CC BY
86
УДК330.34:338.01.36:519.86 Проф. Б.А. Картнський1, канд. екон. наук;
доц. 1.М. Васильшв1, канд. фЬ.-мат. наук; астр. А.Б. Шевщв1;
адвокат О.Б. Картнська2
ЗНАННеВА ЕКОНОМ1КА ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК: МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПОР1ВНЯННЯ
Обгрунтовано, що моделювання взаемозв'язюв знаннево'1 економжи та сталого роз-витку мае здшснюватись в штересах забезпечення довготермiнового гармонiйного природного i людського розвитку, виходячи з глобально!' стратеги на подальшу змшу струк-тури традицiйноï економжи та зайнятост на користь зростаючо'1 ваги економжи знань.
Видiлено стратегiчну проблему зносу основних засобш, який в Укрщ'ш доходить до 80 %. Подальше вiдтягування програмних управлiнських заходiв у цьому напрямку буде знижувати можливостi нацiональноï економiки в конкуренци на товарних ринках глоба-лiзованого економiчного середовища i обмежувати випуск конкурентоспроможно'1 висо-котехнологiчноï продукцн, впливатиме на реалiзацiю iдеологiï знаннево'1 економжи та сталого розвитку. Здшснено моделювання можливих стратегiй i ризиюв у системi прийняття обгрунтованих управлiнських ршень щодо аспектiв формування знаннево'1 економжи та сталого розвитку в Украш за впливу глобальних трансформадiй з орiента-цiею на: визначення гальмшних чинникiв нарощування обсягiв валового внутршнього продукту, активiзацiю фiнансових надходження до бюджету держави, шдвищення бла-гополуччя населення i тривалостi життя.
Ключовi слова: знаннева економiка, сталий розвиток, моделювання, ш^вняння, валовий внутрiшнiй продукт, зайняпсть, благополуччя, знос основних засобiв, безроби-тя, стратегiя, глобалiзадiя.
Постановка проблеми. Формування базових елементiв шформацшного суспiльства розпочалось i вже ниш вдаутна динамiка соцiальних, економiчних, полггичних, геостратегiчних трансформацiй, а знания стають базисом (ресурсом) порiвняльноï переваги держав та адмiнiстративно-територiальних одиниць, якi зумдать перевести ïx у практичну площину, забезпечуючи тим переваги в конкурентна боротьбi на глобальному товарному ринку.
Зазначимо, на цей час прийнято, що моделювання в системi знаннево1 економiки та сталого розвитку можливе, однак володie низкою непередбачува-ностей (ризикш), оскiльки потрiбно при цьому враховувати й появу спонтанних насладив, яю часто зумовленi дiями людей та характеризуються бiльш психоло-гiчними чинниками, маючи до економжи та фшансш вiддалене вiдношення. Так, починаючи з перших системних роби iз постiндустрiального сустльства, а з них дощльно видшити працю "Виробництво i розповсюдження знань у США" ("The Production and Distribution of Knowledge in the United States") Фрща Махлупа (Fritz Machlup), економкта iз Принстонського унiверситету (опублiковано в 1962 р.), розпочалось наукове вщображення та видшення практичних переваг специфiчноï iнновацiйноï фази розвитку економiки, якш термiнологiчно дослщ-ники дали назву "знаннева економжа" (knowledge based ekonomy). Нинi значна кiлькiсть держав свггово1 сшльноти включились в гонку на цьому напрямку прогресу та розробили власнi стратегiï створення засад знаннево!' економiки. Зокрема, серед них видшяються стратегiï Китаю ("Захоплення ХХ1 столитя за допомогою знань"), Пiвденноï Коре1 ("Е-Корея"), Сiнгапуру ("1нтелектуальний
1 Львгвська державна ф1нансова академш;
2 Адвокатське об'еднання "Карпшська i партнери", м. Льв1в
остр1в"), як1 грунтуються на системних заходах трансформування даних нащ-ональних економш з товарно-виробничих до 1нтелектуально-креативних та ста-ють центрами кристал1зацп в щеологп й св1тових штелектуальних перетворень, формуючи тим показов1 високотехнолопчш територ1альш кластери у парадигм1 знаннево! економжи.
Об'ективно, що розвиток останньо! немислимий без заддавання чинниюв сталого розвитку, що шдкреслюеться чисельними публшащями, зустр1чами та науково-практичними конференщями, як1 узагальнюються й на свггових сам1тах л1дер1в держав 1з проблематики, оскшьки за сьогодшшшм благополуччям насе-лення мае слщувати й фундаментальна теза: думати та знаходити заходи щодо можливосп цившзовано жити у гармони з навколишшм св1том й наступним по-колшням, тобто розвиток людства мае вщбуватись адекватно до можливостей самовщтворення у природ^ що необхщно враховувати в глобал1зацшному фь нансово-економ1чному постуш.
Саме таю довол1 прагматичш (життев1) аспекти посилюють увагу науков-щв до проблематики та стимулюють видшення завдань 1 пошук нових ршень й у моделюванш взаемозв'язюв знаннево! економжи та сталого розвитку.
Аналiз останнгх дослщжень i публiкацiй. Вщчутним поштовхом у систем! дослвдження знаннево!' економжи стала фундаментальна праця Елвша Тоф-флера (АЫп Toffler) "Третя хвиля", в якш здшснено обгрунтування того, що людство переходить до ново!' технолопчно! революцц 1 де на замшу першо! хви-т (аграрне сусшльство) та друго! (1ндустр1альна цившзащя) накочуються обри-си третьо! (шформацшноГ) хвил1. Автор переконливо попереджае людство про нов1 небезпеки, що на нього чатують на злам1 столиъ, зокрема глобальш сощ-альш проблеми (безроб1ття, голод, наркомашя, хвороби, злочиннкть, катастро-фи), що можуть бути руйшвними для цших сшльнот та держав 1 як1 можливо ви-ртувати вже заддаючи сучасш шдходи сталого розвитку. Вш зазначае, що в кожнш технолопчнш хвил1 е свш прюритетний продукт 1 могутшсть держав чи сусшльних об'еднань залежить вщ оволодшня та контролю над ним. Так, у давш часи та й середш в1ки таким продуктом була земля, в шдустр1альну епоху - то-варш ринки збуту та сировина, а в постшдустр1альному сустльств1 ним (третьою хвилею) стае шформащя.
