CC BY
23
УДК 338.583:338.45:330.1
О. С. Сердюк,
кандидат економ!чних наук, 1нститут економ1ки промисловост1, м. Кигв
ЗОВН1ШН1 ЕФЕКТИ ПРОДУКУВАННЯ ГАЗОПОД1БНИХ В1ДХОД1В ВИРОБНИЦТВА
Постановка проблеми. Для економАчно! науки минулого столгття переломне значення мало пере-осмислення причинно-наслiдкового зв'язку мiж господарськими процесами та довкшлям, унаслiдок чого було сформовано напрям економiки навколиш-нього середовища1. Послуговуючись у сво!х досль дженнях теорАею зовнiшнiх ефекпв2, економюти-послiдовники цього напряму намагалися спросту-вати постулати класично! школи економiки щодо абсолютно! ефективносп ринкiв.
Пiдвалини до становлення теорп зовнiшнiх ефекпв були закладенш у XVIII ст., коли англш-ський економiст Томас Роберт Мальтус розробив свою вiдому теорiю про народонаселення [1]. Клю-човою особливютю ще! теорп стало виявлення зов-нiшнього ефекту, що проявляеться у виглядi матерь альних витрат третях сторiн, якi безпосередньо не беруть участь у господарськш операцп. У контекст! мальтузАансько! теори зовнiшнiй ефект проявляеться в тому, що суспшьство в цшому зазнае еконо-мiчних втрат вiд надання матерАально! допомоги бь дним верстам населения. На переконання Мальтуса, така допомога стимулюе зростання народжуваностi серед «непродуктивного»3 населення, що безпосередньо знижуе питоме споживання суспiльного продукту (у перерахунку на особу).
ДослАджуючи потенщал сiльського господар-ства Британл початку XVIII ст., Мальтус доходить висновку, що подальше зростання населення (на момент написання книги воно складало 16 300 тис. чол.) спричинить потребу у використанш земель пршо! якосп, за рахунок чого питоме споживання продовольства знижуватиметься у геометричнiй прогреси. Виявлена тенденщя отримала назву закону «спадно! родючосп грунтов», який став прообразом фундаментального економiчного закону «спадно! гранично! продуктивносп» [2].
Анал!з дослiджень та публiкацiй. У класич-ному виглядi теорiя зовнiшнiх ефекпв була розроб-лена на початку XX ст. англшським економiстом Артуром Сесшом Пiгу. Будучи послiдовником Альфреда Маршалла (родоначальника теорп ринкового щноутворення), А. Пiгу виявив, що за наявносп пе-вних зовшшшх ефекпв можуть виникати «провали риншв». Так1 «провали» зумовлюються ситуацiями,
коли дiяльнiсть окремих суб'екпв господарювання негативним (або позитивним) чином позначаеться на дiяльностi iнших суб'екпв, якi не перебувають з ними у ринкових вiдносинах (тобто мае мiсце зов-нiшнiй ефект). Результатом тако! опосередковано! взаемодi! е невiдповiднiсть мiж особистими та сощ-альними витратами (або вигодами). Задля подо-лання зовшшшх ефекпв А. Шгу запропонував за-провадити систему урядових заходiв з регулювань дiй ринку [3]. За його пропозищею, суб'ект господа-рювання мае отримувати державнi субсидi!, якщо суспiльнi вигоди вiд його дiяльностi перевищують приватнi. У зворотному випадку (якщо приватнi вигоди перевищують сусшльш) на суб'екта мае бути накладений додатковий податок.
У 1960 р. з критикою позицп А. Шгу щодо державного втручання у ринкове цшоутворення висту-пив аиглiйський економiст, майбутнш лауреат Но-белiвсько! премi! Рональд Гарi Коуз. На думку вче-ного, ринок може самостийно подолати будь-як зовнiшнi ефекти за умови чгткого розмежування прав власностi на ресурси та за наявностi нульових транзакщйних витрат. Критикуючи недосконалiсть тогочасних ринкових шституцш, Р. Коуз зазначае, що «якби вс права були чгтко визначенi та пропи-саш, якби транзакцiйнi витрати дорiвиювали нулю, якби люди погоджувалися безапеляцшно дотриму-ватися принцитв добровшьного обмАну, то шяких екстерналiй не було б» [4]. Таким чином, Р. Коуз на-магався переконати, що швелювання зовшшшх ефекпв у частиш цшоутворення е можливим за умови, коли кожен Аз суб'екпв ринку самостийно компенсуватиме витрати опосередковано завдаш третш сторош
Метою даноТ статтi е дослАдження теоретич-них основ зовшшшх ефекпв, аналАз ди зовшшшх ефекпв продукування газоподАбних ввдходАв вироб-ництва та обгрунтування можливих напрямАв !х по-долання.
Виклад основного матерiалу дослiдження.
АналАзуючи теорп А. Шгу та Р. Коуза слад заува-жити, що обидва науковщ сходяться на думщ, що швелювання зовшшшх ефекпв мае ввдбуватися за рахунок розподАлу (або перерозподАлу) кошпв мАж суб'ектами господарювання. Однак при цьому, ко-
1 Напрям економАчно! науки, що дослвджуе питання економАчно! взаемодп природи та сустльства.
2 Уперше термш «зовиiшиi ефекти» застосував Пол Самуельсон у 1958 р., до цього часу використовувався термш «екстерналп».
3 Шд «непродуктивним» населенням маються на увазА особи, що не задАяш у сустльно корисшй пращ (з огляду на вщсутшсть засобАв виробництва, стимулАв тощо).
жен з них мае власш погляди на мехашзми ре^заци цього процесу. Розглядаючи зовшшш ефекти з сощ-ально! точки зору (зовшшш ефекти чинять вплив у цiлому на суспiльство), А. Шгу вважае, що регулятором розпод^ мае бути держава (що е цшком при-роднiм, осшльки держава вiдповiдальна за сощаль-ний добробут суспiльства). Р. Коуз у свою чергу, вбачае у зовшшшх ефектах виключно економiчний тдтекст, на основi чого робить висновок щодо са-морегулюючо! здатност ринку.
Таким чином, можна припустити, що ввдмш-нiсть теоретичних положень А. Шгу та Р. Коуза обу-мовлена тим, що вiд початку кожен з авторiв розгля-дав проблему зовшшшх ефекпв тд рiзним кутом зору. А. Шгу вбачав у нш глобальний характер (на-слвдки для сустльства), тодi як Р. Коуз розглядав зовнiшнi ефекти переважно у локальному контекст! (наслiдки для конкретних суб'екпв). Цiлком ймо-вiрно, що саме це стало першопричиною для форму-вання рiзних поглядiв на механiзми розподiлу кош-пв мiж суб'ектами господарювання.
Попри вiдмiннiсть поглядiв А. Пiгу та Р. Коуза на оргашзацшну структуру моделi подолання зов-нiшнiх ефекпв, обидва науковця сходились на дум-щ, що вона мае реалiзовуватися на основi принципу компенсацп втрат. Така позищя цiлком узгоджува-лася з постулатами неокласично! школи, що робило И догматичною для економiчно! науки того часу.
