CC BY
24
УДК 616.155.1-008.64:616.1-06 ПЕРЦЕВА Н.О.
ДЗ «Днпропетровська медична академя МОЗ Украни»
ДИНАМкА ПОРУШЕННЯ ЕНДОТЕ^АЛЬНОТ ФУНКЦП У ХВОРИХ i3 ПОЧАТКОВОЮ НЕЗАДОВiЛЬНОЮ КОМПЕНСАЦieЮ ЦУКРОВОГО ДiАБЕТУ 2-го ТИПУ ЗА УМОВ КОРЕКЦП АРТЕРiАЛЬНОТ ГiПЕРТЕНЗiТ БЛОКАТОРАМИ РЕЦЕПТОРiВ АНГiОТЕНЗИНУ II ПРОТЯГОМ ОДНОГО РОКУ
Резюме. Мета даного досл'!дження полягае у визначенн динамки ступеня ендотел'ально¡' дисфункцП у хворих iз незадовльною компенса^ею цукрового д1абету 2-го типу й артер'альною гiпертензiею при ко-рекци артериального тиску iз залученням блокаторiв рецепторiв анпотензину II протягом одного року. Показано, що адекватна цукрознижувальна терапiя на тлi стандартного лiкування дозволяедосягти знижен-ня концентраци глiкованого гемоглобину < 8 % у 48,6 % па^енлв та викликати регреаю мiкроaльбумiнурi¡' у 18,6 % па^ен~пв, проте в бльшост хворих в'щбуваеться прогресування ендотелiaльно¡' дисфункцП \з зростанням концентра^й ендотелiну-1 / фактора Вллебранда порiвняно з початковими значеннями на 38,3 % (р < 0,05) \ 27,8 % (р < 0,05) вщповщно, що в багато раз^в перевищуе контрольнi величини. Цукрознижувальна терaпiя в групхворих, як отримували блокатори рецепторiв анпотензину II, забезпе-чуе зниження концентраци глiковaного гемоглобину до 7-8 % у 46,5 % па^енлв, а також ¡'¡' нормaлiзaцiю у 7,0 % хворих, що супроводжуеться регреаею мiкроaльбумiнурi¡' у 23,3 % па^енлв. Ключовi слова: цукровий д1абет 2-го типу, aртерiaльнa гiпертензiя, ендотелiaльнa дисфунк^я.
-1 .— ® Оригинальные исследования
L
L. /Original Researches/
International journal of endocrinology
Вступ
Поеднання цукрового дiабету (ЦД) 2-го типу та артерiальноl гшертензп (АГ) значно збшьшуе ризик розвитку серцево-судинних i ниркових ускладнень [4]. За умов прогнозованого зростання числа хворих даного контингенту пошук оптимальних мето-дiв контролю АГ та супутшх сташв стае особливо актуальним. За сучасних умов профилактика мк:ро- i макросудинних ускладнень у цих хворих полягае в штенсивному контролi за багатьма показниками, серед яких одним iз найважливших е функщя ендо-телш [5, 6].
Корекщя ендотелiальноl дисфункци багато в чому визначае ефективнють запобтання органним уражен-ням, полшшення серцево-судинного та ниркового прогнозу. Серед препарапв, що використовуються iз щею метою, особливе мюце пошдають шпбггори ан-гютензинперетворюючого ферменту й блокатори ре-цепторiв анпотензину II (БРА II), що усувають над-мiрну активнють ренш-анпотензин-альдостероново! системи [3]. У деюлькох великих рандомiзованих до-слiдженнях доведено клiнiчну ефективнють БРА II у хворих на ЦД 2-го типу з АГ. Зокрема, у мiжнародному подвшному слшому плацебо-контрольованому досль
дженнi RENAAL було показано, що застосування ло-зартану порiвняно з плацебо призводить до зниження протешури на 35 % i зменшення ризику розвитку тер-мшально1 нирково'1 недостатностi протягом трьох-чо-тирьох рокiв на 28 % [3].
Отже, сьогодш тривае активний пошук оптимальних способiв корекци ендотелГально1 дисфункци [1, 2], i вже зараз ll ступiнь враховуеться при доборi адекватно! терапи серцево-судинних захворювань, проте потребуе подальшого уточнення кiлькiсна оцiнка мар-керiв функци ендотелiю та !х динамiки протягом три-валого лiкування АГ iз залученням БРА II у хворих на ЦД 2-го типу.
