CC BY
21
Lisoviy M.M. Micropropagation of Taxus Baccata L. Genotypes
A number of references concerning the subject of research is analysed. The list of the most common in landscaping decorative forms Taxus baccata L. is provided. The main stages of the research methods of the research applied are the following: the scheme of expiants sterilization; nutrient media composition for initiation, multiplication and rooting in vitro; substrate for plants-regenerates adaptation to soil conditions. The results of experimental studies of micropropagation of yew as a species and its two decorative forms such as 'Fastigiata' and 'Aurea'. Summarized are presented, and the results are analysed.
Keywords: Taxus baccata L., micropropagation, explants, sterilization, initiation, multiplication, nutrient medium.
УДК 630*165.3
ЗНАЧЕНИЯ "ЕДАФОТИП1В" У Л1СОВ1Й СЕЛЕКЦН ТА Л1СОВОМУ СЕЛЕКЦ1ЙНОМУ НАС1ННИЦТВ1
О.Т. Данчук1
Проведено теоретичний аншш питання обгрунтованост видшення едафотипгв ль сових порщ та 1'х практичного застосування у люовш селекдп та люовому насшнидгы у контекст генотипово! та фенотипово! мiнливостi. Проблему дослiджено на регюналь-но-популядiйному рiвнi та у зв'язку з теорieю мiкроеволюцii. Зроблено висновки щодо потреби уточнення дшчих норм шд час видiлення груп тишв лiсорослинних умов як одинидь для формування партiй насiння та люонасшно! бази деревних порiд.
Ключов1 слова: едафiчнi екотипи, селекд]я, фенотипова та генотипова мiнливiсть, лiсове насiннидтво, люонасшна база, партя насiння.
Вступ, постановка проблеми та и актуальнiсть. "Едафотипами", "еда-фiчними екотипами" чи нав^ь "грунтовими расами" називають внутршньови-довi форми деревних порiд, що сформувалися пiд впливом грунтових умов [1, 7, 10]. У питанш кнування едафiчних екотипiв деревних порiд та 1х значеннi у веденнi лкового господарства iснуe наукова дискус1я [1, 2, 5, 7, 9, 10, 14, 16]. Даш про кнування генетично зумовлених едафiчних форм деревних порвд на-водять як втизняш, так i зарубiжнi дослiдники. Описаш у науковiй лiтературi едафiчнi форми деревних порвд проявляють вiдмiннi риси здебшьшого на фiзi-ологiчному рiвнi, та рiдше - у формi морфологiчноi мiнливостi, характеризу-ючись притаманними 1м особливостями будови морфологiчних оргашв (бюмет-ричнi параметри дерев, характер розвитку кореневоi системи, розмiр i колiр листкiв, пагонiв, структура надземноi та шдземно! фiтомаси, фiзико-механiчнi властивосл деревини i т. ш.) [1, 5, 8, 14].
Зазначеш форми морфолопчно! мiнливостi вiдображають фенотиповi вiдмiнностi мiж едафотипами, тодi як у питанш обгрунтованосп видiлення еда-фотипiв принципове значения мае наявнiсть чи вщсутнкть вiдповiдних генетично зумовлених змш.
Мета дослщження - провести аналiз обгрунтованостi видiления едафiч-них екотишв деревних порiд та особливостей 1х врахування у лiсовiй селекцп та лковому насiнництвi.
1 доц. О.Т. Данчук, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украши, м. Львгв
Об'ект дослвдження - мiнливiсть деревних порiд у зв'язку 3Í змiнами Грунтових умов у межах популяцш певних видш.
Предмет дослщження - едафiчна мшливкть деревних порiд та ii причини у контекст генотипово! та фенотипово! мiнливостi.
Методика дослщжень. Для досягнення поставлено! у роботi мети вико-ристано класичнi методи емшричних дослiджень: метод компонентного аналь зу, лопчного та iсторичного шдходу, синтезу та узагальнення.
Результати та обговорення. За даними лiтературних джерел з'ясовано, що дослiдження з метою выявления взаемозв'язку мiж едафiчними умовами се-редовища та генотипом проводили стосовно значно! кiлькостi видш у межах ро-дiв хвойних Pinus, Picea, Abies, Larix, Pseudotsuga та значно менше - серед лис-тяних порiд. Щодо останнiх, то в основному дослвди проводили стосовно Fraxi-nus excelsior L., Fagus sylvatica L., Populus deltoides Bartram ex Marsh., а також в межах роду "верба" (Salix sp.) [14].