Однак, попри теоретичну досконалють, прийнятий (у наукових колах) принцип компенсацп втрат, поставив перед економiчною наукою дiалектичне питания щодо визначення об'ективного методу !х оцiнки. На сьогоднi ряд економюпв, що вивчають проблеми двостороннього впливу мiж виробни-цтвом та зовшшшм середовищем, у питаннях кшь-шсно! ощнки цього впливу, покладаються на метод умовних оцiнок. Сутнють цього методу полягае у опитуванш респондентов на предмет того, сктьки вони погодились би заплатити за юнування того чи iншого суспшьного блага. На основi цього, визнача-еться варпсть зовшшнього ефекту, який знищить (або створить) це суспшьне благо. Об'ективнють методу умовних ощнок обумовлюеться постулатами неокласично! економiчно! теорп, де людина (респондент) е абсолютно рацюнальною у сво!х су-дженнях. З точки зору сучасно! економiчно! науки таке бачення е упередженим, оскшьки не враховуе психолопчних чиннишв, що впливають на думки респондентов.
Спираючись на метод умовних ощнок1, посль довники неокласично! школи економiки запропону-вали тдхвд до визначення ефективного рiвня зовшшшх ефекпв (E). Сутшсть цього шдходу полягае у приведеннi граничних суспшьних вигiд вiд зни-ження зовшшшх ефектiв (MSB) до рiвня граничних витрат цього зниження (MC) (рис. 1).
140
120
I 100
80
60
40
20
Джерело: [5].
100 200 300
Зниження зовшшшх ефектав (на приклад1 видалення забруднення) Рис. 1. Ефектившсть зниження зовшшшх ефекпв
400
1 Як на шструмент оцiнки втрат вщ зовнiшнiх ефектiв.
- 37
Еконотчний вгсник Донбасу № 3(53), 2018
Послвдовники теорп А. Шгу (прибiчники Teopii' регульованого ринку), дотримуються позици, що bí-льний ринок генеруватиме неефективну рiвновагу (I), за яко! граничнi витрати зниження забруднення дорiвнюватимуть граничним приватним вигодам (MPB). За таких умов суспшьство отримуватиме мь шмальну економiчну користь (S), а загальний негативный ефект ощнюватиметься як рiзниця мiж фак-тичною та потенщйно ефективною рiвновагою (пло-щина IES). Для виправлення тако! ситуаци, тобто для приведення зовшшшх ефекпв до ефективного рiвня, економiстами неокласично! школи запропо-новано впровадження ряду державних регуляторних заходiв, таких, як: встановлення норм для зовнiшнiх ефекпв, оподаткування, торгiвля квотами.
Наголошуючи на самодостатносп вiльного ринку у питаннях подолання зовнiшнiх ефекпв, еко-номюти-послвдовники теорп Р. Коуза зауважують, що приведення граничних суспiльних вигiд ввд зниження зовнiшнiх ефектiв до рiвня граничних витрат цього зниження може бути здшснено без прямого втручання держави за умови:
наявносп закону про вiдповiдальнiсть, зпдно якого держава покладатиме на продуцента зовшш-нiх ефекпв юридичну ввдповвдальшсть за нанесення шкоди iншим особам;
Локальн зовнiшнi ефекти характеризуються безпосередшм впливом певного суб'екта господа-рювання на окреме домогосподарство, що умож-ливлюе кiлькiсну оцiнку втрат (або здобутку). За тако! ситуаци, результат приведення граничних суст-льних вилд вiд зниження зовнiшнiх ефекпв до рiвня граничних витрат цього зниження об'ективно ха-рактеризуватиме показник ефективного рiвня зов-нiшнiх ефекпв, що обумовлюе доцiльнiсть викорис-тання такого пiдходу (за умови ввдсутносп шкоди для здоров' я).
Розма!ття причинно-наслiдкових зв'язшв суб'екта з економiчною системою та диференцшованють впливу (безпосереднiй, опосередкований), усклад-
проведення прямих переговорiв мiж защкавле-ними сторонами, де вирiшуватиметься питання про завданнi збитки (вiд зовшшшх ефекпв) та ввдшко-дованi компенсацл1.
Отже, з огляду на ввдсутшсть об'ективного ме-ханiзму оцшки глобальних2 втрат вiд зовнiшнiх ефекпв, запропонований економютами-неокласи-ками пiдхiд до визначення !х ефективного рiвня можна вважати занадто умовним. Сфера застосу-вання такого шдходу може обмежуватися лише ло-кальними3 випадками, коли втрати вiд зовнiшнiх ефекпв можуть бути встановлеш на основi !х безпо-середньо! ощнки. Наприклад, втрати ввд зниження популяцi! риби в ставку, внаслвдок виливу у воду за-бруднюючих речовин, дорiвнюватимуть рiзницi по-пуляцi! у попередньому та поточному перюдах. Крiм того, з етично! точки зору, приведення граничних суспшьних вигiд вiд зниження зовшшшх ефекпв до рiвня граничних витрат цього зниження е до-пустимим лише у випадках, коли дiя зовнiшнiх ефекпв не шкодить здоров'ю людини.
Вищенаведений висновок, обумовлюе доцшь-нiсть класифiкацi! зовшшшх ефекпв за характером впливу, ввдповвдно до якого визначатимуться iнди-вiдуальнi пiдходи щодо оптимiзацi! або швелю-вання (залежно вiд характеру ефекту) !х дi! (табл. 1).
нюють кiлькiсну оцiнку втрат вiд регюнальних зов-нiшнiх ефектiв. З огляду на що, застосування вище-наведеного шдходу до визначення ефективного рiвня зовнiшнiх ефектiв е доцiльним лише у випад-ку, коли результати ощнки втрат характеризувати-муться високим ступенем об'ективносп. Для iнших випадшв, слiд визначити iндивiдуальнi заходи, дiя яких буде спрямована на мiшмiзащю4 або соцiалiза-цiю5 зовнiшнiх ефекпв. При цьому, слiд зауважити, що за таких умов юнування ефективного рiвня зов-нiшнiх ефектiв е неможливим апрiорi.
Величезна кiлькiсть причинно-наслвдкових зв'язкiв та переважно опосередкований вплив суб'екта на середовище, що притаманш глобальним зовнiшнiм ефектам, унеможливлюють кшьшсну
Таблиця 1
Класифжащя зовнiшнiх ефекпв за характером впливу_
Характер Тип впливу Напрямок впливу Приклад
Локальний Безпосереднш Суб'ект - домогосподарство Забруднення води у ставку
Репональний Безпосереднiй, опосередкований Суб'ект - економiчна система Розбудова транспортно! шфраструктури (безпосереднш, позитивний ефект). Вирубка л^в (опосередкований, нега-тивний ефект)
Глобальний Опосередкований Суб'ект - глобальне середовище Викиди забруднюючих речовин у повпря
1 У цьому випадку мають бути чггко визначенi права власностi.
2 Зовшшш ефекти, якi безпосередньо або опосередковано впливають на велику кшьюсть об' ектiв господарювання.
3 Коли вплив зовшшшх ефекпв не поширюеться за межi певно! господарсько! обласп.
4 У випадку негативних зовшшшх ефекпв.
5 Адоптащя зовнiшнiх ефекпв шд соцiальнi потреби. Тобто, продуцент зi свого боку мае запропонувати сустль-ству такi умови, за яких воно погодиться на юнування зовшшнього ефекту.
- 38-
Еконмчний вiсник Донбасу № 3(53), 2018
ощнку втрат. За таких умов, будуть ввдсутш шд-стави для приведення граничних суспшьних випд ввд зниження зовшшшх ефекпв до рАвня граничних витрат цього зниження, що швелюе сценарш опти-мАзацп1. Сощал1защя глобальних зовшшшх ефекпв (що виступае, як менш бажана альтернатива оптимА-зацл), навряд чи матиме усшх, оскшьки !! реалАзащя ускладнюватиметься ввдмАннютю правових полАв кра!н на як поширюеться д1я зовшшшх ефекпв. З огляду на це, единою альтернативою залишаеться мштзацц глобальних зовшшшх ефекпв. Однак за-стосування такого сценарто мае обумовлюватися теоретичним2 ступенем шкоди, яку завдае зовнАшнАй ефект.