Мета даного дослщження полягае у визначенш ди-намiки ступеня ендотелГально1 дисфункци у хворих iз незадовтьною компенсацiею ЦД 2-го типу i АГ при корекци артерiального тиску Гз залученням БРА II протягом одного року.
Адреса для листування з автором: Перцева Н.О.
E-mail: npertseva@dsma.dp.ua
© Перцева Н.О., 2014
© «М1жнародний ендокринолопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
MaTepi^M та методи
Проведено лшування й обстеження 78 хворих на ЦД 2-го типу i3 незадовшьною компенсащею гике-Mii' з АГ (жiнок — 65, чоловтв — 13) протягом одного року. Пащенти були розподшеш в основну гру-пу й групу порiвняння. Обидвi клшчш групи були порiвнянними за вшом, статтю, iндексом маси тiла (1МТ), тривалiстю АГ i ЦД. В обох групах лшуван-ня АГ проводили i3 застосуванням тiазидоподiбних дiуретикiв, iнгiбiторiв ангiотензинперетворюючого ферменту, блокаторiв P-адренорецепторiв, анта-гонiстiв кальцiю, що призначалися iндивiдуалiзова-но в необхiдних дозах. До основноi групи увiйшли 37 пащенпв, у яких до антигiпертензивноi терапii був включений антагонiст рецепторiв ангiотензину II лозартан. У контрольны групi (28 волонтерiв — практично здорових оаб) вiк та 1МТ також не вiдрiзня-лися статистично значимо вш показникiв у хворих дослшжуваних клiнiчних груп.
Крiм загальноклiнiчного обстеження й визна-чення рiвня глiкованого гемоглобiну (HbAlc) проводили дослшження концентрацiй маркерiв ен-дотелiальноi дисфункцп (ендотелiну-1, фактора Вшлебранда й тромбомодулiну), а також рiвня альбу-мiнурii. Клiнiко-лабораторнi дослiдження проводили на початку дослшження, через 3, 6, 9 i 12 мюящв лiкування вiдповiдно до рекомендацш фiрм — ви-робникiв дiагностичних тест-систем на пiдставi су-часних принцишв лабораторних технологiй.
Статистичну обробку результапв проводили з ви-користанням пакепв лiцензiйних програм Statistica 6.1 i SPSS 13.0. Визначення вiрогiдностi розбiжно-стей мiж вибiрками проводили з урахуванням парного t-критерш Стьюдента, а також непараметричного критерш Вiлкоксона у разi вiдсутностi нормального статистичного розподшу. Дисперсiйний аналiз ор-тогональних комплексiв проводили на основi обчи-слення F-критерiю Фiшера з подальшою оцiнкою сили впливу фактора проведено!' терапи за методом Снедекора. Зпдно з процедурою ANOVA проводили послшовне обчислення допомiжних параметрiв (девiат, ступенiв свободи, дисперсiй). Нульову гшо-тезу вiдкидали, якщо емшрично розрахована величина F перевищувала вiдповiднi значення для рiвня значущост 0,05.
Результати та Тх обговорення
Визначення динамши клiнiко-лабораторних характеристик показало, що протягом тривалого лiкування (впродовж одного року) середнш рiвень концентрацii HbA1c у пацiентiв iз початковою не-задовiльною компенсацiею ЦД 2-го типу i АГ вiро-пдно перевищував показник групи контролю на вах етапах дослiдження, причому статистично вагомоi рiзницi мiж дослiджуваними кшшчними групами за рiвнем HbA1c не спостериалося (рис. 1). Наприкiнцi одного року гiпоглiкемiзуючоi терапii в 17 (48,6 %) iз 35 хворих групи порiвняння (стандартне лiкування АГ) спостериалося зниження концентрацii HbA1c
до 7—8 %. При застосуванш в основнш rpyni цукро-знижувально'' терапи з використанням БРА II для корекци АГ зниження концентрацй HbAlc до озна-ченого рiвня вшзначалось у 20 (46,5 %) iз 43 пащен-тiв, нормалiзацiя рiвня HbAlc (концентрацiя нижче вiд 7 %) спостериалася у трьох (7,0 %) хворих. За да-ними дисперсшного аналiзу, залежнiсть варiювання концентрацй' HbAlc вш впливу тривало'' проведено'' терапи помiрного ступеня спостериалася як в основнiй групi (59,1 %; p < 0,05), так i в групi порiв-няння (56,4 %; p < 0,05).
