CC BY
24
УДК 616.379-008.64:616.12-008.331.1:616.61-008.6:611.018.74:612.397
H. О. Перцееа ЗВ'ЯЗОК ЕНДОТЕЛ1АЛЬНО! ДИСФУНКЦП
31 СТУПЕНЕМ УШКОДЖЕННЯ ФУНКЦП НИРОК IЛ1П1ДЕМ1ЧНИМ ПРОФ1ЛЕМ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ Д1АБЕТ 2 ТИПУ 3 АРТЕР1АЛЬНОЮ Г1ПЕРТОН1еЮ
ДЗ «Днтропетровсъка медична академгя МОЗ Украти» кафедра госттальног mepaniï№ 2
вул. Дзержинського, 9, Дтпропетровськ, 49044 Украта SE "Dnipropetrovsk medical academy of Health Ministry of Ukraine" Dzerzhinsky str., 9, Dnepropetrovsk, 49044, Ukraine e-mail: npertseva@dsma.dp.ua
Ключов1 слова: цукровий diaôem 2 типу, артергальна гтертензгя, ендотелгальна дисфункщя, функщя нирок, лШдемгчний профшь, взаемозв 'язок
Key words: diabetes mellitus type 2, arterial hypertension, endothelial dysfunction, renal function, lipidemic profile, relationship
Реферат. Связь эндотелиальной дисфункции со степенью повреждения функции почек и липи-демическим профилем у больных сахарным диабетом 2 типа с артериальной гипертонией. Перцева Н.О.
В работе проведено определение взаимосвязей между эндотелиальной дисфункцией, степенью повреждения функции почек и липидемическим профилем у 234 больных сахарным диабетом 2 типа с артериальной гипертонией в зависимости от качества гликемического контроля. Показано, что углубление эндотелиальной дисфункции у больных с недостаточной и плохой компенсацией плотно коррелирует со степенью нефропа-тических и дислипидемических нарушений. У данных пациентов происходит достоверное увеличение уровня альбуминурии, уменьшение скорости клубочковой фильтрации, повышение концентраций мочевины и креа-тинина. На фоне плохой компенсации гипергликемии содержание общего холестерина липопротеидов низкой плотности повышается на 73,3% (p<0,05), гипертриглицеридемия вдвое превышает контрольные значения. У больных сахарным диабетом 2 типа с плохой компенсацией наиболее существенные корреляционные связи наблюдаются между концентрацией эндотелина-1 и уровнем микроальбуминурии (r=+0,79), а также содержанием холестерина липопротеидов низкой плотности (r=+0,81). Концентрация тромбомодулина находится в прямой корреляции с микроальбуминурией (r=+0,76), гиперхолестеринемией (r=+0,80) и гипертри-глицеридемией (r=+0,83), что свидетельствует об усилении взаимодействия между патогенетическими звеньями, которые обусловливают углубление эндотелиальной дисфункции, нефропатических и дислипидемических нарушений по мере возрастания гипергликемии.
Abstract. Relationship of endothelial dysfunction with degree of renal function damage and lipidemic profile in patients with type 2 diabetes mellitus and hypertension. Pertseva N.O. In the article defining relationship between endothelial dysfunction, the degree of renal and lipidemic profile damage in 234 patients with type 2 diabetes mellitus with hypertension was carried depending on the quality of glycemic control. It is shown that the deepening of endothelial dysfunction in patients with insufficient and poor compensation tightly correlates with the degree of renal and lipidemic disorders. In these patients there was a significant increase in the level of albuminuria, reduction in glomerular filtration rate, increase of concentrations of urea and creatinine. Against the background of poor hyperglycemia, compensation total cholesterol, low density lipoprotein content increases by 73,3% (p<0.05), hype-rtriglyceridemia twice exceeds the control values. In patients with type 2 diabetes mellitus with poor compensation the most significant correlation links were observed between the concentration of endothelin-1 and the level of microalbuminuria (r=+0,79), as well as the content of low density lipoprotein cholesterol (r=+0.81). Thrombomodulin concentration is in direct correlation with microalbuminuria (r=+0.76), hypercholesterolemia (r=+0.80) and hypertriglyceridemia (r=+0.83), indicating to increasing interaction between the pathogenetic mechanisms which cause depression of endothelial dysfunction, renal and dyslipidemic disorders with increasing hyperglycemia.
Поеднання цукрового д1абету (ЦД) 2 типу та артер1ально1 гшертензи (АГ) значно збшьшуе ризик розвитку серцево-судинних i ниркових ускладнень [3, 5, 7]. За умов прогнозованого зро-стання числа хворих такого контингенту пошук оптимальних метод1в контролю АГ та супуттх
статв представляеться особливо актуальним. У сучасних умовах профшактика мшро- i макро-судинних ускладнень у цих хворих полягае в штенсивному контрол1 за багатьма показниками, найважлившим з яких виступае функцш ен-дотелда [10, 11].