За щею проблематикою також видшяють пращ Дж. Барш, Д. Белла, П. Давенпорта, Г. Дейл1, Л. Едвшссона, М. Кастельса, Г. Маркузе, Б. Мшьнера, Р. Лейне, Д. Тка, Ф. Уебстера, Н. Штер, а серед укра'нських дослвдниюв вщзна-чимо науков1 роботи О. Амош1, Ю. Бажала, В. Базилевича, С. Вовканича, Б. Гальчинського, В. Гееця, М. Голубця, М. Долшнього, Р. Калюжного, В. Крав-щва, В. Куценко, Р. Михасюка, В. Осецького, В. Панасюка, Р. Тринька, Ю. Ту-нищ, А. Чухна [1-37].
Однак, незважаючи на посилену увагу вчених до ще! проблематики, подл останшх роив вже початку ХХ1 ст. свщчать, що в цш проблематищ наявш ще в1дчутш науков1 прогалини, зокрема, в частиш моделювання взаемозв'язюв знаннево! економжи та сталого розвитку 1 встановлення д1евих регулятивних ва-жел1в для уникнення загрозливих явищ на !'хньому шляху.
Мета дослщження. Моделювання можливих стратегш 1 ризитв у систе-м1 прийняття обгрунтованих управлшських ршень щодо аспект1в формування знаннево! економжи та сталого розвитку в УкраЫ за впливу глобальних тран-
сформацш з оркнтащею на: визначення гальм1вних чиннитв розширення випус-ку конкурентоспроможно! високотехнолог1чно1 продукцц, актив1зацдю фшансо-вих надходжень до бюджету держави, шдвищення якосп життя населения.
Виклад основного матерiалу. Наголосимо, що сучасш ендогенш теори зростання вдаодять принципово важливу роль нагромадженню знань. Так, у [24, 6, 14, 16, 19, 22, 32] зазначено, що щеолопя знаннево! економши стала сьогод-ш основною теоретичною базою политики економ1чного зростання. На 11 основ1 вже розроблено економ1чну пол1тику для перших десятир1ч нового тисячолтя бвропейського Союзу (6С). Значну увагу щй проблематищ придшяють м1жна-родш оргашзацц та шституци, зокрема: 6С, Свгтовий банк, Оргашзащя еконо-м1чного сшвроб1тництва та розвитку, а також уряди краш.
Ниш Концепщя економжи знань визначаеться як теор1я розбудови штег-рально! нацiональноí системи стратепчного управлшня, спрямовано' на забезпе-чення досягнення i довготермiнового утримання високого рiвня глобально!' сощ-ально-економiчноí конкурентоспроможностi держави, яка формуеться пiд впли-вом глобального середовища.
Якщо йдеться про глобальш змши, пов'язанi, точнiше висловлюючись, спричинеш розвитком технологiй та засобiв iнформацií i комунiкацií, то не мож-на оминути iсторичного засщання бвропейсько!' Ради, що вiдбулося у березш 2000 р. в Лкабош На цiй зустрiчi лiдери 6С, усвiдомлюючи необхiднiсть доко-рiнноí модершзацц i пiдвищения конкуреитоспроможностi економiки, розгляну-ли перспективи розвитку бвропи на 10 ротв. У документах, прийнятих у Лкабош, вперше йдеться про економжу, що базуеться на знаннях, i зазначено, що одна з головних соцiальних цiлей тако' економши - забезпечення сталого розвитку. I хоча само поняття "економша, що базуеться на знаннях" потребуе по-дальшого розвитку й конкретизации факт його появи е шдтвердженням наро-дження ново!' парадигми соцiально-економiчного розвитку. Лiсабонський процес виробив детальну стратегда реалiзацií сво'х намiрiв (" стати найбiльш конкурен-тоспроможною економiкою свiту, що базуеться на знаннях") шляхом штенсифь кацií наукових дослвджень i розвитку iнновацiй, поширення освии, поглиблення професiйного навчання тощо. Та швидко стало зрозумшо, що стратепя не дала очiкуваного результату, i вже у 2006 р. бвропейська Рада рекомендувала зосере-дити зусилля, насамперед, на покращеннi економiчних показнитв через шнова-цií i шдвищення квалiфiкацií працiвникiв. Тим не менше, цi поправки в рiшениях лкабонського процесу радше е змiною тактики, а не стратеги. I можна сподiва-тися, що вже в найближчш перспективi знанневi, iителектуальнi ресурси ввдгра-ватимуть домiнуючу роль, шляхом безпосереднього впливу на економiчний рь вень розвитку, неявно реалiзуючи думку про те, "що найефективнiшi ртення економiчних проблем автоматично забезпечать досягнення вах iнших цшей сус-шльства" [1].
Однак, на думку авторш цього дослiджения, означену вище тезу можна образно продовжити вже на приклада Украши, де без принципового вирiшения в найближчому майбутньому економiчноí складово' життеiснування працiвника -заробино!' плати - старшi працюючi повмирають, а ефективнi молодi повтiкають (за межi держави). Об'ективно, з чим та ким тода залишиться держава i в яких розмiрах буде и фiнансова складова - податкова?