При дослшженш середнiх рiвнiв САТ i ДАТ у хворих обох клшчних груп не вшзначалося статистично вагомих змiн показникiв порiвняно з початковими значеннями й щодо контрольних величин артерiаль-ного тиску (рис. 2). Через 3 i 6 мюящв дослiдження в обох групах пащенпв змiн САТ i ДАТ не спостериа-лося, проте гшотензивний ефект проведено'' терапи iз застосуванням БРА II впродовж 9 мюящв лшу-вання дозволив досягти цшьових значень тиску у 20 (46,5 %) хворих основно'' групи, що перевищува-ло початковий вшсоток. У групi порiвняння на той час пащенпв iз цiльовими цифрами АТ було лише 11 (31,4 %), як i на початку дослшження. Наприкш-цi спостереження у хворих на ЦД iз незадовшьною компенсащею гакемп в основнiй клшчнШ групi цiльовий рiвень АТ був досягнутий у 23 (53,5 %) па-щенпв, у групi порiвняння — у 15 (42,9 %) хворих.
Контроль Початок доспщження
□ Група пор1вняння
Через 3 Mic.
Через 6 Mic.
Через 9 Mic.
Через 12 Mic.
■ Основна група
Рисунок 1. Динамка р1вня HbAlc (%) у хворих на ЦД 2-го типу з незадовшьною компенсацию i АГ
Прим1тка: * — вiрогiдна вiдмiннiсть вд групи контролю (p < 0,05).
160 140 120 100 80 60 40 20
lllllll
Контроль Початок Через Через Через Через
доспщження 3 Mic. 6 Mic. 9 Mic. 12 Mic.
□ Група поршняння (CAT) □ Основна група (CAT)
□ Група поршняння (ДАТ) ■ Основна група (ДАТ)
Рисунок 2. Динамка САТ i ДАТ (мм рт.ст.) у хворих на ЦД 2-го типу з незадовшьною компенсацию й АГ
Визначення маркерiв ендотелiальноi дисфункцн, рiвнi яких були значно пiдвищеними на початку дослщження в переважно! бiльшостi хворих в обох клшчних групах, показало !х суттеву й неоднакову залежно вщ способу корекцн АГ динамiку протягом тривало! терапн. Зокрема, при проведенш стандартно! антигiпертензивноi терапн спостерталося по-ступове зростання концентраций ендотелшу-1 (рис. 3). Рiвень маркера наприкшш дослiдження значно (у 16,2 раза) перевищував контрольну величину й був на 38,3 % (р < 0,05) бшьшим за початкове значен-ня. На вiдмiну вiд цього у хворих основно! клшч-но! групи до шостого мiсяця лшування вiдбувалося незначне зростання рiвня ендотелшу-1, проте через 9 мiсяцiв дослiдження вiдзначалося зниження концентрацн зазначеного фактора до рiвня нижчо-го, шж на початку застосування БРА II. Коливання значень параметра на вах етапах спостереження, включаючи кшцевий, вiрогiдно перевищували се-редню концентрацш ендотелiну-1, що встановлена в контрольнш групi.
При вивченнi динамiки рiвня фактора Вшлеб-ранда в динамвд терапii хворих на ЦД iз незадо-вiльною компенсацiею вiдбувались змши, принци-пово схожi на п, що спостерiгались при вивченнi ендотелшу-1 (рис. 4). Зокрема, протягом тривало'! стандартно! антигiпертензивноi терапii у хворих iз незадовiльною компенсацiею гiперглiкемii вщ-бувалося закономiрне зростання параметра, який через 12 мюящв спостережень перевищував по-чатковий рiвень на 27,8 % (р < 0,05), а порiвняно з контрольним рiвнем був бшьшим у 5,5 раза. При проведенш терапн АГ iз застосуванням БРА II спо-стерiгалася менш стрiмка динамiка зростання концентраций фактора Вiллебранда порiвняно зi стандартною антигшертензивною терапiею, причому шсля шостого мiсяця дослiдження вiдзначалося повернення середнього рiвня показника до почат-кових значень.