При ендотел1альнш дисфункци, яка харак-теризуеться порушенням вс1х регуляторних властивостей стшки судин, знижуеться утворен-ня N0, активуеться синтез 1 секрещя ендотелшу-1, збшьшуються концентраци фактора Вшеб-ранда, шпбггора активатора илазмшогену-1 1 тромбомодулину, а також активуються процеси перекисного окиснення лшщв [2, 8]. Виразт гемореолопчт дефекти визначаються вже на рантх стад1ях д1абетично! ангюпати [9]. Сучаст уявлення про патогенез формування та розвитку ендотел1ально1 дисфункци мають фрагментарний характер 1 стосуються виливу окремих фактор1в: гшерхолестеринеми, гшергткеми, високо! напруги гемодинам1чного зсуву [6, 9]. Кр1м того, вщсутне чггке уявлення про поеднаний вилив метабол1чних 1 гемодинам1чних фактор1в на функщональний стан ендотелда при ЦД 2 типу в поеднант з АГ. Потребують вивчення питания, пов'язат з1 станом функци ендотелто на докттчному етат формування нефроиатичних 1 дислшщем1чних розлад1в.
Мета - визначення взаемозв'язюв м1ж ендо-тел1альною дисфункщею, ступеней ушкодження функци нирок 1 лшщем1чним ирофшем у хворих на цукровий д1абет 2 типу з артер1альною п-иертотею залежно вщ якосп гткем1чного контролю.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
Клшшо-лабораторне дослщження проведене у 234 хворих на ЦД 2 типу з АГ, у тому чист з доброю компенсащею гткеми - у 69 пащент1в (жшок - 54, чоловтв - 15), з недостатньою компенсащею - у 87 пащент1в (жшок - 73, чоловтв - 14), з поганою компенсащею - у 78 хворих (жшок - 65, чоловтв - 13). У кожнш з кттчних груп пащенти були розподшет на основну групу 1 групу пор1вняння, яю були зктавиими за вшом, статтю, шдексом маси тша, триватстю АГ 1 ЦД. У контрольнш грут (28 волонтер1в - практично здорових ос1б) вш та шдекс маси тша також не вщр1знялися статистично вагомо вщ показниюв у хворих дослщжуваних кттчних груп.
Кр1м загальнокттчного обстеження 1 визначення р1вня гткованого гемоглобшу (НЬА1с), проводили дослщження таких спещальних кт-тко-лабораторних параметр1в: концентраци мар-кер1в ендотел1ально1 дисфункци (ендотелшу-1, фактора Вшебранда 1 тромбомодулшу); наяв-тсть мшроальбумшури (МАУ); швидюсть клу-бочково! фшьтраци (ШКФ); р1вт сечовини 1 креатитну; концентраци загального холестерину, холестерину лшоиротегдав високо! 1 низько! щiльнocтi (ЛПВЩ 1 ЛПНЩ), а також три-глщерид1в. Кттко-лабораторт дослщження
проводили вщиовщно до рекомендацш ф1рм-виробниюв д1агностичних тест-систем на rpymi сучасних принцитв лабораторних технологш [1].
Статистичну обробку результата виконували з використанням пакет1в лщензшних програм Statistica 6.1 i SPSS 13.0. Визначення в1рог1дност1 розходжень м1ж виб1рками проводили з ура-хуванням парного t-Kprnepira Стьюдента, а також непараметричного критер1ю Вшкоксона у pa3i вщсутносп нормального статистичного розпо-дшу. Парний кореляцшний анал1з проводили на основ! обчислення коефщ1ента лшшно! кореляци з наступним визначенням ступеня його статистично! значущосп [4].
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
На тт добро! компенсаци ЦД 2 типу у хворих з АГ концентращя HbAlc достов1рно переви-щувала середнш показник групи контролю на 43,8% i 45,8% вщповщно для групи пор1вняння i ochobhoi групи. Серед 69 пащент1в цього контингенту антигшертензивна д1я поиередньо! те-panii дозволила досягти щльових значень AT (нижче за 130/80 мм.рт.ст.) у 49 (71,0%) хворих, причому значения CAT (на вщмшу вщ ДАТ) позитивно корелювали з концентращею гтко-ваного гемоглобшу (r=+0,55; p<0,05). Це супро-воджувалось достов1рним зростанням концен-трацш ендотелшу-1, фактора Biлeбpaндa i тромбомодулшу, що характеризують стутнь ендоте-л1ально! дисфункци. У бшьшосп хворих означет три параметри не виходили за меж1 рефе-ренсного д1апазону, але суттево перевищували середт значения групи контролю. Зокрема, в обох трупах хворих ЦД 2 типу i АГ концентрацш ендотелшу-1 бшьше тж 4-разово превалювала над контрольним р1внем, р1вень фактора Bi-лебранда - майже втрич1, концентрацш тромбо-модул1ну у 2,7 разу (група пор1вняння) i 2,8 разу (основна група) переб1льшувала в1дпов1дн1 конт-рольн1 значения. Враховуючи той факт, що тромбомодулш у норм1 надшно пов'язаний з мембраною ендотел1альних клггин i практично в1дсутн1й у циркуляци, е п1дстави 1нтерпретувати його тдвищення у хворих досл1джуваного контингенту (поряд 3i зростанням piBHiB ендотелшу-1 i фактора В1лебранда) як свщчення розвинуто! ендотел1ально! дисфункц1! навггь за умов як1с-ного гткем1чного контролю.
