТЕМ1 ПРОФ1ЛАКТИКИ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ
Представлено огляд лтератури, який присеячений еиеченню ролг кобальту е регуляцп ¡мунног функцп ееликог рогатог худоби е систем1 профыактики сальмонельозу.
Огляд еключае данг експериментальних дослгджень, проеедених багатьма еченими при еиечент особлиеостей Iмунного статусу за еплиеу кобальту та етамту В12 на оргашзм. Обгоеорюються мехатзми резистентност1 у худоби та неоднозначна роль м1кроелемент1е е ¡мунтй егдпоегдг на антигенш стимули, анал1зуеться роль ¡мунтету е забезпеченш стшкост1 теарин до сальмонельозу.
Ключовi слова: кобальт, сальмонельоз, ¡нфекщя, ¡мунний статус, ¡мунтет, профыактика, етам1н В12.
На сьогодшшнш день ще залишаеться не повшстю вивченим питання впливу на iмунологiчну систему худоби та в профшактищ захворювання сальмонельозу в тварин мшеральних речовин -макро- i мжроелеменив, а особливо кобальту. Як нам вщомо, розвиток оргашзму тварин глибоко зв'язаний з природшм геохiмiчним середовищем. Неоднорщшсть геохiмiчного середовища е одшею iз важливих причин мшливост обмiну речовин i синтезу бiологiчно активних сполук в оргашзму Тварина через корм та воду поглинае iз цього середовища вс доступнi хiмiчнi елементи, утворюючи сполуки або активно перетворюе нерозчинш сполуки в 1и доступнi (2, 9, 10, 13, 17, 27, 33, 44, 61, 83, 100).
Стутнь нагромадження хiмiчних елементiв в органiзмi визначаеться не тiльки геохiмiею середовища i бiологiчною природою органiзмiв, але i бiохiмiчними харчовими ланцюгами, що складаються складаючими iз системи взаемозалежних ланок, через якi здшснюеться зв'язок органiзмiв i середовища (грунтоутворюючi породи, грунти, вода, повiтр'я, мшрооргашзми, рослини, тварини, людина (7, 12, 15, 16, 24, 26, 28, 32, 39, 46, 51, 58, 81, 97).
З метою виявлення складних шляхiв пристосування органiзмiв до геохiмiчного середовища необхiдно визначити загальш закономiрностi дп на органiзм рiзних концентрацiй хiмiчних елементiв. Синтез бюлопчно активних сполук в органiзмi залежить вiд вмiсту кобальту в ращош або геохiмiчному середовищi. Елемент кобальт належить до групи металiв i вперше у тваринному органiзмi вш був знайдений у 1922 рощ В.1.Вернадським (8, 23, 30, 41). При
© Лавр1в П.Ю., Кравщв Р.Й., 2008
128
вивченш кобальтово1' недостатност у жуйних була звернута увага на л^вальний ефект печшки та висловлена думка, що кобальт сприяе синтезу особливого ендогенного фактору, необхщного для життeдiяльностi тваринного оргашзму, через 13 рокiв був видшений в чистому виглядi вiтамiн В 12, що мiстить 4 % кобальту (1, 18, 20, 37, 42, 53, 70, 76, 98). В тому ж рощ був видшений в^амш В12 i3 ферментного середовища Streptomyces griseus, який е найбiльш ефективним продуцентом. При дальшому вивченнi вмiсту кобальту в органiзмi тварин було встановлено, що основна кшьюсть його проходить шлунково-кишковий тракт транзитом i видiляеться назовнi та тшьки менша частина всмоктуеться в кров (4, 21, 25, 38, 47, 103).
Залежно вщ зони в 1 кг кровi знаходиться в середньому 0,01- 0,07 мг кобальту. Введення щурам радiоактивного кобальту через рот приводить до видшення з калом 60 % введено^' дози, а з сечею понад 30 %, але при парентеральному введенш бiля 90 % даного елемента видшяеться з сечею i тшьки 10 % iз калом (21, 36, 48, 49, 60, 76). У велико1 рогато1 худоби поступлення з кормом бшьше 80 % дози приводить до появи його в калових масах, яке свщчить про неповне всмоктування цього елементу (36, 52, 73).
Також було встановлено, що тсля внутрiвенного введення кобальту бшя 95 % його зникае з кровi протягом декiлькох хвилин та з сечею видiляеться до 90 %, а решта з жовчю, молоком i калом. Рiвень даного елементу в коров'ячому молощ низький i коливаеться в межах 0,4-1,1 мкг/л (4, 22, 43, 66, 79, 87, 94).