Найчастше як едафiчнi форми деревних порвд згадують суборовий та солонцевий екотипи дуба звичайного; суходшьна та болотна форми сосни зви-чайно!; крейдяна форма сосни [5, 7, 8, 10]; водний (болотний) та вапняковий едафiчнi екотипи ясена звичайного [5, 7, 8, 10, 11, 14].
П'ятницький С.С. [9], видшяючи едафiчш форми дуба звичайного, ви-явив, що !х наявнiсть ткно пов'язана не тiльки з типами Груштв та рельефом, але i з фенолопчною диференцiацiею популяцiй. Вш видiлив чотири форми дуба: рання, ввдносно посухостiйка, нагiрних мкць зростання; пiзия - понижених мкць i дiлянок рельефу; рання, вологолюбшша, заплавних дiбров; пiзия субо-рова надрiчкових терас, якi вщображають зазначений взаемозв'язок.
Внаслвдок дослiдiв, виконаних у Францп та Нiмеччинi, наведено пере-коиливi данi про iснувания едафотошв у бука лiсового [12], як проявляють спе-цифiчну реакцiю на змiну Грунтових умов. Отриманi висновки Грунтуються на встановлених iстотних ввдмшностях бiометричних показниюв 3-рiчних сiянцiв, зокрема щодо значень !х висоти, дiаметра коренево! шийки та розмiрiв листюв.
Польськi науковщ, за результатами литературного аналiзу, який здiйснив Г. Фобер [14], описали у ясена звичайного пдрофшьний едафотип, який росте на кислих мокрих Грунтах; кальцiефiльний едафотип, що приурочений до сухих багатих вапнякових Груилв, а також !х перехiдну мезофiльну форму [11, 13]. ВДдмшносп мДж зазначеними едафотипами спостеркаються у яккних показни-ках деревини, за бюметричними параметрами, на ршш фДзюлопчних процесiв i особливо виражено - за характером реакцп на ri чи rnmi умови середовища. 1с-тотних вiдмiнностей за морфолопчними ознаками, яю мали б виражений фено-типовий прояв, мДж зазначеними екотипами не спостережено, що утруднюе !х iдентифiкацiю у природних умовах зростання та шд час вирощування садивно-го матерiалу.
Чимало зарубiжних дослщниюв не тшьки видшили подД6ш форми у деревних порщ, але й опублiкували результати експериментальних дослiджень, як дають змогу оцшити стушнь впливу генетично! компоненти на прояв зазна-чених ознак. Так, за результатами дослвдш, яю було виконано у Швейцарц та Шмеччиш [11, 14], виявлено що в разi перенесення видiлених вище едафотишв
ясена у властивi та невластивi Гм едафiчнi умови, не завжди спостерiгався кра-щий рiст у потомства, яке вирощували в екологiчних умовах дентичних з умо-вами зростання батьювських особин.
У дослiдженнях едафотишв деревних порiд важливе мiсце належить ла-бораторним експериментам, оскiльки вони дають змогу виокремити та оцiнити вплив окремих компонентiв Грунтового комплексу за ввдсутносп iнших факто-рш впливу, що притаманно природному середовищу. У цьому контекст Г. Фо-бер [14] отримав важливi експериментальнi даш щодо реакцii рiзних екотипiв ялини европейсько!, вiдiбраних на територц Польщi (у дослiдi аналiзували потомства 20 провшкнцш та 50 родин наmвсiбiв, що представляли рiзнi природш регiони кра!ни). Дослiджували реакцiю т. зв. "шскових культур" на рiзнi дози азоту, фосфору, калiю, кальцю та магнiю. У висновках дослвджень автор ствер-джуе про кнування популяцiй ялини европейсько!, для яких внесения у субстрат у формi добрив мiнiмальноi дози фосфору достатньо для забезпечення досить успiшного росту, тодi як iншi едафотопи для усшшного росту потребу-ють його значного вмкту у складi субстрату. За значною кiлькiстю показникiв автор виявив iстотнi вiдмiнностi не тшьки мiж популяциями, але i мiж родинами у межах популяцiй. Г. Фобер зробив також висновок про наявнкть у природi як генотишв, що проявляють стабiльнiсть (володiють широкою нормою реакцп) у рiзних едафiчних умовах середовища так i генотишв, штерактивних стосовно середовища, тiльки у певних специфiчних умовах [14].