За допомогою кореляц1йного анатзу встанов-лено, що piBHi кожного i3 зазначених показник1в ендотел1ально! дисфункци мали достов1рний иозитивний зв'язок м1ж собою, а також з концентращею гл1кованого гемоглоб1ну (рис. 1). Р1вень HbA1c достов1рно корелював з величи-
нами CAT, альбумшури, концентращею ЛПНЩ. кодження ендотелда та ефективтстю поперед-
Також прямий кореляцшний зв'язок виявлявся ньо! аитигшертензивно1 Tepanii' у цього контин-
м1ж вм1стом ендотелшу-1 i тромбомодулшу та генту хворих 3i стажем АГ 10,1±1,9 року у rpyni
величинами CAT, що вщдзеркалюе т1сну пато- пор1вняння та 13,2±2,1 року в основнш кттчтй
генетичну взаемозалежтсть м1ж характером уш- rpyni.
2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 Пара-метри
+0,55 +0,22 +0,71 +0,63 +0,78 -0,12 +0,76 -0,27 +0,13 +0,24 +0,25 -0,19 +0,67 +0,30 1
+0,14 +0,80 -0,07 +0,69 +0,06 +0,16 -0,30 +0,21 -0,04 -0,12 -0,23 +0,62 +0,51 2
+0,11 +0,21 +0,36 -0,09 -0,11 +0,14 +0,09 +0,08 +0,20 +0,06 +0,12 -0,14 3
+0,69 +0,74 -0,22 +0,66 -0,21 +0,17 +0,28 +0,71 -0,09 +0,70 +0,17 4
+0,84 -0,10 +0,59 -0,60 +0,04 -0,09 +0,08 -0,17 +0,07 +0,25 5
+0,31 -0,14 +0,11 +0,58 +0,20 +0,63 -0,54 +0,66 -0,14 6
+0,29 -0,16 +0,23 +0,11 +0,24 -0,29 -0,14 +0,20 7
-0,23 +0,71 +0,55 +0,21 +0,11 +0,18 +0,04 8
+0,18 +0,26 +0,32 -0,05 +0,30 +0,26 9
+0,76 +0,19 +0,18 -0,10 -0,15 10
-0,05 -0,23 +0,25 +0,23 11
-0,58 +0,74 -0,08 12
-0,68 +0,47 13
+0,58 14
Рис. 1. Кореляцшна матриця клшжо-лабораторних параметр1в у хворих на ЦД 2 типу з доброю компенсащею i АГ на початку дослщження
Перелж параметр1в: 1 - HbA1c; 2 - CAT; 3 - ДАТ; 4 - ендотелш-1; 5 - фактор Вшебранда; 6 - тромбомодулш; 7 - гемоглобш; 8 - р1вень альбу]шнурп; 9 - ШКФ; 10 - сечовина; 11 - креатинш; 12 - загальний холестерин; 13 - ЛПВЩ; 14 - ЛПНЩ; 15 - триглщериди. Жирним шрифтом наведен! статистично BaroMi коефщенти лшшно! кореляцп (p<0,05).
Кттко-лабораторт дат, що характеризуют функщю нирок у пащенпв з ЦД 2 типу 1 АГ, суттево не розр1знялися м1ж двома дослщжу-ваними кттчними трупами, проте свщчили про пом1рт иефропатичт змши у цих хворих. Зокрема, на початку дослщження МАУ спосте-ршалась у 24 (34,8%) пащенпв, а середнш р1вень альбумшури у 3,2 разу (група пор1вняння) та у 3,6 разу (основна група) перевищував контрольт значения. Макроальбумшур1я не була зафшсо-вана в жодного хворого. ШКФ коливалась у межах норми в обох кттчних трупах. Кон-центраци сечовини 1 креатиншу, широко вар1ю-ючи, у бшьшосп хворих не перевищували верх-ньо1 меж1 референсного штервалу.
За результатами кореляцшного анатзу, м1ж показниками фуикци нирок вщзначалися суттев1 прям1 зв'язки: р1вень альбумшури корелював з коицентращями сечовини (г=+0,71; р<0,05) I креатиншу у кров1 (г=+0,55; р<0,05), проте не вияв-ляв суттево! взаемозалежиосп з ШКФ, що, на наш погляд, пов'язано з пол1фактортстю формування фшьтрацшно! фуикци у хворих з
АГ. Шдтверджеиням цього припущення була вщсуттсть достов1рних кореляцш показииюв ШКФ з бшьшютю шших вивчених кттко-лабо-раторних параметр1в, за виключенням зворот-ного зв'язку з концентращею фактора Вшебранда (г=-0,60; р<0,05).
На особливу увагу заслуговуе иаявтсть най-бшьш псних зв'язюв м1ж величинами альбумь иурп 1 р1внем гтковаиого гемоглобшу (г=+0,76; р<0,05), коицентращями ендотелшу-1 (г=+0,66; р<0,05) I фактора Вшебранда (г=+0,59; р<0,05). Зважаючи на те, що альбумшурш досягала р1вня 20 мг/л лише у 34,8% хворих з доброю компенсащею гл1кем11, чггка корелящя цього параметра з маркерами ендотел1ально1 дисфункци вказуе на його роль не лише як показника нирково! фуикци, а й чутливого шдикатора ушкодження еидотелто за умов яюсного контролю гткеми у цих пащенпв.