У тдвищених кшькостях вш знаходиться в печшщ, щитовиднiй i пiдшлунковiй залозах, однак до кобальтового депо в перерахунку на всю масу тша зараховують м'язи, легенi, лiмфовузли та iншi залози внутрiшньоï секрецiï. Проте систематичне поступлення кобальту в оргашзм тварин приводить до рiвномiрного його розподшу, за виключенням печiнки i нирок, де концентрацiя може перевищувати в 4 рази i становити 0,15-0,25 мкг/г сухоï речовини (1, 5, 16, 35, 41, 83, 88). Встановлено, що на вмют даного елемента в органiзмi худоби мае вплив вш. Так в молодих його мштиться бiльше порiвняно з старими. Згодовування великiй рогатш худобi та вiвцям рацiону при вмют кобальту в грунтi-2 х 10-3 60 % викликае важке специфiчне захворювання, яке приводило до ïx швидкоï загибелi, а при додавання цього елементу до ращону наступало виздоровлення, продовжувалась тривалiсть життя та при цьому збiльшувався об'ем кровi (4, 21, 54, 68, 80). Вченими було помiчено виключно важливе значення цього елементу для життя тварини, оскшьки утримання тварин на ращош, бiдному за тваринним бшком, i позбавлених доступу до своï екскрементiв, мають потребу в особливому фактор^ який був названий «фактор тваринного бшка» та був щентичний вiтамiну Вх2. Однак, у всмоктуванш вiтамiну Вх2 порiвняно до кобальту е суттева рiзниця, яка залежить вiд внутрiшнього фактору Касла - одного iз декiлькоx мукопротевдв, якi виробляються слизовою оболонкою шлунку та мають властивiсть зв'язувати одну молекулу вiтамiну Вх2, утворюючи стшкий до пепсину комплекс. Пiсля всмоктування кл^инами слизовоï оболонки вiтамiн В i2 звiльняеться особливим
129
ферментом, а фактор пщдаеться протеолiзу або поступав в npocBiT кишечнику (10, 29, 53, 74, 91).
Характерною особливютю жуйних е обмежена властивють засвоювати в^амш В12, який складае 3-5 % вщ задано1 дози, тобто вони неефективно використовують кобальт як при rarnrai вiтамiну, так i в процес його засвоення. Однак, жуйш виявляють пiдвищену потребу у в^амш В12, що зв'язано з особливостями енергетичного обмiну ( 29, 64, 82, 96).
Постшне утворення вiтамiну В12 викликае посилення концентрацп поживних речовин в кровi, головним чином, бшкових. В кровi в^амш В12 переноситься особливими бiлками, i3 яких транскобаламiн II транспортуе його в портальнш системi, а транскобаламш I (транскобаламiн I- а- глобулш) в плaзмi великого кола кровооб^у, але вiдомий ще трaнскобaлaмiн III, який ще вивчаеться (4, 10, 26, 27). В печшщ в^амш В12 перетворюеться в гiдроксикобaлaмiн ( Co3 ), а в мiтохондрiях кл^ин кобальт перетворюеться ферментативно до Co+, пiсля чого вiтaмiн перетворюеться дезоксиаденозилтрансферазою в кофермент 5'- дезоксиаденозил-В12 i дальше S-aденозилметiонiн - В12 метилтрансферазою - в метилмaлонiл-СоА-мутaзи i тетрагщроптерошглутамат-метилтрансферази (КФ 2.1.1.13). Однак, особливiстю структури вiтaмiну Bi2 е о-зв'язок мiж кобальтом i атомом вуглецю, яка не знайдена нi в одному iз природнiх метaлооргaнiчних сполук.
5- дезоксиаденозилкобаламш переважае серед iнших форм в^ам^ В12 знайдених в печшщ i бaктерiях але поряд з ним присутнш також псевдовiтaмiн В12, який мiстить зaмiсть диметилбензiмiдaзолу аденш i фактор А, що представляе собою форму вiтaмiну В12, яка мютить 2-метилaденiн. Джерелом диметилбензiмiдaзолу е 7,8-диметил-10-рим^иллюмазин — 4попередник рибофлaвiну (2, 17, 50, 55, 71, 85, 92).
Вiдомi ферменти, як мютять в своему активному центрi кобальт, та входять до складу коршового циклу. Це, по-перше, 2 бютиншпротещ — метилмaлонiл-СоА — карбоксилтрансфераза (КФ 2.1.3.1), перетворююча метилмaлонiл-СоА i труват в пропiонiл-СоА та щавелевооцтову кислоту i прошонш-СоА-карбоксилаза (КФ 6.4.1.3), кaтaлiзуючa реaкцiю утворення метилмaлонiл-СоА iз прошонш-СоА в присутностi АТФ, Н2О i СО2. Цей фермент, отриманий iз пропiоновокислих бaктерiй, як i попереднш, являе собою великий бiлок з молекулярною масою —800000 i складаеться iз 18 субодиниць, мютить 6 молекул бiотину i 6 aтомiв металу до числа, яких входить кобальт i цинк. Кобальт мае властивост вступати в якоси коферменту також в склaдi деяких трофосфатаз, пептидаз i aргiнaзи (6, 30, 37, 41, 56, 89, 93, 98, 102).