Концепцií розумно влаштованого суспiльства появилися, мабуть, разом i3 розвитком перших спiльнот, але тiльки у Х1Х ст. наука стае вагомою рушiйною силою, а в ХХ ст. в ц арсенал додаеться ще й управлшська складова - менеджмент. Зокрема, у 2006 р. у Санто-Домшго (Домiнiканська Республiка) Оргаш-защя Американських Держав (ОАД), до яко1 входять усi держави обох конти-нентальних Америк, прийняла документ "Декларация Санто-Домшго" i цей документ за рiвнем значущостi такий самий як i аналогiчнi "Лкабонського процесу". Його шдписали мiнiстри закордонних справ держав-учасниць на Генеральнiй Асамбле!' ОАД. У декларацц е посилання на попередш документи ОАД й iншi мiжнароднi декларацií, на визнання таких цшностей як сталий розвиток i сощ-альна справедливiсть. Документ важливий тим, що в ньому (уперше в матерь алах такого рiвня) конкретно мовиться про "розвиток сусшльства, яке базуеться на знаниях", "розвиток i рiвний та всезагальний доступ до сусшльства, що базуеться на знаннях, е i викликом i можливiстю, котрi допомагають переслiдувати загальш соцiальнi, економiчнi i полiтичнi цш..." [1]. Видаеться, що головна (i едина) характеристика суспiльства, що базуеться на знаннях, котра фiгуруе в Декларацп, це iнформацiйна та комушкацшна технологiя (1КТ). Саме 1КТ ба-читься як головний засiб та рушш подолання й усунення наявних сощально-еко-номiчних вiдмiнностей, неровностей i вiдставань. Як бачимо, серцевина поняття "суспiльство, що базуеться на знаннях" значною мiрою об'ективно виявляеться близьким до поняття "економiка, що базуеться на знаннях". А ввдтак моделюван-ня глобально!' економiки неможливе без врахування iнтелектуального ресурсу.
Концепцiя сталого розвитку, яку багато хто схильний вважати найпер-спективнiшою глобальною концепщею майбутнього розвитку, що мае ввiбрати в себе новiтнi науковi та сусшльш досягнення i витiснити фрагментарш iдеологií, передбачае, зокрема, оперативне моделювання можливих напрямiв розвитку, по-будову достатньо точних прогнозiв з метою вибору найкращого варiанта. При цьому фундаментальною умовою глобального розвитку е забезпечення рiвнова-ги та гармони з довкшлям.
До певного часу об'ектами моделювання були регюни, галузi економiки, краши або групи держав. Та надзвичайно висока динамiка взаемодп мiж рiзними державами й регюнами у сучасний перiод робить локальне моделювання все менш надiйним i потребуе побудови глобальних моделей розвитку, як охоплю-ють планету загалом. Очевидно, що пiдхiд до побудови таких моделей передбачае насамперед вибiр вщповщних, достатньо загальних показнитв (факторш). На перший погляд може здатися, що таке моделювання взагалi неможливе. Од-нак, як зауважуе професор СП. Капиця, "саме тод^ коли сильно взаемодiють багато рiзних факторiв i обставин, виявляеться можливим статистичний пiдхiд. При цьому можна очжувати, що будуть усереднюватися як просторовi i часовi неоднорвдносп по кра1'нах i регiонах, так i розма!'ття механiзмiв i процесш, що пов'язанi мiж собою i визначають системну поведднку" [9].
Коли йдеться про глобальне моделювання економiчного розвитку, то, ймовiрно першою роботою тут е дослщження-прогноз "Майбутне свiтовоí еко-номiки", виконана на замовлення ООН групою експертiв шд керiвництвом В. Леонтьева. Вiдповiдна модель охоплювала 171 державу i мктила 2625 рiв-нянь. При цьому використовувався розроблений В. Леонтьевим метод "затрати -випуск" ("Input - Output") ("шаховий", або "мiжгалузевий баланс"). У цш гло-
бальнiй версп моделi Леонтьева свiтову економiку було подГлено на 15 регiонiв i 45 галузей. Кiлькiсними та яюсними параметрами взаемозв'язку в моделi е так зваш технологiчнi коефiцiенти, вибiр яких грунтуеться на зборi економiчних да-них й аналiзi перемщення товарiв i послуг мiж економiчними одиницями (секторами). Варто зазначити, що побудована для ООН модель базувалася на розвитку i поглибленш (деталГзацп) мГжгалузево'' моделi свито'' економши, яку В. Леонтьев уперше продемонстрував у сво'й Нобелiвськiй лекцп (1973), де всi краши були об'еднаш у двi групи - розвинеш i тi, що розвиваються. Однак розпад ко-лишнього Радянського Союзу, що входив до групи провщних держав, внiс ко-рективи у можливi сценарп розвитку [34].
Зазначимо також, що науковець В. Леонтьев статистично вказав на наяв-шсть взаемозв'язку мГж господарською актившстю г станом довкГлля та видглив забруднення навколишнього середовища в окрему галузь. ОкрГм цього, у Нобе-лГвськГй лекцп В. Леонтьев доводить необхГдшсть уведення мГжнародних стан-дартГв, що дають змогу зменшити розрив у рГвш життя багатих Г бГдних держав, що вщноситься до фундаментальних засад Гдеологп сталого розвитку. ЦГ Где'' у подальшому розвивали ГншГ дослГдники, якГ вщзначають, що вГдбуваеться тен-денц1я до збшьшення темпГв у зменшеннГ розриву мГж багатими Г бГдними державами. Зокрема, за тдрахунками А. Коротаева, у 2050 р. стввГдношення рГвнГв розвитку буде 4,5:1 проти приблизно 7:1 у теперГшнш час [1].