Визначення концентрацн тромбомодулiну як одного з маркерiв ендотелiальноi дисфункцн проде-монструвало динамiку, що певним чином вiдрiзня-лася вiд змши концентрацш ендотелшу-1 i фактора Вшлебранда. Зокрема, через 3 i 6 мюящв лiкування в пацiентiв основно! групи спостерталося вiрогiдне зниження концентрацн тромбомодулшу порiвняно з початковим рiвнем — на 12,5 i 33,9 % вщповщно, у хворих групи порiвняння змiни не були статистично вагомими (рис. 5). На вшх етапах спостереження рь вень тромбомодулшу в бшьшосп пацiентiв перевищував верхню межу референсного дiапазону, отри-маного в контрольнiй групi. Через 1 рш лiкування у хворих iз незадовiльною компенсацiею гiперглiкемii редукшя вмiсту ендотелiну-1 вiдносно початкового рiвня становила 51,2 % (р < 0,05), у груш порiвнян-ня — 28,3 % (р < 0,05).
Результати дисперсшного аналiзу показали, що при стандартнш терапн залежшсть коливань рiвня ендотелiну-1 вiд фактора проведено! терапн на тлi
суттево! негативно! динамiки його пiдвищеного рiв-ня мала помiрну силу (табл. 1). У даних хворих також спостерталися висоы значення критерiю Снедекора щодо коливань концентрацн фактора Вшлебранда й тромбомодулшу (76,3 i 66,1 % вщповщно). Навпаки, цукрознижувальна терашя iз залученням для корекцн АГ БРА II не впливала суттево на варiювання рiв-ня ендотелшу-1, виявляла помiрний за силою вплив на показники фактора Вшлебранда (63,1 %; р < 0,05)
3,5 3,0 2,5 2,0 1,5 1,0 0,5 О
Контроль Початок дослщження
□ Група пор1вняння
Через 3 Mic.
Через
6 MiC.
Через 9 Mic.
Через 12 Mic.
■ Основна група
Рисунок 3. Динам1ка р1вня ендотел1ну-1 (фмоль/мл) у хворих на ЦД 2-го типу з незадовльною компенсац1ею й АГ Прим1тка: * — в1ропдна вщм1нн1сть вд групи контролю (р < 0,05).
4,0 3,5 3,0 2,5 2,0 1,5 1,0 0,5 О
Контроль Початок дослщження
□ Група порюняння
Через 3 Mic.
Через 6 Mic.
Через 9 Mic.
Через 12 Mic.
■ Основна група
Рисунок 4. Динамка р1вня фактора Вллебранда (од/мл) у хворих на ЦД 2-го типу з незадовльною компенсац1ею й АГ
Примтка: * — в1рогщна вщм1нн1сть в'щ групи контролю (р < 0,05).
Контроль Початок дослщження
□ Група порюняння
Через 3 Mic.
Через
6 Mic.
Через 9 Mic.
Через 12 Mic.
■ Основна група
Рисунок 5. Динамка р1вня тромбомодулшу (нг/мл) у хворих на ЦД 2-го типу з незадовльною
компенса^ею i АГ Примтка: * — в1ропдна вщм1нн1сть в 'щ групи контролю (р < 0,05).
Таблиця 1. Вплив терапИ протягом одного року на зм1ни кл'ш'ко-лабораторних параметр'в у хворих на ЦД 2-го типу з незадовшьною компенсац1ею й АГ за даними дисперс1йного анал'зу з кльксною оцнкою за критерieм Снедекора (%)
Параметр Стандартна терашя Терашя з БРА II
HbAlc 56,4* 59,1*
САТ 28,3 16,8
ДАТ 32,0 19,7
ЕндотелЫ-1 59,3* 38,4
Фактор Вшлебранда 76,3* 63,1*
Тромбомодутн 66,1* 78,6**
PiBeHb альбумшурп 69,8* 42,4
Примтка: * — статистична в1рогщн1сть сили впливу при p < 0,05; ** — статистична в1рогщн1сть при p < 0,01.