Аналiзуючи можливiсть виникнення у природi генетично зумовлених форм, що вiдрiзняються вщ типового генотипу, потрiбно опиратися на науковi засади иопуляцшноГ генетики. Теоретичш напрацювання, якi започаткував С. Четвериков [4], незаперечно доводять, що в популяцп можуть нагромаджува-тися мутацц, якi вiдображатимуться на характерi фiзiологiчних i бiохiмiчних процесiв у окремих И представниюв. Разом з тим, такi спадково закрiпленi змь ни матимуть мiкроеволюцiйне значення тiльки у тому раз^ якщо частота вщпо-вiдних мутацiй буде достатньо високою. В iншому разi, подiбнi мутацп не здат-нi призвести до диференшацц популяцii на генетично вщмшш групи.
Оцiнюючи теоретичну ймовiрнiсть виникнення та розвитку мшроеволю-цiйних процеав, що вiдбуватимуться на рiвнi популяцш чи принаймнi окремих Г! ввдносно вiдособлених частин, у зв'язку iз впливом едафiчних умов як фактора природного добору, принципове значення, на нашу думку, мае характер змь ни едафiчних умов у межах поширення окремих популяцiй та груп популяцiй, а також притаманш кожному з видiв специфiчнi особливост перебiгу генератив-них процесш. На противагу клiматичним показникам, змiни яких у територiаль-ному аспектi мають переважно клiнальний характер, Грунтовi умови у межах поширення окремих популяцш змшюються здебшьшого раптово, стрибкоподiб-но, а межi мiж окремими Грунтовими вiдмiнностями мають виразний характер. Площ^ якi займають окремi едафiчнi вщмши, як правило незначнi.
З огляду на наведене вище, потрiбний ршень генетично! iзольованостi деревостанiв, що формуються у специфiчних едафiчних умовах, не завжди мо-же бути забезпечений достатньою мiрою. Сукупностi дерев, що зростають в едафiчних умовах, рiзко вiдмiнних вiд решти деревостанiв популяцп, за незнач-
но! площi локалттк, не е генетично замкненими системами. Наприклад, в умовах Малого Полкся деревостани сосни звичайно! займають досить широку екологiчну нiшу за типами грунтк, зокрема за !х трофнiстю та вологiстю. В умовах характерного рельефу, де шщаш пагорби часто чергуються з улоговина-ми та долинами рiчок i притаманних !м верхових та низинних болгг, лкорос-линнi умови окремих дшянок змiнюються вiд сухих борк та свiжих суборiв до сирих суборiв та вологих сугрудк. Сосна звичайна у зазначених вище едафото-пах е типовою породою-едифкатором та субедифкатором. У зазначених умовах площi окремих дiлянок зi сухими та дуже сухими грунтами, а також з над-мiрним зволоженням, незначш та здебiльшого не перевищують 3-5 га. Деревостани сосни звичайно!, приурочеш до екстремальних едафiчних умов, зазнають iнтенсивного генетичного впливу ввд сусiднiх деревостанiв, з огляду на таю чинники.
Передусш, дослiдження характеру перебку генеративних процесiв сосною звичайною не виявили iстотноí диференцiацii у термшах проходження фе-нофаз деревостанами, що зростають у вiдмiнних едафiчних умовах, у межах од-нойменних фiзико-географiчних районiв Укра!ни.
1нший фактор генетичного взаемовпливу територiально диференцшова-них деревостанiв пов'язаний зi здатнiстю сосни звичайно! поширювати свiй пилок на значш вiдстанi. При цьому вщстань, яку вважають доступною для ефек-тивного запилення, може перевищувати десятки кiлометрiв, що значно переви-щуе кiлькiснi показники розмiрiв територш, зайнятих окремими трофотипами. Тому апрiорi можна стверджувати, що мiж трофотопами, що поширенi у межах популяцп, вiдбуваеться активний обмiн генами у зустрiчних напрямках.
Враховуючи зазначене вище, лопчним та об'ективно обгрунтованим е висновок, що за своею генетичною структурою деревостани, приурочеш до рiз-них грунтових умов у межах единого фiзико-географiчного району, не можуть мати ктотних генетичних вiдмiнностей, оскшьки е частинами однiеi паимктич-но! популяцií, де можливостi для вшьного схрещування самодостатнi.