ОкрГм цього, несправедливий розподш багатств вГд фшансово'' глобалГза-цп загрожуе виникненню конфлГктГв на регюнальному, нацГональному та мГжна-родному рГвнях, впливаючи тим на сталий розвиток людства. Сьогодш спостерь гаеться не конвергенц1я або вирГвнювання доходГв, а скорГше 'х поляризац1я. Ви-сокорозвинеш кра'ни стають ще багатшими, а бщш - ще бГднГшими. Сучасна фГ-нансова глобалГзац1я поглиблюе неоднорГдшсть, сприяе розвитку ново'' моделГ свгту - свГту 20:80, тобто суспГльства однГе'' п'ято''. 80 % усГх ресурсГв контролюе т. зв. "золотий мГльярд", який охоплюе тГльки п'яту частину населення планети (зокрема США Г кра'ни ЗахГдно'' Свропи - 70 % свгтових ресурсГв). НайбагатшГ 20 % держав свГту володшть 84,7 % свГтового валового нацюнального продукту (ВНП), а на ''хшх громадян припадае 84,2 % свГтово'' торгГвлГ Г 85,5 % заоща-джень на внутрГшнГх рахунках. З 60-х роюв ХХ ст. дотепер сощально-економГч-на поляризац1я мГж найбагатшими Г найбщшшими краí'нами подво'лася [23, с. 52-53]. Останне наочно представлено на рис. 1, де видтено розрив у доходах мГж 5 % найбГльш багатих та 5 % найменш забезпечених на 2002 р.
Розвинеш держави, використовуючи вщкритють Г фшансову глобалГзацш в сво''х интересах, прагнуть закргпити наявний статус-кво. Значш побоювання вик-ликае бажання США пГдсилити однополярнГсть свГту. Не дивно, що в арабському свт, наприклад, фГнансова глобалГзац1я асоцгюеться з "америкашзащею" свГтово''
114 раз1в
2002
Рис. 1. Порiвняльна еволющя розриву у доходах населення за поглиблення фтансовог глобалiзацu (власна розробка)
системи. Взаемозалежнкть, властива световому розвитку на початку й у середиш ХХ ст., змшюеться однобiчною залежнiстю "третього свиу" вiд "першого".
Наявш вагомi шдстави, що фiнансова глобалiзацiя призведе до ще бшь-шо1 концентрацп кашталу в майбутньому. Так, дослiдження динашки руху каш-талу, що належить окремим iндивiдам i рiзноманiтним фондам, приводить до висновку: за середнього приросту кашталу 4 % дуже велит статки збшьшуються на 6-7 % на рш, тод як бшьш дрiбний капiтал росте 3i швидкiстю всього 2-3 % на рш [36]. Доцшьно наголосити, що в УкраМ такi прирости великого кашталу, завдячуючи практицi революцiйного (грабiжницького) накопичення, досягають майже порядка не створюючи базових передумов для формування фiнансово стiйкого прошарку середнього класу, а з тим i формування мщного фундаменту сталого розвитку.
Нерiвномiрнiсть розвитку сучасного свиу можна показати ще на таких показниках: 358 мшьярдерш володдать таким ж багатством, як i 2,5 млрд людей, разом узяп, а це майже третина населения Земл1 У свiтi налiчyeться 187,38 тис. оаб, статки яких перевищують 30 млн дол. США, а сумарний каштал цих мiльйонерiв, за ощнкою експертав компанй' Wealth-X, становить 25,8 трлн дол. США. Загалом, за оцшками французько! консалтингово! фiрми Capgemini i Royal Bank of Canada, кшьккть доларових мiльйонерiв у свiтi становить 11 млн оаб, а íхиi каштали оцiнюють у 42 трлн дол. США. Фактично, менше однieí ти-сячно!' населения планети (приблизно 4,5 млн оаб), що володie кашталом у се-редньому розмiрi 10 млн евро, розпоряджаеться 20 % глобального багатства. За умови, що означена тенденщя буде в подальшому (зростання прибyтковостi великих статкш 6 % за середнього приросту глобального кашталу 2 % на рш), то через 30 ротв ця одна тисячна населення планети буде контролювати вже 60 % глобального багатства [36]. Аналопчна ситуащя щодо фiнансового розшаруван-ня i в Украíнi, де загальш активи 100 найзаможнiших мешканщв досягае 55 млрд дол. США, а це бшьше третини вiд валового внутршнього продукту (ВВП) Ук-раши (для порiвияния: у Росй' цей показник дорiвнюе 24 %, у США - 6,6 %), а розрив мiж доходами 10 % найбагатших та найбiднiших перевищуе 90 разiв. Ос-танне негативно вщображае ршень соцiальноí безпеки та не сприяе подоланню загрозливих тенденций насування фiнансово-економiчноí кризи, стримуе заходи щодо охорони довкшля, впливае на можливосп забезпечения сталого розвитку.
Загалом мшьйонерш в Украíнi, за даними поданих декларацiй у податковi органи, у 2004 р. було 3057, у 2005 р. - 5708, у 2006 р. - 6200, у 2007 р. - 7444, у 2008 р. - 7432, у 2009 р. - 6155, у 2010 р. - 7311, у 2011 р. - 7300, у 2012 р. -3200, у 2013 р. - майже 3400 оаб. При цьому переважна частина прибутку цих громадян була отримана ввд операцш, яш проводилися з корпоративними правами, цшними паперами, здаваниям в оренду i продажем майна, спадщини, доходов з-за кордону. Однак доцшьно також враховувати, що нинi, за експертними оценками, до 90 % мiльйонерiв Украши офiцiйно не декларують сво1 доходи через приховування та тiньовi схеми íхнього походження. Останнi, не сплачуючи по-датки, вщчутно впливають на дох1дну частину бюджету, а з цим i на можливостi держави виконувати сво1 зобов'язания перед законослухияними громадянами, зокрема, в частииi подолания бiдностi - зпдно з Концепцiею сталого розвитку.