На початковому еташ дослщження анатз лшщем1чного пpoфiлю кров1 не виявив значних статистично вагомих вщмшностей у пащенпв з ЦД 2 типу з доброю компенсащею 1 АГ вщ
середтх значень контрольно! групи, за ви-ключенням р1вня холестерину ЛПНЩ: тдви-щення параметра на 58,1% (p<0,05) у хворих групи пор1вияния i на 64,8% (p<0,05) у пащент1в основно! групи. Проте слщ зауважити, що у бiльшocтi обстежуваних спостершалася тен-денщя до зростания концентраци загального холестерину вище щльових значень, перед-бачуваних рекомендащями ESC (2007), а також пщвищення ступеня триглщеридеми на тл1 зниження концентраци холестерину ЛПВЩ.
Результати кореляцшного анатзу виявили достов1рний иозитивний зв'язок вм1сту загального холестерину з холестерином ЛПНЩ, зво-ротну корелящю - з холестерином ЛПВЩ. Також т1сний негативний зв'язок сиостершався м1ж концентрацшми холестерину ЛПВЩ i ЛПНЩ (r=-0,68; p<0,05); значна позитивна ко-реляцш зв'язувала щ обидва параметри з р1внем триглщеридеми, вщображаючи атерогенну Tpia-ду дислшщеми у хворих на ЦД 2 типу. Привертало увагу юнування значно! кореляци м1ж параметрами лшщного обмшу i показниками ендотел1ально! дисфункци - пщвищеними р1внями ендотелшу-1 i тромбомодулшу (рис. 1). Зважаючи на роль ендотелшу-1 як одного з найбшьш потужних вазоконстриктор1в, а також на значения тромбомодулшу в реал1заци па-толопчних наслщюв ендотел1ально! дисфункци, можна зробити ирииущення про взаемну Ыщатзащю патогенетичних мехатзм1в зростания дислшщеми у пащен™ з АГ навиъ за умов добро! компенсаци гткеми. Це ирииущення тдтверджувалось наявтстю досто-BipHoro кореляцшного зв'язку м1ж концентра-щею холестерину ЛПНЩ i р1внем гткованого гемоглобшу у хворих групи пор1вняння та у пащент1в основно! групи (r=+0,67).
Визначення кттко-лабораторних иараметр1в у хворих з недостатньою компенсащею ЦД 2 типу i АГ показало, що концентращя HbA1c у цих пащен™ коливалась у межах вщ 7% до 8% i достов1рно перевищувала середнш р1вень групи контролю на 63,8% (група пор1вняння) i на 66,4% (основна група). Антигшертензивна дш поиередньо! Tepaniï дозволила досягти щльових значень артер1ального тиску (нижче за 130/80 мм.рт.ст.) у 56 (64,4%) хворих з 87 обстежуваних пащент1в цього контингенту. При цьому piBHi CAT (на вщмшу вщ ДАТ) позитивно корелювали з концентращею гтко-ваного гемоглобшу (r=+0,58; p<0,05). У свою чергу, bmîct HbA1c знаходився у щшьному прямому зв'язку з показниками ендотел1ально! функци, р1внем альбумшури, концентрацшми
загального холестерину i ЛПНЩ, а також ступеней гшертриглщеридеми.
У хворих основно! кттчно! групи виявлялися р1зко пщвищет piBHi ендотелшу-1 (у 11,2 разу), фактора Вшебранда (у 3,9 разу) i тромбомодут-ну (у 3,1 разу) вщносно значень групи контролю. Аналопчт змши сиостершалися у rpyni nopiB-няиня. Стутнь зм1н piBHiB маркер1в ендотел1аль-но! дисфункци у иащент1в з недостатньою компенсащею гшергткеми icTOTHO перевищував такий у пащент1в з доброю компенсащею, що свщчить про залежтсть ушкоджеиня ендотелда вщ концентраци гткованого гемоглобшу.
KpiM того, означен! маркери иосилювали дос-тов!рну корелящю м1ж собою, а також, на вщмшу вщ групи пащен™ з яюсною компенсащею гшергткеми, встановлювали иозитивний зв'язок i3 значениями артер1ального тиску, piB-нем альбумшури i показниками лшщем1чного профшю (рис. 2), що вщображае поглиблення взаемоди р1зних патогенетичних ланок розвитку хвороби у такого контингенту хворих за умов недостатньо! компенсаци гшергткеми.
Кттко-лабораторт показиики функци нирок у пащен™ з ЦД 2 типу i АГ свщчили про по-MipHi нефроиатичт змши у цих хворих i суттево не розр1знялися м1ж двома дослщжуваними кттчними трупами. На початку дослщження МАУ спостершалась у 45 (51,7%) пащен™. При цьому середнш р1вень альбумшури у 3,7 разу (група пор1вняння) та у 3,6 разу (основна трупа) перевищував контрольт значения. Макроальбу-мшурш спостершалась у 2 (2,3%) хворих. ШКФ коливалась у межах вщ 60 мл/хв до 89 мл/хв у розрахунку за формулою MDRD, тобто вщпов1-дала незначно зниженому р1вню. Середт значения иоказника в обох кттчних трупах не мали в1рогщних вщмшностей вщ контрольно! групи. Концентраци сечовини i креатитну, широко вартоючи, у бшьшога хворих не перевищували верхньо! меж1 референсного штервалу i також суттево не вщр1знялись вщ контрольних значень.