З точки зору наслАдкАв, найпотужнАшим глоба-льним зовшшшм ефектом слад визнати газопод1бш вАдходи промислового виробництва. СпецифАчний агрегатний стан (фАзичний стан речовин) таких вАд-ходАв обумовлюе !хне необмежене поширення у просторА. КрАм того, агрегатний стан унеможливлюе виявлення безпосереднього прямого зв'язку мАж продуцентом та рецишентами зовшшшх ефекпв. За таких умов втрачаеться причино-наслвдковий зв'я-зок, що е орАентиром для ощнки ступеня шкоди, завдано! продуцентом зовшшшх ефекпв, а отже, зникають шдстави для юридичного обгрунтування ввдповвдальносп суб'екта. Частково, проблема ввд-повАдальностА вирАшуеться шляхом контролю рАвня викидАв газоподАбних в1дход1в на виходА виробництва. Однак, з огляду на ввдсутнють чАткого уяв-лення про причинно-наслАдковА зв'язки, мехашзм подолання наслАдкАв зовнАшнАх ефектАв, що базу-еться на принципА компенсацА! втрат продуцентом мае суб'ективний характер3. До того ж, слад заува-жити, що з морально-етично! точки зору застосу-вання компенсащйного шдходу до бшьшо! частини газоподАбних викидАв промислового виробництва е неприпустимим, оскАльки вони завдають шкоди ор-гашзму людини.
Серед газоподАбних ввдходАв укра1нського про-мислового виробництва найбшьш продукованими е: оксид вуглецю (СО2) - 150,6 млн т на рш; дюксид арки (БО2) - 1076 тис. т на рщ оксид азоту (N02) -240 тис. т на рш4[6]. Залежно вщ рАвня концетрацд в атмосферА, кожен з наведених газАв може ви-
кликати (посилювати/зменшувати) певш зовшшш ефекти.
Ввд початку зародження промисловосп, оксид вуглецю е найбшьш продукованим серед газоподАб-них в1дход1в виробництва. Така тенденция е цшком логАчною, оскАльки бАльша частина використовува-но! у виробництвА енергА! здобуваеться шляхом екзотермАчно! реакцд окислення (горАння) палива (вугшля, нафтопродукпв, газу тощо), внаслвдок чого видшяеться оксид вуглецю. НайвищА питомА викиди оксиду вуглецю мають мюце при спалю-ваннА вугАлля (табл. 2).
Таблиця 2
Усереднеш показники вики.ив СО2 в атмосферу при спалювання рiзних видiв палива, т на 1 т палива
Вид палива Обсяг викидш, т
Буре вуплля 0,9
Кам'яне вугшля 1,8
Антрацит 1,9
Дизельне пальне 2,9
Мазут 2,8
Природний газ 1,3
На початку XXI ст. частка нафтопродукпв у свАтовому енергетичному балансА складала близько 34%. На вугшля, другий за викидами оксиду вуглецю тип палива, припадало близько 23% свгто-вого виробництва енерги. Частка шших, бшьш еко-лопчних з точки зору викидАв С02 тишв палива, не перевищувала 35% (рис. 2).
ДомАнування високоемАсАйних5 енергетичних ресурав у виробничш6 та транспортнш7 сферах стало наслвдком першо! промислово! революцл. У цей перАод широко впроваджувались технологА!8, що давали змогу спрямовувати на виробничА (або тран-спортш) цш енерпю, отриману внаслшок екзотер-мАчно! реакцп окислення палива. Високий енерге-тичний потенцАал9 таких технологАй обумовлював економАчну потребу у застосуванш бшьш енерго-мАстких ресурсАв10. НаслАдком цього став масштаб-ний перехАд вАд традицАйного бАопалива (деревини) до вугшля. За перших 50 рошв ввд початку першо!
1 Приведення зовшшшх ефекпв до ефективного рАвня.
2 Оскшьки кшьюсна оцшка е неможливою.
3 За вщсутносл причииио-иаслiдкових зв'язюв неможливо кшьюсно оцшити ступшь шкоди завдано! рецитентам, а отже, накладет на продуцента компенсацшш зобов'язання не матимуть тд собою об'ективних тдстав.
4 За даними 2016 р.
5 З високою часткою вАдходАв в процем енергогенерацА!.
6 До цього часу енергетичш потреби виробництва забезпечувались переважно за рахунок людсько! або тваринно! фАзично! енергл. Також мало мюце використання вщновлювальних джерел енергл (вггровА млини, водяш колеса).
7 До цього часу для потреб наземного транспорту використовувалась фАзична енерпя тварин, а для потреб мор-ського - енерпя виру.
8 В основА яких знаходилась технолопя використання енергл пари.
9 Здатшсть продукувати велику кшьюсть енергл.
10 Енергоресурси з високим вмятом потенцшно! енергл.
промислово! революцп1 частка вугшля у свiтовому енергетичному баланс збiльшилась вiд 4 до 55%.
Високий енергетичний потенцiал вугiлля у по-eднаннi з технологiями вившьнення енерги обумо-вив зростання обсяпв промислового виробництва, що у свою чергу призвело до пiдвищення викидiв СО2 в атмосферу. Однак на той час (кшець Х1Х - початок ХХ ст.) проблема зовшшшх ефекпв спричи-нених викидами СО2 не мала актуального характеру,
оскшьки: по-перше, обсяги промислового виробництва (ввдповвдно i викиди) не були достатньо висо-кими, щоб швидко вплинути на рiвень концентрацп СО2 в атмосферi; по-друге, екосистема Землi мала здатнiсть до поглинання бшьшо! частини викидiв СО2; по-трете, атмосфера мала певний резерв для накопичення СО2 до рiвня концентрацп, за якого ви-никатимуть ввдчутш зовнiшнi ефекти.
Н вугшля 0 нафтопродукти Нприродний газ
0 гiдроенергетика Нядерна енергетика [Збюпаливо
Рис. 2. Динамiка свiтового виробництва енергп, Дж-1018*
* Одиниця вишру в екстраджоулях, де 0,01 екстраджоулiв дорiвнюе близько 240 000 т нафтового еквiваленту. Розроблено за джерелом: [7].
Проблема зовшшшх ефекпв спричинених викидами СО2 в атмосферу почала набувати актуальности з настанням друго! промислово! революцi!2. У цей час новi технологi! в металургп, машинобуду-ванш, енергетицi3, хiмiчнш галузi зумовлювали ак-тивне зростання темтв промислового виробництва, що безпосередньо позначалося на обсягах викидiв СО2 в атмосферу. Крiм того, еколопчну ситуацiю погiршувало експоненцiальне зростання кшькосп автомобiлiв з двигуном внутрiшнього згоряння, що використовували нафтопродукти як джерело енергп. Як наслвдок, до 1960-х роив4 кшьшсть свiтово! енерги вироблено! з використанням вугiлля як па-лива зросла до 16 160 млрд кВт- год на рш, що у 3 рази перевищувало аналопчний показник початку друго! промислово! революцп. У той же час, за до-помогою нафтопродукпв вироблялось близько 11 500 млрд кВт год енергп на рш. У наступш 50 рошв показники свiтового виробництва енергi! з
вугшля та нафтопродукпв зростали у експоненщ-альнiй прогресi!, i вже на початку 2010-х рошв до-сягли позначки у 38 400 та 41 100 млрд кВт год на рш.