Моделювання показуе, що ВВП Украши мав би б вийти на ршень 1990 р. в 2013 р. за збереження попереднiх темшв зростання (варiант I, рис. 2), однак
глобальш кризовГ явища 2008-2009 рр. внесли вагомГ корективи. ПГд впливом ос-таншх ВВП Украши, за прогнозом авторГв (до того всього за кращим значенням, оскГльки у 2015 р. продовжаться спадт процеси, якГ призведуть до подальшого зниження ВВП - за даними Нацюнального банку Украши, до 7,5 % порГвняно з 2014 р., при споживчш шфляцп до 30 %, базовГй - до 25 %), вийде на рГвень 1990 р. т1льки у 2025 р. (варГант II, рис. 2). З рис. 2 також випливае, що ВВП за спадом у 2009 р. виходить на рГвень 1993 р. та 2005 р., а у 2015 р. цей спад мае тенденщю на чергове повторення.
Об'ективно, що таю спадт процеси тривожать населення держави Г приз-водять загалом до нарощування соцГально-економГчного напруження, яке додат-ково посилюеться зростанням рГвня безробгття. Зазначимо, що рГвень зареестрова-ного безробгття, за даними Державно'' служби статистики Украши, розрахований вГдносно населення працездатного вгку, на початок березня 2015 р. становив 2,0 % та володГе достатньо обгрунтованою тенденщею на збшьшення до кГнця року (вгд-повГдний р1вень, за методолопею МГ^ародно'' оргатзацп працГ, у середньому за 2014 р. був 9,7 % економГчно активного населення вГдповщного вгку).
1992 1994 1996 1998 2000 2002 2004 2006 2008 2010 2012 2014 Рис. 2. Динамжа ВВП Украши (постшм цти) (запропонували та розрахували автори за даними Державног служби статистики Украгни)
Наголосимо, що вгтчизняна статистика прагне "виживати" в умовах впли-ву Г на не'' полгтичних збурень та продукуе статистичт дат з обмеженням аналь тичних можливостей для ''хнього зГставлення Г порГвняння. Зокрема, на цей час статистичт порГвняння щодо ВВП роблять вГдносно 2010 р. (приймаючи його за 100 %), що вщчутно "покращуе" загальну ситуацГю та дае "кращГ' показники. Однак, на думку авторГв, порГвняння з 1990 р., напевне, е бшьш надГйним, коли ми прагнемо правильно зрозумгти динамГку ВВП на бшьш тривалому промГжку, зГставлення з аналопчною (сумарно Г на душу населення) держав сусщв (рис. 3, табл.) з метою вироблення системних управлГнських рГшень на перспективу та врахуванням особливостей сталого розвитку.
—♦— Б1лорусь —■— Болгар1я —О— Роая —о— Румушя Молдова Польша
-д-Угорщина -о-УкраТна
и 1990 2000 2010 2013 2015 Роки Рис. 3. Динамжа ВВП Украгни порiвняно з державами-суадами (постшт цти 1990р.) (розрахували та сформували автори за даними Державног служби статистики Украши)
Табл. ВВП Украти i держав-сусШв на душу населення, %
_(постшт цти 1990 р.)_
\ВВП Бiлорусь Болгар1я Молдова Польща Росш Румун1я Угорщина Укра'на
1990 100 100 100 100 100 100 100 100
2000 71,0 88,8 43,1 330,0 57,5 120,0 161,4 45,5
2010 137,6 121,9 77,7 319,9 119,9 188,9 157,5 73,7
2013 143,8 110,7 86,6 279,8 131,5 173,0 128,1 79,4
Приштка: розрахунки авторш.
Моделювання можливостей досягнення сталого розвитку та нарощування при цьому ВВП показуе, що вони ткно пов'язанi з ступенем зносу основних за-соб1в. Зазначимо, що за своею фiнансово-економiчною сутнiстю знос - це про-цес знецiнення довготермшових матерiальних виробничих активiв (основних за-соб1в), що безпосередньо проявляеться через поступову втрату !х початкових (встановлених) технiко-економiчних параметрiв (властивостей, якостей).
На сучасному етапi господарювання науковцi та практики розрiзняють три типи зносу:
• Фiзичний знос ^зичне зношування основних засобiв) - поступова втрата основ-ними засобами свое!' споживчо! вартостi у процеи ''хнього як виробничого вико-ристання (час !'х роботи та штенсившсть навантаження, рiвень органiзацií вироб-ництва, яюсть догляду - своечаснiсть !х обслуговування i ремонту, квалiфiкацiя пращвниюв тощо), так i пiд впливом несприятливих умов та сил природи (воло-гостi, температури, тиску, агресивних середовищ), що пов'язана зi зниженням 'хньо! первюно! вартостi внаслiдок втрати сво'х технiко-експлуатадiйних властивостей (мщтсть, надiйнiсть, фазовi перетворення, зовнiшнiй вигляд тощо) шляхом природного фiзичного старшня у процесi використання (невикористання) даного об'екта (майна).
• Моральный знос (моральне зношування основних засобiв) - зниження вартоси основних засобiв внаслiдок зростання продуктивноси працi та активiзацil науко-во-техтчного прогресу в галузях, де !х виробляють i використовують, пов'язане з втратою доцiльностi використання застарiлих основних виробничих засобiв, оскiльки наявна можливють використання (за рахунок появи) досконалших предметiв i засобiв працi (з полшшеними технiчними i технологiчними параметрами), яю дають змогу знижувати собiвартiсть продукцн, пiдвищувати якiснi па-раметри i конкурентоспроможнiсть на ринку.