Недостатшсть вiтaмiну B12 у жуйних тварин наступае при зниженнi його вмiсту у рубцевш рiдинi нижче 5 нг/л i в кровi — нижче 0,2 нг/л. Бшьша частина цього елементу е в склaдi вiтaмiну В12 i в жуйних тварин його синтез проходить в основному в рубщ та менше в товстих кишках, але в шших тварин вш синтезуеться мiкрофлорою слшо1 i товсто1 кишок (25, 38). Якщо в звичайному стaнi кобальт е в склaдi вiтaмiну B12, в печiнцi у овець мштиться 14
130
% вщ загально! юлькосп, то при пiдгодiвлi ним по 2 мг на добу кшьюсть його зростае до 24 %. Поряд з цим в печшщ вмют вiтамiну Вх2 пщвищуеться до 83 % порiвняно з контрольною групою овець. Пщвищення вмiсту вiтамiнного кобальту в печшщ (на 28- 40 %) та утворення вiтамiну можна стимулювати шляхом додавання до корму тваринам крейди, яка посилюе рiст мiкрофлори рубця. Також в шлунково-кишковому трактi синтезуеться незамшна амiнокислота метiонiн, яка необхщна для утворення тваринницько! продукцп (4, 21, 27, 45, 62, 63,72).
Перевага тих або шших елеменив залежить вiд вiку, стану здоров'я та шших особливостей. Проте, це може призвести до змiни загально! регуляци в розподiлi поживних речовин в органiзмi i в певних умовах сприяе посиленому росту м'язово!, жирово!, сполучно! та юстково! тканин (3, 14, 44, 47, 65, 86).
При вивченш впливу вiтамiну з кобальтом (ВУК) пiд час л^вання було встановлено пiдвищення жовчеутворно! та жовчевидшьно! функцп печiнки, а також змiну спектру глiкоконюгатiв та значне пщвищення тауродезоксихолево!, глжодезоксихолево!, глжоенодезоксихолево! кислот в жовчi. В сво!х дослiдах на тваринах В.В. Ковальський та В.С.Чебаевська знайшли кобальт в складi гемоглобiну (18, 21). Було з'ясовано, що бiлок фiбрин кровi мiстить кобальт i присутнiсть даного елементу тiсно з'язана з вуглеводним обмшом (11, 19, 24). Введення солей кобальту в рiзних дозах приводить до зниження або пщвищення вмюту цукру в кровi, кшькост бiлiрубiну, а також знижуеться вмют неорганiчного фосфору, що пов'язано з посиленням утворення гексозофосфорних ефiрiв, пщвищеним розпадом глюкози та змiн в каталазi кровi. В жуйних, як вважають вчеш, основним джерелом енергп е не глюкоза, нижчi жирш кислоти— оцтова, пропiонова, в меншш мiрi масляна та шш^ якi утворюються мiкрофлорою рубця в процес бродiння корму. У зв'язку з цим особливе значення мае фермент метилмалонш - СоА-мутаза, перетворююча метилмалонш - СоА в сукцинал - СоА, яка при вщсутност вiтамiну Вх2 разом з метилмалоновою кислотою нагромаджуеться в кровi i викликае втрату апетиту та похудання, характернi для дефiциту кобальту (47, 52, 55, 69, 71, 77, 84).
Однак, вщкриття функщонально альтернативних субпопуляцiй лiмфоцитiв, зокрема Т-помiчникiв й Т-супресорiв, по-новому показало шляхи розвитку принципiв корекцil кобальтом. Дiйсно, якщо, як вказувалось ранiше, при аутоiмунних захворюваннях вироблення аутоантитiл обумовлена дефектшстю Т-супресорiв, а це, мабуть, так, то, ^м придушення антитiлопродуцентiв, необхщна стимулящя Т-супресоров. 1х придушення цитостатиками небезпечно. В даний час початий пошук засобiв й способiв вибiрковоl дil на окремi субпопуляцiй кл^ин iмунноl системи. Цей напрям е одним з найбшьш важливих й перспективних завдань експериментально! й клмчно! iмунологil. Такi данi починають накопичуватись. Й хоча це ще тшьки початок, проте саме цей шлях складе найближчим часом основний напрям iмунокорекцli. Найбiльш принадна мета подiбних пошукiв - пошук засобiв направлено! ди на головнi регуляторнi кл^ини, на Т-помiчники й Т-супресори iз знаходженням шляхiв !х виборчо! активацп або придушення. Тодi клiнiчна
131
ветеринарна та гуманна медицина одержить принципово новий шструмент л^вання у виглядi цшеспрямовано1 регуляцп iммунних процеав, бо щ два типи клiтин визначають актившсть розвитку всiх вaрiaнтiв iмунноï вщповвд при сaльмонельознiй iнфекцiï.