Наряду з вугшлям та нафтопродуктами, свою лепту у загальносвгтове продукування СО2 доклав природний газ. Незважаючи на те, що цей вид па-лива е бшьш екологiчним, масштабне застосування його для потреб енергетики суттево збiльшило зага-льну концентрацiю СО2 в атмосферi. Так, на початку 2010-х рошв, за допомогою природного газу вироблялось близько 30 300 млрд кВт год енерги на рш, що за рiвнем викидiв СО2 дорiвнювало виробництву 22 116 млрд кВт год енергп з вугшля та 14 093 млрд кВт год з нафтопродукпв.
До^джуючи причинно-наслвдковий зв'язок мiж свгтовим виробництвом енергi! та шдвищенням концентрацп СО2 в атмосферi, слiд враховувати тех-нiко-технологiчнi фактори, що визначають ефектив-
1 Початком першо! промислово! революцп визначено середину Х1Х ст. Перюд, коли вона охопила бшьшу частину кра!н Свропи та Америки.
2 Всеосяжного характеру друга промислова револющя набула на початку ХХ ст.
3 Ключовою з яких стала технолопя промислового виробництва електроенергл.
4 Перюду, коли всi кра!ни свiту тою чи iншою мiрою «пожинали плоди» друго! промислово! революцп.
нють перетворення енергп1. Наслiдком впливу таких факторiв на процеси енергогенераци е варь ювання питомих показнишв викидiв СО2 (рис. 3).
Отже, зростання виробництва у ХХ ст. вима-гало великого обсягу енергетичних pесуpсiв, що дозволяли б повною мipою ре^зувати потенцiaл но-
вих технологш. За поточно! енергетично! парадигми таке зростання могли забезпечити лише високо-емiсiйнi енеpгетичнi ресурси2. Як наслщок, пеpiод сталого зростання виробництва супроводжував-ся пiдвищенням концентpaцiï СО2 в атмосфер^ (рис. 4).
2500
2000
ч
S 1500
f-
са
— 1000
500
0
1290
960
990
689
' /
1234
460
410
16
30 9
«S
S
75 11
279
20
116
37
/ / / / / *
Нм^мальний обсяг викидiв Шмаксимальний обсяг викидiв
Рис. 3. Викиди CO2 для рiзних форм первинно'1 енергп, г/Вт год*
* До рисунку додаш питомi викиди СО2 вщ виробництва енеpгiï, спpямовaноï на пiдготовчi цiлi (будiвництво об'ектiв енергетики, збагачення ядерного палива тощо).
Джерело: [8].
5 В а
о'
и в
'3
«
6
н
5
о
а я
о
6
19ЁСН 19S5 »ТО 1975 19ЭЛ 1MS 1930 1995 2CÛÛ 2 DÛ 5 201» 2015
Рис. 4. Крива Кiлiнга*, що характеризуе 3MiHy концентрацп CO2 в атмосфер^ pmm**
*Крива названа на честь Чарльза КЫнга, пiд кеpiвництвом якого розпочались œpmi pегуляpнi вимipювaння piвня концентpaцiï СО2 в aтмосфеpi.
**Одиниця вимipу вдаосних величин, що доpiвнюе 1 • 10-6 вiд базового показника. Джерело: [9].
1 Витрати палива на одиницю енеpгiï.
2 За винятком ядерного палива. Однак œpmi пpомисловi ядеpнi реактори з'явились лише у 1970-х роках. На початок ХХ1 ст. ïх частка у свiтовому енергетичному баланс зросла лише до 6%.
3 Вагомий внесок похщних пpодуктiв виробництва (автомобЫ, опaлювaльнi установки тощо) у тдвищення кон-центpaцiï CO2.
З огляду на те, що СО2 е парниковим газом, тд-вищення його концентрацА! в атмосферА посилюе парниковий ефект1, що спричиняе змАну ктмату на планет! (у бш потептння). ЕкономАчн наслвдки та-ко! змАни е слабо передбачуванА2, а отже кАлькАсна ощнка втрат (або можливих здобутшв) ввд такого зовнАшнього ефекту е неможливою. КрАм того, проблема тдвищення концетрацп СО2 в атмосферА мае пАд собою морально-етичний пАдтекст, оскАльки вна-слАдок змАни клАмату можуть виникати глобальнА ка-тактзми, що нестимуть загрозу життю людини. У контекстА подолання наслАдкАв зовнАшнАх ефектАв, зазначенА фактори стають визначальними для ви-бору ефективного тдходу.
На почату 1990-х рокАв, задля запобАгання клА-матичним змшам, свгтовим ствтовариством було взято курс на збереження статус-кво у питанш концетрацп СО2 в атмосфер^. На Конференцп Оргаш-зацл Об'еднаних Нацш з навколишнього середо-вища А розвитку, що ввдбулась у 1992 р. у Рю-де-Жа-нейро, була прийнята «Рамочна конвенция ООН з! змши ктмату», ввдповвдно до яко! близько 180 кра!н свАту зобов'язались ствпрацювати у питаннях ста-
700,0
бшзаци рАвня СО2 в атмосфера У грудн 1997 р., на конференцА! у КАото було прийнято «КАотськАй протокол», вАдповАдно до якого кра!ни пАдписанти взяли на себе зобов'язання з обмеження або скорочення викидАв СО2 в атмосферу. Ключовою шституцюна-льною Анноващею Кютського протоколу стало впро-вадження ринкового мехашзму регулювання вики-дАв СО2, що передбачав мАжнародну торгАвлю кво-тами4. Такий пАдхАд, частково вАдповАдав баченню Р. Коуза щодо подолання наслАдкАв зовнАшнАх ефек-■пв за допомогою риншв. Однак, з огляду на ввдсут-шсть об'ективних критерпв розподАлу квот мАж кра-!нами та опосередкованАсть причинно-наслАдкових зв'язкАв мАж продуцентом та реципАентами зовнАш-шх ефекпв, вш залишаеться малоефективним.
Приеднавшись до КАотського протоколу у 2004 р., Украша взяла на себе зобов'язання щодо збереження викидАв СО2 на рАвш 1990 р. Ввд часу приеднання до КАотського протоколу Укра!на до-тримувалась встановлених обмежень, маючи при цьому велику частку невикористаних квот (рис. 5). Однак, дотримання умов Укра!ною не вплинуло на загальну ефективнють Кютського протоколу.
600,0
500,0
I-
| 400,0 300,0
200,0
100,0
2004
т-г
2006
-г
2008
т-г
2010
-г
2012
2014 2016
Викиди CO2
Квоти за Кютським протоколом
Рис. 5. PiBeHb вики.ив оксиду вуглецю (СО2) в yKpaÏHi, млн т
Розроблено за джерелом: [11].
На основА аналАзу криво! КАлАнга (рис. 4) можна зробити висновок, що прийняття Кютського протоколу не сприяло стабшзацд рАвня концетрацп СО2 в атмосфера Бшьше того, темпи накопичення СО2 стали вищими. ВАд початку 1960-х рокАв до прий-няття Кютського протоколу (1997 р.) концентрация СО2 в атмосферА зростала в середньому на 1,57 ршш
на piK. Пiсля прийняття Кютського протоколу цей показник 3pic до 1,93 pmm на piK.
З точки зору iснуючоï теорп зовнiшнiх ефек-■пв5, пiдвищення концентрацп СО2 в атмосфеpi е ви-правданим кроком, оскiльки у ввдсотковому ствввд-ношеннi цей показник е меншим6 за зростання свь
1 Пщвищення температури нижнiх шаpiв атмосфери.
2 1снують piзнi гiпотези щодо наслщюв глобального потеплiння, вiд затоплення великих теpитоpiй до пiдвищення родючосп земель Сибipу.