• Амортизаця основних виробничих засобiв (варисний знос) - поступове перене-сення вартостi даних засобiв i нематерiальних активiв (з урахуванням витрат на !х придбання, виготовлення або полшшення згiдно з нормами амортизацшних вiдрахувань, установленими законодавчими актами) в мiру !'х фiзичного i морального зношування на продукщю, яку виготовляють за 1'хньою допомогою i на наданi послуги.
Амортизация - це процес накопичення грошових кошпв виробництвом шляхом перенесення фiзичного i морального зносу його основних засобiв на ви-роблений продукт у грошовш формi. Фактична амортизация, тобто реальш кош-ти на оновлення, появляеться тодi, коли цей продукт продано споживачев^ в ш-шому разi - це тiльки розрахована (прогнозна) амортизащя. Практично, на думку авторiв, було б коректшше роздшяти амортизацда на двi складов^ розрахова-на та фактична.
Розрахована амортизацш вказуе наскшьки вщбувся ф1зичний 1 моральний знос на конкретному виробництв1, тобто на етат, коли реальних кошт1в ще не отримано (допродажний перюд, зокрема, знос в1д зупинки виробництва, випуску браковано'**' продукцп, складськ запаси тощо). Фактична амортизацiя появ-ляеться тд час продажу виробленого продукту 1 тод1 вщповщна частка розрахо-вано'1 (нормовано***) амортизацп гаситься, а реальт кошти накопичуються на в1д-повщних рахунках амортизацшного фонду для тзтшо! замши використаних (зношених) основних засоб1в. Цей амортизацшний фонд може бути ефективним швестищйним ресурсом, однак в умовах шфляцп цей фонд може р1зко зменшу-ватись. Виходячи з останнього, амортизацшний фонд мае бути захищеним вщ знещнення, тобто високолшвщним, а для цього важливою е фшансова стабть-шсть у держав1 та позищя виробництва.
Загалом, для нарахування зносу необоротш активи подшяють на три гру-пи: перша група - будинки, !х структуры компоненти та передавальт пристро**', зокрема житлов1 будинки та !х частини (квартири 1 мюця загального кристуван-ня); друга група - автомобтьний транспорт та вузли (запаст частини, вартють яких за одиницю становить понад 500 грн), мебл1, побутов1 електронш, оптичш, електромехатчт прилади та 1нструменти, включаючи електронно-обчислюваль-т машини, 1нш1 машини для автоматичного оброблення шформаци, шформа-цшт системи, телефони, мкрофони та раци, шше конторське (офюне) обладнан-ня, устаткування та приладдя до нього, 1нвентарна тара; третя група - будь-яш необоротт активи, не вщнесет до першо'**' та друго'**' груп (наприклад: силов1 машини та обладнання; машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енерпю; машини-двигуни, що перетворюють р1зного роду енерг1ю в мехашчну; робоча худоба; багатор1чт насадження, яю досягли експлуатацшного вшу).
Норма зносу основних засоб1в - це процентне стввщношення суми р1ч-ного зносу до первюно! вартост1. Норми зносу встановлюють у вщсотках до пер-в1сно! вартост1 кожно' групи основних засоб1в на кшець звггного року: перша група - 5 %; друга група - 25 %; третя група - 15 %. Об'ективно, що для р1зних груп основних виробничих засоб1в ф1зичний знос проявляеться по-р1зному. Загалом, сума нарахованого зносу характеризуе стан 1 можливост1 цих засоб1в.
Наголосимо, що в УкраМ у 2009 р. вщбулась не ттьки змша нахилу криво!* ВВП, але й стрибок зносу основних засоб1в бтьш як на 10 %, що вже тим загрожуе конкурентоспроможност нащонально'** економки та вщчутно обмежуе ухил на сталий розвиток (рис. 4).
.о
100'
Рис. 4. Динамта взаемозв 'язку зносу основних засобiв та спаду обсягiв ВВП
| 20 0-
00 о <м ЧО 00
ОЧ о о о о о ^ч <м <м <м <м <м
(запропонували та розрахували автори за даними ДержавноХ служби статистики
в УкраШ
Спад ВВП
Украгни)
Аналiзуючи статистичш данi на рис. 3, можливо стверджувати, що в Ук-раЫ актуальною проблемою е не тальки формування та органiзацiя сталого роз-витку на засадах знаннево' економши, а й просте вiдтворення основних засобiв, оскiльки íхнiй ступiнь зносу в середньому по державi доходить до 80 %, а наявш виробництва, де цей показник стршко наближаеться до 90 %. Означене активно впливае на можливостi национально!' економiки в глобалiзованому свiтi та стри-муе випуск конкурентоспроможно' високотехнолопчно!' иродукцц, що прояв-ляеться в динамщ обсяпв ВВП Укра'ни, формуванш дохвдно!' частини бюджету, а з цим реально позначаеться i на фшансовш складовiй благополуччя населення.
Висновки. Моделювання взаемозв'язкiв знаннево' економiки та сталого розвитку мае здiйснюватись в штересах забезпечення довготермiнового гармо-ншного природного i людського розвитку, виходячи з глобально!' стратегй' на по-дальшу змiну структури традицiйноí економжи та зайнятостi на користь зроста-ючо!' ваги економiки знань.
Для сьогодшшньо!' Укра'ни та реалiзацií íí потреб у активiзацií такого розвитку тдходить фундаментальна теза Е. Тоффлера: "Якщо краíнi вдаеться прискорити економiчний прогрес, але íí ключовi шститути вiдстають, цей дисо-нанс обмежуе можливостi створення нацiонального багатства. Саме тому основ-нi iнститути сьогодш так часто нефункцiональнi - вони не ввдповщають приско-реному темпу, якого потребуе економiка, заснована на наущ". Паралельно з ос-таннiм не варто нехтувати й тезою П. Друкера стосовно того, що в майбутньому не буде бвдних кра'н, а будуть тальки шертш, коли 1хня вiдсталiсть зумовлювати-меться слабкою державною керованiстю.