Парний кореляцшний анатз виявив суттев1 змши у структур! зв'язюв м1ж показниками функци нирок i !ншими досл!джуваними параметрами, яю з'являлися у хворих з недостатньою компенсащею гшергткеми пор!вняно з групою пац!ент!в з доброю компенсащю. Зокрема, м1ж собою показники функци нирок встановлювали достов1рт кореляци у парах: МАУ i ШКФ (r=-0,57), ШКФ i креатинш (r=-0,55). Посилювалися зв'язки м1ж МАУ i piBHeM сечовини (r=+0,83), м1ж МАУ i концентращею креатитну (r=+0,69). Також р1вень альбум!нур!! утворював або иосилював иозитивний кореляцшний зв'язок з
концентращею HbA1c, р1внем CAT, концентра-щями Bcix дослщжуваних маркер1в ендоте-л1ально! дисфункци.
Зважаючи на те, що альбумшур1я перевищу-вала р1вень 20 мг/л бшьше тж у половини хво-рих ще! кттчно! групи, посилення кнуючих та встановлення нових кореляцшних зв'язюв МАУ
з означеними кттко-лабораторними параметрами свщчить про ищвищення иатогенетично! рол1 МАУ в розвитку хвороби i, зокрема, про зростання взаемозв'язку м1ж р1внем альбумшури i ступеней ушкодження ендотел1ально! функци на тл1 недостатньо! комиенсаци гшерглшеми.
2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 Пара-метри
+0,58 +0,19 +0,79 +0,65 +0,75 +0,23 +0,74 -0,33 +0,20 +0,19 +0,69 -0,37 +0,81 +0,59 1
+0,26 +0,88 +0,53 +0,67 +0,18 +0,54 -0,08 +0,25 +0,19 +0,49 -0,16 +0,75 +0,53 2
+0,51 +0,32 +0,65 +0,20 -0,04 +0,22 +0,14 +0,22 +0,06 +0,16 +0,24 +0,19 3
+0,76 +0,89 +0,07 +0,79 -0,55 +0,06 +0,16 +0,68 -0,14 +0,66 +0,49 4
+0,80 -0,18 +0,56 -0,64 +0,13 +0,20 +0,52 -0,09 +0,58 +0,36 5
+0,25 +0,61 +0,18 +0,54 +0,12 +0,66 -0,58 +0,78 +0,55 6
+0,22 -0,19 +0,32 +0,23 +0,08 -0,16 -0,19 +0,09 7
-0,57 +0,83 +0,69 +0,51 +0,23 +0,52 +0,49 8
-0,25 -0,55 +0,28 -0,13 +0,24 +0,28 9
+0,74 +0,48 +0,28 +0,06 -0,04 10
+0,17 -0,08 +0,21 +0,14 11
-0,61 +0,88 +0,53 12
-0,69 -0,44 13
+0,75 14
Рис. 2. Кореляцшна матриця клшжо-лабораторних параметр1в у хворих на ЦД 2 типу з недостатньою компенсащею i АГ на початку дослщження
Перелж параметр1в: 1 - HbA1c; 2 - CAT; 3 - ДАТ; 4 - ендотелш-1; 5 - фактор Вшебранда; 6 - тромбомодулш; 7 - гемоглобш; 8 - р1вень альбу]шнурп; 9 - ШКФ; 10 - сечовина; 11 - креатинш; 12 - загальний холестерин; 13 - ЛПВЩ; 14 - ЛПНЩ; 15 - триглщериди. Жирним шрифтом наведен! статистично BaroMi коефщенти лшшно! кореляцп (p<0,05).
На початковому етат дослщження визна-чення загального холестерину кров1 не виявило достов1рних вщмшностей у иащент1в з ЦД 2 типу з недостатньою компенсащею i АГ вщ се-редтх значень контрольно! групи, проте у бшь-mocTi обстежуваних спостер1галося перевищення щльових значень, передбачуваних рекомеидащями ESC (2007). У цих пащенттв р1веиь холестерину ЛПНЩ був пщвищеиим на 63,8% (p<0,05) у хворих групи пор1вняиня i на 68,6% (p<0,05) у пащент1в ochobhoï групи, в той час як концен-тращя холестерину ЛПВЩ залишалася без îctot-них змш вщносио групи контролю. На вщмшу вщ пащент1в з доброю компенсащею rinep-гткеми, у бшьшоел хворих з недостатньою компенсащею визначалась гшертриглщеридем1я. Се-реднш р1вень триглщерид1в у rpyni пор1вняния на 79,9% (p<0,05) перевишував коитрольт значения, в основнш rpyni хворих - на 71,2% (p<0,05).
За результатами кореляцшного анал1зу, Bci иоказники лшщем1чного профшю встановлю-вали т1сний зв'язок м1ж собою. На вщмшу вщ пащент1в з яюсним гткем1чиим контролем, у хворих з недостатньою компенсащею rineprni-кеми спостер1галися достов1рт позитивт кореляцп р1вня загального холестерину з HbA1c (r=+0,69), CAT (r=+0,49), маркерами ендотел1аль-Hoi дисфункци (r вщ +0,52 до +0,68), концентращею сечовини кров1 (r=+0,48) i ступеней МАУ (r=+0,51). Аналопчт за структурою та iH-тенсивтстю зв'язки виявлялися також при роз-рахуику кореляцшно! матрищ по концентрацшх холестерину ЛПНЩ i триглщерид1в. Наведет дат свщчать про зростання взаемно! 1тщал1заци патогенетичних мехатзм1в поглиблення дисль тдемп у пащент1в цього контингенту за умов недостатньо! комиенсаци гшерглшеми.