Наведений вище теоретичний аналiз не заперечуе можливостi формуван-ня за певних умов також i генетично закрiплених едафiчних форм деревних по-рiд. Зазначенi аспекти мкроеволюцшних механiзмiв генетично! диференцiацii популящй сосни звичайно!' не е шдставою до аналогiчних висновкiв стосовно шших порiд, оскiльки кожному виду притаманш специфiчнi бiологiчнi особли-востi, зокрема у характерi репродуктивних процесiв. Поступове формування едафiчних форм деревних порвд можливе, зокрема, у вид1в, пилок яких поши-рюеться на незначш ввдсташ Наприклад, обмiн генетичним матерiалом у бука вiдбуваеться в основному серед невеликих груп просторово розмщених в без-посереднiй близькостi дерев. Зазначена бюлопчна особливiсть у сукупносп з явищем "дрейфу генiв", що зумовлюе випадкову фiксацiю у певних вщносно iзольованих умовах нетипових для популяцп генк, може бути фактором формування едафотитв.
Диференцiацií популяцп шд впливом едафiчних факторiв сприяе також здатнiсть виду до самозапилення, що тiею чи iншою мiрою притаманно окре-мим перехреснозапильним видам. Подiбною здатнiстю володiе, зокрема, бук ль
совий, у якого частка насшня, отриманого внаслiдок самозапилення, може дося-гати 6 % [12]. Також диференщацп популящй сприяе наявнiсть у межах попу-ляцií рiзних фенологiчних форм виду, що притаманно як дубу звичайному, так i буку лковому [1, 7, 9, 10,12].
Шддаш аналiзу окремi видовi та регюнальш аспекти формування едафо-типiв не можуть мати ункерсального характеру. Разом з тим ймовiрно, що по-дiбнi за своею сутнiстю процеси генетичного характеру вiдбуваються також i в iнших фiзико-географiчних регiонах Украши. Наприклад, в умовах Розточчя, ввдомого високим рiвнем мозаíчностi грунтових умов, широк екологiчнi нiшi притаманнi сосш звичайнiй, дубу звичайному та буку лковому. У зазначених умовах важливим фактором внутрiшньовидовоi мiнливостi окремих видк е фактор розташування !х популящй на периферц ареалу, де, як вщомо, iстотно знижуеться загальний ркень тако! мiнливостi.
Важливе значения у процесах формування генетичних вiдмiн у межах виду та диференщацп популяцц на окремi едафотопи може мати також фактор площi фiзико-географiчного району. У межах значних за площею фiзико-геог-рафiчних районiв процес формування окремих едафотишв вiдбуваеться не тшьки в межах популяцп, але i в межах груп популяцiй, тобто, фактично на рк-нi виду. Саме такими за походженням, на нашу думку, е едафотипи дуба зви-чайного, яю описав С.С. П'ятницький. Аргументи, що шдтверджують об'ектив-нiсть подiбного пiдходу, знаходимо у матерiалах дослiджень О.А. Ковалевич [3], яка на молекулярно-генетичному рiвнi встановила, що дiброви Бшорусп на понижених та пiдвищених дiлянках рельефу представлеш генетично рiзнорiд-ними популяцкми, що походять з рiзних осередкк чи рефупумк, з яких ввдбу-валася мiграцiя дуба звичайного на територда кра!ни пiсля останнього глобального зледеншня.
Подiбнi зазначеним вище сучасш методи дослiджень мають вагоме зна-чення, оскiльки характеризуються високим ркнем достовiрностi отримуваних експериментальних даних. Сучасш методи молекулярного аналiзу, що дають змогу виявити рiзноманiття алельних станк генiв та встановити !х частоту у межах популяцц та окремих!! частин, характеризуються найбшьш високим ркнем об'ективносп у пошуку вiдповiдi на питання щодо наявносп чи вiдсутностi генетично зумовлених едафiчних форм деревних порiд у кожному конкретному випадку. Такi дослвдження частково здiйснено, але наразi !х недостатньо для узагальнювальних висновк1в. Але навт i в разi отримання вiдповiдних експе-риментальних даних, питання частково залишатиметься вiдкритим у плаш фак-торiв, якi спричинили ввдповвдш генетичнi змiни, оскiльки в природних умовах на генетичне рiзноманiття популящй впливають не тiльки едафiчнi умови.