3 У даному випадку маеться на увазi збереження юнуючого стану речей. Тобто, мова не йде про подолання вже юнуючих зовнiшнiх ефектiв.
4 Дивись бшьше: «Kyoto protocol to the united nations framework convention on climate change» [10].
5 Зпдно я^ втрати мають компенсуватися здобутками.
6 За винятком 2008 р., коли ввдбувалась фiнансова криза.
тового ВВП (рис. 6)1. Однак, як зазначалось ранiше, такий пiдхiд до ощнки зовнiшнiх ефекпв не е по-казовим, оскшьки не враховуе морально--етичш аспекти та ^норуе економiчнi наслiдки, що виника-тимуть у довгостроковiй перспективi.
Наряду з загрозою змiни клiмату, накопичення СО2 в атмосферi до певних меж спричиняе пози-тивнi зовнiшнi ефекти. Так, при рiвнi концентрацi! СО2 у 400 ршш, фотосинтез С3-рослин2 (пшениця,
жито, овес, рис) досягае свого ткового значення, що ввдповвдно впливае на пiдвищення !х врожайносп. Для максимiзацi! фотосинтезу С4-рослин (цукрова тростина, кукурудза), показник концентрацi! мае сягнути 1000 ршш [13]. Очевидним е те, що зазна-чеш позитивш ефекти не можуть компенсувати на-слiдки глобального потеплiння, однак вони певною мiрою послаблюють негативный вплив вiд тдви-щення концентрацп СО2 в атмосферi3.
1
-0,4
Рис. 6. Коефвдент зростання концентрацп СО2 в атмосферi вiдносно свггового ВВП*
* Рисунок е шформативним лише з точки зору узагальнено! оцiнки економiчних наслiдкiв вiд тдвищення концентрацп СО2 в атмосфер^ оскiльки не враховуе фактори: виробництва з низькою енергомютюстю; викидiв СО2 неви-робничими секторами (транспорт, комунальна сфера тощо); частки сфери послуг у ВВП, що мало залежить вiд обсягiв енергоспоживання.
Розроблено за джерелами: [9; 12].
Отже, на сьогодш у наукових та полiтичних колах юнуе чiтке усвiдомлення того, що тдвищення концентрацп оксиду вуглецю в атмосферi спричиняе важкопрогнозоваш негативш зовнiшнi ефекти, якi неможливо оцiнити з економiчно! точки зору. Прийняття Кiотського протоколу мало стабшзувати рiвень концентрацi! СО2 в атмосфер^ однак з огляду на ряд обставин4, мета не була досягнута. Темпи на-копичення СО2 в атмосферi залишились незмiн-ними.
Низька ефективнiсть обмежувальних шстру-ментгв стабшзацл рiвня концентрацi! СО2 в атмосфер^ тдштовхнула свiтову спшьноту до пошушв технiчних рiшень цiе! проблеми. За основу було взято концепщю штучно! секвестрацi! СО2, що пе-редбачае розбудову технологiчних комплексiв з уловлювання, транспортування та збереження (або
використання) СО2. Так, на вупльтй електростанцi! Я.Б. Биг§ег (штат Огайо, США) була впроваджена технологiя уловлювання СО2 на виходi виробництва з подальшим транспортуванням та закачуванням газу у тдземш сховища. У штат! Швшчна Дакота на обширнiй, впрянш територi! неподалiк хiмiчного пiдприемства вгеа1 Р1апе8 БипГие18 Р1ап було вста-новлено уловлювачi СО2. Секвестрований за !хньо! допомогою газ, транспортуеться 300-кшометровим трубопроводом у сховище на територи канадсько! провiнцi! Саскачеван, де у подальшому закачуеться п1д тиском у нафтовi родовища, витискаючи з нього важкодоступн1 запаси нафти [14].
Сьогодш практична реалiзацiя проектiв штучно! секвестраци СО2 е рiдкiсним явищем, що обумо-влено безсиллям ринку у цьому питанн1. З огляду на те, що тдприемець не може ощнити практичну
1 З огляду на вщсутшсть уявлення про безпосередш причино-наслiдковi зв'язки на локальному рiвнi, порiвняння глобальних здобуткiв з втратами стае для iснуючоl теорп зовнiшнiх ефектiв единим мiрилом ефективноста.
2 Класифiкацiя метаболiчних шляхiв фжсацп вуглецю в рослинах.
3 Певна (мала) частина економiчних втрат, спричинених пiдвищенням концентрацil СО2, компенсуеться за раху-нок здобуткiв вiд тдвищення врожайносп.
4 Протокол не ратифжували США, що е найбшьшими продуцентами СО2; дiя протоколу не поширювалась на транспортний сектор; контроль за виконанням зобов' язань не був досконалим.
користь1 ввд зниження концентрацп оксиду вуглецю у повпр^ а сустльство виявити конкретний стутнь шкоди, завдано! кожним з продуцентов СО2, ринок не в змозА врегулювати !х ввдносини. Така ситуащя дискредитуе теорто Р. Коуза щодо саморегулюючо! функцА! ринку у питаннях подолання наслАдкАв зов-шшшх ефекпв. Натомють, надае обективносп тео-рп А. Шгу, щодо державного регулювання пробле-ми зовшштх ефекпв.
АналогАчний висновок е актуальним А для Ан-ших газоподАбних вАдходАв виробництва, зокрема оксиду азоту (N02) та дюксиду «рки (Б02). На ввд-мАну вАд оксиду вуглецю, пАдвищення концентрацА! цих газАв в атмосферА спричиняе бАльш передбачу-ваш зовшшш ефекти2. Ввдомо, що оксид азоту (Ы02) е токсичним газом, а отже тдвищення його концентрацп в атмосферА спричиняе зростання кшькост гострих респАраторних захворювань серед насе-лення. КрАм того, високе скупчення N02 в атмосферА зумовлюе виникнення кислотних опадАв, що нега-тивним чином позначаеться на родючосп грунтов.
НегативнА зовнАшнА ефекти вАд пАдвищення кон-цетрацл дюксиду арки (Б02) в атмосферА е подАб-ними до ефектАв, викликаних накопиченням оксиду азоту (N02). Однак, попри негативш аспекти, тдви-щення концетрацп дюксиду арки (302) спричиняе позитивний зовнАшнАй ефект, що полягае у послабленА впливу парникових газАв на зростання темпера-тури атмосфери [15].
УсвАдомлення небезпек, що несуть в собА ви-киди оксиду азоту (N02) та дюксиду арки (Б02) в атмосферу, спонукало свАтову спАльноту до прий-няття мАжнародних угод щодо !х обмеження. Зокрема, европейським Енергетичним ствтовариством було прийнято детективу 2010/75/СС «Про промис-ловА викиди (штегроване запобАгання А контроль за-бруднення)» [16], зпдно яко! було встановлено обмеження на викиди оксиду азоту (Ы02) та дюксиду арки (Б02) великими спалювальними установками (потужнють яких перевищуе 50 МВт).
На вщм1ну ввд оксиду вуглецю, техшчш рь шення щодо зниження викидАв дюксиду арки (302) та оксиду азоту (N02) в атмосферу не мають високо! технологАчно! складностА. ОрганАзацАйний механАзм зниження викидАв обмежуеться лише встановлен-ням фАльтрАв на газовАдвАдних установках, без необ-хвдносп застосування шфраструктури з транспорту-
вання та збереження газАв3. Як наслвдок, проекти зниження викидАв дюксиду арки (302) та оксиду азоту (Ы02) великими спалювальними установками не е надто витратними (порАвняно з С02), а отже ма-ють бАльше шансАв на реалАзацАю4.