У 78 хворих з поганою компенсащею ЦД 2 типу i АГ середнш р1вень концентрацп HbA1c достов1рно перевищував контрольт значения на 91,8% (група пор1вняння) i на 88,5% (основна група). У кожного з пащент1в концентращя rai-кованого гемоглобшу перевищувала 8%, що вщ-повщало критер1ям погано! компенсацп ri-перглшемп. Попередня аитигшертензивна тера-шя без залучення БРА II дозволила досягти цшьових значеиь AT (нижче за 130/80 мм.рт.ст.) лише у 25 (31,2%) хворих цього контингенту. Величини CAT позитивно корелювали з кон-цеитращею глшованого гемоглобшу (r=+0,60; p<0,05) i з р1внем ДАТ (r=+0,57; p<0,05). У цих хворих вм1ст HbA1c знаходився у щшьному прямому зв'язку з yciMa дослщжуваиими маркерами ендотел1ально! функцп з надзвичайно високою
силою кореляцп (вщ г=+0,85 до г=+0,92). Також, на вщмшу вщ групи пащеит1в з доброю ком-пеисащю гшерглшеми, у хворих з поганою компенсащею р1вень глшованого гемоглобшу достов1рно корелював з ус1ма показниками функцп нирок 1 параметрами атерогенно! тр1ади дислшщемп (рис. 3).
Визначення кттко-лабораторних параметр1в у хворих на ЦД 2 типу 1 АГ показало, що при незадовшьному глшем1чиому контрол1 в основ-тй грут на початку дослщження р1вт маркер1в ендотел1ально! дисфункцп були р1зко пщви-щеними пор1вняио з контрольною групою: ендо-телшу-1 - у 12,3 разу, фактора Вшебранда - у 4,5 разу, тромбомодулшу - у 3,7 разу. Аналопчт за ступеней 1 напрямком змши спостершалися у груш пор1вияния.
2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 Пара-метри
+0,60 +0,33 +0,92 +0,85 +0,89 -0,24 +0,74 -0,67 +0,53 +0,64 +0,73 -0,28 +0,87 +0,80 1
+0,57 +0,87 +0,63 +0,67 +0,24 +0,51 -0,54 +0,62 +0,49 +0,53 -0,17 +0,84 +0,75 2
+0,55 +0,58 +0,48 -0,20 +0,41 +0,21 +0,18 +0,11 +0,52 +0,31 +0,51 +0,23 3
+0,87 +0,90 -0,08 +0,79 -0,66 +0,23 +0,70 +0,65 -0,18 +0,81 +0,56 4
+0,82 -0,06 +0,63 -0,65 +0,12 -0,27 +0,49 -0,30 +0,67 +0,41 5
+0,23 +0,76 -0,63 +0,56 +0,72 +0,80 -0,72 +0,74 +0,83 6
+0,17 -0,23 +0,06 +0,14 +0,22 -0,05 -0,12 -0,19 7
-0,69 +0,84 +0,77 +0,51 +0,38 +0,59 +0,60 8
-0,58 -0,56 -0,28 +0,23 -0,62 -0,29 9
+0,82 +0,49 +0,21 +0,60 +0,53 10
-0,18 -0,04 +0,55 +0,53 11
-0,76 +0,84 +0,63 12
-0,79 +0,72 13
+0,77 14
Рис. 3. Кореляцшна матриця клшжо-лабораторних параметр1в у хворих на ЦД 2 типу з поганою компенсащею i АГ на початку дослщження
Перелж параметр1в: 1 - HbA1c; 2 - CAT; 3 - ДАТ; 4 - ендотелш-1; 5 - фактор Вшебранда; 6 - тромбомодулш; 7 - гемоглобш; 8 - р1вень альбум1нурп; 9 - ШКФ; 10 - сечовина; 11 - креатинш; 12 - загальний холестерин; 13 - ЛПВЩ; 14 - ЛПНЩ; 15 - триглщериди. Жирним шрифтом наведен! статистично BaroMi коефщенти лшшно! кореляцп (p<0,05).