Водночас, в УкраМ прiоритетним завданням е не тальки формування i ор-гашзащя сталого розвитку на засадах знаннево' економiки, а й просте ввдтворен-ня основних засобш, оскшьки íхнiй ступiнь зносу по державi вже доходить до 80 %. Означене, за вiдтягування програмних управлшських заходш буде i в по-дальшому знижувати можливостi нацiональноí економжи в конкуренцй' на то-варних ринках глобалiзованого економiчного середовища i обмежувати випуск конкурентоспроможно' високотехнологiчноí продукцй', що проявлятиметься у динамiцi обсяпв ВВП Укра'ни, формуваннi дохiдноí частини бюджету, благопо-луччi укра'нського населення та тривалоста його життя.
Лггература
1. Агацци Э. Идея общества, основаного на знаниях / Э. Агацци // Вопросы философии : сб. науч. тр. - 2012. - № 12. - С. 3-19.
2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. - М. : Изд-во "Academia", 1999. - 956 c.
3. Гальчинський А.С. Полггична нооекономжа: начала оновлено! парадигми екожишчних знань : монографш / А.С. Гальчинський. - К. : Вид-во "Либщь", 2013. - 472 с.
4. Геець В.М. Нестабшьшсть та екожмчне зростання / В.М. Геець. - К. : Вид-во 1н-ту екон. прогнозув., 2000. - 344 с.
5. Голубець М.А. Екосистемологш / М.А. Голубець. - Льв1в : Вид-во "ПоллГ, 2000. - 316 с.
6. Дейп Г. Поза зростанням. Екож^чна теорiя сталого розвитку / Г. Дейл^ - К. : Вид-во "1нтелсфера", 2002. - 312 с.
7. Друкер П. Менеджмент. Вызовы ХХ1 века / П. Друкер. - М. : Изд-во Манн, "Иванов и Фербер", 2012. - 256 с.
8. Друкер П. Энциклопедия менеджмента / П. Друкер. - М. : ООО "И.Д. Вильямс", 2006. - 432 с.
9. Капица С.П. Синергетика и прогнозы будущего / С.П. Капица, С.П. Курдюмов, Г.Г. Ма-линецкий. - М. : Изд-во "Эдиториал УРСС", 2001. - 288 с.
10. Карпинский Б.А. Стратегиология развития экономической системы государства: основы, финансовые вызовы, диспропорции // Финансовое управление развитием экономических систем : монография / О.О. Ардасова, Д.А. Демин, Б.А. Карпинский и др. / под общ. ред. С.С. Чернова. - Новосибирск : Изд-во "СИБ-ПРИНТ", 2012. - С. 44-59.
11. Карпшська О.Б. Тенденци правово! шдтримки шиовацшно-технолопчного розвитку економжи Украши / О.Б. Карпшська, Б.А. Карпшський // Сощально-економ1чш дослщження в пе-рехщний перюд. 1ниовацшний розвиток економ1ки : зб. наук. праць / НАН Украши / ред. М.1. До-лшнш - Ч. 4. - Львш : Вид-во 1РД. - 2003. - Вип. 6 (XLIV). - С. 40-49.
12. Карпшський Б.А. Валовий регюнальний продукт: метод розрахунку / Б.А. Карпшський, С.М. Божко / щд ред. проф. Б.А. Карпшського. - Львш : Вид-во ЛДФЕ1, 2003. - 25 с.
13. Карпшський Б.А. Еволюця тдходш у моделюванш сощально-екошмчних процеив i сталого розвитку / Б.А. Карпшський, 1.М. Василькв, А.Б. Шевцов, О.Б. Карпшська // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Львш : РВВ НЛТУ Украши. - 2015. - Вип. 25.3. -С. 253-265.
14. Карпшський Б.А. Макроекономжа: зростання i сталий розвиток : навч. поабн. / Б.А. Карпшський, С.М. Божко, О.Б. Карпшська. - К. : Вид. д1м "Професюнал", 2006. - 283 с.
15. Карпшський Б.А. Оцшювання i поршняння финансово! продуктивности нацюнального господарства в умовах глобальних фшансових викликiв: методологiя та практика / Б.А. Карпшський // Наугега пращ НДФ1 : наук : зб. - 2010. - Вип. 1(50). - С. 80-90.
16. Карпшський Б.А. Продуктившсть i сталий розвиток економжи : монографш / Б.А. Карпшський, С.М. Божко. - Львгв : Вид-во "Логос", 2004. - 274 с.
17. Карпшський Б.А. Регюнальна фшансова збалансовашсть: украшсью та европейськ мо-делi / Б.А. Карпшський // Сощально-екож^чш дослщження в перехщний перiод. Регiональна по-лiтика: досвщ Свропейського Союзу та його адаптащя до умов Украши : зб. наук. праць / ред. М.1. Дол1шнш. - Ч. II. - Львш : Вид-во 1РД. - 2003. - Вип. 5 (XLIII). - С. 121-136.
18. Карпшський Б.А. Система нацюнальних рахунюв та проблеми обчислення валового ре-гюнального продукту / Б.А. Карпшський // Статистика Украши. - 1999. - № 3. - С. 15-18.
19. Карпшський Б.А. Сталий розвиток економжи: узагальнена модель : монографш / Б.А. Карпшський, С.М. Божко. - Львгв : Вид-во "Логос", 2005. - 256 с.