Достaтнiй вмшт цього мiкроелементу в кормах попереджуе дегенерaтивнi змiни в нервовiй системi (3, 24, 28, 56, 63, 80). Пщвищення на 60 i бшьше % aктивностi кiстковоï фосфатази наступае при введеннi кобальту в оргашзм при нормальному спiввiдношеннi кальщю, фосфору та мaгнiю i це приводить до збшьшення розмiру юсток. Однак, надлишок його в ращош гальмуе рiст кiсток. Середньодобова потреба тварин в цьому елемент складае 2-6 мг хлористого кобальту на 100 кг живоï маси. Присутшсть цього елементу в оргaнiзмi сприяе синтезу тимонуклеïновоï кислоти, яка входить в нуклепротещи ядер клiтин, а тд впливом вiтaмiну В12 посилюеться утворення протопорфiрину, який бере участь в утворенш гемоглобiну еритроцитiв та еритропоетишв. Ця дiя кобальту пояснюеться блокуванням SH-груп деяких оксидоредуктаз, яка приводить до кисневого голодування кюткового мозку, що збуджуе його до посиленох' дiяльностi або безпосередньо, або через посилення синтезу еритропоетинiв (13, 21, 26, 30, 46, 54, 55, 69, 71). Даш речовини виробляються iз наявних в кровi неактивних попередниюв у вiдповiдь на гшоксш пiд впливом утвореного в нирках еритрогешну. Це може бути тшьки можливим у випадках пониженого вмюту в кровi еритропоетину (1, 25, 71, 85, 95). За даними окремих aвторiв пiдгодiвля препаратами кобальту приводить до зростання на 50-60 % гемоглоб^, а еритроциив на 30 % та в^амшв А i G. Встановлено також, що додавання хлориду кобальту до пива людям в кшькост 1,2-1,5 мг/л приводило до важ^ форми серцевоï недостатноси, полщитеми , гшерплазп щитовидноï залози i зменшення колощу. Як вважае ряд вчених, при кардютоксичнш дiï кобальту нaйбiльше порушуеться ферментна система, що здiйснюе декарбоксилювання i дегщрування кетокислот, внaслiдок чого наступае блокування ïx окиснювального перетворення, а також порушуеться обмiн катехоламЫв, особливо норaдренaлiну (1, 6, 21, 55, 69). Ппотиреоз наступае в результат iнгiбувaння кобальтом тиреощпероксидази, здшснюючи йодування тирозинових зaлишкiв тиреоглобулiну. Оргашчш сполуки кобальту проявляють гiпотензивне i коронарнорозширювальну дiю. В дослiдax Н.Г.Леонтьевоï (1971), було виявлено, що довготривала iнгaляцiя пaрiв метaлiчного кобальту збшьшуе концентрaцiю в сировaтцi кровi загального холестерину i лiпiдного фосфору, в той же час зменшуе величину лецитин/холестеринового коефщенту (7, 21, 37).
Введення сполук кобальту викликають сенсибилiзaцiю оргашзму, яка часто е причиною виникнення дерматиив з характерним гшеркератозом та iнтерстицiaльного фiброзу легень (13, 18, 40). Залишаеться дискусiйним питанням про зв'язок кобальту з канцерогенезом. В кровi онколопчно хворих людей i тварин (1, 21, 35) виявляють пщвищення вмюи даного мжроелементу в 1 Уг- 2 1/2 разу порiвнянно до норми, але, як вказуе (1, 21, 80, 87, 99), при недиференцшованш i лiмфоблaстознiй формi лейкозу вiдмiчaеться зниження
132
його рiвня. Проте, в дослщах на тваринах за даними деяких вчених введення кобальту в концентраци 0,01 мг/кг гальмуе рют лiмфосаркоми Плшса у щурiв i ацетатно! карциноми Ерлiха у мишей (1, 21, 51, 57, 78).
Надлишок кобальту в 1000 разiв повнiстю гальмуе поглинання залiза не шляхом впливу на зв'язуючi сайти на аткальнш поверхнi ентероцитiв, а дiючи на на процеси вившьнення, протiкаючi в базальнш частинi клiтин (1, 7, 10, 14, 30, 61 69, 71).
Введення лшарських препараив, як мiстять кобальт сприяють засвоенню залiза i пiдвищують iмунобiологiчну реактивнiсть, а в окремих повщомленнях вказуеться на iмунномоделюючу дiю та активну участь в процесах ПОЛ в органiзмi жуйних (1, 13, 27, 34, 40).
Отже, кобальт - виключно життевоважливий елемент для оргашзму худоби, який знаходячись у постшному взаемозв'язку з бiлками, жирами, ферментами, гормонами та шшими бiологiчно активними речовинами виконуе рiзнi фiзiологiчнi функцi!, каталiзуе гiдролiтично окисно вiдновнi ферменти, пригшчуе утворення глюкозита глiкогену з трувату та блокуе тiоловi групи оксиредуктаз i цим самим пригнiчуе розвиток сальмонел в органiзмi худоби. Стимулящя синтезу еритропоетину та утворення аскорбшово! i фолiево! кислоти, особливо вiтамiну Вх2 сприяють пiдвищенню опiрностi оргашзму тварин проти iнфекцiйних захворювань таких як сальмонельоз (1, 13, 23, 30, 34, 40, 78,103).
Л^ература
1. Админ А., Панова С., Перфильева Е. Микроэлементи в рационах молодняка при безвыгульном содержании // Свиноводство. — 1972. — № 3. — С 42 — 67.