Пор1вняно з трупами хворих на ЦД 2 типу, яю мали добру або недостатню компеисащю ri-перглшемп, у пащенпв з поганою компенсащею значно зростала сила функщональних зв'язюв м1ж ступеней ендотел1ально! дисфункцп та piB-нями HbA1c i CAT, а також утворювалася досто-в1рна корелящя з бшьшктю параметр1в, що вщображають нефропатичт й дислшщем1чт змши. Найбшьш чутливим параметром, що ха-
рактеризуе ушкоджения ендотелгю, виявився р1веиь ендотелшу-1, дещо меншою м1рою -концентрацп фактора Вшебранда i тромбомо-дулшу. Клшшо-лабораторт дат, що характе-ризують функщю нирок у пащенпв з ЦД 2 типу i АГ, суттево не розр1знялися м1ж двома дослщ-жуваними кттчними трупами i свщчили про зиачт нефропатичт змши у цих хворих. Зокрема, на початку дослщження МАУ
спостершалась у 62 (79,5%) пащенпв; середнш pieeHb альбумшурп у 6,3 разу (група пор1вняння) та у 6,5 разу (основна група) перевищував конт-рольт значения. Макроальбумшурш cnocTepi-галась у 7 (9,0%) хворих. Середне значения ШКФ у пащенпв групи пор1вняння на 25,4% (p<0,05) поступалося контрольнш величин!, у хворих ochobhoï групи - на 22,4% (p<0,05). За-галом, ШКФ була незначно зниженою (6089 мл/хв) у 49 (62,8%) пащенпв, пом1рно зниженою (30-59 мл/хв) - у 9 (11,5%) хворих. Концентрацп сечовини i креатиншу у бшьшосп хворих перевищували верхню межу референ-сного штервалу. У хворих групи пор1вняння ïx середт piBHi достов1рно перевищували показ-ники групи контролю на 62,1% i 27,1%, у пащенпв ochobhoï групи - на 65,3% i 32,9% вщповщно.
За результатами кореляцшного анатзу, м1ж показниками функцп нирок встановлювалися суттев1 зв'язки. Haйбiльш висою значения кое-фщ1енпв лшшно! кореляцп вщзначались у парах: МАУ i концентращя сечовини (r=+0,84), МАУ i р1вень креатиншу (r=+0,77), концентрацп сечовини i креатиншу (r=+0,82). На вщмшу вщ хворих з доброю компенсащею гшергткемп, у пащенпв з р1внем HbA1c вище 8% cnocTepira-лися достов1рт зворотн1 кореляцп м1ж ШКФ i вс1ма дослщжуваними показниками функцп нирок (рис. 3). KpiM того, бшьшкть цих показ-нишв знаходилась у щiльнoмy кореляцшиому зв'язку з р1внем гткованого гемоглобшу, значениями CAT, маркерами ендотел1ально1 дисфункцп i ознаками атерогенио!' тр1ади дислшщемп, що вщображае активиу взаемод1ю м1ж р1зними ланками розвитку патологи у хворих з поганою компенсащею гшергткемп.
На початковому етат дослщження анал1з лшщем1чного пpoфiлю кров1 виявив зиачт ста-тистичио BaroMi вщмшносп у пащенпв з ЦД 2 типу з поганою компенсащею i АГ вщ середтх значень контрольно!' групи. Зокрема, середня концентращя загального холестерину в обох кттчних групах на 46,1% (p<0,05) перевищу-вала коитрольний р1вень, причому у 70 (87,5%) обстежуваних спостер1галося иеревищения щ-льових значень, передбачуваних рекомеидацшми ESC (2007). Концентращя холестерину ЛПВЩ за рахунок широкого вар1юваиня не вщр1знялася вщ контрольних величии у статистично ваго-мому ступен1. Пщвищеиня р1вня холестерину ЛПНЩ, навпаки, було в1рогщним: у rpyni пор1вияния - на 71,9%, в основтй rpyni - на 74,3%. При визначент величини триглщерид1в KpoBi у хворих з поганою компенсащею rineprai-кемИ' спостер1галось 2-разове перевищеиня конт-
рольного р1вня в обох дослщжуваиих кттчних трупах.
Результата кореляцшного анатзу показали достов1рний позитивиий зв'язок м1ж вс1ма параметрами лшщем1чного пpoфiлю, а також м1ж цими параметрами 1 бшьшктю шших дослщ-жуваних кттко-лабораторних характеристик. На вщмшу вщ групи пащенпв з доброю компенсащею гшергткемп, у хворих з р1внем НЬА1с поиад 8% р1зко зростала сила позитивного зв'язку ступеня гшергткемп з концентра-щями загального холестерину (г=+0,73; р<0,05), холестерину ЛПНЩ (г=+0,87; р<0,05) I триглще-рид1в (г=+0,80; р<0,05). Привертало увагу утвореиня щшьио! кореляцп м1ж параметрами лшщиого обмшу 1 показниками ендотел1ально! дисфункцп. Зокрема, найвища сила прямо! кореляцп визиачалась м1ж р1внями еидотелшу-1 1 холестерину ЛПНЩ (г=+0,81), тромбомодулшу 1 загального холестерину (г=+0,80), тромбомодулшу 1 триглщерид1в (г=+0,83). Ц1 дат вказують на ущшьиения взаемодп м1ж патогенетичиими ланками, як1 зумовлюють поглиблення ендоте-л1альио! дисфункцп, нефропатичиих 1 дислшще-м1чних порушень у хворих на ЦД 2 типу 1 АГ з поганою компенсащею гшергткемп.
висновки
1. Поглиблення ендотел1ально! дисфункцп у хворих з недостатньою 1 поганою компенсащею щшьно корелюе з1 ступеней нефропатичиих 1 дислшщем1чиих порушень. У таких пащенпв вщбуваеться достов1рне зростання р1вня альбумшурп, зменшення швидкосп клубочково! фшь-траци, пщвищеиня концентрацш сечовини та креатиншу.