Ввд 2011 р. в Укра!ш5 на виконання директиви 2010/75/СС, ввдповвдно до вимог Мастерства еко-логп та природних ресурав [17], було реконструйо-вано частину великих спалювальних установок. Частково, там ди зумовили зниження загальнодер-жавного показника викидАв оксиду азоту (Ы02) на 64%, дюксиду арки (Б02) - на 21%6 (рис. 7). Однак, попри певнА позитивнА зрушення, станом на початок 2018 р., близько 140 великих спалювальних установок, серед яких бАльша частина енергоблокАв ТЕС, не ввдповвдали встановленим вимогам.
Отже, досвАд показав, що практика застосу-вання мАжнародних шструменпв обмеження вики-д!в газоподАбних ввдходАв виробництва в атмосферу не завжди е ефективною, особливо у випадках, коли так1 обмеження завдають суттевих збттав еконо-мАчнш система Як приклад, можна навести США, якА вАдмовилися ратифАкувати КАотський протокол з огляду на загрози для национально! економАки7. Однак, попри невисоку ефективнють обмежувальних АнструментАв, не слАд недооцАнювати !хнього зна-чення, навАть у питаннях високо! економАчно! нера-цАональностА обмежень. ОскАльки будь-якА дАевА за-ходи8, навгть якщо вони не впливають на глобаль-ний характер проблеми, певною мАрою знижують темпи накопичення газАв в атмосферА.
Ключовим недолшом юнуючих шструменпв обмеження викидАв газоподАбних ввдход1в виробництва в атмосферу е «директивний» тдхвд до про-блеми. Тобто, держава у бАльшостА випадкАв лише встановлюе вимоги до продуцента щодо обмеження (або скорочення) викидАв, не оговорюючи при цьому фАнансово! сторони питання. Наприклад, в Укра!нА НацАональним планом скорочення викидАв ввд великих спалювальних установок [19] визначено ряд заходАв Аз встановлення уловлювачАв Б02 А N02 на вАтчизняних пАдприемствах. Однак вартАсть таких проектов та певна фшансова тдтримка держави у цьому питаннА не оговорюеться. Як наслАдок, суспА-льнА Антереси (щодо зниження викидАв), репрезента-рАем яких мае бути держава, вступають у протирАччя з економАчними штересами продуцентов забруд-
1 За винятком проектАв, що передбачають подальше використання СО2.
2 Негативш наслдаи вщ зовшшшх ефекпв е заздалепдь ввдомими.
3 З огляду на невисоку частку викидАв порАвняно з СО2.
4 ПомАрна варпсть проекпв створюе передумови для застосування державних шструменпв регулювання. Тобто, держава мае можливосп застосування стимулюючих заходАв (фшансування, субсидування тощо) без завдання критич-них збитюв державному бюджету.
5 Украша е членом Енергетичного ствтовариства вщ 2011 р.
6 Часткове зниження показниюв викидАв N02 А 802 було зумовлено зменшенням обсяпв теплово! енергогенерацп в краш.
7 За Кютським протоколом США мали скоротити викиди СО2 на 7%.
8 С очевидним, що при застосуванш мАжнародних обмежувальних шструменпв, певш заходи щодо зниження емь си газоподАбних вАдходАв виробництва все ж таки будуть реалАзоваш
-44-
ЕкономАчний вгсник Донбасу № 3(53), 2018
нення. Теоpетично, така ^облема мae виpiшyвaтиcь шляxом фоpмyвaння cycпiльного попиту на зни-ження викидiв зaбpyдиюючиx pечовин, що знaxоди-тиме cвоe вiдобpaжения y вiдповiдниx деpжaвниx диpективax, як aпpiоpi мають виконyвaтимyтьcя
пpодyцентaми. Oднaк на ^актит виpобники за-бpyднения (що e власниками кaпiтaлy) лобiюють ви-пдну для себе деpжaвнy полiтикy, чеpез що занижу-ються мaйбyтнi та не виконуються повною мipою ic-нyючi вимоги до зниження викидiв.
3000 2500 2000 1500 1000 500 0
1990 1995 2000
SO2 до 2011 р. NO2 до 2011 р.
2005 2010
SO2 тсля 2011 р. • NO2 тсля 2011 р.
2015
Рис. 7. PiBeHb вики.ив оксиду азоту (NO2) та дшксиду сiрки (SO2) в УкраТш, тис т*
* Сyцiльиою лiиieю позначено piвеиь викидiв до вступу Укpaïии в Еиеpгетичие cпiвтовapиcтво, штpиxпyнктиp-ною пicля вступу
Розpоблеио за джеpелом: [18].
Слiд визнати, що за катталютично1' системи го-cподapювaння деpжaвa не здатна гнучко pеaгyвaти на запити суспшьства1, а отже пpоблемa глобaльниx зовнiшнix ефекпв мae виpiшyвaтиcь в cеpединi системи. Нapaзi кaпiтaлicтичнi деpжaви можуть вико-pиcтaти два ефективниx iнcтpyменти зниження ви-кидОв гaзоподiбниx вiдxодiв в^об^и^а в атмос-феpy. Пеpший з нж, це cпpияння pозвиткy низькое-мiciйниx видОв в^об^и^а (ciльcьке гоcподapcтво, IT - cектоp, вiдновлювaльнa енеpгетикa тощо), що зpештою мae зм1нити pозcтaновкy полiтичниx сил на rapara лобюттв ввдповвдного iндycтpiaльного нaпpямкy. Apyra^ це деpжaвнa фшансова гад^и-мка пpоектiв уловлювання гaзоподiбниx pечовин. Ocтaннiй iнcтpyмент e бшьш пpийнятним, особливо для кpaïн, чия економша бaзyeтьcя на високоемюш-шй пpомиcловоcтi, оскшьки лобтовання iншиx Онду-cтpiaльниx на^ям^ у тaкиx кpaïнax може ^извести до ситуаци, коли економ1чш здобутки (зайня-тють населення, piвень зapплaт тощо) ввд в^ова-дження низькоемiciйниx видОв дОяльност не компе-нсуватимуть втpaт, cпpичинениx cкоpоченням висо-коемюшно1' пpомиcловоcтi. Зокpемa у випадку, коли буде зpоблено ставку на сшьське гоcподapcтво та cиpовинний сега^, де зО зpоcтaнням масштабОв ви-pобництвa знижуватиметься питома частка в^обле-
ного пpодyктy на одиницю ^ащ та катталу. Тобто, матиме мюце закон спадно1' ввддачг
Слад зауважити, що велика частка кpaïн, чия економша значною мipою залежна ввд високоемюш-но1' пpомиcловоcтi, з огляду на власну низьку еконо-мОчну cпpоможнicть не здатш забезпечити ввдпо-ввдне фшансування пpоектiв уловлювання газоподь бниx вiдxодiв виpобиищ•вa. Як менш ефективну аль-теpнaтивy, так ^аши можуть застосувати iнcтpy-менти стимулювання зниження викидОв газоподОб-ниx pечовин. Нaпpиклaд, по ввдношенню до ^оду-ценпв зaбpyднення, що погодились знизити викиди, можуть бути застосоваш певн податковО пшьги.
Kpитеpieм ефективного зниження викидОв газо-подiбниx вiдxодiв виpобництвa в aтмоcфеpy мae стати piвень виpобницгвa, за якого на одиницю ви-кидОв пpодyкyвaтиметьcя найбшьша кшькють то-вapy. На pиc. 8, такому piвню виpобництвa вадповь дae точка E, де втpaти виpобництвa (ввд зниження викидОв) ввдносно cкоpочення викидОв e наймен-шими (зниження виpобництвa на 50% cкоpотигь piвень викидОв на 72%). З огляду на те, що викиди газоподОбнж вОдаодОв безпоcеpедньо коpелюютьcя з вифатами палива, за такого piвня в^об^и^а буде наявною максимальна ефективнють викоpиcтaння палива. Тобто, на кожну одиницю палива, в^обля-тиметься максимальна кшькють пpодyкцiï.