Висновки. Груитовi умови, як один iз факторiв дИ природного добору, ймовiрно, можуть впливати на процеси генетично! диференщацп популящй, що е потрiбною передумовою формування у межах виду таких внутршньовидових категорш як едафотипи. На процес формування едафотишв, ^м грунтових умов, мають вплив бюлопя розмноження виду, механiзми формування видом його сучасного ареалу та стушнь диференщацп природних умов у межах ареалу та окремих популящй виду.
У сучасний перюд р1вень дослiджень в УкраЫ питань, пов'язаних з встановленням характеру едафiчноi мiнливостi видiв та поширення окремих едафотишв, потребуе додаткових поглиблених дослщжень, на основi яких може бути надано вщповвдш об'ективнi рекомендацп виробництву та встановлено нормативнi критерц. Дiючi галузевi норми [6] щодо врахування груп тишв лко-рослинних умов як одиниць для формування партiй насiння та лконасшно! ба-зи деревних порвд, потребують уточнення.
Пiд час ведения тсово! селекцп та лiсового насiнництва основну увагу потрiбно придiляти вiдповiдностi вимогам лконасшного районування. Об'екти лiсонасiнноi бази у межах лконасшних райошв доцiльно створювати насампе-ред в оптимальних типах лкорослинних умов для кожного з вид1в. У межах по-пуляцш видiв потрiбно невiдкладно провести заходи з метою додаткового видь лення плюсових насаджень та плюсових дерев, з наступним розгортанням ек-спериментальних робiт з метою визначення генетично кращих родин. Врахову-ючи даш зарубiжних дослiджень, якi виявили високий р1вень диференщацп окремих родин у межах популяцш щодо 1х норми реакцп на варiабельнiсть еколо-гiчних умов зростання, у програми оцiнювания комбшащйно! здатностi плюсових дерев доцшьно включити експерименти "едафiчного" спрямування. Без по-дiбних дослвджень прогноз щодо "поведiнки" репродуктивного потомства окремих частин популяцц у тих чи шших едафiчних умовах не може претендувати на достовiрнiсть.
Лiтература
1. ВересинМ.М. Лесное семеноводство / М.М. Вересин. - М. : Изд-во "Гослесбумиздат", 1963, -156 с.
2. Гайда Ю.1. Дннамжа росту потомств едафотишв дуба в еколого-популяцшних культурах // Жсгвництво i агролюомелюрацк : зб. наук. праць. - Харюв : Вид-во УкрНДИГА iM. Г.М. Ви-соцького. - 2009. - Вип. 115. - С. 28-33.
3. Ковалевич О.А. Уточнение границ лесосеменного районирования на основе данных мо-лекулярно-генетического анализа / О.А. Ковалевич. [Електронний ресурс. - Доступний з http://conf.nsc.ru/files/conferences/cfgrs2011/abstracts.
4. Левонтин Р. Генетические основы эволюции : монография / Р. Левонтин. - М. : Изд-во "Мир", 1978. - 352 с.
5. Мамаев С.А. Формы внутривидовой изменчивости древесных растений : монография / С .А. Мамаев. - М. : Изд-во "Наука", 1973. - 284 с.
6. Молотков П.1. Настанови з люового насшництва / П.1. Молотков, 1.М. Патлай, Н.1. Давидова, 1.М. Швадчак, Ю.1. Гайда та ш. - Харкiв : Вид-во УкрНД1ЛГА iм. Г.М. Висоцького. - Хар-кiвське орендне полiграфiчне шдприемство, 1993. - 59 с.
7. Патлай И.Н. Селекционно-экологические основы семеноводства и выращивания высокопродуктивных культур сосны обыкновенной, дуба черенчатого, ясеня обыкновенного в равнинной части Украинской ССР : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра с.-х. наук / И.Н. Патлай. - Харьков. 1984. - 58 с.
8. Правдин Л.Ф. Сосна обыкновенная. Изменчивость и внутривидовая систематика : монография / Л.Ф. Правдин. - М. : Изд-во "Наука", 1964. - 269 с.
9. Пятницкий С.С. Вегетативный лес / С.С. Пятницкий, М.П. Коваленко, Н.А. Лохматов и др. - М. : Изд-во "Сельхозиздат", 1963. - 448 с.