6050403020100. ■ * * * —*— * * * щ * —
Контроль Початок Через Через Через Через дослщження 3 Mic. 6 Mic. 9 Mic. 12 Mic. □ Група пор1вняння □ Основна група
Рисунок 6. Динамiка рiвня альбумшурп (мг/л) у хворих на ЦД 2-го типу з незадовшьною компенсацию й АГ
Примтка: * — в1рогщна в 'щм'1нн '1сть вд групи контролю (р < 0,05).
[ визначала позитивну динам1ку р1вня тромбомо-дулшу (78,6 %; р < 0,01).
Визначення р1вшв альбумшурп, що в 75,3 % хворих 1з незадовшьною компенсащею гшерглшемп на початку дослшження перевищували 20 мг/л, показало ютотш вшмшносп м1ж основною кшшчною гру-пою й групою пор1вняння в динам1ц1 протягом три-вало! терапи. Зокрема, через 3 м1сящ терапи в обох групах пащенпв спостер1галися незначн1 коливання альбумшурп (рис. 6).
Через 6 м1сящв спостереження у хворих, як1 отримували стандартну терап1ю, в1дбувалося зро-стання р1вня альбумшурп в середньому на 10,2 % вшносно початкового значення, через 9 м1сящв — на 13,7 %, наприкшщ дослшження — на 19,5 % (р < 0,05). В основнш груш хворих 1з залученням до антигшертензивно! терапИ БРА II р1вень альбумшурп протягом одного року л1кування в1рог1дно перевищував показник контрольно! групи, проте в бшьшосп пац1ент1в динам1ка м1кроальбумшурп св1дчила про стримувальний ефект терапи щодо розвитку нефропатп. Загалом у груш пор1вняння вдалося викликати регрес1ю м1кроальбумшурп у 18,6 % обстежуваних хворих, у яких вона визнача-лась на початку дослшження. В основнш клш1чнш груш регрес1я м1кроальбумшурп спостер1галась
у 23,3 % пащенпв. У вах семи хворих iз ЦД 2-го типу з незадовшьною компенсащею гiперглiкемii й АГ з початковою макроальбумiнурiею рiвень аль-бумiнурii протягом терапii впродовж одного року знизився до 115—165 мг/л.
Висновки
1. У хворих на ЦД 2-го типу i АГ з незадовшьною компенсащею гiперглiкемii адекватна цукроз-нижувальна терашя на rai стандартного лшування АГ протягом одного року дозволяе досягти зни-ження концентрацii глiкованого гемоглобiну мен-ше вiд 8 % у 48,6 % пащенпв та викликати регресш мiкроальбумiнурii у 18,6 % пащенпв, проте в бшь-шост хворих вiдбуваеться прогресування рiвня ен-дотелiальноi дисфункцп iз зростанням концентра-цiй ендотелiну-1 i фактора Вшлебранда вiдносно початкових значень на 38,3 % (p < 0,05) i на 27,8 % (p < 0,05) вшповшно, що в багато разiв перевищуе контрольнi величини.
2. Цукрознижувальна терашя у груш хворих на ЦД 2-го типу з початковою незадовшьною компенсащею, яы отримували блокатори рецепторiв ан-гютензину II для лшування АГ, забезпечуе знижен-ня концентрацii глiкованого гемоглобшу до рiвня 7—8 % у 46,5 % пащенпв, а також ii нормалiзацiю (нижче 7 %) у 7,0 % хворих, що супроводжуеть-ся регреаею мiкроальбумiнурii у 23,3 % пащенпв. Протягом одного року лшування у хворих даного контингенту вшбуваеться обмеження зростання вмь сту ендотелшу-1 i фактора Вiллебранда, знижуеться концентращя тромбомодулiну на 51,2 % (p < 0,05) вiдносно початкового рiвня.
Список лiтepaтуpи
1. Biomarkers of diabetes-associated oxidative stress and antioxidant status in young diabetic patients with or without subclinical complications / P. Martin-Gallan, A. Carrascosa, M. Gussinye, C. Dominguez // Free Rad. Biol. Med. — 2003. — Vol. 34, № 12. — P. 1563-1574.
2. Ceriello A. Oscillating glucose is more deleterious to endothelial function and oxidative stress than mean glucose in
normal and type 2 diabetic patients / A. Ceriello, K. Esposito, L. Piconi//Diabetes. — 2008. — Vol. 13. — P. 1349-1354.