2. Абдусаматов А. А., Азизова Р. А., Агзамова Н.В.,Ташхухамедова Ф.Ш., Маликов М. М. Влияние комплексных соединений кобальта на желчеобразо-вательную и желчевыделительную функцию при токсическом поражении печени // Тезисы докладов VI Всесоюзного съезда фармакологов 25-27 октября «Фармакология и научно-технический прогресс». — Ташкент. —1988. — С. 6.
3. Бабенко Г. А. Микроэлементы головного мозга человека. Автореф. дис. канд. — Донецк, 1953. — 16 с.
4. Беренштейн Ф. Я. Микроэлементы, их биологическая роль и значение для животноводства.— Минск: Уроджай, 1955. — 232 с.
5. Биологическая роль микроэлементов/Ред. В. В. Ковальский, И. Е. Воротницкая. —М.: Наука, 1983. — 346 с.
6. Биологическая роль микроэлементов и их применение в сельском хозяйстве и медицине.—УШ Всесоюз. конф. Тез. докл. — Ивано-Франковск, Л. 1978. — Т. 1-11.
7. IX Всесоюзная конференция по проблемам микроэлементов в биологии. — Тез. докл. — Кишинев: Штиинца, 1981.
8. Вернадский В. И. Биогеохимические очерки 1922—1932 гг. — М. — Л.: АН СССР, 1940. —249 с.
133
9. Виноградов А. П. Биогеохимические провинции // Труды Юбилейной сессии, посвященной 100-летию со дня рождения В. В. Докучаева. — М. — Л., 1949.- 364 с.
10. Войнар А. И. Биологическая роль микроэлементов в организме животных и человека. — М.: Высшая школа, 1960. — 544 с.
11. Волькенштейн М. В. Бионеорганическая химия и молекулярная биология // Молекул, биол. — 1982. — Т. 16. — № 5. — С. 901—929.
12. Добровольский В. В. География микроэлементов. Глобальное рассеяние.— М.: Мысль, 1983. — 160 с.
13. Дорожко О. В., Ротшильд Е. В. Микроэлементы в жизнедеятельности патогенных и некоторых других микроорганизмов // Успехи соврем. биол.— 1985. — Т. 99. — Вып. 2. — С. 313—319.
14. Елецкий Ю. К., Цибульский А. Ю. Роль парасимпатической нервной системы в регуляции обмена некоторых макро- и микроэлементов (экспериментальное исследование) // Микроэлементозы человека. — М., 1989.
— С. 90—91.
15. Кабата-Пендиас А., Пендиас X. Микроэлементы в почвах и растениях // М.: Мир, 1989. —439 с. Пер. с англ.
16. Книжников В. А., Муравьев А. А., Тюрин Н. А. Микроэлементы // Б. М. Э. — 3-е изд. — 1981. — Т. 15. — С. 674—685.
17. Ковальский В. В. Современные направления и задачи биогеохимии // Биологическая роль микроэлементов. — М., 1983. — С. 3—17.
18. Коломийцева М. Г., Габович Р. Д. Микроэлементы в медицине. — М.: Медицина, 1970.— 286 с.
19. Методы и достижения бионеорганической химии / Ред. Мак-Олиффа К.: Пер.с англ. — М.: Мир, 1978. —420 с.
20. Микроэлементозы человека. Материалы Всесоюзного симпоз. — Москва, 15—17 ноября 1989 года. — М., 1989.— 353 с.
21. Мщик В.Ю. Мшроелементи в годiвлi сшьськогосподарських тварин.
— К.: Держвидав с-г л^ератури. — 1962. — 163 с.
22. Микроэлементы в биологии и их применение в медицине и сельском хозяйстве.— X Всесоюз. конф. Тез. докл. Т. I—III. — Чебоксары, 1986. — 387 с.
23. Микроэлементы в медицине / Ред. Г. А. Бабенко. — Киев: Здоров'я, 1973 — Вып. 4. — 142 с.; 1974. — Вып. 5. — 146 с.; 1975. — Вып. 6. — 146 с.; 1978. — Вып. 7.— 137с.
24. Микроэлементы в питании человека. Докл. Ком. экспертов ВОЗ. — М.: Медицина, 1975.— 74 с.
25. Морозов И. А., Лысиков Ю. А., Питран Б. В., Хвыля С. И. Всасывание и секреция в тонкой кишке (Субмикроскопические аспекты). — М.: Медицина, 1988. —224 с.
26. Москалев Ю. И. Минеральный обмен.—М.: Медицина, 1985. — 287
с.
27. Ноздрюхина Л. Р. Биологическая роль микроэлементов в организме животных: и человека. — М.: Наука, 1977. — 183 с.
134
28. Одум Ю. Основы экологии / Пер, с англ.—М.: Мир, 1975. — 740 с.
29. Панин Л. Е. Изменения обмена витаминов, солей и микроэлементов //Механизм адаптации человека в условиях высоких широт / Под ред. В. П. Казначеева. — Л., 1980. —С. 80—108.