1 Пpедcгaвиики иapодy, що ^^одята у полггаку за гад^ники кaпiгaлicгичииx кш, впpодовж гpивaлого часу (4-
5 pокiв) дготь автономно (без узгодження сво1к дш з вибоpцями).
300
и 250
200
150
100
50
14
12
10
100
200
300
400
L
P
8
6
4
2
Умовний обсяг виробництва
Рис. 8. Ефектившсть зниження викидiв газоподiбних вiдходiв*
* Для Bici «Викиди газоподiбних вiдходiв, т» е актуальними Kprni LB та АР. Bici слщ iнтерпретувати з лiва на право. Для вЫ «Викиди газоподiбних вiдходiв на одиницю продукцп, т» е актуальною крива LEP..
У випадку запровадження податкових пшьг (наприклад, у виглядА зниження податку на прибу-ток) для продуцентов забруднення, що погодились знизити виробництво до р1вня ефективносп (точка Е), нестача надходжень у державний бюджет мае згодом компенсуватися зростанням прибуткАв пАд-приемства. Як наслвдок, зниження загальнодержав-но! емАсА! газоподАбних вАдходАв виробництва вАдбу-ватиметься без фактичних втрат фшансових ресур-сАв. Однак, слАд зауважити, що попри економАчну ефективнють такого шдходу, його слад сприймати лише як першу фазу масштабного скорочення вики-дАв забруднюючих речовин.
Висновки. Отже, на основА аналАзу юнуючих теорАй зовнАшнАх ефектАв та дослАджень характеру впливу останшх на сощально-економ1чний благо-устрАй суспАльства, встановлено, що запропонованА А. ПАгу та Р. Коузом теорА! е недАевими у питаннях подолання наслвдшв глобальних зовшшшх ефекпв. З огляду на ввдсутшсть об'ективно! моделА ощнки втрат, спричинених дАею глобальних зовнАшнАх ефектАв, ринкова рАвновага Р. Коуза та державне ре-гулювання А. Шгу не здатш виршити питання щодо об'ективного розподшу ресурсу м1ж продуцентами та реципАентами зовнАшнАх ефектАв. КрАм того, Асну-юч! теорп не враховують марально-етичних факто-рАв, а саме загроз життю та здоров'ю населення, що зумовлюються дАею зовшшшх ефекпв.
Попри загальну неефективнicть теорш А. niry та Р. Коуза у питаннях подолання наcлiдкiв глобальних зовшшшх ефекпв, певш тдходи запропоноваш доcлiдниками можуть бути використанш задля мшь мiзацil таких ефекпв. Так, державш iнcтрyменти ре-гулювання можуть бути використанш для економiч-ного стимулювання зниження викидiв забрудню-ючих речовин в атмосферу. Ринок у цьому випадку спрямовуватиме продуцентов забруднення до сшв-працi з державою у цих питаннях. Врешп, це мае частково послабити негативний вплив глобальних зовнiшнiх ефектiв без фактичних втрат в економщ.
У випадку заможних кра1н, держава може без-посередньо фiнанcyвати проекти уловлювання газо-подiбних вiдходiв виробництва, знижуючи таким чином вплив глобальних зовшшшх ефекпв за раху-нок населення. З точки зору теорп А. Шгу такий шд-хiд е неприпустимим, оcкiльки вiн зумовлюе сусш-льш втрати. З огляду на те, що зпдно теорп, апрюр-ним станом для економiчноl системи е ввдсутшсть будь-яких негативних впливiв, так втрати не можуть компенсуватися за рахунок зниження зовшшшх ефекпв. Однак, з точки зору загально! економiч-но! теорп, зниження викидiв забруднюючих речовин за рахунок суспшьства е прийнятним, оскшьки саме воно е споживачем товарiв1, виробництво яких зумовлюе виникнення зовнiшнiх ефектiв.
1 Теоретично, полггична влада представляе iнтереcи народу, а отже й визначае прийнятш для суспшьства способи виробництва в краш. Тобто, сустльство через представниюв у владi дае свою опосередковану згоду на наявнicть пев-них титв виробництва в краш.
З огляду на те, що у тривалш nepcneKTmi гло-бальнi зовнiшнi ефекти можуть нести загрозу життю та здоров'ю людини, наведеннi пiдходи слiд сприй-мати лише як пеpшочеpговi заходи на шляху переходу до низькоемюшних видiв виробництва.
Лiтература 1. Мальтус Т.Р. До^дження закону народона-селення / пер. з англ. В. Шовкун. Кшв: Основи, 1998. 535 с. 2. Iсторiя економiчних учень: хрестоматия / за ред. В.Д. Базилевича. Кшв: Знання, 2011. 1198 с. 3. Пигу А. Экономическая теория благосостояния. Москва: Прогресс, 1985. 512 с. 4. Coase R. The problem of social cost. Journal of Low and Economics. 1960. № 1. Pp. 1-44. 5. Самуэльсон П., Нордхаус В. Экономика / пер. с англ. Москва: Вильямс, 2012. 1360 с. 6. Викиди окремих забруднюючих речовин та дюк-сиду вуглецю у атмосферне повгтря у 2016 / Державна служба статистики Украши. URL: http: //www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2014/ns_rik/ns_ u/vosr_u2016.html. 7. Smil V. Energy transitions: history, requirements, prospects. Santa Barbara, California: PRAEGER, 2010. 190 p. 8. Смил. В. Энергетика. Мифы и реальность. Научный подход к анализу мировой энергетической политики / пер. с англ. Спб: АСТ-Пресс Книга, 2012. 272 с. 9. Атмосферный уровень СО2 в 2016 году может перешагнуть символический порог. URL: https://www.gismeteo.ru/ news/ klimat/19584-atmosfernyy-uroven-co2-v-2016-godu-m ozhet-pereshagnut-simvolicheskiy-porog/. 10. Kyoto protocol to the united nations framework convention on climate change. URL: https://unfccc.int/resource/docs/ convkp/kpeng.pdf. 11. Викиди забруднюючих речовин та дюксиду в атмосферне повгтря / Державна служба статистики Укра!ни. URL: http:// www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2009/ns_rik/ns_u /dvsr_u2008.html. 12. Динамика ВВП мира с 1970 по 2016 год. URL: https://seosait.com/dinamika-vvp-mira-1970-2016/. 13. Акатов В.П. Реакция растений на рост концентрации углекислого газа в атмосфере. Электронное периодическое издание ЮФУ «Живые и биокосные системы». 2013. №5. URL: http: // www.jbks.ru/assets/files/content/2013/issue5/article-14 .pdf. 14. Углеродная головоломка / Популярная Механика. URL: https://www.popmech.ru/technologi es/ 7855-uglerodnaya-golovolomka-vydelit-uglekislyy-gaz -neprostaya-zadacha-eshche-slozhnee-pridumat-kak-ot-ne/. 15. Проблемы загрязнения атмосферы. Парниковый эффект. URL: http://aireco.narod.ru/parnik.htm. 16. Directive 2010/75/EU of the European Parliament and of the Council of 24 November 2010 on industrial emissions (integrated pollution prevention and control). OJ L 334, 17.12.2010, p. 17. 17. Про затвердження Технолопчних норматиыв допустимих викидiв забруднюючих речовин iз теплосилових установок, номшальна теплова потужнють яких перевищуе 50 МВт: Наказ Мшютерства охорони навколиш-нього природного середовища Украши. URL:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1110-08. 18. Викиди дюксиду арки та оксидiв азоту в атмосферне повгтря (1990 - 2016 р.) / Державна служба статистики Украши. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ opera tiv/operativ2013/ns_rik/ns_u/vdop_u2011 .html. 19. Нащональний план скорочення викидiв ввд великих спалювальних установок / Мшютерство ене-ргетики та вугшьно' промисловост Украши. URL: http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/publish/article? art_id=245255506.