3. Effects of losartan on renal and cardiovascular outcomes in patients with type 2 diabetes and nephropathy / B.M. Brenner, M.E. Cooper, D. De Zeeuw // N. Engl. J. Med. — 2001. — Vol. 345. — P. 861-869.
4. Epstein M. Diabetes and hypertension: the bad companions/ M. Epstein // J. Hypertension. — 1997. — Vol. 15, Suppl. 2. — P. 55-62.
5. Torimoto K. Relationship between fluctuations in glucose levels measured by continuous glucose monitoring and vascular endothelial dysfunction in type 2 diabetes mellitus / K. Torimoto, Y. Okada, H. Mori, Y. Tanaka// Cardiovasc. Diabetol. — 2013. — Vol. 13. — P. 18-24.
6. Xu J. Molecular insights and therapeutic targets for diabetic endothelial dysfunction / J. Xu, M.N. Zou // Circulation. — 2009. — Vol. 13. — P. 1266-1286.
OmpuMaHO 30.10.14 M
Перцева Н.О.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины»
ДИНАМИКА НАРУШЕНИЯ ЭНДОТЕЛИАЛЬНОЙ ФУНКЦИИ У БОЛЬНЫХ С ИСХОДНОЙ НЕУДОВЛЕТВОРИТЕЛЬНОЙ КОМПЕНСАЦИЕЙ САХАРНОГО ДИАБЕТА 2-го ТИПА В УСЛОВИЯХ
КОРРЕКЦИИ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ БЛОКАТОРАМИ РЕЦЕПТОРОВ АНГИОТЕНЗИНА II В ТЕЧЕНИЕ ОДНОГО ГОДА
Резюме. Цель данного исследования заключается в определении динамики степени эндотелиальной дисфункции у больных с неудовлетворительной компенсацией сахарного диабета 2-го типа и артериальной гипертензией при коррекции артериального давления с помощью блокаторов рецепторов ангио-тензина II в течение одного года. Показано, что адекватная сахароснижающая терапия на фоне стандартного лечения позволяет добиться снижения концентрации гликированного гемоглобина < 8 % у 48,6 % пациентов и вызывать регрессию микроальбуминурии у 18,6 % пациентов, однако у большинства больных происходит прогрессирование уровня эндотелиаль-ной дисфункции с нарастанием концентраций эндотелина-1 и фактора Виллебранда относительно исходных значений на 38,3 % (р < 0,05) и 27,8 % (р < 0,05) соответственно, что многократно превышает контрольные величины. Сахароснижающая терапия в группе больных, получавших блокаторы рецепторов ангиотензина II, обеспечивает снижение концентрации гликированного гемоглобина до 7—8 % у 46,5 % пациентов, а также ее нормализацию у 7,0 % больных, что сопровождается регрессией микроальбуминурии у 23,3 % пациентов.
Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа, артериальная гипертензия, эндотелиальная дисфункция.
Pertseva N.O.
SI «Dnipropetrovsk Medical Academy of Ministry of Health of Ukraine», Ukraine
DYNAMICS OF ENDOTHELIAL FUNCTION IMPAIRMENT IN PATIENTS WITH INITIAL POOR COMPENSATION OF TYPE 2 DIABETES MELLITUS IN CORRECTION OF HYPERTENSION WITH ANGIOTENSIN II RECEPTOR ANTAGONISTS DURING A YEAR
Summary. The purpose of this study is to determine the dynamics of endothelial dysfunction intensity in patients with poor compensation of type 2 diabetes mellitus and hypertension treating with angiotensin II receptor antagonists during a year. It was shown that adequate hypoglycemic standard treatment allowed reduce the concentration of glycated hemoglobin level below 8 % in 48.6 % of patients and cause regression of microalbuminuria in 18.6 % of patients, but most patients had progressive endothelial dysfunction with increased concentrations of endothelin 1 and von Willebrand factor on 38.3 % (p < 0.05) and 27.8 % (p < 0.05), respectively versus baseline values, which was many times larger than control values. Hypoglycemic therapy in patients treated with angiotensin II receptor antagonists provided a reduction of glycated hemoglobin level to 7—8 % in 46.5 % of patients, and its normalization in 7.0 % of patients, followed by regression of microalbuminuria in 23.3 % of patients.
Key words: type 2 diabetes mellitus, hypertension, endothelial dysfunction.