30. Раецкая Ю. И. Биогеохимия и проблемы микроэлементов в животноводстве // Современные задачи и проблемы биогеохимии. —М., 1979.
— С.178—182.
31. Райцес В. С. Нейрофизиологические основы действия микроэлементов. — Л.: Медицина, 1981.— 152 с.
32. Рамяд Ф. Основы прикладной экологии. Воздействие человека на биосферу. — Л.: Гидрометеоиздат.— 1981. — 543 с.
33. Риш М. А. Геохимическая экология животных и проблемы генетики // Биологическая роль микроэлементов. — М., 1983. — С. 17—28.
34. Сапин М. Р. Иммунные структуры пищеварительной системы. — М.: Медицина, 1987. —217с.
35. Саркисов Д. С. Очерки по структурным основам гомеостаза. — М.: Медицина, 1977.-351 с.
36. Семенов Н. В. Биохимические компоненты и константы жидких сред и тканей человека. — М.: Медицина, 1971.— 151 с.
37. Судаков М.О.Мжроелементози сшьськогосподарських тварин.— К.: Урожай —1974. — 150 с.
38. Физиология всасывания (Руководство по физиологии) / Отв. ред. А. М. Уголев.—Л.:Наука, 1977. —667 с.
39. Фортескью Дж. Геохимия окружающей среды / Пер, с англ. —М.: Прогресс, 1985. —360 с.
40. Эдельсон Р. Л., Финк Д. М. Иммунологическая функция кожи // В мире науки. — 1985. — № 8. — С. 16—24.
41. Ягодин Б. А., Муравин Э. А. Основные направления развития исследований по агрохимии микроэлементов // Современные проблемы микроэлементов в биогеохимии, сельском хозяйстве и медицине. — М., 1980.
— С. 12—24.
42. Aggett P I. Physiology and metabolism of essential trace elements: An outline // Clffl. Endocrinol. Metab. — 1985. — Vol. 14, N 3. — P. 513—543.
43. Aggett P. I., Rose S. Soil and congenital malformations // Experientia. — 1987.— Vol. 43. —P. 104—108.
44. Appropriate use of fluorides for human health/Ed. J. J. Murray. — Geneva: WHO, 1986. Arnaud-Battandier F. Le systeme lymphoide intestinal: conceptious actuelles // Gastroent.clin. biol. — 1984. — Vol. 8. — P. 632—640.
45. Bannerman R. M. Genetics defects of iron transport // Fed. Proc. — 1976.—Р.274—278.
46. Barton J. C., Conrad M. E., Holland R. Iron, lead and cobalt absorption: similarities and dissimilariteis // Proc. Soc. exp. Biol. Med.—1981 —Vol 166 — P. 64—69.
135
47. Batey R. G., Shamir S., Wilms J. Properties and hepatic metabolism of non-transferrin-bound iron // Dig. Dis. Sci. — 1981. —Vol. 26. —P, 1082—1088.
48. Berliner S., Shoenfeld Y., Livni E., Pinkhas J. Allergic purnura following intravenous administration of iron dextran // Acta haemat. — 1979. —Vol 62 — P. 178—180.
49. Bhathena S., Recant L., Voyled K. et al. Decreased plasma enkephalins in copper deficiency in man // Amer. J. clin. Nutr. — 1986.— Vol. 43, N 1. —P. 42.
50. Blumberg A. B., Marti H. R., Graber C. G. Serum ferritin and bone marrow iron in patients undergoing continuous ambulatory peritoneal dialysis // J.A.M.A.— 1983. —Vol. 250, N 24. —P. 3317—3319.
51. Bonatti S., Lohman P.-H. M., Berends F. Induction of micronuclei in Chinese-hamster ovary cells treated with Pt. coordination compounds // Mutat Res — 1983. — Vol. 116, N 2. — P. 149—154.
52. Trace elements in man and animals. Proc. 5 th Int. Symp. Aberdeen, June — July, 1984. —London, 1985. —977 p.
53. Trace elements in human and animal nutrition. — Fifth Ed. Vol. I—II / Ed. W. Mertz. —New York: Acad. Press, 1987. —P. 129—166.
54. Chang Y. C., Kan Y. W. A sensitive new prenatal test for sicklecells anemia // New Engl. J. Med. — 1982. — Vol. 307. — P. 30—32.
55. Chisholm Y. Y., Thomas D. Y., Hamill T. G. Erythrocyte porphobilinogen synthase activity as an indicator of lead exposure in children // Clin. Chem — 1985.— Vol. 31, N 4. —P. 601—605.
56. Clark P., Eichhorn G. A predictable modification of enzyme specificity. Selected alteration of DNA bases by metal ions to promote cleavage specificity by deoxyribo-nuclease // Biochemistry. — 1974. —Vol. 13.— P. 5098—5102.
57. Cousins R. J. Metallothionein-Aspects related to copper and zinc metabolism // J. Inher. Metab. Dis. — 1983. — Vol. 6. — Suppl. 1. — P. 15—21.