Сердюк О. С. Зовшшш ефекти продуку-вання газоподiбних вiдходiв виробництва
У статп розглянуто дiю зовнiшнiх ефекпв та проблеми i'x регулювання. Концепщя зовнiшнiх ефекпв найбiльш дieва у вирiшеннi проблем еколо-пчно' та економiчноi ефективносп меxанiзмiв за-безпечення суспiльного добробуту. Ключовi на-прями iнтерналiзацп зовшшшх ефекпв грунтуються на iдеяx А. ffiry i Р. Коуза. Встановлено, що запро-понованi А. ffiry та Р. Коузом теорп е недieвими у питаннях подолання насладив глобальних зовшш-нix ефекпв. З огляду на ввдсутнють об'ективно' мо-делi оцiнки втрат, спричинених дiею глобальних зовнiшнix ефекпв, ринкова рiвновага Р. Коуза та державне регулювання А. Шгу не здатнi виршити питання щодо об'ективного розподiлу ресурсу мiж продуцентами та реципiентами зовшшшх ефекпв. Однак певш пiдxоди щодо подолання насладив глобальних зовшшшх ефекпв можуть бути викорис-танш задля мiнiмiзацii таких ефекпв.
На основi спiвставлення iснуючиx концепцiй запропоновано класифiкацiю зовнiшнix ефекпв за характером впливу. Виявлено, що iстотний вплив на економiку здiйснюють газоподiбнi вiдxоди промис-лового виробництва - оксид вуглецю (CO2), дiоксид сiрки (SO2) та оксид азоту (NO2). Зазначено, що у США реалiзуються техшчш та теxнологiчнi рiшення з уловлювання, транспортування та збереження (або використання), якi здатнi забезпечити лише деяке полiпшення стану навколишнього середовища на конкретнш територп. Зазначено, що техшчне вирь шення дано' проблеми е рвдкюним явищем, оскшьки пiдприемець не може ощнити практичну користь ввд зниження концентраци оксиду вуглецю у повгтря а суспiльство виявити конкретний ступiнь шкоди, завдано' кожним з продуцентов СО2.
Запропоновано концепщю подолання зовшшшх ефекпв, де основними магютральними напря-мами е сприяння розвитку низькоемiсiйниx видiв виробництва; державна фшансова пiдтримка проектов уловлювання газоподiбниx речовин та застосу-вання iнструментiв стимулювання зниження вики-дiв газоподiбниx речовин. Наведенi пiдxоди е пер-шочерговими заходами переходу до низькоемюшних видiв виробництва.
Ключовi слова: зовнiшнi ефекти, газоподiбнi вiдxоди виробництва, глобальнi зовнiшнi ефекти, локальш зовнiшнi ефекти, оксид вуглецю, дюксид
арки, оксид азоту, енерпя, Кiотський протокол, ни-зькоемiсiйнi види виробництва, державна фшансова тдтримка.
Сердюк А.С. Внешние эффекты продуцирования газообразных отходов производства
В статье рассмотрено действие внешних эффектов и проблемы их регулирования. Концепция внешних эффектов наиболее действенна в решении проблем экологической и экономической эффективности механизмов обеспечения общественного благосостояния. Ключевые направления интернационализации внешних эффектов основываются на идеях А. Пигу и Р. Коуза. Установлено, что предложенные А. Пигу и Р. Коуз теории недееспособны в вопросах преодоления последствий глобальных внешних эффектов. Учитывая отсутствие объективной модели оценки потерь, вызванных действием глобальных внешних эффектов, рыночное равновесие Р.Коуза и государственном регулировании А. Пигу не способны решить вопрос относительно объективного распределения ресурса между продуцентами и реципиентами внешних эффектов. Однако определенные подходы по преодолению последствий глобальных внешних эффектов могут быть использованы для минимизации таких эффектов.
На основе сопоставления существующих концепций предложена классификация внешних эффектов по характеру воздействия. Обнаружено, что существенное влияние на экономику осуществляют газообразные отходы промышленного производства - оксид углерода (CO2), диоксид серы (SO2) и оксид азота (NO2). Отмечено, что в США реализуются технические и технологические решения по улавливанию, транспортировке и хранению (или использованию), которые способны обеспечить лишь некоторое улучшение состояния окружающей среды на конкретной территории. Отмечено, что техническое решение данной проблемы является редким явлением, поскольку предприниматель не может оценить практическую пользу от снижения концентрации оксида углерода в воздухе, а общество выявить конкретную степень вреда, причиненного каждому из продуцентов СО2.
Предложена концепция преодоления внешних эффектов, где основными магистральными направлениями являются содействие развитию низкоэмиссионных видов производства; государственная финансовая поддержка проектов улавливания газообразных веществ и применение инструментов стимулирования снижения выбросов газообразных веществ. Приведенные подходы являются первоочередными мерами перехода к низкоэмиссионным видам производства.
Ключевые слова: внешние эффекты, газообразные отходы производства, глобальные внешние эффекты, локальные внешние эффекты, оксид углерода, диоксид серы, оксид азота, энергия, Киотский протокол, низкоэмиссионные виды производства, государственная финансовая поддержка.
Serdiuk O.S. External effects of production of gaseous industrial waste
The article considers the effect of external effects and the problems of their regulation. The concept of external effects is most effective in solving the problems of ecological and economic efficiency of mechanisms for ensuring public welfare. The key directions of the internationalization of externalities are based on the ideas of A. Pigou and R. Coase. It is established that the theories proposed by A. Pigou and R. Coase are incapable of dealing with the consequences of global externalities. Given the absence of an objective model for estimating losses caused by the effects of global externalities, R. Coase's market equilibrium and A. Pigu's state regulation are not able to resolve the issue of an objective resource allocation between producers and recipients of external effects. However, certain approaches to overcoming the consequences of global externalities can be used to minimize such effects.
On the basis of a comparison of existing concepts a classification of external effects according to the nature of the impact is proposed. It has been found that gaseous industrial waste - carbon monoxide (CO2), sulfur dioxide (SO2) and nitrogen oxide (NO2) - have a significant impact on the economy. It is noted that in the US technical and technological solutions for capture, transportation and storage (or use) are implemented, which can only provide some improvement in the state of the environment in a particular area. It is noted that the technical solution to this problem is rare, as an entrepreneur can not assess the practical benefits of reducing the concentration of carbon monoxide in the air, and the society to identify the specific degree of harm caused to each of the producers of CO2.
The concept of overcoming externalities is proposed, where the main trunk lines are the promotion of low-emission production; state financial support for projects for the collection of gaseous substances and the use of tools to promote the reduction of gaseous emissions. These approaches are the first steps in the transition to low-emission types of production.
Keywords: external effects, gaseous production waste, global externalities, local external effects, carbon monoxide, sulfur dioxide, nitrogen oxide, energy, Kyoto Protocol, low-emission production, state financial support.
Стаття надшшла до редакцл 16.07.2018
Прийнято до друку 11.09.2018