10. Молотков П.1. Селекция лесных пород / В.П. Молотков, 1.Ф. Патлай, П.Н. Давыдова. -М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1982. - 218 с.
11. Giertych M. Genetyka. [W:] Jesion wyniosly Fraxinus excelsior L., red. W. Bugala. Nasze Drzewa Lesne, 17, Sorus, Poznan-Kornik, 1995. - S. 355-370.
12. Giertych M. Genetyka / М. Giertych // Buk zwyczajny. Fagus silvatica L. Polska Academia Nauk. Instytut dendrologii. - Warszawa-Poznan : PWN, 1990. - S. 193-231.
13. Falinski J.B., Pawlaczyk P. / Zarys ekologii. [W:] Jesion winiosly Fraxinus excelsior L., red.W. Bugala.Nasze Drzewa Lesne, 17, Sorus, Poznan-Kornik, 1995. - S. 217-305.
14. Fober Н. Czy istniej^ edafotypy drzew / Н. Fober // Elementu genetyki i hodowli selekczjnez dryew lesnsnych. Opracowanie zbiorowe pod redakcja Janusza Sabora. Centrum informaczjne lasow panstwowych. - Zabierzow : DRUKMAR, 2006. - S. 115-124.
15. Krahl-Urban J. Ergebnisse einer Kalkung gepflanzter Buchen. Sonderheft Forstkultur. Forst-u. Holzw., 1962. - Issue 17(5). - S. 95-97.
16. Sabor J. Zmiennosc wewnatrzgatunkowa drzew lesnych. Sosna zwyczajna i swierk pospolity / J. Sabor // Elementu genetyki i hodowli selekczjnez dryew lesnsnych. Opracowanie zbiorowe pod redakcja Janusza Sabora. Centrum informaczjne lasow panstwowych. - Zabierzow: DRUKMAR, 2006. -S. 127-142.
Надклано до редакци 22.02.2016 р.
Данчук А.Т. Значение "эдафотопов" в лесной селекции и лесном селекционном семеноводстве
Проведен теоретический анализ вопроса обоснованности выделения эдафических экотипов лесных пород и их практического применения в лесной селекции и лесном семеноводстве в контексте генотипической и фенотипической изменчивости древесных пород. Проблема исследована на регионально-популяционном уровне и в связи с теорией микроэволюции. Сделаны выводы о необходимости уточнения действующих норм при выделении групп типов лесорастительных условий как единиц для формирования партий семян и лесосеменной базы древесных пород.
Ключевые слова: эдафические экотипы, селекция, фенотипическая и генотипи-ческая изменчивость, лесное семеноводство, лесосеменная база, партия семян.
Danchuk O.T. On the Issue of Edafotypes Role in Tree Selection and Forest Seed Breeding
The theoretical analysis of the issue concerning the validity of tree species edafotypes selection and their practical application in tree selection and forest breeding in the context of genotypic and phenotypic variability is conducted. The issue is studied at the population level regionally and in connection with the theory of microevolution. The conclusions about the need for clarification of existing rules in the allocation of forest site type groups as units to form seed groups and forest seed base of tree species are made.
Keywords: edaphic ecotypes, selection, genotypic and phenotypic variability, forest seed breeding, forest seed base, seed group.
УДК 712.41:502.05
СТАН ВУЛИЧНИХ НАСАДЖЕНЬ ЦЕНТРАЛЬНО! ЧАСТИНИ М1СТА
ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Р.Б. Дудин1, Т.М. Левусь2, ММ Фтк33
На осж^ проведених упродовж 2015 р. дослщжень вуличних насаджень центрально! частини мюта Хмельницького вивчено 1х видову структуру, яка формуеться 35 видами та культиварами деревних рослин. 1х подшено на класи за часткою участ у насадженнях, причому переважають види, що трапляються рщко (менше 0,5 %). Вста-новлено вщсутшсть залежностi мiж довжиною вулицi та юльюстю рослин, що на нш зростають. Проведено санiтарне ощнювання насаджень i визначено найбшьш поширенi
1 доц. Р.Б. Дудин, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украши, м. Львгв;
2 асист. Т.М. Левусь - НЛТУ Украши, м. Льв1в;
3 асист. М.М. Фггак - НЛТУ Украши, м. Льв1в