58. Danielsson K. G., Seigo Ohi, Huang P. C. Immunochemical detection of metallothionein in specific epithelial cells of rat organs // Proc. nat. Acad. Soi. — 1982. — Vol. 79. — P. 2301—2304.
59. Darwish H. M., Schmitt R., Cheney J., Ettinger M. Copper efflux kinetics from rat hepatocytes // Amer. J. Physiol. — 1984. — Vol. 246. — P. G 48— G55.
60. Dodson R. F., Castillo-Mozun P., Hieger L. R., Williams M. G. Ultrastructural and energy dispersive analysis of inorganic inclusions in a muscle biopsy // Ultrastruct.Path. — 1981. — Vol. 2, N 4. — P. 365—372.
61. Eichhorn G. L. Intra metal ions and genetic regulation // Metabolism of trace metal in man/Ed. O. M. Rennert, W. Y. Chan. — Boca Raton, 1984. — P. 18— 25.
62. Elecoate P.V. The Journal of Physiology, N 3, 129, 1955. — P. 15—21.
63. Follis, Day a. Collum, The Journal of Nutrition, 22, 223,—1941 — P. 63—75.
64. Gachelin G. Le cholesterol: un materiau pour le cellules // Recherche. — 1980.—Vol. 112. —P. 725—731.
136
65. Geiger G. D., Seth P. K-, Klevay L. M., Parmar S. S. Receptor-binding changes in copper-deficient rats // Pharmacology. — 1984. — Vol. 28. — P. 196— 202.
66. Hamilton E. I, An overview:the chemical elements, nutrition, disease and the health of man. Research meeded on mineral content of human tissues // Fed.Proc.—1981. —Vol. 40, N8.— P. 2126—2130.
67. Hennigar G. R., Greene W. В., Valker E. M., de Saussuri C. Hemochromatosi caused by excessive vitamin iron intake // Amer. J. Path.—1979.— Vol. 96. — N 2. — P. 611—623.
68. Ни H., Aisen P. Molecular characteristics of the transferrin-receplor complex of rabbit reticulocytes // J. Supramolec. Struct. — 1978. —Vol. 8. — P. 349—360.
69. Kaul В., Davidow В., Eng Y., Gewirtz M. H. Lead, Erythrocyte protoporphyrin and ferritin levels: in cord blood // Arch. Environm. Hlth. — 1983.— Vol. 38, N 5. — P. 296—300.
70. Kay R., Knight G. Trace metals // Sargical nutrition. — Boston etc., 1983 —P. 283—329.
71. Kino K-, Tsunoo H., Higa Y. et al. Hemoglobin-haptoglobin receptor in rat liver plasma membranes // biol. Chem.— 1980. — Vol. 255. — P. 9616—9620.
72. Kirchgessner M., Schwartz F., Schnegg A. Interactions of essential metals in human physiology // Current topics in nutrition a disease — New York 1982. —P. 477—512.
73. Kirchgessner M., Grassman E. The dynamics of copper absorption // Trace element metabolism in animal. — Edinburgh: Livingstone, 1970. — P. 277— 286.
74. Kostsak S. A., Beam A. C. Hereditary disoeders of cooper metabolism // The metabolic basis of inherited disease / Ed. I. B. Stanburg. — New York, 1978.— P. 1098—1125.
75. Kressner M. S., Stockert R. L, Morell A. G., Sterlieb I. Origin of Biliary copper // Hepatology. — 1984. — Vol. 4, N 5. — P. 867—870.
76. Lau B, W. C., Klevay L. M. Plasma lecithin: cholesterol acyltransferase in copperdeficient rats // J. Nutr. — 1981.— Vol. Ill, N 10. —P. 1698—1703.
77. Lawton A. H, Trace elements in aging // The Biomedical role of trace elements in aging / Ed. J. M. Hsu, R. L. Davis, R. W. Neithmer. — St.Petersburgh,1976.— P. 1-6.
78. Lehto V. P., Нот Т., Vartio T. et al. Reorganization of cytoskeletal and contractile elements during transition of human monocytes into adherent macrophages // Lab. Invest. — 1982. — Vol. 47. — P. 391—399.
79. Lim B. C., Morgan E. H. Transferrin endocytosis and iron uptake by developing erythroid cells in the chicken (Gallus domesticus) // J. сотр. Physiol.— 1985. — Vol. B155, N 2. — P. 201—210.
80. Lin P.-Y., Gruenstein E. Pathways of chloride transport in human fibroblasts // J. Cell. Biol—1985. —Vol. 101, N5, Pt. 2. —P. 189.
137
81. Loeb L A., Zakour R. A. Metals and genetic miscoding // Nucleic acid-metal ion interactions/Ed. T. G. Spiro. —New York, 1980.— P. 145—178.
82. Mertz W. Clinical and public health significance of chronium//Current topics in nutrition a. disease. — New York, 1982.— P. 315—323.