20. Карпшський Б.А. Стан та резерви нарощування продуктивном! економжи Украши / Б.А. Карпшський // Актуальш проблеми державного управлшня : зб. наук. праць Украшсько! Академи державного управлшня при Президенте^ Украши (Львгвський фшал). - Львгв : Вид-во ЛФ УАДУ; "Кальварiя". - 2001. - Вип. 5. - С. 177-187.
21. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. -М. : Изд-во ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с.
22. Майер Д. Основш проблеми економжи розвитку / Д. Майер, Д. Раух, А. Фшпенко. - К. : Вид-во "Либщь", 2003. - 688 с.
23. Мартин Г.П. Западня глобализация: атака на процветание и демократию / Г.П. Мартин, Х. Шуман. - М. : Изд. дом "Альпина". - 2001. - 458 с.
24. Осецький В.Л. Сощальний вектор розвитку економжи знань / В. Л. Осецький, О.В. Красота // Економ1чний нобелгвський вюник : зб. наук. праць. - 2014. - № 1(7). - С. 343-348.
25. Програма дш "Порядок денний на XXI столтя" ("Agenda 21"). Ухвалена конференпдею ООН з навколишнього середовища i розвитку в Рю-де-Жанейро (Саммiт "Планета Земля" 1992 р.). - К. : Вид-во "1нтелсфера", 2000. - 360 с.
26. Такер Б.Р. Инновация как формула роста. Новое будущее ведущих компаний / Б.Р. Та-кер. - М. : Изд-во "Олимп- бизнес", 2006. - 224 с.
27. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер. - М. : Изд-во АСТ, 2010. - 784 с.
28. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер. - М. : Изд-во "Аспект Пресс", 2004. - 400 с.
29. Штер Н. Мир из знания / Н. Штер // Социологический журнал : сб. науч. тр. - 2002. - № 2. - С. 31-35.
30. Эдвинссон Л. Корпоративная долгота. Навигация в экономике, основанной на знаниях / Л. Эдвинссон. - М. : Изд-во "Инфра-М", 2005. - 248 с.
31. Barney J.B. Firm resources and substained competitive advantage / J.B. Barney // Journal of management. - 1991. - Vol. 17, № 1. - Pp. 99-120.
32. Karpinsky B.A. Economic Growth at sustainable development of economy. The monografy / B.A. Karpinsky, S.M. Bozshko. - Lviv : Prostir-M, 2006. - 376 p.
33. Lane R.E. The Declaine of Politics and Ideology in the Knowledgeable Society / R.E. Lane // American Sociological Review. - 1966. - Vol. 31. - Pp. 649-662.
34. Leontief W.W. Input-Output Economics / W.W. Leontief. - New York : Oxford University Press, 1966. - 257 p.
35. Machlup F. The Production and Distribution of Knowledge in the United States / F. Machlup. -Princeton : Princeton University Press, 1962. - 436 р.
36. Piketty T. Capital in the Twenty-First Century / Thomas Piketty. - Cambridge, Massachusetts : Harvard University Press, 2014. - 696 р.
37. Tuyen T.N. Knowledge Economy and Sustainable Economic Development : A Critical Review / T.N. Tuyen. - Walter de Gruyter GmbH & Co. KG, Berlin. - New York. - 2010. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.e-cademic.de/data/ebooks/extracts / 9783598251818.pdf.
Карпинский Б.А., Василькив И.Н., Шевцив А.Б, Карпинская Е.Б. Экономика знаний и устойчивое развитие: моделирование и сравнение
Обоснованно, что моделирование взаимосвязей экономики знаний и устойчивого развития должно осуществляться в интересах обеспечения долгосрочного гармоничного природного и человеческого развития, исходя из глобальной стратегии на дальнейшее изменение структуры традиционной экономики и занятости в пользу растущего веса экономики знаний.
Выделена стратегическая проблема износа основных средств, который в Украине доходит до 80 %. Дальнейшее оттягивание программных управленческих мер в этом направлении будет снижать возможности национальной экономики в конкуренции на товарных рынках глобализирующейся экономической среды и ограничивать выпуск конкурентоспособной высокотехнологичной продукции, будет влиять на реализацию идеологии экономики знаний и устойчивого развития. Осуществлено моделирование возможных стратегий и рисков в системе принятия обоснованных управленческих решений по аспектам формирования экономики знаний и устойчивого развития в Украине за влияния глобальных трансформаций с ориентацией на: определение сдерживающих факторов наращивания объемов валового внутреннего продукта, активизацию финансовых поступлений в бюджет государства, повышение благополучия населения и продолжительности жизни.
Ключевые слова: экономика знаний, устойчивое развитие, моделирование, сравнение, валовой внутренний продукт, занятость, благополучие, износ основных средств, безработица, стратегия, глобализация.
Karpinsky B.A., Vasylkiv I.M., Shevtsiv A.B., Karpinska O.B. Knowledge Based Economy and Sustainable Development: Modelling and Comparison
It is proved that the simulation of the relationship of the knowledge based economy and sustainable development should be carried out in order to ensure long-term harmony of the natural and human development, on the basis of a global strategy to further changes in the structure of the traditional economy and employment in favor of increasing the weight of the knowledge based economy. A strategic problem of depreciation, which constitutes up to 80 % in Ukraine, is distinguished. Further delay in program management measures in this direction will reduce the possibility of the national economy in the competition in product markets globalized economic environment and limit the production of competitive high-tech products, will affect the implementation of the ideology of the knowledge based economy and sustainable development. Modelling of possible strategies and risks in the system to make informed management decisions on the aspects of the formation of the knowledge based economy and sustainable development in Ukraine for the impact of global transformations with a focus on such aspects as identification of constraints increase the volume of gross domestic product, the activation of financial revenues of the state, and the welfare of the population and lifetime.
Keywords: knowledge based economy, sustainable development, modelling, comparison, gross domestic product, employment, welfare, depreciation, unemployment, strategy, globalization.