2. На тт погано! компенсацп гшергткемп вм1ст загального холестерину лшопротещ1в низь-ко! щшьиосп пщвищуеться на 73,3% (р<0,05), гшертриглщеридем1я удв1ч1 перебшьшуе контрольт значения. У хворих на ЦД 2 типу з поганою компенсащею найбшьш ктотт коре-ляцшт зв'язки спостершаються м1ж концеитра-щею еидотелшу-1 ! р1вием мшроальбумшурп (г=+0,79), а також вмютом холестерину лшопро-тещ1в низько! щшьносп (г=+0,81).
3. Концентращя тромбомодулшу знаходиться в прямш кореляцп з мшроальбумшур1ею (г=+0,76), гшерхолестеринем1ею (г=+0,80) ! гшертриглще-ридем1ею (г=+0,83), що свщчить про ущшьнеиня взаемодп м1ж патогенетичиими ланками, як1 зумовлюють поглиблення ендотел1ально! дис-функц1!, нефропатичиих ! дисл!п!дем1чиих порушень з м1рою зростання г!пергл1кем!!.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Алексеев В.В. Медицинские лабораторные технологии. Руководство по клинической лабораторной диагностике / В.В. Алексеев, А.И. Карпищен-ко. - М. : ГЭОТАР-Медиа, 2012. - 472 с.
2. Аметов А.С. Сахарный диабет 2 типа. Проблемы и решения / А.С. Аметов. - М. : ГЭОТАР-Медиа, 2012. - 704 с.
3. Зимин Ю.В. Артериальная гипертония при сахарном диабете: особенности патогенеза и лечения (обзор) / Ю.В. Зимин // Терапевт. архив. - 1999. - № 10. - С. 15-20.
4. Лакин Г.Ф. Биометрия: учеб. пособие для биол. спец. вузов. / Г. Ф. Лакин. - 4-е изд., перераб. и доп. - М. : Высшая школа, 1990. - 352 с.
5. Сахарный диабет: острые и хронические осложнения / под ред. И.И. Дедова, М.В. Шестаковой. -М.: Мед. информ. агентство, 2011. - 480 с.
6. Biomarkers of diabetes-associated oxidative stress and antioxidant status in young diabetic patients with or without subclinical complications / P. Martin-Gallan, A.
Carrascosa, M. Gussinye, C. Dominguez // Free Rad. Biol. Med. - 2003. - Vol. 34, N 12. - P. 1563-1574.
7. Epstein M. Diabetes and hypertension: the bad companions / M. Epstein // J. Hypertension. - 1997. -Vol. 15, Suppl. 2. - P. 55-62.
8. Lusher T.F. Biology of the endothelium / T.F. Lusher, M. Barton // Clin. Cardiol. - 1997. - Vol. 10, Suppl. 11. - P. 3-10.
9. Mathewkutty S. Platelet perturbations in diabetes: implications for cardiovascular disease risk and treatment / S. Mathewkutty, D.K. McGuire // Expert. Rev. Cardio-vasc. Ther. - 2009. - Vol. 7, N 5. - P. 541-549.
10. Relationship between fluctuations in glucose levels measured by continuous glucose monitoring and vascular endothelial dysfunction in type 2 diabetes mellitus / K. Torimoto, Y. Okada, H. Mori, Y. Tanaka // Cardio-vasc. Diabetol. - 2013. - Vol. 13. - P. 18-24.
11. Xu J. Molecular insights and therapeutic targets for diabetic endothelial dysfunction / J. Xu, M. N. Zou // Circulation. - 2009. - Vol. 13. - P. 1266-1286.
REFERENCES
1. Alekseev VV, Karpishchenko AI. [Medical laboratory technology. Manual of Clinical Laboratory Diagnostics]. Moscow: GEOTAR-Media, 2012;472. Russian.
2. Ametov AS. [Type 2 diabetes mellitus. Problems and Solutions]. Moscow: GEOTAR-Media, 2012;704. Russian.
3. Zimin Y. [Arterial hypertension in diabetes mellitus: pathogenesis and treatment characteristics (review)]. Ter. archive. 1999;10:15-20. Russian.
4. Lakin GF. [Biometrics: 4th ed.]. Moscow: Vys-shaya shkola, 1990;352. Russian.
5. Dedov II, Shestakova MV, editors. [Diabetes: acute and chronic complications]. Moscow: "Publishing house "Medical Information Agency", 2011;480. Russian.
6. Martin-Gallan P, Carrascosa A, Gussinye M, Dominguez C. Biomarkers of diabetes-associated oxidative stress and antioxidant status in young diabetic
patients with or without subclinical complications. Free Rad. Biol. Med. 2003;34(12):1563-74.
7. Epstein M. Diabetes and hypertension: the bad companions. Hypertension. 1997;15(2):55-62.
8. Lusher TF, Barton M. Biology of the endothelium. Clin. Cardiol. 1997;10(11):3-10.
9. Mathewkutty S, McGuire DK. Platelet perturbations in diabetes: implications for cardiovascular disease risk and treatment. Expert. Rev. Cardiovasc. Ther. 2009;7(5):541-9.
10. Torimoto K, Okada Y, Mori H, Tanaka Y. Relationship between fluctuations in glucose levels measured by continuous glucose monitoring and vascular endo-thelial dysfunction in type 2 diabetes mellitus. Cardio-vasc. Diabetol. 2013;13:18-24.
11. Xu J, Zou MN. Molecular insights and therapeutic targets for diabetic endothelial dysfunction. Circulation. 2009;13:1266-86.
♦