83. Mingyuan W., Shen Z. Biochemical province and endemia // Sci. sinica — 1986.—Vol. 29. — P. 389—396.
84. Moller-Madsen B., Mogensen S. C., Danscher G. Ultrastructural Localization of Gold in Macrophages and Mast Cells Exposed to Aurothioglucose // Exp.Molec. Path.— 1984. —Vol. 40. —P. 148—154.
85. Morgan E. H. Transferrin, biochemistry, physiology and clinical significance // Molec. Aspects. Med. — 1981. — Vol. 4. — P. 1—123.
86. Nielsen F. H. The ultratrace elements // Trace Minerals in Foods / Ed. K. T. Smith. —New York: Marcel Dekker, 1988. —P. 357—428.
87. Nishimura M., Umeda M. Mutagenic effect of some metal compounds on cultured mammalian cells / /Mutat. Res. — 1978. — Vol. 54. — P. 246—247.
88. Oakes B., Danks L, Campbell P. Human copper deficiency: ultrastructural studies of the aorta and skin in a child with Menkes syndrome // Exp. mol. Path.— 1976. —Vol. 25. —P. 82—98.
89. Roberts T. M., Hutchinson T., Paciga I. et al. Lead contamination around secondary smelters: Estimation of dispersal and accumulation by human // Science.— 1974. —Vol. 186. —P. 1120—1123.
90. Rosenberg B. Fundamental studies with cisplatin // Cancer (Philad.) — 1985.—Vol. 55, N 10. —P. 2303—2311.
91. Schrauzer G. N. The discovery of the essential trace elements: An outline of the history of biological trace element research // Biochemistry of the essential ultratrace elements / Ed. E. Frieden. — New York — London: Plenum Press,1984. — P. 17—32.
92. Shelton K., Egle P. The proteins of lead-induced intranuclear inclusions bodies // J. biol. Chem. — 1982. — Vol. 257. — P. 11 802—11 807.
93. Smith A., Morgan W. Hemopexin-mediated transport of heme into isolated rat hepatocytes // J. biol. Chem. — 1981. —Vol. 256. — P. 10902—10909.
94. Soskel N. T., Sandberg L. B. Lysyl Oxidase activity in lung of copper deficient hamsters // Connect. Tis. Res. — 1985. — Vol. 13. —P. 127—133.
95. Stanton B. A. Regulation of Ion Transport in Epithelia: Role of Membrane Recruitment rom Cytoplasmic Vesicles // Lab. Invest.— 1984. — Vol. 51, N a — P. 255—257.
96. Stein B., Sussman H. Peptide mapping of the human transferrin receptor in normal and transformed cells // J. biol. Chem.—1983. — Vol. 258. — P. 2668— 2673.
97. Still C. N., Kelley P. On the incidence of primary degenerative dementia versus-water fluoride content in South Caroline // Neurotoxicology (Pare Forest,.II).—1980. —Vol. 1. —P. 125—132.
138
98. Tei T., Makino J., Kadofuku T. et al. Increase of transferrin receptors in regenerating rat liver cells after partial hepatectomy//Biochem biophys Res. Commun. — 1984. — Vol. 121. — P. 717—721.
99. Venter P., Montaldi A., Majone F. et al. Cytotoxic, mutagenic and clastogenic effects of industrial chromium compounds//Carcinogenesis. —1982.- Vol. 3. —P. 1331—1338.
100. Victery W., Milter C. R., Fowler B. A. Lead accumulation by rat renal bruch border membrane vesicles // Pharmacol. exp. therap.—1984.— Vol. 231, N 3. — P. 589—596.
101. Waller D., Edwards Y, Investigation of renal tubular function during treatment with lithium // Neuropharmacology. — 1984. — Vol. 23, N 2.— P. 277— 281.
102. Walsh I. M. Hudson memorial lecture: Wilson's disease: Genetics and Biochemistry— their relevance to therapy // J. Inher. Metab. Dis. —1983.— Vol. 6, Suppl. 1. —P. 51—68.
103. Webb M., Cain K. Functions of metallothionein // Biochem. Pharmacol. —1982.— Vol. 31. —P. 137—142.
Summary Lavriv P.Y., Kravtsiv R.Y. Lviv National university Veterinary Medicine and Biotechnologiesl named
after S.Z.Ghzytskyj A ROLE OF COBALT IS IN ADJUSTING OF IMMUNE FUNCTION OF CATTLE WITH THE PURPOSE OF PROPHYLAXIS OF
SALMONELEZU.
In this article the review of literature is presented which is devoted to the study of role of cobalt in adjusting of immune function of cattle in the system of prophylaxis of salmonelosis.
A review includes information of experimental researches conducted by many
scientists during the study of features of immune status at presence of influence of cobalt and vitamin of B12 on an organism.
Were examined the mechanisms of resistance of cattle and ambiguous role of microelements in an immune answer for antigen stimulus, the role of immunity is analysed in providing offirmness of animals to salmonelosis.
To the key of word: cobalt, rezistence, salmonelozis, young animals, infection, immune answer, immunity, prophylaxis, vitamin of B12.
Cmammx nadiuMna do peda^i'i 14.04.2008
139
